Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття)
Перлина давньоруської архітектури — кафедральний Спаський собор XI століття — тільки протягом XVIII ст. пережив дві пожежі — 1718 і 1750 року. Остання виявилась найжахливішою у 7-віковій історії храму: в пожежі згорів іконостас XVII ст. і дерев’яні частини хорів; були зруйновані (обвалились) бан...
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200422 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) / О. Степанова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 98-102. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200422 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2004222024-12-01T18:42:27Z Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) Степанова, О. Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Перлина давньоруської архітектури — кафедральний Спаський собор XI століття — тільки протягом XVIII ст. пережив дві пожежі — 1718 і 1750 року. Остання виявилась найжахливішою у 7-віковій історії храму: в пожежі згорів іконостас XVII ст. і дерев’яні частини хорів; були зруйновані (обвалились) бані і склепіння собору: сходова вежа — «красний терем» також напівзруйнувалась, мармурові колони всередині храму дали тріщини. Потрібно було відновити собор. Важливу інформацію про це нам дає стаття протоієрея собору Платонова, де подані відомості про так звані «блята» з відмітками з літопису, що зберігалися в соборі. 1997 Article Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) / О. Степанова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 98-102. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200422 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| spellingShingle |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років Степанова, О. Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) Сiверянський літопис |
| description |
Перлина давньоруської архітектури — кафедральний Спаський собор
XI століття — тільки протягом XVIII ст. пережив дві пожежі —
1718 і 1750 року. Остання виявилась найжахливішою у 7-віковій історії
храму: в пожежі згорів іконостас XVII ст. і дерев’яні частини хорів; були
зруйновані (обвалились) бані і склепіння собору: сходова вежа —
«красний терем» також напівзруйнувалась, мармурові колони всередині
храму дали тріщини. Потрібно було відновити собор. Важливу інформацію
про це нам дає стаття протоієрея собору Платонова, де подані
відомості про так звані «блята» з відмітками з літопису, що зберігалися
в соборі. |
| format |
Article |
| author |
Степанова, О. |
| author_facet |
Степанова, О. |
| author_sort |
Степанова, О. |
| title |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) |
| title_short |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) |
| title_full |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) |
| title_fullStr |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) |
| title_full_unstemmed |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) |
| title_sort |
друге народження чернігівського спаса (відродження спаського собору в ii половині xviii століття) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Чернігівському державному архітектурно-історичному заповіднику — 30 років |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200422 |
| citation_txt |
Друге народження Чернігівського Спаса (Відродження Спаського собору в II половині XVIII століття) / О. Степанова // Сіверянський літопис. — 1997. — № 5. — С. 98-102. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT stepanovao drugenarodžennâčernígívsʹkogospasavídrodžennâspasʹkogosoboruviipoloviníxviiistolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-17T06:54:51Z |
| last_indexed |
2025-07-17T06:54:51Z |
| _version_ |
1837876164045045760 |
| fulltext |
Олена Степанова
ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО СПАСА
(ВІДРОДЖЕННЯ СПАСЬКОГО СОБОРУ В II ПОЛОВИНІ
XVIII СТОЛІТТЯ)
Чернігів по праву пишається своїми унікальними пам ’ятками архі
тектури, що чудом збереглися під час численних війн та навал. Страж
дали його храми і від пожеж, оскільки місто, в більшості дерев ’яне, не
зліченну кількість разів палало.
Перлина давньоруської архітектури — кафедральний Спаський со
бор XI століття — тільки протягом XVIII ст. пережив дві пожежі —
1718 і 1750 року. Остання виявилась найжахливішою у 7-віковій історії
храму: в пожежі згорів іконостас XVII ст. і дерев’яні частини хорів; бу
ли зруйновані (обвалились) бані і склепіння собору: сходова вежа —
«красний терем» також напівзруйнувалась, мармурові колони всереди
ні храму дали тріщини. Потрібно було відновити собор. Важливу інфор
мацію про це нам дає стаття протоієрея собору Платонова, де подані
відомості про так звані «блята» з відмітками з літопису, що зберігалися
в соборі. Одна відмітка розповідає:
«1750 года старый городь Черниговъ отъ пожара бывшаго весь
выгорелъ и того же времени сія Всемилостиваго Спаса церковь
вся обгоръ,* вовсе разорися»;
інша продовжує:
«1754 года, Божією помощію, после пожара совсъмъ возобно-
вися храмъ сей, и за благословеніемь ясне къ Богу преосвя-
щеннаго киръ Ираклія Комаровскаго освятися...»1
До 1770 року знов було виконано, дякуючи преосв. єпископу Фео-
філу Ігнатовичу, «небогатое возобновление»: столбы и колонны остава
лись в трещинах; старый иконостас, купленный в одной черниговской
пустыни, установлен был в храме соборном; терем был обращен в ко
локольню».2 І це, певно, був той «перший раз», коли після пожежі 1750
року Спаський собор був відновлений.
