Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці та НАН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Україна: аспекти праці |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20070 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 1. — С. 43-46. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20070 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-200702011-05-21T12:05:10Z Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності Білик, О. Людський капітал 2009 Article Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 1. — С. 43-46. — укр. XXXX-0069 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20070 uk Україна: аспекти праці НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці та НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Людський капітал Людський капітал |
| spellingShingle |
Людський капітал Людський капітал Білик, О. Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності Україна: аспекти праці |
| format |
Article |
| author |
Білик, О. |
| author_facet |
Білик, О. |
| author_sort |
Білик, О. |
| title |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| title_short |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| title_full |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| title_fullStr |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| title_full_unstemmed |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| title_sort |
основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності |
| publisher |
НДІ праці і зайнятості населення Мінпраці та НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Людський капітал |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20070 |
| citation_txt |
Основні напрями збереження і розвитку національного людського капіталу за рахунок активізації трудової мобільності / О. Білик // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 1. — С. 43-46. — укр. |
| series |
Україна: аспекти праці |
| work_keys_str_mv |
AT bíliko osnovnínaprâmizberežennâírozvitkunacíonalʹnogolûdsʹkogokapítaluzarahunokaktivízacíítrudovoímobílʹností |
| first_indexed |
2025-07-02T20:49:29Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:49:29Z |
| _version_ |
1836569718031384576 |
| fulltext |
ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
43
ПППП
остановка проблеми. Сучасне су
спільство не спроможне розвиватися
без мобільних у професійному відно
шенні працівників, знання яких відпо
відають вимогам науково технічного
прогресу. Здатність працівників не лише швидко
адаптуватись до зростання складності нової техніки
і технологій, а й максимально ефективно застосову
вати свої знання є однією з обов’язкових умов ефек
тивного функціонування економіки.
В умовах динамічної економіки, істотних струк
турних зрушень, повсякчасної зміни попиту на ро
бочу силу саме трудова мобільність є запорукою за
безпечення конкурентоспроможності кожного носія
людського капіталу. Трудова мобільність як здат
ність індивіда до якісних змін зумовлює нагрома
дження людського капіталу, оскільки характеризує
здатність і готовність індивіда засвоювати нові
знання і вміння та визначає його спроможність при
стосовуватися до зміни умов використання своїх
продуктивних здібностей. Специфіка трудової мо
більності як активу людського капіталу полягає в
тому, що індивідуальна трудова мобільність впливає
і на формування, і на нагромадження, і на викорис
тання інших активів людського капіталу та сприяє
забезпеченню конкурентоспроможності працівника.
Враховуючи специфіку трудової мобільності, роз
в’язання проблем розвитку та збереження націо
нального людського капіталу вимагає активізації
трудової мобільності населення.
В Україні немає ефективного механізму збережен
ня і розвитку людського капіталу та не сформовано
державну стратегію його розвитку. За відсутності ре
альних можливостей забезпечити стале зростання чи
навіть стабілізацію кількості населення, уряд Украї
ни має спрямувати свої зусилля на те, щоб підвищи
ти якісні характеристики наявного людського капі
талу та ефективніше його використовувати.
Метою цієї статті є визначення основних напря
мів збереження і розвитку національного людського
капіталу за рахунок активізації трудової мобільно
сті населення. Для цього потрібно конкретизувати
сутність трудової мобільності населення та визначи
ти її вплив на розвиток і збереження національного
людського капіталу.
Останні дослідження і публікації за темою статті.
Трудову мобільність досліджують представники низки
суспільних наук, перш за все економісти і соціологи,
що зумовлено її великою соціально економічною зна
чущістю. В економічних дослідженнях трудова мобіль
ність розглядається з точки зору удосконалення про
фесійно кваліфікаційного складу працівників, розвит
ку зміни праці, поліпшення матеріального становища
працюючих тощо1. Соціологи ж до вивчення трудової
мобільності підходять із позиції соціальної структури
суспільства, її елементів, зв’язків, відносин і взаємодій.
