Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200609 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 136-139. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200609 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006092024-12-16T15:35:16Z Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського Костенко, І. Придеснянська книжкова полиця 1998 Article Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 136-139. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200609 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Костенко, І. Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Костенко, І. |
| author_facet |
Костенко, І. |
| author_sort |
Костенко, І. |
| title |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського |
| title_short |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського |
| title_full |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського |
| title_fullStr |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського |
| title_full_unstemmed |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського |
| title_sort |
вибрані твори та епістолярна спадщина володимира піскорського |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200609 |
| citation_txt |
Вибрані твори та епістолярна спадщина Володимира Піскорського / І. Костенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 136-139. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT kostenkoí vibranítvoritaepístolârnaspadŝinavolodimirapískorsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-17T07:11:36Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:11:36Z |
| _version_ |
1837877216135872512 |
| fulltext |
ПРИДЕСНЯНСЬКА КНИЖКОВА
ПОЛИЦЯ
ВИБРАНІ ТВОРИ ТА ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА
ВОЛОДИМИРА ПІСКОРСЬКОГО
Під такою назвою вийшов у світ перший том праць професора Ні-
жинського історико-філологічного інституту князя Безбородька ВОЛО-
ДИМИРА КОСТЯНТИНОВИЧА ПІСКОРСЬКОГО. Інститут україн-
ської археографії і джерелознавства ім. М. С. Грушевського планував
видати його твори у трьох томах, але через фінансові труднощі видано
лише один. Це видання здійснено при фінансовій підтримці Міжнарод-
ного фонду «Відродження», заснованого відомим американським діячем
Джорджем Соресом. Відповідальний редактор — чл.-кор. НАН України
П. С. Сохань. Він же — і автор вступної статті «Українець, який тво-
рив духовну спадщину Європи». Упорядники видання — О. О. Новико-
ва і І. С. Пічугіна. Вони і написали статті «Видатний історик-іспанолог»
(І. С. Пічугіна) та «В. К. Піскорський. Біографічний нарис» (О. О. Но-
викова). У двох розділах поміщені його твори «О предмете, методах и
задачах всеобщей истории», «Кастильские кортесы в переходную эпо-
ху от средних веков к новому времени (1188—1520)». У книзі вміщені
«Мемуари та епістолярна спадщина В. К. Піскорського», де автор роз-
повідає про свою роботу в Ніжинському історико-філологічному інсти-
туті князя Безбородька. Тут же — його листування з видатними вчени-
ми Європи, Росії та України. Іменний покажчик та додатки до книги
написала О. О. Новикова. У них йдеться про основні періоди життя та
діяльності В. К. Піскорського, а також вміщений список його друкова-
них праць та література про нього.
У вступній статті до книги чл.-кор. НАН України П. С. Сохань ви-
світлює наукову діяльність В. К. Піскорського, підкреслює, яким склад-
ним і суперечливим був шлях вченого-історика, бо його, як і інших ви-
датних діячів науки і культури XIX ст. українського походження, не
тільки русифікувала, а й привласнила Росія.
В. К. Піскорський був полум’яним патріотом вітчизни і написав
ряд праць з історії України. Плідно працював і в галузі краєзнавства.
Він мріяв, щоб історико-філологічне товариство при Ніжинському ін-
ституті стало центром дослідження історії Поліського краю.
Широко відомі дослідження В. К. Піскорського із історії Європи,
Іспанії та Португалії. Ці праці друкувалися в Енциклопедичному слов-
нику Брокгауза і Ефрона. Окремими книгами видані його «Нариси іс-
торії Західної Європи», праці «Кріпосне право в Каталонії в середні ві-
ки», «Історія Іспанії й Португалії», «Початок академічної свободи в
Західній Європі», «Кастильські кортеси в перехідну епоху від середніх
136 Сіверянський літопис
віків до нового часу (1188—1520)». Остання праця не втратила своєї
наукової цінності і двічі перевидавалася іспанською мовою у 1930 і 1977
роках. Значну увагу В. К. Піскорський приділяв дослідженню історії
Італії.
У статті «Видатний історик-іспанолог» І. С. Пічугіна, старший нау-
ковий співробітник інституту всесвітньої історії РАН (Москва), дає все-
сторонню характеристику і аналіз уже згадуваної праці В. К. Піскор-
ського «Кастильські кортеси в перехідний період від середніх віків до
нового часу». Вона пише, що ця книга привернула увагу не лише віт-
чизняних науковців, але і вчених Західної Європи, особливо, істориків
Іспанії.
У 20-х роках XX ст. історик-медієвіст Клаудіо Санчес-Альборнос,
вчений із світовим іменем, переклав праці В. К. Піскорського іспан-
ською мовою, а німецький історик Допш — німецькою. У 1930 році кни-
гу було надруковано під егідою факультету права Барселонського уні-
верситету. І. С. Пічугіна робить висновок, що майже сто років, що ми-
нули з моменту виходу у світ книги В. К. Піскорського, підтвердили
«clasico» (за визначенням істориків) праці і висновків, до яких вона
підводить, і що цей твір є ще одним переконливим доказом значних
досягнень вітчизняної філософської та історичної наук.
