Некрополі давньоруських храмів Чернігова

У зв’язку із зростанням уваги до історії України, і зокрема до історії Чернігова, пропоноване дослідження є лише спробою скласти найбільш детальне уявлення про некрополі давньоруських храмів. Серед п’яти пам’яток архітектури давньоруського періоду, які збереглися до нашого часу, розглянуто некро...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	1997
Автори:	Бойченко, C., Ігнатенко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1997
Назва видання:	Сiверянський літопис
Теми:	Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200416
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Некрополі давньоруських храмів Чернігова / C. Бойченко, І. Ігнатенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 77-81. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-200416
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2004162024-12-01T18:39:00Z Некрополі давньоруських храмів Чернігова Бойченко, C. Ігнатенко, І. Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років У зв’язку із зростанням уваги до історії України, і зокрема до історії Чернігова, пропоноване дослідження є лише спробою скласти найбільш детальне уявлення про некрополі давньоруських храмів. Серед п’яти пам’яток архітектури давньоруського періоду, які збереглися до нашого часу, розглянуто некрополі трьох храмів Чернігова: Спаського собору, Борисоглібського собору, Успенського собору. Некрополі П’ятницької та Іллінської церков залишилися не описаними. Некрополі Чернігова в цілому, як храмові, так і монастирські, міські, вивчені не повно, тому потребують подальшого більш глибокого дослідження, на що ми сподіваємося у майбутньому. 1997 Article Некрополі давньоруських храмів Чернігова / C. Бойченко, І. Ігнатенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 77-81. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200416 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років
spellingShingle	Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Бойченко, C. Ігнатенко, І. Некрополі давньоруських храмів Чернігова Сiверянський літопис
description	У зв’язку із зростанням уваги до історії України, і зокрема до історії Чернігова, пропоноване дослідження є лише спробою скласти найбільш детальне уявлення про некрополі давньоруських храмів. Серед п’яти пам’яток архітектури давньоруського періоду, які збереглися до нашого часу, розглянуто некрополі трьох храмів Чернігова: Спаського собору, Борисоглібського собору, Успенського собору. Некрополі П’ятницької та Іллінської церков залишилися не описаними. Некрополі Чернігова в цілому, як храмові, так і монастирські, міські, вивчені не повно, тому потребують подальшого більш глибокого дослідження, на що ми сподіваємося у майбутньому.
format	Article
author	Бойченко, C. Ігнатенко, І.
author_facet	Бойченко, C. Ігнатенко, І.
author_sort	Бойченко, C.
title	Некрополі давньоруських храмів Чернігова
title_short	Некрополі давньоруських храмів Чернігова
title_full	Некрополі давньоруських храмів Чернігова
title_fullStr	Некрополі давньоруських храмів Чернігова
title_full_unstemmed	Некрополі давньоруських храмів Чернігова
title_sort	некрополі давньоруських храмів чернігова
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	1997
topic_facet	Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200416
citation_txt	Некрополі давньоруських храмів Чернігова / C. Бойченко, І. Ігнатенко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 77-81. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Сiверянський літопис
work_keys_str_mv	AT bojčenkoc nekropolídavnʹorusʹkihhramívčernígova AT ígnatenkoí nekropolídavnʹorusʹkihhramívčernígova
first_indexed	2025-07-17T06:54:09Z
last_indexed	2025-07-17T06:54:09Z
_version_	1837876124277800960
