З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)

Даною статтею завершуємо публікацію документів гетьмана України у 1687 — 1709 pp. Івана Мазепи, знайдених нами у складі колекції Марціна Гожковського, яка зберігається нині у Бібліотеці Польської Академії наук у Кракові (далі БПАН), у відділі рукописів (далі — ВР). Перша частина даної статті було...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1997
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	З архівних джерел
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200369
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика) / ИО Фамилия // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 143-150. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200369
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2003692024-11-29T16:45:53Z З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика) З архівних джерел Даною статтею завершуємо публікацію документів гетьмана України у 1687 — 1709 pp. Івана Мазепи, знайдених нами у складі колекції Марціна Гожковського, яка зберігається нині у Бібліотеці Польської Академії наук у Кракові (далі БПАН), у відділі рукописів (далі — ВР). Перша частина даної статті було видрукувана на сторінках «Сіверянського літопису» № 3 за 1997 p.), а окремі універсали друкувалися у іншій нашій статті. Відзначимо, що листи Мазепи, знайдені нами у польських архівах, лише починають друкуватися, бо вони писані із значною домішкою латини і тому потребують додаткових зусиль на переклад. Тут подаємо всього 11 документів І. Мазепи, які охоплюють хронологічно 1688—1704 pp. 1997 Article З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика) / ИО Фамилия // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 143-150. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200369 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З архівних джерел З архівних джерел
spellingShingle	З архівних джерел З архівних джерел З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика) Сiверянський літопис
description	Даною статтею завершуємо публікацію документів гетьмана України у 1687 — 1709 pp. Івана Мазепи, знайдених нами у складі колекції Марціна Гожковського, яка зберігається нині у Бібліотеці Польської Академії наук у Кракові (далі БПАН), у відділі рукописів (далі — ВР). Перша частина даної статті було видрукувана на сторінках «Сіверянського літопису» № 3 за 1997 p.), а окремі універсали друкувалися у іншій нашій статті. Відзначимо, що листи Мазепи, знайдені нами у польських архівах, лише починають друкуватися, бо вони писані із значною домішкою латини і тому потребують додаткових зусиль на переклад. Тут подаємо всього 11 документів І. Мазепи, які охоплюють хронологічно 1688—1704 pp.
format	Article
title	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_short	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_full	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_fullStr	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_full_unstemmed	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)
title_sort	з документації гетьмана і. мазепи (публ. ю. мицика)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	З архівних джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200369
citation_txt	З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика) / ИО Фамилия // Сіверянський літопис. — 1997. — № 4. — С. 143-150. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
first_indexed	2025-07-17T06:46:25Z
last_indexed	2025-07-17T06:46:25Z
_version_	1837875634356879360
fulltext	Сіверянський літопис 143 З АРХІВНИХ ДЖЕРЕЛ З ДОКУМЕНТАЦІЇ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ (Підготовив до друку, передмова та коментарі Ю. Мицика) Даною статтею завершуємо публікацію документів гетьмана України у 1687 — 1709 pp. Івана Мазепи, знайдених нами у складі колекції Марціна Гожковського, яка зберігається нині у Бібліотеці Польської Академії наук у Кракові (далі БПАН), у від- ділі рукописів (далі — ВР). Перша частина даної статті було видрукувана на сторін- ках «Сіверянського літопису» № 3 за 1997 p.), а окремі універсали друкувалися у іншій нашій статті.1 Відзначимо, що листи Мазепи, знайдені нами у польських архі- вах, лише починають друкуватися, бо вони писані із значною домішкою латини і тому потребують додаткових зусиль на переклад. Тут подаємо всього 11 документів І. Мазепи, які охоплюють хронологічно 1688— 1704 pp. Сім з них, як вище говорилося, походять з колекції М. Гожковського, а інші чотири додані нами після вивчення фонду № 221 (колекція «Нова серія») Централь- ного державного історичного архіву України у Києві (далі — ЦДІА України). Із 11 документів шість є оригіналами, писаними гетьманськими канцеляристами згідно з волею Мазепи, але були підписані особисто гетьманом і завірені печаткою Війська Запорозького (на деяких документах ця печатка збереглася досить добре). Один з документів-оригіналів (№ 1) не тільки підписаний, але й правлений Мазепою і геть- ман навіть власноручно вписав деякі слова, якими визначалася величина винагороди генерального обозного (у 1687—1702 pp.) Василя Дуніна-Борковського за рахунок конфіскованого у колишнього гетьмана Івана Самойловича майна. Автографи Мазе- пи вирізнені у тексті публікації іншим шрифтом. Всі інші п’ять документів дійшли до нашого часу у копіях XVIII ст., котрі інколи офіційно завірялися в органах державного управління, як це видно з документа № 4. Переважну більшість поданих нижче документів складають універсали (всього 8). Крім них, наведено два листи гетьмана, адресованих військовому судді В. Дуніну- Борковському (№ 1) та боярину Т. М. Стрешньову (№ 9), а також унікальна «уста- ва», писана з волі Мазепи в стінах генеральної канцелярії (№ 5). Остання визначала розміри місячної норми провіанту для охочекомонних козаків, тобто козацької най- маної кінноти. На початку 90-х pp. ми видрукували цей документ на сторінках дні- пропетровської газети «Вільна думка», однак через малий тираж газети, яка проіс- нувала всього кілька років, він залишився майже невідомим науковій громадськості. Тому ми вважаємо доцільним повторити публікацію даного документа на сторінках «Сіверянського літопису». Наведені нижче документи І. Мазепи є черговим доповненням того корпусу до- кументації гетьмана, який у перспективі має бути виданий окремим томом (чи кіль- кома томами) у серії «Український Дипломатарій XVI—XVIII ст.». Останнім часом у цьому напрямку зусилля археографів стають все помітнішими, доказом чого є, на- приклад, видання київським істориком В. Станіславським майже сотні листів Мазепи, адресованих переважно царям Івану та Петру, а також московським воєводам.2 Оди- надцять документів Мазепи, що подані нами нижче, стосуються переважно соціаль- 1) Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині XVII — XVIII ст. // Сіверянський літопис. — 1997. — №№ 1—2. — С. 100—116. Тут подавалися тексти двох універсалів-привілеїв Мазепи жіночому монастиреві у Макошині (від 23.III.1693) і козаку С. Ялинському (від 25.IX.1694). 2) З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. — Київ, 1996. — 192 стор. Сіверянський літопис но-економічної історії Сіверщини. Тут йдеться про Чернігів і Чернігівщину, Стародуб- щину, Прилуччину та ін., про ряд населених пунктів (містечок та сіл, хуторів) краю, йдеться про козацьке і монастирське землеволодіння, розвиток деяких промислів і торгівлі. Збагачується деякими важливими фактами історія знаменитого Густинсько- го монастиря під Прилуками, Свято-П’ятницького жіночого монастиря у Чернігові, Петропавлівського монастиря у Глухові, врешті Київської митрополії. Цікаву інфор- мацію тут можна знайти і стосовно козацької генеалогії. Так, знаходимо згадку про Андрія Дорошенка, брата славетного гетьмана Петра Дорошенка, котрий був чиги- ринський (1668) і паволоцьким (1673—1674) полковником, а після відставки та заслан- ня брата — сосницьким сотником (1677). Універсал Мазепи 1704 р. засвідчує, що Анд- рій Дорошенко, вже як «значний товариш войсковый», продовжував жити у Сосниці і через п’ять років по смерті брата. (№ 10). Той же універсал проливає, до речі, світло і на біографію відомого церковного та культурного діяча України — Іоанікія Сенютовича, мати якого, вже овдовіла, проживала у Сосниці і навіть мала там неве- лику маєтність, насамперед частину млина на сосницькій греблі, на що явно претен- дував вищезгаданий А. Дорошенко. Наступний універсал Мазепи стосується маєт- ності (с. Косачі) у Почепській сотні Стародубського полку, яка належала колишньо- му почепському наказному сотнику Івану Булашевичу (сотникував у 1695 p.). На мо- мент видання універсалу (21.V.1704 р.) Іван Булашевич вже не жив і тому його син Яків, котрого інколи плутають з батьком, так активно добивався закріплення за собою Косачів. Не позбавлені цінності й згадки універсалу, даного козаку Якову із Загорівки (№ 6). Тут згадувалися два сини козака, котрі загинули під час походів: перший — під час гетьманату І. Брюховецького (між 1663—1668 pp.), другий — оче- видно, під час чигиринських походів 1677—1678 pp. Отже, кожен із зацікавлених іс- ториків чи краєзнавців при бажанні може знайти важливий для своєї наукової праці матеріал. Не переказуючи змісту документів Мазепи, що нижче наводяться, зазначи- мо, що при їх публікації ми застосовували спрощені правила транслітерації, а саме: титла розкриваються, причому зазначаються відтворені літераи (у дужках), літера «ять» замінена на «і», твердий знак опускається, літери «омега», «псі», «ксі», «іжиця» передані сучасними «о», «пс», «кс», «и» и т. д. № 1 1688, травня 30 (20). — Батурин. — Лист І. Мазепи до генерального обозного Василя Борковського (Дунін- Борковського). «Мой ласкавый приятелю, пане обозний войсковый енералний! Докладали мы пресвітлейшим и державнійшим великим г/о/с/у/д/а/рем и великой г/о/с/у/д/а/р(и)ні их ц/а/рскому пр/е/св/і/тлому в/е/л/и/ч/е/ству о спратах бывшого гетмана Ивана Самойлова, абы з оних по чом колвек на панов старшину енералную и полковников било уділено. Теды они, премилостивійщие монархи н/а/ши, изволили милостиво указати, абы всякому з старшины и полковников по моему гетманском разсмотрению учинено пристойное удоволствование. Межи иншими теды особами в. мс. вділити казалисмо двадцет пят гривен срібра в роботі доброй будучого и з су- кон кунтуш ластровий соболыми подшитий и жупан ластровий, якие то речи че- рез умислного нашого посланого Ивана Быстрицкого посилаєм в дом в/ашої/ м/ило/- с/ти/, а так хоти в/аша/ м/ило/с/ть/ ониї приняти, а до нас учинити отвіт, бл(а)го- дарствуючи за монаршую их ц/а/рского пре/с/в/і/тлого в/е/л/и/ч/е/ства превеликую милост. При сем зычим в/ашей/ м/ило/с/ти доброго от Г/о/с/по/да Б/о/га здоровя. 3 Батурина мая 20 року 168[...]. В/ашої/ м/ило/сти зычливий приятел Иван Мазепа, гетман Вой[ска] их царског[о] пре(сві)т(лого) вел/ичества/ Запороз/кого/. (ЦДІА України у Києві. — Ф. 221. — Oп. 1. — № 202. Оригінал, особисто під- писаний І. Мазепою і завірений військовою печаткою. Адреса: «Моему ласкавому при- ятелеви пану Василию Бурковскому, обозному Войска их ц/а/рского пр/е/св/ітлого ве/ли/чества Запорозского енералному».). № 2 1688, червня 3 (травня 24). — Батурин. — Універсал-привілей І. Мазепи Густинському монастиреві на монопольну торгівлю горілкою під час ярмарку. «Иоан Мазепа, гетман з войском его ц/а/рского пр/сві/тлого в/е/л/и/ч/е/ства За- порозким. П/а/ну полковникови прилуцкому, атаманови городовому, войтови тамошнему, сотником и всім так козаком, яко и посполитим людем в полку Прилуцком знайду- ючимся, доброго от Г/о/с/по/да Б/о/га здоровя узычивши, ознаймуем, иж превелеб- ный в Б/о/гу его милост отец Авксентий Якимович, игумен монастыря Густинского, зо всею братиею своею в обители тамашней зостаючою, листовне прекладал нам, же через навозные под час праздника, в монастырі их отправуючогося, горілки, не- малый монастыру їх чинится ущербок, а то з тых мір, же оны, міючи свої горілча- ные заводы, через навозные горілки жадною мірою не могут в оных міты отбыту, 144 Сіверянський літопис 145 И просил нас, рейментара, помененный отец игумен з братиею, абысмо сим універ- салом нашим не допустили людем приежджаючим, под монастырем их под час отправуючо/го/ся ярмарку, горілок навозных шинковати теды мы, уважившы слуш- ныю их в той міре прозбу, жебы тая з горілок прибыл на монастырскую обороча- лася потребу, анижели шинкаром міет приходити в пожиток. А иле же и в прошлых часех, тое не заховывалося, жебы навоженем из стороны горілчаных напоев пере- шкоду містцу с/вя/тому чинено. Зачим пилно жадаем и приказуем, абы подлуг дав- него обыкновения, близко под час праздника без позволеня отца игумена всяких шинков, якобы через тое манастырским заведеным напоям не чинилася перешкода. Дан в Батурині мая 29 року 1688. Змышменований гетман рукою власною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 75. — Оригінал, завірений особистим підпи- сом Мазепи і війсковою печаткою. Запис на звороті кінця XVIII ст.: «Мазепы гетман- ский обороный універсал, щоб горілок под монастирем о збору праздничном без по- зволеня не шинковано. 1688 года мая 24.». №3 1689, січня 21 (11). — Батурин. — Стверджувальний універсал-привілей козаку Г. Прожиці на будівни- цтво греблі на р. Бозкій і заснування хутора. «Пресвітлійших и державнійших великих г/о/с/у/д/а/рей ц/а/рей и великих кн/я/зей Иоанна Алексіевича, Петра Алексіевича и Великие, и Малия, и Билия Росії самодержцов, их ц/а/рского пресвітлаго величества подданние Войска За- порожского обоїх сторон Днепра гетман Иоан Стефанович Мазепа. Их же ц/а/рского пресвітлого величества Войска Запорожского полковникови ста- родубскому пану Тимофіеви Алексіевичу, сотникови погарскому, атаманови городо- вому, войтови и всім обивателем тамошним и кождому, кому о то належит відати сим нашим ознаймуем писание, иж супліковал до нас Григорий Прожика, товариш войсковий в полку Стародубовском, сотні Погарской найдуючийся, и показовал нам, рейментарови, фундуш на заняте собі новое греблі на речці Бозкой и построе- ние футора от п/а/на полковника стародубовского данний, где просил себі нашого гетманского респекту, жебы ему той фундуш ствердили нашим універсалом и при той греблі и футори позволи[т] поселит дворов з пят людей. А виражалсе в супліці своей, же тое містце на заняте греблі и хутора и на поселение такого малого числа людей сут волное и нікому он тим своим фундованем перешкоди не учинит жадное, а так мы, рейментар, поглядаючи на его у Войску услугу, до которой и вперед