Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.)
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200612 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) / І. Верба, М. Кармазіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 142-153. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200612 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006122024-12-16T15:35:41Z Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) Верба, І. Кармазіна, М. Економіка 1998 Article Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) / І. Верба, М. Кармазіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 142-153. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200612 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Верба, І. Кармазіна, М. Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Верба, І. Кармазіна, М. |
| author_facet |
Верба, І. Кармазіна, М. |
| author_sort |
Верба, І. |
| title |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) |
| title_short |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) |
| title_full |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) |
| title_fullStr |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) |
| title_full_unstemmed |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) |
| title_sort |
питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець xix — перша чверть xx ст.) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200612 |
| citation_txt |
Питання економічного розвитку українців у національній політичній думці (кінець XIX — перша чверть XX ст.) / І. Верба, М. Кармазіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 142-153. — Бібліогр.: 45 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT verbaí pitannâekonomíčnogorozvitkuukraíncívunacíonalʹníjpolítičníjdumcíkínecʹxixperšačvertʹxxst AT karmazínam pitannâekonomíčnogorozvitkuukraíncívunacíonalʹníjpolítičníjdumcíkínecʹxixperšačvertʹxxst |
| first_indexed |
2025-07-17T07:11:50Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:11:50Z |
| _version_ |
1837877230541209600 |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА
Ігор Верба, Марія Кармазіна
ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНЦІВ
У НАЦІОНАЛЬНІЙ ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ
(КІНЕЦЬ ХІХ — ПЕРША ЧВЕРТЬ XX СТ.)
Кінець XIX ст. — час інтенсифікації політичних, соціально-еконо-
мічних, культурних процесів в розінтегрованій по двох імперіях — Ро-
сійській й Австро-Угорській — українській спільноті. Цьому сприяло зо-
крема формування інтелігенції як окремої, з власного специфікою і по-
літичними інтересами суспільної верстви. Подолавши етап українофіль-
ства (народолюбства), вона почала означати свою тожсамість як влас-
не українську (на противагу малоросійській, великоросійській, поль-
ській), тим самим повернувшись обличчям до «темних», «недержавних»
людей
1
— українських етнічних мас.
Перебираючи на себе функції духовно-політичного провідника на-
ції, інтелігенція вдалась, щонайперше, до формулювання її потреб, чи
не найнагальнішою серед яких була проголошена потреба економічного
розвитку.
Подібне домагання мало під собою реальні підстави. До реформи
1861 р. більшість українського населення була прикріпленою до землі,
а подекуди і після неї, що заважало формуванню ринку вільної робочої
сили. Як наслідок — промислове виробництво розвивалось слабко. Пі-
сля реформи економічний розвиток пішов швидше. У 60—80-х pp. в Ук-
раїні завершився промисловий переворот. Однак процеси індустріалі-
зації, як і урбанізації, мало торкнулись власне українців, більшість з
яких під владою Росії залишались селянами.
У селі проживала і переважна більшість українців Закарпаття,
Буковини, Галичини. Стосовно Галичини додамо і те, що до часу роз-
паду Габсбурзької імперії вона залишалась найвідсталішою її части-
ною: без індустрії, з мізерною кількістю сільськогосподарських угідь.
У своєму баченні шляхів, мети економічного розвитку нації інтелек-
туальна еліта не була єдиною, що обумовлювалося її прихильністю до
різних політичних ідеалів (іншими словами — певною ідеологічною за-
ангажованістю). Тож, передовсім, спробуєм з’ясувати, як ці останні
впливали на, так би мовити, «економічний вибір».
Мислення, прагнення однієї частини інтелігенції були підпорядко-
вані соціалістичній ідеї в її російському варіанті. М. Драгоманов —
представник української політичної думки, — характеризуючи сво-
142 Сіверянський літопис
го часу наслідки зваблення російських інтелектуальних верств со-
ціалістичними гаслами, вказував, що в Росії «усі нові думки громад-
ські беруться більш з європейських книг, ніж ростуть із власного жит-
тя, й раніше, ніж життя дає нам грунт».
2
Однією з таких дочасних ідей,
яка й заполонила думки і душі російських соціалістів, була ідея боро-
лась раніше, ніж та «буржуазія» «склалась» у Росії.
3
Свої голоси до вимог соціалістів-великоросів долучали й ті численні
українці, які, не розуміючи «як слід великої ваги своєї національної
справи»,
4
сповідували інтернаціоналістські ідеали, а тому не уявляли
майбутнього України інакше, як у політичній і, відповідно, економічній
злуці з Росією.
Наслідком «запаморочення найліпших одиниць» українства (С. Руд-
ницький) було те, що вони виступили проти капіталізму і буржуазії, за
експропріацію її багатств на користь робітничо-селянських мас. З новою
силою подібні гасла зазвучали з поширенням ленінізму і розвитком
більшовизму. Так, наприклад, у програмі Української соціал-демокра-
тичної партії (1905) констатувалось, що «все збільшується кількість
пролетарів, все зростає армія зайвих робітників, все гостріше робиться
протилежність між експлуататорами і експлуатованими, все більш жор-
стокою класова боротьба між буржуазією і пролетаріатом, — то бо-
ротьба, котра поділяє сучасне громадянство на два ворожих військових
табори, яка є загальною ознакою всіх промислових країн».
5
У відпо-
відності з цим висувалось завдання «перетворення приватної власності
на засоби продукції — землі, копальні і рудники, сировину, машини і
засоби комунікації, — в громадську власність, і перетворення товарної
продукції в соціалістичну продукцію...».
