Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи
Gespeichert in:
| Datum: | 1998 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200595 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи / С. Тупик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 24-34. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200595 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2005952024-12-16T15:33:34Z Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи Тупик, С. До 80-річчя Путивльського музею 1998 Article Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи / С. Тупик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 24-34. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200595 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 80-річчя Путивльського музею До 80-річчя Путивльського музею |
| spellingShingle |
До 80-річчя Путивльського музею До 80-річчя Путивльського музею Тупик, С. Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Тупик, С. |
| author_facet |
Тупик, С. |
| author_sort |
Тупик, С. |
| title |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| title_short |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| title_full |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| title_fullStr |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| title_full_unstemmed |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| title_sort |
путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
До 80-річчя Путивльського музею |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200595 |
| citation_txt |
Путивльський державний історико-культурний заповідник: проблеми і перспективи / С. Тупик // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 24-34. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT tupiks putivlʹsʹkijderžavnijístorikokulʹturnijzapovídnikproblemiíperspektivi |
| first_indexed |
2025-07-17T07:10:21Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:10:21Z |
| _version_ |
1837877138284347392 |
| fulltext |
ДО 80-РІЧЧЯ ПУТИВЛЬСЬКОГО
МУЗЕЮ
Сергій Тупик
ПУТИВЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК:
ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ
Путивль — невелике старовинне місто на північному сході України,
районний центр Сумської області. Розташований у мальовничій горбис-
тій місцевості на правому березі р. Сейм, за 100 км від обласного цент-
ру м. Суми і за 22 км від залізничної станції Путивль. Населення —
39,3 тис. жителів.
Провідна галузь економіки Путивльського району — сільське гос-
подарство. Промисловість представлена кількома невеликими перероб-
ними підприємствами сільськогосподарської продукції. Найбільше з них
— ВАТ «Сейм» (1,3 тис. працюючих) належить до електронної галузі.
Соціокультурна сфера міста представлена типовим набором закладів,
характерних для невеликих районних центрів.
Однак все ж таки Путивль суттєво відрізняється від багатьох інших
міст Сумщини і України. Він виділяється, перш за все, своєю непересіч-
ною історико-культурною спадщиною. Надзвичайно цікавою в історико-
культурному відношенні є також навколишня округа Путивля.
Як свідчать археологічні дослідження, на території краю виявлені
пам’ятки доби неоліту (дніпро-донецька, лисогубівська культури та
культура ямково-гребінцевої кераміки), епохи бронзи (мар’янівська
культура, культура багатоваликової кераміки, східнотшинецька культу-
ра), раннього залізного віку (скіфська та юхнімська культури), ранньо-
слов’янського (зарубинецька, київська, черняхівська, пеньківська, коло-
чинська, волинцевська, роменська культури) та давньоруського періо-
дів. Інакше кажучи, на території Путивльщини наявні всі археологічні
культури, що висвітлюють етнокультурну історію України від найдав-
ніших часів до утворення Давньоруської держави.
1
За археологічними даними Путивль існує з X ст. Перша літописна
згадка про нього міститься в Іпатіївському літопису під 1146 р. у XII —
XIII ст. Путивль — одне з найбільших міст Чернігова — Сіверської
землі, центр удільного князівства. З Путивлем безпосередньо пов’язані
події походу на половців новгород-сіверського князя Ігоря Святослави-
ча в 1185 p., оспівані в безсмертному «Слові о полку Ігоревім». У «Сло-
24 Сіверянський літопис
ві» Путивль згадується чотири рази. Найліричніша сторінка поеми —
«Плач Ярославни» — стала своєрідним поетичним символом Путивля.
У XVI—XVII ст., перебуваючи в складі Московської держави, Пу-
тивль перетворюється на важливий військово-стратегічний пункт на її
південних рубежах, значний центр ремесла і торгівлі! Тут в 1605 р. зна-
ходилась резиденція самозванця Лжедмитрія І, звідси в 1606 р. роз-
почалося грандіозне народне повстання під проводом І. І. Болотникова.
З Путивлем пов’язана також діяльність таких визначних історик-
них діячів, як українські гетьмани Петро Конашевич-Сагайдачний, Бог-
дан Хмельницький, Іван Мазепа, російський цар Петро І. У середині
XVII ст. місто відвідали високопоставлені церковні ієрархи: єрусалим-
ський патріарх Паісій, константинопольський патріарх Афанасій, анті-
охійський патріарх Макарій.
1926 року Путивль і прилегла до нього територія були передані із
складу РРФСР до складу УРСР.