У такому скромному вигляді побачили собор князь Потьомкін у
1783 році і імператриця Катерина II, що відвідала Чернігів у січні 1787
року «при проезде Ея Величества изъ С.-Петербурга в Новороссийский
край».
За свідченням Милорадовича «23 января, пополудни, ... благово
лила она шествовать к Соборной Спаса Господа нашего Иисуса Христа
церкви, пред которой встретил Ея ... Преосвященный Феофил, Епископ
Черниговский, с прочим знатным духовенством ... где, ... приложась Ея
Императорское Величество ко кресту ... шествовать изволила в церковь,
а прибыв в оную, по возглашении ектинии и многолетия благоволила
прикладываться к святым иконам; из Соборной церкви шествовать из
волила в Елецко-Троицкий монастырь, где перед церковью встретили
Ея того монастыря Архимандрит Иерофей с братиею и поднес Святую
икону Пресвятой Богородицы...».3
Катерина II також подарувала церквам і архіпастирям значні суми
на потреби єпархії, її церков та монастирів.
Древність і бідність Спаського собору були помічені, звелено було
відпустити казенні кошти на більш грунтовне відновлення і оздоблення
давнього князівського храму.
У з в ’язку з в ідсутн істю у сучасній поліграфії літери «ять» вона передана як «ъ»,
«ъ» також збер еж ен о у кінці слів.
98 Сіверянський літопис
28 вересня 1788 року помер преосвященний Феофіл, а на його місце
висвячений Ієрофей Малицький і вже при ньому у 1792 році другий
раз відновили чернігівський Спас.
Підготовчі роботи розпочались у 1791 році; неабияку роль зіграло
у цьому «попечение о приводящейся в исправление Соборной церкви»
генерал-фельдмаршала Григорія Олександровича Потьомкіна. Але в ос
новному допомогла опіка генерал-аншефа, сенатора, генерал-губернато-
ра Калузького і Тульського, «правящего сію должность» у трьох мало
російських губерніях, і кавалера Чернігівської казенної палати М ихай
ла Микитича Кречетнікова. Ще перебуваючи в Тулі, Кречетніков видає
30.03.1791 року розпорядження Чернігівській казенній палаті негайно
розпорядитися «хозяйственным образом выгоднейшим для казны» у за
готівлі зазначених в кошторисі, що додається до наказу, матеріалів
«кь исправлению по Всевысочайшей Ея Императорскаго Величества
воле соборной церкви»4 до травня 1791 року, до часу прибуття мулярів.
Цеглу наказано було виготовити «на казенномъ, прежде бывшемъ
Троицкаго монастыря заводъ»,5 починаючи з перших чисел травня 1791
року, ліс — в казенних лісах (дачах).
Калузькою казенною палатою був укладений контракт з підрядчи
ком мулярів калузьким міщанином Дементієм Драгобуженіновим.
Чернігівська ж казенна палата «благоволила озаботить себя въ до
ставленій потребного для черниговского собора числа извести изъ бе
ловежской колоній» (Борзнянського повіту).7
«Смотреніе и сбереженіе» будматеріалів покладалось на «приуго-
товленныхъ изъ черниговского гарнизона» одного офіцера (поручика
Федора Галушева) з шістьма рядовими.8
У травні 1791 року в Чернігові «кь смотренію за починкою Черни
говской каменной соборной церкви» очікували прибуття архітектора із
Калуги Івана Яснигіна.
А до цього часу дали розпорядження розпочати побудову ришту
вань навколо Спаса, приступити до зняття даху і т. ін. Крім цього, до
прибуття архітектора Яснигіна, «для показанія каменщикамъ разборки
въ соборной церкви среднего осмериковаго Кумпольного свода съ ка
менной въ алтарь стеною, а съ темъ вмъстъ и прожектированія по при-
чинъ открывшагося внутри церкви погреба къ настилкъ чугунными пли
тами пола, препровожденъ быль въ Черниговъ Киевский губернский
архитектор Курбатовъ, которому предписано было г.-губернаторомъ,
выполнить порученное задание, возвратиться въ Киев с представлением
вышеупомянутого проекта, по которому «и дальнейшее уже преподано
будетъ разрешеніе». 0 (Тут і далі збережна орфографія джерела).
З волі Імператриці було також наказано «для устроенія Спасского
собора и дабы удобнее открыть место, лежащее въ окрестности собор
ной церкви и строений катедрального Борисоглебовского монастыря,
назначенное по высочайшей воле... къ помещенію присутственныхъ
месть генерал-губернаторъ приказалъ губернскому архитектору прит-
воръ при соборъ, и въ показанныхъ ему мъстахъ каменную помянутого
катедрального монастыря ограду сломать.
