Упевненість другого кроку
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200800 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Упевненість другого кроку / С. Реп'ях // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 201-203. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200800 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2008002024-12-24T19:11:39Z Упевненість другого кроку Реп'ях, С. Придеснянська книжкова полиця 1999 Article Упевненість другого кроку / С. Реп'ях // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 201-203. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200800 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця |
| spellingShingle |
Придеснянська книжкова полиця Придеснянська книжкова полиця Реп'ях, С. Упевненість другого кроку Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Реп'ях, С. |
| author_facet |
Реп'ях, С. |
| author_sort |
Реп'ях, С. |
| title |
Упевненість другого кроку |
| title_short |
Упевненість другого кроку |
| title_full |
Упевненість другого кроку |
| title_fullStr |
Упевненість другого кроку |
| title_full_unstemmed |
Упевненість другого кроку |
| title_sort |
упевненість другого кроку |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Придеснянська книжкова полиця |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200800 |
| citation_txt |
Упевненість другого кроку / С. Реп'ях // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 201-203. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT repâhs upevnenístʹdrugogokroku |
| first_indexed |
2025-07-17T07:33:14Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:33:14Z |
| _version_ |
1837878576467148800 |
| fulltext |
ПРИДЕСНЯНСЬКА
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ
УПЕВНЕНІСТЬ ДРУГОГО КРОКУ
Перед і мною — нова книга чернігівського прозаїка Михайла Ру-
денка. Називається вона: «Тільки ти». А вийшла у Києві на проектно -
видавничому колективному підприємстві «Укртиппроект» накладом 500
примірників. Коротка анотація знайомить нас з автором: «Лікар за фа
хом, він зарекомендував себе вдумливим, спостережливим оповідачем, який
уміє художньо аналізувати вчинки, події, факти, проникати в гли
бини людської психології, знаходити раптові повороти у, здавалося б,
звичайних життєвих ситуаціях. Автор порушує животрепетні морально-
етичні проблеми, які завжди важливі і актуальні, веде читача в лабі
ринти кохання. Твори Михайла Руденка несуть елементи інтриги, адже
справді, у житті буває багато несподіванок, «творцями» яких виступа
ють переважно жінки».
Як і у всякій анотації, у цій теж є трохи піднесеного рекламного
духу, грайливості. А якщо це відкинути, все інше — правда.
Це потвердила і презентація книги, що відбулася цими днями у
Красилівській середній школі Козелецького району. Чому саме там? А
тому, що Михайло Руденко багато років працював у Красилівці ліка
рем разом зі своєю дружиною Людмилою Василівною.
Ось тому й вдивлялися пильно десятки пар очей, сяючих і подиво
ваних, у невисокого міцного чоловіка з парубоцьким чубом, що спадав
на світле чоло. Деякі люди старшого віку готові були злетіти зі своїх
місць, аби опинитися поряд з ним. І це зрозуміло: про них написано у
книгах Михайла Руденка, а декотрі стали навіть прототипами його опо
відань.
Он, скраю, у третьому ряду сидить Олександр Андрійович Куліш,
учитель праці. Як ніколи, він схвильований. Ще б пак! В одному з опо
відань першої книги «Ліки для двох» кілька абзаців сказано про нього.
Смертельно захворів хлопчик. Глупа ніч. Біля дитини батьки й лікар.
Треба негайно везти хворого до обласного центру. Де взяти машину?
Лікар звернувся до голови місцевого колгоспу Бідовця. Той цинічно
відповів: «А ти не міг- би подзвонити ще пізніше?» — і поклав трубку.
Відмовився допомогти й парторг. Ось тоді й порадили потурбувати
сільського умільця, механіка, який, нарешті, дав машину. Хлопчика вда
лося врятувати. І не випадково усміхається доброю усмішкою Олек
сандр Андрійович, не випадково йому аплодують.
Хоч цього разу мова більше йшла про книгу Михайла Руденка
«Тільки ти», згадувалася і перша, бо чимало сюжетів, деталей, харак-
рів почерпнув письменник із сільського життя.
