Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка
Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсильніших пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але, незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від українського народу в часи вигнання, неможливість п...
Gespeichert in:
| Datum: | 1998 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200635 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка / Н. Медвідь // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 3-10. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200635 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006352024-12-18T19:18:40Z Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка Медвідь, Н. Становлення державності України Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсильніших пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але, незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від українського народу в часи вигнання, неможливість прийти на допомогу змордованій і нищеній Україні, письменник знайшов у собі сили творити далі. Він обрав прозові жанри, відійшовши від кіноповістей, оскільки збагнув, що не дозволять на московській землі ставити українські фільми. Твори повоєнного часу — «Життя в цвіту», «Зачарована Десна», «Поема про море» — свідчать про велике бажання письменника піднести свій голос на захист української нації. Крізь призму ідей, характерів героїв, народні звичаї й традиції, філософію й мораль, вірування народу у творах цього часу йде подальше формування і становлення концепції національного буття. Вони, ці особливості, виявляються у розв’язанні проблем соціального, філософського, етнографічного характеру, таких як: сучасність і історія, народ і особистість, історична пам’ять народу, духовна культура нації (благородні ідеали, стремління людей, естетизм українського національного життя й обрядовості, артистизм вдачі українців, пісенність і т. д.), національне світобачення, єдність прекрасного й потворного, трагічного і комічного, розуму й невігластва. 1998 Article Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка / Н. Медвідь // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 3-10. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200635 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Становлення державності України Становлення державності України |
| spellingShingle |
Становлення державності України Становлення державності України Медвідь, Н. Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка Сiверянський літопис |
| description |
Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсильніших пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але, незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від українського народу в часи вигнання, неможливість прийти на допомогу змордованій і нищеній Україні, письменник знайшов у собі сили творити далі. Він обрав прозові жанри, відійшовши від кіноповістей, оскільки збагнув, що не дозволять на московській землі ставити українські фільми. Твори повоєнного часу — «Життя в цвіту», «Зачарована Десна», «Поема про море» — свідчать про велике бажання письменника піднести свій голос на захист української нації. Крізь призму ідей, характерів героїв, народні звичаї й традиції, філософію й мораль, вірування народу у творах цього часу йде подальше формування і становлення концепції національного буття. Вони, ці особливості, виявляються у розв’язанні проблем соціального, філософського, етнографічного характеру, таких як: сучасність і історія, народ і особистість, історична пам’ять народу, духовна культура нації (благородні ідеали, стремління людей, естетизм українського національного життя й обрядовості, артистизм вдачі українців, пісенність і т. д.), національне світобачення, єдність прекрасного й потворного, трагічного і комічного, розуму й невігластва. |
| format |
Article |
| author |
Медвідь, Н. |
| author_facet |
Медвідь, Н. |
| author_sort |
Медвідь, Н. |
| title |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка |
| title_short |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка |
| title_full |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка |
| title_fullStr |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка |
| title_full_unstemmed |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка |
| title_sort |
особливості концепції національного буття в повоєнній творчості о. довженка |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Становлення державності України |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200635 |
| citation_txt |
Особливості концепції національного буття в повоєнній творчості О. Довженка / Н. Медвідь // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 3-10. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT medvídʹn osoblivostíkoncepcíínacíonalʹnogobuttâvpovoênníjtvorčostíodovženka |
| first_indexed |
2025-07-17T07:13:32Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:13:32Z |
| _version_ |
1837877339134885888 |
| fulltext |
СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
УКРАЇНИ
Неля Медвідь
ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕПЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БУТТЯ
В ПОВОЄННІЙ ТВОРЧОСТІ О. ДОВЖЕНКА
Повоєнна творчість О. Довженка припадає на час найсйльніших
пекельних мук письменника, пов’язаних з переживаннями за рідною
Україною, спричинених довічним засланням до осоружної Москви. Але,
незважаючи на ізольованість, відчуженість О. Довженка від україн
ського народу в часи вигнання, неможливість прийти на допомогу змо
рдованій і нищеній Україні, письменник знайшов у собі сили творити
далі. Він обрав прозові жанри, відійшовши від кіноповістей, оскільки
збагнув, що не дозволять на московській землі ставити українські філь
ми. Твори повоєнного часу — «Життя в цвіту», «Зачарована
Десна», «Поема про море» — свідчать про велике бажання письменника
піднести свій голос на захист української нації. Крізь призму ідей, ха
рактерів героїв, народні звичаї й традиції, філософію й мораль, віру
вання народу у творах цього часу йде подальше формування
і становлення концепції національного буття. Вони, ці особливості, ви
являються у розв’язанні проблем соціального, філософського, етногра
фічного характеру, таких як: сучасність і історія, народ і особистість,
історична пам’ять народу, духовна культура нації (благородні ідеали,
стремління людей, естетизм українського національного життя й обря
довості, артистизм вдачі українців, пісенність і т. д.), національне сві
тобачення, єдність прекрасного й потворного, трагічного і комічно
го, розуму й невігластва.