У роки Великої Вітчизняної війни 1941—1945 pp. Путивлыцина
стала колискою партизанського руху на Україні. Під командуванням
С. А. Ковпака і С. В. Руднєва народні месники пройшли героїчний шлях
від Путивля до Карпат. Діяльність партизан-ковпаківців стала важли-
вим фактором у ході Великої Вітчизняної війни, суттєво вплинула на
розвиток партизанського руху в Україні, Білорусі, Польщі.
2
З викладеного вище витікає, що історичні події і явища, пов'язані
з нашим краєм, мають не місцеве, а національне і міжнародне значення.
Багата історична спадщина Путивля і Путивльщини зафіксована в
численних пам’ятках історії та культури. У місті і районі нараховується
85 пам’яток археології, 96 пам’яток історії, 34 пам’ятки архітектури і 9
пам’яток монументального мистецтва. З них чотири пам’ятки належать
до категорії національного (загальнодержавного) значення, решта —
регіонального (місцевого).
До категорії національного значення відноситься археологічна па-
м’ятка Городок — дитинець давньоруського Путивля. До цієї ж катюго-
рії зараховується і архітектурний ансамбль Молчанского монастиря
XVI—XIX ст., до якого входять такі об’єкти: собор Різдва Богородиці
(1575—1585 pp., перебудови 1630, близько 1700 і поч. XX ст.), дзвіни-
ця (друга пол. XVI ст., перебудова 1700 p.), стіни, ворота, Татарська
башта (друга пол. XVII ст., перебудова другої пол. XIX ст.), трапезна
(1730-ті pp.), настоятельський корпус (1730-ті pp.), церква Іоанна Пред-
течі (1866—1869 pp.), колишній готель, а тепер келії (XIX ст.). Найдав-
ніші культові споруди монастиря були зведені в характерному для то-
дішньої Московії шатрово-вогненному стилі, але пізніші перебудови на-
дали їм вигляду архітектури українського бароко. Церква Іоанна Пред-
течі була споруджена у так званому неовізантійському стилі, але зараз
її вигляд сильно спотворений пізнішими перебудовами. До категорії па-
м’яток національного значення відноситься також ансамбль колишньо-
го Святодухівського монастиря (XVII—XVIII ст.). Головною спорудою
ансамблю є Спасо-Преображенський собор (1617—1707), типовий зра-
зок російської архітектури XVII ст. В ньому зберігається чудовий іко-
ностас з іконами XVI—XIX ст. і срібна люстра роботи нюрнберзьких
майстрів — подарунок Петра І. Поруч із собором знаходиться надбрам-
на Хрестовоздвиженська церква — дзвіниця в стилі українського ба-
роко (1697—1707 pp., добудована в 1764 p.). Архітектурну цінність
мають також стіни і ворота XVII—XIX ст,, які оточують ансамбль. Чет-
вертою пам’яткою історії та культури національного значення є церква
Миколи Козацького (1735—1737 pp., дзвіниця побудована 1770 p.). В
архітектурному обличчі церкви поєднується стиль українського бароко
з елементами класицизму.
Сіверянський літопис 25
На території охоронної зони Путивльського державного історико-
культурного заповідника знаходяться також пам’ятники регіонального
значення. Це пам’ятки археології (Коптева гора, Нікольська гірка), ар-
хітектури (торгові ряди купців Пономарьових, садиба Єфремових, бу-
динок церковного притчу колишньої Двухрамної церкви, будинок при-
сутніх місць, колишня богадільня, краєзнавчий музей), монументально-
го мистецтва (пам’ятники С. А. Ковпаку, княгині Ярославні та інші).
Об’єктами туристичного показу є також пам’ятники, присвячені по-
діям Великої Вітчизняної війни. У Путивлі — це меморіальний комп-
лекс на площі Перемоги і пам’ятник С. В. Руднєву, в Спадщанському
лісі — стела «Народні месники», алея бюстів партизан-Героїв Радян-
ського Союзу, монумент партизану перед музеєм партизанської слави,
братська могила, дев’ять партизанських землянок та інші об’єкти.
З числа пам’яток на території району слід відзначити залишки Соф-
ронієвського монастиря поблизу с. Нової Слободи (XVII—XX ст.), так
звані «Золоті ворота» і парк XIX ст. в с. Волокитному, церкви в селах
Яцине, Кочерги, поселення і могильник біля с. Волинцевого, пам’ятник
С. В. Руднєву в с. Руднєве і монумент жертвам фашизму в с. Новій
Слободі.
З історією краю тісно пов’язані знаменита Глинська пустинь та
Пєтропавлівський монастир, які зараз знаходяться на території сусід-
нього Глухівського району. Історико-культурний потенціал Путивля
посилюється близькістю таких історичних центрів, як Глухів, Новгород-
Сіверський, Батурин, де як і в Путивлі, створені або проголошені істо-
рико-культурні заповідники.
