Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників
У 1812 р. почалась війна Франції проти Росії, до складу якої в той час входила Чернігівщина. її територія не стала ареною військових дій, але населення брало активну участь у цих подіях. Сформовані тут Чернігівські драгунський та піхотний, Ніжинський драгунський, Глухівський кирасирський полки, ші...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200600 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників / М. Чуприна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 62-71. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200600 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006002024-12-16T15:34:12Z Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників Чуприна, М. Розвідки У 1812 р. почалась війна Франції проти Росії, до складу якої в той час входила Чернігівщина. її територія не стала ареною військових дій, але населення брало активну участь у цих подіях. Сформовані тут Чернігівські драгунський та піхотний, Ніжинський драгунський, Глухівський кирасирський полки, шість кінних та 8 піших ополченських полків, проявили мужність і відвагу в багатьох боях, про що свідчать документи архівів, опубліковані матеріали збірників та монографій, спогади учасників війни, а також пам’ятники загиблим воїнам, встановлені на Бородінському полі. 1998 Article Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників / М. Чуприна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 62-71. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200600 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Чуприна, М. Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників Сiверянський літопис |
| description |
У 1812 р. почалась війна Франції проти Росії, до складу якої в той
час входила Чернігівщина. її територія не стала ареною військових дій,
але населення брало активну участь у цих подіях. Сформовані тут Чернігівські драгунський та піхотний, Ніжинський драгунський, Глухівський кирасирський полки, шість кінних та 8 піших ополченських полків, проявили мужність і відвагу в багатьох боях, про що свідчать документи архівів, опубліковані матеріали збірників та монографій, спогади учасників війни, а також пам’ятники загиблим воїнам, встановлені
на Бородінському полі. |
| format |
Article |
| author |
Чуприна, М. |
| author_facet |
Чуприна, М. |
| author_sort |
Чуприна, М. |
| title |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| title_short |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| title_full |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| title_fullStr |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| title_full_unstemmed |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| title_sort |
участь населення чернігівщини у війні проти французьких загарбників |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200600 |
| citation_txt |
Участь населення Чернігівщини у війні проти французьких загарбників / М. Чуприна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 62-71. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT čuprinam učastʹnaselennâčernígívŝiniuvíjníprotifrancuzʹkihzagarbnikív |
| first_indexed |
2025-07-17T07:10:48Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:10:48Z |
| _version_ |
1837877169160716288 |
| fulltext |
РОЗВІДКИ
Михайло Чуприна
УЧАСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ У ВІЙНІ
ПРОТИ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ
У 1812 р. почалась війна Франції проти Росії, до складу якої в той
час входила Чернігівщина. її територія не стала ареною військових дій,
але населення брало активну участь у цих подіях. Сформовані тут Чер-
нігівські драгунський та піхотний, Ніжинський драгунський, Глухів-
ський кирасирський полки, шість кінних та 8 піших ополченських пол-
ків, проявили мужність і відвагу в багатьох боях, про що свідчать доку-
менти архівів, опубліковані матеріали збірників та монографій, спога-
ди учасників війни, а також пам’ятники загиблим воїнам, встановлені
на Бородінському полі.
Чернігівський піхотний та Ніжинський драгунський полки воювали у
складі військ Першої Західної армії генерала М. Б. Барклая-де-Толі:
перший входив до складу 3-ої піхотної дивізії 3-го піхотного корпусу,
другий — до складу 1-го кавалерійського корпусу. Вже 14 липня
1812 р. обидва полки відзначились в бою під с. Острівне (недалеко від
Вітебська) проти наступаючих французьких дивізій генералів Нансуті
і Дельзона. Як згадував Герой Вітчизняної війни, командир 3-ої піхот-
ної дивізії генерал П. П. Коновніцин (в складі якої діяв Чернігівський
піхотний полк) «наши дрались как львы».
1
Стримуючи наступальний порив французів, дивізія відбила дві ата-
ки і сама перейшла в контратаку, а потім утримувала позиції, не від-
ступаючи «ні кроку назад навіть тоді, коли до військ противника при-
був сам Наполеон». Коли ж ворог захопив три гармати, то «вони ж бу-
ли повернуті багнетами Чернігівського полку».
2
Чернігівський полк в
цьому бою втратив 13 чол. убитими і 143 пораненими, а Ніжинський
драгунський — 76 убитими і 107 пораненими.
3
Під час відступу 1-ої Західної армії Ніжинський драгунський полк,
відкомандирований командуванням до складу ар’єргарду, відзначився
знову в боях під Вількоміром. В цей же час Чернігівський драгунський
полк, що входив до складу 4-го Кавалерійського корпусу С. С. Сіверса,
а також Глухівський кирасирський полк 2-ої Кирасирської дивізії гене-
рал-майора І. М. Дуки, прикриваючи відступ 2-ої Західної армії гене-
рала Багратіона П. І., відходили від Луцька до Могильова і Орші на
з’єднання з основними силами російської армії. 27—28 червня Черні-
гівський драгунський полк, перебуваючи в ар’єргарді 2 армії, брав
участь у розгромі дев’яти наполеонівських полків під білоруським міс-
течком Мир. 9 липня за 6 км від Старого Бихова цей же полк, разом з
62 Сіверянський літопис
іншими частинами кавалерійського корпусу Сіверса, розгромив кінно-
єгерський французький полк.