завхочуючи, позволяем ему, преречоному Григорию, зфундовати на преречонной речці Бозкой гребпю и там также построити футор и поселити з пят дворов людей и естли так діяти ме/е/тся, что он тоеею селитбою своею и млином никому не учинит перешкоды, теды міти хочем и рейментарско прикаказуем, абы ему в том не ва- жился чинит нихто перепону и прикрости жадное. Дан в Батурині генвар 11 року 1689. Звышменований гетман рукою власною. Місто печати». (ЦДІА України у Києві. Ф. — 221. — Oп. 1. — № 210. Копія др. пол. XVIII ст.). № 4 1690, липня 1 (червня 22). — Батурин. — Універсал-привілей І. Мазепи Київській митрополії на ряд маетностей. «Пресвітлійших и державнійших великих г/о/с/у/д/а/рей их ц/а/рског/о/ пре- світлаго величества Войск Запорожских и обоїх сторон Дніпра гетман Иоанн Мазепа. Ознаймуем сим своим универсалом кождому, кому о том відати належит те- п р и на потом будучим людем, а особливе старшині и черни Войска их ц/а/рского пресвітлого величества Запорожского, иж мы, гетман, міючи особливий респект на убогую катедру митрополитанскую киівскую не тилко з тих мір, же она чрез отторг- ненє и отделение всех своїх старынных маетностей в области Королевства Полского тепер найдуючихся, в крайнее пришла знищенє, але мы зглядом того найбарзій, же по должности нашої рейментарской повиннисмо о належитом пастыра своего выхова- ню усердным промышляти старанєм, заховуєм при ясне в Б/о/гу преосвященном его м/и/л/о/сти отцу Варлааму Ясинскому, православном архиепископу, митрополиту киевском Галицком и всея Малыя Россиї, пану и пастыру н/а/шом, містечко Моровск з іншими приселками до него належачими Соколовкою, Руднею, Коропем з земля- ми, полями, лісами, озерами, там прилеглими и з озерами Расин и Бабин названны- ми, з сіножатми луговыми задесенскими, з островом Беловодом, перевозом на реці Десні, также под Моровском знайдуючийся и з прочиїми всіми угодиямы, так ціле и зуполне як некгдис закоролевской державы в д/у/ховной своей области бискуп киевский держал и употреблял, придаючи и присовокупляючи до того ж містечка Моровска села, имянно тые Церковища, Ковчин, з перевозом и Комаровку зо всі- Сіверянський літопис ми их приналежитостями село Койлев з озерами, ему прислушаючими и з всякими угодиями належытыми, ствержаючи сим же нашым універсалом всі кгрунта домон- товичовские (?), якого села Церковищ и в самых Церковищах лежачие, а за влас- ную певную сумму от его милости набытие, так теж гребпю з млинами на ріці Острі построенными, приказуючи всім млинов тих мелником, кромі козаков, абы катедрі митрополитанской были послушными, так в отданию мірочки войсковой, яко и в слушном тамтых млинов направленю. А для лучшого еще скудостей катедралних удоволствования, в надію превысокой монаршой м/и/л/о/сти их ц/а/рского пресвіт- лого величества, надаемо его м/и/л/о/сти запустілые містечка Білогородку над рі- кою Рпенем и Триполье над рікою Дніпром лежачее, зо всіми озерами и луками триполскими и зо всіми до них прилеглими селищами, землями и лісами, позволяючи в надежду святого покоя часу на тое погодного и угодного, слободу там кликати, греблю старую на ріці Рисею и Борщеговці поправити и млины строїти ку розшире- ню и розмноженю пожитку своего, где и мыта купецкого отбиранє волно будет его м/и/л/о/сти установити, утвержаем теди сам нашим універсалом, аби тые все мает- ности и угодия вышше описанные, так, яко и старинные, тоеиж катедры маетности на сем боку Дніпра погребы и Зазимье з землями, лісами, сіножатми, озерами и з озером Подцерковьем, а на том боку — Ликовичи, Рославичи, Малая Бугавка, Сні- тинка и прочиї, Крутинка, Мархелювка, Дилане, Лазаревщина, названная Шархавщи- на, инные кгрунта понад ріками Лыбедю, Сычовкою, Борщовкою и под городом Вышним киевским лежачие ,в зуполной его пастырской милости и по нем насту- пуючих митрополитов кевских владзе всегда без отміны найдовалися, если о там- тих кгрунтах з певними правами не будет от кого отозву з которих то всіх маетно- стей, добр и угодей, так теперешний его милость от/е/ц митрополит киевский, село и все по нем будучие того ж кр/е/стола митрополитанского наслідники моцны бу- дут до своей митрополитанской катедры отбирати и привлащати всякие к своей по- требі пожитки, а так сим нашим універсалом варуем и рейментарско приказуем, абы жаден з старшины и черні войсковой преречоному, ясне в Богу преосвященно- му его милости отцу архиепископу киевскому и по нем наступуючим власным того пр/е/стола пастырем и отних засланых дозорцом и городничим в владеню тих ма- етностей и угодий, в отбираню от подданых послушенства и повинностей и в привла- щению всяких пожитков не важился найменшое чинити перешкоды и шкоды, яко то лісов моровских, погребских, білогородских и триполских пустошити, озер выловлю- вати, сіножатей выкошевати и людей тяглых так в козацтво потягати, яко и в сосід- ство прискуючи (?) от повинностей подданских заступати, а под срокгим на непослуш- ных и воли н/а/шой рейментарской противных войсковым каранем и повторне по- вагою сего універсалу н/а/шего приказуєм. Дан в Батурині року 1690 м/і/с/я/ця июля дня 22 в подлинном таков. В подлинном подпись таков: звышменованый гетман рукою в асною. місто печати 1776 году (БПАН. — ВР. — 270. — Арк. 78—79. — Копія. Наприкінці написано: « Вподлинном подпись таков: звышменованный гетман рукою власною. Місто печати. 