Історико-культурні заповідники — це науково-дослідні і культурно-
освітні заклади, що забезпечують вивчення, охорону і використання іс-
торико-культурної спадщини. Практика показала, що саме така фор-
ма організації цієї роботи є найбільш ефективною. Особливе значення
має функціонування заповідників у невеликих історичних містах,
де науковий потенціал невеликий, однак є необхідність докладання вели-
ких зусиль по дослідженню історико-культурної спадщини, її охороні,
розвитку музейної справи. Невеликим районним музеям такі завдання
не по силах. Зараз в Україні діє 47 історико-культурних, історико-ар-
хітектурних та історико-меморіальних заповідників і музеїв-заповідни-
ків.
3
У Сумській області Путивльський заповідник — єдиний заклад по-
дібного типу (В 1994 р. прийнято рішення про створення історико-куль-
турного заповідника в Глухові, але воно до сьогодні не виконане).
Питання про створення історико-культурного заповідника в Путив-
лі неодноразово порушувалось місцевими органами влади. Великі зу-
силля в цьому напрямку докладали тодішні партійні і радянські керів-
ники району Г. П. Біданець, О. К. Фесенко, В. Г. Лістратенко. 30 груд-
ня 1986 р. Рада Міністрів УРСР прийняла Постанову № 453, якою
оголошувала комплекс пам’яток історії та культури м. Путивля дер-
жавним історико-культурним заповідником. На виконання цієї Поста-
нови виконком Сумської обласної Ради народних депутатів 14 вересня
1987 р. прийняв рішення № 230 «Про державний історико-культурний
заповідник м. Путивль». З 26 жовтня 1987 р. заповідник в Путивлі по-
чав діяти. Він вважався закладом обласного підпорядкування і утри-
мувався з обласного бюджету.
До складу заповідника увійшли:
а) Молчанський монастир — архітектурний ансамбль XVI—XIX ст.;
б) Путивльський краєзнавчий музей-філіал заповідника;
в) музей партизанської слави — відділ заповідника і меморіальний
комплекс в Спадщанському лісі.
26 Сіверянський літопис
Були визначені також межі заповідника, охоронних зон, зони регу-
льованої забудови, зони охоронного ландшафту, а також затверджені
структура і штати.
Рішенням облвиконкому від 14 вересня 1987 р. передбачались ре-
ставрація і пристосування об’єктів Молчанського монастиря:
а) собор Різдва Богородиці — під музей батального живопису;
б) церква Іоанна Предтечі — під музей народного мистецтва Сум-
щини;
в) настоятельський корпус — під музей історії краю;
г) трапезна — під виставочний зал;
д) колишній монастирський готель — під дирекцію і фондосхови-
ще заповідника.
У 1987—1991 pp. заповідник виконав значний обсяг робіт. 1990 ро-
ку відреставровано приміщення монастирського готелю, яке було при-
стосоване для розміщення дирекції заповідника. Здійснювалась ре став-
рація інших об’єктів Молчанського монастиря, а також церкви Миколи
Козацького. У 1988—1989 pp. відремонтовано приміщення і створено
нову експозицію Путивльського краєзнавчого музею. В 1989—1991 pp.
розроблено тематико-експозиційний план і художній проект музею
«Слова о полку Ігоревім» у церкві Миколи Козацького.
Однак перебіг подальших подій поклав край цим починанням. Рі-
шенням виконкому обласної ради № 116 від 18 липня 1991 р. Молчан-
ський монастир було передано Сумському єпархіальному управлінню.
В 1993 р. у зв’язку із створенням Глухівсько-Конотопської єпархії, мо-
настир перейшов у її підпорядкування. 1992 р. громаді віруючих була
передана і церква Миколи Козацького.
Особливо негативні наслідки для заповідника мало його переведен-
ня у 1991 р. в районне підпорядкування і на фінансування з районного
бюджету. Цим самим, облвиконком порушив Постанову Уряду України
№ 453 від 1986 p., яка передбачала обласне підпорядкування і фінан-
сування заповідника. Нині Путивльський заповідник — єдиний в Укра-
їні, що опинився в такому становищі. Всі інші заклади подібного типу
мають національне, обласне або міське (у великих містах) підпорядку-
вання і фінансуються із відповідних бюджетів.
В умовах економічної кризи 90-х років фінансове становище Путив-
льського району з кожним роком погіршувалось. У відповідності з
цим щорічно зменшувались асигнування на утримання заповідника,
скорочувались його штати, звужувалась сфера діяльності, зменшувався
обсяг наукової роботи, погіршувались матеріально-технічна база. Не-
гативні тенденції 90-х років в Путивльському заповіднику мали значно
серйозніші наслідки, ніж в більшості інших музейних закладів області.