4
Всі чотири згадані полки 5—6 серпня брали участь в обороні Крас-
ного і Смоленська: Чернігівський піхотний і Ніжинський драгунський
полки обороняли безпосередньо м. Смоленськ, а Чернігівський драгун-
ський і Глухівський кирасирський спершу обороняли Красне, а потім
прикривали московську дорогу. 5 серпня, під час генерального штурму
наполеонівськими військами Смоленська, Чернігівський піхотний полк
був у самій гущі бою, обороняв Молоховські ворота і залишив місто ос-
таннім, втративши 61 чол. убитими і пораненими, в тому числі 8 офі-
церів. Полк відзначився і в заключному акті Смоленської битви — бі-
ля с. Лубіно, де Наполеон зробив ще одну спробу втягнути російську
армію в генеральну битву. Перебуваючи в центрі розташування росій-
ських військ, полк прикрив відхід основних сил на московську дорогу.
6
Чернігівські драгунський і. піхотні полки в період відступу росій-
ської армії від Вязьми до Бородіна з 1 по 23 серпня були у складі
ар’єргарду, створеного обома арміями під командуванням генерал-ма-
йора П. П. Коновніцина для прикриття відступаючих основних сил ро-
сійської армії. Стримуючи насідаючі частини французьких військ маар-
шала Мюрата, полк відзначився в боях під Вязьмою, Гжатськом, Мо-
жайськом, під селами Семенівкою і Татаркою.7
20 серпня Чернігівський драгунський полк, прикриваючи відступ
основних сил армії від є. Старе до Гжатська, перебував «у безпререв-
них боях тринадцять годин».8 У рапорті командира ар’єргарду генерал-
майора. П. Коновніцина головнокомандуючому російською армією
М. І. Кутузову про нагородження офіцерів Чернігівського драгунського
полку зазначалось, що вони «щоденно хоробрістю витримували всі уст-
ремління ворога, завдаючи йому великої шкоди в різних атаках». В
цьому ж рапорті П. П. Коновніцин просив нагородити орденами штабс-
капітана Грангузова, поручика Клейства з Чернігівського піхотного
полку, які брали участь в атаках, «будучи повсюдно на найзагрозливі-
ших ділянках, показуючи приклад хоробрості».9
У цей час до Гжатська прибуло 15591 чол. резервістів-рекрутів
на чолі з генералом від інфантерії М. А. Милорадовичем.
10
Рекрутів зі-
брано на Чернігівщині, в Стародубі, Новгороді-Сіверському, Конотопі,
Ромнах, Сумах, Глухові та інших містах.
11
Резервістів включили до
складу полків ар’єрграду, який очолив теж М. А. Милорадович. Він
просив П. П. Коновніцина нагородити двох офіцерів Чернігівського дра-
0гунського полку, які своїми ескадронами відбили напад ворожих стріль-
ців, «більшу частину яких порубали, а останніх прогнали до лісу».
12
Після жорстокої битви під с. Гриднєвим (15 верст від Бородіно), що
відбулася 23 серпня, ар’єргард був розформований, і обидва полки бу-
ли відкомандировані у свої корпуси.
Всі чотири полки брали участь у Бородінській битві: Чернігівський
драгунський і Глухівський кирасирський полки займали позиції у вер-
хів’ях Алексинського байраку і в перший день бою — 24 серпня, під-
тримуючи атаку 2-ої кирасирської дивізії, дружно атакували дві коло-
ни 5-ої французької дивізії, яка захопила Шевардинський редут. Дра-
гуни Чернігівського полку провели атаку так швидко, що противник не
встиг вишикуватися в каре і не зміг зробити жодного залпу.
13
Сила
цього удару була такою, що полк «гнав противника більше версти», по-
вністю знищивши III лінійний французький полк, відбив у ворога 8 гар-
мат, взяв у полон одного офіцера і 53 рядових.
Нагородні листи свідчать, що майор Шруф, штабс-капітан Булга-
ков, Яковлев, Лазич і Микулін «першими кинулись на ворога і підба-
дьорювали своїм прикладом підлеглих». Поручик Олексієнко був пора-
Сіверянський літопис 63
нений в ліву руку, але бою не залишив, «врубався в колону противни-
ка, напав на гармати, почав рубати (артилеристів) і своею хоробрістю
подавав приклад іншим і цим багато сприяв захопленню гармат».
Штабс-капітан Лазич з двома взводами «завдав удару по правому
флангу противника і примусив його тікати». Майор ІІІруф не залишив
поля бою навіть тоді, коли картеччю була перебита рука.