Кирпичъ же изъ онаго, годный въ кладкъ, обратить на устроеніе
въ симютрюю колокольни соборной съ другой стороны церкви зданія
или, такъ сказатъ, башни».103
У зв’язку з такими серйозними перебудовами собору підрядчику
Демідову було доведено до відома; був зроблений кошторис, укладений
з ним договір, наказано підготувати необхідні матеріали, а саме:
розборку огорожі проводити силами «нижнихъ военнослужителей здъш-
Сіверянський літопис 99
няго баталіона» з оплатою 60 коп. за тисячу цеглин, а за земляні робо
ти — по 6 коп. в день кожному з них, із спостереженням за роботою
одного з членів «строенной экспедиции»; завідувати витратами наказа
но було повітовому землеміру Стефановичу, відрядженому на допомо
гу архітектору.
Наказано було також «дьланіе на обжигъ кирпича
...продолжать, производя оплату колодникамъ, кои кромъ принад-
лежащихъ рабочему дому оплачиваться будуть по пяти копеекъ
въ сутки человеку... за доставлешемъ за каждого кормовыхъ по три
копейки въ день».11
У серпні 1791 року знову відбуваються кардинальні зміни в проце
сі ремонту і перебудови собору.
В наказі Кречетнікова читаємо:
«Его светлость ... князь Григорій Александровичъ Потемкинъ Тав-
рическій, имъя попеченіе о приводящейся здъсь въ исправленіе собор
ной церкви изьявилъ желаніе поставляемые вумпольные железныя стра-
пины снять, и потомъ всъ пять кумполовъ передълать по новому черте
жу, на кои, так так и на два шпица колокольни и башни, в симметрию
ей при томъ соборъ устраивающейся, сделать мъди всъ съ червонного
позолотного шерві; почему и рекомендую казенной палатъ нынъ же
подрядчика желъзной на соборъ кровли или другихъ желающихъ какъ
къ снятію желъзных кумполовъ, такъ и дълашю оныхъ вновь по пока
заній) архітектора за сходную для казны цену подрядить».12
Тут важливо відмітити, що платили підрядчикам та за ремонтні
роботи не лише чернігівська, а й київська, калузька, новгород-сіверська
і тульська казенні палати.13
Саме з тульською казенною палатою порекомендував Кречетніков
«снестись», щоб знайти підрядчика «къ дълашю» під наглядом Яснигі-
на «мъди всъхъ семи шаровъ съ позолотою»; ним став калузький міща
нин Жуков, який підрядився переробити по новому кресленню «пять
кумпольныхъ на соборной черниговской церковъ стропилъ».14
Генерал-губернатор виявив у своїх розпорядженнях турботу про
якість ремонтних робіт і «башни», що прибудовувалась до Спаського
собору. 26 вересня 1791 року він пише розпорядження чернігівської па
лати:
«Черниговскому губернскому архитектору Ясныгину приказал я
строеніе соборной въ Черниговъ церкви каменною кладкою, для лучше
го онаго прочности, далъе 25-го числа сего месяца не продолжать; еже
ли же кромъ каменной кладки есть каковыя либо подълки, кои въ те-
ченіи нынешней осени нужно окончить; то увъдомя объ оныхъ Госпо
дина члена строенной експедиціи, и зделавъ наставленіе приданному въ
помощь ему землемеру Стефановичу... самъ поспешилъ бы ко мнъ въ
Клевъ, къ отправленію его для подряда къ сделанію на помянутую цер
ковь главъ съ позолотою; и какъ для сего нужно быть Ясныгину и въ
Москве, то и благоволитъ казенная палата изъ суммы на сіє построеніе
принадлежащей выдать ему отъ Чернигова до Кіева, а отсюда до Моск
вы и въ обратный путь на двъ лошади прогонныя денги».15
Поїздка була відкладена до початку листопада, тому що Яснигіна
повернули в Чернігів для спостереження за ремонтом покрівлі Собор
ної церкви. I лише коли ремонт вже закінчувався, і «мастера и безъ
него в довершенії кровли и малейшей ошибки здълать не могли», Ясни-
гін зміг, з ’явившись до Кречетнікова в Київ, відправитись на підряд на
церкву «главъ и крестовъ съ полозотою»...16
Документи засвідчують: «В 1792 году въ другой разъ возобновленъ
соборъ Св. Спаса послъ претерпъннаго разрушенія отъ пожара».17 Зо-
100 Сіверянський літопис
крема те, що будівельні роботи дійсно були завершені в 1792 році, п ід
тверджує постанова Чернігівської казенної палати від 9.12.1792 р. про
виплату із суми, надісланої із Київської казенної палати «на дооконча-
ніе Соборной церкви» столярному майстру Івану Щербині «за зделан-
ные уже в Соборную церковь шестьдесят одну раму со вмазкой в оные
стеколъ съ выкрашениемъ на два раза белилами, какъ должно по сво-
имъ местамъ поставленные...».
