Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва
Gespeichert in:
| Datum: | 1997 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1997
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200526 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва / C. Пономаренко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 136-141. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200526 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005262024-12-05T14:48:08Z Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва Пономаренко, C. Економіка 1997 Article Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва / C. Пономаренко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 136-141. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200526 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Пономаренко, C. Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Пономаренко, C. |
| author_facet |
Пономаренко, C. |
| author_sort |
Пономаренко, C. |
| title |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| title_short |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| title_full |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| title_fullStr |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| title_full_unstemmed |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| title_sort |
регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1997 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200526 |
| citation_txt |
Регіональні аспекти підвищення інноваційної активності виробництва / C. Пономаренко // Сіверянський літопис. — 1997. — № 6. — С. 136-141. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT ponomarenkoc regíonalʹníaspektipídviŝennâínnovacíjnoíaktivnostívirobnictva |
| first_indexed |
2025-07-17T07:05:01Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:05:01Z |
| _version_ |
1837876801308721152 |
| fulltext |
Сергій Пономаренко
РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ
АКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
Економістами — прибічниками теорії циклічного розвитку (М. Д.
Кондратьев, й. Шумпетер, М. І. Туган-Барановський, Г. Манш, А. Кляй-
вкнехт та ін.), була доведена вирішальна роль науково-технічного
прогресу (НТП) у розвитку економічного механізму взагалі. Резуль -
тати їх досліджень переконливо підтверджують, що НТП став голов -
ним фактором при визначенні ефективності використання і робочої си
ли, і основного виробничого капіталу. Пізніше Р. Солоу, спираючись на
матеріали американської статистики першої половини 20 сторіччя, ще
раз довів, що вирішальним фактором економічного розвитку є не капі
тал, а саме технічний прогрес. Економічні досягнення розвинених капі
талістичних країн показують, що науково-технічний прогрес перетво
рився у головне джерело змін у сучасних продуктивних силах.
На превеликий жаль, у нашій країні НТП розглядався відокрем
лено від проблем економічного розвитку. Саме тому ми вимушені кон -
статувати катастрофічне відставання у цьому питанні від розвинених
країн. Особливо це виявилось в останні роки. Загальновідомо, що од -
нією з найсуттєвіших вад нашої економіки є її майже повна нездат
ність до сприйняття нових ідей, технологій. Це знаходить відображення
в тому, що перспективні винаходи не впроваджуються у виробництво, а
передові розробки настільки довго узгоджуються з представниками різ
них рівнів управління, що в кінцевому рахунку припадають пилом і не
знаходять практичного застосування або впроваджуються в той час, ко
ли передові західні фірми уже їх не використовують внаслідок заста-
рілості.
Аналіз використання науково-технічних розробок на підприємствах
України переконливо свідчить, що за останні роки рівень сприйняття
виробництвом досягнень НТП помітно знизився. Саме тому виникла не
обхідність введення в Закон України «Про засади державної політики
в сфері науки та науково-технічної діяльності» спеціального положення
про інноваційні підприємства. Такі підприємства повинні стати організа
ційною структурою з впровадження науково-технічних розробок у ви
робництво.
Що ж треба розуміти під інноваційними підприємствами?
В економіці зарубіжних країн — це цільові підрозділи, які ство
рюються для розробки, освоєння в умовах виробництва принципово но
вої продукції чи послуг і початкового виходу з ними на ринок. В залеж
ності від засновників вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зов -
нішні, головним чином, є дрібними незалежними компаніями, створени
ми приватними особами. В коло їх діяльності входить проведення захо
дів по розвитку передових технологій. Вони, звичайно, включаються в
сферу діяльності більш крупної компанії у відповідь на надання фінан -
сових засобів, консультаційних, інформаційних та інших послуг. Дже
релом для створення внутрішніх інноваційних підприємств, головним
чином, виступають вільні кошти крупних корпорацій. У подальшому та
кі підприємства можуть значно розширювати свою виробничу базу, пе
ретворюючись у потужні компанії іі досягаючи повної господарської са
мостійності (це переконливо підтверджується історією корпорації «Дид -
житл екуіпмент», яка була заснована у 1957 році як невелика іннова
136 Сіверянський літопис
ційна фірма, а в подальшому перетворилась у суперсучасний концерн з
мережею філіалів ,і представництв у десятках країн світу).