14
В цьому бою
полк втратив 16 чол. убитими і 48 пораненими, в тому числі 7 офіцерів.
А коли французька кавалерія Мюрата підійшла до Шевардинського ре-
дуту, Чернігівський драгунський і Глухівський кирасирський полки здій-
снили ряд сміливих атак на неї і, як зазначив польський генерал Кача-
ловський, «зім’яли передові полки». Обидва полки не виходили з бою
з полудня до другої години ночі, і лише після бою за Шевардинський
редут повернулися до складу корпусу, і зайняли вигідні позиції для но-
вих атак у тилу 7-го піхотного корпусу.
15
Бій за Шевардинський редут
відіграв велику роль у ході всієї битви. Він дав можливість російським
військам виграти час для спорудження укріплень, висвітлив напрям
головного удару противника. Чернігівський піхотний полк спочатку обо-
роняв Багратіонові флеші, а потім с. Семенівське на лівому фланзі
російських військ, куди Наполеон направив основні сили головного уда-
ру. Сім ескардонів Чернігівського драгунського полку, прикомандиро-
вані П. І. Багратіоном до Охтирського гусарського полку, з великою
хоробрістю і мужністю кинулись на кавалерію противника в той час,
коли вона оточила і взяла флеш, відбили флеш, змусивши тікати і пі-
хоту противника. Потім за наказом генерал-лейтенанта Голіцина ці ес-
кадрони «повторно ходили в атаку на кавалерію, розбили її і гнали з
відмінною хоробрістю».
16
Генерал-лейтенант П. П. Коновніцин у рапорті на ім’я М. І. Кут-
зова про бойові дії Чернігівських піхотного і драгунського полків у Бо-
родінській битві писав: «Вашій світлості відомо, якою незаперечною
славою ці полки вкрили себе на очах всієї армії. Твердість їх рядів
не змогли похитнути ні шестигодинний град картечі, яким вони були
осипані, ні три відчайдушні кавалерійські атаки кращих полків против-
ника, дорого заплативши за марні свої спроби. Полки ці, не відступив-
ши ні на крок, вирішили справу на лівому фланзі». Наміри Наполеона —
зламати оборону на лівому фланзі і потім розгромити всю армію
М. І. Кутузова — провалились.
Серед великої групи пам’ятників, розташованих у районі Багратіо-
нових флеш, де проходила «особливо кровопролитна справа», в пам’ять
про стійкість солдатів 3-ої піхотної дивізії генерала П. П. Коновніцина
стоїть на чорному постаменті висока колона з червоного граніту, на
одній із шести граней якої викарбувано: «Чернігівський піхотний полк.
Убиті: майор Глушков, поручики Мовало-Швейковський, Яковлев, пра-
порщик Алехнович і 72 нижніх чини. Поранені: командир полку майор
Ушаков, майор Сивой — 3-й, штабс-капітани Аксенович, Цитович, Гер-1,
Горденін; поручики: Шкамерда III, Черницький, Гутовський — 1-й,
Ржевський; підпоручики: Селяника, Палибін, Брунау, Яковлев, Яценко,
Бистрел, Огарев і 226 нижніх чинів».
Будучи у складі кавалерійського, корпусу генерал-лейтенанта
Ф. П. Уварова, Ніжинський драгунський полк в розпалі Бородінської
битви, відзначився в боях і зазнав значних втрат під час рейду по ти-
лах французької армії. Цей рейд російської кавалерії змусив Наполео-
на зняти з напрямку головного удару понад 20 тис. військ і перекинути
їх на лівий фланг фронту.
За кілька кілометрів від с. Бородіна, в районі боїв за переправу
через р. Война, зведено пам’ятник убитим воїнам Ніжинського дра-
гунського полку. Такі ж пам’ятники встановлені на Шевардинському
редуті 2-ій кирасирській дивізії і 4-му кавалерійському корпусу, в складі
64 Сіверянський літопис
яких були овіяні славою Чернігівський драгунський і Глухівський ки-
расирський полки.
17
Сміливість і мужність офіцерів та нижніх чинів цих полків неод-
норазово відзначалася в рапортах командирів, нагородних листах і на-
казах головнокомандуючого російською армією М. І. Кутузова. В одно-
му з рапортів зазначалося, що в ході Бородінської битви унтер-офіцери
Чернігівського драгунського полку Дрига Хома, Привалов Микола
«першими вдерлися на батарею з чотирма рядовими, порубали каноні-
рів і повернули гармати проти противника». Рядові Хобенко Василь і
Касьянєнко Корній разом з унтер-офіцером Обиженком Євстафієм
«першими врізались в піхотну колону противника, почали рубати і тим
подали приклад мужності своїм товаришам».