6
Інша частина українських інтелектуалів, хоч і поділяла соціалістич-
ні гасла, та на чільне місце ставила інтереси національні, а тому й на
економічні проблеми дивилась під іншим кутом зору. Так, для Ю. Ба-
чинського було зрозумілим, що розвій економічного життя українців
потребує створення самостійної української держави. «Політична само-
стійність України, — писав він, — то conditio sine gua non єї економіч-
ного і культурного розитку, умова взагалі можливості єї існування...».
Прикметно, що Ю. Бачинський був переконаний у тому, що за само-
стійну державність передусім буде боротись українська «буржуазія»,
адже її девіз — «Україна — для себе». Проте не буржуазія пануватиме
у цій Україні: після завоювання нею політичної самостійності за «своє
діло» візьметься українська соціал-демократія.
7
А далі знову ж таки
земля — селянам, фабрики — робітникам тощо. Отже, українці в май-
бутньому, як здавалось Ю. Бачинському, — самостійна, із зредукова-
ною соціальною структурою (тобто структурно неповна) державна на-
ція, економічне життя якої базуватиметсья на праці і в інтересах лише
робітників і селян.
Зауважимо, що не лише марксист Ю. Бачинський, чи, наприклад,
соціаліст-революціонер М. Залізняк омріювали самостійну Україну як
державу робітників і селян, але й у програмі націоналістичної Україн-
ської народної партії твердилось, що Україна від Сяну до Кавказу
має бути державою «українців-робітників» і «українців-хліборобів».
8
(Звернімо увагу на те, що подібна філіація ідей в цілому була харак-
терною рисою політичного мислення українських інтелектуалів: лібера-
льно-демократична ідея була підпорядкована соціальній та націонал-
нати з ідеями національного визволення власного народу; український
націоналізм був своєрідною сумішшю власне націоналістичних і лібе-
рально-демократичних ідей. Відчутним був вплив на нього і соціаліс-
тичних парадигм (умовисновок Л. Українки про те, що соціалізм —
Сіверянський літопис 143
«надто універсальне вчення для того, щоб українська нація могла б
обійтись без нього», був небезпідставним
9
). У сфері економічної думки
(як і політичної) філіація ідей проявлялась особливо рельєфно.
Однак вже у 1912 p. М. Махновський (автор програми УНП) у од-
ній із редакційних статей «Снопа» напише: «Українці повинні пам’ята-
ти, що сучасна нація складається з багатьох шарів громадянства. Коли
ми хочемо, щоб українці були нацією в новочасному розумінні слова,
ми повинні мати національну, патріотичну, ліберальну, маючу буржу-
зію...».
10
Як бачимо, націоналісти-самостійники уявляли Україну держа-
вою із повного соціальною структурою, як структурно плюралістичне
суспільство. М. Махновський одним з перших в українському суспільст-
ві — поруч з О. Барвінським, І. Франком — збагнув важливість витво-
рення повноцінної нації, яка буде здатного самостійно влаштовувати
своє державне життя. І. Франко ж завданням бачив саме те, щоб «ми
з-посеред своєї нації витворювали всі ті стани і верстви, що відповіда-
ють певним функціям народного життя» і не допускали, щоб ті функції
серед «нашого народного тіла» виконували люди «чужих народностей
нам на шкоду».
11
Таким чином, існувало два погляди на політичне, а відтак і еконо-
мічне майбутнє українців. Перший: Україна мислилась як політична і
економічна складова («край» чи — найбільше — автономія) Російської
держави. Другий: Україна бачилась самостійним державним організ-
мом із самодостатньою економікою. В свою чергу, одним самостійна
держава уявлялась політично і економічно можливою лише для робіт-
ників і селян; іншим — для всіх тих, хто спроможеться забезпечити її
самостійне державне і економічне існування.
Чи потрібним є ось таке з’ясування політичних ідеалів, сповідува-
них провідними представниками української спільноти, а чи, можливо,
варто від них абстрагуватись в даному дослідженні? Схиляємось до
думки, що обраний шлях аналізу правомірний і не лише тому, що еко-
номіка і політика є взаємообумовлюючими, взаємозв’язаними, а й тому
— і на цьому наголосимо особливо, — що характерною рисою розвитку
нації того періоду (як й інших недержавних націй) було те, що будь-
які смисложиттєві питання її буття порушувались лише невеликою час-
тиною інтелектуалів, на плечі яких лягало завдання не лише постановки
самих питань, але й їхня подальша розробка і культивування в масах.
За освітою вони були істориками, правниками, географами тощо (але,
на жаль, не економістами). Торкаючись проблеми економічного розвит-
ку українців, вони обгрунтовували свої твердження, відштовхуючись не від
спеціальних знань, а посилаючись на безперечні, з їхньої точки зо-
ру, політичні ідеали, тобто спочатку обирали між соціалізмом і націона-
лізмом (двома найпоширенішими наприкінці XIX на початку XX ст
ідейними напрямами політичної думки), а потім вже з допомогою їх
основоположних постулатів намагались тлумачити питання економічно-
го розвитку нації.
Одним із результатів такого стану явища було те, що оригінальної
української економічної думки на межі століть не існувало. І політич-
ні, і економічні, і культурні прагнення українства концентрувались у
словах, висловлених ще Т. Шевченком, які так чи інакше повторювались
в подальшому представниками української еліти, починаючи від М. Дра-
гоманова і закінчуючи М. Грушевським та С. Рудницьким: «Тільки в
своїй хаті своя правда і сила, і воля».
