Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка
Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсильніших пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але, незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від українського народу в часи вигнання, неможливість п...
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200635 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка / Н. Медвідь // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 3-10. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| Резюме: | Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсильніших пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але, незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від українського народу в часи вигнання, неможливість прийти на допомогу змордованій і нищеній Україні, письменник знайшов у собі сили творити далі. Він обрав прозові жанри, відійшовши від кіноповістей, оскільки збагнув, що не дозволять на московській землі ставити українські фільми. Твори повоєнного часу — «Життя в цвіту», «Зачарована Десна», «Поема про море» — свідчать про велике бажання письменника піднести свій голос на захист української нації. Крізь призму ідей, характерів героїв, народні звичаї й традиції, філософію й мораль, вірування народу у творах цього часу йде подальше формування і становлення концепції національного буття. Вони, ці особливості, виявляються у розв’язанні проблем соціального, філософського, етнографічного характеру, таких як: сучасність і історія, народ і особистість, історична пам’ять народу, духовна культура нації (благородні ідеали, стремління людей, естетизм українського національного життя й обрядовості, артистизм вдачі українців, пісенність і т. д.), національне світобачення, єдність прекрасного й потворного, трагічного і комічного, розуму й невігластва. |
|---|