Михайло Демков
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200645 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Михайло Демков / Н. Бєлкіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 63-66. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200645 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2006452024-12-18T19:20:09Z Михайло Демков Бєлкіна, Н. Розвідки 1998 Article Михайло Демков / Н. Бєлкіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 63-66. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200645 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Бєлкіна, Н. Михайло Демков Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Бєлкіна, Н. |
| author_facet |
Бєлкіна, Н. |
| author_sort |
Бєлкіна, Н. |
| title |
Михайло Демков |
| title_short |
Михайло Демков |
| title_full |
Михайло Демков |
| title_fullStr |
Михайло Демков |
| title_full_unstemmed |
Михайло Демков |
| title_sort |
михайло демков |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200645 |
| citation_txt |
Михайло Демков / Н. Бєлкіна // Сіверянський літопис. — 1998. — № 4. — С. 63-66. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT bêlkínan mihajlodemkov |
| first_indexed |
2025-07-17T07:14:22Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:14:22Z |
| _version_ |
1837877389179224064 |
| fulltext |
РОЗВІДКИ
Надія Бєлкіна
МИХАЙЛО ДЕМКОВ
Процес національного відродження України сприяв відновленню
культурної спадщини минулого, поверненню несправедливо забутих
імен. Серед них досить відомим у свій час було ім’я Михайла Іванови
ча Демкова — педагога, вченого, талановитого організатора народної
освіти.
Народився Демков 12 березня 1859 року на хуторі Скринному При
луцького повіту Полтавської губернії.
Початкову освіту хлопчик одержав вдома, де почав вивчати фран
цузьку мову, якою потім оволодів настільки досконало, що міг не
тільки читати й писати, а й викладати цією мовою. Взагалі Демков
знав більше десяти іноземних мов, умів читати і перекладати англійсь
кою, німецькою, іспанською, грецькою, латинською, датською, гол
ландською та іншими. Вивченням іноземних мов Демков займався про
тягом всього життя.
В 11 років він вступив до другого класу Ніжинської гімназії при
Історико-філологічному інституті князя Безбородька, яку закінчив у
1877 році зі срібною медаллю.
Надзвичайне враження на Демкова справила бібліотека. Твори
Пушкіна, Тургенева, Гоголя, Гончарова породили в ньому бажання
служити народові. Проте саму гімназію Демков у своїх спогадах на
звав «архікласичною». Основними навчальними предметами у гімназії
були грецька та латинська мови, які вивчали не за творами Гомера,
Геродота, Овідія, Ціцерона, а з нудних тодішніх граматик. Природни
чі науки у гімназії майже не вивчалися. Юнак поповнював свої знання
самостійним читанням книг. У п’ятому класі він прочитав «Нариси іс
торії виховання і навчання з найдавніших і до нашого часу» Л. М. Мод-
залевського, які справили незабутнє враження і визначили його май
бутнє як педагога.
Оскільки Демков виявив неабиякий інтерес до вивчення матема
тики, дирекція гімназії рекомендувала його до вступу на фізико-мате-
матичний факультет Університету св. Володимира (нині Український
Національний університет ім. Т. Г. Шевченка).
З перших днів навчання юнак поринув у науку. Цьому сприяло
наукове оточення університету та різні форми роботи в ньому. У лабо
раторіях, кабінетах, обсерваторіях, музеях, архівах студентами вико
нувалась науково-дослідницька робота. Демкова зацікавили логіка,
математика, фізіологія, філософія, фізика, хімія, біологія та інші нау
ки. Місцем постійного перебування стала для юнака університетська
бібліотека, де були зібрані цінні рідкісні старовинні видання. Демков
розширив коло авторів, перечитав «Війну і мир» Л. Толстого, твори
Сіверянський літопис 63
Ш експіра, Гете, Ш іллера, наукові публікації Огюста Конта, Луї П асте
ра, В. С. Іконникова. Баж ання бути корисним людям, батьківщині спо
нукало ю нака до пошуку власного шляху, «...університет при академіч
ній свободі дає можливість знайти своє покликання, вибрати науку за
своїм смаком і нахилами», — згадував Д емков.1
Копітка праця майбутнього вченого увінчалась дисертаційною ро
ботою на звання кандидата природничих наук.
У 1882 році Демков розпочав свою педагогічну діяльність викла
дачем фізики та історії природознавства в Чернігівській ж іночій гім
назії. З великим ентузіазмом поринув молодий педагог у викладацьку
роботу. Продовжував самостійно вивчати іноземні мови, виконував пе
реклади, багато читав, видрукував низку публікацій.
Деякий час, крім педагогічної діяльності, Демков виконував функ
ції редактора неофіційної частини «Чернігівських Губернських В ідо
мостей», де друкувалися статті з різноманітних сфер громадського
життя, науки, культури, освіти.