Про це говорили вчителі Валентина Олексіївна Павленко, Наталка
Олексіївна Вертелецька, директор школи Ніна Петрівна Бойко.
Сіверянський літопис 201
Чим же захоплюють твори Михайла Руденка?
По-перше, правдивістю характерів, щирістю розповіді, актуальністю
проблем. І то однаково — йдеться про минуле чи про сьогодення.
На презентації книги «Тільки ти» розмова здебільше точилася про
оповідання з другого та третього розділів збірки. І це закономірно.
Аудиторія ж зібралася майже повністю учнівська. Згадувалися опові
дання «Хліб від зайця», «Лаврійон», «Вулиця мого дитинства», «Митро-
ві яблука», «Німецька вівчарка», «Башкир», «Страх», «Ще раз про
хліб». Хоч написано в них про далеке воєнне і повоєнне дитинство, хоч,
здавалося б, все це оповито мороком забуття, діти з інтересем читали ці
твори. Особливо сподобалося багатьом оповіданнячко, точніше — шкіц
«Хліб від зайця». «Ми з сестрою нетерпляче чатували на неї (матір —
С. Реп’ях), знаючи, що винагородою нам буде жаданий дарунок — хліб
від зайця, — пише Михайло Руденко. — «Той хліб був настояний на
літньому сонці, свіжому вітрі, на ароматі польових трав, які надавали
хлібу неповторного запаху і смаку». Сьогоднішні діти, які вміють орі
єнтуватися в ласощах, теж ставляться до «хліба від зайця» з такою ж
пошаною. Тільки, звичайно, не порівняти нових часів з тими. Запам’я
талися читачам гаряча, розвариста картопля Лаврійона, запашні Мит-
рофанові яблука, кользяна олія, подарова тіткою Віркою.
До глибини душі зворушує оповідання «Гапка і Альошин», в яко
му розповідається про селянку Гапку, котра, окрім злиднів, нічого не
мала, і податкового агента-інспектора Альошина. Зіткнулися два твер
докам'яних характери — жорстокий і прискіпливий Альошин і не менш
жорстока та непоступлива Гапка. Незважаючи на те, що Альошин мав
підтримку в особі міліціонера, йому не вдалося поставити на коліна
селянку.
Правдиво і переконливо показав письменник страхіття війни, тяж
ку роботу колгоспників за «дурнодні», неспроможність навіть за най
складніших умов та обставин вбити в людях душевну красу, доброту,
щирість.
Підкреслювалося: Михайло Руденко вміло використовує описи при
роди, блискуче володіє діалогом, кількома яскравими мазками може
змалювати портрет персонажа. Потверджують це оповідання «Відвіди
ни», «Старша дочка», «Дисципліна» та інші.
Сюжети творів Руденка не «закручені», не завуальовані вигадлив
ими зигзагами, але вони завжди пружні, гострі і драматичні. Це сто
сується передовсім оповідань «Відлюбив», «Навіжена», «Тільки ти»,
«Радіограма».
Вже в першій книжці «Ліки для двох» письменник показав себе
тонким знавцем психології. Він майстерно і глибоко простежує часом
ледь помітні зміни в настроях персонажів, водночас чітко аналізує по
рухи душі, вдало розставляючи акценти на причинах тих чи інших вчин
ків героїв. Проте він не відкидає так званих підсвідомих акцій у пове
дінці персонажів, адже справді не все в житті можна пояснити. Та чи
й треба це робити?
Михайло Руденко ніби запрошує читача до роздумів, до прагнення
самому особисто домалювати фінал певних епізодів чи й в цілому тво
рів. І це добре. Бо що то за оповідання, коли там все від початку до
кінця ясно і зрозуміло?
Нерідко персонажі Михайла Руденка сперечаються на політичні
теми. Авторові вдалося уникнути нудних і одноманітних сентенцій. Ко
ли навіть герої перестають фехтувати на гострих проблемах доби, чи
тачеві хочеться подумати, хто ж із них має рацію, кого йому підтри
мати.