12
Такий висновок, проте, все ж дозволяє нам розглядати в межах ук-
раїнської економічної думки (а не лише російської, як то було узвичає-
но в радянський час) спадщину Михайла Івановича Туган-Барановсько-
го — представника українських політичних лібералів — «общеросів»,
які мислили категоріями загальноросійськими, розглядаючи різноас-
144 Сіверянський літопис
пектне «українське питання» лише у зв’язку із загальноросійським кон-
текстом.
М. Туган-Барановському загальноросійська перспектива бачилась
соціалістичною, адже вчений був переконаний, що соціалізм — надісто-
ричний «загальнообов’язковий ідеал» людства.
13
Висвітленню засад со-
ціалістичної державності і, зокрема, питанню її економічного, господар-
ського устрою Туган-Барановський присвятив ряд праць, серед яких ви-
ділимо такі, як «Теоретические основы марксизма» (1905), «Современ-
ный социализм в своем историческом развитии» (1906), «Общественно-
экономические идеалы нашего времени» (1913), «Социализм как поло-
жительное учение» (1917).
Моделюючи соціалістичний економічний механізм, М. Туган-Бара-
новський вдався до створення класифікації соціалістичних систем. Він виділив
соціалізм, у вузькому значенні слова, і комунізм, зауваживши,
що там, де присутня категорія особистого доходу, маємо справу з со-
ціалістичною системою, а де цієї категорії немає, там перед нами кому-
нізм. У свою чергу, у соціалізмі і комунізмі виділив кілька підсистем:
державний, синдикальний, комунальний, анархічний соціалізм і держав-
ний, комунальний, анархічний комунізм, поклавши в основу поділу
«більшу чи меншу централізацію господарчого ладу, підпорядкування
частин цілому».
14
Найбільше співчуття у вченого, за його власним зізнанням, викли-
кав державний соціалізм, при якому централізація досягала б свого
найбільшого виразу: все суспільне господарство зосереджувалося б без-
посередньо в руках держави. Держава володіла б усіма засобами ви-
робництва і продуктами суспільної праці до переходу останніх до інди-
відуального споживання.
15
У широких рамках держави вчений бачив
можливим розв’язання «соціалістичної проблеми»: при планомірній ор-
ганізації господарства всього великого цілого — держави — продуктив-
ність суспільної праці могла б були піднята до такого рівня, який аб-
солютно недосяжний при організації господарства лише всередині неве-
ликої общини чи виробничої асоціації.
Однак державна централізація містила в собі небезпеку, оскільки,
розвиваючись, вона загрожувала б свободі окремих осіб, як стверджу-
вав вчений. Але ж як ліберал, М. Туган-Барановський дорожив свобо-
дою людської особистості (власне тією цінністю, яка для лібералів усіх
часів була незаперечною), а тому замислювався над поєднанням непо-
єднуваного: свободи особи і централізму (як економічного, так і в ціло-
му державного).
Роздумуючи, сумніваючись, шукаючи, вчений все ж схилявся до
висновку, що державна централізація управління громадським госпо-
дарством не повинна відкидатись, державний соціалізм не повинен по-
ступитись іншим системам, які припускали б більшу свободу особистої
ініціативи, що планомірність суспільного цілого є такою суттєвою виго-
дою, заради якої доведеться миритися і з обмеженням свободи особи-
стості.
16
Однак, не спиняючись на цьому, М. Туган-Барановський прагнув
усе ж шукати компромісів і, слід відзначити, знаходив їх. Зокрема — у
доповненні «централістичної» системи системами «федералістичними».
Погляди вченого на федералізм не були сталими, а змінювались. У
книжці «Общественно-экономические идеалы» він намагався довести,
що федералізм веде до знищення держави — єдиної форми, в якій мож-
ливе досягнення незаперечної цінності,
7
яким був для нього «загально-
обов’язковий» соціалістичний ідеал, а тому він не є бажаним.
Сіверянський літопис 145
Федералізм відкидався М. Тутан-Барановеьким і з інших мотивів.
Вважаючи, що з тріади «свобода, рівність, братство» ідейним корінням
сучасного йому соціалізму є другий принцип — принцип рівності, вчений,
йдучи за В. Томпсоном, твердив, що федералізм порушить його. Наслід-
ком цього умовиводу було те, що М. Туган-Барановський прийшов до
заперечення «федералістичного» соціалізму в його «чистому вигляді».
Разом з тим у працях «Современный социализм» и «Общественно-
экономические идеалы» ми зустрічаємо такий дивний термін, як «фе-
дералістичний централізм». У цьому словосполученні первинним для
М. Туган-Барановського був, безперечно, «централізм». Але, розуміючи,
що «централістичний соціалізм» ховає у собі небезпеку деспотизму біль-
шості над меншістю, він, так би мовити, «пом’якшує» його зміст, дода-
ючи федералістичний елемент, котрий мав стати противагою цій небез-
пеці. У праці «Социализм как положительное учение» ми вже не зуст-
річаємо поняття «федералістичний соціалізм». Натомість — «федераліс-
тичні системи», які розглядались як противаги, що послабляли примус
«централістичного соціалізму».