fulltext	Світлана Бойченко, Ігор Ігнатенко • Н Е К Р О П О Л І Д А В Н Ь О Р У С Ь К И Х Х РА М ІВ Ч Е РН ІГ О В А Серед об’єктів дослідження Чернігівського державного архітектур но-історичного заповідника найбільш загадковими та невивченими є н е крополі чернігівських храмів, а також прилеглих до них територій, які входять до так званих охоронних зон. Загальна площа охоронних зон заповідника складає 62 гектари і включає територію Валу (колишнього Дитинця), Єлецького монастиря з ділянкою навколо кургану Чорна мо гила, Болдиної гори та Троїцько-Іллінського монастиря, П ’ятницької церкви, Алеї героїв та Катерининської церкви, які на сьогодні мають різний рівень дослідженості. У зв’язку із зростанням уваги до історії України, і зокрема до іс торії Чернігова, пропоноване дослідження є лише спробою скласти най більш детальне уявлення про некрополі давньоруських храмів. Спроби дослідити некрополі Спаського собору (п. XI ст.), Бори соглібського собору (п. XII ст.), Успенського собору (поч. XII ст.) бу ли здійснені при проведенні архітектурно-археологічних досліджень. Дослідження Спасо-Преображенського собору — одного з найдав ніших храмів України, проводилось у 1923 р. експедицією під керівни цтвом М. Макаренка. У результаті досліджень у піддолівочному просто рі собору, на жаль, не було виявлено приміщень від давніх великокня жих часів. Хоча здавна Спаський собор відомий як усипальниця «вели ких» князів чернігівських.1 За літописами, у соборі поховано 7 чернігів ських князів та одного митрополита. М. Макаренко був певен, що в са мих мурах Спаса в аркасоліях збереглись поховання давньоруського пе ріоду. Багато шиферних гробниць виявлено у прибудовах до Спаського собору, які не збереглись до нашого часу і які, на думку дослідника, були тими приміщеннями, де поховано чернігівських князів. Подальші дослідження охоронної зони Спаського. собору дадуть можливість скла сти певне уявлення про некрополь храму. З розвитком християнських законів змінювались традиції похо вальних обрядів. За правилами давніх християнських законів в храмах не дозволялось ховати тіла померлих, так як в них покладали святі м о щі мучеників. Але з часом, коли ці правила прийшли у забуття, було дозволено ховати у церквах спочатку єпископів, потім настоятелів, свя щеників, ченців та, нарешті, світських осіб, які відзначились при будів ництві певного храму. Тому згодом, при будівництві церков під підло гою в обмеженій кількості стали робити склепи для поховання по мерлих. Склепом називаються могили, з усіх боків обкладені цеглою у ви гляді камери, для якої не потрібно виведення особливої споруди на по верхні землі. Вірогідно, видача дозволу та відведення місць для похо вання входили до компетенції церкви. До того ж, церква визначала міс ця поховань для певної категорії померлих: архієреїв ховали у храмі перед царськими дверима, світських осіб — посередині. Нікого, крім немовлят, не мали права ховати у вівтарі, між вівтарем та амвоном. Але з часом, всіх померлих починають ховати у склепах під централь ними частинами храмів.2 При дослідженні Спаського собору були відкриті склепи, які з а слуговують окремої уваги. У центральній наві собору між другим та Сіверянський літопис 77 першим (праворуч від входу) стовпами під четвертим рівнем підлоги знайдено склеп прямокутної форми 4,12x3 м., висотою 2,15 м., пере критий коробовим склепінням, вхід в який влаштовано з заходу. На дні склепу знайдено п ’ять пограбованих трун, дві з яких дитячі, а також залишки великої труни, розкиданої по усьому склепу. В одній з трун добре зберглося поховання жінки у народному українському одязі XVI—XVII ст. Зважаючи на те, що у склепінні були пробиті два отво ри, більший грабіжницький, інший — невеликий, через який не міг про лізти грабіжник, М. Макаренко вважав, що це саме той склеп, який бу ло пробито під час ремонту Спаського собору у 1791 — 1796 pp., джерела сповіщать, що «В 1796 р. при возобновлении собора балка, упавшая с разбираемых хоров, пробила над полом соборным свод каменного скле па. В склепе видели кости и кусок дорогой парчи, покривавшей усоп шего. Под полом собора видели много других гробов, из которых уце лели не многие, на одном из них был (большой) меч, на другом какие- то украшения». Підтвердженням згадок чернігівських істориків про склеп, який довгий час існував у середній частині Спаського собору і в якому хова ли шляхетних мешканців міста та священнослужителів, можуть слугу вати й інші обставини. При перекритті підлоги собору у 1901 р. було від крито великий отвір з правого боку між двома колонами. Спускаючись в нього, самовидці бачили велику камеру, наполовину засипану сміттям, з-під якого у деяких місцях виступали дерев’яні труни. На одній з них уціліла оксамитова скур’я та єпітрахиль священика.4 Вірогідно, це був склеп, відкритий та обстежений експедицією М. Є. Макаренка. Але де які моменти в описах самовидців та матеріалах досліджень не співпа дають. Крім того, в архівних справах Чернігівської Духовної Консисто рії зберігався дуже цікавий документ, на який посилаються чернігівські історики. 