1776 году марта 7 сия копия гетмана Мазепи універсала с поділінним в сотен- ном киевском правлениї свидетелствованная, что оная ест в точности против под- ложилы сотник киевской Иван Гудим асаул киевский Федор Кулаковский». Даний текст завірено печаткою сотника. Нижче-текст, писаний іншою рукою: «1786-го года июня 28 дня вышеписанного представленного от Киево-Софійского катедралного монастыря универсала копия в киевской казенной палаті свидітелство- ванша и явилась (?) его(?) иміющимся в оной палаті таковым же подлинным уни- версалом сходня и по требованию того монастыря для представления в чернигов- скую казенную палату отдана в оной монастирь обратно. А палаты надворниц совітник Василий Орловский(?). Титулярный совітник Андрей Луценков.»). № 5 Поч. XVIII ст. — 1690, грудня 5 (листопада 25). — Батурин (?). — Норми провіанту (подущного) на утримання охочекомонних козаків. «Устава, писаная в канцелляриї войсковой ноеврия 25 д/ня/ року 1690, якое мает быти виживане на місяц товариству охотницкому комонному. Сотникови и старшині полковой кождому одному ч/о/л/о/вікові на місяць: муки житное пол осмачки; муки гречаное четверик; муки пшеничное четверик, а где пшеничное ніт, то за пшеничную гречаную тоею ж мірою; *) Невеликий фрагмент тексту написано нерозбірливо 146 Сіверянський літопис пшона четверик; соли гусок сорок; на свічки шостaк; на капусту чтири шаги; на цибулю шостак, а на иншие присмаки готових грошей золотих чтири. Радовому товариствушеви на місяць: муки житное четверик; муки гречаное пол четверика; муки пшеничное пол четверика, а где пшеничное нет, то за пшеничну тоею ж мірою гречаной муки дати; пшона на двох пол четверика; соли гусок двадцят одному; відро капусти; відро бураков; а на присмаки готових грошей золотих полтора. А если бы хо- тіли и за все гтовими грошми брати, то не повинни им болш дати над зол/отих/ пят на місяц на товариша. А тое вижей положеное все борошно не городовую мірою, але четверичком войсковым мается оному товариству давати, якие то четверички по росказанию ясне велможного его м/и/л/о/сти п/а/на гетмана и по ухвалі всей старшины сут споря- жены и при особливих печатех войскових во всі полки розосланы. Писано по выразном росказаню ясневелможного добродія его милости пана Иоанна Степановича Мазепы, гетмана в войской канцелляриї року и дня вишей написаного». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 74-74 зв. Оригінал, завірений печаткою. Остан- ній абзац писано іншою рукою того ж часу. На звороті запис іншим почерком: «Уста- ва компанійцом».). №6 1691, липня 6 (червня 26). — Батурин. — Оборонний універсал гетьмана І. Мазепи козаку Якову з с. Загорського на його маєтності. «Их ц/а/рского пр/е/св/і/тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорозкого гетман Иван Мазепа. Их же ц/а/рского пр/е/сві/тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорозкого всей стар- шині и черні и кождому, кому о том відати належит, ознаймуем, иж супліковал до нас Яков, з діда и з отца своего козак и жител Загоровский, жалосне ускаржиючися на пана Саву Прокоповича, судю нашого войскового енералного и его дозорцов, же они безправне гай его, под селом Загоровкою стоячый, пустошат. (В) чом просил собі нашое обороны. Теды мы, гетман, респектуючи на тое, же он, Яков, з діда и з отца своего козакует, помсват своих двох синов: одного за гетманства Бруховецко- го в окказиї военной, а другого под Чегрином пострадал; на прозбу его, Якова, заховуем при нашой обороні, власный его, Яко[ва], здавна козакуючого, и на мо- наршых и вонных услугах всегда бываючого тот гай, дом и всі его кгрунта в зупол- ное заживане. В чом абы ему, Якову, як сам пан судя и его дозорцы, так и нихто з старшини и черні того власного его гаю и дому не важился пустошити, міти хочем и приказуем. Дан в Батурині юня 26-го року 1691. Звишменованый гетман, рукою власною». (ЦГІА України у Києві. — Ф. 221. — Oп. 1. — № 214. — Оригінал, завірений особистим підписом І. Мазепи і військовою печаткою. Запис унизу документа рукою XIX ст.: «Июня 26 1691 года».). № 7 1698, червня 8 (травня 29). — Табір на Човпаках (?). — Оборонний універсал гетьмана І. Мазепи роменським мельникам І. Ман- жосу і І. Войтенку, котрим убезпечував їхні млини від бобрицького мельника А. Кузьменка. «Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иван Мазепа. Всим, кому