Разом з тим значний історико-культурний потенціал Путивля та
його округи дає всі підстави для повноцінного розвитку і функціонуван-
ня історико-культурного заповідника у Путивлі. Путивль і в май бут-
ньому залишиться найбільшим туристичним центром Сумщини. Однак,
зміни, що сталися із заповідником в 1991 p., унеможливили його по-
дальший розвиток за попередньою концепцією.
У зв’язку з цим в 1997 р. у Путивльському заповіднику розроблена
нова наукова концепція його розвитку. Вона визначає основні напрямки
діяльності заповідника в галузі музейної справи, охорони пам’яток істо-
рії та культури, науково-дослідної і освітньої роботи, туризму.
Одним з найважливіших завдань Путивльського державного істо-
рико-культурного заповідника за даною концепцією є розвиток музей-
ної справи. Необхідно визначитись щодо майбутньої мережі музеїв за-
повідника з урахуванням реальних можливостей їх створення. При ви-
Сіверянський літопис 27
рішенні цього питання слід враховувати два аспекти: 1) наявну музей-
ну мережу Сумської області; 2) особливості місцевого (путивльського)
історико-культурного потенціалу.
Сучасна мережа музеїв Сумщини налічує 14 закладів (враховуючи
як головні музеї, так і їх філіали та відділи). Однак 2/3 музеїв обла-
сті — це музеї комплексного профілю (краєзнавчі). До того ж їх експо-
зиції побудовані за єдиною схемою (природа, дорадянський період, ра-
дянський період). Така одноманітність музейної мережі не відображає
історико-культурної різноманітності області, її культурного колориту.
Суттєвим недоліком нинішньої музейної мережі області є відсутність
музеїв більш вузького профілю (історичних, археологічних, етнографіч-
них і т. п.). Таке становище дуже заважатиме в перспективі розвиткові
туризму, для чого необхідна різноманітність об’єктів показу. В області
є задуми створення музею-заповідника А. П. Чехова у Сумах, археоло-
гічного музею-заповідника «Зелений Гай», музею кролевецького руш-
ника, історико-культурного заповідника у Глухові. Реалізація цих заду-
мів могла б серйозно поліпшити стан музейної мережі регіону.
Враховуючи наявну мережу музеїв області, перспективи її подаль-
шого розвитку і виходячи з особливостей історико-культурного потенціа-
лу Путивля та його округи, ми пропонуємо таку мережу музеїв Пу-
ивльського державного історико-культурного заповідника:
1) Історичний музей.
2) Музей «Слова о полку Ігоревім».
3) Музей партизанської слави.
Ця мережа повинна бути доповнена також постійно діючою етно-
графічною експозицією, іншими виставками. Слід здійснити також му-
зеєфікацію Городка. Якщо до цього додати архітектурні ансамблі Мол-
чанського монастиря, Спасо-Преображенського собору, інші пам’ятки
історії та культури, мальовничу природу — то матимемо унікальний
комплекс об’єктів для масштабного розвитку туризму.
Історичний музей має бути створений на базі нинішнього крає знав-
чого музею шляхом його перепрофілювання. Путивльський краєзнавчий
музей існує з 1918 р. Ініціатором створення музею і першим його ди-
ректором став П. М. Коренєв, художник, учень І. Ю. Рєпіна. З 1987 р.
музей є філіалом Путивльського державного історико-культурного запо-
відника.
Питання про перепрофілювання музею постало не сьогодні. Вже в
тематико-експозиційному плані нині діючої експозиції, затверджено-
му в 1984 p., відділ природи був відсутній. Інакше кажучи, передбача-
лась суто історична експозиція. Фактично ж склалось так, що значна
частина колишнього відділу природи збереглася і офіційного перепро-
філювання музею не було здійснено.
На наш погляд, у структурі Путивльського історико-культурного
заповідника доцільно мати не комплексний повнопрофільний краєзнав-
чий музей, а заклад більш спеціалізований — історичний музей. Оскіль-
ки історична спадщина Путивля має національне і світове значення і
своєю відомістю Путивль зобов’язаний саме їй, то задум мати спеціа-
лізований історичний музей додаткових доказів не потребує. Відділ при-
роди можна було б зберегти в якості окремої виставки, а не розділу музею.
Структура нині діючої історичної експозиції краєзнавчого музею
також не Може вважатися задовільною. 37% її площі відведено дора-
дянському періоду і 63% — радянському. Це відповідало колишнім ус-
тановкам про широке і повномасштабне висвітлення музейними засоба-
ми епохи соціалізму, але суперечить основоположному принципу науко-
вості. Адже найбільш значні і цікаві події в історії Путивля відносяться
28 Сіверянський літопис
саме до дорадянського періоду. Тому в майбутній експозиції історично-
го музею дорадянському періоду слід виділити не менше 70—80% експо-
зиційної площі.