Взагалі, створення інноваційних підприємств у розвинених країнах
— це, головним чином, втілення однієї з форм організації науки у фір
мах, яка отримала назву «ризикового» (венчурного) підходу. Серед ін
новаційних фірм переважають дрібні .і середні. Це пояснюється перева
гами дрібного дослідницького бінзесу, які виявляються у гнучкості та
швидкій пристосованості до ринкової кон’юнктури, здатності, на відмі-
ну від крупних фірм, оперативно створювати і впроваджувати нову тех
нологію, дусі ініціативи, підприємливості та динамізму, властивому спів -
робітникам таких фірм. Так, фірма з числом працівників менше тисяч
чоловік розробляє у 17 разів більше значних технічних нововведень,
ніж фірми чисельністю понад 10 тисяч чоловік. Крім того, рівноцінні
новинки коштують великим фірмам набагато дорожче: в середньому на
розробку однієї з них витрачається близько 2 мільйонів доларів дослід
ницького капіталу (у невеликих фірмах ця сума становить приблизно
87 тисяч). Тому невипадково, що у розвинених країнах головний наго
лос при здійсненні найбільш передових науково-технічних проектів пе
реноситься на дрібні венчурні інноваційні фірми.
У силу специфічних особливостей інноваційних фірм їх стратегія
практично повністю відрізняється від стратегії крупних корпорацій. Ос
новними її елементами виступають:
— прагнення захватите прибуткову ринкову нішу, створюючи ву-
зькоспеціалізовані продукти, через незацікавленість у конкуренції
(внаслідок обмежених ресурсів);
— прагнення мінімізувати витрати, закуповуючи комплектуючі у
крупних виробників;
— зосередження більшості таких фірм навколо одного продукту
(процесу) і прагнення пристосувати цей продукт (процес) до потреб
споживача;
— прагнення по можливості менше залучати капітал інших фірм,
щоб не позбутись самостійності.
Очевидно, що держава, яка веде продуману і послідовну інновацій -
ну політику, мусить створювати пільгові умови для тих фірм, які пра
цюють над новими технологіями. Слід відзначити такі методи стимулю
вання інноваційних фірм:
— пільгове кредитування;
— пряме субсидування;
— амортизаційні пільги;
— податкові пільги;
— надання у тимчасове користування адміністративних та лабо
раторних приміщень, устаткування;
— надання консультаційних послуг;
— створення науково-технічних, технологічних, інкубаційних парків
і центрів;
— розміщення державних замовлень і закупки продукції інновацій
них підприємств.
Треба також зазначити, що законодавство розвинених країн стосов -
но інноваційної діяльності побудоване таким чином, що стимулюються
не тільки дрібні та середні інноваційні підприємства, а й потужні кор -
порації, які ведуть активну науково-технічну діяльність, вкладаючи
значні кошти із свого бюджету на виконання наукових досліджень,
впровадження нової техніки і передових технічних прийомів. В останні
роки прямі методи стимулювання інноваційної діяльності (пряме суб -
сидування, пільгове кредитування) все більше поступаються місцем по
бічній підтримці. Це необхідно враховувати при формуванні економіч
Сіверянський літопис 137
ної, правової іі юридичної бази діяльності інноваційних підприємств в
умовах економіки України.