Наріжним каменем концепції національного буття в повоєнній твор
чості О. Довженка є ідея людяності й добра, яка не тільки відбиває
світоглядні позиції автора, а й визначає сутність його героїв, їх пове
дінку, мораль, прагнення, почуття й думки. Із добра й людяності ви
пливає ідея мирного співжиття як найважливіша форма національного
буття, морально-естетична норма нашого народу. Привертають увагу
шанобливе ставлення героїв один до одного, побратимство, колекти
візм, оптимізм. Тим самим О. Довженко підкреслює, що такі взаємини
у родинному і громадському середовищі є не просто нормою національ
ного життя, а й визначають життєздатність та життєдіяльність україн
ського суспільства в цілому. А тому письменник виводить цілу гале
Сіверянський літопис 3
рею постатей носіїв духовних цінностей, українських національних ха
рактерів з їх гостинністю і щедрістю, ласкавістю і доброзичливістю,
працьовитістю й душевним багатством. Ці якості й є основними скла
довими духовного світу українця.
Підгрунтям національного життя О. Довженко вважає працю. То
му-то велика родина Довженків змальована у «Зачарованій Десні» в
постійному трудовому горінні. З матеріалів про історію заснування,
спосіб життя й рід занять жителів невеликого селища Сосниця на Чер
нігівщині, розташованого на правому березі річки Убеді (притоки Дес
ни), дізнаємося про значний розвиток хліборобства, скотарства й ре
місництва, особливо ковальської справи, ще з часів Київської Русі.*
Саме про ці рідні місця дитинства й згадує О. Довженко у своїй кіно
повісті вже на схилі літ, наголошуючи при цьому на продовженні ро
динних традицій своїх предків. Тож не випадково письменник звели
чує у праці діда Семена, який, «пахнув... теплою землею і трохи мли
ном»,** бо все своє життя працював на рідній землі, створює ліроепіч-
ний гімн материнським рукам, які не знали спочинку аж до самої сме
рті, весь час щось саджаючи в землю, щоб «проізростало», опоетизовує
красу праці рідного батька, який за своє життя стільки переорав зем
лі, накосив хліба, багатьох нагодував, що годився на те, щоб з нього
можна було писати лицарів, богів, великих сіячів; згадує й про кова
ля Захарка, й про неперевершеного дядька Самійла — косаря, який
орудував косою, як добрий маляр пензлем чи ложкою, — легко і впра
вно (1, с. 69), а тому міг би, здавалось, обкосити всю земну кулю. Та
ке філософське осмислення трудової діяльності батьків, дідів і праді
дів дозволяє виявити риси свого роду й народу з глибини віків, пов’я
зані з «вростанням» у придеснянську землю, працелюбством, турботою
про матеріальний добробут сім’ї, родини, прагненням зберегти й пере
дати це багатство й своє вміння наступним поколінням. Крім того, лю
бов до праці, до рідної землі, до польових робіт і збирання врожаю у
«Зачарованій Десні» засвідчує повноцінний і життєдайний спосіб жит
тя сіверянців, їх віру у.світле майбутнє, сподівання на щастя й добро
бут своїх дітей і онуків, а отже, тривалість і безкінечність життя.
