Іван Рашевський — відомий і невідомий
Стаття, що пропонується на розгляд, є підсумком тривалих пошуків, котрі дали змогу накреслити основну лінію життя і творчості художника Івана Рашевського, охопити, якомога повніше і скласти в цілісну картину ті факти його біографії, які вдалося встановити....
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200801 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іван Рашевський — відомий і невідомий / Г. Бєлікова // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 26-61. — Бібліогр.: 92 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200801 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2008012024-12-24T19:11:47Z Іван Рашевський — відомий і невідомий Бєлікова, Г. Ювілеї Стаття, що пропонується на розгляд, є підсумком тривалих пошуків, котрі дали змогу накреслити основну лінію життя і творчості художника Івана Рашевського, охопити, якомога повніше і скласти в цілісну картину ті факти його біографії, які вдалося встановити. 1999 Article Іван Рашевський — відомий і невідомий / Г. Бєлікова // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 26-61. — Бібліогр.: 92 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200801 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Бєлікова, Г. Іван Рашевський — відомий і невідомий Сiверянський літопис |
| description |
Стаття, що пропонується на розгляд, є підсумком тривалих пошуків, котрі дали змогу накреслити основну лінію життя і творчості художника Івана Рашевського, охопити, якомога повніше і скласти в цілісну картину ті факти його біографії, які вдалося встановити. |
| format |
Article |
| author |
Бєлікова, Г. |
| author_facet |
Бєлікова, Г. |
| author_sort |
Бєлікова, Г. |
| title |
Іван Рашевський — відомий і невідомий |
| title_short |
Іван Рашевський — відомий і невідомий |
| title_full |
Іван Рашевський — відомий і невідомий |
| title_fullStr |
Іван Рашевський — відомий і невідомий |
| title_full_unstemmed |
Іван Рашевський — відомий і невідомий |
| title_sort |
іван рашевський — відомий і невідомий |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200801 |
| citation_txt |
Іван Рашевський — відомий і невідомий / Г. Бєлікова // Сіверянський літопис. — 1999. — № 1. — С. 26-61. — Бібліогр.: 92 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT bêlíkovag ívanraševsʹkijvídomijínevídomij |
| first_indexed |
2025-07-17T07:33:22Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:33:22Z |
| _version_ |
1837878585679937536 |
| fulltext |
ЮВІЛЕЇ
Галина Бєлікова
ІВАН РАШЕВСЬКИИ— ВІДОМИМ І НЕВІДОМИМ
Ім'я Івана Рашевського не можна назвати невідомим — час від:
часу, рідко, але настійливо, воно спливає в дослідженнях з історії ук
раїнського мистецтва, однак жодної, бодай невеликої, статті чи розвід
ки про його життя та творчість не написано. Не випадково навіть грун
товний енциклопедичний довідник «Чернігівщина»,1 статті якого систе
матизують і подають з якнайможливішою повнотою інформацію з усіх
аспектів життя Чернігова, обходить мовчанкою ім'я Івана Рашевського
— в силу того, очевидно, що довідка про нього потребувала роботи для
первісного збирання і осмислення матеріалу — роботи, яка ще ніким
не була проведена.
Стаття, що пропонується на розгляд, є підсумком тривалих пошу
ків, котрі дали змогу накреслити основну лінію життя і творчості ху
дожника, охопити, якомога повніше і скласти в цілісну картину ті фак
ти його біографії, які вдалося встановити. Обмежуюсь викладом лише
біографії художника, подаючи її через призму творчої діяльності та
взаємозв’язків митця з його оточенням. З дослідження свідомо виклю
чений аналіз творів Рашевського і його творчості в цілому — це тема
іншої, спеціальної статті, яка має відкривати каталог виставки, що го
тується до ювілею художника. Інформація про всі виявлені на сьогодні
роботи, в тому числі і втрачені, сконцентрована в «Каталозі творів»
Рашевського, що поданий до друку у збірник «Українська Академія об
разотворчого мистецтва та архітектури», випуск 6, 1999 рік. До катало-
га увійшли понад 170 творів, з них близько 40 існуючих нині, що збе
рігаються у музеях та приватних збірках Чернігова, Києва, Москви,
Львова, С.-Петербурга, Миколаєва.
Життя Рашевського в його різноманітних зв’язках є цікавою сто
рінкою в історії культури України, його вивчення має особливе зна
чення саме у контексті культурного середовища Чернігова, де на кінець
19 ст. склалося надзвичайно активне коло громадських діячів, що зі
грало видатну, але за межами Чернігова маловідому роль в культурі
України. З Черніговом переплелися долі найвидатніших діячів науки і
літератури, відомих кожен зокрема, і лише вивчення їх спільної праці
відкрило один з осередків України, громадське життя якого в окремі
періоди за насиченістю не поступалося Києву. Тому діяльності чернігів
ської інтелігенції приділено у статті не меншу увагу, ніж самому Ра-
шевському, оскільки вона важлива і як самостійне явище, і як сере
довище творчості художника. Кожен знайдений факт дружніх, родин
них, творчих стосунків митця цінний тим, що вносить свій штрих у
26 Сіверянський літопис
відтворення його цікавого забутого життя, яке у своїй цілості малові
доме навіть найближчим нащадкам.
Подаю біографію художника по змозі вичерпно, щоб створити доб
ротне підгрунтя для подальших пошуків майбутніх дослідників. Зва
жаючи на яскраву особистість Рашевського і його помітну роль в мис
тецтві України, немало цікавих знахідок ще попереду.
Рід Рашевських, як і більшість дворянських родів Чернігівщини,
походив з козацької старшини. У сім’ї жили перекази про засновника
роду, які поклав в основу відповідного розділу «Малороссийского ро-
дословника» Вадим Модзалевський. При цьому він користувався дани
ми, отриманими від Івана Григоровича та Олександра Яковича Рашев
ських: «Малороссийский казачий род Рашевских по совокупности всех
исторических и семейных даных, происходит из древнего, обширного и
многолюдного местечка Гадячского повита Полтавской губернии «Ра-
шевки» и появился в нынешнем Черниговском уезде в конце 16 или в
самом начале 17 столетия в рядах войсковой старшины. О местечке
«Рашевка» упоминает и Костомаров («Богдан Хмельницкий»)...»2 Те
пер Рашівка — селище Галицького району Полтавської області.
Обидва кореспонденти Модзалсвського накреслили генеалогічне
древо роду і опис герба.3 Однак між їх даними і тими, що згодом опуб
лікував Модзалевський, є деякі розходження щодо біографії засновни
ка роду, сотника Івана Рашевського. Олександр Якович повідомляв:
«Сотник по прозвищу «Малик» (Черниговского полка) убит в 1679 г.
в сражении с турками под Чигирином в армии князя Ромодановского
и гетмана Ивана Самойловича. Вдова его вышла замуж за полкового
есаула Черниговского полка Зеленского... за воинские заслуги мужа
получила во владение населенные земли при дд. Сибереж, Белоус...
Осняках, Красковском... каковое право владения было впоследствии
подтверждено универсалом гетмана Данила Апостола от 1728 года
(насколько помню) — находится в сенатском архиве».4 Але Модзалев
ський подає дещо інші дані: «Иван Рашевский, сотник Роисский (1690
—1692) ... владел деревней Осняками по надаче Черниговского полков
ника Василия Дунина-Борковского, до 1699 года»,5 а в його «Малорос
сийском гербовнике», виданому в тому ж таки, що і «Родословник»,
1914 році, ще іншу дату: «...сотник Осняковский (1676) и Роисский».6
Такі ж неузгоджені дані подаються ними і про герб. У Олександра
Яковича: «На червленом щите, окруженном арматурой и листьями ло
тоса, изображена серебряная змея, держащая в открытой пасти олив
ковую ветвь, а над головой змеи золотой крест против пасти». Опуб
лікований Модзалевським малюнок герба дійсно зображує змію, але
з яблуком в пащі і без хреста, зате з короною на голові.7
Це герб «Вонж», польського походження, невідомо коли запозиче
ний (як це зазвичай було з більшістю гербів козацьких родів) одним
з предків Рашевських. Вперше він зустрічається в 1784 році на печат
ці бунчукового товариша Рашевського (теж Івана).
Як пам’ять про козацьке минуле роду в сім’ї зберігався мушкетон
ватажка повстанських загонів Семена Гаркуші, що його в 1896 році
Іван Григорович подарував Музею Чернігівської Архівної комісії.8
Родовими маєтками Рашевських (а їх рід в 19 ст. вже ділився на
кілька галузок) були найперше села Роїще за 25 кілометрів на північ
від Чернігова (тепер Чернігівського району) та Великі Осняки, що зна
ходяться лише за кілька кілометрів від Роїща, але належать вже Ріп-
кинському району. Обидва постали на чудових берегах ріки Стрижень,
яка на території Чернігова впадає у Десну. На північ від Осняків, які
довгі роки були притулком художника, знаходиться болото і річка
Замглай, краса яких послужила Рашевському темою для великої кіль
Сіверянський літопис 27
кості пейзажів. Є дані, що село було заселене в 16 ст. за часів Сигиз-
мунда III панами Пироцькими, а в 1686 році Григорієм Самойловичем
віддане Федору Зел енському, від якого в 18 ст. перейшло до Рашев-
ського.
Батько художника, Григорій Йосипович, за даними Модзалевсько-
го, народився в Роїщах у 1807 році, але, за даними сина: «...родился 1
октября 1806 года в д. Большие Осняки Черниговского уезда, умер
там же 21 октября 1889 года. Воспитывался в Петербургском кадетском
корпусе, служил в кирасирах, участвовал в Венгерской кампании, был
начальником военного поселения в г. Чугуєве и Заведующим Тавриче
ским Земским коннозаведением в г. Симферополе, имел чин полковни
ка, был женат на Юлии Ивановне Трипольской (... нерозбірливо) Но-
возыбковском уезде, племяннице Черниговского губернского предводи
теля дворянства Н. И. Бороздны»9 — (народилася, за моїми підрахун
ками, 1824 року).
У Чугуєві в 1849 році у 43-річного батька і 25-річної матері наро
дився первісток — Іван, а згодом і дочки: Анна (1851), Катерина
(1853) та Олександра (1854).10 Збереглася копія свідоцтва про народ
ження Івана Рашевського,11 підписана в числі священиків соборної По-
кровської церкви Чугуєва дияконом У лановим — прототипом знамени
тої картини Рєпіна «Протодиякон». У рік народження Івана Рашев
ського Іллі Рєпіну було вже 5 років, в дорослому віці між ними існу
вали дружні стосунки, однак чи був початок їх дружби закладений са
ме в Чугуєві, сказати важко.