В Україні інноваційних підприємств у тому вигляді, у якому вони
існують у розвинених країнах, майже немає. В останні десятиріччя го
ловна увага приділялась створенню потужних науково-виробничих,
об’єднань (НВО), які зосереджують значні фінансові, трудові та вироб
ничі ресурси. Заради справедливості принагідно зазначити, що і в на -
шій економіці існували господарські підрозділи з деякими рисами, вла
стивими інноваційним підприємствам, — науково-виробничі кооперативи
та науково-технічні товариства. Але через недосконалість законодавчої
бази, недостатню увагу і підтримку з боку держави, інертність самих,
підрозділів останні фактично припинили існування. У той же час при -
скорений економічний розвиток капіталістичних країн переконливо до -
водить необхідність створення і подальшого розвитку інноваційних під
приємств у народному господарстві. Адже в умовах ринкової економіки
такі підприємства отримують додаткові переваги у вигляді розширення
ринків збуту, тимчасової монополії інноватора і надприбутку, що в кін -
цевому рахунку прискорює розвиток економіки країни в цілому. Крім
того, концентрація в їх складі і розробників, і проектувальників, і без -
посередніх виробників нововведень дозволить вирішити надзвичайно
серйозну проблему нашої економіки — дезінтеграцію інноваційних про
цесів. Отже, виникнення таких підприємств вигідне як для них самих,
так і для суспільства взагалі. Тому держава повинна забезпечити їм
підтримку, надаючи різноманітні пільги, властиві інноваційній політиці
розвинених країн.
Засновниками інноваційних підприємств в умовах економіки Украї
ни можуть виступати як державні структури, так і приватні особи
(об’єднання громадян). Також можлива участь в їх створенні інозем -
них юридичних і фізичних осіб, тобто інноваційні підприємства можуть
виникати на базі різноманітних форм власності.
Ефективна діяльність інноваційних підприємств неможлива без на -
явності сучасної досконалої інфраструктури науково-технічної Діяльно
сті. У відповідності до Закону «Про засади державної політики в сфері
науки та науково-технічної діяльності» задача організації і координації
заходів по створенню такої інфраструктури покладена на уряд України.
На наш погляд, основними елементами інноваційної інфраструктури по
винні стати спеціалізовані самостійні організації і установи, першочер -
говими видами діяльності котрих є:
— консалтинг;
— інжиніринг;
— посередницькі та інформаційні послуги;
— інкубаторські послуги;
— послуги технопарків;
— аудиторські послуги;
— венчурне фінансування (інноваційні фонди, банки);
— патентні послуги;
— управління і координація.
Деякі з таких організацій вже існують, але більшість з них знахо
диться тільки в стадії зародження.
В останній час на різноманітних рівнях управління продекларована
необхідність створення вільних економічних зон (ВЕЗ).Такі зони пла
нувалось організувати в різних регіонах нашої держави — Одесі, Кри
му, Донбасі, Закарпатті, Чернігівській області, Севастополі, Керчі. Го
ловна мета створення вільних економічних зон — активізація спільної
з іноземними інвесторами підприємницької діяльності в окремих регіо
нах країни, прискорення темпів соціально - економічного розвитку, ефек
138 Сіверянський літопис
тивне використання природних ресурсів регіону, експортного потенціа
лу, розширення поставок на внутрішній ринок конкурентоспроможних
товарів і послуг на базі розширення участі в міжнародному виробни
чому та інвестиційному співробітництві, набуття досвіду в питаннях
розвитку ринкових відносин і комерційних структур. Метою створення
таких зон є також залучення до економіки України іноземного капіта-
лу, передової технології і досвіду управління, формування інфраструк
тури для розширення економічних зв'язків (валютно-кредитних, стра
хових, транспортних, інформаційних), підвищення ефективності впро
вадження у виробництво вітчизняних та зарубіжних науково-технічних
розробок і винаходів з їх наступною передачею для широкого викори
стання в економіці країни і на зовнішніх ринках.