Письменник доводить, що праця для його земляків була і є не
тільки першоосновою буття, а й культурно-моральною традицією, по
требою душі. Невипадково О. Довженко до деталей змальовує карти
ни сінокосу на Придесенні, підкреслюючи, що це була найважливіша
пора у матеріальному й духовному житті родини Довженків, українців-
хліборобів взагалі. У ці дні і батько, і дід Семен, і дядько Самійло, і
малі діти відчували особливу святість, духовну окриленість. І хоча не
обходилося без сварок і бійки за копицю сіна, як це робили рідні ма
лого Сашка, «хлібороби високо цінували людську честь, роботящі ру
ки, поетизували працю».1
З ранніх літ батьки малого Сашка намагалися залучити і дітей до
праці на благо сім’ї, родини, народу, створюючи для цього сприятливу
трудову атмосферу. Специфіка трудового життя сіверянських нащад
ків розкривається О. Довженком через процес безпосереднього сприй
мання дитиною навколишнього світу, спостереження за працею бать
ків, сусідів, громади, глибоке переживання баченого й почутого, ос
мислення подій і вчинків дорослих, залучення до виконання простих
вправ повсякденної й сезонної роботи. Вже у дитячі роки Сашко дові
дався про те, що сини України знали свою Батьківщину як вільну і
трудову. На жаль, прості люди, з яких вийшов і рід Довженків, часто
не усвідомлювали себе синами України, називаючи себе «хохлами»,
* Докладніше про це див.: Історія міст і сіл УРСР в 26-ти т. Чернігівська обл. / За
ред.: Тронько П. Т., Бажана М. П. та ін. — К., 1972. — С. 617—630.
** Довженко О. П. Твори в 5-ти т. — К., 1983. — С. 37. Далі посилатимемось на це
видання в тексті, вказуючи том і сторінку в дужках.
4 Сіверянський літопис
«мужиками», але все ж розуміли, що вони «ті, що хліб обробля
ють». Все це не проходило поза увагою допитливого Сашка. З дитячих
років він навчився цінувати й поважати труд хліборобів, відчувати се
бе частинкою українського народу, нації.
Таким чином, творячи концепцію національного буття у кінопові
сті «Зачарована Десна», О. Довженко стверджує, що праця на рідній
землі для українця є началом усіх начал, першоджерелом життя, осно
вою світосприймання, передумовою щастя.
Складовою концепції національного буття у творах О. Довженка
повоєнного періоду є і проблема долі українського народу, України
взагалі, пов’язана з історичним минулим. Письменник згадує про лихо
і страждання трудових людей України. Відомо, що недоля рано спітка
ла рідні Довженкові місця. Невдовзі після того, як заклалася велика
держава Київська Русь і князь Данило Галицький оволодів Сосницею,
про що згадується в Іпатіївському літописі під 1234 роком, коли мож
на було сподіватись кращого життя, монголо-татари зруйнували цей
край. Але з часом поселення відродилось, хоча й ненадовго, бо слідом
за татарами пішли Литва, а за Литвою — Польща. Вибухнули селян
сько-козацькі повстання по всій Україні. Під знамена Б. Хмельницько
го стали й сосницькі козаки.2 З козацького роду походив і батько
О. Довженка. Тож не випадково на запитання свого сина про україн
ців, їх історію Петро Довженко відповідає:
— Прості ми люди, синку... Хахли, ті, що хліб обробляють. Ска
зать би, мужики ми... Да... Ой-ой-ой... мужики, й квит. Колись козаки,
кажуть, були, а зараз тільки званіє зосталось. (1, с. 68).