бы колвек о том відати надлежало, а особливо старшині в сотні Роменской будучой зо всіми тамошними обивателями, ознаймуем, иж на супліку Ивана Манжоса и Ивана Войтенка з товариством, обывателей и мелников роменских о подтопление их млинов, на греблі роменской стоящих, на Антона Кузменка, жите- ля бобрицкого, нам поданною зсилались мы туда в Ромен Василя Велецкого, суддю полкового гадяцкого, для ученения в том их делі розиску, которий то наш вислан- ний, яко будучи там размотріл и уважил з многими посторонними и тамошними людми на том ділі добре знаючимся, что знатной млинам их учинился подтоп чрез занятье греблі и на ней построенных двох кліток млиновых на ріці Сулі и яко ве- ліл роскопати сагу, прозиваемую Бистрицу и Любокумов ровчак и приказал оному 147 Сіверянський літопис148 болше скрин в своїх млинах, там будучих не подвишати, так мы тое преречонаго нашого разсмотрене и постановленье стверждаем сим універсалом нашим, міти хо- тячи и пилно под виною тисячи талярей на нас варуючи, абы тот Антон Кузмнеко не важился без волі нашей так той роскиданной саги гатити, як и скрин своїх ані на палец(?) подвышати над теперешнюю міру, а сим преречоным мелникам роменским позволяем в своїх млинах, на греблі міской роменской будучих, скрині о палец(?) подвишати ведлуг слушной міри, толко повинни того пилно постерегати, жебы тем подвышеньем своїх скрин, млинов горіш/них/ Аксютинских и Процювских не подто- пили, тут же з особи старшині роменской приказуем, аби старалис конечне в сей сотни своей уіздом поправит и моцно укрепити греблю подлуг давнего обличения, до которого то теж греблі подкріпления и державци сіл в сотни той будучих людей давати не збороняли. Що/б/ все так, а не иначей било и повторе сим універсалом нашим ствержаем. Дан в таборі на Човпаках (?) мая 29 року 1698. На подлинном подписано: звишменованый гетман рукою власною. Місто печати войсков/ой/». (ЦДІА України у Києві. — Ф. 221. — Oп. 1. — № 222. — Копія др. пол. XVIII ст.). № 8 1699, вересня 26 (16). — Чернігів. — Оборонний універсал гетьмана І. Мазепи на маєтності жіночому мона- стиреві у Чернігові. «Его царского пресв/і/тлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорожского гетман Иоан Мазепа. Всей старшині и черні Войска Запорозкого, а особливе п/а/ну полковникові чер- ніговскому зо всею полковою старшиною, сотникові білоускому и кождому, кому бы колвек о том відати належало, ознаймуем, иж прекладаланам через супліку свою всечестная г/о/сп/о/жа Мелетия Кавецковна, игумения м/о/н/а/ст/ы/ра Святопятни- цкого дівичого черніговского, утискуючи зо всіми в хр/е/сті сестрами своїми, же в маетностях их м/о/н/а/ст/ы/рских, именно: Рудці, Мохнатин, Слободі, Юревці, Рижи- ках, Кошовці, Березовці и Яновці, людей тяглих так до роботи п/а/на полковника, яко особливе до гаченя гребель потягают, через що до остатнего знищеня оние их поддание пришли и просили н/а/шої гетманской в том оборони. Мы теды, принявши еї всечестної г/о/cп/o/жи игумениї в той міре слушне занесенную прозбу, видаем сей н/а/ш оборонний універсал, через которий міти хочем и пилко приказуем, абы преречоних подданих м/о/н/а/ст/ы/ра их дівичого так сам п/а/н полковник чернігов- ский до работизн своих болшей не займал, яко и сотник білоуский и ніхто инший до гаченя гребел потягати не важился. А тут же особно и тое всеч/е/стная г/о/сп/о/- жа игумения доносила нам, же всякиї через маетности их едучие люде великие чи- нят здирства, домаганемся вимислных кормов и напоев и бранем подвод, не мію- чи н/а/шого гетманского подорожного листа. Зачим в сем же універсалі нашом та- ковий кладемо варунок, абы хтоликолвек без н/а/шого подорожного листа сміл бра- ти и вимислних домагатися подвод и кормов в маетностях их, такового кождого по- зволяем, в колодку забывши, до нас присилати, албо и без докладу н/а/шого з села безчестно випроважати. Дан в Чернігові септеврия 16 року 1699. Звышменованый гетман рукою власною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 71. — Оригінал. На звороті запис рукою поч. XVIII ст.: «Подлинний універсал гетмана Мазепи року 1699».). (БПАН. .— ВР. — 270. — Акр. 73. — Оригінал завірений особистим підписом І. Ма- зепи і завірений військовою печаткою). № 9 1703, вересня 26 (15). — Батурин. — Лист гетьмана І. Мазепи до боярина Т. М. Стрешнева. «Б/о/жиею м/и/л/о/стию пресвітлійшого и державнійшого великого г/о/с/у/д/а- ря ц/а/ря и великого кн/я/зя Петра Алексіевича, всея Великия и Малия и Білиа Россиї самодержца и многих г/о/с/у/д/а/рств и земел восточних и за- падных и сиверних отчича и дідича и наслідника и г/о/с/у/д/а/ря и обладате- ля, его ц/ар/ского пресвітлого величества ближнему боярину, ясневелмож- ному г/о/с/по/дину Тихону Никитичу Стрішневу, моему велце ласкавому при- ятелеви зичливому любительное мое поздровление пресосилаю. В настоящей своей и всеї обители