О. О. Новикова, кандидат філологічних наук, науковий співробіт-
ник інституту української археографії та джерелознавства НАН Украї-
ни, яка належить до родини Піскорських, розповідає його біографію:
навчання у Київському університеті Святого Володимира та профессор-
ство у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородь-
ка, оцінює його наукову діяльність. Вона пише, що Володимир Костян-
тинович Піскорський (1867—1910) належить до тієї когорти європей-
ських вчених, які на початку XX століття уособлювали славу вітчизня-
ної науки. Випускник Київського університету, учень професорів Лучи-
цького, Антоновича, Іконнікова, Піскорський займався дослідженням
середньовічної історії, країн Західної Європи, здобувши визнання, як
засновник іспаністики в українській і російській історичній науці.
У Київському університеті, підкреслює О. О. Новикова, навколо
професора І. В. Лучицького згуртувалася талановита, демократично на-
лаштована молодь. Вчений прищепив своїм учням не лише інтерес до
європейської історії, а й любов до Батьківщини, до України. Знавці Іта-
лії, Франції, Англії, Іспанії — Д. М. Петрушевський, В. К Піскорський,
В. О. Мякотін, Н. В. Молчановський, Є. В. Ківлицький, Є. В. Тарле —
вивчали пам’ятки Київської старовини, відвідували Качанівку, Суботів,
Китаєве, їздили на могилу Т. Шевченка. Авторка статті розповідає про
його плідну науково-дослідну роботу за кордоном, де він у різні часи
перебував з 1 січня 1896 до 1 січня 1898 p.p. У Сорбоні він прослухав
лекції відомих вчених Ланглуа, Олера, Лакомта, Шатальєна. У Парижі
він спілкувався з російськими вченими Суворіним, Врангелем, Мілюко-
вим, Лютославським та іншими.
У книзі поміщені три наукові праці В. К. Піскорського. Про дві
перші з них уже йшла мова: вони високо оцінені вітчизняними і зару-
біжними вченими. Особливий інтерес викликає праця краєзнавчого ха-
рактеру «Історія мого професорства в Ніжині». У ній віддзеркалюються
події першої народної революції 1905—1907 p.p. у Ніжині і в історико-
філологічному інституті князя Безбородька та бачення ним і оцінка
навчально-виховного процесу у Ніжинському вищому навчальному за-
кладі. Не з усіма його твердженнями можна погодитися. Зокрема з йо-
го оцінкою діяльності директора інституту Ф. Ф. Гельбке, професора
М. Н. Сперанського та інших вчених, роботи історико-філологічного то-
вариства та педагогічної конференції. Але, в цілому, це аргументована
Сіверянський літопис 137
і правдива розповідь про навчальний процес і наукову роботу, які в ті
часи проводилися професорами і викладачами. Особливо цікаві відомо-
сті про революційно-демократичний рух в інституті та місті. Про ці по-
дії написано чимало досліджень, збереглися архівні матеріали, але
В. К. Піскорський описує окремі події, що не відображені ні в архівах,
ні в статтях, ні в мемуарах. Тому його спогади вписують нову сторінку
в історію краєзнавства — боротьби демократичної частини професорів
і студентів проти царизму у роки революції 1905—1907 p.p. До цього
демократичного крила належав і В. К. Піскорський. Він як член партії
кадетів мріяв, що в Росії буде конституція, і вона стане на шлях пар-
ламентаризму.
23 січня студенти оголосили страйк, протестуючи проти розстрілу
демонстрації 9 січня 1905 року в Петербурзі. У надрукованій листівці
вони вимагали демократизації вищої і середньої освіти в Росії. У пер-
ший же день страйку В. К. Піскорський заявив, що він солідарний з
ними і поділяє їхні погляди. Він же підписався під запискою 342 (лібе-
ральний рух професорів за реорганізацію народної освіти) і надіслав її
в газети «Русские ведомости» та «Киевские отклики». Коли на конфе-
ренції розглядалося питання про виключення студентів, які страйку-
ють, з інституту, В. К. Піскорський проголосував проти такого рішення.
Особливо детально він описує мітинг 18 жовтня, де обговорювався Ма-
ніфест царя. «Мітинг проходив, — згадує В. К. Піскорський, — під від-
критим небом в огорожі інституту. Був сонячний день. У сяйві сонця
майорів червоний прапор на балконі інституту. Перед колонадою, на
підвищенні, виступали оратори і виголошували промови. Поліція, коза-
ки і війська не перешкоджали мирному торжеству трьохтисячних зборів.
Порядок був зразковий завдяки такту і авторитету голови зборів — сту-
дента другого курсу Шереметова. На мітингу виступив і В. К. Піскор-
ський. Він сказав: «Громадяни! З нами радіє сама природа, яка пода-
рувала нам чудовий сонячний день, і над російською землею зійшло, на-
решті, сонце свободи. У радісному хвилюванні я можу тільки вітати цю
свободу. Хай живе Конституція, хай живе суспільна справедливість і наука!».