Таким чином, письменник порушує питання історичної пам’яті ук
раїнського народу, збереження матеріальної й духовної культури сво
їх предків. До фундаментальних висновків у розв’язанні цієї пробле
ми О. Довженко доходить у «Поемі про море», яка спрямована проти
духовного безпам’ятства, егоїзму, користолюбства. Затоплення рідного
села генерала Федорченка, з яким пов’язані найпрекрасніші й найчи
стіші спогади дитинства, можна розцінити не інакше, як духовне бра
коньєрство, вандалізм, руїнництво традицій, нищення й розорення не
тільки людських домівок, а й їхніх душ, яке у майбутньому приведе до
великої трагедії, свідками якої стали ми, сучасники. О. Гончар у ро
мані «Собор», продовжуючи порушену О. Довженком проблему ни
щення скарбів народної культури, витворів людського розуму й натх
нення, безвідповідальності за скоєне, згадує про сумнозвісне Каховське
море словами: «Буде, як там, на Каховському, де пів-України пустили
на дно, думали, море збудують, а збудували болото! Гниллю цвіте, на
всю Україну смердить!».3
Отже, заслуга О. Довженка перед прийдешніми поколіннями по
лягає в тому, що він ще в 50-х р. пророче передбачив трагедію всього
XX ст. — екологічну катастрофу. Майстерне розв’язання таких питань
соціально-історичного характеру й визначає силу художнього таланту
письменника, виділяє його з-поміж інших у світі..
О. Довженко наголошує на наслідках руйнації віковічних народ
них традицій, спустошення села, культури предків. У «Поемі про мо
ре» ними стануть зачерствіння людських душ, втрата моральних прин
ципів, владолюбство, службовий кар’єризм, цинічність, посягання на
людську свободу. Та почуття Валерія Голика звернені лише до своєї
власної персони.
Холодна розсудливість та брак справжнього таланту зумовили в
ньому жагуче бажання будь-що надолужити своєю настирливістю і
неабиякою «пробивною силою», спрямованою на досягнення корисли
вих інтересів. Міркуючи про себе самого, Голик заспокоює себе: «Част
ково я, звичайно, аморальний. Але що моя аморальність? Ніщо. Крап
лина в морі... Треб а ширше дивитися... Ширше і вище». ( 3, с. 74).
Сіверянський літопис 5
Так думати може тільки та людина, яка живе лише для себе, беручи
від життя все, чого забажається, не віддаючи на заміну нічого. Отож
Голик постає у кіноповісті як аморальний тип і пристосуванець. Втра
та ним високих моральних почуттів призвела до спустошення його ду
ші, егоїзму, нівечення чужої долі.
Майбутнього Голика можна розпізнати в образі розбещеного Алі-
ка. Нехтування батьківськими почуттями й пам’яттю про рідне село та
дідів-запорожців, широкі лани степів і синю безодню Дніпра свід
чать про відсутність у підлітка таких стійких моральних почуттів, як
любов до людей, доброта, милосердя, пошана до родоводу, культури й
історії, вірність заповітам дідів і прадідів. Таким чином, заглиблю
ючись у психологію українців, О. Довженко доходить висновку, що
характерною особливістю українського національного буття має бути
увага і повага до людської особистості. Письменник наголошує на то
му, що мораль має грунтуватися на гуманних вчинках, чуйному став
ленні до людини не лише на словах, а й на ділі. Невипадково у «Зача
рованій Десні» автор створив образи, національні характери, виходячи
з народних уявлень про такі морально-етичні категорії, як добро і
честь, совість і правдивість, гідність і справедливість, людяність і чес
ність, доброта і милосердя. О. Довженко підкреслює, що ці моральні
цінності є найважливішими духовними надбаннями нашого народу, в
них закладені основні закони життя, діяльності й поведінки українців,
їх потрібно зберігати й наслідувати. А тому естетично-проникливі,
переповнені високими почуттями слова голови колгоспу Сави Зарудно-
го з «Поеми про море»: «Я думаю: чому? Звідки в мене іноді це від
чуття невлаштованості? Чому я бідний більше, ніж треба?.. Хто закри
ває мені радість праці? Ти! Якщо ми можемо таке вчиняти одне одно
му — розбестити, оббрехати, принизити, — для чого тоді нам море?
Навіщо рубати нам старі ліси, перекосити десятки сіл? Навіщо нам но
ві моря, якщо в душі у нас не хвилі морські, а болотна гниль?» (3, с. 87)
звернені не тільки до Голика. Вони сприймаються як застере
ження до всіх майбутніх поколінь, заклик зберігати власну духов
ність. Тож не дивно, що у «Зачарованій Десні» на основі життя при-
деснянського краю письменник створить образи, національні характе
ри, які втілюють в собі почуття безмежної любові і поваги до інших
людей, до української землі, до свого народу. Взірцем високої народ
ної моралі, еталоном духовної краси, вершиною людяності й ідеалом
селянина-трудівника, правдолюба і сім’янина є батько малого Сашка.
