Знаменитий лікар
Gespeichert in:
| Datum: | 1998 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1998
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200753 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Знаменитий лікар / Г. Середенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 162-163. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200753 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007532024-12-21T19:45:24Z Знаменитий лікар Середенко, Г. Краєзнавча мозаїка 1998 Article Знаменитий лікар / Г. Середенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 162-163. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200753 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Середенко, Г. Знаменитий лікар Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Середенко, Г. |
| author_facet |
Середенко, Г. |
| author_sort |
Середенко, Г. |
| title |
Знаменитий лікар |
| title_short |
Знаменитий лікар |
| title_full |
Знаменитий лікар |
| title_fullStr |
Знаменитий лікар |
| title_full_unstemmed |
Знаменитий лікар |
| title_sort |
знаменитий лікар |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1998 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200753 |
| citation_txt |
Знаменитий лікар / Г. Середенко // Сіверянський літопис. — 1998. — № 6. — С. 162-163. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT seredenkog znamenitijlíkar |
| first_indexed |
2025-07-17T07:29:07Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:29:07Z |
| _version_ |
1837878318314029056 |
| fulltext |
відальні» (на італійські мотиви), «Лінг-Лунг», «Давні сльози», «Перепет і перепетиха»,
«Як у нас на селі повелись знахарі», «Легенда про Чорногуза».
Її ліричні герої часом шукають щастя поза морями. Там, де «діти не плачуть,
бідних нема». Палко й ніжно кохають, іноді стають жертвами власного егоїзму, важ-
кого соціального становища. На них страшним бичем обрушується безробіття. А інші
за щоденною працею й світу не бачать, не знаючи, кому служити: «чи богові, чи
сатані».
Читаючи їх, неважко зробити висновок, що поетична творчість Романової була ві-
дображенням складних суперечностей доби, в яку вона жила.
Це, до речі, стосується й прози.
Частину своїх творінь вона безпосередньо записувала з уст народу.
У с. Хвилівці поблизу Ніжина від Василини Наконечної нею було, наприклад, за-
писане оповідання «Литвин од чарів визволяє». Проте далеко не все з її рукописної
спадщини належним чином допрацьовано. Цим хибує оповідання «Про мудрого царе-
вича Сакія-Муні Гаутаму або «Будду» і брошура «Індія та індуси», на що цілком спра-
ведливо вказують рецензенти М. Залізняк та Ф. І. Рильський. Грунтовної літератур-
ної доробки потребують у неї й деякі інші речі.
Та як би там не було,. Одарка Романова завжди відчувала себе причетною до
долі простої людини, до співучих українських дівчат і селянської хати під стріхою, до
чарівної природи довкілля.
Звідси й поетичні рядки, що, можливо, в якійсь мірі нагадували їй Сальне — дав-
нє рідне село на Ніжинщині:
Прилетіла нічка, в небі зорі сяють:
Недалеко на хуторі дівчата співають.
Повний місяць над вербою в воду поглядає,
Вітер віє тихесенько — гіллячко хитає.
Стоїть хата під стріхою,
З труби димок в’ється.
Туди ж мої думки летять,
Туди серце рветься.
Повертаючи забуте ім’я поетеси її нинішнім спадкоємцям, хочеться думати, що
в історії нашого місцевого краєзнавства буде по праву значитися й воно.
Віталій ПРИГОРОВСЬКИЙ.
ЗНАМЕНИТИЙ ЛІКАР
У недалекому минулому цілюща вода — знаменита «Миргородська» — була
великим дефіцитом. Нині ж у великих пластикових пляшках з гарними етикетками
вона прикрашає прилавки магазинів...
Про історію відкриття цієї води прочитала в одній з газет два роки тому. Автор
статті П. Прилуцький розповів, як у 1912 р. в Миргороді проводили буріння колодя-
зів у пошуках питної води, і раптом із однієї свердловини піднявся фонтан води з
різким запахом сірководню.
Один із місцевих «батьків міста» розпорядився закрити свердловину, «посколь-
ку вода вонючая и к употреблению вовнутрь не гожая». На цьому історія майбут-
нього знаменитого курорту ї скінчилася б, якби не лікар І. Зубківський. Він надіслав
проби води до Одеси, де фахівці з технічного товариства дослідили: під Миргоро-
дом є підземний басейн мінеральної води, за складом не гіршої, а навіть кращої,
ніж вода на відомих курортах світу в Баден-Бадені та Аахені.
Проглянула цю статтю і стало прикро за лікаря, нашого земляка-першовідкрива-
ча Миргородської води, який оцінив її цілющі властивості і лікував нею хворих ще в
70-х роках XVIII ст., тобто за 140 років до нового відкриття у 1912 р.