Петропавловской глуховской скорби и пе- чали, изобрітая себі отраду, пречестный в Б/о/гу г/о/с/по/дин от/е/ц Мелетий, игумен тамошный, просил мене о листовное до в/а/шой велможности ходотайство в такой обиді и напасти. Еще за дний, антецессора н/ы/нішнего пречестного отца игумена петропавловского глуховского, блаженныя памяти с/вя/тобливого и б/о/гобоязнен- ного старца Инокентия Быковского помянутой же обители игумена за совітом всеї братиї томошнеї стало междоусобное постановлене в року 178 з поміщиком путевл- ским, именно Микитою Малым на построене мелници в кгрунтах и земли сполной м/о/н/а/стирской и Микитиной з таковым договором, дабы не токмо в строениї том Сіверянський літопис 149 мелничном наполовині ложеной был поташ и всякое иждивение, но и користи з тоей же мелници приходячие подобным же образом пополам повинны были утпо- треблятися и отбиратися, так и з микитиной ровною працею и коштом по половині, також и греблю постановили были подчищати; и каміне и всякое доволство и по- требства давати; а когда по таким договорам предлежащое діло свое восприяло со- вершенство, теды тот прежде реченный Микита Малый, от того времени аж доселі не стал(?) и не исполняя своего договору, оный своим самоволством разорил, по- неваж ежен токмо м/о/настыр Петропавловский глуховский до сего дне своим влас- ным единым коштом и греблю гатил и всякие потребства до мелници належащие давал. А Микита Малый ні до чого не будучи прикладным, всякие з тоей мелници доходы по половині отбирал и себі употреблял, чрез великий м/о/настыреві стался убыток и явная от его Микити обыда. О которые убытки, когда игумен Мелитий перед суд в Путивл за воеводства Ивана Григориевича Анненкова того своего су- перника Микиту Малого позивал, тогда по указу великого г/о/су/д/а/ря, его ц/а/р- ского величества, у того суду таковое тот спор правосудное себе получил совершен- ство, чтоб Микита Малый всі тые убытки чрез всі літа пополненные, м/о/н/а/ст/ы/- реві глуховскому нагородил за свою половину, а поки совершенно не нагородит, поти своею всіх доходов половиною не повинен был владіти. Яким правосудным декретом не контентуючися, Микита удался в ц/а/рствующий великий град Москву з ложною своєю чоломбытною, предложивши в оной будто игумен Мелетий поло- виною его Микити мелницею насилно завладел, по которой своей чоломбытной вы- правил себі такую преможную великого г/о/с/у/д/а/ря н/а/шего его ц/а/рского вели- чества грамоту повелителную, чтоб от м/о/н/а/стыра его Микити половину мелници одобравши, ему, Микиті, в прежнее владіние отдать по кріпостям, в якой своей скор- бы и значных м/о/настырских обыдах просил мене о ходатайственной до в/а/шой велможности слово, за которым бы у в/а/шой велможности получил он, превелеб- ный от/е/ц игумен м/о/н/а/ст/ы/реві своему вмісто м/и/›л/о/стині такую м/и/л/о/ст правосудную, чтоб тот суд в Путивлю вершенный в своей стоял кріпости. Я теды надіючися на преизюбилную(?) вашой велможности ку мні мiлост всегда во всяких прошениях являемую, вношу мое ходатайственное до вашой велможности за ним, отцем игуменом глуховским, и за всім м/и/н/а/стырсем тамошным предстателство, оттое велце в/а/шой велможности упрошаючи, чтоб он, игумен, з братиею по про- шению своем бл/а/гоисполнителное у в/а/шой велможности получил призріние, за которое он должен будет о здравиї велможности вашей Б/о/га милостивого молити, а я отслуговати, яко тот, который навсегда естем 3 Батурина, в/а/шой велможности зачливый приятел Иван Мазепа, гетман року 1703, и кавалер его ц/а/рского пресвітлого велич/ества/ Войска септяврия 15(?). Запорожского». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 76—77. — Копія п. п. XVIII ст. Запис на звороті рукою др. пол. XVIII ст.: «Список листа ясневел (можного)». № 10 1704, лютого 12 (1). — Батурин. — Універсал-привілей І. Мазепи, яким звільнювалася від податків і «По- винностей» мати намісника київської митрополії І. Сенюговича. «Пресвітлійшого и державнійшого великого г/о/с/у/д/а/ря его ц/а/рского ве- личества Войска Запорожского гетман и славного чину с/вя/того ап/о/ст/о/ла Андрея кавалер Иоанн Мазепа. Пану полковникови черніговскому з всею его старшиною полковою, а особливе сотникови сосницкому, атаманови гродовому з товариством и войтови тамошнему з посполитыми людми и кождому, кому колвек о том відати належит, сим універсал- ным писанєм н/а/шим ознаймуем, иж будучи у нас превелебный в Б/о/гу г/о/с/по/- в певных ділех от ясне в Б/о/гу преосвященного его милости отца архиеп/и/с/ко/па д/и/н от/е/ц Иоаникий Сенютович, намісник катедралный митрополитанский киевский в певных ділех от ясне в Б/о/гу преосвященного его милости отца архиеп/и/с/ко/па митрополиты киевского, пастыра н/а/шего присланый, просил нас о таковый респект, абы мати его вдовствующая, в городі Сосниці мешкаючая, при сиротстві своем могла быти волна от