Щирість, доброзичливість, терплячість і повага до людей передавали
ся і дітям. Скільки вражень і переживань відчував Сашко під час ря
тування разом з батьком людей на Десні. У цей час вони були не ли
ше рятівниками, а й почували себе героями, бо рятували людське жит
тя.
Самобутність національного характеру українців розкривається в
кіноповісті й в образі матері. Привертають увагу її доброта, лагідність
і ніжність, м’якість і сердечність. З цими ж рисами пов’язані поведін
ка, мораль, ідеал людини-українця і настанова до життя. Письмен
ник наголошує на важливості народних пісень, що звучали з вуст ма
тері. Через них малий Сашко Поступово засвоював науку життя. Ма
теринський спів, пеленаючи дитинство хлопчика в тихі мелодії, зронив
у дитячу душу перші зерна ніжності і м’якості, пісенності і музично-
сті, добра і милосердя, щирості й замріяності. Всі ці якості душі харак
теризують емоційно-почуттєву сферу життя українців, яка, як слушно
зауважує Шлемкевич, знаходить своє найкраще й найповніше вира
ження в ліричній пісні. Це і є «протоплязма нашої душі, її прамате-
рія, в якій вона народжується, розцвітає, в’яне і вмирає».4 Отже, на
родна пісня у художній тканині кіноповісті розкриває природний та
лант, здібності і мудрість українського народу, є віддзеркаленням на-
6 Сіверянський літопис
ціонального світогляду і життєвої філософії українців, «філософії сер
ця», бо через пісню людина входить у світ мрійництва, яке є «мрійни
цтвом серця, емоціональним мрійництвом».5 Українська народна пісня
свідчить про багатство, красу й силу почувань народу. Крім того, про-
низання звуками пісень всієї «Зачарованої Десни» дає великий ма
теріал для розуміння душі, спокійного й глибокого по натурі типу ук
раїнця з естетичним слухом і смаком, філософічністю розуму, допома
гає осягнути багатство духовної культури всієї української нації. У
висвітленні цього питання простежується типологічна спорідненість
О. Довженка і М. Костомарова. Останній, вважав словесну народну
творчість тим джерелом, де народ демонструє свою справжню приро
ду, виявляє себе таким, яким він є, без прикрас, «...пісня виражає по
чуття не вивчені, порухи душі, не удавані, поняття не займані. Народ у
ній є таким, яким є; пісня-істина»,6 зазначає М. Костомаров. Поділя
ючи погляди історика на народну творчість, О. Довженко у піс
нях вбачає відбиття внутрішнього життя українського народу, відобра
ження його етичних та естетичних поглядів, втілення психології й ду
ховності.
Таким чином, висока моральна краса світлого образу рідної мате
рі, чарівний світ її пісень у «Зачарованій Десні» свідчить про чистоту
й шляхетність національного світогляду, про існування в українському
народові міцної й непорушної любові до свого роду, родини, до своєї
матері, а разом з тим і до своєї Батьківщини.
Не лише материнські пісні, а й кобзарське мистецтво, яке на час
дитинства О. Довженка було побутовим явищем у його рідній Сосни-
ці, формувало душу майбутнього художника. Письменник з любов’ю
згадує в кіноповісті «Зачарована Десна» про кобзаря П. Кулика. Ві
домо, що він багато мандрував по Україні, брав участь у київських
етнографічних вечорах та концертах. Можна з упевненістю говорити
про те, що О. Довженко знав про діяльність кобзарського цеху «Стар
ців», який існував у Сосниці до 1915 р. і куди належали кобзар Я. І. Ку
лик, лірник К. П. Бондаренко та ін. Багатий пісенний репертуар був у
народного співця А. Матющенка. Земляком О. Довженка був і сліпий
кобзар Андрій Шут, з яким особисто був знайомий і про якого згаду
вав П. Куліш у «Записках про Південну Русь» як про кобзаря, якому
з боку філософського та поетичного не було рівного в Сосницькому по
віті.7 На думку Андрія Шута, кобзарі-сліпці мають нагадувати людям
про Бога та добрі діла. Кобзар знав дуже багато дум про часи Богда
на Хмельницького і ставився до них з великою пошаною, дивлячись на
думи як на словесні перекази минулих подій України. Серед учнів Ан
дрія Шута був відомий Павло Братиця з містечка Мена теж на Черні
гівщині. Пісенністю та ліричністю відзначалися думи Терешка Пархо-
менка, який своїм співом та грою сприяв пробудженню національної
свідомості сіверянців. Велика українська культура поставала й з пі
сень Семена Юрченка, який походив з с. Мартинівки Борзнянського
р-ну Чернігівської обл. і про якого також згадує П. Куліш.8
Згадки О. Довженка про кобзарів в кіноповісті «Зачарована Дес
на» свідчать про обізнаність письменника з кобзарським мистецтвом,
про багату й самобутню культуру, яскраву талановитість українського
народу з давніх часів, про високий рівень розвитку української націо
нальної свідомості.
