"Люблячому правду, благочестя й вірність"

Петро Максимович Коренєв. На жаль, значний вклад, який внесла ця людина в дослідження історичного минулого Путивльського краю, копітка праця у важких умовах, сама пам’ять про нього десятиліттями залишалися в забутті. А саме Петро Максимович в 1918 році був ініціатором створення Путивльського музею,...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:1998
Автор: Терентьєва, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 1998
Назва видання:Сiверянський літопис
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200596
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:"Люблячому правду, благочестя й вірність" / В. Терентьєва // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 35-36. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-200596
record_format dspace
spelling irk-123456789-2005962024-12-16T15:33:41Z "Люблячому правду, благочестя й вірність" Терентьєва, В. До 80-річчя Путивльського музею Петро Максимович Коренєв. На жаль, значний вклад, який внесла ця людина в дослідження історичного минулого Путивльського краю, копітка праця у важких умовах, сама пам’ять про нього десятиліттями залишалися в забутті. А саме Петро Максимович в 1918 році був ініціатором створення Путивльського музею, став його першим директором. 1998 Article "Люблячому правду, благочестя й вірність" / В. Терентьєва // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 35-36. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200596 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic До 80-річчя Путивльського музею
До 80-річчя Путивльського музею
spellingShingle До 80-річчя Путивльського музею
До 80-річчя Путивльського музею
Терентьєва, В.
"Люблячому правду, благочестя й вірність"
Сiверянський літопис
description Петро Максимович Коренєв. На жаль, значний вклад, який внесла ця людина в дослідження історичного минулого Путивльського краю, копітка праця у важких умовах, сама пам’ять про нього десятиліттями залишалися в забутті. А саме Петро Максимович в 1918 році був ініціатором створення Путивльського музею, став його першим директором.
format Article
author Терентьєва, В.
author_facet Терентьєва, В.
author_sort Терентьєва, В.
title "Люблячому правду, благочестя й вірність"
title_short "Люблячому правду, благочестя й вірність"
title_full "Люблячому правду, благочестя й вірність"
title_fullStr "Люблячому правду, благочестя й вірність"
title_full_unstemmed "Люблячому правду, благочестя й вірність"
title_sort "люблячому правду, благочестя й вірність"
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 1998
topic_facet До 80-річчя Путивльського музею
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200596
citation_txt "Люблячому правду, благочестя й вірність" / В. Терентьєва // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 35-36. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series Сiверянський літопис
work_keys_str_mv AT terentʹêvav lûblâčomupravdublagočestâjvírnístʹ
first_indexed 2025-07-17T07:10:25Z
last_indexed 2025-07-17T07:10:25Z
_version_ 1837877142892838912
fulltext Вікторія Терентьєва «ЛЮБЛЯЧОМУ ПРАВДУ, БЛАГОЧЕСТЯ Й ВІРНІСТЬ» Петро Максимович Коренєв. На жаль, значний вклад, який внесла ця людина в дослідження історичного минулого Путивльського краю, копітка праця у важких умо- вах, сама пам’ять про нього десятиліттями залишалися в забутті. А саме Петро Мак- симович в 1918 році був ініціатором створення Путивльського музею, став його пер- шим директором.1 Народився П. М. Коренєв 16 січня 1869 року в Путивлі у родині державних се- лян.2 Достовірних даних про його дитинство та юність немає, але з усього видно, що це був обдарований і допитливий юнак, який прагнув стати художником. Першою в його житті великою художньою школою стало Московське училище живопису, скульптури та зодчества, відоме своїми блискучими педагогами та випуск- никами. Проте бажання ще більше удосконалити майстерність живопису та одержати академічну освіту підштовхнуло Петра Максимовича до рішення подати прохання в імператорську Академію художеств, в яку він був прийнятий у 1890 році, а з 1891 року вчився в майстерні великого російського художника професора І. Є. Рєпіна по класу історичного живопису.3 Відомо, що після закінчення Академії у 1900 році П. М. Коренев поїхав до Пско- ва, де розпочав бурхливу педагогічну та художню діяльність.4 Мав свою майстерню, брав участь у виставках картин, одна з яких на художній виставці в Петербурзі одер- жала золоту медаль. За самовіддану діяльність у сфері культури Петро Максимович був нагороджений грамотою на право володіння