Світ як стан духу
Минуло 100 років від дня народження визначного чернігівського історика, публіциста, тюрколога, активного громадського діяча Василя Васильовича Дубровського.
Збережено в:
| Дата: | 1997 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200508 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Світ як стан духу / О. Астаф'єв // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 37-40. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200508 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005082024-12-05T14:45:48Z Світ як стан духу Астаф'єв, О. Ювілеї Минуло 100 років від дня народження визначного чернігівського історика, публіциста, тюрколога, активного громадського діяча Василя Васильовича Дубровського. 1997 Article Світ як стан духу / О. Астаф'єв // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 37-40. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200508 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Астаф'єв, О. Світ як стан духу Сiверянський літопис |
| description |
Минуло 100 років від дня народження визначного чернігівського
історика, публіциста, тюрколога, активного громадського діяча Василя
Васильовича Дубровського. |
| format |
Article |
| author |
Астаф'єв, О. |
| author_facet |
Астаф'єв, О. |
| author_sort |
Астаф'єв, О. |
| title |
Світ як стан духу |
| title_short |
Світ як стан духу |
| title_full |
Світ як стан духу |
| title_fullStr |
Світ як стан духу |
| title_full_unstemmed |
Світ як стан духу |
| title_sort |
світ як стан духу |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200508 |
| citation_txt |
Світ як стан духу / О. Астаф'єв // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 37-40. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT astafêvo svítâkstanduhu |
| first_indexed |
2025-07-17T07:03:44Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:03:44Z |
| _version_ |
1837876722192613376 |
| fulltext |
ЮВІЛЕЇ
Олександр Астаф ’єв
СВІТ як СТАН ДУХУ
Минуло 100 років від дня народження визначного чернігівського
історика, публіциста, тюрколога, активного громадського діяча Василя
Васильовича Дубровського.
Василь Дубровський народився 19 травня 1897 у передмісті Черні
гова — Лісковиці. Навчався у Чернігівській духовній семінарії, у 1915
— 1919 pp. у Ніжинському історико-філологічному інституті ім. кн. Без-
бородька. Як здібного молодого спеціаліста його хотіли залишити про
фесорським аспірантом при кафедрі історії України. Наведу цікавий
документ — заяву відомого історика Григорія Максимовича (до Кон
ференції інституту), що зберігається в особовій справі Василя Дубров -
ського у Ніжинському філіалі Чернігівського обласного державного
архіву;
«До Конференції Інституту кн. Безбородька доцента Г. О. М акси-
мовича
ЗАЯВА
В. В. Дубровський, який щойно закінчив інститут, за час пербуван-
ня у ньому виявив велику працездатність, рідкісну акуратність і увагу
при виконанні своїх праць, а також неабиякі здібності і живу цікавість
до наукових занять. Останні два роки він багато займався вивченням
історії України, результатом його занять є вдале і цілком самостійне
дослідження «Данило Апостол і його гетьманство» (детальний звіт про
нього я подав конференції окремо). Крім цього, він працював також в
архіві Чернігівського губернського правління над рукописами XVIII ст.,
що стосуються історії України; на їх основі він склав дуже цікавий ре
ферат про військові сили в епоху керівництва Україною гр. Рум’янцева-
Задунайського і зачитав його на практичних заняттях з історії
України.
Визнаючи, що з п. Дубровського може вийти корисний і працелюби -
вий вчений, пропоную Конференції порушити клопотання про те, щоб
його залишили при Київському Університеті св. Володимира професор
ським стипендіатом для підготовки до проферського звання по кафед
рі історії України з призначенням йому державної стипендії, бо з мате -
ріального боку він власними засобами не забезпечений.
Г. О. Максимович.
11.06.1919 р.»
(Ф. 1105, Сп. 1, Спр. 2283, с. 4—5).
За цією заявою з’явилися й інші.
Сіверянський літопис 37
«16 липня 1919 p.
№ 1124
Тов. Народному Комісареві Освіти УРСР
Василь Васильович Дубровський, який цього року закінчив курс
наук Історико-філологічного інституту, ще студентом виявив живий ін
терес до науки, видатне працелюбство і великі здібності і подав, закін
чуючи Інститут, своєму керівникові професору Максимовичу цінне у
науковому відношенні, позначене характером самостійності досліджен
ня під назвою «Данило Апостол і його гетьманство».
З цієї причини конференція Інституту постановила просити Вас,
тов. Комісар, залишити Дубровського при Київському Університеті
св. Володимира як стипендіата для підготовки до професорського зван
ня по кафедрі української історії, що доводжу до Вашого відома, буду
чи певним, що Ви не відмовите конференції у затвердженні її
постанови.
В. о. директора П. Тихонравов
Вчений секретар проф. В. Новодворський»
(Ф. 1105, Оп. 1, Спр. 2283, с. 6).
Цей же документ за № 1130 18 липня ц. р. було знову надіслано
Народному Комісареві Освіти, а 24 жовтня 1919 року його ж таки (за
№ 1494) було відправлено Кураторові Київського Навчального Округу.
