Загадковий надгробок під цоколем колегіуму
Збережено в:
| Дата: | 1998 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200745 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Загадковий надгробок під цоколем колегіуму / C. Бойченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 121-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200745 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007452024-12-21T19:44:19Z Загадковий надгробок під цоколем колегіуму Бойченко, C. Розвідки 1998 Article Загадковий надгробок під цоколем колегіуму / C. Бойченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 121-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200745 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Бойченко, C. Загадковий надгробок під цоколем колегіуму Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Бойченко, C. |
| author_facet |
Бойченко, C. |
| author_sort |
Бойченко, C. |
| title |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| title_short |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| title_full |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| title_fullStr |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| title_full_unstemmed |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| title_sort |
загадковий надгробок під цоколем колегіуму |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200745 |
| citation_txt |
Загадковий надгробок під цоколем колегіуму / C. Бойченко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 121-123. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT bojčenkoc zagadkovijnadgrobokpídcokolemkolegíumu |
| first_indexed |
2025-07-17T07:28:19Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:28:19Z |
| _version_ |
1837878267492696064 |
| fulltext |
Світлана Бойченко
ЗАГАДКОВИЙ НАДГРОБОК ПІД ЦОКОЛЕМ КОЛЕГІУМУ
У багатій спадщині української культури особливе місце займають
надгробні пам’ятники, їх форма, декор, символіка, тексти епітафій, ге-
ральдичні знаки, технічні прийоми дозволяють уточнити й доповнити на-
ші уявлення про характерні риси декоративно-прикладного мистецтва
України.
У 70-х роках нашого століття при реставрації фасадів західної час-
тини Колегіуму — пам’ятки архітектури XVIII ст., який входить до
складу Чернігівського державного архітектурно-історичного заповідни-
ка,—експедицією під керівництвом українського архітектора М. М. Гов-
денка було знято облицювання цокольної частини. При цьому відкрито
торець кам’яного надгробка, вмурованого у цоколь споруди.
З того часу надгробок майже не досліджувався, за винятком зга-
док у літературі (А. А. Карнабеда), тому викликав багато питань та
породив декілька неймовірних переказів.
Знайдений надгробок незвичайний. За формою нагадує трапецієпо-
дібну кам’яну труну з кришкою розміром (178x66x40 см). Нижня части-
на надгробка прикрашена у головах різьбленим вензелем у картуші та
написом, що фрагментарно зберігся.
Матеріал, з якого виготовлено надгробок — це білий вапняк (мо-
ноліт), який належить до періду пісковика. Вапняк — камінь висо-
кої якості, на перших стадіях обробки добре зберігає належну вологість,
тому легко піддається різьбленню.
З давньоруських часів Чернігів був осередком обробки каменя —
вапняка (залежі в районі Новгорода-Сіверського). Яскравим прикладом
використання вапняка для різьблення архітектурних деталей є капітелі
напівколон та культовий портальний камінь Борисоглібського собору у
Чернігові (І пол. XII ст.). Їх можна розглядати як ранні витвори чер-
нігівської архітектурної пластики. Як бачимо, це ремесло розвивається
й подалі. Для цього є об’єктивні умови; місцеві традиції, сировинна ба-
за та замовлення.
У головах надгробок прикрашає фігурний різьблений картуш в об-
рамленні листя оканта, в середині якого вензель — початкові літери іме-
ні, прізвища та по батькові похованого. Літери, переплітаючись між со-
бою, утворюють вибагливий рослинний візерунок. Листя оканта обрам-
ляють і напис. Буйне пластичне листя, відтворення мотивів міської фло-
ри, різноманітні розетки—ознаки зрілого стилю бароко, що простежую-
ться в галузі сакрального мистецтва України XVIII ст. Серед трьох лі-
тер вензеля добре читається «Е» та «Г», третя, можливо, «Л» чи «А».
Для того, щоб розшифрувати вензель, звернемося до епітафії. На-
пис виконаний у техніці різьблення чітким шрифтом. За стилем оформ-
лення надгробок може датуватися XVIII ст., на користь цього говорить
і текст епітафії. У реконструйованому вигляді, частина тексту, що збе-
реглася, може бути прочитана так:
1768 год апряля 5 числа с полночи 5 часов в день святого муче-
ника Феодула представился раб божий... Енько купец... отроду
было ему лет ... положено его тело.
Оскільки час виготовлення надгробка сумнівів не викликає, то особа,
згадана в епітафії, потребує подальшого дослідження.
Сіверянський літопис 121
На жаль, вітчизняні родоводи не зберегли імені чернігівського куп-
ця Єнька, який помер 1768 року, хоча прізвище Єнько поширене у Чер-
нігові. Початок цей рід веде від Єремія Макаровича Єньковича — бур-
гомістра Чернігівського магістрату (1665 р.).1 Особливу популярність
серед купців мав якийсь Єнько, у руках якого зосереджувалась торгів-
ля закордонними товарами.2 Люди Єнька завозили мило, сукно, коси,
хутро. З Чернігова вивозили горілку й вироби з дерева, перероблені лі-
сові продукти.3 Садиба Єнька знаходилась на території чернігівської
фортеці, недалеко від захисних укріплень «Замка». Якщо брати за орі-
єнтир Спаський собор (XI ст.), то садиба розташовувалась на півден-
ний схід від нього та займала велику площу. До її складу входило
п’ять дерев’яних будівель. «Церковь Воскресения Христова каменная,
большая трехпрестольная, которая стояла у самого двора Еньков и дол-
гое время была как бы дворовым храмом богатой фамилии Еньков».4
На планах чернігівської фортеці (к. XVIII—поч. XIX ст.) згадана
садиба значиться як «усадьба вдовы Енчиной». Якщо купець Єнько по-
мер 1768 р., то зрозуміло, що осиротіла садиба позначена таким чином.