«Возобновление, начавшееся с 1791 года, подвинулось к 1798 году
настолько, что собор мог быть освящен в этом последнем году»...19
За свідченням М. Маркова, директора училища і сучасника робіт,20
до 1798 року в частині капітальних переробок в Спаському соборі були
«придълы всъ разобраны и уничтожены; въ симметрію башни, теремом
называвшейся, сдълана, съ правой стороны, юго-западной, другая баш
ня, объ круглыя, съ конусными верхами; мраморные столбы обложены
кирпичом и оштукатурены (послъ ихъ отдълали еще подъ мраморъ);
хоры остались только надъ входомъ въ церковь, т. е. у западной сторо
ны, коими соединялись боковые хоры, а эти послъдше разобраны, и
чрезъ то всъ куполы дълають церковь весьма свътлою...».
«Это были весьма значительные», — відмічає дослідник М. Н. Бе
режков, — «капитальные передълки собора, какихъ ни прежде, ни
послъ уже не бывало; меньше чемъ за десять лътъ Спасскій соборъ и
внутри, и снаружи испыталъ, можно сказать, радикальныя перемены.
Двъ остроконечныя башни у западной стъны собора, в какомъ стилъ
исполненные, трудно сказать, придаютъ ему теперь совмъмъ необыч
ный для древнерусскихъ храмовъ видъ...».21
Очевидно, проект цієї перебудови і привіз архітектор І. Яснигін із
Москви, і там, а також в Калузі, необхідно шукати його витоки.
Відомо, що іконостас, зроблений, як пише дослідник П. М. Добро-
вольський, в період з 1792 до 1798 року і існуючий донині був викона
ний також за проектом калузького архітектора І. Яснигіна.2
Створення цього чудового іконостасу, очевидно, стало завершаль
ним акордом у відродженні Спаського собору; в 1798 році його знову
освячують, і головний храм Чернігова повертається до життя.
Відомий вельми незвичайний, цікавий, але, на жаль, не виконаний
первісний проект настінного розпису св. Спаса, складений кафедраль
ним протоієреем собору Іоанном Сленевим невздовзі після закінчення
Вітчизняної війни 1812 року.
За цим проектом передбачалося зобразити поряд з іншими цар-
ственними особами імператрицю Катерину II з підписом, що, по Висо-
чайшему її Величності дозволу «...храм сей, в самобеднейшем состоянии
бывший, возобновлен в настоящий сколько прочный, столько и благо
лепный вид»...23
Д ж ерела та література:
1. Ю билейный сборникъ въ память 900-льтія епископской кафедры въ г. Ч ерниговъ,—
Черн. — 1893. — С. 7 5 — 76.
2. М. Е. Марковъ. О достопам ятностяхъ Чернигова. — М. — 1847. — С. 15.
3. Черниговские губернские ведом ости — 1894 — часть неофициальная. — № 129.
4. Держ авний архів Чернігівської області (ДАЧО) — Ф. 132. — Оп. 2. — Спр. 226,
р озпорядж ення генерал-губернатора № 1371.
Сіверянський літопис 101
5. ДАЧО. — Ф. 132, — on. 2. — Спр. 226, розпорядж ення № 1704.
6. Там же — розп. №№ 2023 і 5916.
7. Там же — розп. № 2334.
8. Там же — розп. №№ 1704, 3256 і 3751.
9. Там же — розп. №№ 3 1 03 , 1371.
10. Там же — розп. № 3256.
10а. Там же.
11. Там же — розп. № 3847.
12. Там же — розп. № 4557.
13. Там же — розп. № 1370. 2 023 . 3169 . 4 5 57 . 4942 і т. д.
14. Там же — розп. № 4942.
15. Там же — розп. № 5773.
16. Там же — розп. № 6569.
17. Черниговские губернские ведомости. — 1847. — Часть неофициальная. — № 1.
18. ДАЧО. — Ф. 132. — Он. 2. — Спр. 228.
19. М. Н. Бережковъ. Къ історії Черниговскаго Спасскаго собора. — М.
С. 13.
2 0 — 21. Там же. — С. 14.
22. Прибавление к Черниговским епархиальным известиям, — 1863. — С. 279.
23. П. М. Добровольскій . Архивъ Черниговскаго кафедральнаго собора. —
— 1902. — С. 8.
— 1911. —
Черниговъ,
102 Сіверянський літопис
|