дворянським титулом.5 У 1916 році за сімейними обставинами переїхав до Путивля, став викладачем ма- лювання у Путивльському реальному училищі.6 Як і раніше, продовжував займатися живописом. Незабаром відбулися жовтневі події 1917 року, настали тяжкі випробування гро- мадянської війни. З метою захисту цінностей, творів мистецтва, що знаходилися в міс- ті, від пограбування П. М. Коренєв у 1918 році запропонував створити музей. Ідея була підтримана повітовим відділом народної освіти, а ініціатора призначено завідую- чим музеєм. Почалась копітка робота по збиранню та зберіганню музейної колекції, коли при періодичних змінах влади цінності охоронялися співробітниками музею за чергою. Ко- жен день Петро Максимович з колективом стикалися із загрозою розграбування ко- лекції, в відсутність підвід призвела до повної неспроможності евакуювання експонат- тів з міста. Сил було недостатньо і втрати виявилися неминучими — з 155 предметів залишилося тільки 84.7 Мирне життя у місті почало налагоджуватися з листопада 1919 року, та вже З січня наступного року делегати повітового з’їзду вчителів стали першими відвідува- чами музейної експозиції.8 Незважаючи на постійне перекочовування музею з одного приміщення в інше (з 1921 по 1924 рік музейну колекцію переміщували по різних приміщеннях 5 разів), про- довжувалась велика робота по збиранню, вивченню та збереженню унікальних експо- натів.9 Із самого початку і в наступні роки Петром Максимовичем зібрано чудову колек- цію художнього фарфору китайських, японських, західноєвропейських майстрів. Зви- чайно, збиралися вироби й фарфорового заводу Миклашевського, які е гордістю не тільки Путивльського, але й інших музеїв України, Росії, країн Західної Європи. Фон- ди постійно поповнювалися високохудожніми культовими предметами: іконами, хреста- ми, вишиванками на релігійну тематику, церковною літературою — такою, як Єван- геліє XVII століття, чудовими виробами з дерева, в тому числі кріслом-троном Лжед- митрія І, старовинними монетами, давньоруською та середньовічною зброєю тощо. Бу- ла придбана картина відомого художника К. С. Журавльова «Жінка-модниця», яка з I960 року знаходиться в Сумському художньому музеї і належить до його шедеврів. Завідуючим проводилась складна робота по обліку давніх курганів, стоянок, го- родищ. Обстежувалися архітектурні пам’ятники і церкви, монастирі, каплиці та ін. П. М. Коренєв довго, але марно клопотав про відбудову підземних ходів міста Пу- тивля. Постійно відстоював недоторканість будівель, котрі мали історично-культурне значення, виступав проти їх руйнування та перебудови. Треба підкреслити, що вся ця напружена діяльність велась при мізерному фінан- суванні, коли майже всі витрати на поїздки в експедиції, діловодство робилися на власні кошти директора та працівників. Сіверянський літопис 35 А в 1922—23 роках музей повністю було знято з фінансування, Коренев з колега- ми працювали без зарплати.10 У 1927 році ситуація іце погіршилася. Розпорядженням Глухівського окружного відділу народної освіти музей не тільки не мав права на до- тації, але й взагалі був закритий, йому загрожувало розформування.11 Для Петра Максимовича настали дуже важкі часи — боротьба за збереження його дітища. Директор писав листи до Г. Петровського, звертався в Наркомосвіту, до М. Рєпіної. У тому ж році Всеукраїнський археологічний комітет заборонив закрива- ти заклад — тривала боротьба закінчилася перемогою. У 1932 році П. Коренєв був запрошений для участі в археологічних розкопках Мезинської палеолітичної стоянки в Чернігівській області.12 Це була остання велика подія у його житті. 30 травня 1934 року, Петро Максимович помер від серцевого на- паду. На ордені Святої Анни, яким П. М. Корнєв був нагороджений в 1908 році, є на- пис: «Любящим правду, благочестие и верность». Цим словам повністю відповідали життя та діяльність цієї чудової й талановитої людини. Джерела та література: 1 Паспорт Путивльского краеведческого музея. — 1936. 2 Російський державний історичний архів. — Ф. 789. — Оп. 11. — Д. 15. — Л. 29. 3 РД1А — Ф. 789. — Оп. 11. — Д. 15. — Лл. 37—40. 4 Памятная книжка на 1911—1912 гг. — Псков, 1912. — С. 57, 76, 79. 5 Памятная книжка на 1913. — Псков, 1913. — С. 82, 95, 137. 6 Державний архів Псковської області. — Ф. 125. — Оп. 1. — Д. 238. — Л. 16; там же. — Ф. 127. — Оп. 1. — Д. 121. — Л. 91. 7 Паспорт Путивльского краеведческого музея. 1936. — С. 2. 8 Там само. — С. 2. 9 Там само. — С. 3. 10 Виписка з історії Путивльського краєзнавчого музею 1918—1935 pp. — Архів Пу- тивльського краєзнавчого музею. 11 Там само. 12 Там само. 36 Сіверянський літопис