У 1858 році сім'я Рашевських вже проживає в Сімферополі, де
батько завідував «Таврическим конозаведением». В архіві художни
ка12 збереглися записні книжки батька і матері (в них, зокрема, йде
ться про лотерею на користь Симферопольської недільної школи з ре
чей дітей Рашевських), за якими лише і можна визначити рік перебу
вання сім'ї в цьому місті (але рік її приїзду туди залишається невизна-
ченим). В Сімферополі у 1861 році на 37 році життя померла мати
12-літнього Івана, а через 3 роки сім’я вже перебувала в Одесі. Про її
одеський період нічого невідомо, крім побіжного спогаду художника13
про його знайомство з 14-літнім Руфімом Судковським, майбутнім ма
риністом, з яким доля в майбутньому зведе Рашевського на петербур
зьких виставках. Про перебування сім’ї в Одесі свідчить тільки напис
батька на рукописі матері: «Драгоценную для меня рукопись эту да
рю дочери моей Анне в день ее ангела 25 июля 1864 года г. Одесса».14
Рукопис є промовистою подробицею характеристики матері. Це пере
писані французькою мовою уривки скандально відомого роману маркі
за Адольфа де Кюстіна «Росія в 1839 році», виданого у Парижі в
1843 р. Книга, що обезсмертила ім’я автора, дуже цінувалася росій
ськими демократами. Де Кюстін високо оцінює декабристів, Пушкіна,
Лєрмонтова, описує деспотизм самодержавства, мораль російської зна
ті, дає несхвальні характеристики деяким державним діячам, за що
навіть В. Жуковський назвав його собакою. Микола І заборонив книгу,
та вона ходила у списках (уривки почали друкуватися в «Русской ста
рине» лише в 1890 році, а вперше в Росії вона була видана в 1930-му).
Отож діти Рашевських у власній сім’ї доторкнулися заборонених ідей,
які потім в тій чи іншій мірі привели їх на революційну стежку. Най
більш трагічно це відбилося на долі Анни, якій з таким трепетним на
писом батька був вручений небезпечний рукопис на день ангела.
Після смерті дружини Григорій Йосипович вийшов у відставку і
переїхав (між 1864 і 1869 роками) в Осняки. Деякий матеріал щодо
цих подій подає Єфросинія Хир’якова, яка провела дитячі роки у Чер
нігові, згодом стала дружиною Хир’якова Олександра Модестовича
(псевдонім «Сакмаров») — письменника, редактора видання для наро
28 Сіверянський літопис
ду фірми «Посредник», співробітника багатьох літературних журналів,
де публікував оповідання, вірші,14 фельєтони, публіцистику.1- Сама
Є. Хир’якова залишила рукописні мемуари про Чернігів, про зустрічі
з Л. Толстим, А. Чеховим, І. Рєпіним, М. Лєсковим, М. Ге, про рух ду
хоборів, учасницею якого вона була. 16 У Чернігівському історичному
музеї зберігається її портрет, виконаний Миколою Ге. Після революції
сім'я Хир’якових опинилася в еміграції.
Хир якова добре знала Рашевських, зокрема Анну, яка була її вчи
телькою у гімназії, та Івана, другом якого був її брат Федір. її спога
ди про Рашевських не можна вважати достовірним джерелом, бо по
будовані вони не стільки на точних фактах і датах, скільки на пере
казах і дитячих враженнях, однак вони все ж цікаві як враження без
посереднього свідка: «...Мать ... была болезненная женщина, нужда
лась в теплом климате. Муж ее очень любил и не жалел для нее ника
ких средств. Она жила с тремя дочерьми на юге Франции, в Париже
или в Швейцарии. Муж с сыном жили в России... Мать Ван-Гри, как
впоследствии стали звать Ивана Григорьевича, умерла, сестры верну
лись из-за границы. Отец объявил им, что они жили выше своих
средств и надо сокращаться. Часть земель пришлось продать. Две мень
шие сестры поступили в женскую гимназию. Старшая стала учительни
цей гимназии, хотя впрочем это не было необходимо. Но она была
очень деятельная и не могла сидеть без дела. Дорогого французского
гувернера отпустили и Ван-Гри поступил в гимназию».17
Хир’якова не пише про життя сім’ї на півдні — у Сімферополі і
Одесі, та і про те, що смерть матері сталася не за кордоном, вона, оче
видно, не знала.
Для Івана Рашевського приїзд в Осняки припав між 14— 19 рока
ми його життя. Так в юності він опинився в атмосфері, в якій плекали
ся спогади про козацьке минуле, про старшинські роди, вихідцями з
яких були майже всі дворянські фамілії Чернігівщини: Лизогуби, До
рошенки, Константиновичи Маркевичі, Савичі, Дуніни-Борковські, Бо-
роздни, Тризни, Забіли, Кулябки, Лазаревські, Мокієвські... В їх се
редовищі жив інтерес до минулого України, зокрема, Чернігова, істо
рія якого — і давніх часів Чернігівського князівства, і недавніх років
Малоросійської губернії — надавала йому ваги міста з певними пере
вагами в традиціях над іншими губернськими містами.
Загальновідоме те піднесення національного культурного руху, яке
розпочалося саме в 1860-і роки. Виникають напівлегальні «громади»,
значні сили громадівців були зосереджені в Чернігові, де вели типову
для «громад» культурно-освітню роботу. Видавці і редактори першо
го українського журналу «Основа» — Білозерський В., Куліш П., Мар
кович О. — були безпосередньо пов’язані з Чернігівщиною, а авторами
публікацій, поруч з київськими, харківськими, полтавськими громадів-
цями були й чернігівці — Л. Глібов, С. Ніс, М. Вербицький, О. Лаза
ревський.
Останній саме в цей час (з 1861 року) після закінчення Петербур
зького університету з’явився на Чернігівщині, де спочатку служив у се
лянських, згодом — в судових установах, починав свої історичні праці
з публікацій в «Черниговских губернских ведомостях». Приїзд в Чер
нігів щасливо співпав з початком виходу «Основи», де теж були вміще
ні його перші студії з історії України. Отримавши під час служби в
Чернігові можливість ознайомитися з судовими архівами, він вивчав
документи архіву чернігівської казенної палати і особливо зацікавлено
— архів Генеральної військової канцелярії, в якому виявив знамени
тий «Генеральний (Рум’янцевський) опис Малоросії».
У цей же час в Чернігові починає виходити «Черниговский лис
ток», де найбільше публікацій належить самому редакторові і видавце
Сіверянський літопис 29
ві — Леоніду Глібову. Багатий матеріал з місцевого життя подавали
«Черниговские губернские ведомости», і навіть після реакції 1863 року
з закриттям «Основи» і «Черниговского листка» громадське життя не
затихає. Діють невеликі, але яскраві як для провінції осередки куль
тури, якими стали, перш за все, чернігівські гімназії і окремі поміщиць
кі гнізда. Із спогадів Хир’якової: «Роище — имение генерала Федора
Рашевского. С его дочерьми занимался И. Дорошенко. Начались зна
комства, чтения. В Роище стали наезжать целые компании учителей и
студентов. Занятые люди приезжали по субботам, оставались на воск
ресенье. Привозили журналы, книги, устраивали чтения, споры. Бывал
и Глеб Успенский, который был еще студентом, бывал и Маркевич, ав
тор истории Малороссии и много других лиц, известных потом в лите
ратуре и науке. Образовался украинофильский кружок, стали издавать
свой украинский журнал, собирать народные песни, сказки, пословицы
и т. д.».18
Хир’якова помиляється — автор відомої «Історії Малоросії» Мар
кевич Микола Андрійович не міг бути учасником описаних подій, бо
жив в Турівці, поблизу Яготина, і помер у 1860 році. Можливо, вона
має на увазі Марковича Олександра Михайловича, чернігівського гу
бернського предводителя дворянства, члена Чернігівського комітету по
звільненню селян. Він автор незакінченого і неопублікованого «Опису
Малоросії», кількох праць з історії Чернігівщини (зокрема Глухова і
Гамаліївського монастиря), видавець частини мемуарів свого діда, Яко
ва Марковича. Помер в 1865 році. Але слова Хир’якової можуть стосу
ватися і третього Марковича — Опанаса Васильовича, відомого фольк
лориста і етнографа, який з дружиною — Марком Вовчком — в 1861
році повернувся з Петербурга, де працював в редакції «Основи». У
Чернігові почав службу мирового посередника, опублікував багато
фольклорних матеріалів в «Черниговских губернских ведомостях», в
першій книзі «Записок Черниговского статистического комитета». По
мер у Чернігові в 1867 році.
Гліб Успенський закінчив чернігівську гімназію в той самий зна
менний багатьма подіями 1861 рік. У старших класах навкруг нього
групувалася гімназична молодь, що збиралася на його квартирі. Реда
гував щомісячний рукописний журнал «Молодые побеги», де з’явилися
його перші проби пера. Слова Хир’якової підкреслюють той відомий
факт, що він навідувався у Чернігів і в 1862—1865 роках під час кані
кул, ставши студентом Петербурзького, а згодом — Московського уні
верситетів. Чернігів, де жила його сестра Олександра, він відвідував і
у зрілому віці. В автобіографії коротко згадував про навчання в чер
нігівській гімназії, присвятив кілька оповідань провінційному життю
міста.
Особливий вплив в гімназичні роки справив на нього Леонід Глі-
бов, який почав викладати в гімназії з 1858 року. На час закінчення
Успенським гімназії він тільки розпочинав видання «Черниговского
листка» і вміщував свої перші байки в «Губернских ведомостях». Од
нак як вчитель гімназії зіграв в становленні Успенського значну роль.
У 1863 році, коли вийшла його перша збірка, «Черниговский листок»
закрили, а Глібова вислали в Ніжин. Повернувшись у Чернігів в 1867,
він до кінця життя завідував земською друкарнею, полишивши вчите
лювання.
Приблизно в цей час з явився у Чернігові Іван Рашевський. Неві
домо, чи був він знайомий з Успенським, однак з Леонідом Глібовим
підтримував стосунки до самої смерті байкаря. Чернігівцям добре відо
мий вірш Глібова, адресований Рашевському, а на останній збірці його
байок 1882 року рукою художника написано: «Получено от автора.
1882 года», а далі — дарчий напис Леоніда Глібова: «Високоповажно
го Сіверянський літопис
му добродієві Івану Григоровичу Рашевському. Щоб згадував частіш
про того, хто байку вибрехав про Квачана Товстого і про його кудла
тую мораль. Чернігів, 17.IX. 1891 року».19 Через 4 роки, в 1895-му, вже
після смерті байкаря Рашевський ілюстрував видану в Чернігові Олек
сандром Ґлібовим книгу «Байки Глібова».
Щодо стосунків Рашевського з Лазаревським, то конкретних даних
немає, але вони здаються неминучими, оскільки Лазаревський прожив
в Чернігові до від’їзду в Київ у 1880 році. Рашевський, почавши в Чер
нігові професійну і громадську діяльність в середині 1870-х років, мав
неодмінно знати Лазаревського особисто.
