Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	1997
1. Verfasser:	Морган, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Schriftenreihe:	Сiверянський літопис
Schlagworte:	Очима зарубіжного дослідника
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200344
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник) / Р. Морган // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 90-94. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200344
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2003442024-11-26T15:37:24Z Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник) Морган, Р. Очима зарубіжного дослідника 1997 Article Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник) / Р. Морган // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 90-94. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200344 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Очима зарубіжного дослідника Очима зарубіжного дослідника
spellingShingle	Очима зарубіжного дослідника Очима зарубіжного дослідника Морган, Р. Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник) Сiверянський літопис
format	Article
author	Морган, Р.
author_facet	Морган, Р.
author_sort	Морган, Р.
title	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)
title_short	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)
title_full	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)
title_fullStr	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)
title_full_unstemmed	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)
title_sort	українські збройні сили в 1940—1950 роках (переклад р. олійник)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	Очима зарубіжного дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200344
citation_txt	Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник) / Р. Морган // Сіверянський літопис. — 1997. — № 3. — С. 90-94. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT morganr ukraínsʹkízbrojnísiliv19401950rokahperekladrolíjnik
first_indexed	2025-07-17T06:43:56Z
last_indexed	2025-07-17T06:43:56Z
_version_	1837875475297337344
fulltext	ОЧИМА ЗАРУБІЖНОГО ДОСЛІДНИКА Роберт Морган Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках Розпад СРСР, беззаперечно, вплине на позиції воєнних істориків та, зрештою, і військових, змінить панівні раніше погляди на такі істо ричні події, як громадянські війни, колективізація, Велика Вітчизняна війна та партизанська боротьба. Нове покоління вчених відстоює та розвиває грузинську, латвійську чи українську національну точку зору на ці війни. Новонароджена чи, точніше, відновлена Українська держава — одна з найбільших країн у Європі, розділена на початку XX століття між Австрійською та Російською імперіями. Після їх розпаду в кінці першої світової війни було проголошено короткочасну незалежну Ук раїнську республіку, яка була поглинута у війні між Польщею та Ра дянською Росією, а українські землі поділили між собою ці дві держа ви, а також Чехословаччина після підписання Ризького договору у бе резні 1921 року. У 20-х—30-х роках Україна знаходилася під тиском радянських військ на Сході, які насаджували колективізацію сільсько го господарства, та військової присутності Польщі на Заході. Спроба проголосити незалежний український анклав на колишній чеській те риторії Закарпаття у 1939 році була швидко придушена угорськими військами. «Б А Р Б А Р О С С А» Розпад та поділ Польщі і початок операції «Барбаросса» в червні 1941 року відродили надії української нації, яка сподівалася проголо сити власну незалежність, доки великі сусіди будуть з’ясовувати сто сунки. Німці та їх союзники рішуче просувалися на схід, окупуючи Ук раїну, яка стала німецькою колонією Рейхскомісаріату, в той час, як Західна Україна (Галичина) була приєднана до польського Генерал- губернаторства. Для Німеччини Україна стала важливим джерелом продовольства та ідеальним регіоном для втілення теорії «життєвого простору» (Лейбенсраум). Але тут, як і в інших випадках, німці при пустилися серйозної помилки. Відхід Червоної Армії, комуністичної партії та уряду комісарів щиро вітався місцевим населенням, як і ін шими східними європейцями. Люди не мали упередженої ненависті до німців та їх армії (яка, до речі, надавала допомогу республіці 1918 ро ку) і перші загони, що увійшли до України, зустрічали з щирим захо пленням як визволителів. Одначе нацисти не зуміли скористатися з ан- тирадянських настроїв. Почався вивіз зерна та продовольства до Рей