18
В іншому рапорті генерал-лейтенант П. П. Коновніцин прохав
М. І. Кутузова нагородити за хоробрість золотою шпагою штабс-капіта-
на Лозича. «Цей офіцер, — зазначалося в рапорті, — побачивши мене,
що відбиваюсь від офіцера і двох кирасирів противника, не тільки від-
вів завданий мені в голову смертельний удар, а й поранив офіцера про-
тивника, який здався в полон». Штабс-капітан Нікулін «догнав кира-
сира, що накинувся на генерала від інфантерії Дохтурова, увігнав йому
весь палаш в шию і звалив на землю мертвим».
19
Нагородні листи на штабс-капітана Абраменка і поручика Широбо-
кова свідчать, що вони, вже будучи контуженими, «не залишили поля
бою, продовжували відбивати противника, хоробрістю своєю і благо-
розумними розпорядженнями впливали на підлеглих». В іншому наго-
родному листі зазначається, що «два ескадрони Чернігівського драгун-
ського полку під командуванням майора Мусіна-Пушкіна навально ата-
кували колону кирасирів противника, очолювану генералом Нансуті,
сильним ударом знищили її. Взято в полон 30 латників, одного офіцера.
Генерал Нансуті, поранений пострілом з пістолета, з невеликою групою
кирасирів урятувався втечею». Потім, коли, другий кирасирський полк
противника кинувся на російські колони, «два ескадрони Чернігівського
драгунського полку вдруге разом з Катеринославським полком завдали
удару противнику, повністю знищили його і. взяли в полон офіцера і 13
кирасирів».
20
Хоробро вели себе в цьому бою козаки Чернігівського полку
Патика Никифор, Олійник Петро, Андрусенко Семен.
21
Всі чотири полки брали участь у контрнаступі російської армії.
5 жовтня 1812 p., перебуваючи у складі військ Беннінгсена, що вийшли
з Тарутино на розгром авангарду французької армії, Чернігівський пі-
хотний і Ніжинський драгунський полки відзначилися в боях біля сіл
Тетеринки та Богородського, завдавши великих втрат авангардним, час-
тинам противника.
22
12—13 жовтня Чернігівський драгунський і піхотний, Ніжинський
драгунський та Глухівський кирасирський полки були в центрі бою під
Малоярославцем і зазнали значних втрат.
23
Генерал-майор П. П. Ко-
новніцин просив головнокмандуючого російською армією М. І. Кутузо-
ва нагородити орденами трьох сміливих офіцерів Чернігівського піхот-
ного полку за успішну атаку, проведену під Малоярославцем.
24
Чернігівський і Ніжинський драгунські полки відзначилися також
в боях за Вязьму.
25
Обидва полки, перебуваючи у групі військ авангар-
ду російської армії під командуванням М. А. Милорадовича, 28 жовтня
брали участь в оточенні і розгромі бригади французького генерала Оже-
ро біля с. Ляхове.
26
В розпалі контрнаступу російської армії Ніжинський драгунський
полк був у «летучому корпусі» Орлова-Денисова і брав участь в
переслідуванні ворожих військ від Малоярославця до Красного.
27
Сіверянський літопис 65
У рапорті командира корпусу зазначалося, що Ніжинський драгун-
ський полк відмінно діяв проти гвардійських частин противника 3 лис-
топада в бою під с. Мерліно, в якому були взяті в полон два генерали,
велика кількість інших чинів, відбито дві гармати із корпусу Дану.
28
До
рапорту прикладені списки про нагородження 26 офіцерів і нижчих чи-
нів полку.
В ході наступу на Красне полк відзначився в розгромі корпусу Бо-
гарне. Чернігівський піхотний полк переслідував відступаючого против-
ника у складі основних сил Російської армії. За 4 км від Красного полк
за розпорядженням командування влився до складу новозгрупова-
ного загону військ Д. Б. Голіцина і з с. Уварово повів наступ на Красне.
У триденних боях під Красним полк зазнав важких втрат.
29
В боях по
розгрому ар’єргарду наполеонівської гвардії корпусу Богарне і насту-
пальних боях на Красне з тилу брав участь також Чернігівський дра-
гунський полк.
Після боїв під Красним Чернігівський і Ніжинський драгунські пол-
ки в складі авангарду російських військ переслідували ворога по до-
розі на Оршу аж до р. Березини. 9 листопада Ніжинський драгунський
полк відзначився в атаці на противника, що наступав з Орші і «не тіль-
ки збив його з дороги», а погромив його сили так, що лише «небагатьом
вдалося врятуватись». 14 листопада полк знищив залишки корпусу
Домбровського, взявши в полон капітана, поручика і 100 нижніх чи-
нів.
30
Всі чотири, сформовані на Чернігівщині полки брали участь також
у закордонних походах російської армії 1813—1814 pp. Чернігівські
драгунський і піхотний полки відзначились в боях при штурмі м. Рей-
мса,
31
Чернігівський піхотний — під містами Кульм,
32
Люцени, Бауце-
на,
33
Труа і Пориги,
34
Чернігівський драгунський — під м. Кольдец.
35
Обидва полки нагороджені георгіївськими прапорами.