Державним законодавством передбачається надання різноманітних
пільг суб’єктам економічної діяльності в зоні. Саме тому вільна еконо
мічна зона повинна стати благодатним грунтом для виникнення інно
ваційних підприємств. Яскравий цьому приклад — економіка Китаю,
де на території зон вільного підприємництва функціонують понад 400
компаній передової технології. Завдяки їх появі частка результатів нау
кових досліджень, які знайшли застосування в промисловості, досягла
50—70%.
Очевидно, що в сучасних економічних умовах на широку державну
допомогу і підтримку при створенні інноваційних підприємств (у вигляді
прямих субсидій, дотацій і т. і.) розраховувати не доводиться. Тому го
ловним джерелом їх створення стають приватні особи (як іноземні, так
і вітчизняні). їм набагато вигідніше вкласти свої кошти в будівництво
підприємства високої технології на території вільної економічної зони,
ніж в іншому районі країни, адже при цьому він в подальшому зможе
користуватись різноманітними пільгами. Так, у Положенні про статус,
офіційну назву та систему управління Північно-Української ВЕЗ в Чер
нігівській області (автор брав участь у його розробці) були передбаче
ні такі пільги:
— ставки прибуткового податку для всіх видів підприємств з уча -
стю іноземного капіталу становлять 15%;
— для підприємств, які використовують передову технологію (інно
ваційних) і експортують більше 50% своєї продукції, ставки прибутко -
вого податку знижуються до 10%, а в окремих випадках передбачається
повне звільнення від його сплати в перші роки функціонування;
— установлюються пільгові ставки орендної плати за землю;
— підприємства ВЕЗ цілком звільняються від сплати мита при
ввозі необхідних для виробничих потреб обладнання, сировини і мате
ріалів, а також при вивозі готової продукції на зовнішні ринки.
Крім того, інвестор звільняється від сплати податку на капітал,
вкладений у будівництво підприємств на території ВЕЗ. Законодавством
ВЕЗ передбачається створення інших умов, сприятливих для виникнен-
ня інноваційних підприємств.
Таким чином, цей процес вигідний як інвестору (завдяки достатньо
легкому доступу до ресурсів регіону, які його цікавлять), так і регіону
(завдяки вирішенню проблеми зайнятості населення, підвищення його
інтелектуального і науково-технічного рівня, наповнення внутрішнього
ринку товарами з високими споживчими якостями).
На жаль, незважаючи на доведені переваги створення і розвитку
ВЕЗ в Україні, цей процес гальмується на початкових стадіях. Так, зо
крема, і проект організації Північно-Української ВЕЗ на Чернігівщині
з різних причин так і залишається тільки проектом. Вважаємо, що до
нього слід негайно повернутись. На нашу думку, поряд з іншими народ -
ногосподарськими завданнями створення на території Чернігівської об
Сіверянський літопис 139
ласті вільної економічної зони здатне вирішити і проблему підвищення
інноваційної активності на регіональному рівні, а це, в свою чергу, є од
нією з суттєвих запорук виходу всієї національної економіки з затяж
ної кризи.
Інноваційні підприємства на території ВЕЗ можуть представляти
різні галузі народного господарства. Так, в умовах Північно-Української'
ВЕЗ, на першому етапі її організації головну увагу слід приділити
масштабному розвитку продуктивного сільськогосподарського виробни
цтва і на його основі — дрібнотоннажних гнучких виробництв глибокої
переробки сільськогосподарської сировини. Інноваційні підприємства в
цій галузі повинні стати джерелом розробки нових ефективних техно -
логій переробки сировини (картоплі, льону тощо), адже не секрет, що
на цій стадії, а також на етапі транспортування або довготермінового
зберігання втрачається близько 30% доброякісного продукту. Це дозво
лить значно розвинути легку і харчову промисловість регіону в напрям
ку впровадження прогресивних технологій виробництва високоякісної
конкурентоспроможної продукції як на внутрішньому, так і на світовому
ринку. Значну увагу в умовах ВЕЗ передбачається приділити також
створенню високотехнологічних інноваційних підприємств по комплекс -
ній переробці відходів виробництва (зокрема відходів теплових електро
станцій). Варто зазначити, що це лише деякі з можливих сфер функ-
ціонування інноваційних підприємств.