202 Сіверянський літопис
В будь-який час існує свій погляд на матеріальні та моральні цін
ності. Нині ж, у перехідну добу, цей погляд набуває значних деформа
цій. Знецінюється справжнє і зростає у вартості фальшиве, минуще.
На цю тему ведуть розмову без п'яти хвилин генерал і його донька:
«Ще тоді, коли одяг лейтенантський китель, я знав, що стану генера
лом. Заради цього відмовився від цивільної кар’єри. Ти ж пам’ятаєш,
я закінчив цивільний вуз. І з мене вийшов би непоганий лікар, а мож
ливо, навіть науковець. А мені запропонували військову службу, і я пі
шов, бо був упевнений, що колись стану генералом. Скільки разів мені
довелося об’їздити країну уздовж і впоперек, аби, зрештою, осісти в
столиці. І ось тепер — генеральний штаб, засекречена лабораторія, у
якій я завтра єдиний господар. І все це коту під хвіст? Ні, дорогенька,
я так не зможу! Не зможу зрадити своєї мрії!!!
— Ой, тату! Мріяти треба у вісімнадцять. У тридцять — потрібно
будувати життя за розрахунком, а в п’ятдесят...
— Що в п ятдесят? Закінчуй думку... У п’ятдесят брати простирад
ло та біл і капці і — на цвинтар?..
—- Тату, ти завжди все перекручуєш, — сказала Тая примирливо.
— Ні! Це ви накрутили такого, що й сам дідько не розбере, —
відповів батько.
— Виходить, заради своєї перезрілої мрії ти ладен погубити наше
щастя? — запитала Тая.
— Щастя потрібно будувати самим, — кинув у відповідь Олексій.
— А ми самі й будуємо. Тільки так вийшло, що твоя запізніла мрія стала
нам поперек горла. Ось ми тебе й просимо, щоб ти звільнив нам
дорогу. В ім’я нашого великого майбутнього.
— В ім’я нашого великого майбутнього? — перекривив він донь
ку. — Ти певна, що воно у вас справді велике?
— Певна, якщо ти нам не зашкодиш! Я ж казала, що вже сьогод
ні ми отримуємо щомісяця тисячу доларів. А будемо отримувати дві-
три-чотири... Розумієш?.. Ми можемо заробити десятки тисяч!..
— Ой, доню! Не в грошах щастя... — Олексій вже стомився від су
перечки і ладен був здатися.
— В грошах, тату, і тільки в грошах. А якщо не в грошах, то у
великих грошах. За гроші можна купити все...
—- Щастя не купиш, -— заперечив батько».
Цей майстерний діалог засвідчує і рівень письма Михайла Руден-
ка і полемічність багатьох його творів, яка змушує читача думати, ви
рішувати, перебувати у стані неспокою.
Хвилює розлоге оповідання «Хто жінку збагне?», яке дало назву
першому розділу. В такт руху мікроавтобуса, що їхав з обласного до
районного центру, розмірковує над перипетіями свого життя рентгено
лог Петро Петрович. Левову частку цих роздумів займають його стосун
ки з медсестрою Мариною. Вони то бурхають водоспадом, то дзюрчать
струмочком, а то й взагалі вкриваються кригою, ці стосунки, але завж
ди десь глибоко, під сподом, відчувається їх неперебутність. Письменни
кові вдалося тонко передати нюанси почуттів, напівтони, натяки, непев
ність і раптовий вибух прихованих бажань.
Скажемо, що давно, а надто зараз, відчувається в літературі де
фіцит на твори про кохання, взаємини між чоловіками й жінками. Кни
га «Тільки ти» до певної міри заповнює цей дефіцит, і цим створює до
датковий приплив читацького інтересу.
На закінчення слід відзначити, що письменник глибоко відчував
відповідальність за свій другий крок на шляху красного письменства і
зробив його впевнено, твердо.
Станіслав РЕП’ЯХ.
Сіверянський літопис 203
|