Цією противагою повинні були стати органи місцевого самоуправ-
ління — публічні корпорації, що самоуправляються — муніципалітети.
«Муніципальний соціалізм» повинен був іти поруч із «державним со-
ціалізмом». Муніципалітети утворювали б певну ієрархію, починаючи
від тих, котрі охоплюють обширні райони і значні групи населення, аж
до найдрібніших, які охоплювали б кілька сот сімей. Усі господарські
завдання розподілялися б між державою і муніципалітетами. При цьо-
му центральна державна влада брала б на себе лише те, що явно не
лід силу муніципалітету.
18
На перший погляд, такий захід, дійсно, забезпечив би послаблення
тиску централізованої держави на особистість та її ініціативи (у тому
числі й економічні). Та далі М. Туган-Барановський знову схиляється
до тези, що за державою повинна залишитись загальна спостерігаюча,
спрямовуюча і регулятивна влада. Але оскільки і держава, і муніципа-
літети — органи «примусової влади», то висновок, до якого прийшов
вчений, зводиться до того, що і у демократично організованій державі
неможливо ліквідувати елемент примусу.
У подальших пошуках противаг централістичному соціалізму
М. Туган-Барановський звертає увагу на «синдикальний соціалізм». Зо-
крема, на такий його елемент, як система так званого трудового «ко-
партнершіпа», що забезпечує робітникам безпосередню участь в управ-
лінні фабрикою. Відшукує раціональні зерна і у системі «анархічного
соціалізму», з якого до свого проекту соціалістичної держави вважав за
можливе включити інститут трудових кооперативів, діяльність яких до-
помогла б запобігти пригніченню особистості.
19
У «комунальному соціалізмі» для М. Туган-Барановського приваб-
ливою була сільськогосподарська община. Та і над общиною, і над ко-
операцією він ставив соціалістичну державу — володаря і верховного
розпорядника всіх суспільних засобів виробництва.
Кінцевий варіант соціалістичного суспільства, яким воно уявлялось
М. Туган-Барановському, мав являти собою «складну господарську сис-
тему, побудовану на різних принципах», мета якої — примирення двох
протилежних начал — свободи особистості і панування держави.
Однак не для всіх всевладна соціалістична держава була такою
принадною, як для М. Туган-Барановського. Для іншого ліберала —
Максима Ковалевського держава, провідним принципом функціонуван-
ня якої був принцип необмеженої влади («поліцейська держава»), була
однозначно неприйнятною, що й, зокрема, відбилось у його праці «Об-
щее учение о государстве».
20
146 Сіверянський літопис
Неприйнятною була така держава і для націоналіста І. Франка (а
саме носієм націоналістичного світогляду був письменник на зламі сто-
літь). Обгрунтовуючи можливість її — «народної держави», як означу-
вав Ф. Енгельс — «пришестя», І. Франко зазначав, що вона запанува-
ла б безмежно над життям громадян від колиски до гробової дошки.
Повністю взявши під контроль економічну сферу, держава визначала б
скільки і чого треба виробляти, скільки людині потрібно хліба, скільки
їй працювати, а скільки відпочивати. Держава б визначала роботу і
платню за неї, заохочувала б, відзначала б, на старість чи в разі за-
хворювання давала б «ласкавий хліб». Життя в такій «народній дер-
жаві» було б «правильне, рівне, як добре заведений годинник», але во-
на лягала б страшенним тягарем на кожну окрему людину і, врешті-
решт, стала б величезною «народною тюрмою».
21
Таким чином, не вникаючи в подробиці облаштування економічної
сфери, І. Франко (як і М. Ковалевський) однозначно виступив проти
держави, яка б вважала можливим і необхідним втручання у все і вся
(у тому числі й економіку) з метою опікування індивіда, прикриваю-
чись машкарою діяльності «для народу», але все ж «без участі наро-
ду».
22
Тож такий погляд на роль інституту держави в управлінні еконо-
мікою був полярним попередньому, для прибічників якого (як, примі-
ром, для М. Туган-Барановського) припустимим і навіть бажаним бу-
ло якнайширше втручання держави у всі сфери життя суспільства. У
тому числі і в економічну галузь.
Хоча захисники національних інтересів українства не сприймали
ідеї всевладної держави (чи, вживаючи сучасну термінологію, тотальної
держави), проте ними не відкидалась сама необхідність її створення як
спілки — скористаємось висловом М. Драгоманова — для «оборони се-
бе од чужих».
23
З-поміж іншого — оборони економічних національних
інтересів.
Щонайперше, ці інтереси були пов’язані із збереженням ресурсів
краю. Останні витрачалися не на потреби власне українців, а в інте-
ресах імперського центру, стосовно чого М. Грушевський зауважував,
що «платити пропорціонально більше за інші краї до державного скар-
бу, так як Україна платить на загальноімперські потреби непропорціо-
нально високо до своєї людності, значить давати не одноразову, а по-
стійну, хронічну контрибуцію проти своєї волі і бажання».
24
«Чужинці» даремно промарновували природні багатства України,
вели «страшну грабіжну господарку», що призводило, як відзначав
С. Рудницький, до нищення лісів. Наслідком же порушення природного
балансу було «руйнування» природи — «маловіддя жерел і рік, то знов
повені, зріст балок, яловіння землі».
25
Розвиток української промисловості гальмувався внаслідок низько-
го ступеня розвинутості інфраструктури. М. Порш твердив, що влада
будує нові дороги так, щоб вони передусім обслуговували центр. У цент-
рі організовувались потужні кредитні установи, що сприяло припливу
капіталів і, як результат, розвитку промисловості.