Взагалі ж, в умовах ВЕЗ інноваційним слід вважати підприємство,
яке відповідає таким вимогам:
— оснащеність передовим обладнанням, технікою, технологією,
конче необхідними регіону; виробництво нових товарів, матеріалів,
комплектуючих, також необхідних регіону; сприяння розвитку нових
видів енергії;
— використання передових наукових результатів, здатних значно
підвищити продуктивність, знизити затрати енергії, поліпшити якість,
підвищити експортні можливості:
— сприяння розповсюдженню інновацій в інші галузі народного
господарства;
— розробка важливих для регіону патентованих технологій і «ноу-
хау».
На наш погляд, інноваційні підприємства в умовах ВЕЗ повинні
стати своєрідними вогнищами передової технології, котрі, поступово
розростаючись, охоплюють все більшу «територію» національної еко
номіки.
Інноваційна активність у ВЕЗ може підвищитись також завдяки
організації на її території філіалів та представництв іноземних науко
емких фірм і компаній, створенню спільних підприємств.
Але проблема підвищення інноваційної активності вітчизняної еко
номіки, більш ефективного впровадження досягнень НТП у виробни -
цтво далеко не вирішується тільки створенням Інноваційних підпри
ємств. Державі необхідно достатню увагу приділяти й існуючим підпри -
ємствам, які мають інноваційний потенціал іі проводять ефективну по
літику в сфері науково-технічної діяльності (такі підприємства ми нази
ваємо інноваційно-орієнтованими). Вони також потребують державної
допомоги і підтримки.
Але як відрізнити інноваційне чи інноваційно-орїєнтоване підпри
ємство від неінноваційного? З цією метою пропонуються чотири групи
критеріїв (виділених на підставі вивчення зарубіжного та вітчизняного
досвіду функціонування інноваційних підприємств):
— критерії наукоємкості;
— критерії конкурентоспроможності та якості продукції;
140 Сіверянський літопис
— інноваційні критерії;
— економічні критерії.
Користуючись цими критеріями, уряд зможе виділяти підприємства,
на які розповсюджується державна підтримка !і стимулювання, надаючи
їм відповідний статус.
Кожна з вищеозначених груп складається з параметрів оцінки. Зо
крема параметрами наукоємкості виробництва можуть бути фактичні
витрати на науково-технічні заходи, співвідношення витрат на НДДКР
і обсягу продажів (валового продукту, прибутку іі т. Ін.), річний приріст
витрат на НДДКР і т. ін. Конкурентоздатність продукції’ підприємст
ва можна оцінити процентним відношенням обсягу виробництва продук -
ції, яка відповідає світовому рівню, До обсягу товарної продукції; пито
мою вагою експорту продукції (експортосгіроможністкз);’ динамікою сві
тових цін за одиницю продукції. Серед інноваційних критеріїв можна
виділити частку нових продуктів, виготовлених за рік, у загальній кіль -
кості виготовлених продуктів; кількість комерціалізованих ідей і т. п.
Інноваційним слід вважати підприємство, яке випускає принципово но
ву продукцію, котра не виготовляється іншими підприємствами Украї
ни. Як головні економічні критерії пропонується використовувати фон -
доозброєність, рівень зростання продуктивності праці по відношенню
до фондоозброєності, коефіцієнт поновлення основних фондів.
Таким чином, підбиваючи підсумки, можна дійти висновку, що еко
номіці України конче потрібні інноваційні підприємства. Надзвичайно
важлива роль відводиться їм в процесі Організації вільних економічних
зон. Але процес створення і розвитку таких підприємств повинен здій -
снюватись не на порожньому місці, а спираючись на досконалу право -
ву та юридичну базу і розвинену науково-технічну інфраструктуру.
Сіверянський літопис 141
|