Структура експозиції мабутнього музею вбачається нам в складі
п'яти великих розділів:
1) Первісна епоха.
2) Давньоруський період (X—XIII ст.).
3) Край в XIV—XVII ст.
4) Путивльщина у XVIII — на поч. XX ст.
5) Радянський період (1917—1991 pp.).
Що стосується створення музею «Слова о полку Ігоревім» в Путив-
лі, то необхідність цього більш ніж очевидна. З Путивлем пов’язаний
похід сіверських князів на половців в 1185 р. Ліричний образ княгині
Ярославни став своєрідним символом міста.
Ідея створення музею «Слова» в Путивлі набула особливої ваги
в період святкування 800-річчя безсмертної пам’ятки давньоруської лі-
тератури і 1000-ліття Путивля. Практичне її втілення розпочалось не-
вдовзі після створення Путивльського історико-культурного заповідника.
Музей планувалось розмістити у церкві Миколи Козацького, для чого
в ній були проведені значні реставраційні роботи. У 1989—1991 pp.
розроблені тематико-експозиційний план і художній проект музею. На
першому поверсі церкви передбачалося розмістити розділ «Матеріальна
і духовна культура Русі IX—XIII ст.», на другому — розділ «Слово о
полку Ігоревім» в науці, літературі і мистецтві» (всього близько 500 ек-
спонатів).
Але робота по створенню музею була, перервана кампанією по пере-
дачі культових споруд церкві у 1992 p., хоча в даному випадку нагаль-
ної потреби в цьому не було. Таким чином, місцева влада своїм адміні-
стративним втручанням не дала можливості народитись новому музеєві.
Правда, пізніше в неофіційних колах висловлювалась думка про роз-
міщення музею у приміщенні старої лазні біля Городка, але воно в
1996 р. було продане міською радою спільному українсько-американ-
ському підприємству для влаштування туристичного комплексу. Слід
зауважити, Що питання про приміщення для музею «Слова» — це прин-
ципове питання. Найкращим варіантом було б розміщення музейної ек-
спозиції в пам’ятці церковної архітектури, в крайньому випадку можна
погодитись і на приміщення поблизу Городка. Вирішити цю проблему
має місцева влада.
Незважаючи на об’єктивні труднощі, необхідно продовжити робо-
ту по створенню, музею «Слова» в Путивлі.. Профіль майбутнього, му-
зею можна визначити як історико-літературно-художній,
Ескпозиція Путивльського музею «Слова о полку Ігоревім» вба-
чається нам в складі трьох великих розділів:
1) Матеріальна і духовна культура Русі в епоху «Слова о полку
Ігоревім».
2) Похід сіверських князів на половців в 1185 р.
3) «Слово о полку Ігоревім» в науці, літературі і мистецтві.
Важливою є також проблема комплектування. фондів музею «Сло-
ва». Хоча колекція експонатів для музею «Слова» в заповіднику до
сить значна, але вона потребує подальшого поповнення предметами ар-
хеології, творами образотворчого і прикладного мистецтва і т. п.
Що стосується третього музею-заповідника — музею партизанської
слави — то тут ситуація більш-менш задовільна. Експозиція цього му-
зею, поновлена в 1991 p., в основному відповідає сучасним науковим і
художньо-естетичним вимогам. Музей партизанської слави і меморіаль-
ний комплекс в Спадщанському лісі (пам’ятники, землянки, братська
Сіверянський літопис 29
могила і т. п.) становлять єдине ціле. Вони і в подальшому залишаться
одним з найважливіших структурних підрозділів заповідника.
При створенні Путивльського державного історико-культурного за-
повідника пам’яткоохоронна робота розглядалась як найважливіша і
першочергова в його діяльності. Але після передачі Молчанського мо-
настиря церкві цей напрямок в роботі заповідника суттєво звузився.
Згодом із штатного розкладу була вилучена посада головного архітектор-
ра, а також ліквідований відділ охорони пам’яток історії та культури.
Однак збереження історико-культурного середовища Путивля аж
ніяк не може бути другорядною справою. Відсутність належного дер-
жавного контролю в охороні пам’яток історії та культури призвела до того, що
вже в 1990-х роках місто втратило пам’ятку архітектури — ко-
лишню поліцейську управу. У руїнах знаходиться колишня жіноча гім-
назія. Продовжуються руйнівні процеси на інших пам’ятках. У зв’язку
з цим, перед заповідником стоять важливі завдання по здійсненню дер-
жавного контролю в охороні пам’яток історії та культури, використан-
ню їх в культурно-освітніх цілях, розробці пропозицій щодо їх ре став-
рації і консервації.