2 серпня 1785 р. чернігівський протопоп Іоанн Левицький на ім’я чернігівського архієпископа Феофіла Ігнатовича подав рапорт, в якому писав: «В соборной черниговской Спасской церкви находящий ся для кладбища мертвых телес склеп крайне обветшалый, в силе же указанного запрещения к погребению в нем мертвых, тоже не нужный, а паче происходящими от него вредными парами опасный, засыпать землею о повелении всенижайше прошу Вашего ясно в Боже Преосве- щенства».5 Єпископ передав рапорт в консисторію для розгляду та до кладу. Консисторія, погодившись з рапортом Левицького, що «вредных паров нет, но склеп ветх», вирішила засипати склеп, зробити над ним склепіння та вирівняти цеглою. З свого боку Феофіл Ігнатович на допо віді консисторії поклав резолюцію від 18 вересня 1785 р.: «прежде зем лею засыпать, а потом засклепить».6 За однією з версій, склеп було пограбовано десь у кінці XVIII ст., тому духовенство, щоб приховати факт пограбування та перекрити до ступ до склепу, вирішило його засипати. Другий склеп знайдено біля північної стіни північної нави собору навпроти першого (лівого від входу) стовпа. Склеп прямокутної фор ми 2,29x2,40 м., перекритий коробовим склепінням, вміщував поховання в трунах у чотири шари, між кожними двома лежали поперечні бруси. Перший шар складався з трьох поховань, які М. Макаренко датував кінцем XVII або початком XVIII ст.7. У одному з цих склепів була по хована перша дружина чернігівського полковника Павла Леонтійовича Полуботка Сфімія Василівна (померла 8.02.1717 p.), племінниця геть мана Івана Самійловича Самойловича.8 Аналізуючи відкриті склепи Спаського собору, можна вважати, що вони були влаштовані у період XVI—XVIII ст. і містили поховання шля хетних громадян та членів їх родин. 78 Сіверянський літопис Якщо Спаський собор був відомий як усипальниця переважно «ве ликих» князів чернігівських, то Борисоглібський собор відомий, як уси пальниця духовних ієрархів.9 І це не випадково, бо Борисоглібський со бор до 1786 р. був головною спорудою Борисоглібського монастиря і в той же час до 1790 р. кафедрою чернігівських архієпископів.10 За даними архівних джерел під підлогою, Борисоглібського собору здавна існував великий склеп.11 Співставляючи та аналізуючи дані архівних документів, друкова них джерел і архітектурно-археологічних досліджень, авторами зробле но деякі висновки. Склеп святого Феодосія Углицького (помер 1696 р.) був добре в і домий з кінця XVII ст. Він знаходився під підлогою північного нефу, декілька разів перероблювався і в XIX ст. мав розміри 9,72x2,88 м. До склепу можна було потрапити по східцях з південного нефу, а з 1855 р. через один з напівкруглих приділів, прибудованих до ротонди XVII ст., зведеної біля західного порталу Борисоглібського собору. Саме у п ів денному приділі влаштовано новий вхід до склепу Ф. Углицького. Праворуч від входу до склепу у 1750 р. був похований архієпископ, викладач філософії чернігівського колегіуму Амвросій Дубневич.12 Імена перелічених чернігівських архієпископів Феодосія Углицько го, Амвросія Дубневнча, включаючи Лазаря Барановича, були зафік совані на бронзовій дошці, виготовленій у 1890 р. і прикріпленій до од ного з стовпів храму. 3 Дошка не збереглася. Але, на жаль, місця не всіх поховань визначені, тому допомогою в цьому є матеріали архітектурно-археологічних досліджень Борисогліб ського собору, проведених у післявоєнний період експедицією під керів ництвом М. В. Холостенка. Під час розкопок під підлогою основного обсягу храму було виявлено декілька поховань. Під підлогою північного нефу знаходились три поховання, склепи яких були вирубані у залишках фундаменту цегляної споруди поч. XI ст., відкритої археологами. У склепі № 1 виявлено гробницю чернігів ського архієпископа Феофіла Ігнатовича (помер 1788 p.), у склепі № 2 — гробницю чернігівського архієпископа Лазаря Барановича (помер 1693 p.). Одне поховання у склепі № 3 датоване М. Холостенком поч. XVII ст., залишилось не атрибутованим. 