Ілля Петрович Дорошенко (згаданий Хир'яковою) — викладач
математики в чоловічій гімназії з 1862 року та її інспектор з 1864-го;
інспектор народних училищ. Був кореспондентом Марка Вовчка під
час її перебування за кордоном до 1867 року. Матеріали Дорошенка
були нею передані Герцену в «Колокол». У 1871 році, після перетво
рення жіночого училища в Чернігівську жіночу гімназію, очолив її.
Ученицею гімназії стала Хир "якова:
«Для создания женской гимназии князь Голицин помог...
Руководителем воспитательной части был поставлен Дорошенко...
Илья Петрович пригласил в учителя своих бывших лучших учеников,
которые как раз окончили университет и начали уже свою педагоги
ческую деятельность. Он их знал не только как своих учеников, они
студентами принадлежали к компании, ездившей в Роище, — Вербиц
кий, Константинович, Хижняков и др.».21 Для Іллі Дорошенка і Ми
коли Вербицького поїздки в Роїще скінчилися родинними стосунками
— обидва одружилися на дочках Федора Рашевського: Дорошенко -
на Єлизаветі, Вербицький — на Катерині. Обидві сім'ї жили в одному
будинку при гімназії, і деякий час в сім'ї Вербицьких жила Єфросинія
Хир’якова. Ілля Дорошенко помер у 1885 році бездітним.
Одна дочка Вербицького Віра згодом стала дружиною Миколи Во
роного і матір’ю Марка Вороного, інша — Ольга — у 1903 році була
вислана до Сибіру за зв’язок з есерами. Микола Вербицький-Антіох по
ходив з роду, що брав початок від знатного військового товариша Сте
пана Вербицького і Новгородсіверського наказного сотника Михея Ан-
тіоха. Народився у сім’ї чиновника Чернігівського губернського прав
ління, під час навчання в гімназії дружив з Глібом Успенським. Почав
вчителювати у Чернігівській чоловічій гімназії в 1866 році; з відкрит
тям жіночої гімназії викладав літературу і в ній. Друкувався з 1862 р.
в «Основі», був активним дописувачем «Черниговского листка» Глібо
ва, увійшов в літературу під псевдонімами Миколайчик, Білокопитий,
Перебийніс, Чернігівець і ін. Хир’якова: «Русский язык нам преподавал
Николай Адреевич Вербицкий, общий любимец нашей гимназии, его,
впрочем, любили и в мужской. Он был остроумен и «ради красного слов
ца не жалел ни мать, ни отца...».22
Щирі спогади про гімназію залишив тепер напівзабутий, колись
надзвичайно плодовитий письменник Ієронім Ясинський, автор «Романа
моей жизни», значна частина якого присвячена Чернігову і Києву:
«Воздух в черниговской гимназии был уже не такой, как в Нежине.
Другой воздух. Учителя были, большею частью, молодые, либеральные.
Искренней привязанностью учеников, даже любовью пользовался учи
тель словесности Н. А. Вербицкий-Антиохов. Читал он литературу сво
бодно, по-профессорски, вел себя с учениками вне класса, как товарищ,
у него собирался на квартире избранный кружок. Даже солнце как-то
ярче светило в стенах Черниговской гимназии... отрадно вспоминать та
ких учителей, как двадцатилетний Константинович (он окончил универ
ситет девятнадцати лет), читавший историю, и старший брат его Мит
рофан — естественник и свободомыслящий юноша. Вербицкий и оба
Константиновича были в полном смысле нашими учителями и товари-
Сіверянський літопис 31
щами. Благодаря им, внимание к книге процветало в гимназии. Малей
шие новинки книжного рынка нам были известны. Мы соперничали со
своими наставниками по части усвоения всего, что появлялось светлого
в литературе и значительного в науке...».23
Роль Вербицького як письменника в історії української літератури
видатна, а для становлення чернігівської молоді його педагогічний та
лант (як і Леоніда Глібова) був навіть важливішим. Ученицею Вер
бицького була Марія Заньковецька, що починала грати в драмгуртку
при приватному пансіоні С. Осовської, який очолював Глібов. Згодом
уродженець Чернігівщини, поет І. Савич (Лук’яненко) в поемі «Марія
Заньковецька» створив художній браз Миколи Вербицького.
За відгуком ІІІ-го відділення (1875), Вербицький «был учителем
многих молодых людей, привлекавшихся к дознанию в противоправи
тельственной пропаганде», керував таємними сходками і користувався
«большой популярностью как по своей даровитости, так и по товари
щеским отношениям к воспитанникам»,24 за що в 1874 році його пере
вели до Рязані, згодом — до Орла, де його учнем був Леонід Андреев.
Зустріч Рашевського з Вербицьким відбулася, мабуть, приблизно
у 1868—1869 роках, коли Рашевський здавав Вербицькому іспити на
атестат в чернігівській гімназії. Відразу, у 1869 році він від’їхав до уні
верситету в Київ, але можна гадати, що стосунки з Вербицьким з цьо
го часу не переривалися, оскільки вони поріднилися — нерідна сестра
Рашевського Катерина Федорівна стала дружиною Миколи Верби
цького.
Вербицький виїхав в Рязань у 1874 році — якраз в час перебуван
ня Рашевського в Петербурзі, але попри ці події вони зустрічалися
цього року — ним датований портрет Вербицького, перший з відомих
нині творів Рашевського. Як свідчить підпис, цей малюнок був викона
ний у 1874 році в Осняках. Приблизно цим же часом датується й ін
ший — живописний — портрет Вербицького роботи Рашевського, який
дійшов до нас зменшеним, обрізаним по краях. А вже після повернення
Вербицького з Орла в 1900 році між зрілими митцями поновилися тіс
ні творчі стосунки, які знайшли відображення у творчості обох. У
1902 р. Рашевський виконав третій портрет Вербицького, один з най
виразніших в його творчості,25 а в 1904 р., до 35-ліття літературної
діяльності Вербицького, записав з уст письменника його біографію і
опублікував, супроводивши останнім портретом і вступною статтею, яку
закінчив словами: «Невольно навертываются слезы, когда подумаешь,
что эта «трудная повесть» может служить схемой для описания жизни
многих талантливых людей на Руси».26
Через чотири роки в Тулі вийшли (у третьому виданні) «Очерки
из охотничьей жизни» Вербицького, де в оповіданні «Рыжий» один з
головних героїв — Ван-Грі (Іван Григорович) «человек с двуствольным
носом». Тема полювання стала одною з головних в творчості обох: у
Рашевського вона втілена в десятках картин, у Вербицького вийшло
три збірники нарисів з мисливського життя. Обидва пристрасні мис
ливці, вони провели разом багато днів на лугах Десни і на Замглаї,
про що Вербицький писав:
«И не смущала нас забота,
И нам убежищем от зла
И утешением охота
В невзгодах жизненных была;
Когда мы, небо нагревая,
Ружейной частою пальбой
Пространства мокрые Замглая
Усердно меряли с тобой».27
32 Сіверянський літопис
А першим документальним свідченням їх зустрічі є атестат про
успішну здачу екзаменів у 1869 році 20-річним Іваном Рашевським ра
зом з випускниками VII класу чернігівської гімназії. Рашевський от
римав домашню освіту, а в гімназії лише здав екзамени на атестат, в
якому визнаний придатним до університетського навчання. Атестат під
писали: «Инспектор гимназии И. Дорошенко, учитель русского языка
и словесности Н. Вербицкий-Антиох, секретарь совета учитель истории
и географии Н. Константинович».28 Всі троє згодом стали родичами сво
го учня — Дорошенко і Вербицький, як згадувалося, були одружені з
нерідними сестрами художника, а Микола Олександрович Константи
нович — з його рідною, наймолодшою сестрою Катериною. Це саме на
їхньому подвір’ї по вул. Гончій була кам’яниця часів гетьманства, яку
в 1920-і роки описував Стефан Таранушенко як «кам’яницю Константи -
новичів» (зруйнована у роки війни). «Это маленькое старинное строе
ние, подобное войсковой канцелярии Мазепы на Валу над Десной. В
глубокий каменный мешок шла узкая каменная лестница, по которой трудно
было спускаться... Внизу было страшно, и я помню вделанные
в стены железные кольца... кого к ним приковывали, зачем и что тво
рили там в каком-нибудь XVII веке?» — згадувала Ірина Василівна
Варзар.29 Рід Константиновичів брав початок від козацького старшини
Родіона Константиновича. Микола Олександрович, один з улюблених
викладачів гімназії, був «...статский советник, председатель чернигов
ской губернской земской управы, вместе с А. Лазаревским составил
«Обозрение Румянцевской описи Малороссии», в котором лично ему
принадлежит труд с 415 по 857 страницу». Помер він рано, до 1889 ро
ку (45-річного віку),30 залишивши дружину з двома дітьми.
За час недовгого перебування в гімназії Рашевський зблизився з
сином князя Сергія Павловича Голіцина, який в цей час був губерна
тором Чернігова (з 1861 по 1870 рік). «Иван Григорьевич был в прия
тельских отношениях с князьком Голициным, они почти не расстава
лись, или князек гостил в их имении, или Иван Григорьевич — у кня
зька».31
Сергій Павлович Голіцин (1815— 1887) був ад’ютантом Олександ
ра II в роки його перебування наслідником цесаревичем, і на пропози
цію царя став членом редакційних комісій по підготовці реформи 1861
року, виконуючи відомі «Положення» на посаді Чернігівського губер
натора. У 1850-і роки друкував статті в Брюсселі, Карслуе, згодом —
в «Русском вестнике» і в «Русской старине», опікувався освітніми за-
кладами для селян і чернігівськими гімназіями. Його зусиллями жіноче
училище було перетворене на гімназію. Після від’їзду з Чернігова жив
в Петербурзі, де в його домі у 1874 році під час вступу в Академію ху
дожеств проживав Іван Рашевський (якихось даних про сина князя,
приятеля Рашевського, не виявлено).
Відразу після отримання атестату в 1869 році Рашевський вступив
на юридичний факультет Київського університету. Майже одночасно з
ним в університет, що здавна був Меккою чернігівських гімназистів,
вступили і його друзі по гімназії — Ієронім Ясинський, Василь Варзар
і ін. Про навчання Рашевського в Києві збереглися короткі записи в
щорічних списках студентів юридичного факультету.32 Паралельно у
списках медичного факультету з 1866 року відзначений ще один Іван
Рашевський — родич художника, син Федора Павловича Рашевського,
керуючого акцизними податками Чернігівської губернії, в маєтку яко
го — Роїщах — відбувалися описані вище зібрання чернігівської інте
лігенції. Це представник другої гілки роду Рашевських, яких на Чер
нігівщині в кінці 19 ст. було три. Іван Федорович став відомим в Чер
нігові лікарем, жив по вулиці Лісковицькій і відігравав помітну роль в
громадському житті міста, перебуваючи довгий час під таємним нагля-
Сіверянський літопис 33
дом поліції за участь в революційному русі. Був одружений на Єлиза
веті Олександрівні Константинович, дочці колезького асесора (а його
сестри були дружинами Вербицького і Дорошенка).
