Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком
Патріарший синодик, опублікований Новиковим у шостій частині «Древней российской вивлиофики» у 1788 р., містить доволі цікаві відомості, що дозволяють уточнити окремі моменти з історії Чернігівського князівства XIII—XIV ст. та генеалогії князів чернігівських і брянських....
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200797 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком / О. Задорожній // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 8-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200797 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2007972024-12-24T19:11:18Z Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком Задорожній, О. У глиб віків Патріарший синодик, опублікований Новиковим у шостій частині «Древней российской вивлиофики» у 1788 р., містить доволі цікаві відомості, що дозволяють уточнити окремі моменти з історії Чернігівського князівства XIII—XIV ст. та генеалогії князів чернігівських і брянських. 1999 Article Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком / О. Задорожній // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 8-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200797 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
У глиб віків У глиб віків |
| spellingShingle |
У глиб віків У глиб віків Задорожній, О. Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком Сiверянський літопис |
| description |
Патріарший синодик, опублікований Новиковим у шостій частині «Древней российской вивлиофики» у 1788 р., містить доволі цікаві відомості, що дозволяють уточнити окремі моменти з історії Чернігівського князівства XIII—XIV ст. та генеалогії князів чернігівських і брянських. |
| format |
Article |
| author |
Задорожній, О. |
| author_facet |
Задорожній, О. |
| author_sort |
Задорожній, О. |
| title |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком |
| title_short |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком |
| title_full |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком |
| title_fullStr |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком |
| title_full_unstemmed |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком |
| title_sort |
чернігівські князі xiiі—xiv ст. за патріаршим синодиком |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
У глиб віків |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200797 |
| citation_txt |
Чернігівські князі XIIІ—XIV ст. за патріаршим синодиком / О. Задорожній // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 8-11. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT zadorožníjo černígívsʹkíknâzíxiiíxivstzapatríaršimsinodikom |
| first_indexed |
2025-07-17T07:32:55Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:32:55Z |
| _version_ |
1837878556605022208 |
| fulltext |
Олександр Задорожній
•
ЧЕРНІГІВСЬКІ КНЯЗІ XIII— XIV ст.
ЗА ПАТРІАРШИМ СИНОДИКОМ
Патріарший синодик, опублікований Новиковим у шостій частині
«Древней российской вивлиофики» у 1788 р., містить доволі цікаві відо
мості, що дозволяють уточнити окремі моменти з історії Чернігівського
князівства XIII—XIV ст. та генеалогії князів чернігівських і брянських.
Складений десь у 2-й пол. XVII ст., він є офіційним документом, що
представляє інтереси усієї Російської держави XVII ст. й доводить
спадковість переходу влади від Києва до Володимира-Суздальського, а
потім до Москви.
У синодик включені як служителі церкви, так і світські особи: від
князів (з Володимира Святославича Святого) до бояр. Поминальний
текст розділено на статті-абзаци, у яких записані й одне, й кілька де
сятків імен. Хронологія витримується не завжди. Досить часто вона від
сутня між різними статтями.
Основою для Патріаршого синодика слугував, очевидно, офіційний
Московський синодик, а також синодики окремих князівських родин, що
переїхали до Москви, й так звані «синодики загиблих у битвах». Крім
того, укладачі використали синодики деяких князівств, які випадково
потрапили до їхніх рук.
З чернігівських князів до пол. XIII ст. у синодику поминають лише
Святошу Давидовича та Михайла Всеволодовича, разом з боярином
Феодором.1 Обидва вони проголошені святими і добре були знані у Пів
нічно - Східній Русі.
Далі у окремій статті згадують великого князя Романа Михайлови
ча Чернігівського, «умершего нужною смертию», великого князя Воло
димира Дмитровича Пронського та князя Льва Романовича Новосиль-
ського.2 Всі три князі були сучасниками й жили у 2-й пол. XIV — поч.
XV ст. Безсумнівно, що перший з них — це Роман Михайлович Молод
ший, син великого князя чернігівського, князя Михайла Олександрови
ча, будучи литовським намісником, убитий 1401 р. під час штурму Смо
ленська Юрієм Святославичем.3
Лев Романович — це син Романа Семеновича Новосильського та
Одоєвського, який на боці Дмитрія Івановича Донського брав участь у
московсько - тверській війні 1375 р.4
Чому поминаються саме ці князі — незрозуміло. Можливо, це по
в'язано з їх певними політичними кроками щодо Москви. Однак відсут
ність згадуваного у таких випадках Костянтина Юрійовича Оболенсько
го, що загинув 1368 р. у війні з Ольгердом, та деяких інших чернігів
ських князів, прихильних до Москви, наводить на думку, що компілю
вання Патріаршого синодика відбувалося поспіхом і укладачі не мали
на меті перелічити усіх князів, що орієнтувалися на Москву, вибравши
лише деяких з них без якоїсь закономірності, за винятком хронологіч
ного підбору. Основне завдання, що виконувало поминання чернігів
ських та інших удільних князів, — це якнайширше представлення різ
них частин Русі. Все це повинно було викликати впевненість у тому,
що Москва вже давно була центром Русі й поширювала вплив та опі
кувалася всіма князівствами.