36
В нагородних
листах зазначалося, що «Чернігівський драгунський полк з відкриттям
війни з французами заслужив добру репутацію постійною хоробрістю і
стійкістю в усіх боях проти противника».37
На Чернігівщині було створене найбільше в Україні козаче кінне
і земське піше ополчення. Воно складалось з 8 піших і 6 кінних полків
та арткоманди з 40 гармат. Вже у серпні у ньому налічувалось 25783
ратники,
38
а на кінець року — 26057 ратників.
39
За соціальним складом
воно було селянсько-козацьким: 18970 ратників — поміщицькі селяни,
19 — удільні, решта — козаки.
40
На утримання лише земського опол--
чення було зібрано 226645 крб. 27 коп. грошей.
41
На кінець року збір
досяг 2 млн. 2 тис. карбованців. Зберглися списки ратників, чиновників
і командного складу ополчення по її повітах. Вони свідчать про відправ-
ку з Суразького повіту 1013 чол., Новозибківського — 2038, Конотоп-
ського — 1429, Городнянського — 1399, Глухівського — 1205, Стародуб-
ського — 1788, Ніжинського — 1459, Новгород-Сіверського — 1217, Сос-
ни цького — 1700, Козелецького — 1285.
42
Формування ополчення проходило швидкими темпами в умовах ви-
сокого патріотичного піднесення і відзначалось масовим вступом до
нього добровольців. Перші заяви про добровільний вступ надійшли від
Кубовського з Нової Басані, Жуковського з села Кобижчі, Самборсько-
го з Козельця, Сахновського, Малиновського і Ростова з Ніжина, Рима-
ренка і Садського з Мглина. Жителі села Стольного Менського повіту
сформували з добровольців сотню, забезпечили її кіньми і грішми. Жи-
телі Остра надіслали до ополчення 14 ратників замість 8. На відміну
від селян і козаків, які вступали в ополчення добровільно, частина дво-
рян уникала участі у війні або ж не відпускала своїх селян. Виходячи
зі своїх вузько класових інтересів, відмовився керувати ополченням ко-
66 Сіверянський літопис
зелецький дворянин Афендік,
43
а ніжинський дворянин Почека виставив
лише 7 ополченців замість 22,
44
понад 100 дворян замість себе відпра-
вило в ополчення малолітніх дітей, які при огляді ополчення були від-
раховані з його складу, щоб не стати «марною здобиччю ворога».
45
У вересні три кінні козачі полки (1-й, 5-й і 6-й) за наказом М. І. Ку-
тузова були направлені під Тулу і Калугу. Увійшовши до складу заго-
нів А. П. Ожаровського, В. В. Орлова-Денисова, вони взяли участь у
наступі на 5-ий корпус Понятовського, внаслідок якого той був відки-
нутий від Красного, захоплено частину його обозу.
46
Свідченням хороб-
рості в бою козаків-ополченців є нагородні листи.
47
2-й, 3-й, 4-й кінні
козачі полки були направлені в Білорусію і поповнили гарнізони міст:
1300 козаків—гарнізони Мозиря і Бобруйська, 2-й чернігівський козачий
полк — гарнізон м. Пінська, 300 козаків — гарнізон Якимової Слобо-
ди, 4-й полк — м. Плоцька.
Піше ополчення зосередилося в північних та західних повітах Чер-
нігівщини. Понад 1000 ополченців зайняли оборону по р. Дніпро, 712
ополченців Глухівського повіту на кордоні Мглинського та Стародуб-
ського повітів з Білорусією. Сюди ж у липні прибуло 205 ополченців
Борзнянського повіту.
48
5000 ополченців обороняли Новозибківський та
Городнянський повіти.
49
На початку серпня тут було зосереджено 20 тис.
ополченців. Всі вони були розміщені по селах і містах, одержали ділян-
ки оборони. Для лікування хворих і пораненних в с. Добрянці облад-
нано лазарет, в якому зусиллями лікаря Воронкевича були створені гарні
умови.
50
Ще до прибуття ополченців по всьому кордону Чернігівщини з Бі-
лорусією був створений так званий «кордонний цеп» з поголовно озбро-
єних дружин самозахисту із жителів прикордонних міст і сіл Мглин-
ського, Стародубського, Новозибківського, Городнянського, Чернігів-
ського та Остерського повітів. «Кордонний цеп» простягся майже на
800 км від с. Осадчино Остерського повіту до с. Клюси Городнянського
повіту.
51
У кінці липня ворог упритул підійшов до кордонів Чернігівщини.
Окремі загони кінноти загарбників просочилися на її територію. Пер-
шими вступили в бій новозибківські дружини самозахисту «кордонного
цепу». Вони розгромили кавалерійську варту французьких військ і від-
били 600 фур награбованого майна. Бойові дії ополчення узгоджува-
лись з планами бойових дій резервного корпусу російських військ гене-
рал-лейтенанта Ф. Ф. Ертеля, штаб якого містився у Мглині. В середи-
ні вересня натиск ворога посилився у двох напрямках: Бобруйськ—Чи-
черськ — Рєчиця і Рославль — Брянськ. На захист Брянська було від-
правлено 1000 ополченців Чернігівщини.