Саме йому художник згодом подарував один із своїх кращих (з
нині існуючих) пейзажів «Замглайське болото» — з дарчим написом
«Ивану Рашевскому — Иван Рашевский» (знаходиться в Києві у при
ватного власника, сім’я якого після революції проживала у будинку на
Лісковицькій разом з сином Івана Федоровича — Петром Івановичем).
Третю гілку роду становили Рашевські-цукрозаводчики. її голов
ними представниками були Микола Миколайович, директор Мар’їно-Го-
родищенського заводу в Київській губернії, та його брат Петро Мико
лайович, власник заводу в Пєнах Курської губернії, який мав маєток
в Чернігові в урочищі «Рашевщина» («Чернігівська Швейцарійка»).
Першою дружиною Петра Миколайовича була Надія Миколаївна Кон
стантинович, портрет якої, відомий лише за спогадами, написав (на
повний зріст біля піаніно) Рашевський,33 а після її смерті другою дру
жиною стала Калерія Ржевська, два портрети якої виставляв Іван Гри
горович у 1912 році на 20-й виставці С.-Петербурзького товариства ху
дожників (не зберглися).34 За спогадами її дочки Ірини Рунової,35 між
художником і її матір'ю були довірливі душевні стосунки, сама вона
теж звіряла Івану Григоровичу свої дитячі таємниці, пам’ятала деякі
його твори і кількома з них володіла. їх доля після смерті Рунової, що
жила в місті Чирчик Ташкентської області, залишається невідомою.
Деякі спогади про твори Рашсвського і кілька картин зберегли інші
нащадки цукрозаводчиків, що проживають у Львові. Іван Григорович
часто жив у будинку на «Рашевщині» і в 1912 році одружився другим
шлюбом з сестрою Петра Миколайовича — Тетяною Миколаївною, піа
ністкою, вчителькою музики в гімназії. Однак і другий його шлюб ви
явився нетривким, і вже в 1914 році Тетяна Миколаївна, уроджена Ра-
шевська, стала дружиною знову ж таки Рашевського (!) (за що її
жартома називали «Рашевською в кубі») — Петра Івановича, який
проживав на Лісковиці. Іван Рашевський за недовгий час життя з нею
виконав немало її зображень.
Обширний рід Рашевських, тепер майже забутий, славився багать
ма представниками — педагогами, лікарями, юристами, військовими.
Найчастіше Рашевські обирали військове поприще. Так, прославив свій
рід Сергій Олексійович Рашевський, герой Порт-Артура, вбитий на
форті № 3 в 1904 році разом з генералом Кондратенком. У Вітчизняній
війні 1812 року відмітився Аполлон Якович Рашевський, учасник боїв при
Бородіно, Лейпцігу, Парижі, городничий міста Россієн.
Ще один Іван Федорович — тезка чернігівського лікаря — був ві
домим педагогом, викладачем літератури імператору Миколі II і його
братам та сестрам, директором Петровського комерційного училища,
одним із засновників перших жіночих курсів в Петербурзі.
У житті художника Івана Рашевського склалося так, що не лише
в Київському університеті разом з ним навчалися Івани Рашевські
(один — на медичному, другий — на фізико-математичному факульте
ті), а й під час його короткого перебування в Петербурзькій Академії
художеств там вчився (і теж вільним слухачем!) Іван Рашевський —
католик, випускник Холмської гімназії, згодом — вчитель малювання
в Оренбурзькій гімназії (в архіві Академії художеств ці дві особи по
милково подаються як одна).’6 Одночасно в Росії працював ще один
художник, поляк Рашевський (щоправда, Михайло), гравюри якого ви
ходили в ілюстраціях до журналу «Нива».
Навчаючись в Києві, Рашевський здружився з майбутнім письмен
ником, теж випускником чернігівської гімназії Ієронімом Ясинським:
34 Сіверянський літопис
«Через год в университет поступил и сблизился со мной Рашевский,
прозванный Вангри. Он был «аристократик», посещал губернаторский
салон, умел щегольски одеться, пел, играл и недурно рисовал. Сначала
он корчил из себя дворянина, но еще в гимназии демократы задали
ему трепку, когда он снабдил всех учеников чернильницами, лишь бы
только товарищи не залезали своими перьями в его серебряный несес
сер. В конце концов он стал отличный малый. Он был отзывчивый
юноша, и, кое-как кончив курс юридических наук, весь отдался искусст
ву; картины его часто можно было видеть в течении полувека на пе
тербургских выставках».37
Ієронім Ієронімович Ясинський — син поляка, харківського адво
ката, і українки, дочки полковника Максима Бєлінського, героя Боро
діно (згодом Ясинський обрав одним із своїх псевдонімів ім’я діда).
Навчався на природничому факультеті спершу Київського, потім — Пе
тербурзького університету, якого не закінчив, і в першій половині 1870-х років
став чиновником чернігівського акцизного управління, потім —
секретарем чернігівської земської управи. Одночасно починає вміщува
ти наукові статті, вірші, фельєтони, нариси в київських і московських
виданнях. З 1878 року — член редакції журналу «Слово»; в середині
1890-х — редактор «Биржевых Ведомостей», з 1900 — видавець та ре
дактор «Ежемесячных сочинений», засновник журналу «Беседа». Над
звичайно плодовитий письменник — ще до 1890 року вийшло «Полное
собрание повестей и рассказов» в 4-х книгах, «Собрание романов» в
3-х книгах. Літературно-громадські позиції Ясинського еволюціонували
від народницького напрямку через захист «чистого мистецтва» до при
страсного захоплення символізмом. Тепер маловідомий широкому чи
тачеві, в свій час він отримав щонайвищі оцінки з боку літературних
побратимів. Одну з найяскравіших характеристик дав А. Ізмайлов:
«Современное поколение уже не застало часа большого успеха это
го писателя. Как-то вдруг, в пору яркого горения этой звезды, на нее
нашли тучи и заслонили ее. Позднее иногда она разгоралась момента
ми острым и беспокоящим светом. После Лескова никто не вкушал так
болезненно терний писательства и огорчений писательского одиноче
ства. Он выстоял против ожесточеннейших критических походов. Вре
менами против него составлялись как бы немые заговоры молчаний. И
как у Лескова, с которым у него есть вообще много общего, — и по тем
пераменту чистого художника, и по задору шествия против течения, и
по превосходному мастерству сюжетной выдумки, и по редкому ощуще
нию стиля, — бурные нападения и злое замалчивание шли совершенно
независимо от падений или вспыхиваний этого таланта, ровно горящего
на протяжении всей жизни.
Звезда Ясинского взошла на самом рубеже восьмидесятых годов.
Первые сочные, ароматные рассказы его появились в «Отечественных
записках», в которых тогда оставался уже последний великан — Сал
тыков... Так вдруг среди гражданственных повестей с либеральной тен
денцией, среди милых, но анемичных рассказов Гаршина загорелись
первые рассказы Ясинского... От его «Наташки» Салтыков пришел в
восторг... Старому литературному волку и на этот раз не изменил его
глаз. В молодом авторе шел настоящий писатель».38
Широке коло спілкування Ясинського охоплювало не лише літера
торів — його інтересам були близькі і проблеми мистецького життя.
Як додаток до «Ежемесячных сочинений», він з 1900 року видавав
збірку репродукцій з різних картин під назвою «Живописец». Це саме
йому адресовані хрестоматійні слова Рєпіна: «Дорогий Ієроніме Ієро-
німовичу! Помер наш товариш Микола Корни лович Пимоненко. Яка
втрата для передвижної! Він був справжнім українцем: його не забуде
рідний край за правдиві і милі, як Україна, картини і живі малюнки...
Сіверянський літопис 35
Як би було відрадно, щоб ви написали про Пимоненка ваше правдиве
й гоже слово. Ваш І. Рєпін».39
Були у Ясинського і спроби власних можливостей в живописі —
в 1913 році на 20 виставці С.-Петербурзького товариства художників
в Москві він виставив «Автопортрет» (що відомо лише за каталогом
виставки). «Портрет І. Ясинського» (малюнок олівцем) виконав
М. Врубель.
Особливу цінність становить книга спогадів, видана Ясинським у
кінці життя — «Роман моей жизни», в якій багато сторінок присвяче
но Чернігову, навчанню в університеті й Івану Рашевському, дружба з
яким продовжувалася все їх життя. Один із київських спогадів 1885
року «Стояли весенние, теплые дни, когда к нам в гости приехал Гар
шин. Он был один, без жены... За обедом Гаршин потешал нас юмо
ристическими стихотворениями Буренина, которые знал наизусть... При
ехал с женою художник Рашевский, старый мой товарищ по универси
тету и по земству, пришел Демчинский... Еще подошло два профессора
— Мищенко, переводчик Фукидида, и Козлов, философ, автор «Генези
са пространства».40
Зі слів Ясинського відомо, що на час навчання в університеті при
падають і перші проби пера Івана Рашевського: «Мне и приятелю
моєму Вангри — Рашевскому, писавшему о театре, Рокотов (редактор
«Киевского Вестника» — Г. Б.) предложил, кроме гонорара, еще две
комнаты с отоплением в полуподвале под редакцией...»4* (ранні статті
Рашевського в київських газетах поки що не виявлені).
Перші мистецькі проби Рашевського, якщо вони були в універси
тетський період, теж залишаються невідомими. Художнє життя Києва
початку 1870-х років бідне подіями. Місцеві художні сили слабкі. У
рік вступу Рашевського в університет при першій промгімназії відкри
лася школа М. Мурашка, але аж в 1875 році, вже після від’їзду Ра
шевського з Києва, вона оформилася як самостійна. Очевидно, значною
подією була для майбутнього художника перша пересувна виставка,
відкрита 1872 року в залі дворянських зібрань. Пересувні виставки по
жвавили художнє життя в Україні, де з кінця 1860-х почалося утво
рення місцевих шкіл.
Дещо про університетські роки Рашевського згадує і Хир якова,
старший брат якої Федір був другом Рашевського по гімназії і універ
ситету: «Год спустя отец Ван-Гри умер и он стал сам помещиком, сам
ездил на земские собрания. В первый год его выбрали в члены губерн
ской управы. Он решил совместить университет и управу. Иногда ездил
в Киев в университет, пропуская управу, но чаще пропускал универси
тет...»42 (чергова помилка Хир’якової — батько художника помер знач
но пізніше, в 1889 році).