26
Разом з тим уряд проводив несприятливу політику, внаслідок якої
перевезення хліба до чорноморських та азовських портів обходилось
значно дорожче, ніж аналогічні перевезення до балтійських. Це, в свою
чергу, збільшувало вартість українського хліба і гальмувало його збут.
До того ж зовнішньоекономічні заходи уряду призводили до того, що
іноземці накладали велике мито на сільськогосподарську продукцію з
українських земель.
27
Негативно на українську економіку впливали й некотрольовані мі-
граційні процеси, результатом яких було те, що у Галичині українські
землі були заселені поляками, український же елемент протягом XVII—
Сіверянський літопис 147
XIX ст. був «випхнутий з міст чужинцями». На Правобережній Україні —
аналогічні процеси. Міста займали поляки разом з німцями і росія-
нами. На Лівобережжі в містах переважав «руський елемент». Емігра-
ція великоросів на Україну, «ведена стихійно силою шукання ліпшого
життя», щоразу збільшувалась, забираючи «вигідні» професії, промис-
ли. За урядовцями сунули на Україну купці, промисловці і — нарешті
— робочий люд, котрий витискував українців. А тим часом перенасе-
лення українського села, переповнення його робочою силою підштовху-
вали селян до еміграції, бо ж «село їх прогнало, а місто не приймає».
У зв’язку з цим інтелігенція висловлювала побоювання, що в разі, коли
нечисленний український пролетаріат не встигне організуватись швид-
ше, ніж робітники «чужих народів» — росіян, поляків, німців, то робіт-
ник-українець буде зіпхнутий у ряди «вовчого пролетаріату», який з го-
лоду схильний до злочинів і 3/4 свого життя сидить у тюрмі.
28
Вихід з такого стану бачився один — утворення самостійної дер-
жави, сепаратизм «від ганебної смерти в петлі всеросійської шибениці»
(В. Винниченко).
Противники соціалістичного господарчого устрою мислили «май-
бутню Вільну хліборобську Україну, як край високо розвиненого, інтен-
сивного фермерського сільського хозяйства»,
29
як «холопську хлібороб-
ську державу», що стане «найважнішою житницею Европи»
30
і в якій
відповідно розвинеться торгівля і «промисел», котрий би «всесторонно
покривав усі потреби населення України».
31
Таким чином, напередодні національно-визвольних змагань україн-
ські інтелектуали вирішення економічного питання зв’язували із питан-
ням політичним, питанням національного визволення і утворення своєї
державності. Прикметно, що «економічну підставу» «Великої Украї-
ни» мали створити «легіони свідомих, підготовлених спеціалістів, озбро-
єних останніми здобутками науки і практики», як відзначав М. Грушев-
ський. «А коли буде утворена ся економічна база, можна буде дати
більше уваги й культурі краси — щоб вона була окрасою організовано-
го добробуту, а не світила яскравою латкою на убогих лахманах тала-
новитого безштанька».
32
Природно, не стояла на місці й суспільно-економічна думка у
1920-х роках. Однак, після трагічного розбрату 1917—1921 років вона
мала ряд відмінностей від попереднього процесу. Насамперед, це стосу-
ється діалектичної взаємодії двох факторів: як спадковості щодо доре-
волюційного етапу, так і протистояння йому, його логічне заперечення.
Спадкоємність була, з одного боку, об’єктивно запрограмована, бо виро-
стала із безперервності основних завдань національно-культурного роз-
витку народу, з іншого, — суб’єктивно, адже значна частина громад-
сько-наукових сил пожовтневого часу, часто-густо була вкорінена у кон-
сервативні традиції колишньої доби. їх протистояння зумовлене історич-
ними обставинами потребами й вимогами модерної соціально-політич-
ної реальності, з одного боку, а з іншого — приходом нового покоління
суспільствознавців, ідеологічно заангажованих, яке часто-густо утверд-
жувало себе у складних стосунках з попередниками. Головна проблема,
яка на тоді приваблювала істориків-економістів, полягала у створенні
нової схеми українського історичного процесу XIX—XX ст. Стара, тра-
диційна схема, створена класиком національної історіографії М. Гру-
шевським і доведена до кінця XVIII ст., трималася народницького на-
прямку і включала, головне, національно-культурницькі аспекти, свідо-
мо ігноруючи економічне підгрунтя. Немає сумніву, що М. Грушевський
робив це навмисно, віддаючи його на поталу дослідникам-марксистам
XIX ст., які шукали там генезу передпролетаріату, а отже, витоки соціа-
лістичної революції. Як влучно зазначав один із визнаних тоді істори-
ків-економістів О. Оглоблин, дві проблеми тоді вважалися пекучою
148 Сіверянський літопис
потребою нової української історіографії: «По-перше — це було ство-
рення схеми українського історичного процесу XIX—XX століття на но-
вих, наукових підвалинах... По-друге... Українська історіографія XIX —
XX століть побудувала свою історичну схему, в основі якої була ідея
самостійності України, на підвалинах етнічно-мовно-культурного і на-
ціонально-політичного характеру. Натомість проблема економічної са-
мостійності України, в її історичному розвитку, не була ані розв’язана,
ані навіть науково поставлена. А без того ідея української самостійно-
сті, як науково-історична концепція, неначе була позбавлена міцного
фундаменту. Його конче треба було створити»
33
О. Оглоблин господар-