О. Довженко не лише заглиблюється у високоморальний, повно
цінний і культурно-розвинений спосіб життя сіверян, а й відтворює їх
внутрішню красу через єднання з природою, слідування сімейним і ро
динним звичаям і традиціям. Письменник передає глибоке вслухання ма
лого Сашка у світ придеснянської природи. Вміння розуміти її мову
дозволяло дитині чути розмову домашніх коней, які ніби скаржилися
на свого господаря за те, що примушує їх тяжко працювати
Сіверянський літопис 7
та ще й частенько пригощає батогом. У Сашковій уяві малювались
казкові картини розмов диких качок, появи могутнього лева, а химер
ні витівки старої ворони-метеоролога набирали чинності поважного
прогнозу. Трави, дерева, зорі, Десна — все було олюднене, все мало
свої втіхи і смуток. Тут вдавалося досхочу накупатися в ароматі ско
шеного сіна, в музиці клепання коси і гудіння бджіл. Письменник так
і запише: «Жили ми в повній гармонії з силами природи. Зимою мер
зли, літом смаглись на сонці, восени місили грязь, а весною нас зали
вало водою, і хто цього не знає, не знає тієї радості і повноти життя»
(1, С. 57). Такі рядки міг написати письменник, глибоко обізнаний з
поетичним селянським світовідчуванням, характерним для української
вдачі.
Шукаючи коріння Довжеикового генія, Г. Козинцев дуже влучно
зауважив, що письменник з раннього дитинства не милувався приро
дою, а жив у ній, разом з нею.9 Отже, Сашко відчував гармонію з нав
колишнім світом, зливаючись з природою аж до самозабуття, розчи
нявся в ній. Світ природи, злиття з нею і розщеплення в ній впливали
на емоції дитини, формували фантазію, піднесеність і благородство
почуттів, замріяність і ніжність, які вели до відкриття і пізнання жит
тя. Таким чином, порушуючи питання внутрішнього чуття, переживан
ня українцями природної краси, О. Довженко на філософському рівні
вирішує проблему єдності природного світу з ходом життєвих взаємо
зв’язків, наголошуючи при цьому на високих властивостях душі укра
їнського народу. Можна простежити спорідненість творів О. Довжен
ка з творами М. Коцюбинського («Тіні забутих предків», «Intermezzo»),
П. Куліша («Чорна рада», «Алексей Однорог»), Б. Грінченка («Серед
темної ночі», «Під тихими вербами»), герої яких уміли вслухатися в
природний світ, через його розуміння проникати в душу людини, вияв
ляючи найтонші рисочки людської психіки. Виділяє О. Довженка з-по
між цих митців втілення їхньої мрії про повну гармонію людини і при
роди в реальне життя героїв та на основі цього вибудова світу за за
конами прекрасного, доброчинності, вірності людському обов’язку, са-
мореалізації героїв відповідно до норм народної етики, моралі, захи
сту людської гідності та високих почуттів, ідеалів.