Ще не закінчивши університету, Рашевський відвозить в Петер
бург прохання про прийом в Академію художеств, в якому вказує:
«...Жительствую на углу Невского проспекта и Троицкого переулка,
дом № 43, квартира князя Сергея Павловича Голицина... Действитель
ный студент юридических наук... Иван Рашевский. 5 декабря 1873 го
да».43 У березні 1874 року він був прийнятий в Академію (із звільнен
ням від лекцій і екзаменів по загальноосвітніх предметах) за умови,
що надасть університетський атестат. Він став вільним слухачем по
класу пейзажу в майстерні академіка Льва Лагоріо. Цікаво, що Ра
шевський слідує загальній тенденції — більшість вихідців з України
вибирали пейзажний чи батальний класи. Під час недовгого перебуван
ня Рашевського в Академії там працювали П. Мартинович, К. Костан-
ді, І. Селезньов, О. Сластіон. Через два роки прийшов Сергій Василь
ківський, разом з яким Іван Рашевський згодом багато років був чле-
36 Сіверянський літопис
ном С.-Петербурзького товариства художників. Невідомо, які мотиви
спонукали Рашевського обрати клас Льва Лагоріо, можливо, вони бу
ли знайомі ще до того.
У 1850-і роки Лагоріо зблизився з групою художників, творчі ін
тереси яких були тісно пов'язані з Україною: Л. Жемчужниковим,,
А. Бейдеманом, А. Агіним, М. Микешиним, К. Трутовським, І. Соколо
вим, і в 1853 році відвідав Україну, зокрема, Чернігівщину, свідченням
чого є його пейзаж «Палац Розумовського в Батурині».44 К. Трутов-
ський, згадуючи пізніше про дружні зібрання художників-однодумців,
писав до Д. Полонського у листі з Яківлівки: «Когда Вы написали, что
Бейдеман, Лагорио, Соколов были у Вас, провели вместе Вы вечер, так
захотелось увидеть их... Теперь наш старый кружок соберется вместе»
(лист від 1860 року).4л Однак інтерес до жанрового живопису, що так
яскраво проявлявся у Л. Жемчужникова, I. Соколова, К. Трутовсько
го, не був притаманний Л. Лагоріо. Розквіт його творчості випадає на
1860-і роки, коли безпосередність роботи з натури у його творах поєд
нувалася з певною штучністю колористичних ефектів академічного жи
вопису. Під впливом загального перелому, що наступив в ^мистецтві,
Лагоріо прагнув подолати традиційну систему академізму. Його вис
тавки користувалися великим успіхом, однак досягнута ним першість
тривала недовго, і перелом, що було намітився в творчому методі Ла
горіо, не був ним до кінця реалізований. Все ж прагнення до натури,
до передачі безпосередніх вражень від природи він зберіг, і ця якість
навіть у 1880-х роках викликала у Рашевського захват, який він пере
дав в одній із своїх критичних статей. При повній відсутності матеріа
лів, які б розкривали історію стосунків Рашевського з Лагоріо, дещо
про їх відносини говорить лист Рашевського до Ясинського, в якому
він згадує, що суботній вечір проводить у Лагоріо.46
Твори Рашевського, виконані за рік перебування в Академії, неві
домі. У його пізніших пейзажних роботах вплив творчої манери Лаго
ріо безсумнівний. Зближувало їх і спільне членство в С. -Петербурзько
му товаристві художників протягом десятків років. У
У 1875 році через невідомі обставини Рашевський залишив Акаде
мію художеств і повернувся в Чернігів. За час його відсутності нема
ло близьких йому людей примкнули до руху народовольців, який на
початку 1870-х років набирав силу. Перебуваючи в Київському універ
ситеті, Іван Рашевський не був до нього причетний, але його родич,
теж студент університету, Іван Федорович Рашевський, став активним
учасником руху. У 1872— 1873 рр. входив в Київський гурток П. Ак
сельрода, який приєднався до петербурзької організації чайковців.
Арештований в 1874 році в справі про пропаганду в імперії, з 1876 ро
ку був взятий під нагляд поліції у Харківському повіті, де служив
фельдшером. У 1881 році повернувся на Чернігівщину, гласний нагляд
було замінено негласним. До кінця життя служив лікарем земської лі
карні в Чернігові, був відомий як активний громадський діяч.47
У часниками революційних подій стали і сестри художника Анна і
Олександра, які в 1871—72 році виїхали в Швейцарію, де у той час в
Цюриху знаходився центр російських політичних емігрантів (лавристів
і бакунінців). З ними поїхали чернігівчани Василь Варзар, Лев Гінз-
бург, Софія Константинович (вчителька географії жіночої гімназії, ро
дичка Рашевських). Про життя колоністів, їхню видавничу та органі
заційну діяльність розповів учасник тих подій М. Кулябко-Корецький
в книзі «Из давних лет. Воспоминания лавриста» (книгу видало у 1931
році «Всесоюзное общество политкаторжан и ссыльнопоселенцев», яке
вже в 1935 році було ліквідоване Сталіним слідом за Товариством ста
рих більшовиків. Видання Товариства знищувалися). М. Кулябко-Ко
рецький, людина з маловідомою біографією, — до речі, теж нащадок
Сіверянський літопис 37
давнього чернігівського роду, що увійшов до «Родословника» Модза-
левського — закінчив Київський університет і в 1872 році приїхав до
Цюриха. Він пише: «По странной случайности, Цюрих посещали в то
время по преимуществу профессора Киевского университета... Из их
числа, упомяну Михаила Петровича Драгоманова... >г8 Далі називає
Г. Н. Цехановецького, професора політекономії, А. Ф. Кістяківського,
професора криміналістики, H. І. Зібера, професора політекономії, який
подав у відставку на знак протесту проти несправедливого звільнення
Драгоманова.
Далі: «Женский персонал Цюрихской русской колонии едва ли
уступал мужскому. Сколько ушатов помоев и грязи вылито было на
головы этих злосчастных цюрихских «нигилисток»... А между тем, про
жив в их среде почти в ежедневном общении около года, я, положа ру
ку на сердце, могу положительно утверждать, что более высоконравст
венной среды мне не приходилось наблюдать ни среди русского студен
чества, ни в среде писателей и журналистов в столицах».
1 зокрема: «Был еще один эмигрант — Турский, с которым мне
не пришлось встретиться, т. к. он еще до моего приезда в Цюрих или
же вскоре после этого выехал в Кларан или Монтрэ вместе со студент
кой Рашевской, вскоре умершей там от туберкулеза. Эта Рашевская,
говорят, обладала недюжинными музыкальными дарованиями и была
популярна в Цюрихе как автор распространенной и в России музыки
на стихи Навроцкого об утесе Стеньки Разина: «Есть на Волге утес...».
Далі знову зустрічаються згадки про Рашевських: «Затем в моей
памяти из знакомых мне цюрихчанок следуют: сестры Рашевские, из
которых одна уже мною упомянутая..., и другая, тоже талантливая пи
анистка Александра Григорьевна Рашевская, вышла в России замуж
за студента-технолога В. Е. Варзара и вошла в состав кружка лавров-
цев в Петербурге. Вспоминаю, кроме того, родственницу Рашевских —
Константинович...»
Згадує Ірина Василівна Варзар: «В 1872—73 гг. сестры Рашевские
стали членами группы Интернационала. После разгрома Парижской
коммуны они долго не могли смириться с поражением ее. Вспоминая
это время, мой дедушка рассказывал, как он со своей будущей женой
Александрой Григорьевной Рашевской и ее сестрой Анной и друзьями
часто ходили на обрыв в окрестностях Женевы, где внизу была фран
цузская граница, и пели с вызовом «Кроманьолу», «Са ира» и другие
революционные песни, среди которых была песня Анны Григорьевны
«Есть на Волге утес» как гимн народников».49
У 1873 р. царським наказом колонія була ліквідована, (згодом в
Швейцарії в 1920 році вийшла книга «Русская революционная эмигра
ция 1870-х годов в Цюрихе-Лозанне-Женеве»).
Доля учасників колонії склалася по-різному. Василь Варзар і
Олександра Рашевська повернулися в Петербург, де увійшли до гурт
ка лавристів. Софія Константинович, сестра згаданого раніше Миколи
Константиновича, по чоловікові Максимовська, була заарештована в
1874 році у справі про пропаганду в імперії, але звільнена за браком
доказів, у 1875 році заарештована знову за участь у демонстрації під
час страти в Петербурзі Паніна і Плотникова і вислана у місто Буй
Костромської губернії, звідки її, вже хвору «на чахотку» (як пише Хи-
р’якова), привезли до Чернігова, де вона і померла.
Яскрава особистість Анни Рашевської викликала спогади у бага
тьох людей. Найзахопленіші слова у спогадах Хир’якової присвячені
саме Анні, яка до від’їзду з Чернігова викладала арифметику в жіно
чій гімназії і знімала половину будинку, на другій половині якого жи
ли на пансіоні гімназистки, серед них і Хир’якова: «У нас была учи
тельница арифметики Анна Григорьевна Рашевская, умная и образо-
38 Сіверянський літопис
ванная женщина. Носила короткие волосы, одевалась просто, но обла
дала природной грацией, и все на ней было чисто, красиво и аккурат
но... Она была революционерка по убеждениям и когда все расходи
лись, она садилась за рояль и играла «Марсельезу». Она подобрала
мотив к «Утесу Стеньки Разина», всегда она заканчивала «Марселье
зой» и играла ее особенно выразительно, и я под нее засыпала...»
За словами Хир'якової, в неї виникли конфлікти з адміністрацією
гімназії, і вона виїхала за кордон (можливо, Швейцарія для сестер
Рашевських була країною, відомою з дитинства, коли вони бували за
кордоном з хворою матір’ю).
Нині лише фахівці знають, що надрукований в 1870 році в № 12
«Вестника Европы» волзький переказ, написаний Вроцьким (Навро-
цьким) був покладений на музику Анною Рашевською, і, за іронією до
лі, став гімном народників, хоча його слова належать військовому суд
ді, який, можливо, засуджував народників до страти.