4 Після закінчення дослідження гробниці № 1 та № 2 були перезахо- вані під підлогою північної апсиди, а гробниця № 3 повернута паралель но західній стіні собору і схована. Але в соборі залишився ряд похо вань, які потребують атрибутації. Як бачимо, влаштування склепів у Борисоглібському соборі прово дилось протягом XVII—XVIII ст., в той час коли при кафедральному монастирі існував архієрейський дім. За наказом Катерини II про секу ляризацію церковних земель 1786 р. Борисоглібський монастир закри то, а за наказом від 10.11.1790 р. чернігівському архієпископу визначи ли переселитися до Троїцько-Іллінського монастиря.15 З цього часу чер нігівських архієпископів починають ховати у склепі під підлогою Тро їцького собору.16 Крім того, Борисоглібський собор вважався родинною усипальни цею князів династії Святоелавичів. Літературна пам ’ятка II пол. XII ст. «Слово про князів» оповіщає, що померлий у 1123 р. князь Давид Свя тославич був похований у побудованому ним Борисоглібському соборі. Відомості про поховання Ізяслава — сина Давида Святославича, у со борі має Іпатіївський літопис. Але дослідженнями у соборі не виявлено поховань давньоруського періоду, хоча біля стін храму знайдено бага то шиферних гробниць, але наявність аркасалій— поховальних ніш — Сіверянський літопис 79 вказує на них. Цегельна гробниця була знайдена у 1869 р. біля північ но-східного кута собору в траншеї теплотраси, яку проводили до Коле гіуму. Хто похований в гробниці, не встановлено, але це була людина, що займала високе становище у феодальному суспільстві, бо похован ня зроблено на території Дитинця, біля собору в кам ’яному саркофазі. Успенський собор Єлецького монастиря — пам’ятка архітектури к. XI ст. — з давніх часів слугував місцем поховання ченців, церковних ієрархів, а з XVII ст. і світських осіб. До останнього часу тут було відомо про існування лише одного аркасолію — поховальної ніші — в південній стіні храму, який був зни щений в XIX ст. під час мурування стін підземного ходу, який з в ’язував Успенську церкву з Петропавлівською трапезною. У результаті обсте ження в північній стіні нартексу церкви XII ст. виявлено ще два арка- солія. Вони за виглядом і розміром відрізняються від типових поховаль них ніш давньоруських храмів. Для того, щоб вмістити в невеликий аркасолій (висота 1,3 м, гли бина 0,94 м, довжина 1,69 м) труну, в їх бічних стінах зроблені неве ликі прямокутні в плані і профілі заглиблення довжиною 0,44— 0,46 м., перекриті шиферними плитами. Оскільки ніші займають практично всю ширину північної стіни, розділяючись між собою лише тонкою пере городкою в ширину плінфи (0,31 м), заглиблення аркасоліїв звернуті одне на захід, інше на схід. Арки поховальних ніш мурувались з плін фи з використанням опалубки, сліди якої збереглись на внутрішній по верхні аркасоліїв. У західній ніші виявлено фрагмент фрескового тинь- ку з слідами розпису червоною охрою, який, певно, імітував драпіру вальні тканини, а також частину графіті. В підлозі нартекса простеже- но пробиті отвори в муруваннях підземних склепів. Один з них, відо мий ще з минулого століття, обстежувався А. А. Карнабєдом. Він зна ходиться навпроти західного порталу храму, і має вигляд камери роз міром 3 ,1x2,4 м з вузьким (1,05 м) входом з цегляними сходами. За х а рактером будівельного матеріалу склеп можна датувати сер. XVIII ст. Вхід перекрито трьома шиферними плитами, які утримуються горизон тальними залізними балками. Склепіння в поперечному перетині має трилопатеву форму, це пов’язано з технікою мурування поховальних споруд того періоду. При будівництві камери, стіни її та нижні части ни коробового склепіння були вимуровані зсередини, далі наверх зали шеної щілини укладалась опалубка, зверху якої вже зовні склепу до муровувалось півциліндричне склепіння дещо меншого діаметру. В ана логічній техніці виготовлено і ще один склеп, який знайдено в північній частині нартексу. Кілька років тому, тут було пробито отвір розміром близько 0,5x0,5 м. Склеп, як виявилось в процесі розчищення від сміт тя, був пограбований. Його змуровано з аналогічної цегли сер. XVIII ст. Склеп меншого розміру, ніж попередній (ширина 1,5 м, довжина 2,27 м, висота 1,6 м) і не має входу. Склепіння його муроване по опалубці, під заваленими дошками опалубки виявлено розкидані уламки дерев ’яної труни, обтягнутої зеленою шовковою тканиною і оббитої по краю позо лоченим позументом. Труна спиралась на невеликі складно-профільова ні ніжки токарної роботи, яких