Листування тривало, а здібний студент потрапити до Київського універ
ситету не міг.
У «верхи» пішла ще одна заява:
«27 квітня 1920 р.
№302
Тов. Народному Комісареві
Освіти УРСР
Конференція інституту ще в липні (16-го і 18-го) минулого 1919 р.
за №№1124 і 1130 клопотала перед Наркомом Освіти про залишення
при Київському університеті як стипендіатів для підготовки до профе
сорського звання випускників 1919 р. Василя Васильовича Дубровсько-
го і Миколу Неоновича Петровського, першого — по кафедрі україн
ської історії, а другого — по кафедрі російської історії, але одержала
у відповідь на це клопотання лише повідомлення про те, що документи
надіслано для згоди тов. Комісареві Ніжинського Інституту. Події, що
відбулися після цього, тимчасове торжество на Україні — контрреволю
ції — призупинили розгляд Наркомом освіти даної справи. Вона зали
шається до цього часу не вирішеною. Тому конференція, що засідала
17-го квітня, постановила відновити перед урядом клопотання з даного
питання, щоправда, з тією різницею, що тепер вона просить залишити
Дубровського і Петровського не при Київському університеті, а при Ні
жинському Інституті, з призначенням кожному з них стипендій.
В. о. директора проф. П. Тихонравов».
(Ф. 1105, Оп. 1, Спр. 2283, с.7 — 8).
Такий же документ за № 1102 було знову надіслано Народному
Комісарові України 11 листопада 1920 року.
Є ще в особовій справі В. Дубровського записка такого змісту:
«М. Г.!
Покірливо прошу повідомити, у якому стані зараз моя справа у
зв’язку з прикомандируванням мене до Київського університету: чи від
повів що-небудь університет, і що саме, чи, може, конференція проф.
Інституту справу як - небудь перевирішила?
Василь Дубровський.
Чернігів, вул. їллінська, буд. 2,»
(Ф. 1105, Оп. 1, Спр. 2283, с. 14).
38 Сіверянський літопис
Хто такий «М. Г.» — з’ясувати не вдалося. Чи одержав Василь
Дубровський яку-небудь відповідь — теж невідомо. Все закружляло у
вихорі подій. Ніжинський іісторико-філологічний інститут так і не став
університетом, хоча ще напередодні падіння уряду гетьмана П. Ско
ропадського (а він, як відомо, зрікся влади 14 грудня 1918 р.) уряд
ухвалив універсал про надання йому і Кам’янець-Подільському учи
тельському інститутові статусу університету, останній, як Відомо, таки
став ним і його ректором було обрано відомого вченого професора Іва-
на Огієнка. У 1922 році Інститут кн. Безбородька було перейменовано
у Ніжинський Інститут Народної Освіти. Миколу Неоновича Петров -
ського залишили в аспірантурі при Ніжинському ІНО, і він, незважа
ючи на всі підступи долі і звинувачення в «націоналізмі», став усесвіт -
ньо відомим ученим і був удостоєний звання члена-кореспондента АН
УРСР.
А як склалася подальша доля Василя Дубровського?
Аспірантуру він закінчив у Харкові, при Науково-дослідній катедрі
історії української культури, де під керівництвом акад. Дм. Багалія
написав, а в 1925 році захистив дисертацію «Селянські, рухи на Ук
раїні після 1861 р .».
У 1920— 1925 pp. викладав історію у Чернігівському, у 1925— 1928
у Харківському ІНО. Із 1929 посилено займався тюркологією: був слу
хачем сходознавчого семінару при Музеї Азії Російської Академії Наук
у Ленінграді, у 1930— 1933 pp. — співробітник Всеукраїнської наукової
асоціації сходознавства, брав участь у складанні українсько-азербайд
жанського словника (що так і не вийшов).
Професор В. Дубровський працював в історичній секціїі ВУАН, був
інспектором охорони пам’яток культури в Управлінні наукових уста -
нов (1925— 1929), відповідальним секретарем Шевченківського комітету
(1925— 1933), відповідальним секретарем Центральної Комісії увіч -
нення пам’яті М. Коцюбинського (1926— 1933), головою історичної сек
ції Харківського наукового товариства ( 1925— 1929 pp.).
У листопаді 1933 року проф. В. Дубровського заарештували й об
винуватили в «українському буржуазному націоналізмі» і на 5 років
запроторили у забайкальський БАМЛАГ (на ст. Урульга), у якому
він пробув з червня 1934 по червень 1939/ Звільнившись з концтабору,
проф. В. Дубровський поступив у докторантуру при Інституті історії
Академії наук СРСР, але невдовзі через «в’язниче» минуле його звідти
звільнили.