Найбільше значення для збереження історико-культурного середо-
вища Путивля мають роботи по упорядкуванню, реставрації і загоспо-
дарюванню двох важливих пам’яток, що мають національне значення.
Мова йде про пам’ятку археології, дитинець давньоруського Путивля —
Городок і про архітектурний ансамбль Молчанского монастиря.
Археологічні дослідження Городка здійснювали археологи Д. Т. Бе-
резовець, В. А. Богусевич, Б. О. Рибаков, О. В. Сухобоков. Було вста-
новлено, що в роменський час на Городку існувало сіверянське поселен-
ня, яке було храмово-адміністративним центром навколишньої округи.
У X—XIII ст. Городок стає дитинцем давньоруського Путивля, його іс-
торичним і містоутворюючим ядром. Дитинець оточували масивні дере-
в’яні стіни з сторожовими вежами, валом, ровом. На території Город-
ка досліджені залишки жител, господарських приміщень. У південно-
західній частині пагорба В. А. Богусевичем розкопані рештки кам’яно-
го давньоруського храму, які Б. О. Рибаков датує XIII ст. Під час роз-
копок була знайдена також братська могила руських воїнів, які на дум-
ку археолога О. В. Сухобокова, загинули при обороні Путивля від мон-
голо-татарського нашестя в 1239 р. Наші пропозиції по музеєфікації
Городка зводяться до наступного.
Необхідно розкопати рештки храму XIII ст. (зараз вони засипані
землею). Храм мав розміри 18x20 м. Це — єдина кам’яна монументаль-
на споруда давньоруського Путивля. На плінфі храму є клейма князі-
ні двозубцями і тризубцями — родовими знаками династії Рюрикови-
чів, приватні — вертикальними рисками. Над розколом храму необхід-
но^.встановити легкий закритий павільйон, що оберігав би пам’ятку від
можливих пошкоджень. У павільйоні можна розмістити невелику експо-
зицію (виставочного типу) з історії Путивльського дитинця. Серед її
експозиційних матеріалів могли б бути макет зовнішнього вигляду хра-
му (реконструкція Ю. С. Асеева), макет давньоруських укріплень Го-
родка (за розкопками О. В. Сухобокова), макет путивльської фортеці
XVI—XVII ст. (реконструкція В. В. Вечерського та Б. А. Ленченка) та
інші матеріали.
Приблизно за 30 м на північний схід від решток храму ХШ ст. ар-
хеологом О. В. Сухобоковим відкрито братську могилу руських воїнів,
що загинули при обороні Путивля від монголо-татар в 1239 р. Зараз
це місце на Городку ніяк не позначене. Звичайно, його треба впорядку-
30 Сіверянський літопис
вати, встановивши тут пам’ятний знак (це могла б бути, наприклад,
чорна мармурова плита з відповідним написом).
Доцільно також зробити розріз валу у північній частині Городка.
Це дасть можливість огляду інженерних особливостей устрою давньо-
руських укріплень.
Звичайно, можна показати розташування стін дитинця давньому-
ського Путивля методом трасирування і деяких веж методом викладки
двох-трьох вінців зрубів.
Танцювальний майданчик у північно-західній частині Городка не-
обхідно знести. Знесенню підлягають також непривабливі нагіівзруй-
новані будови між Городком і старою лазнею. Доцільно очистити та-
кож схили Городка від насаджень, які закривають навколишній кра-
євид.
Архітектурний ансамбль Молчанського монастиря є най визначні-
шою пам’яткою Путивля. Сьогодні заповідник здійснює відносно цієї
пам’ятки дві функції: 1) виступає в ролі державного органу контролю
у справі охорони пам’яток історії та культури; 2) має безумовне і ви-
ключне право на використання об’єктів монастиря у цілях туристичного
показу.
Нинішній стан архітектурного ансамблю монастиря не може не ви-
кликати тривоги. На північно-східному схилі пагорбу розвиваються
плавунові явища. Настоятельський корпус, церква Іоанна Предтечі і
трапезна знаходяться у стадії прогресуючої руйнації (відсутність надій-
ної покрівлі, тріщини в стінах, втрати декоративних ліпних елементів).
Зруйновані огорожа північно-східної сторони монастиря і Північна
брама.
Заходи по консервації і реставрації об’єктів монастиря доцільно
здійснити в два етапи.
На першому з них необхідно:
а) провести противопливунові роботи, відновити культуру зелених
насаджень, порушену в 1950—60-х pp., здійснити благоустрій території;
б) дійснити роботи по консервації настоятельського корпусу, церк-
ви Іоанна Предтечі;
в) відновити Північну браму, огорожу північно-східної сторони мо-
настиря, завершити реставрацію Татарської вежі і трапезної, яку бу-
ло розпочато в 1970—80-х pp. і припинено на початку 1990-х pp.