було близько восьми. Кістяк похованої людини, поганої збереженості, належав чоловіку віком 30— 35 років, який був вдягнений в кафтан з відворотами з сукна на полотняній під кладці, тканина втратила свій первісний колір. Гудзики були виготов лені з дерева і покриті позолотою. Серед будівельного сміття знайдено невисокі гостроносі чоботи покійного і срібний галун якоїсь частини мундиру. Але найцікавішою знахідкою виявилась шийна стрічка орде на. Сам орден попав до рук грабіжників, судячи з вушка, яке лиши лось на стрічці, він був срібним з позолотою. Стрічка належить інозем ному ордену, назву якого ще належить встановити. За характером по 80 Сіверянський літопис крою одягу цей військовий або чиновник був похований за часів царю вання Катерини II або Павла І. В результаті проведеної біолокаційної розвідки в приміщенні церкви, виявлено місце розташування 9 скле пів, п ’ять з них можна ототожнити з похованнями, описаними у «Епар хиальных известиях»: архімандрита Єлецького монастиря Іоанікія Га- лятовського — автора «Скарбниці», Андрія Степановича Милорадови- ча — першого цивільного губернатора Чернігівського намісництва, на стоятеля Єлецького монастиря Феофілакта Праведникова — першого вікарія Чернігівської єпархії, Єфімії Іванівни Домонтовичевої — дру жини колезького радника Чернігівського намісництва Прохора Забели та Василя Андрійовича (Каспаровича) Дуніна-Борковського — Черні гівського полковника і генерального обозного. Чотири інші склепи (серед них два досліджені) безіменні. Зовні храму простежено ще 3 склепи: навпроти західного порталу склеп (де похована родина Полуботків), досліджений Г. О. Кузнецовим,17 поряд досі не вивчений склеп, який знаходиться біля південно-західного кута церкви, де весною 1997 р. стався провал грунту, та у вівтарній частині приділа св. Іакова (в якому поховані Лизогуби). На жаль, не виявлено поховань архімандритів монастиря, імена яких приведено серед списків похованих у соборі. Можливо, їх ховали на цвинтарі за межами храму. На нашу думку, один з архімандритів обителі домонгольської доби міг бути похований в північній галереї, в гробниці, перекритій шиферною плитою з вирізьбленою літерою «Г», яка, на думку автора розкопок А. А. Карнабєда, є ініціалом померлого. Беручи до уваги аналогію з корсунської паперті Софії Новгородської, подібні літери мали числове значення, яким в синодиках або інших списках відповідало ім ’я іє рарха.18 Серед п ’яти пам’яток архітектури давньоруського періоду, які збе реглися до нашого часу, розглянуто некрополі трьох храмів Чернігова: Спаського собору, Борисоглібського собору, Успенського собору. Н е крополі П ’ятницької та Іллінської церков залишилися не описаними. Некрополі Чернігова в цілому, як храмові, так і монастирські, мі ські, вивчені не повно, тому потребують подальшого більш глибокого до слідження, на що ми сподіваємося у майбутньому. Д ж ерела та література: 1 А. Н. Ефимов, Черниговские кафедральные соборы златоверхий С п а со -П р ео б р а ж ен ский и Борисоглебский. — Ч., 1908. 2 Новая скрижаль. — С— П., 1857. 3 Прибавление к Черниговским Епархиальным известиям (неоф. ч.) 1863. — С. 307. 4 Платонов. Черниговские кафедральные соборы и их достопримечательности . — Ч ер нигов., 1899. 5 М. К. Бережков. К истории Черниговского Спасского собора. — М., 1911. — С. 7. 6 Там же. 7 М. Макаренко. Черниговский Спасс. — К., 1929. — С. 3 6 — 38. 8 Милорадович. Описание Черниговских соборов Спасо-П реображ енского и Б о ри со глебского. — Чернигов., 1890. 9 Там же. 10 Черниговские епархиальные известия (неоф. ч.). — 1908., — № 13. — С. 495. 12 Там же. 13 Милорадович. Описание Черниговских соборов Спасо-П реображ енского и Б о ри со глебского. Ч., 1890. — С. 21. 14 Н. В. Холостенко. И сследования Б орисоглебского собора в Чернигове. — С овет ская археология. — 1967. — № 2. 15 ДАЧО. — Ф. 679. — Оп. 4. — Спр. 492. 16 Прибавление к Черниговским Епархиальным известиям. (Часть неофициальная) 1902. — № 24. — С. 8 5 6 — 864. 17 Тимошенко В. I., Ватаву Н. В. Знахідки з поховання Леонтія Полуботка / / А р х і тектурні та археологічні старожитності Чернігівщини. — Ч., 1992. — С. 117— 119. 18 Янин В. JI. Некрополь Н овгородского Софийского собора. — М., 1988. — С. 144. Сіверянський літопис 81

Некрополі давньоруських храмів Чернігова

Репозитарії

Схожі ресурси