Анна Рашевська також поклала на музику вірш Некрасова «Же
лезная дорога», який любили співати гімназисти. В еміграції вона бу
ла у групі Плеханова (там же Бакулін, Лавров), стала громадянською
дружиною Гаспара (Каспара) Турського, сина херсонського поміщика,
який в 1869 році втік із заслання в Цюрих, далі в Париж. Брав участь
в Комуні, пізніше редагував «Набат» в Женеві, у 1872—73 рр. в Цюри
ху відігравав з Нечаєвим керівну роль у групі російсько-польських яко-
бинців, у 1875—86 рр. — видавець журналу «Набат».50
Очевидно, успадкувавши від матері слабкі легені, Анна рано по
мерла. Місце її смерті невідоме (у спогадах частіше вказується, що
померла за кордоном, і лише Ірина Василівна Варзар пише, що вона
порвала з Турським і з дитиною повернулася у Чернігів). Смерть її
сталася, найвірогідніше, в 1877 році, бо саме цим роком датовані пов
ні розпачу листи батька до Ф. Достоєвського в «Дневник писателя»,
до І. Гайденкова в «Неделю» та до М. Стасюлевича у «Вестник Евро
пы» (чорновики листів зберігаються в архіві Івана Рашевського).51 У
листі до І. Гайденкова він говорить про дочку як про кращий жіночий
тип, просить надрукувати про її життя кілька рядків, висловлює обра
зу, що «Неделя» писала про долю Софії Константинович, а про Анну
Григорівну відмовляється. Гайденков, співчуваючи батьківському горю,
відповідає, що не може надрукувати листа, оскільки він носить при
ватний, особистий характер. Те ж прохання Григорій Йосипович адре
сує і Достоєвському, надіславши йому (як свідчить текст листа) руко
пис про життя і громадські справи своєї дочки: «Если в последнем
«Дневнике» Вы скажете несколько теплых слов о моей дочери, то
этим много облегчите предсмертные страдания человека, для которого
Вы, Федор Михайлович, лучший из лучших людей. В третий раз про
шу, не откажите в просьбе... (нерозбірливо) навсегда память о жен
щине, трудившейся с изумительным самоотвержением на пользу об
щую». Рукопис, надісланий ним Достоєвському, та відповіді письмен
ника не виявлені.
Разом з сестрами виїжджав до Швейцарії Василь Варзар, випуск
ник чернігівської гімназії, згодом — чоловік третьої сестри Івана Ра
шевського Олександри. Із спогадів Ясинського: «Лето 1869 года я про
вел в Чернигове у отца... Заходили товарищи. Из них выдавался и
больше мне нравился маленький Вася Варзар, отец которого, старая
гарнизонная крыса из молдаван, дружил с моим отцом. Вася 15 лет
окончил гимназию и поэтому не сразу был принят в университет.
Странный был это мальчик: по нраву еще ребенок, вечно смеющийся,
он вдруг впадал в серьезное настроение и пускался в рассуждение по
политической экономии, об идеалистической филисофии Беркли и ма
териализме Гольбаха, знал наизусть Пушкина, вкривь и вкось судил о
Сіверянський літопис 39
жизни и угадывал людей, вскрывая в шутливых замечаниях их мас
ки... Он хотел быть поэтом, романистом, а сделался статистиком. Меж
ду прочим, ему принадлежит знаменитая «Хитрая механика». Хоть он
и не сразу поступил в университет, но времени даром не терял, ходил
на лекции, как вольнослушатель. Вскоре, получив матрикул, перевелся
в Санкт-Петербург и стал технологом».52
Знамениту брошуру «Хитрая механика» про суть царської подат
кової політики Варзар написав студентом і видав у 1874 році, вже піс
ля повернення з Цюриха до Росії, в Лондонській друкарні «Вперед» —
органі російських емігрантів-лавристів. Книги Варзара «Хитрая меха
ника» та «Рассказы бывалого человека» (у лондонських виданнях) бу
ли в бібліотеках Маркса та Енгельса. ^Став відомий як основополож
ник промислової статистики в Росії. Його матеріали обстежень про
мисловості 1900-го і 1908-го років, відомі як «Варзаровські переписи»,
використав Ленін у роботах «Развитие капитализма в России», «Зара
ботки рабочих и прибыль капиталистов в России» й інші (дві книги
Варзара в бібліотеці Леніна підписані рукою Леніна і мають його по
мітки). Варзару належить найзначніше теоретичне дослідження в істо
рії російської статистики — «Очерки основ промышленной статисти
ки». (1927) 53
Василь Варзар та Олександра Рашевська після від’їзду з Цюриха
два роки провели в Петербурзі і повернулися в Чернігів в 1875 році—
тоді ж повернувся з Петербурга й Іван Рашевський. У 1876 році разом
з О. Русовим та П. Червінським Варзар організував статистичне від
ділення Чернігівської земської управи (пізніше був його головою) і
розробив так зв. чернігівський тип земської статистики. До 1890 року
працював у статистичному бюро (яке вже після його від’їзду давало
заробіток Миколі Вороному, Борису Грінченку і Михайлові Коцюбин
ському), ряд років був членом Чернігівської міської думи. Зусиллями
Варзара, Червінського та Русова був виданий 15-томний труд статис
тичного обстеження губернії. У радянський час працював в ЦСУ, у
вузах Ростова-на-Дону (де в 1923 році вийшла його автобіографія
«Воспоминания старого статистика») та Москви.
Відомий статистик, етнограф і фольклорист Олександр Русов роз
робляв економічний баланс губернії і в 1899 році видав 2-томний
«Опис Чернігівської губернії». Саме в 1870-х роках його дружина, Со
фія Ліндфорс-Русова, уродженка Чернігівщини, очолила жіночий де
мократичний рух в Україні. З ініціативи Русових у Чернігові в 1877
році була створена громадська бібліотека, і згодом для її підтримки на
запрошення Русових у місті виступав з хором Микола Лисенко, бли
зький друг Русових, друга дружина якого — Ольга Антонівна Лип-
ська — була родом з Чернігова.
Іван Рашевський тісно спілкувався з Русовими, що знайшло відо
браження у його листах. Як активний учасник музичного життя Черні
гова, без сумніву, був знайомий і з Миколою Лисенком, хор якого
тричі виступав в Чернігові. У 1892 році Рашевський оформив вітальну
адресу Лисенкові від чернігівців з нагоди 50-ліття композитора. Ця ак
варель під назвою «Садок вишневий коло хати» прикрашала робочий
кабінет Лисенка у Києві і в 1927 році експонувалася на виставці, при
свяченій 85-літтю з дня його народження і 15-літтю з дня смерті.54
Іван Рашевський, повернувшись з Петербурга, став членом зем
ської управи з 1876 по 1879 рік, в 1877—78 рр. був дільничним миро
вим суддею. У 1877 році він одружився з Ольгою Подольською (за од
ними даними — Миколаївною, за іншими — Костянтинівною), згадок
про яку зустрічається мало — відомо лише, що вона була сестрою од
ного з приятелів Івана Рашевського, «хорошенькой сельской барышней
40 Сіверянський літопис
с приданым» — за словами Ясинського. їх вінчання відбулося у січні в
Миколаївській церкві села Борисоглібівки Чернігівського повіту —
очевидно, вона була звідти родом (дещо про рід Подольських можна
довідатися у Модзалевського). Представників роду на Чернігівщині
було немало — у самому Чернігові жив колекціонер Подольський, а в
1912 році журнал «Старые годы» вмістив замітку: «В Черниговской
губернии, в с. Малые Осняки, сгорела старинная барская усадьба
М. И. Подольского, где, по словам газет, имелись картины итальян
ских и русских художников, изделия из серебра, бронзы, фарфора и бо
гатая библиотека».55
Ольгу Подольську називає біобібліографічний словник «Деятели
революционного движения в России» під редакцією О. Шилова і
М. Карнаухової, рідкісне видання «Всесоюзного общества политкатор
жан и ссыльнопоселенцев» (як і вищезгадана книга М. Кулябко-Ко-
рецького). Словник наводить імена багатьох прославлених героїв ре
волюційного руху, а також імена маловідомі нині, багато з яких нале
жать чернігівцям. «Рашевская (урожденная Подольская) Ольга Кон
стантиновна, жена мирового судьи Ивана Рашевского. В начале 1879
года привлекалась к дознанию в Чернигове по делу о революционном
черниговском кружке, поставленном в связь с лицами, имевшими отно
шение к убийству харьковского губернатора кн. Кропоткина. По распо
ряжению харьковского ген. губернатора, дело о ней прекращено».56
Іван Рашевський^ став учасником другої хвилі народницького руху
кінця 1870-х років. Його учасники в Чернігові — Д. Лизогуб, С. Зубок-
Мокієвський, І. Петрункевич, Ф. Байдаковський, — були в зв’язку з пе
тербурзькими, а особливо — київськими діячами: М. Колодкевичем,
В. Осінським та ін. Об’єднував всіх Дмитро Лизогуб — син чернігівсько
го поміщика, один із засновників «Землі- і волі», який надавав велику
грошову допомогу для підготовки селянських повстань у Київській гу
бернії. На пораду' Лизогуба, в 1878 р. в Чернігів нелегально приїхав
A. Гольденберг, який убив харківського губернатора кн. Кропоткіна,
у зв’язку з чим і притягався до дізнання дехто з чернігівців. У 1879 р.
в Києві повісили Валеріана Осинського, який організував тут з’їзд ре
волюціонерів. У 1881 р. засудили до страти Миколу Колодкевича, чле
на виконавчого комітету «Народної волі» (помер у Петропавлівській
фортеці). Земський діяч Іван Ілліч Петрункевич, один із засновників
«Союза Освобождения», не раз був в тюрмі і на засланні. Дмитро Ли
зогуб був заарештований і повішений за звинуваченням у підготовці
вбивства імператора Олександра II. Він віддав все своє майно для
звільнення селян (ця трагічна особа вразила Льва Толстого під час
його відвідин Миколи Ге на Чернігівщині, і послужила прообразом
Світлогуба в оповіданні «Божеське і людське»). За словами Хир’яко-
вої, з коштів Лизогуба Іван Рашевський отримав 2000 руб. на рево
люційній справи. З біобібліографічного словника революційних діячів:
«Рашевский. Иван Григорьевич. Дворянин. В 1878 — член Чернигов
ской губернской земской управы и участковый мировой судья в Черни
гове. В феврале 1878 года, по агентурным сведениям, был одним из
главных распорядителей на похоронах В. Г. Величанского, носивших
характер противоправительственной демонстрации. В 1879 г. вместе с
B. Варзаром и др. привлекался к дознанию по делу о революционном
черниговском кружке, поставленном в связь с лицами (Аф. Зубков-
ским и др.), имевшими отношение к убийству харьковского губернато
ра кн. Кропоткина...».57
Саме 1879 року, коли Рашевський і Варзар разом притягалися до
дізнання, був виконаний другий портрет (в усякому разі другий з нині
відомих із портретної галереї, створеної художником) — Василя Вар-
зара, (зберігався в Петербурзі у внучки Варзара Ірини Василівни
Сіверянський літопис 41
Варзар, члена спілки художників Росії, автора багатьох опублікованих
і неопублікованих спогадів, які багато допомогли у написанні даної
статті. Вона пам'ятала Івана Рашевського і деякі його твори, короткий
час відвідувала лекції М. Грушевського в Київському університеті і
уроки М. Бойчука в Академії мистецтв, брала участь в дослідженнях
Спаського собору в Чернігові у 1921 році під керівництвом М. Мака-
ренка. У 1980-х роках її роботи були представлені в Києві на виставці
ленінградських графіків. Після смерті Ірини Василівни портрет Вар-
зара і його архів передані родиною у музей міста С.-Петербурга, а
пейзаж Рашевського «Будиночок в Чернігові» — в Чернігівський мемо
ріальний музей М. Коцюбинського).