У повоєнних творах О. Довженка природна краса знаходить своє
відображення в побуті українців, охайності їх одягу, селянських хат,
чистоті на подвір’ях, доглянутих городах, морально-етичних стосунках,
які грунтуються на засадах родинної теплоти й любові, злагоди й за
тишку, гостинності, в усьому стилі життя українського народу. «Зача
рована Десна» є яскравим підтвердженням цього. Виходячи з уявлень
українського народу про красу, змальовуючи житло родини Довжен
ків, письменник підкреслює його простоту, естетичність і природність.
Художник не оминає й опису ікон, що прикрашали житло: «Над лав
рами трималися в повітрі Божі Матері з рушниками і білі ангели...»
Письменник не випадково вводить такі деталі в кіноповість. Уособлен
ням високої краси, символом найвищої божественної сили для україн
ців завжди були покуття, картини іконопису. В них українська родина
вбачала Божу всеприсутність, внутрішнє спілкування з Богом,
Божу волю над собою, сердечний порив у світ недовідомого, таєм
ного. Таке відносне уявлення українця про Бога як Абсолютного Духа
відбивало національну психологію. Все це свідчить про те, що «Зача
рована Десна» містить у собі яскравий матеріал про уклад і спосіб
життя українців, релігійність як одну з найістотніших рис національ
ного світогляду.
Концепція національного буття в післявоєнній творчості О. Дов
женка розкривається й через народні звичаї, традиції та обряди, в яких
закладені основи багатого духовного світу і різнобічний спосіб життя
українців. На святий вечір численна Довженкова родина всіда
8 Сіверянський літопис
лась за святковий стіл. Посередині столу стояла кутя. Тут же був і уз
вар з сухих яблук, груш, вишень. А мати, підходячи до вікна, заклика
ла Мороза на святу вечерю. Діти спостерігали за всім цим дійством.
Свята вечеря ще більше ріднила й об’єднувала усіх членів родини.
Цей святвечірній обряд у житті родини сприймається не як відокрем
лене явище, а як елемент духовної культури предків, особливість їх
світовідчуття і світосприймання. Є в кіноповісті й чудовий епізод ко
лядування, коли, слухаючи чарівні слова старовинної колядки, Сашко
казково переносився на торг, де він ходить «з конем серед крамарів і
купців». Хлопець чує поради продати коня, але дає слово ніколи не
робити цього. Так слова колядки впливали на душу Сашка, від чого
він добрішав, хотів врятувати все живе на землі.
Таким чином, О. Довженко через систему вірувань народу, які
йдуть з глибоких віків, відтворив цілісне світовідчуття й світорозумін
ня українців, нерозривну єдність Людини і Природи, Матері-Землі.
В РУНвірі стверджується, що найхарактернішою рисою всіх релігій
них переживань українського народу є те, що вони йдуть із самої ду
ші народу.10 Саме в цій вірі, вірі дідів і прадідів, О. Довженко зна
йшов корені самобутньої духовності, світогляду своїх земляків, укра
їнського народу загалом, першопочатки його менталітету, утвердивши
в житті українців загальнолюдські ідеї та ідеали добра, правди і кра
си.
Варто наголосити й на тому, що складовою концепції національ
ного буття у післявоєнній творчості О. Довженка є система взаємовід
ношень: особистість і народ, інтереси особистості і «вимоги часу», ін
дивідуальне і суспільне, матеріальне і духовне. Письменник відчув на
ростання абсолютного розриву між людиною і темпами життя, між ін
телектуально-духовним розвитком людини і науково-технічним прогре
сом, який у майбутньому обернеться безсиллям людини, відчуттям
частковості, неповноцінності, розладу з усією дійсністю. З філософсь
кого боку О. Довженко аналізує загострений конфлікт між будівницт
вом нової ГЕС, Каховського моря у «Поемі про море» — як нагальних
вимог доби, і процесом руйнування рідних домівок Кравчини, Шияна,
Бесараба, в яких жили їхні батьки, діди і прадіди, ДЄІ вони виросли,
виховали і виховують дітей.
Письменник показує, що досить часто бажання й інтереси людей
не співпадали з темпами нового будівництва, а тому нищення дорого
го, пам’яті рідних для багатьох є досить болісним процесом. Так, Со
ломія Бесараб вже живе в новій хаті, але відчуття журби не покидає
її старого серця, бо, як сама вважала, для неї вже немає майбутнього,
а є тільки минуле, з її спогадами про плавні, сад, річку, могили бать
ків і хату, де «пройшли всі її радості, і кохання, і все, все...» (3, С. 44).