Це був знаменитий у XVIII ст. лікар Михайло Якович Трохимовський, який наро-
дився 1739 р. в с. Безуглівці Ніжинського повіту у сім’ї священика. Закінчив місцеву
школу, потім навчався у Київській академії, де був кращим учнем.
У 1761 p. М. Трохимовський став учнем Петербурзької шпитальної школи. Так на-
зивалися перші медичні заклади в Російській імперії. Відкрито їх в Петербурзі, Моск-
ві, Кронштадті для підготовки полкових лікарів, які обслуговували армію.
Набір учнів до шпитальних шкіл був складним: для вивчення медицини необхідно
було знати латинську мову. Був виданий спеціальний указ Синоду про направлення
у медичну науку до Москви та Петербурга вихованців семінарій, які вивчали латинь.
Державна медична колегія посилає своїх представників в Україну з метою набору
здібних учнів.
Це вербування відбувалося успішно, всіляко заохочувалося. Більшість студентів
була невеликих матеріальних статків, не мала батьків. А навчання в медичних закла-
162 Сіверянський літопис
дах гарантувало казенне утримання (стипендію, житло, свічки, дрова), безплатний про-
їзд, можливість продовжити навчання за кордоном.
У другій половині XVIII ст. кожний третій учень шпитальних шкіл був вихованцем
Київської академії, інколи вони повністю складали весь набір. Багато учнів набирало-
ся і з інших навчальних закладів України, в тому числі із Чернігівського та Новгород-
Сіверського колегіумів. Пізніше на базі шпитальних шкіл були організовані училища,
а згодом Медико-хірургічні академії.
Разом з Трохимовським на навчання в Росію поїхали майбутні знамениті лікарі —
Д. Самойлович, І. Яновський (старший брат діда М. В. Гоголя) та ін, У різні роки в
Росії навчалися такі видатні вчені — уродженці Чернігівщини — Я. Саполович, І. Кар-
пинський, Загорські, X. Барсук-Мойсеєв, О. Шафонський, І. Буяльський, Й. Каменець-
кий, С. Андрієвський та багато ін.
М. Трохимовський був чи не єдиним учнем за всю історію Петербурзького сухо-
путного шпиталю, який через 6 місяців навчання одержав звання підлікаря. Крім ла-
тині, він знав німецьку, французьку та грецьку мови. Після закінчення навчання, одер-
жавши звання лікаря, був призначений у Псковський карабінерний полк.
Під час Російсько-турецької війни 1768—1774 років брав участь в атаках, надавав
медичну допомогу пораненим. А у вільний час вивчав цілющі властивості рослин тав-
рійського степу. Результатом цієї праці стала перша вітчизняна книга з фітотерапії
«Міркування про рослини, у Кримському степу полковим лікарем побачені».
Згодом він подає рапорт про відставку, просить перевести на цивільну роботу у
Миргородський полк. Так, в 1773 р. у провінційному містечку Сорочинці почав прак-
тикувати мало кому відомий лікар Михайло Якович Трохимовський. Незабаром він
став знаменитим лікарем. У Сорочинці почали приїздити хворі з різних країв. Своїм
коштом він утримував лікарню у місті, безкоштовно лікував бідних. За це користу-
вався повагою серед населення. Великий знавець трав, він лікував переважно ними.
Особливо популярним був його настій, який назвали «трохимівкою». Микола Яко-
вич використовував у зціленні хворих і лікування мінеральними водами. Зберігся звіт
Трохимовського Медичній колегії про його методи лікування. У тому числі про вико-
ристання мінеральних вод. Цей документ дає підстави вважати, що Трохимовський
перший відкрив миргородські води.
Ім'я Трохимовського пов’язано з іменем Миколи Гоголя. Він сприяв появі май-
бутнього письменника на світ.
За кілька верст від Сорочинців розташувалося село Василівка, де жив управи-
тель поміщика Трощинського Василь Панасович Гоголь. Вже другі пологи в його дру-
жини закінчувалися нещасливо — діти помирали. Тому, коли Марія Іванівна була
втретє при надії, Василь Панасович попросив допомоги у лікаря Трохимовського. Де-
кілька місяців до і після пологів породілля жила в Сорочинцях під наглядом лікаря.
Там, у невеликому флігелі, і народився М. Гоголь. Він був хворобливим, кволим, і
довго ще лікар опікувався ним. Лікував він і інших членів родини Гоголів.
А біографи видатного письменника довго ламали голови над місцем його народ-
ження.
М. Трохимовський вів наукову роботу. Відомі його праці про отруєння ріжками,
жіночі хвороби, більшість із них — рукописні.
За видатні заслуги Трохимовський удостоєний звання кореспондента Петербурзь-
кої MXА, нагороджений золотим перснем. Довго ще в народі жила слава про чу-
десного лікаря.
Галина СЕРЕДЕНКО.
Сіверянський літопис 163
|