ху, депортація українців на примусові роботи, наступ на прояви націо налізму, а також на освіту та культуру, що породило двояке ставлення населення до нацистів. УКРАЇНСЬКІ ЗБРОЙНІ СИЛИ В умовах конфлікту та тиску швидко розвивався цілий ряд укра їнських збройних формувань. Одні були проросійськими, інші — проні- мецькими або приєдналися до СС, формували Національну Самообо рону чи антипартизанські загони, ставали борцями за національне ви 90 Сіверянський літопис зволення і виступали проти обох сторін. Коли Вермахт перейшов кор дон у червні 1941 року, діяв цілий ряд невеликих українських частин, одягнених у німецьку форму з українськими знаками відзнаки, органі зованих з українських емігрантів до Рейху або українців з колишніх польських територій. Часто ці війська використовувалися як штурмо вики. Одягнені у форму Червоної Армії, вони виконували спеціальні диверсійні рейди на радянські об’єкти. Звісно, українці становили значну частину радянської армії у ве ресні 1941 року, хоча відступи, оточення чи знищення багатьох частин Червоної Армії призводили до того, що надзвичайно багато людей по трапляло у полон. Деякі дезертирували, коли бої проходили неподалік домівки. На цьому етапі війни, коли Україна була розорена нацистською Німеччиною, та все ще ні незалежна, ні визволена, створилася надзви чайно складна воєнна ситуація. Побоюючись автономістських виступів українців, німецьке вище командування восени 1941 року розформува ло ті невеликі українські частини, що прийшли разом з німецькими військами. Незважаючи на ці помилки та тиск, багато українців — колишніх радянських громадян — співпрацювали або й відкрито виступали на боці Німеччини у 1941— 1942 роках. Лише незначна їх частина мала пронімецькі настрої, більшість же була переконаними націоналістами в великою недовірою до ідей комунізму, що сподівались на перемогу Німеччини, аби здобути при тому незалежність для своєї батьківщини. АНТИРАДЯНСЬКІ СИЛИ Значна кількість українців приєдналася до загонів антипартизан- ської міліції, яку Німеччина організувала на сході. Формування поча лося наприкінці 1941 року, а до літа 1942 року, за даними деяких дже рел, налічувалося 50—60 тисяч українців, які служили в допоміжних загонах німецької поліції — «Шума» ^Лита). Було набрано майже сімдесят батальйонів української «Шуми». Деякі діяли як звичайна поліція, інші як охорона, передові частини, по жежні команди, інженерні чи будівельні загони. Всім їм призначили номери десь між 50 та 170, вони мали німецького командира, начальни ка відділу особового складу та німецьких спеціалістів для контролю за їх діяльністю. Вважається, що до української «Шуми» входила невели ка кількість кавалерійських загонів, деякі з них були визначені як еліт ні — це загони «козаків», а також кілька артилерійських частин, озбро єних переважно трофейними польськими або старими російськими гар матами. На фотографіях можна побачити членів «Шуми» з трофейни ми російськими гвинтівками без фіксованих багнетів. Кулеметні части ни мали російські стрічкові кулемети з дулом «максима 08» на колісних лафетах. Радянські партизани активно діяли в Україні, особливо на північ від Києва та Житомира, де тягнуться безмежні прип’ятські болота. Ка м’яновугільні басейни та посіви зернових, що стали життєво важливи ми для Німеччини, охоронялися від червоних партизан силами Україн ської Національної Самооборони — УНС. Ця сила, можливо, й неве ликої значимості у боях з партизанами, налічувала щонайбільше 150 тисяч чоловік на 1943 рік. Як правило, вони не мали форми та були оз броєні гвинтівками. Українців, що служили в німецькій армії (деякі також у військово- повітряних силах та на флоті), було більше, ніж у силах на зразок «мі ліції». Серед цих добровольців були не тільки антирадянськи настроєні Сіверянський літопис 91 жителі та колишні військові Червоної Армії, але й ті, хто втік за кор дон під час та після більшовицької революції і хотіли використати на году, запропоновану «Барбароссою», щоб повернутися на батьківщину і боротися проти Сталіна. З цих людей було організовано так звані східні батальйони на те ренах Рейхскомісаріату для потреб передової лінії. За час війни існу вало близько двохсот таких частин різної «національності», організова них у Вірменії, Україні, Грузії і інших, але точних даних не було навіть, на той час. На жаль для цих українців, об’єднане командування Вер махту (ОК.