52
У вересневих боях кінне і пі-
ше ополчення пройшли перше бойове хрещення. Найбільш яскраво про-
явили свої бойові якості 2-й та 3-й козачі полки, захищаючи міста Чи-
черськ і Пінськ від переважаючих сил противника.
26 вересня ворог розгорнув наступ на Чичерськ. В бій вступили три
ескадрони 3-го Чернігівського козачого полку, 539 ополченців Кролеве-
цького, 1439 ополченців Суразького повітів.
«Полк, — доповідав його командир капітан Шапошников-Сахнов,
— перебував весь час на передових позиціях і виявив відмінну хороб-
рість і мужність».
53
Ескадрон цього полку на чолі з поручиком Дончен-
ком в бою під с. Руднею розбив батальйон німецької піхоти та ескадрон
польської кавалерії. Особисто Донченко зарубав 5 ворожих солдатів.
54
У боях на підступах до м. Чичерська відзначились і були нагороджені
34 козаки і офіцери 3-го Чернігівського козачого полку,55 12 жовтня се-
митисячним загоном ворог повторив наступ на м. Чичерськ і захопив
місто. В бій були кинуті 150 козаків 4-го Чернігівського козачого пол-
ку56 і тисяча піших земських ополченців.57
Сіверянський літопис 67
Всього за період з 25 вересня по 3 жовтня, відбиваючи наступ про-
тивника, 3-й Чернігівський козачий полк втратив третину особового
складу, а 2-й Чернігівський козачий — 400 чоловік. І на цей раз про-
тивнику не вдалося добитись успіху. В шестиденних боях на кордоні
Чернігівщини ворог був знекровлений. Ополчення перейшло в наступ,
визволило Чичерськ і Рогачов і разом з калузьким ополченням повело
наступ на Рославль.
58
У зв’язку з необхідністю підключення ополчення до спільних бойо-
вих дій з наступаючими регулярними частинами російської армії 22
жовтня чернігівське ополчення було об'єднане з полтавським. Очолив
його командир Чернігівського ополчення генерал-лейтенант М, В. Гу-
дович. Об’єднане чернігово-полтавське земське ополчення одержало завдання
оволодіти м. Могильовом.
59
2 листопада ополчення пішло в наступ. Чернігівські козачі полки
йшли в авангарді наступаючих полків земського ополчення. Ворог чи-
нив відчайдушний опір. Особливо жорстокі бої точились під Журави-
чами, Пропойськом і Биховим. В бою за Бихів знову відзначився 3-й
Чернігівський козачий полк. Командир ескадрону О. С. Демченко, ви-
явивши сміливість і мужність, першим кинувся на ворожу колону і по-
дав приклад своїм підлеглим. За бойові подвиги 14 козаків цього полку
були відзначені «Знаком військового ордена».
У жорстоких боях ополчення оволоділо Журавичами, Биховим, Про-
пойськом, Рогачовим, Жлобином і 17 листопада вступило в Могильов.
За хоробрість в боях за ці міста представлено до нагородження 70 офі-
церів і нижніх чинів.
60
Зразки мужності і стійкості проявили козаки 2-го
Чернігівського козачого полку в боях під Пінськом 6—19 листопада.
Витримавши атаки п’ятитисячного загону німецьких піхотинців і кава-
леристів, підтриманих 10 гарматами, козаки вийшли з оточення, захо-
пивши в полон офіцера і 23 солдатів.
61
Вибуття з бою пораненого командира полку Потресова не внесло-
сум’яття в його лави. Козаки успішно продовжували вести семигодин-
ний жорстокий бій, хоч на кожного з них припадало по 10 солдатів про-
тивника. Піші ополченці не поступалися козакам у сміливості і відвазі,
хоч були гірше одягнені і взуті в осінній період дощів і холоду. Пере-
буваючи на лінії боїв, вони не тільки не виявили незадоволення, а й
«зберегли необхідну дисципліну», зазначав один з командирів ополчен-
ня майор Підгайний.
62
По закінченні бойових операцій кінні полки залишились на деякий
час в Могильовській губернії для конвою полонених і організації «ле-
тючої пошти» до Вітебська.
63
Піше ж ополчення за наказом М. 1. Куту-
зова вирушило на Волинь і в районі Новгорода-Волинського, Ровного,
Острога та інших міст з кінця грудня 1812 р. і до лютого 1813 р. несло
караульну службу.
Піше і кінне ополчення брали участь також у закордонних похо-
дах російської армії в 1813—1814 pp. Вони осаджували міста Данціг,
Модлінг, Старе Замостя, проявили мужність і відвагу в боях під По-
лоцьком, Гамбургом, Франкфуртом, Глогау, Дрезденом, Кюстріном,
Штейнау. В листопаді 1814 р. піше ополчення чотирма колонами повер-
нулося до Чернігова,
64
а кінні полки—безпосередньо в повіти до місць
розформування.