8 Сіверянський літопис
Показовою для цього є й інша велика стаття, де поминаються:
князь Михайло Давидович Моложський, Федір, Ярослав, Іван, Федір
Стародубські, Василій Галицький, Всеволод Глібович, Олег Добрян-
ський, Святослав Глібович, його сини Іван та Михайло, Гліб Святосла
вич, Ярослав Муромський, Федір та Михайло Галицькі, Іоанн Суздаль
ський, Михайло Афанасійович, Дмитрій Іванович, князь Симеон та
князь Роман Новосильські.5
Немає сумніву, що усі вони — князі. Однак лише у трьох наводя
ться їх титули князів — випадок для цього синодика безпрецедентний.
Причина цього, вважаємо, криється у тому, що укладачі розглядувано
го джерела використали якийсь невідомий синодик або, швидше, сино
дики, які мали інші принципи оформлення.
Особливу увагу з перелічених князів до себе викликає Олег Доб-
рянський. Очевидно, потрібно читати «Дебрянський». Ця помилка мог
ла статися при переписуванні джерела або й навіть при його виданні.
Якщо це так, то ми маємо перед собою Олега Романовича, який отри
мав хрестильне ім'я Леонтій та чернече Василій,6 син Романа Михайло
вича Старого. Олег був великим князем чернігівським та брянським,
очевидно, після смерті свого батька у кін. 1280-х рр. і вмер, за дослід
женнями, чи то у 1290, чи у 1307 р.7 Десь одразу ж після цього Брянськ
був завойований смоленськими князями. Один з них, який займав брян
ський стіл у 1309— ЇЗДО рр., — Святослав Глібович—й згадується у си
нодику після Олега. Його сини Іван та Михайло з інших джерел неві
домі, а третій — Гліб Святославич — княжив у Брянську і був вбитий
його жителями у 1340 р.8
Отже, перед нами перелік брянських князів. Це, очевидно,
фрагмент брянського синодика, який був використаний укладачами Пат
ріаршого. На це вказує й унікальне свідчення про синів Святослава
Глібовича. Хоча не виключається можливість й використання синодика
смоленських князів. Звернемо тепер увагу на князя, що стоїть між _Ва
силем Галицьким та Олегом Брянським — Всеволода Глібовича. Його
розміщення між цими князями, можливо, вказує на певний зв’язок з
одним з них. Або за походженням, або за місцем княжіння.
Імена Всеволод та Гліб ніколи не вживалися галицькими князями.
Ім'я Гліб, взагалі, у Північно-Східній Русі не було розповсюдженим.
Цс стосується й Чернігівської землі. Однак саме у XIII ст. тут відомий
Гліб Святославич, син Святослава Всеволодовича (+1194), великий
князь чернігівський, який помер бл. 1219 р. У нього був син Мстислав та,
очевидно, ще один — Антоній.9
Родові володіння Глібовичів до цього часу не були відомі. Хоча з
допомогою побічних даних можна висловити певні здогади.
У 1234 р. Данило Романович разом з Володимиром Рюриковичем
Київським вирушили на Михайла Всеволодовича. Біля Чернігова до
них приєднався Мстислав Глібович, з яким вони потім спустошили чер
нігівські землі по Десні, взявши штурмом Хоробор, Сосницю, Сновськ
та інші, й повернулися до Чернігова.10
Для того, щоб вчасно з’єднатися з союзниками, Мстислав Глібович
повинен був княжити десь недалеко від Чернігова, очевидно, його воло
діння безпосередньо межували з великокнязівським чернігівським до
меном. Це не могли бути ні Сновськ, ні Задесення, які вони тоді розо
рили. Путивльське, Новгород-Сіверське та Трубецьке князівства знахо
дилися в руках нащадків Святослава Ольговича (+1164), а Стародуб-
ське (з Ропськом), очевидно, в той час належало або Ярополку Яросла-
вичу, або його сину Всеволоду, оскільки ці володіння у 1166 р. отри
мав Ярослав Всеволодович (+1198),11 батько Ярополка. Глухів же, як
видно із свідчень XIV ст., належав й у XIII ст. Михайлу Всеволодови-
Сіверянський літопис 9
чу. Таким чином, залишається лише одне велике князівство, яке відпо
відає вказаним вимогам — Гомійське.