Так, Н. В. Коваліско розглядає трудову мобільність як
необхідний атрибут ринкових відносин, як процес, що
тісно пов’язаний зі свободою вибору місць трудової ді
яльності, під час якого відтворюється трудовий потен
ціал, формуються умови для вільного розвитку особи2.
На сучасному етапі розвитку теорії мобільності
населення вчені вже відійшли від розуміння мобіль
ності як механічного руху, який по суті є лише одним
із її елементів. Виявляється складніший, багато
аспектний характер мобільності, особливо з точки
зору теорії людського капіталу.
Проте, незважаючи на значне коло наукових дослі
джень з цієї проблематики, поки що недостатньо ува
ги приділено питанням активізації трудової мобіль
ності як стратегічного напряму розвитку і збережен
ня національного людського капіталу. Це свідчить
про необхідність поглибленого дослідження окресле
ної проблеми та актуальність визначеної теми.
Виклад основного матеріалу дослідження. Біль
шість вітчизняних і західних економістів концентру
Основні напрями збереження
і розвитку національного
людського капіталу за рахунок
активізації трудової мобільності
О. БІЛИК,
Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана
1 Головінов О. М. Людський капітал у системі виробничих відносин: монографія / О. М. Головінов. — Донецьк : ДонДУЕТ, 2004. — 161 с.
2 Коваліско Н. В. Типи мобільної поведінки у контексті регіонального ринку праці / Н. В. Коваліско // Проблеми розвитку соціоло
гічної теорії: матеріали першої Всеукраїнської соц. конференції / Соц. асоціація України, Ін т соц гії України. — К., 2001. — С. 269–273.
ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
44
ють увагу на дослідженні активів людського капіта
лу, які характеризують нагромадження продуктив
них здібностей людини (знання, вміння, здоров’я),
проте ми переконані, що не варто применшувати зна
чення такого активу як трудова мобільність, оскіль
ки знання стають капіталом лише тоді, коли їх до
цільно використовують у трудовій діяльності. Саме
вміння застосовувати наявні знання, здібності і до
свід для збільшення своїх доходів перетворює люд
ські знання в капітал, визначає ефективність реаліза
ції індивідуального людського капіталу і впливає на
збільшення доходів працівника. З позиції теорії люд
ського капіталу це вміння і характеризує такий ак
тив людського капіталу як трудова мобільність.
Виявивши складніший, багатоаспектний харак
тер мобільності, особливо з точки зору теорії люд
ського капіталу, ми визначаємо трудову мобільність
як найбільш загальну характеристику готовності ін
дивіда до якісних змін у житті. На нашу думку, тру
дова мобільність як актив людського капіталу на
особистісному рівні характеризується здатністю ін
дивіда швидко адаптуватись до нових умов життєді
яльності, бажанням і спроможністю до якісного
вдосконалення та цілеспрямованої зміни свого соці
ального статусу, професійної належності, сфери зай
нятості, виду трудової діяльності, робочого місця,
території проживання. У ході проведеного дослі
дження трудової мобільності як якісної складової
людського капіталу індивіда нами було виділено й
охарактеризовано види трудової мобільності, що у
загальному вигляді є цінними діловими та особис
тими рисами людини, зокрема, освітньою, інтелек
туальною, професійною, кваліфікаційною, територі
альною (географічною) мобільністю. Виділення са
ме цих видів трудової мобільності зумовлено тим,
що кожен із перерахованих вище проявів мобільно
сті так чи інакше впливає на нагромадження чи ви
користання людського капіталу, а факт використан
ня людиною таких видів мобільності для отримання
(або збільшення) доходів дозволяє нам говорити
про вже згадані цінні ділові риси як про складові
людського капіталу.
Активізація чи зниження рівня трудової мобіль
ності впливає на збереження, розвиток і використан
ня людського капіталу. На рисунку зображено основ
ні наслідки активізації чи зниження трудової мобіль
ності, зокрема, освітньої, професійної, кваліфікацій
ної і територіальної для окремого індивіда (особисті
сний рівень) і країни загалом (макрорівень).