Одночасно з портретом Варзара у 1879 році написаний і перший
пейзаж Рашевського — «Погост». Наступним за часом створення є
портрет Володимира Калиновського, виконаний у 1880-х роках — один
з найкращих в творчості художника. Дещо пізніше і, очевидно, за фо
тографією, написаний і портрет його сестри — Наталії Калиновської.
їх біографії маловідомі, короткі дані наводяться лише Модзалевським:
Володимир Миколайович Калиновський служив по земству в Черні
гівській губернії, з 1909 року — в Петербурзькому селянському позе
мельному банку. — володів селом Смолин Остерського повіту. Наталія
Миколаївна народилася 1857 року в Чернігові, була дружиною київ
ського віце-губернатора Миколи Миколайовича Чихачова. її портрет
надійшов до московського музею музичної культури ім. М. Глінки від
племінниці — Софії Володимирівни Таубе-Калиновської, дочки Воло
димира Калиновського, чий портерт був куплений Чернігівським ху
дожнім музеєм у родини Варзарів. В обох творах підкреслено причет
ність портретованих до музики — в руках Калиновського скрипка, На
талія Калиновська стоїть біля піаніно. Івану Рашевському музична
тема була близька — чудовий музикант з дитинства, він був неодмін
ним учасником музичного життя Чернігова. Рашевський і музично-те
атральний світ — тема, яка ще чекає свого дослідника.
Після бурхливих подій 1870-х років Іван Рашевський віддалився
в Осняки. «После 1880 г. жил в Осняках, в усадьбе отца... Дом был
добротный. Художник встроил в этот одноэтажный дом прекрасную
мастерскую, большую, высотой около семи метров, с огромным окном,
вернее, целой стеклянной стеной на северо-восток; мастерская была во
всю ширину поперек дома и имела еще три окна. Дверь с нее вела на
балкон и в старый сад. В этой мастерской был камин, у которго коро
тали зимние вечера. Две унтермарковские, чугунные большие печи на
гревали мастерскую. Стоял в углу мастерской большой бильярд, на
нем висели под металлическими, как черные крылья, абажурами две
керосиновые лампы, а на стене около дивана — рама с набором киев...
Картины Рашевского ... на сельские темы: свадьбы, вечерницы, дивчи
ны и парубки, пейзажи — писаны в Осняковской усадьбе, в этом доме,
окруженном старым садом, в котором среди зарослей сирени и виш
няка бродили красавцы павлины... Перед домом была «сажалка» —
пруд, запруженная плотиной речка Стрижень, что доходила до Черни
гова и впадала в Десну... (збереглася картина «Ставок. Осняки» із зо
браженням цієї «саджалки» — Г. Б.) Живя в сельской глуши, он сле
дил за художественной жизнью всего света. У него были папки с целой
коллекцией — уймой вырезок за многие годы из журналов конца 19 века
— репродукции картин с проходивших повсюду выставок... Дом
этот потом пережил и революцию, и интервентов: немцев, поляков, бе
лых и отечественную войну... и была в нем школа... (будинок зруйнова
ний в 1980-і роки за наказом місцевого голови колгоспу. — Г. Б.)
...Дед Ваня был среднего роста, живой, крепкий, плотный мужчина... Ван-Гри,
как его сокращенно звали друзья (от Иван Григорьевич),
большой любитель застолий, охоты, веселых бесед. Охота была его лю
42 Сіверянський літопис
бимым отдыхом, он для нее держал охотничьих собак, сеттеров-лавер -
ранов с кличками — именами шекспировских героев: Макбет, Кент,
Яго и др. Пойма Десны, заливные придеснянские луга изобиловали
бекасами, перепелами, вальдшнепами, куликами, и Иван Григорьевич
любил увлечь на охоту заезжего гостя... Бывали в Осняках многие ху
дожники: А. Прахов, М. Жук, В. Котарбинский, Н. Ге, приезжал
М. Коцюбинский. Мне кажется, был и Суриков. Рашевским был напи
сан его портрет (местонахождение сейчас неизвестно). Гостил и Ре
пин И. Е.: я видела акварель Репина «Староста села Осняки» (впослед
ствии была в Киевском музее русского искусства) — этюд послужил
для одной из его картин (помнится, для «Крестного хода»). Дед, как
говорили, помогал Репину в покупке усадьбы под Гомелем, в 75 вер
стах от Осняков.58
Останнє зауваження помилкове — у Рєпіна був маєток Здравнє-
во поблизу Вітебська, а не Гомеля, придбаний у 1892 році за гонорар
від картини «Запорожці», однак дуже можливо, що Іван Рашевський
допомагав Рєпіну в пошуках маєтку. Ілля Рєпін, як відомо, відвідав
Чернігівщину в 1880 році. За два роки до того він розпочав роботу над
картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Проїхавши
з весни 1880 року з молодим Сєровим Катеринославщину і потім від
правивши його в Москву, серпень і майже весь вересень Рєпін провів
в Качанівці у Тарновського, а останнім пунктом його перебування на
Чернігівщині став маєток Миколи Ге на хуторі Іванівському, де Рєпін
провів дві доби і написав портрет господаря.
Одночасно цього ж року він пише картину «Хресний хід в Курській
губернії», перший ескіз до якої датований ще 1877 роком. Паралельно з
1877 року він працює і над варіантом теми, створюючи картину «Хрес
ний хід в дубовому лісі». Зі спогадів Миколи Мурашка: «Влітку 1881
року відвідали мене професор Прахов та Ілля Юхимович Рєпін, прия
телі і друзі мої з юності; з І. Рєпіним приїхав юнак В. Сєров. Рєпін то
ді працював над своїм «Хресним ходом», цікавився подивитися у нас
хресний хід 15 липня у день св. Володимира, а на 20, до дня св. Іллі,
ми поїхали в Чернігів».59 Очевидно, Мурашко помиляється — приїзд
Рєпіна з Сєровим до нього в Київ міг бути лише в 1880 році. Отож
перед тим, як провести майже два місяці у Тарновського в Качанівці,
художник ще в липні їздив у Чернігів. Відомо, що він відвідав Київ
і в 1883 році.
Однак місце і час його першої зустрічі з Рашевським залишають
ся нез'ясованими. (Напевне, не варто все ж відкидати версію про ще
дитяче знайомство у Чугуєві — якщо воно було, то про дружбу, ма
буть, не йшлося — Іван Рашевський, син полковника, начальника вій
ськового поселення, імав бути далеким від сина, військовопоселенця
«нижнього чину»). Та досить довга перебування Рєпіна на Чернігівщи
ні у 1880 році наводить на припущення, що саме цього року могла від
бутися їх зустріч (перша чи ні). 1885 роком датований етюд «Старий
селянин» (Київський музей російського мистецтва) з дарчим написом:
«Ивану Григорьевичу Рашевскому Репин; этюд 1885 года к «Старши
нам». Це етюд до картини «Прийом волосних старшин Олександром III
у дворі Петровського палацу в Москві». Однак цей напис не дає під
стави стверджувати остаточно, що художники були вже знайомі навіть
у 1885 році — етюд міг бути подарований Рашевському і пізніше дати
його виконання: рік, коли він був подарований, в написі не вказаний.
Та все ж не випадково, напевне, Ірина Варзар у своїх спогадах нази
ває цей етюд «Староста села Осняки», вважаючи, що він написаний до
«Хресного ходу» — в родині жила думка, що Рєпін був у Рашевсько-
го в Осняках. З листа Ірини Миколаївни Рунової, яка провела дитячі
роки в Чернігові, відомо також, що в будинку І. Рашевського (приму-
Сіверянський літопис 43
зеї В. Тарновського) висів ескіз Рєпіна «Каїн». їх знайомство не могло
відбутися під час одного року навчання Рашевського в Академії — Рє-
пін якраз перебував в пенсіонерському відрядженні за кордоном. Не
можливим воно було і в 1883 році, коли Рашевський вперше взяв
участь в Академічній виставці в С.-Петербурзі: хоча Рєпін за рік до
того оселився в Петербурзі після переїзду з Москви, але саме цього,
1882 року, він здійснив довготривалу поїздку по Європі зі Стасовим.
Врешті, безсумнівним є факт знайомства художників аж в сере
дині 1890-х років — перший з двох листів Рєпіна до Рашевського да
тований 1895 роком.
На жаль, і сімейні перекази не містять припущень щодо дати зуст
річі, та на користь спілкування художників у 1880 році, під час гостю
вання Рєпіна в Качанівці, говорить той факт, що в сім'ї зберігаються
свідчення про замальовки Рєпіним чернігівчан для «Запорожців». Ві
домо, що над «Запорожцями» художник працював з 1876 по 1896 рік,
і поряд з двома основними завершеними варіантами картини існують
ще три її ескізи. Загальновідомо також, що поїздка у 1880 році з Сє-
ровим на Україну була присвячена збору матеріалу’ до «Запорожців».
У Качанівці Рєпін виконав етюди селян для цього полотна для «Ве
чорниць». Проте вичерпної картини того, скільки етюдів було написано
і де тепер всі вони знаходяться, не існує, хоча творчий шлях живопис
ця вивчений досконально, з точністю майже до кожного дня. Безсум
нівно, що етюдів було написано сотні, і відомі імена далеко не всіх
людей, що послужили художнику моделями. На виставці основного ва
ріанту «Запорожців» в Академії художеств у 1891 році було ЗО етюдів
осіб, писаних з натури. «Сейчас у нас в стране нет ни одного из этих
этюдов».60 На виставку у Прагу в 1923 році Рєпін відправив більше 70
рисунків до «Запорожців». «С сожалением приходится констатировать,
что из всей массы рисунков, сделанных Репиным для «Запорожцев»,
у нас в стране сохранилось всего лишь около десяти».61 Багато етюдів
Рєпіна з того часу виявлено в закордонних державних і приватних
збірках, але імена людей, які були моделями, вповні не названі.
Сам Рєпін на запитання Сергія Ернста про осіб, які позували йо
му для картини, зміг у 1925 році згадати лише В. Тарновського,
Д. Яворницького і артиста Стравинського. Багато забув і Яворницький,
коли писав свої спогади на цю тему, а багато чого він не міг і знати—
зокрема про замальовки на Чернігівщині, та і познайомилися вони
пізніше, у 1886 році.
У родині Рашевських і Варзарів знають ще двох людей, які позу
вали Рєпіну: перший — Василь Варзар для писаря (він сам розпові
дав про це внучці Ірині). Образ писаря у двох варіантах картини різ
ний — в харківському він схожий на Яворницького, в петербурзькому
— на Варзара. У родині зберігався портрет Василя Варзара олівцем,
виконаний учнем Рєпіна Куликовим, на якому Варзар схожий на писа
ря дещо хитруватим виразом обличчя. Другим був Флегонт Андрійович
Шехуцький (його ім’я у зв’язку з «Запорожцями» названо Іриною Ми
колаївною Руновою) — особа, про яку невідомо нічого, крім того, що
він жив у Чернігові і часто грав у віст в одній компанії з Рашевським.