ську відрубність України конструював на підставі дослідження історії
української фабрики, запланувавши її в п’яти томах, з яких йому вдало-
ся тоді реалізувати тільки три — «Мануфактура в Гетьманщині» (1925),
«Предкапиталистическая фабрика» (1925) та «Капиталистическая фаб-
рика» (1931). Створивши широке історичне полотно, О. Оглоблин під-
креслював умовну автономність українського господарського комплексу
від російського.34 Взагалі, відросійщення національної економіки від
московської — головна теза автора. Науково врівноважений, О. Оглоб-
лин прагнув пов’язати українське виробництво із світовим, головне, за-
хідноєвропейським. Цьому важливому аспекту присвячений цикл його
праць з проблем української міжнародної торгівлі. Широке визнання у
громадськості знайшли його високоінтелектуальні студії на кшталт
«Транзитний торг України за першої половини XIX ст.» (1927), «Оде-
ське порто-франко» (1928), «Польський капітал і український ринок за
першої половини XIX ст.» (1929) та інші. В них червоною ниткою про-
ходить думка про автономність української господарки на всьому істо-
ричному розвитку, яка в своїй минувшині тісно перепліталася з поль-
ською та почасти із закавказькою економічною структурою. Чимало ці-
кавих суджень генерував О. Оглоблин і щодо колоніальної суті імпер-
ської економічної політики в Україні, наводячи щодо цього неспростов-
ні докази. Він також таврував московський податковий тягар для Геть-
манщини у XVIII ст., коли зібрані тут доходи скеровувалися тільки на
потреби метрополії, доводив, що будівництво залізниць в Україні не вра-
ховувало її стратегічних інтересів і так далі.
Значного теоретичного значення набула його грунтовна розправа
«Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX —
XX віків» (1928). Ця робота має певну вагу в національній історіогра-
фії, навіть на досить яскравому фоні української історичної думки
1920-х років. В ній О. Оглоблин, одним із перших вітчизняних істориків-
економістів аналізує хронологічні етапи витворення поняття української
економіки. Попервах ця теза з’явилася на суто практичному грунті, по-
за тим оформилася як категорія «територіальної української економі-
ки». Нарешті, у 1880-х роках постало поняття «економіки національ-
ної».
35
Проаналізувавши праці своїх іменитих попередників, як-от
С. Подолинського, Ю. Бачинського та інших, він зманіфестував їх нау-
ково-громадське кредо і наголосив, що вони трактували українську еко-
номіку як явище національне.
36
Фактично і О. Оглоблин торував собі
дорогу в науці під цим гаслом і намагався пов’язати національне з
економічним:
Якщо О. Оглоблин у своїх працях підкреслював колоніальну полі-
тику метрополії на Україні тільки в ділянці господарській, то один з
найбільших на тоді дослідників М. Слабченко дивився на це під іншим
кутом зору. Він взагалі для визначення становища України в колишній
імперській Росії вживав термін «колоніалізм». В листовній полеміці
1960-х років із маститим закордонним політологом І. Лисяком-Рудни-
цьким О. Оглоблин так барвисто тлумачив свою і слабченкову концеп-
ції господарського розвитку України: «Ви не зовсім точно характеризу-
Сіверянський літопис 149
єте мою концепцію, я якраз заперечував (і тепер тої думки), що Росія
провадила колоніальну політику на Україні, зокрема в царині економіч-
ній. Інша справа, що термін «колоніялізм», може, не цілком відповідний
для Східної Європи. Але, це суті не зміняє, Слабченко дивиться на це тро-
хи інакше: він вважав Україну «колонією sui generis» (його власні сло-
ва). По суті, однак він не заперечував моєї концепції».
37
Не торкаючися
всього багатоманітного доробку вченого, зазначимо, що одними з
кращих в його творчій спадщині є монографії з історії Запорожжя. Тут
він виявив себе неперевершеним майстром наукового слова, висококва-
ліфікованим і ерудованим дослідником. Дехто з його біографів вважає,
що в слабченкових студіях подано нову схему історії Запорожжя.
38
І
справді, численні сторінки свого грандіозного чотиритомного (п’ятий
залишився в рукопису) творіння під титулатурою «Организація хозяй-
ства Украины от Хмельниччини: до мировой войны» (1922—1925) він
присвятив цьому регіону. За його міркуваннями, у своєму поступі гос-
подарка України весь час розвивалася в загальному ланцюгу європей-
ських виробництв і в нього весь час, навіть незважаючи на інкорпора-
цію Московщиною, вкладалися значні кошти іноземного походження.
Натомість, і Запоріжжя торкнулися нові капіталістичні віяння. Відки-
нувши ідеалістичні гіпотези А. Скальковського і Д. Яворницького про
козацький край, Слабченко переконливо показав господарську диферен-
ціацію цього географічного обширу і зосередження в руках січових мож-
новладців значних земельних володінь. Мабуть, не варто наголошувати,
що це давало можливість «заслуженим козакам» отримувати ренту та
додаткову вартість. Проте ліквідація царизмом Запорозької Січі у
1775 р. значно змінила економічну структуру України: з’являються нові
газдівські центри у напрямі півдня. Запроваджується кріпосне право на
Лівобережжі, внаслідок чого українська людність поривається на пів-
денний схід та до Чорного моря. Так, як гадає М. Слабченко, до XIX ст.