У 1885 році Д емкова призначають викладачем фізики та природ
ничих наук у Глухівський учительський інститут. Ц ей період у житті
педагога відзначається великим творчим піднесенням, становленням
його як вченого. Численні публікації приносять йому не тільки науко
ве визнання, а й значну популярність у ш ироких громадських колах.
Н а жаль, наукова діяльність вченого співпадає з періодом поси
лення репресій щодо української культури, зокрема мови. У 1876 році
було видано закон про повну заборону української мови в школах і
взагалі в суспільному житті. Тому педагог змуш ений був друкувати
свої праці російською мовою, та, незважаючи на це, наукові надбання
вченого мали і мають велике значення для розвитку системи освіти.
Протягом багатьох років займаючись вивченням праць вітчизня
них та зарубіжних педагогів, Демков звернув увагу на нерозробле-
ність багатьох питань з педагогіки, які неможливо розв’язати без грун
товного аналізу надбань педагогічного досвіду попередніх поколінь.
У листопаді 1887 року було задумано велику працю «Історія російської
педагогіки», яка ввібрала в себе багатющ ий досвід у справі навчання
та виховання, починаючи з часів запровадження християнства в К иїв
ській Русі. Було зібрано і опрацьовано тисячі документів, архівних м а
теріалів, рукописів, цінних і рідкісних книг із колекцій вчених. Робо
та над першою частиною тривала більше семи років.
Досліджую чи розвиток ш коли і педагогічної думки в Україні, Д ем
ков підкреслював велике значення Києво-М огилянської Академії, ви
щого училищ а в Острозі, Львівської та Луцької братських шкіл. В че
ний доводив, що давньоруські ш коли були світськими, а не релігійни
ми, доступними як багатим, так і бідним. Це були ш коли гуманності,
розсадники освіти і науки, в них використовувалися прогресивні на той
час методи А вчання та виховання, ставилися серйозні вимоги до вчи
теля. Протестуючи проти великоруських заяв про те, що Україна, а за
тогочасною офіційною термінологією царату — М алоросія, нібито спі
знала світла духовності з Півночі, Демков стверджував: «...початок лю
бові і поваги до науки був покладений не в петрівські часш і не спів
робітниками П етра І, які тільки розвинули і продовжили її, а значно
раніше, із заснуванням Київської колегії. Без київських учених і Петру
І навряд чи вдалося б рухати російську освіту».2 Демков також відмі
чав, що саме київські вчені Єпифаній Славинецький, Симеон П олоць
кий та інші перенесли світло науки в М оскву і дали поштовх для роз
витку нових педагогічних ідей.
1896 року побачила світ І частина, а в 1897 році — II частина три
томної «Історії російської педагогіки» — перш ої фундаментальної пра
ці з історії вітчизняної педагогіки. В липні 1897 р. Демков почав збір
матеріалів для третьої частини, яка присвячена історії педагогіки XIX
64 Сіверянський літопис
ст. Відчуваю чи потребу в необхідному матеріалі, не маю чи змоги пос
тійно користуватись бібліотеками, архівами м. Києва, педагог зверта
ється в університет св. Володимира з проханням про надання мож ли
вості читати лекції з педагогіки, повідомляючи про готовність скласти
екзамен на звання магістра. Довго довелося Демкову чекати відповіді
на своє прохання. Сумнозвісний університетський Статут 1884 року ска
сував автономію університетів. Всі питання, що стосувалися внутріш
нього життя університету, виріш увались міністерством. Тільки в 1898 р.
з Петербурга прийш ла згода на прохання Демкова проводити заняття,
але без оплати. Н а жаль, на це педагог погодитися не міг, адже на
утриманні у нього була сім ’я: дружина, син і донька. Пош уки посади
вчителя у м. Києві теж не увінчались успіхом. Робота над третьою час
тиною праці була перервана. Автор неодноразово вагався: чи виста
чить у нього сили і мож ливостей закінчити велику працю. Щ об зібра
ний для третьої частини матеріал не загинув марно, Демков вирішив
видати книгу «Російська педагогіка, головні: її представники. Досвід
історико-педагогічної хрестоматії». Книга, видана в 1898 р. у М оскві,
увійш ла до складу Педагогічної бібліотеки.
Під час роботи над вищ езгаданими працями виявилась необхід
ність, як відмічав вчений, в чітко продуманій педагогічній системі, то
му було прийнято ріш ення вести одночасно і паралельно іншу серйоз
ну роботу. Ця робота присвячувалась проблемам педагогіки і плану
валася лягти в основу трактату «Система виховання». Д екілька розді
лів було опубліковано в періодичній пресі.
Бурхлива наукова діяльність була перервана в 1900 р, призначен
ням М. І. Д емкова директором народних училищ спочатку у В ологодсь
ку, а потім у Нижегородську губернію.
Н ауково-педагогічна діяльність відновилася з призначенням Д ем
кова директором М осковського Учительського Інституту 29 січня 1905
року, де він одночасно читав лекції з педагогіки та її історії. У 1909 р.
побачила світ третя частина «Історії російської педагогіки».