Із 1941 року він — голова Харківського товариства «Просвіта»,
професор Харківського університету. У 1942 р. газета «Краківські віс -
ті» подала таку інформацію: «Харківський університет відновив свою
роботу. Всі п’ять університетів розгорнули від жовтня свою науково-
дослідну роботу... 15 жовтня розпочав серію наукових 'рефератів істо-
рико-філологічний факультет. Доцент Микола Оглоблін прочитав одну
зі своїх студій з історії української літератури XVII ст. «Тератургїма»
Атанасія Кальнофойського. На чергових засіданнях відчитали праці:
В. Дубровський — «Богдан Хмельницький в Туреччині»... Ю. Шевельов
—«Генеза називного речення в українській мові...» («Краківські вісті»,
1942, 29 грудня). І М. Оглоблін, і В. Дубровський, і Ю.: Шевельов — усі
троє опинилися на еміграції, усі троє сьогодні всесвітньовідомі вчені.
В. Дубровський спершу жив у Німеччині, а в 1956 році переселився у
США, у м. Річмонд (Вірджінія).
Науково-творчу діяльність проф. В. Дубровського умовно можна
поділити на два періоди: працю на рідній Україні (1928— 1943) і на
еміграції (1943 — 1966).
Сіверянський літопис 39
На Україні вийшли такі його книги: «Селянські рухи на Україні
після 1861 р.» (ДВУ, 1928, т. 1); «Нариси з історії Чернігівської Тро-
їцько-Іллінської друкарні в першій половині XIX ст.» (Київ, 1928);
«Музеї на Україні» (ДВУ, 1929), «Перша фабрика на Україні» (ДВУ,
1930); «Історично-культурні заповідники та пам’ятники України» (ДВУ,
1930), «Життя й діла Феодосія Углицького (Полоницького)» (ДВУ,
1930), «З побуту українських монахів другої половини XVIII ст.»
(ДВУ, 1930) . У зв’язку з арештом проф. В. Дубровського ряд йогопри -
йнятих до друку книг та історичних нарисів були конфісковані ДПУ і
пропали: серед них, зокрема, такі праці, як «Поміщики і кріпаки на
Україні» (12 друк, арк.), «Народи СРСР. Етнографічний і статистично-
історичний огляд» (10 друк, арк.), «Український глек» (3 друк, арк.),
«Данило Апостол і його гетьманство» (у 3-х т.), «Акти про кріпаків»
(у 2-х т.), «Богдан Хмельницький і Туреччина» (5 друк, арк.), книга
нарисів про українських політичних діячів (8 друк, арк.), підручник з
турецької палеографії (3 друк, арк.), «Автоспомини» (у 7-ми т.) тощо.
Крім цього, слід згадати численні статті та рецензії, друковані упро
довж 1927 - 1933 pp. у періодиці.
Не можна обійти його переклади з турецької. Побачили світ: Ре-
іфік Халід «Ятик Еміне» (ЛІМ, 1931), Омар Сейф Еддін «Оповідання»
( РУХ, 1932 ), «Якуб Кадрі - Нур Баба» ( РУХ, 1933 ) та ін.
Серед найважливіших праць, що вийшли на еміграції під його прі
звищем та псевдонімами (В. Чорногай, І. Захаревський-Лісковицький,
В. Лісковицький, Історик, Іллінський тощо), слід назвати «Архів Пуль -
херії Івановни» («Записки Укр. Істор. Філол. Т-ва», Прага, т. V, 1944),
«Батько Нестор Махно — український національний герой» (Герсфельд,
1945), «Україна й Крим в історичних взаєминах» (Женева, 1946),
«СССР як федерація» (Женева, 1946), «Матеріали для історії нової
української еміграції (Женева, 1947, ч. 1) та ін. Багато статей та роз
відок розпорошено по різних емігрантських періодичних виданнях.
В. Дубровський був дійсним членом Празького Українського Нау
кового Товариства, НТШ та УВАН.
На еміграції розквітнув його іскрометний публіцистичний талант.
Він редагував кілька часописів: «Короткі вісті», «Український селянин»,
постійно співпрацював у часописі проф. Є. Онацького «Наш клич
( Буенос - Айрес ), турецькому журналі «Дергі» тощо.
Серед його найважливіших публіцистичних творів книги і брошу
ри «Хочемо одного — бути вільними!» (Женева, 1947), «На чужині»
(Корнберг, 1948), «2-ий Відділ БАМЛАГу у ГПУ-НКВД» (Нью-Иорк,
1965), серії статей «Через 20 років» та «Листи переміщеного спостері
гача», вміщені у «Нашому кличі», спогади про ніжинських професорів
М. Петровського, Г. Максимовича, В. Ляскоронського, популярно-істо
ричні, релігійні та літературознавчі статті у різних виданнях, низка
розвідок з тюркології та перекладів з турецької. Багато праць В. Дуб -
ровського залишилися у рукописах і чекають на свого видавця.
Мав рацію Лев Биковський: основними мотивами всесторонньої
діяльності й творчості В. Дубровського впродовж цілого життя були
палка любов до України, своєї поневоленої Батьківщини й одночасно
неустаюча ненависть до Москви, яка його «не забувала» до останніх
років його терпкого життя...
Помер проф. Василь Дубровський на 69-му році життя, 23 квітня
1966 року у м. Річмонд (Вірджінія, США).
40 Сіверянський літопис
|