Чи не той то купець Єнько, ім’я якого, увіковічено у надгробку під Ко-
легіумом?
За даними Генерального або Рум’янцевського опису Лівобережної
України 1765—1769 pp. при описі Чернігова, а саме «Старого города»
(фортеці), маємо «... а с Киевской улицы идучи в город, вправо тож два
проулки: один к двору купца Черниговского Григория Енки, а другий к
тиловым воротам жилого двора господина Полковника Черниговского».5
Якщо зіставити Дані Рум’янцевського опису та плани чернігівської фор-
теці, то за місцем розташування садиби купця Єнька вони співпадають.
Таким чином, ім’я людини, увіковічене у надгробку, — Григорій Єнько.
У літературних джерелах зустрічається ім’я одного з нащадків Єнь-
ка — Івана, нарочного канцеляриста чернігівської консисторії (1762 p.),6
військового товариша (1774 р.),7 купця (1793 р.),8 заможної людини,
який теж мав садибу на території фортеці, що знаходилась на півден-
ний захід від Спаського собору. І це не дивно, бо «Єньки — люди дуже
багаті, що проводили навіть торгівлю з закордоном, — мали й другу
садибу».9
Але найбільший слід в Чернігові, залишив Михайло Михайлович
Єнько — купець, чернігівський бурмістр, «усердием которого и Екате-
рины Яковлевны Борковской построен новый каменный храм Воскресе-
ния (1772 р.) для кладбища, а в колокольне его устроили теплый храм
в честь св. Григория, просветителя Армении».10
Михайло Єнько мав чотирьох синів. На кошти Степана Милорадо-
вича та братів Єнько у XIX ст. побудований міський притулок (бого-
дільня), складовою частиною якого була міська лікарня.11 Ці важливі
для городян установи знаходились біля Воскресенської церкви. Зараз
Воскресенська церква служить окрасою міської забудови.
На жаль, цими відомостями вичерпується інформація про родовід
Єньків, які залишили неабиякий слід в історії Чернігова.
Повертаючись до незвичайного надгробка, можна впевнено сказати,
що поява його під цоколем Колегіуму викликана якимись неординарни-
ми особливими обставинами. Вірогідно, пан Єнько, як ми б тепер сказа-
ли, спонсорував діяльність чернігівського Колегіуму (1700—1776 pp.)
ще до того, як його було перетворено на духовну семінарію та переве-
дено у будинок за Стрижень. Але про це не збереглось жодних свідчень.
Можливо, що на пожертви купця Григорія Єнька підтримувались та
прикрашались церкви Всіх Святих з трапезною та Іоанна Богослова,
які знаходились на другому поверсі споруди. Крім того, мешкаючи біля
стін Борисоглібського монастиря, до якого, до речі, входив Колегіум,
Єнько, безумовно, відвідував його.
122 Сіверянський літопис
Отож не дивно, що поховано пана Єнька на почесному місці, біля
входу до цих храмів на території монастиря. Для цього було вибито ні-
шу в існуючому муруванні цокальної частини споруди, заведено туди
надгробок, а з часом облицьовано новим муруванням. Про це свідчить і
цегла, за допомогою якої закріплено надгробок і яка відрізняється від
первісної.
Такої думки дотримується і архітектор М. М. Говденко.
Своєрідність досліджуваного надгробка з поховання чернігівського
купця Григорія Єнька полягає у незвичності місця розташування, у жи-
вучості місцевих традицій, у прояві стильових особливостей бароко в од-
ному з видів декоративно-прикладного мистецтва українського народу,
що тісно пов’язано з його вірою, духовністю, культурою.
Джерела та література:
1. В. К. Лукомский и В. Л. Модзалевский. Малороссийский гербовник. — Санкт-Пе-
тербург, 1914. — С. 51.
2. В. Шуговський. Чернігів XVIII ст. Кілька подробиць його топографії. — 1927. —
С. 63.
3. Л. Студьонова. Чернігівські князі, полковники, губернатори. — Чернігів, 1998. —
С. 48
4. Черниговские Епархиальные известия. — 1908. — № 7. — С. 247 (ч. неоф.).
5. Сіверянський літопис // 1997. — № 6.
6. Черниговские Епархиальные известия. — 1903. — С. 821—821 (ч. неоф.).
7. ДАЧО. — Ф. 132. — Оп. 2. — Спр. 228. — С. 407—409.
8. Там само.
9. В. Шугаевський. Чернігів. XVIII ст. Кілька подробиць його топографії. — 1927. —
С. 63.
10. П. Добровольский. Где находились старинные несуществующие храмы г. Черни-
гова? — Прибавление к Черниговским епархиальным известиям № 7. — 1908. —
С. 247.
11. Л. Студьонова. Чернігівські князі, полковники, губернатори. — Чернігів, 1998. —
С. 49.
Сіверянський літопис 123
|