65
За час боїв ополчення втратило майже третину свого
складу, повернулось додому лише 13019 ополченців.
66
Населення Чернігівщини надавало значну допомогу діючій армії.
У відповідь на лист М. 1. Кутузова Чернігівському губернатору про не-
обхідність перевезення продовольства з Сосницького складу під Тару-
тіно було виділено 5500 волів з фурами і 625 погоничів.
67
Вживались
68 Сіверянський літопис
заходи щодо розширення складу в Сосниці і створення місцевих скла-
дів у повітах для заготівлі муки, круп, вівса для армії.
68
В Мені, Ба-
турині, Коропі, Березному та навколишніх селах випікався хліб і від-
правлявся в Калугу. Особливо багато випікалось хліба в с. Погоріль-
цях. З населення також збиралось продовольство: сухарів «по одному
пуду з ревізької душі», а круп і вівса — «по шести гарнців».
69
За жов-
тень — листопад 1812 р. в діючу армію було відправлено 9192 пуди сухарів.
Щоб забезпечити продовольством частини російської армії, які пе-
реслідували відступаючу французьку армію в ході контрнаступу,
М. І. Кутузов 10 листопада 1812 р. вдруге звернувся до губернатора з
проханням про перевезення продовольства з Сосницького складу до
м. Рогачова. 17 листопада перші 500 фур відправились до Рогачова, а
до кінця грудня селяни перевезли туди 21349 четвертей муки, 3432 чет-
верті круп, 35642 четверті вівса. Крім того, на місці було закуплено і
перевезено до Рогачова 1504 четверті круп і 43250 четвертей вівса.
70
Повітові комісари повідомляли, що для перевезення продуктів до
Рогачова відправлено з Остра — 250 фур, Суража — 477, Стародуба
— 385, Новгорода-Сіверського — 500,71 Ніжина — 969, Борзни — 240,
Кролевця — 514, Конотопа — 250, Борзни — 513.
72
Шосткинський по-
роховий завод за 1812 рік відправив у діючу армію 25535 пудів пороху,
десятки тисяч зарядів і тисячі пудів селітри. Ніжинська полотняна ма-
нуфактура постачала білизну і перев’язочні матеріали для госпіталів
Києва, Луцька, Чернігова, Житомира, Кам’янця-Подільського. Ряж-
ківська мануфактура була основним поставником сукна для армії і
ополчення. В Чернігові, Городні і Прилуках були розташовані госпіталі.
Лише з одного Чернігівського госпіталю в період з 1 серпня до 1 груд-
ня 1812 р. після лікування в діючу армію було повернуто 39 офіцерів
і 5343 нижчих чинів.
73
На Чернігівщині були створені «кавалерійські де-
по», які постачали армію кіньми і з яких у жовтні було відправлено
5000 коней. На будівництві укріплень у Києві працювало понад тисячу
селян. На Чернігівщині були також розміщені евакуйовані білоруське
населення, установи Могильова, Білостока, Рогачова та інших білору-
ських міст.
Зібрані матеріали свідчать, що населення Чернігівщини внесло ва-
гому частку в справу розгрому французьких загарбників.
Джерела та література:
1 Центральний державний військово-історичний архів (далі — ЦДВІА) Ф. 103. —
Оп. 208 а. Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 39. — Арк. 25.
2 Богданович М. И. История Отечественной войны по достоверным источникам (Т. 1)
— Спб., 1850. — С. 197. Коновницын А. И. Подвиги славных предков в годину
Отечественной войны. — Спб., 1912. — С. 111.
3 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 39. — Арк. 3.
4 Жилин П. А. Гибель Наполеоновской армии в России. — М., 1968. — С. 92.
5 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 29. — Арк. 50.
6 Богданович М. И. Названа праця. — С. 298.
7 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 26. — Арк. 73—74,
83—84.
8 Поликарпов Н. П. К истории Отечественной войны 1812 г. — Вып. 2, М., 1911. —
С. 31.
9 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208а. — Зв. О. — Спр. 7. — Ч. 26. — Арк. 13, 14.
10 Абалихин Б. С., Дунаевский В. А. 1812 год на перекрестках мнений советских исто-
риков. М., 1990. — С. 31.
Сіверянський літопис 69
11 Жилин П. А. Названа праця. — С. 114.
12 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 1. — Арк. 20.
13 Поликарпов Н. П. К истории Отечественной войны 1812 г. — Вып. III. — М., 1912.
— С. 54.
14 ЦДВІА. Ф. 103. — Оп. 208 а. — Спр. 4. — Ч. 1. Зв. О. — Арк. 244.
15 Поликарпов Н. П. Названа праця. — С. 66.
16 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Спр. 4. — Ч. 1. — Зв. О. — Арк. 245.