всяких войскових и посполитых повинностей и отдаваня з млына свое- го на гребли Сосницкой зостаючого, в том пан Андрій Дорошенко, значный това- рищ войсковый, част розміров до войсковой диспозиции належачих, наданую себі міет, поколіщины, покабанщины, а з винницы показанщины. Мы прето, гетман, міючи особливую н/а/шу рейментарскую до его превелебности в Б/о/гу г/о/с/по/д/и/на отца намісника прихилност, яко до годной и в ц/е/ркві Б/о/жой заслужоной особы, беремо родителку его вдовствующую з всім домом, в особную н/а/шу гетманскую оборону и от всяких оную войсковых и посполитых повинностей от даваня поколіщи- ны, показанщины и покабанщизны, от всяких тяглостей и от годованя товариства пі- хотного уволняем, тепер и впред свободную чиним, в чом абы оной старшина та- мошняя войсковая и посполитая, а найбарзій пан Андрій Дорошенко, жадного не чи- нил утемеженя, утиску и обиды и жадного найменшого до оной не міл интересу, опроч единого отбираня части войсковой з млына еї себі належитой повагою сего увіверсалу н/а/шего пилно варуєм у под утратою аски н/а/шой грозно приказуєм. Сіверянський літопис150 Дан в Батурині року 1704 февруария 1. Звыш менований гетман и кавалер рукою власною». (БПАН. — ВР. — № 270. — Арк. 73. — Оригінал завірений особистим підписом І. Мазепи і завірений військовою печаткою). № 11 1704, мая 12 (1). — Батурин. — Стверджувальний універсал гетьмана І. Мазепи Якову Булашевичу на володінняя ним с. Косачі у Почепівській сотні Стародубського полку. «Его ц/а/рского пресвітлого в/е/л/и/ч/е/ства Войска Запорожского гетман и кавалер Иоан Мазепа. П/а/ну полковникови стародубовскому зо всею старшиною полковою, п/а/ну сотникови почеповскому зо всім тамошним урядом и всему старшому и меншому того полку товариству и кождому, кому бы колвек о том відат належало, сим уні- версалным писанем н/а/шим ознаймуем, иж показовал нам, гетманови, с/ы/н небож- чика Ивана Булашевича, значного товариша полку Стародубовского, Яков Булашевич, лист бывшаго полковника стародубовског(о), п/а/на Михайла Миклашевского небож- чику, отцу его, на село Косачи в сотні Почеповской данний, а по отцеви ему оста- лый, и просил н/а/шего потверженого на тое універсалу. Мы теды, гетман, приневши тое его прошение, а відячи и впред до услуг войскових бити способного, росказа- лисмо с канцеляриї войсковой видати ему сей н/а/ш універсал, которим яко то сел- це ствержаем, так позволяем ему ж од тамошних посполитих людей всякие повин- ности и послушенства отбирати до ласки войсковой. Відаючи прето о таковой воли н/а/шой, в сем універсалі вираженной, кожди з старшины и черні, абис не сміл и не важился ему, Якову Булашевичу, жадной найменшой чинити перепони и задавати трудности, пилно повагою сего універсалу н/а/шего варуєм. Дан в Батурині мая 1 року 1704. Вишменованый гетман рукою власною». (ЦДІА України у Києві. — Ф. 221. — Oп. 1. — № 240. — Копія п. п. XVIII ст. Запис на звороті: «Список універсалу подвердателного на село Косачи гетманскою 1704 мая 1 данный». Запис іншою рукою теж XVIII ст.: «Якова Булашевича»). П Р И М І Т К И: № 1 Цей документ має деякі механічні дефекти й ушкодження, зокрема відрізана його частина на правому полі, через що відсутня остання літера, що позначала, який саме мав бути рік після літер-цифр: АХП..., тобто 168... Оскільки Мазепа став гетьманом після Самойловича влітку 1687 р., то ясно, що найвірогіднішою датою має бути 1688 р., коли якраз ділили недограбоване царськими воєводами майно Самойловича. № 2 Даний універсал адресований прилуцькому полковнику, котрим був тоді (1687— 1692) Іван Стороженко (Див.: Кривошея В. В. Українська козацька старшина. — Київ, 1997. — С. 77). № 3 Стародубський полковник названий тут лише по імені та по батькові, хоч його прізвище було Жоравка. Період його каденції як полковника стародубського припа- дає на 1687—1689 рр. Погарським сотником був у той час Тарас Яремієнко. № 4 Київським сотником дійсно був тоді Іван Гудима (1772—1781), але про перебу- вання на посаді київського осавули Федора Кулаковського не згадує навіть найпов- ніший довідник В. В. Кривошеї. № 6 Сава Прокопович був генеральним суддею у 1687—1700 pp. № 7 Василь Велецький був гадяцьким суддею у 1697—1712 pp., а роменським сотником (Ромни були сотенним містом Лубенського полку) був тоді Іван Заборовський. № 8 Чернігівським полковником був на той час спочатку Яків Лизогуб (1687—1699), а потім — його син Юрій (1699—1705), котрого інколи називали Якимом Білоуським сотником був тоді або Клим Стефанович, або Андрій Стахович. № 11 Після М. Миклашевського, полковника стародубського у 1689—1702 pp. (потім він був ще раз полковником у 1705—1706 pp.), на цій посаді перебував Прокіп Си- ленко (як наказний). Почепським сотником був тоді, очевидно, Сава Шухаренко.

З документації гетьмана І. Мазепи (публ. Ю. Мицика)

Репозитарії

Схожі ресурси