У цей період виходить з друку низка підручників та посібників
Демкова з педагогіки та її історії.
З 1911 р. Демков працював директором народних шкіл Володи-
мирської губернії. В 1912 р. подав у відставку і займався науково-ви
Давничою діяльністю.
У 1919 р. Демков повернувся в Україну. Спочатку працював у
м. Ніжині інструктором по народній освіті, брав участь в організації
народного університету ім. Т. Г. Ш евченка, тимчасово (з липня) вико
нував обов’язки його завідуючого, а з березня був деканом словесно-
історичного факультету цього ж університету. М етою вищ еназваного
університету було дати працюючим людям освіту. Тут же вчений чи
тав слухачам лекції з педагогіки та її історії.
Н а Вищ их Ж іночих курсах, організованих при Ніжинському істо-
рико-філологічному інституті, Демков читав лекції з психології дити
ни. У квітні 1919 року він керував підготовчою комісією по організа
ції курсів для вчителів початкових класів Ніжинського повіту, на яких
читав лекції. Саме на цих курсах серед загальнопедагогічних дисцип
лін, запропонованих вченим, була історія української педагогіки.
У червні та липні Демков завідував тимчасовими районними пе
дагогічними курсами для вчителів початкових і середніх шкіл Н іжинсь
кого, Конотопського, Борзенського, Козелецького, Остерського, Глу-
хівського, Кролевецького, Стародубського повітів, де читав загальну
педагогіку, історію педагогіки та психологію дитини. Програма, роз
роблена Демковим для курсів, відзначалася науковістю, зв ’язком з
практикою.
Сіверянський літопис 65
У січні 1920 р. Демков переїхав до м. П рилуки Чернігівської об
ласті, почав працювати в учительській семінарії, згодом (1921 р.) ре
організованій у педагогічну школу, а ще пізніше (1922 р.) — у пед
курси і, на кінець, з 1925 р. — у педтехнікум. За цей період педагогіч
ної діяльності вченому, крім педагогіки, доводилося викладати гігієну
дитячого росту і санітарію дитячих установ, загальні і спеціальні м е
тоди організації дитячого життя і праці, геологію, природознавство,
географію, виконувати обов’язки завідуючого кабінетом педагогіки.
Це були, мабуть, найважчі роки в житті педагога. Чи міг коли-небудь
вчений подумати, що на схилі літ його чекатиме жебрацьке існування,
тяж ка праця, неможливість забезпечити себе і свою сім ’ю найнеобхід-
нішим? М ізерної платні ледве вистачало, щоб звести кінці з кінцями,
та й то по декілька місяців її не виплачували, «...за останні три з п о
ловиною місяці 1922 р., січень і лю тий 1923 р. курси ніяких коштів не
одержували. Починаючи з 1 березня курси не мають ніяких коштів на
зарплату службовців. П ри сучасній дорожнечі вчителі мусять ш укати
інш их заробітків, курси можуть припинити своє існування», — пові
домляв завідуючий П едагогічними курсами П. Сенько.3
Я к лю дина віддана справі навчання та виховання, підготовці пе
дагогічних кадрів, палко закохана в науку, педагог не зупиняв діяль
ності. Окрім лекційних та практичних занять, Демков багато уваги
приділяв педагогічній практиці. Його учні Івахненко О., Котеленець І.,
Плошко В. згадували, що заняття, які проводив вчений, були цікави
ми, студенти із задоволенням їх відвідували. З метою розш ирення та
поглиблення професійних знань Демков організував педагогічний гур
ток. Вчений підготував рукописи статей з проблем педагогіки, які, на
жаль, так і не були опубліковані.
З його ініціативи розпочинає науково-просвітницьку роботу това
риство — Секція Наукових Робітників. Керувало роботою секції бюро
в складі трьох осіб під головуванням Демкова.
Діяльність Д емкова була високо оцінена і гідно відзначена. 27
травня 1929 р. Колегія Народного Комісаріату Освіти УРСР ухвали
ла: «Приймаючи до уваги понад 45-річну корисну діяльність професо
ра Д емкова М. І. в царині науки та педагогіки, його велику громадську
роботу, — надати йому звання «Заслуженого Професора».4
27 березня 1939 року зупинилося серце невтомного працівника на
ниві педагогічної науки і освіти. Педагогічна спадщина, залиш ена вче
ним, — невичерпна скарбниця цінних думок і практичних порад, які
не були до цього часу реалізовані.
Джерела та література:
1 Демков М. И. Дары юности. — М., 1915. — С. 186.
2 Демков М. И. Влияние Западно-европейской педагогики на русскую педагогику. //
Журнал Министерства народного просвещения. — 1910, № 5. — С. 34.
3 Прилуцький філіал ЧОДА. — Ф. 5492. — Оп. 2. — Спр. 16. — Арк. 104.
4 ЦДАВОВУ України. — Ф. 166. — Оп. 9. — Спр. 27. — Арк. 2.
66 Сіверянський літопис
|