В) серйозно не довіряло людям із Східної Європи, побою ючись масового дезертирства чи зради тренованих та досить-таки доб ре озброєних сил. Тож до 1944 року значна кількість східних батальйо нів була переведена на захід, в якості гарнізонів до Атлантичної стіни, чи використовувалася проти партизанів у Франції, Голландії, Італії. Два батальйони, один з яких складався з українців, були включені до гар нізону Нормандських островів, і кладовища островів Тортевал та Герн- сі зберігають пам’ять про тих, хто загинув, знаходячись далеко від во рога, проти якого виступав, змагаючись з тими, до кого не відчував не нависті. Тож не дивно, що ці війська без ентузіазму вступали у бороть бу, а одна чи дві частини навіть піднімали заколоти. В І Й С Ь К А С С Активно набирали українців до своїх лав також СС; спочатку як.допоміжних працівників, водіїв тощо, та згодом три дивізії СС повніс тю були сформовані з добровольців-українців. 14-та гренадерська дивізія СС, відома як Галицька (Українська) № 1, почала формуватися з квітня 1943 року, досить швидко поповню ючись добровольцями. 30-та гренадерська дивізія СС, відома як Росій ська № 2, була переважно поліцейським формуванням, створеним у лип ні 1944 року, коли вже майже вся Україна була зайнята Червоною Ар мією. І ще одне формування СС базувалося на українських доброволь цях. З кінця 1943 року 29-та гренадерська дивізія СС, Російська № 1, під командуванням Братислава Камінського зібрала від 6 до 7 тисяч перебіжчиків, головорізів та інших покидьків суспільства переважна українського походження. Вона використовувалася як частина сил без пеки та для антипартизанських операцій в тилу армій групи «Центр». Під час «акцій» люди Камінського чинили звірячу розправу над цивіль ним населенням. Відступаючи до Польщі разом з іншими частинами ні мецької армії, вони були використані проти Польської національної ар мії під час Варшавського повстання 1944 року. Деякі джерела повідом ляють, що ця банда головорізів протягом одного дня знищила 10 тис. поляків. Мерзенні дії Камінського та його частин призвели до їх відве дення з зони після одностайного рішення командування СС та армії. Пізніше Братислав Камінський був застрелений «за загадкових обста вин», а дивізія — розформована. Джерела, що згадують про це форму вання, називають його частіше «бригада Камінського», ніж 29-та диві зія СС. Певна кількість її членів приєдналася до 30-ї дивізії СС, згадува ної раніше, яка була переведена на Захід наприкінці 1944 року. Там вона брала участь в операціях проти французького Руху Опору та су хопутних військ союзників, а ті, хто вцілів, повернулися до Німеччини. Наприкінці війни залишки 30-ї та 29-ї (Камінського) дивізій були включені до Російської Визвольної Армії генерала Власова. Можливо, саме тому рештки цієї армії західні союзники передали Сталіну. Пізні ше вони були знищені. 92 Сіверянський літопис 14-ій дивізії пощастило більше. Протягом 1944 року її використо вували в операціях у Росії, а у липні того ж року вона була розбита в оточенні Тарнов-Броди. Ті, хто врятувався, поділилися на дві групи. Одна група дісталася до відступаючих німецьких частин і була відправ лена до Словаччини для реформування; інша прилучилася до з’єднань українських націоналістів і переховувалася у Карпатах до зими 1946— 1947 років, коли довелося пробиватися до окупаційної зони союзників у Німеччині скрізь ряди російських військ. Частина дивізії, що потра пила до Словаччини для реформування, ще трохи воювала в останні місяці другої світової і була причетна до марних спроб створення Ук раїнської Національної Армії (УВВ), перш ніж потрапити до британ ського полону. Найбільше їхнє щастя у тому, що вони не були репатрі йовані до СРСР. УКРАЇНСЬКІ ПАРТИЗАНИ Частина українців лояльно ставилася до СРСР і воювала на його боці. Значно більші підпільні партизанські сили були зібрані націона лістами, які виступали як проти Рад, так і проти німців. Найбільш ві домою є група генерала Тараса Бульби-Боровця, що діяла на Волині. На її рахунку багато успішних операцій, в тому числі знищення коман дуючого Рейхскомісаріатом. Комплексність взаємовідносин всередині української нації призво дила до зв’язків між цими незалежними партизанами та їхніми побра тимами, що служили в рядах поліції та УНС. Можливо, що певна час тина партизанів була формальними членами УНС, і вже напевно полі ція та українські східні батальйони постачали націоналістам розвіду вальні дані, зброю та продовольство. Час від часу українські партиза ни, що знаходилися під німецьким контролем, та незалежні групи ра зом проводили таємні