17 «Бородино». Путеводитель. — М., 1975. — С. 69, 113.
18 Український народ у Вітчизняній війні 1812 року, збірник документів. — К., 1948.
— С. 118.
19 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Спр. 4. — Ч. 1. — Зв. О. — Арк. 246.
20 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Спр. 4. — Ч. 1. — 3в. О. — Арк. 245.
21 Український народ у Вітчизняній війні 1812 року. — С. 125.
22 Жилин П. А. Названа праця. — С. 231.
23 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 43. — Арк. 2, 4, 5, 7
24 Там само. — Спр. 7. — Арк. 16—17.
25 Жилин П. А. Названа праця. — С. 248—249.
26 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 8. — Арк. 59.
27 Там само. — Арк. 60—6З.
28 ЦДВІА. — Ф. 103. _ Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 8. — Арк. 118.
29 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 107. — Ч. 28. — Арк. 14.
30 Там само. — Спр. 8. — Арк. 120—125.
31 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Зв. О. — Спр. 96. — Арк. 6, 52.
32 Там само. — Зв. 45. — Спр. 1. — № 250—252.
33 Там само. — Зв. 74. — Спр. 4 (6). — Арк. 11.
34 Там само. — Зв. 48. — Спр. 2 (9). — Арк. 65.
35 Там само. — Зв. О. — Спр. 40. — Арк. 47.
36 Там само. — Зв. 11. — Спр. 1. — Арк. 156.
37 Там само. — Зв. О. — Спр. 52. — Арк. 22.
38 Чернігівський облдержархів. — Ф. 128. — Оп. 1. — Спр. 1208. — Арк. 20.
39 ЦДВІА. — Ф. ВУА, 491. — Арк. 151.
40 Чернігівський облдержархів. — Ф. 128. — Оп. 1. — Спр. 1208. — Арк. 5.
41 Труды Черниговской архивной комиссии. — Вып. 10. — Чернигов, 1913, — С. 95.
42 Чернігівський облдержархів. — Ф. 128. — Oп. 1. —|Спр. 1208. — Арк. 24—39.
43 Там само. — Ф. 133. — Oп. 1. — Спр. 187. — Арк. 1.
44 Там само. — Спр. 185. — Арк. 29.
45 Абаліхін Б. С. Український народ у Вітчизняній війні 1812 p. — К., 1962. — С. 18.
46 Бабкин В. Н. Народное ополчение в Отечественной войне 1812 года. М., 1962.
— С. 174.
47 1812 год. К 150-летию Отечественной войны. Сб. статей. — М., 1962. — С. 162.
48 Український народ у Вітчизняній війні 1812 p., — С. 10.
49 Народное ополчение в Отечественной войне 1812 года. — С. 8.
50 Абалихин Б. С. Украинский народ в Отечественной войне 1812 года. — С. 32.
51 Народное ополчение в Отечественной войне 1812 года. — С. 445.
52 «Генерал Багратион». Сб. документов и материалов. — М., 1945. — С. 233.
53 Стрельский В. И. Участие украинского народа в Отечественной войне 1812 года.—
К., 1953. — С. 34.
54 Абаліхін Б. С. Названа праця. — С. 38.
55 Народное ополчение в Отечественной войне 1812 года. — С. 439.
56 Там само. — С. 426.
70 Сіверянський літопис
57 Абаліхін Б. С. Названа праця. — С. 48.
58 Історія Української РСР у восьми томах, десяти книгах. — К. — С. 49.
59 «Материалы ВУА». — Т. XIX. — С. 185.
60 ЦДВІА. — Ф. 103. — Оп. 208 а. — Опр. 61. — Зв. О. — Арк. 39—45; Спр. 73. —
Зв. О. — Арк. 201—205.
61 Гербільський Г. Українські козачі полки і українське ополчення у Вітчизняній вій-
ні 1812 року. — К., 1943. — С. 17.
62 Абаліхін Б. С. Названа праця. — С. 51.
63 «Материалы ВУА». — Т. XIX. — С. 209; т. XX. — С. 191.
64 Чернігівський облдержархів. — Ф. 133. — Оп. 1. — Спр. 187. — Арк. 28.
65 ЦДВІА. — Ф. ВУА. — Спр. 491. — Арк. 78, 199.
66 Там само. — Арк. 45.
67 Чернігівський облдержархів. — Ф. 133. — Оп. 1. — Спр. 188. — Арк. 50, 52, 56.
68 Там само. — Ф. 128. — Оп. 1. — Спр. 1015. — Арк. 296, 299.
69 Там само. — Ф. 128. — Оп. І. — Спр. 1015. — Арк. 854.
70 Там само. — Спр. 1050. — Арк. 138, 139.
71 Там само. — Арк. 185, 186, 191, 194.
72 Там само. — Спр. 1051. — Арк. 73, 78, 116, 136, 141, 142.
73 Там само. — Спр. 1062. — Арк. 2.
Сіверянський літопис 71
|