Вартість робіт по благоустрою, консервації і реставрації об’єктів
монастиря на першому етапі орієнтовно становитиме 1,0—1,5 млн. гри-
вень за нинішім курсом.
На другому етапі можуть бути виконані роботи по реставрації со-
бору Різдва Богородиці, настоятельського корпусу, церкви Іоанна Пред-
течі.
Орієнтовна вартість всіх робіт, які необхідно виконати в монастирі,
становить 3,0—3,5 мл. гривень за нинішнім курсом. Це надзвичайно
велика сума. Зрозуміло, що церква не в змозі здійснити реставрацію
монастиря власними силами. Необхідна державна допомога і, можливо,
залучення приватних капіталів.
На наш погляд, існує також проблема використання і пристосуван-
ня об’єктів монастиря. Зараз чернеча громада використовує для своїх
потреб приміщення колишнього готелю і собор Різдва Богородиці. Чис-
ло мешканців не перевищує десяти. Освоїти весь комплекс монастир-
ських будов така громада не в змозі. Думається, що в перспективі було
б доцільним надати заповіднику можливість використовувати деякі
приміщення монастиря для влаштування музейних експозицій, виставок
Сіверянський літопис 31
і т. п. Досвід спільного використання подібних об’єктів церквою та іс-
торико-культурними заповідниками вже маємо (Києво-Печерська лав-
ра, Спасо-Преображенський монастир в Новгороді-Сіверському, Троїце
— Сергієва лавра в Сергієвому Посаді і т. п.).
Діяльність Путивльського історико-культурного заповідника має
безпосереднє відношення до розвитку такої важливої галузі економіки
як туризм. У 1990 р. об’єкти заповідника відвідало 60 тис. чол., 80% з
них — це іногородні туристи. У 1997 р. заповідник відвідало 11 тис.
чол., переважна більшість з них — це місцеві жителі. Спад туризму, що
спостерігається протягом 90-х років, — явище тимчасове, і воно пов’я-
зане з економічною кризою суспільства. При виході з кризи варто спо-
діватись на відновлення колишнього потоку туристів. Для Путивля іс-
нує потенційна можливість прийому туристів з України, Росії, Білору-
сі, інших країн СНД та далекого зарубіжжя.
Необхідно враховувати, що туристична індустрія є однією з най-
більш прибуткових галузей економіки. Звісно, що заповідник і його
музеї зможуть отримати лише незначну частину цих прибутків. Основ-
ні капітали туристичної галузі створюються в таких ланках інфраструк-
тури туризму, як готелі, турбази, громадське харчування, торгівля, куль-
турно-розважальний бізнес. Тому при розробці планів соціально-еконо-
мічного розвитку міста, району та області необхідно передбачити роз-
виток цієї важливої ділянки економіки.
Надзвичайно важливе значення для туризму має готельне господ-
дарство. Можна сказати, що готельна галузь в Путивлі практично не
набула розвитку: готель «Монастирський» має лише 14 місць, а готель
«Сейм» не відповідає навіть мінімальним побутовим вимогам. Заплано-
ване в кінці 1980-х років будівництво готелю на 150 місць не було здій-
нено. Отже, без розвитку нормальної готельної мережі неможливий по-
дальший розвиток туризму.
Важливою ланкою туристичної інфраструктури в Путивлі протягом
тривалого часу була турбаза «Ярославна». її пропускна спроможність
(при одномісячному перебуванні туристів) — до 1,5 тис. туристів за літ-
ній сезон. Зараз турбаза знаходиться у занедбаному стані, проте, з ура-
хуванням перспектив розвитку туризму її необхідно зберегти.
Щодо таких об’єктів туристичної індустрії, як магазини, їдальні,
кафе, ресторани — то наявна їх кількість зможе задовольнити зростаю-
чий потік туристів. При необхідності мережа цих закладів може легко
розширитись.
До послуг туристів можуть бути задіяні також існуючі в Путивлі
спортивний комплекс, стадіон, кінотеатр, бібліотека, будинок культури
й інші об’єкти дозвілля. Надзвичайне значення для розвитку туризму
мають природні ресурси краю: мальовничі краєвиди, ріка Сейм, ліси,
чисте повітря і т. п. Природні ресурси дають можливість організувати
купання на пляжах, подорожі та екскурсії цікавими об’єктами природи,
рибальство, мисливство і т. п.
Поєднання історико-культурної спадщини і природно-рекреаційних
ресурсів дає можливість організації спеціальних зон відпочинку для пу-
тивлян і туристів.