Іпатіївський літопис, описуючи напад монголо-татар на Чернігів
ське князівство, повідомляє, що на допомогу чернігівцям прийшов
Мстислав Глібович. Однак після запеклого бою руські війська були пов
ністю розгромлені, а самому князю ледве вдалося втекти. Після цього
Чернігів впав й був спалений.12 З літопису можна зрозуміти, що Мстис
лав не княжив у Чернігові. Почувши про напад ворогів, він прийшов до
міста вже тоді, як воно було обложене татарами. Звідси ясно, що
Мстислав повинен був княжити десь не досить далеко, щоб встигнути
на допомогу Чернігову, та не дуже близько, щоб випередити татар і
увійти у місто раніше за них. І Гомій — як місце княжіння Мстислава
Глібовича — для цього цілком підходить.
Після поразки 1239 р. Мстислав повернувся до Гомія і княжив тут
до самої смерті, його діти за історичними джерелами невідомі. Однак,
вважаємо, що Всеволод Глібович, згаданий у Патріаршому синодику,
був нащадком саме Мстислава. Він стоїть перед Олегом Брянським, бо
мав уділ, що знаходився поблизу Брянська і підтримував з ним тісні
контакти. А Гомійське князівство якраз і межувало з володіннями Оле
га Романовича. Оскільки Олег належить до XIII покоління князів, то
можна припустити, що це ж стосується і Всеволода. Ймовірно, що бать
ко Всеволода отримав своє ім’я в честь діда — Гліба Святославича. У
такому випадку Всеволод Глібович, як і Олег Романович, належить до
XIII покоління.
Отже, Мстислав Глібович мав сина Гліба, який успадкував
Гомійське князівство після смерті батька і княжив тут десь у сер.
2-ї пол. XIII ст. Сином Гліба Мстиславича й був Всеволод з Патріар
шого синодика. Він отримав Гомій після батька, мабуть, бл. кін. XIII ст.
і княжив тут до перших десятиліть XIV ст., будучи одним з останніх або
й останнім гомійським князем з династії Ольговичів.
Далі у цій же статті синодика згадуються князі Семен та Роман
Новосильські. Очевидно, це Семен Михайлович та його син Роман, про
якого вже йшла мова вище у зв’язку з його сином Львом.
Перед князями та боярами, що загинули під час походу Ольгерда,
згадується у синодику ще один чернігівський князь, який належав, оче
видно, до XIV ст. — Володимир Спашський, що був вбитий своїми пле
мінниками.13 Однак встановити його походження ми не маємо можли
вості за браком даних. З Родословної книги лише відомо, що князі Ко-
нинські та Спашські походили від Торуських «и захудели и извелись
от войны татарский».14
Таким чином, підсумовуючи сказане, можна твердити, що чернігів
ські князі XIII—XIV ст., пом’януті у Патріаршому синодику, були за
несені укладачами цього документа з інших, місцевих синодиків або з
Житій (це стосується Михайла Всеволодовича та Олега Романовича).
Вибір їх з числа інших князів був багато в чому досить випадковий і
мав на меті представити чернігівські землі — як територію впливу Мос
ковської держави. Крім того, використання укладачами синодиків, що
не дійшли до нас, дає змогу використати унікальні свідчення цих дже
рел для уточнення як деяких подій політичної історії, так і для розши
рення та уточнення генеалогії Рюриков ичів. Взагалі ж, синодики як
джерела ще мало досліджені, продовжують крити у собі ще багато та
ємниць.
Джерела та література:
1. Древняя российская вивлиофика. — Ч. VI. — М., 1788. — С. 423.
2. ДРВ. — Ч. VI. — С . 445.
10 Сіверянський літопис
3. ПСРЛ. — СПб., 1897. Т. 11. — С. 186.
4. ПСРЛ, — М .-Л., 1949. — Т. 25. — С. 190.
5. ДРВ. — Ч. VI. — С. 449.
6. Историке - статистическое описание Черниговской епархии. — Чернигов,
С. 40.
7. Зотов Р. В. О Черниговских князьях по Любецкому синодику и о
княжестве в татарское время. — СПб., 1893. — С. 85.
8 ПСРЛ. — Т. 49. — С. 172.
9. Историке - статистическое описание... — С. 40.
10. ПСРЛ. — Т. 2. — С. 176.
11. Там само. — С. 94.
12. Там само. — С. 180.
13 ДРВ. — Ч. VI. — С. 450.
14. Родословная книга князей и дворян Российских и выезжих. — Ч. 1.
— С. 211.
1874. —
Черниговском
М., 1787.
Сіверянський літопис 11
|