Активізація індивідуальної освітньої мобільності
сприяє збагаченню людського капіталу, що розши
рює можливості застосування людського капіталу у
трудовій діяльності. Зростання рівня освітньої мо
більності населення сприяє покращенню не лише
якісних характеристик національного людського ка
піталу, а й кількісних. Підвищення освітнього рівня
та рівня професійної підготовки населення розши
рює можливості працівників забезпечити гідний рі
вень життя собі і своїй родині, що сприяє зростанню
тривалості життя носіїв людського капіталу. По
жвавлення освітньої мобільності означає розширен
ня потенційних можливостей населення, які можуть
бути використані у процесі трудової діяльності, що
зумовлює можливість повнішого використання на
ціонального людського капіталу. Зниження рівня
освітньої мобільності спричиняє погіршення конку
рентоспроможності носія людського капіталу (на ін
дивідуальному рівні) та якісних характеристик на
ціонального людського капіталу і, відповідно, пов
ноти використання потенційних можливостей на
ціональної робочої сили (на макрорівні).
Зміни рівня професійної і кваліфікаційної мо
більності визначають відповідність знань працівни
ка вимогам розвитку науки, техніки і технологій.
Зниження кваліфікаційної мобільності на індивіду
альному рівні робить працівника неконкуренто
спроможним у сучасних умовах динамічного впро
вадження інновацій у трудову діяльність. Для еко
номіки країни це означає погіршення якості та
ефективності використання національного люд
ського капіталу.
Активізація індивідуальної трудової територіаль
ної мобільності (що виявляється у міграції) розши
рює можливості працівника здобути знання і досвід,
знайти ефективніше застосування свого людського
капіталу у трудовій діяльності. Проте у деяких ви
падках трудова міграція зумовлює погіршення інди
відуального людського капіталу — «заробітчанство»
на низькокваліфікованих роботах зумовлює втрату
кваліфікаційного рівня та погіршення здоров’я но
сія людського капіталу. Активізація внутрішньої
трудової міграції визначає покращення використан
ня національного людського капіталу через дина
мічний перерозподіл робочої сили. Пожвавлення
зовнішньої міграції сприяє обміну професійними
знаннями на міжнародному рівні, проте незворотна
трудова міграція негативно впливає на показники
національного людського капіталу.
Необхідність заохочення населення до покращен
ня своїх продуктивних здібностей визначає гостру
потребу формування та реалізації стратегії розвитку
людського капіталу за рахунок активізації трудової
мобільності населення.
Основні напрями розвитку людського капіталу за
рахунок активізації трудової мобільності населення
мають бути складовою загальної Стратегії розвитку
трудового потенціалу в Україні. Необхідність ураху
вання запропонованих нами основних напрямів у
загальній Стратегії розвитку трудового потенціалу
України зумовлена тим, що стратегічними цілями
має бути не тільки досягнення певних якісних пара
метрів національного трудового потенціалу, а, пе
ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
45
Рис. Вплив трудової мобільності на збереження, розвиток і використання людського капіталу
редусім, створення умов формування прагнення до
якісного вдосконалення на індивідуальному рівні.
Схвалені Указом Президента України «Основні на
прями розвитку трудового потенціалу на період до
2010 р.» (1999) концентруються на розв’язанні
проблем протидії руйнуванню трудового потенціалу
ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ
46
та визначення основних напрямів політики розвит
ку трудового потенціалу. На нашу думку, стратегічні
орієнтири, окреслені у згаданому документі, вимага
ють коригування. Зокрема, варто змістити акценти
на проблеми трансформації трудового потенціалу в
людський капітал. Вагому роль у процесі перетво
рення індивідуальних продуктивних здібностей на
капітал відіграє трудова мобільність. Саме розробка
та реалізація заходів, що стимулюють активізацію
індивідуальної трудової мобільності, має стати но
вим цільовим орієнтиром для України.
Узагальнення теоретичних досліджень і проведе
ний аналіз сучасного стану людського капіталу дали
нам змогу визначити пріоритетні напрями впливу
на розвиток людського капіталу за рахунок активі
зації трудової мобільності населення.