Одна з таких зон проходить вздовж правого берега р. Сейм від
турбази «Ярославна» до молокозаводу і охоплює всю південну частину
міста. Прирічкова територія зони у літній період перетворюється на
суцільний пляж. З урахуванням притоку туристів виникне потреба у
більш широкому розвитку інфраструктури вказаної території (кафе, ре-
сторани, бари, торгові заклади, пункти прокату човнів, рибальського
спорядження, спортінвентаря, заклади розважального бізнесу і т. п.).
Крім того, місцеві жителі зможуть мати додаткові прибутки від здачі
32 Сіверянський літопис
в оренду житла для відпочиваючих, продажу сільськогосподарської про-
дукції, надання інших послуг.
Друга зона нині фактично склалась у Спадщанському лісі. Природ-
ні фактори (ліс, чисте повітря, гриби, ягоди, горіхи, квіти, лікарські
рослини, можливість організації мисливства) у поєднанні з історичною
спадщиною притягують сюди велику кількість відвідувачів, особливо
влітку і восени. Сучасна інфраструктура відпочинку у Спадщанському
лісі розвинута недостатньо. В перспективі необхідно забезпечити тут
діяльність підприємств торгівлі і громадського харчування, міні-готелю
(або кемпінгу), сауни, пункту прокату туристичного Інвентаря (пала-
ток, деяких предметів побуту і т. п.). При цьому слід визначити місця
розташування цих об’єктів, а також визначити і упорядкувати місця
для відпочинку. Це дуже важливо з точки зору збереження природного
та історичного середовища Спадщанського лісу, яке ні в якому разі не
можна порушувати. У Спадщанському лісі є також можливість для ор-
ганізації різноманітних культурно-масових заходів (проведення фести-
валю «Партизанські зірниці», концертів під відкритим небом, фольклор-
них свят тощо). Подібні заходи можуть мати навіть міжнародний ста-
тус, якщо в них братимуть участь представники з України, Росії, Біло-
русі. Варто налагодити також регулярне автобусне сполучення між
м. Путивлем і Спадіцанським лісом у літньо-осінній період.
Для повноцінного розвитку туризму у краї важливо також подбати
про забезпечення потоку туристів необхідною сувенірною продукцією:
путівниками, буклетами, значками, різноманітними товарами із зобра-
женням путивльської тематики тощо. Виробництво значної частини су-
венірів можна було б налагодити на путивльському ВАТ «Сейм», під-
приємствах Сум (заводи Центролит, фарфоровий, лікеро-горілчаний),
та інших міст області.
Для організації туризму важливе значення матиме фактор вход-
ження Путивля до туристичного маршруту «Золоте намисто Славути-
ча», численні об’єкти якого охоплюють все Середнє Подніпров’я.
Таким чином, є всі підстави для перетворення краю в значний ре-
гіон розвитку туризму. Оборотність капіталу в туристичній галузі у чо-
тири рази вища від середньостатистичної по економіці в цілому. Це
сприятиме швидкому розвитку в Путивлі підприємств малого і серед-
нього бізнесу, вирішенню надзвичайно гострих нині інвестиційних проб-
лем, пов’язаних з упорядкуванням території, реставрацією пам’яток, по-
ліпшенням умов життя коріних мешканців і забезпеченням високого рів-
ня комфорту для прибулих.
Але подальше існування заповідника неможливе без підвищення
його статусу, покращення фінансування і матеріально-технічного забез-
печення. Вже зараз існує нагальна потреба в наданні йому статусу за-
кладу обласного або національного підпорядкування. Фінансування по-
винно здійснюватись на рівні саме таких закладів. Слід вжити негайних
заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази заповідника. У цьо-
му плані особливо гостро стоїть питання про виділення нових примі-
щень для фондосховища заповідника і музею «Слова о полку Ігоревім».
Діяльність Путивльського державного історико-культурного запо-
відника сприятиме подальшому економічному і культурному розвитку
міста і краю, сприятиме піднесенню престижу Путивля на національно-
му і міжнародному рівні.
Сіверянський літопис 33
Джерела та література:
1 Черняков И. Т. Древнейшая история Путивлыцины. // «Слово о полку Игореве» и
Путивлыцина. Тезисы докладов и сообщений областной историко-краеведческой
научной конференции, посвященной 800-летию «Слова о полку Игореве». —
Путивль, 1986. — С. 12—14.
2 Верщигора П. П. Люди с чистой совестью, — К., 1989. — С. 42.
3 Вечерский В. В. Заповідники України // Пам’ятки України, 1997, № 2. — С. 30—49.
4 Паспорт Путивльского районного краеведческого музея. 1936 г. — Архів Путивль-
ського державного історико-культурного заповідника.
34 Сіверянський літопис
|