Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження
Gespeichert in:
| Datum: | 1998 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200614 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 157-160. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200614 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006142024-12-16T15:35:56Z Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження Коропатник, Т. Економіка 1998 Article Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 157-160. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200614 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Коропатник, Т. Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Коропатник, Т. |
| author_facet |
Коропатник, Т. |
| author_sort |
Коропатник, Т. |
| title |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| title_short |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| title_full |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| title_fullStr |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| title_full_unstemmed |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| title_sort |
агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200614 |
| citation_txt |
Агроресурсний потенціал регіону як об'єкт економіко-географічного дослідження / Т. Коропатник // Сіверянський літопис. — 1998. — № 3. — С. 157-160. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT koropatnikt agroresursnijpotencíalregíonuâkobêktekonomíkogeografíčnogodoslídžennâ |
| first_indexed |
2025-07-17T07:12:00Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:12:00Z |
| _version_ |
1837877240812011520 |
| fulltext |
Тетяна Коропатнш
АГРОРЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ ЯК ОБ’ЄКТ
ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Загальновідомо, що сільське господарство є однією з базових галу-
зей економіки України. Потенційно природно-кліматичні умови в краї-
ні дозволяють не лише достатньо забезпечувати внутрішні потреби Ук-
раїни, але і нарощувати її експортний потенціал. За обсягом, чисельні-
стю використання природних та трудових ресурсів національний АПК є
універсальним в Європі. Проте сьогодні сільське господарство країни
переживає один із найдраматичніших періодів у своїй багатовіковій
історії, який може завершитись повного втратою економічної і політич-
ної безпеки країни. Порушено нормальний хід відтворення на селі.
Швидкими темпами руйнується його виробничий потеніцал: знижується
забезпеченість сільського господарства основними фондами, втрачається
родючість грунтів, виникає проблема з трудовими ресурсами. Мають
місце прямі скорочення обсягів робіт, грубі порушення агротехніки,
руйнуються сформовані технології. Різко знижується урожайність сіль-
ськогосподарських культур, продуктивність тварин і, як результат, —
ріст собівартості продукції.
Проте сьогодні вирішення проблем сільського господарства як ба-
зової галузі економіки нашої країни визначає національну перспективу
України.
У сільському господарстві діють ті ж економічні закони, що і в ін-
ших сферах народного господарства, але специфіка їх полягає у тому,
що на них накладаються закони природи. Спроби обійти об’єктивні за-
кони при вирішенні аграрних проблем завжди закінчувались сумно. У
зв’язку з цим проблема формування раціонального агроресурсного по-
тенціалу, високоефективного його використання належить до числа
складних та надзвичайно актуальних як у науковому, так і особливо
практичному плані. Особливої гостроти зазначене питання набуває сьо-
годні, коли здійснюється радикальне реформування АПК на основах
ринкової економіки.
Сприяти вирішенню проблем формування агроресурсного потенціа-
лу має вивчення його у просторово-часовому вимірі та взаємодії еле-
ментів у межах регіону.
Уявлення про агроресурсний потенціал має досить суперечливий
характер. Існує досить багато визначень цього поняття: виробничі і ре-
сурсні можливості, об’єктивні умови виробництва, виробничий потенціал,
ресурсний і т. д. Найбільш обгрунтованим видається формулювання
А. Е. Юзефовича та А. М. Трегубчука. Така різноманітність поглядів на
проблему говорить про недостатнє її вивчення. Але слід мати на увазі,
що в якості визначальної ознаки агроресурсного потенціалу регіонів
необхідно вбачати їх здатність забезпечувати виробництво певного об-
сягу і виду сільськогосподарської продукції. Структура агроресурсного
потенціалу визначається долею інтегральних властивостей використову-
ваних ресурсів у сукупній величині потенціалу регіону.