під час економічних зрушень формується українська територія. Нато-
мість, протягом наступних 60 років в боротьбі з кріпацтвом витворю-
ються нові прогресивні елементи, які після селянської реформи 1861 р.
прориваються назовні, і Україна переходить на шлях промислового роз-
витку та капіталізму.
39
Вперто і послідовно відстоюючи цю лінію,
М. Слабченко так само непоступливо проводить думку про закабалення
України, наголошуючи, що досить часті адміністративні поділи давали
можливість загальноімперським структурам впливати на національно-
територіальні установи і сприяли зросійщенню національних кадрів.
40
Звичайно, М. Слабченко був першим серед рівних у когорті дослід-
ників Запорожжя. Проте у 20-х pp. він мав достойних наукових конку-
рентів, які, будь-що-будь, а в цій ділянці зробили чимало. Йдеться, на-
самперед, про історико-економічні праці блискучої української вченої —
професорки Н. Полонської-Василенко. Без малого 60 років присвятила
вона цій важливій тематиці, побудувавши свою концепцію історії засе-
лення Південної України і ліквідації Запорозької Січі у XVIII ст. на
суто господарських чинниках. В основі її теорії лежить думка про по-
шук російським капіталом торговельного шляху для реалізації своєї
продукції. Саме з середини XVIII ст. великодержавна буржуазія, нагу-
лявши апетит, звернула свої погляди на Чорноморщину і поступово за-
хопила та поневолила Гетьманщину і частково Слобожанщину. Україн-
ське молоде купецтво ледве чи мало змогу витримати завзяту конкурен-
ційну боротьбу, бо за російським капіталом стояла урядова підтримка
150 Сіверянський літопис
із значним грошовим потенціалом. Все це примушувало буржуа-україн-
ця змінювати традиційні ринки збуту і орієнтуватися на виключну мо-
нополію імперського скарбу із сплатою чималенького мита.
Разом з просуванням великих торговельних сум, на українські зем-
лі нахабно посунули і російські землевласники, яким від уряду все ча-
стіше перепадали наділи в Південній Україні. Поступово у згаданому
регіоні виросли великі маєтки і утворився колосальний прошарок росій-
ського панства. Щоб надати колонізації чітких орієнтирів, метрополією
в 1764 р. був вироблений план заселення Новоросійської губернії, за
яким засновувалися «слободи» на попелищах козацького обширу.
41
За
підрахунками Н. Полонської-Василенко, земельні ділянки отримали
23,7% вищих військових чинів, 69,7% офіцерів середньої руки, 6,7% ниж-
чих військовиків та 7,4% найнижчих.
42
Красномовно пояснюючи основні причини проникнення російських
торгових кіл на запорозьку материзну, Н. Полонська-Василенко спокійно,
зважено і без ламентацій ілюструвала це простими прикладами. Так, за
її міркуваннями, жито, що його сіяли на Московщині, ледве чи мало
хоч якийсь збут за кордоном, тоді як українська пшениця користувала-
ся величезним попитом. Натомість в Україні — головній житниці Ро-
сійської імперії — бракувало портів для її експортування. Таким чином,
робить висновок дослідниця, всі інтереси російської буржуазії вели на
південь до Чорного моря з його портами і до південних степів.
43
Проте
на заваді експансіоністським планам капіталізованої поміщицької зграї
стало Запорожжя, яке міцно тримало в руках і степ, і ключі від чорно-
морської торгівлі. Відтак, участь Запорозької Січі була визначена. Не
зайве підкреслити, що ця територія здавна зберігала автономію і на-
ціональну державність. Політична самостійність, самобутність, врешті-
решт республіканський лад Січі з її демократичними порядками — все
це було антитезою російському самодержавству. У 1775 р. царизм зро-
бив ще один крок. Оточивши Запорозьку Січ своєю територією, за умо-
вами російсько-турецького договору 1774 року, він її невдовзі знищив.
44
Рефлексії істориків-економістів знаходили широкий відгук в того-
часній пресі. Неабиякий розголос набрала наприкінці 20-х pp. стаття
талановитого публіциста-економіста М. Волобуєва «До проблеми укра-
їнської економіки», пізніше таврована різними ідеологічними службами
впродовж багатьох років. У завуальованій формі з численними поси-
ланнями на праці О. Оглоблина, М. Слабченка Та інших дослідників,
він переконливо і недвозначно висловив судження, що в умовах Радян-
ського Союзу повністю зберігається колоніальний характер України.
Ретельно проаналізувавши стан російської дореволюційної економіки і
роль в ній України, він постулює думку, що ця господарка була єдиною
лише на антагоністичній, імперіалістичній основі, але, попри все, зали-
шилася національною в кожному регіоні. Щодо України, то її економіч-
ною тенденцією стало поборне прагнення увійти до складу світової гос-
подарської системи безпосередньо, а не через російську економіку.
45
Звід-
си робився сміливий висновок, що треба переглянути всі економічні пла-
ни СРСР і надати УРСР більше економічної самостійності. Проте, в ук-
раїнській економічній літературі міцно запанували ідеї централізму,
можливості розвитку народного господарства України як невід’ємної
складової господарства Союзу, на базі єдиного союзного плану, бюдже-
ту тощо, а постановка питання про автономність української економіки
в кращому випадку розглядалася як «сепаратистські домагання». Зго-
дом під вогнем нещадної марксистської критики потонули оригінальні
ідеї дослідників-економістів 20-х pp., що базувалися на історичному
минулому України, і тільки в наш час, хоч і запізно, ми їх відрод-
жуємо задля кращого майбутнього.