операції по знищенню радянських партизанів. На початку 1944 року партизанські групи об’єдналися в Українську Повстанську Армію (УПА) під військовим керівництвом генерала Та раса Чупринки-Шухевича та політичною орієнтацією на відтворення УНР. Приблизно 30000 чоловіків та жінок брали активну участь в пар тизанських загонах, хоча підтримка була значно ширша. УПА контро лювала територію від Карпат до Дніпра. Німці навіть звинувачували Угорську армію в співробітництві з УПА, але були безсилі припинити його. УПА складалася з кавалерії та навіть артилерійських частин. Ко ли Червона Армія просувалася на захід, УПА була поділена на чотири фронти: Північ, Захід, Південь та Схід. Тепер до неї входили не тільки члени національної самооборони, але й організовані Німеччиною загони поліції, які не бажали залишати країну разом із східними батальйона ми, дезертирами та відставниками СС — українцями за походженням. О С Т А Н Н Я Б И Т В А Вся Україна від Карпат до Дону з травня 1945 року була під ста лінським контролем. Боротьба вступила у завершальну фазу. В той час, як на західних кордонах зосередилася Червона Армія та з’явилися на карті суверенні держави від Польщі до Югославії, НКВС та частини внутрішніх військ були введені до України. НКВС полював на парти занів та проводив каральні акції проти будь-якого села, міста чи етніч ної групи, запідозрених у допомозі німцям або підтримці самостійни цького руху. Також НКВС проводив депортації населення цілих регіо нів. Незважаючи на те, що формування НКВС були легко озброєні, не мали танків чи артилерії, їх «турботи» було досить, щоб побороти спро тив як партизанів, так і населення України взагалі. Карпатський вихід Сіверянський літопис 93 на оперативний простір 1946— 1947 років, який був спрямований проти УПА та колишніх 14-х СС груп, став кульмінацією останнього етапу довгої кампанії. НКВС стягнув величезні сили, в тому числі танкові частини, авіацію та артилерію для інтенсивних дій проти УПА. До 1950 чи 1951 року останні групи українських партизанів були знищені в при- п’ятських болотах. Для українців друга світова війна закінчилася. ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУ До 1943 року частини «Шуми» носили подібну до поліцейської тем но-зелену уніформу з нашивками та білими смугами відповідно до зван ня на лівому передпліччі. Після 1943 року — мали німецьку польову форму сірого кольору, хоча були залишені деякі попередні елементи. Великий чорно-срібний значок «свастика» носився на верхній частині лівого рукава, а також чорні еполети та комір, облицьовані срібним та зеленим. Уніформа СС 14-го, 29-го та 30-го батальйонів описана у багатьох джерелах і мінялася протягом війни. 30-й батальйон мав на комірці ро сійський православний хрест — біла горизонтальна смуга на чорній. Вважається, що люди Камінського носили мальтійський хрест на фоні перехрещених мечів, в той час, як 14-й батальйон мав на комірі зобра ження лева на задніх лапах, повернутого вліво. Одяг військ східного батальйону відзначався надзвичайною різноманітністю елементів та сти лів, що добре описано Джурадо в його праці «Іноземні добровольці в лавах Вермахту». Українці в цьому формуванні носили нашивку у фор мі синьо-жовтого щита, особливо наприкінці війни, коли робилися спро би організації Української Національної Армії. Також вони мали синьо- жовту кокарду, іноді — з тризубом Володимира. Партизани УПА носили будь-яку форму: чорну і хакі, хакі та сіру, польську жовто-коричневу. Одначе всі вони носили тризуб Володимира і, іноді, але не завжди, синьо-жовті пов’язки. Вояки УНС носили цивіль ний одяг подекуди з білою пов’язкою для розрізнення на варті. Російські партизани — у хакі, часто у чорних або коричневих шкі рянках, з червоною зіркою на головному уборі. Частини НКВС мали стандартну форму кольору хакі з світло-блакитними планками на плечі, а офіцери — ще й кашкет з світло-блакитним верхом та червоним око- лишем. Широке коло «про-», «анти-» та «незалежних» українських сил, втягнутих у боротьбу за цю країну в період між 1940— 1950 роками, внесло певні особливості до сценарію військових дій. Серед них — про рив 14-го батальйону СС, УПА, експоліції та східних батальйонів че рез ряди Червоної Армії і НКВС з перетином міжнародних кордонів та, «залізної завіси» до американської зони окупації у 1947 році. Переклала з англійської Роксана ОЛІЙНИК. 94 Сіверянський літопис

Українські Збройні Сили в 1940—1950 роках (переклад Р. Олійник)

Institution

Ähnliche Einträge