В. К. Піскорський очолив делегацію, яка визволила з в’язниці вчи-
теля Гаврилея, члена Революційної української партії (РУП). Чекаючи
Гаврилея, демонстранти співали «Марсельєзу» і «Варшав’янку». Його
урочисто зустріли і запропонували, щоб свою промову він виголосив ук-
раїнською мовою.
На другий день чорна сотня влаштувала єврейський погром. За
пропозицією студентів, була сформована депутація, до складу якої вве-
ли і В. К Піскорського. Депутація відвідала начальника військового
гарнізону Арбузова, але він нічого не зробив для припинення погромів,
які особливо жорстокими були на Магерках, Авдіївці та Василівській
вулиці. Як згадує В. К Піскорський, їм вдалося врятувати частину єв-
рейських сімей від дикої розправи. їх відправили на квартири в безпеч-
ні місця.
У книзі опублікована епістолярна спадщина вченого, що характе-
ризує його, як дослідника, педагога, просвітителя. Листування дає мож-
ливість глибше і всебічніше зрозуміти його суспільно-політичні погляди, а
також наукові контакти з вченими Росії і України.
Під час поїздки до С.-Петербурга В. К. Піскорський відвідав редак-
цію журналу «Русское богатство», де познайомився з відомими вченими
Михайловським, Короленком, Каревим, Житецьким.
Перебуваючи в європейських країнах, він не лише працював у ар-
хівах та бібліотеках, але й вивчав звичаї, побут, культуру, архітектуру
народів цих держав. Свідченням цього є листи, які він писав у 1889 —
1910 p.p. своїй дружині.
138 Сіверянський літопис
У 1906 р. В. К. Піскорський переїхав працювати до Казанського
університету, але, як свідчить його листування, не поривав зв’язків
з Україною, цікавився подіями, особливо в Києві та університеті Св.
Володимира. Він регулярно отримував газети і журнали з України:
«Київську старовину», «Київський голос», «Известия Нежинского исто-
рико-филологического института князя Безбородко», «Сборник истор-
сив надіслати йому «Український словник». Інформацію про події в уні-
верситеті, про вибори в Думу, про передвиборну політичну боротьбу от-
римував від викладача Є. Кивлицького.
15 березня 1906 року він просив Є. О. Кивлицького, щоб той наді-
слав йому текст пісні Остапа Вересая «Нема в світі правди». В. К. Піс-
корський мріяв, що він обов’язково повернеться жити на Україну, в до-
рогий і рідний йому Київ. Трагічна смерть під час залізничної катастро-
фи не дала здійснитися його мрії.
Книга В. К. Піскорського «Вибрані твори та епістолярна спадщи-
на» стане в пригоді викладачам історії, студентам, вчителям, краєзнав-
цям — усім тим, хто цікавиться нашою історією.
Іван КОСТЕНКО.
ПОДАРУНОК ДЛЯ ДУШІ
Ім’я Василя Струтинського запам’яталось з дитячих книжечок си-
на. Вони вирізнялися з-поміж інших не лише гарними малюнками, але
й якоюсь проникливою добротою, мудрістю, що не опускалась зверхньо
до рівня дитини, а піднімалась до нього, змушувала широко розкрити
на світ очі і по-дитячому чомусь здивуватися у ньому.
Згодом дізналася, що пан Василь — здібний чернігівський журна-
ліст з активною життєвою позицією, палкий борець за рідну мову.
Потім ще одна несподіванка — поетична збірочка автора «Ожина
з твоєї долоні», яка побачила світ 1995 року. Вірші про кохання відкри-
ли читачеві тонкого лірика, майстра інтимної поезії.
І ось тримаю у руках «Пізню ожину» автора. Всім відомо, що ожи-
на — ягода осіння, а тут ще й пізня, та на обладинці — букетик ніжних
конвалій, що висвічують нічне небо, дівочу постать на його фоні. Чи не
помилився ілюстратор? Вчитуюсь у вірші і розумію, що це не так. Ху-
дожник Василь Леоненко, який зробив малюнки до збірки, тонко від-
чув художника Василя Струтинського, бо не памороззю і жалем за про-
житим-пережитим віє зі сторінок, а свіжістю весняних почуттів. Вони
не зів’яли і не злякались першого інею, щЬ торкнувся скронь, а стали
мудрішими і глибшими з роками.
Гаряче серце
У холодний розум порина —
З’являється на скронях
Сивина, —
так філософськи дивиться на життя сам автор. А поряд зовсім по-
даному, запально звучать рядки:
Заберу я Тебе до джмелів,
У квітуче внесу буйнотрав’я,
Зацілую найтонші жалі
І рубці Твого серця прадавні.
І нехай зозулі роблять свою справу — рахують роки, нехай дідусі
і бабусі розмірковують про статечність і солідність, залишалася б душа
молодою. А вона саме така у поета. Вона нуртує, чогось шукає, чомусь
дивується, милується дівочою і жіночою вродою, вірить у її чистоту
кохання:
Сіверянський літопис 139
|