При вивченні агропотенціалу недостатня увага приділялась просто-
ровим аспектам. Але досить часто категорії ефективності, продуктивно-
сті, оптимальності пов’язуються з простором, територією. На думку ав-
тора, агровиробничий потенціал можна визначити на інтегральну здат-
Сіверянський літопис 157
ність властивостей природного середовища, трудових ресурсів і мате-
ріально-технічної бази забезпечувати певні обсяги та інтенсивність ви-
робництва сільськогосподарської продукції певної території. Пізнання
та врахування закономірностей формування агроресурного потенціалу
регіону допомагає щонайкраще розмістити виробництво, найефективні-
ше організувати територію. Так, значний вплив на розвиток агроре-
сурсного потенціалу здійснює невідповідність між кліматичними умова-
ми регіону і недостатньо розвинутими пристосувальними і компенсацій-
ними елементами його потенціалу. Або відношення між територією та
економікою такі, що найбільш можливий ефект забезпечується наймен-
шими можливими витратами на розміщення об’єкта. Звичайно, ефек-
тивність виробництва залежить не лише від вдалого розміщення, проте
«територіальний складник» у загальному розмірі ефективності достат-
ньо великий, і його можна обчислити. Стосовно території ефективність
формування агроресурсного потенціалу реалізується за рахунок вико-
ристання географічного положення об’єктів народного господарства,
характеру використання природних, трудових ресурсів, комплексного
розміщення продуктивних сил. Використання закономірності терито-
ріального поділу праці сприяє формуванню такої територіально-галузе-
вої структури господарства, яка буде забезпечувати максимальну відда-
чу агроресурсного потенціалу. Розміщення продуктивних сил з опти-
мальною для даного регіону сільськогосподарською спеціалізацією зни-
жує витрати виробництва і підвищує ефективність сільського господар-
ства. Територіальний поділ праці формує таку територіально-галузеву
структуру господарства, яка сприяє максимальній віддачі агроресурсно-
го потенціалу. Розміщення продуктивних сил з оптимальною для дано-
го регіону сільськогосподарською спеціалізацією значно знижує витрати
виробництва. Закономірність територіальної комплексності продуктив-
них сил забезпечує не тільки взаємозв’язок систем розселення з розмі-
щенням сільськогосподарського виробництва, але і створення раціо-
нальних технологічних ланок у господарстві, що формується на основі
комбінування, кооперації і спеціалізації трудової діяльності. Законо-
мірність територіальної концентрації продуктивних сил сільськогоспо-
дарського виробництва полягає у його зосередженні у найвигідніших
місцях регіону. Закономірність територіальної диференціації продуктив-
них сил проявляється у спеціалізації, яка обумовлює вибір на господар-
сько освоєній території місць підвищених і економічно вигідних рівнів,
концентрації певного виду людської діяльності, виходячи з відмінностей
у сполученні природних умов і ресурсів, а також соціально-економічних
факторів. Пізнання закономірності раціональних територіальних зв’яз-
ків сприяє процесу відбору вигідних просторових «агентів».
Відповідно до теорії факторного аналізу про потенціал сільського-
господарства з достатнім ступенем достовірності можна судити за ха-
рактеристиками його складових. Роль і значення кожної складової ре-
сурсного потенціалу в розвитку сільськогосподарського виробництва різ-
ні. Матеріально-технічні засоби і ресурси праці, будучи взаємозамінни-
ми, динамічними і відтворювальними факторами, в принципі піддаються
господарському регулюванню. Значно складніша ситуація з природни-
ми ресурсами, функціювання їх в сільському господарстві пов’язано з
живими органічними і біологічними процесами. Об’єктивні за своєю
природою, вони порівняно більш стійкі у процесі експлуатації і в той
же час вразливі при неправильному використанні. Будучи природною
базою виробництва, природні ресурси формують умови праці і визна-
чають рівень її продуктивності, загальний господарський результат та
ефективність. Тобто при складанні характеристики агроресурсного по-
тенціалу регіону важливо визначити його природно-ресурсний потенціал,
який може вважатись універсальним показником комплексної оцінки
158 Сіверянський літопис
території. Потенціал може бути вирахуваний як для локальних терито-
ріальних одиниць, так і для регіону в цілому.
Головною складовою агропотенціалу є земля. Ефективність вико-
ристання ресурсів в агропромисловому виробництві характеризується
ступенем збереження їх природного стану і обсягами виробництва про-
дукції високої якості. Характер використання земельних угідь визначає-
ться структурою, агрохімічними та агрофізичними властивостями землі.
Земельні ресурси характеризуються показниками, які оцінюють землю
як основний засіб виробництва та показниками, за допомогою яких вив-
чається земля як територіальна та просторова база для розміщення ви-
робничих структур. При цьому досліджуються різномасштабні аспекти
використання земельних ресурсів: вся земля в територіальному вимірі,
сільськогосподарські угіддя, орні землі, інші види земельних ресурсів.