В умовах переходу до соціально орієнтованої рин
кової економіки постає необхідність побудови нової
соціальної політики. Її метою має стати зняття всіх
обмежень вільного розвитку національного людсько
го капіталу, стимулювання освітньої, професійно
кваліфікаційної, інтелектуальної, територіальної мо
більності. Тож головна мета соціальної політики —
надання кожному членові суспільства можливості
вільно розвивати свої продуктивні здібності, реалі
зовувати їх у процесі праці, одержувати доходи від
повідно до реального трудового внеску. Ми переко
нані, що потрібно відмовитись від погляду на дер
жавну соціальну політику як інструмент допомоги
економічно слабким верствам населення (зубожі
лим, малозабезпеченим). Насправді соціальна полі
тика стосується всього соціуму. Соціальна політика
має стати дієвим інструментом формування стабіль
ності, потенціалу соціального розвитку й економіч
ного зростання через створення передумов розвитку
та збереження економічно сильних верств населен
ня. За таких умов постає потреба формування нової
парадигми національної соціальної політики.
Основними завданнями державної соціальної по
літики щодо збереження і розвитку національного
людського капіталу є: забезпечення реалізації мож
ливостей особи бути освіченою, здоровою, еконо
мічно активною, продуктивно зайнятою.
Стратегічною метою державної соціальної полі
тики щодо розвитку національного людського капі
талу є підвищення якості і конкурентоспроможності
робочої сили. Досягнення поставленої мети пов’яза
не з активізацією освітньої, професійно кваліфіка
ційної, інтелектуальної мобільності населення.
Пріоритетні напрями державної соціальної політи
ки у питанні розвитку національного людського ка
піталу полягають у: створенні умов активізації освіт
нього, професійно кваліфікаційного, інтелектуаль
ного розвитку населення; забезпеченні реалізації
прагнення населення до покращення якості своїх
продуктивних здібностей; стимулюванні інновацій
ної діяльності.
З огляду на необхідність підвищення темпів пере
ростання людського потенціалу України в її капітал
ми виокремили основні напрями впливу держави на
активізацію цього процесу. Зокрема, створення на
лежних економічних передумов для повноцінного
задоволення прагнення людини отримати знання,
здобути практичний досвід і самореалізуватися у
трудовій діяльності; усунення економічних пере
шкод у доступі населення до отримання освітніх по
слуг і підвищення професійно кваліфікаційного
рівня; формування націленості молоді на обов’язко
ве здобуття повної середньої освіти та отримання
професії, спеціальності; поширення серед населення
ідеї цінності знань; підвищення доступності та по
ліпшення якості послуг, що забезпечують освітню
підготовку та професійно кваліфікаційний розви
ток персоналу тощо.
Стратегічними цілями державної соціальної полі
тики щодо збереження національного людського ка
піталу є недопущення погіршення якісних і демо
соціальних параметрів національного людського ка
піталу. Особливе значення для досягнення вказаних
цілей має територіальна мобільність населення. Ос
новними пріоритетами сучасної державної соціаль
ної політики щодо збереження національного люд
ського капіталу мають стати: сприяння збільшенню
народжуваності і зниженню смертності населення,
підвищення середньої тривалості життя; заохочення
населення до здорового способу життя; досягнення
відчутного поліпшення матеріального добробуту й
умов життя людей; запобігання негативним соціаль
ним явищам, недопущення зниження добробуту на
селення; забезпечення умов для повноцінної реалі
зації населення у трудовій діяльності; запобігання
втраті національного людського капіталу через від
тік робочої сили, особливо висококваліфікованих
кадрів і науковців, за кордон; сприяння поверненню
мігрантів; надання дієвої підтримки українським
трудовим мігрантам за кордоном.
Висновок. Сучасна соціальна політика має орієн
туватися не стільки на підтримку економічно слабких
прошарків населення, скільки на створення перед
умов для підвищення мотиваційного потенціалу тру
дової мобільності і трудової продуктивної активності
національних людських ресурсів. Реалізація держав
ної соціальної політики щодо збереження і розвитку
національного людського капіталу має бути націлена
на використання не соціального підходу, який перед
бачає державне гарантування кожному члену суспіль
ства доходи не нижчі прожиткового мінімуму, а, на
самперед, використання ринкового підходу, який пе
редбачає створення умов для розвитку своїх продук
тивних здібностей та ефективної їх реалізації.
|