Сіверянський літопис 151
Джерела та література:
1 Драгоманов М. П. Переднє слово (до «Громади» 1878 р.) // Драгоманов М. П.
Вибране. — К., 1991. — С. 323.
2 Драгоманов М. П.. Шевченко, українофіли і соціалізм // Там же. — С. 372.
3 Там же. — С. 373.
4 Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? // Рудницький С. Чому ми
хочемо самостійної України? — Львів, 1994. — С. 43.
5 Програма Української Соціал-Демократичної Партії, ухвалена на з’їзді партії в
грудні 1905 р. // Українські політичні партіїкінця XIX — початку XX століття
Програмові і довідкові матеріали. — К., 1993. — С. 95.
6 Там же.
7 Бачинський Ю, Україна irredenta. — Берлін, 1924. — С. 95, 96, 97.
8 Програма Української Народної Партії // Українські політичні партії... — С. 46.
9 Леся Українка. Лист до М. І. Павлика, 7 червня 1899 р. // Зібр. творів: У 12 т.
— К., 1978. — Т. 11. — С. 126—127.
10 Ред. стаття // Сніп. — 1912. — № 40. — 7(20) жовтня. — С. 2.
11 Франко І. Лист до М. Павлика, кін. січня 1900 р. // Зібр. творів: У 50 т. — Т. 50.
— С. 148.
12 Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? — С. 69.
13 Туган-Барановский М. И. Социализм как положительное учение // Туган-Баранов-
ский М. И. К лучшему будущему. — М., 1996. — С. 428.
14 Там само. — С. 275, 278, 280.
15 Там само. — С. 280.
16 Там само. — С. 366
17 Його ж. Общественно-экономические идеалы нашего времени. — СПб., 1913. —
С. 122—123.
18 Його ж. Социализм как положительное учение. — С. 367.
19 Туган-Барановский М. И. Социализм как положительное учение. — С. 382.
20 Ковалевський М. Общее ученіе о государстве. — Спб., 1909.
21 Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. — Т. 45. — С. 340—341.
22 Ковалевський М. Общее ученіе о государстве. — С. 179.
23 Драгоманов М. П. Переднє слово (до «Громади» 1878 р.). — С. 293.
24 Грушевський М. Україна і Росія. Переговори в справі нового ладу (липень — сер-
пень 1917 p.) // Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? — К, 1991.
— С. 27.
25 Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? — С. 82, 83.
26 Порш М. Про автономію України. — 2-е вид. — К., 1913. — С. 8. 9.
27 Там само. — С. 10.
28 Програма Української народної партії. — С. 64, 65, 66; Бачинський Ю. Україна
irredenta. — С. 32.
29 Нарис програми Української Демократичної Хліборобської Партії // Українські по-
літичні партії... — С. 137.
30 Рудницький С. Українська справа зі становища політичної географії // Рудницький С.
Чому ми хочемо самостійної України? — С. 192, 191.
31 Його ж. Чому ми хочемо самостійної України? — С. 89, 90.
32 Грушевський М. На порозі Нової України // Грушевський М. Хто такі українці і
чого вони хочуть? — С. 157.
33 Оглоблин О. Мій творчий шлях українського історика // Збірник на пошану проф.
д-ра Олександра Оглоблина. — Нью-Йорк. — 1977. — С. 27.
34 Субтельний О. Олександр Петрович Оглоблин // 125 років Київської української
академічної традиції. — Нью-Йорк, 1993. — С. 547.
35 Див.: Винар Л. Наукова творчість О. П. Оглоблина // Український історик. — 1970,
— № 1/3. — С. 12.
36 Оглоблин О. Проблема української економіки в науковій і громадській думці XIX
— XX віків // Червоний шлях. 1928. — № 66—67. — С. 165—179.
152 Сіверянський літопис
37 Див. лист О. Оглоблина до І. Лисяка-Рудницького від 13 січня 1963 p. // Лисяк-
Руднидький І. Історичні есе. В 2-х т. — К., 1994. — Т. 1. — С. 168—169.
38 Курас I. Ф., Водотика С. Г. Академік М. Є. Слабченко // Укр. іст. журн. — 1993.—
№ 11/12. — С. 99.
39 Слабченко М. Е. Организация хозяйства Украины от Хмельниччини до мировой
войны. — Ч. 1. Хозяйство Гетманщины в XVII—XVIII ст. Одесса. — Т. 1. Землев-
ладение и формы сельского хозяйства. 1922. — С. V—VII.
40 Див. Санцевич А. В. Видатний український історик М. Є. Слабченко. — К., 1993. —
С. 49—50.
41 Полонская-Василенко Н. Заселение Южной Украины в середине XVIII века // Ис-
торик-марксист. — 1941. — № 5. — С. 40.
42 Там само.
43 Полонська-Василенко Н. Запоріжжя XVIII ст. та його спадщина. — Мюнхен. 1967.
— Ч. 2. — С. 288.
44 Василенкова-Полонська Н. З історії останніх часів Запоріжжя // Записки історично-
філологічного відділу ВУАН. — К., 1926. — Кн. XI. — С. 278—331.
45 Волобуєв М. До проблеми української економіки // Більшовик України. — 1928.—
№ 2. — С. 46—58.
Сіверянський літопис 153
|