У зв’язку зі становленням ринкових відносин питання економічної ефек-
тивності використання земельних ресурсів неможливо розглядати без
грошової оцінки землі. Методика її обрахування за регіонами розробле-
на науковцями Інституту аграрної економіки. При оцінці землі слід
звернути увагу на такі показники, як: землезабезпеченість а) землі на
душу населення; б) сільськогосподарських угідь на душу населення;
в) ріллі на душу населення; г) процент розораності; д) землемісткість;
ж) структура сільськогосподарських угідь; з) показники стану та якості
земельних ресурсів; к) темпи відтворення природного стану і якості зе-
мельних ресурсів; л) величина площ, які піддаються водній та вітровій
ерозії.
Бажано розглянути резерви розширення площі продуктивних зе-
мель — осушення і сільськогосподарське освоєння заболочених і над-
лишково зволожених земель, втягнення в господарський обіг шляхом
упорядкування землекористування, рекультивації, підвищення продук-
тивності при проведенні різного роду меліоративних заходів нині з яки-
хось причин не використовуваних площ.
Трудові ресурси як складова частина агроресурсного потенціалу ха-
рактеризуються кількісно, якісно та розподілом за територією. Висока
загальна смертність населення, спад народжуваності, різке зменшення
тривалості життя, депопуляційні прояви охопили майже всю територію
України. Вікова структура працівників аграрної сфери далека від опти-
мальної. Значна частина працюючих — особи старших вікових груп.
Забезпечення стійкого росту сільськогосподарського виробництва
тісно пов’язане з удосконаленням і зміцненням матеріально-технічної
бази сільськогосподарських підприємств. Відтворення основних вироб-
ничих фондів сільського господарства здійснюється у відповідності до
загальних закономірностей цього процесу в народному господарстві.
Воно характеризується особливостями, зв’язаними з формами власності і
значною роллю у сільському господарстві природно-біологічних про-
цесів, що здійснюють безпосередній вплив на оборотність засобів. Слід
відзначити, що сьогодні матеріально-технічна база сільського господар-
ства швидко старіє і руйнується.
Розуміючи суть і характер аграрної кризи, Верховна Рада України
4 лютого 1994 року схвалила Концепцію Національної програми відрод-
ження села. Відповідно до неї ресурсний потенціал повинен бути задія-
ний, починаючи з кожного господарства, повинні максимально викорис-
товуватись внутрішні резерви, інвестиційні накопичення, можливості
кожного адміністративного району, регіону. А це потребує досконалого
вивчення агроресурсного потенціалу окремих територій. Ефективними
методами при виконанні цього завдання можуть бути:
1. районування території, що є результатом оціночних досліджень
і ранжирування природних (рельєфу, грунтів, агрокліматичних ресур-
Сіверянський літопис 159
сів) і соціально-економічних (система розселення, кількість населення
інфраструктур не забезпечення) факторів і ресурсів, сукупний вплив яких
зумовлює особливості і ефективність процесу відтворення в сільському
господарстві;
2. метод картографічного моделювання, за допомогою якого відбу-
вається розміщення і взаємодія окремих ланок агропромислового про-
цесу щодо особливостей природних умов та ресурсів і суспільно-геогра-
фічних факторів на території регіону;
3. географо-математичні та статистико-економічні методи викорис-
товуються для аналізу тісноти зв’язків між компонентами агроресурсно-
го потенціалу, виявлення «сили» впливу окремих факторів;
4. структурний аналіз і синтез дозволить виділити і пізнати частко-
ві структури — компонентну, територіальну, управлінську.
Джерела та література:
1 Луцишин П. В. Фактори формування і розвитку обласного суспільно-географічного
комплексу / Соціальна і економічна географія. — Київ, 1995. — С. 14.
2 Горянський В. Ф. Виробничо-економічний потенціал АПК. — Київ, 1990. — С. 7.
3 Юзефович А. Е. Аграрный ресурсный потенциал: формирование и использование. —
Киев, 1987. — С. 13.
4 Трегобчук В. М. Формування і вдосконалення ресурсного потенціалу АПК в умовах
ринкової економіки // Економіка АПК. — № 4, 1996. — С. 8.
160 Сіверянський літопис
|