«Хату будуй, другу руйнуй, стирай з лиця землі: море повеліває! А я
прокурений тут прахом минулого...» (3, С. 46), — зі смутком в душі
говорить Кравчина.
Підбиваючи підсумок всьому вищезазначеному, слід зауважити, що
через систему образів, провідних ідей та проблем, таких як: трагічна
доля українського народу, морально-духовні цінності і витоки україн
ців, виховання молодого покоління, ідея невмирущості народу, знеці
нення особистості в людині, проблеми діалектичної єдності індивіду
ального й суспільного, духовна свобода людини, етнічна краса й само
бутність українців і т. д.; історичну пам’ять народу, культ предків, на
родну творчість, національні звичаї та обряди у творчості повоєнного
періоду О. Довженко виконує глибокий соціально-психологічний, фі
лософський аналіз явищ національного життя, відтворює духовну куль
туру українського народу. Концепція національного буття у творчості
О. Довженка повоєнного періоду пов’язана, по-перше, з національною
історією країни і народу через свідомий добір матеріалу про форму
Сіверянський літопис 9
вання і становлення своєї нації, народу в період козаччини, страдниць
кий шлях в історії країни післягетьманської доби, періоду соціалістич
ного будівництва; по-друге, з особливостями національного характеру
українців: гостинністю і щедрістю, доброзичливістю і свободолюбністю,
працьовитістю і талановитістю, пісенністю і ніжністю, які розкрива
ються через заглиблення у світогляд і спосіб мислення народу, що
відзначаються об’єктивністю, реалістичністю, глибинним осягненням
першоструктур буття, поєднанням глибокого ліризму, душевного ба
гатства і проникливої логічної думки; по-третє, з самобутністю укра
їнської культури і духовності (визнання вищості моральних цінностей
— людяність, доброта, милосердя, співпереживання, совість, гідність,
чесність тощо), яка передається через красу й благородство взаємин
героїв, дотримання правил і норм побратимського, громадського, по
дружнього, родинного й сімейного життя, підгрунтям яких є взаєморо
зуміння, взаємопідтримка, взаємодопомога, спільність інтересів, погля
дів на виховання дітей, ведення господарства, любов і повага один до
одного, до людини взагалі, вірність у коханні, дружбі, подружньому
житті, турбота про дітей і батьків, шляхетне ставлення до жінки, ма
тері, бабусі та ін.; через народні естетичні погляди на будування жит
тя, побуту, дозвілля за законами краси (доброзичливе ставлення до
людей, непохитна вірність таким ідеям і принципам народної моралі,
як правдивість, справедливість, працьовитість, скромність і т. д., влаш
тування затишного й привабливого житла та ін.); по-четверте, з націо
нальною філософією через систему поглядів українців на природу як
джерело виховання емоційної культури (переживання і глибокі почут
тя доброти й чуйності, лагідності й ніжності, щирості й задушевності,
пісенність, музичність), розмірковувань над співвідношенням у житті
добра і зла, правди і кривди, краси і потворності, проблемою долі лю
дини і її покликання в історії народу.
Джерела та література:
1 Поляруш О. Олександр Довженко і фольклор. — К., 1988. — С. 27.
2 Докладніше про це див.: Історія міст і сіл УРСР в 26-ти т. — Чернігівська обл.
/ за ред.: Тронько П. Т. Бажана М. П. та ін. — К., 1972. — С. 617 — 630.
3 Гончар О. Собор. — К., 1989. — С. 125
4 Шлемкевич М. Душа і пісня. / Українська душа. — К. 1992. — С. 105.
5 Там само. — С. 104.
6 Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. — К., 1994. — С. 13.
7 Куліш П. Записки о Южной Руси в 2-х т. — К., 1994. — Т. 1. — С. 44.
8 Там само. — С. 65.
9 Див.: Довженко і світ. — К., 1984. — С. 179.
10 Мудрість української правди. Наука РУНвіри. — К., 1996. — 479 с.
10 Сіверянський літопис
|