1880-і роки стали періодом розквіту творчості Рашевського. По
чинаючи з 1883 року, він на Академічних виставках показує твори, те
ми яких часто навіяні природою Чернігівщини: у 1883 році — «Жито»,
1884 — «Сімейне щастя», у 1885 — скульптурний бюст Страхової, 1886
— «В житі», в 1889 — «По ріці Десні», скульптурний бюст музикан
та Е. Длуського, в 1891 — скульптуру «Портрет Г. Р. Милорадович».
(Всі твори відомі лише за назвами, лише «Бюст Е. Длуського» пода
ний в каталозі в репродукції).
44 Сіверянський літопис
У Петербурзі в ж\рналі «Северный вестник» в 1886 році виходить
і серія грунтовних статей Івана Рашевського «Заметки об искусстве»
Ці публікації розкривають ще одну грань особистості митця. Невідо
мо, чи були вони першими (а також і останніми) спробами Рашев
ського проявити себе в ролі художнього критика. Невідомі також і об
ставини їх появи саме в «Северном вестнике» — літературно-науково
му і політичному часописі, навколо якого саме в 1880-і роки об єдна
лися письменники ліберально-народницького напрямку. У цей час у
журналі друкувалися Г. Успенський, В. Короленко, А. Чехов. Пізніше,
з початку 1890-х років видання суттєво змінило свій напрямок, його
співробітниками стали Д. Мережковський, Ф. Сологуб, К. Бальмонт,
3. Гіппіус та інші.
У виборі тем, що розглянуті у статтях, відчутне прагнення авто
ра охопити найактуальніші проблеми художнього життя Росії 1880-х
років, зокрема протистояння «передвижників» та Академії художеств:
в циклі є дві окремі статті «Передвижная выставка» та «Академиче
ская выставка». Ставши сам учасником академічних виставок (цього
року він показував картину' «В житі»), Рашевський зацікавлено аналі
зує всі процеси, пов’язані з життям Академії, у статтях «Мероприятия
Академии художеств», «Спрос на художественные произведения», «Ак
варельная выставка». Порівнюючи XIV пересувну і Академічну вистав
ки 1886 року, він прагне грати роль об’єктивного критика, однаково
уважно розглядає успіхи і невдачі як передвижників, так і академіс
тів, але характеризує роботи поза глибокими ідейно-естетичними проб
лемами, які привели до розпаду художників на два табори. З пієтетом
пише про Л. Лагоріо, пророкує велике майбутнє С. Васильківському.
Аналіз персональних виставок Р. Судковського, І. Айвазовського,
К. Маковського, скульптурної виставки Лансере і Обера показує, що
академічне життя він знав значно краще, ніж життя передвижників.
Отож його статті дають можливість визначити творчі позиції художни
ка.
Тісно пов’язаний з художнім життям Петербурга, Іван Рашевський
шукає можливості включитися і в художнє життя України. В цей час
у Києві над розписами Володимирського собору працюють В. Васне
цов, В. Котарбинський, брати Свєдомські, А. Прахов, М. Врубель. Од
ного разу А. Прахов запропонував художникам влаштовувати свої ви
ставки на додаток до пересувних, що приїжджали до Києва на корот
кий термін. «Идея понравилась всем присутствующим — В. Васнецо
ву, братьям Свед омским и В. Котарбинскому. Стали обсуждать этот
вопрос, подсчитали, что может дать на выставку каждый из них, и ре
шили попробовать. Смущал только вопрос хозяйственно-администра
тивный: все четверо были очень заняты работой в соборе с утра до на
ступления темноты. Никто не имел времени хлопотать о предоставле
нии зала, о получении разрешения полиции и т. д. Выручил всех не
ожиданный приезд из Чернигова общего друга, талантливого украин
ского художника И. Г. Рашевского. Человек живой, энергичный и дея
тельный, разносторонне образованный, он имел в Киеве большие связи
в деловом мире и знакомства в разных общественных кругах. Узнав о
предполагаемой выставке картин, он сам предложил свои услуги и взял
на себя все хозяйственные хлопоты... К участию в товариществе, без
всякого писаного устава, решили пригласить художников: С. Свето-
славского, В. Галимского, Н. Кузнецова, П. Ковалевского, а также
скульптора Г. Лазовского и художника-любителя И. Гоняка... Первая
выставка была устроена в актовом зале университета, предоставленном
художникам бесплатно... Последующие выставки устраивались в бир
жевом зале, на углу Крещатика и Институтской улицы...»62
Це був 1887 рік. Цього року розпався перший десятилітній шлюб
Рашевського (Ольга Подольська вдруге вийшла заміж за ротмістра
Сіверянський літопис 45
Ляшенка), через два роки помер батько художника. Переживаючи
втрати, він все ж активно продовжував виставкову діяльність. Після
першої виставки відбулося ще 6, і лише у 1893 р. Київське Товариство
художників оформилося організаційно, коли був затверджений його
статут. Перша вже офіційна виставка відкрилася у 1894 році. До цьо
го склад учасників виставок не публікувався (як і каталоги), тому
точно перерахувати, в яких виставках до 1894 року брав участь Ра-
шевський, неможливо.
Подія викликала відгуки у місцевій пресі. З бесіди по естетиці
Миколи Мурашка: «Хвалит критик Вжеща, разносит Рашевского.
Один, первый, разводит какую-то легенькую побасенку. — Другой, про
никнутый глубокой идеей богатосодержательного смысла, силится ска
зать серьезное слово, он горит, обьятый миром идейным, миром мысли,
это дает ему даже известную смелость не по силам ему, но он дерзает,
он говорит-говорит, путается несколько, но мы его должны поддержать,,
показать теплое участие, показать, что мы и сами совсем не прочь по
мыслить о том же, помочь ему, а мы вместо этого злорадостно кри
чали: брось, займись лучше побасенками, это и тебе, да и нам скорей
по плечу. Нет, всякие потуги подняться несколько выше почтенны, все
мы должны стоять за них — в таком случае только возможно движе
ние оставить это злорадствснное критиканство, оно дешево, оно успо
каивает ничего не делающих».63
На жаль, запис не датований, і яку саме критику мав на увазі Му
рашко — не встановлено. Про виставки картин київських художників
поки що виявлено три статті в «Киевской старине», автори яких обра
ли ініціали W, Z, Н. ПІ. Із статті 1892 року: «Большинство картин как-
будто приноровлено к неприхотливой мещанской обстановке... Реши
тельно выдаются на выставке только три холста Рашевского: «Десна»,
«Dolce far niente», (пруд в саду и лягушки, греющиеся на солнце) и
«К экзамену». В пейзажах г. Рашевского есть несомненное чувство
природы, чувствуется талантливость. Немного более искренности, прав
ды в красках и того, что французы обозначают непереводимым словом
aeandon — ив лице Рашевского мы будем иметь пейзажиста, выхо
дящего из ряду. Его картина «К экзамену» задумана очень мило. Сре
ди цветущего сада молодая девушка раскинулась на скамейке, отбро
сивши прочь скучную книгу. Лицо ее разгорелось, и видно, что думы,
не имеющие ничего общего со школьным миром, волнуют ее. Это вы
ражение горячей молодости и дает интерес картине, и выгодно говорит
о свободном вдохновении художника. По взгляду рутины, на подобную
тему надо бы изобразить благонравную гимназистку, да еще, пожалуй,
в очках. Статуэтка из воска того же автора «Поприщин» более чем
прекрасная попытка, свидетельствующая разносторонность талантли
вой натуры художника... В конце концов, за исключением прекрасной
индивидуальности Рашевского, киевская выставка 1892 года не дает
ничего, что можно было бы записать в актив местному искусству...» Z64
Стаття опублікована в лютому 1892 року, а в жовтні того ж ро
ку «Черниговские губернские ведомости» повідомляли: «С 20 октября
в Киеве откроется художественная выставка эскизов и этюдов. Мы
слышали, что наш маститый художник И. Г. Рашевский отправил туда
значительное количество своих произведений... Киевляне будут иметь
возможность любоваться произведениями, идущими из Чернигова, но
которых черниговцы не видали, т. к. проэктировавшаяся здесь в прош
лом году выставка картин не состоялась».65
Із «Киевской старины» 1894 року: «Из имеющихся на выставке
пейзажей один своим названием напоминает об историческом прошлом
— «Свидетели гетманской славы» И. Г. Рашевского. На переднем пла
не картины изображен обрыв, на котором в разных местах торчат из
46 Сіверянський літопис
земли четыре пушки, уцелевшие от времен гетманщины; над ними
вьются птицы, а одна из них села на самую пушку. За обрывом, внизу
стелется луг, а дальше вьется река, на которой вдали виднеется лодоч
ка с парусом. Надо полагать, это — Десна: мы слышали, что около
Чернигова есть такое место с сохранившимися от древних времен пуш
ками. Кроме этой картины, Рашевским выставлены еще две: «Десна»
и «Наливается рожь». Картины этого художника-любителя не чужды
разных технических недостатков, но есть в них и одно достоинство:
чувство, поэтическое настроение» Н. Ш.66 Паралельно у 1894 році ху
дожник виставляв картину «Серед полів» на V виставці Товариства
південноросійських художників в Одесі. Рашевський, очевидно, мав
тісні, нині ще маловідомі зв’язки з Одесою, одним з підтверджень чо
му є його малюнок тушшю в альбомі одеського колекціонера
О. І. Фельдмана.67 Про участь Рашевського у виставках південнору-
ських художників згодом говорив у своїх лекціях Дмитро Антонович:
«Пізніше до товариства пристали українці-художники, як одесити,
так і з-поза Одеси: Левченко, Пимоненко, Ян Станіславський із Києва,
Іван Рашевський із Чернігова, Леонід Пастернак, Петро Нілус, Гера
сим Головков та інші з Одеси».68
Київське товариство художніх виставок проіснувало до 1899 року,
влаштувавши загалом 12 виставок, з відкриттям художнього салону у 1900 році
воно припинило свою діяльність.
Працюючи в українських творчих об’єднаннях, Рашевський не по
ривав зв’язків з Петербургом. З 1891 року він став експонентом С.-Пе
тербурзького товариства художників, яке щойно оформилося. У худож
ньому житті цього десятиліття відбуваються події, які вказують на но
вий етап в його розвитку, що прийшов на зміну передвижництву. Кри
тичний реалізм передвижників втрачав провідну роль. Відразу кілька
художніх об’єднань, що виникли в 1890-і роки («Мир искусства», «Мос
ковское общество художников» та ін.) висували різні, часто антогоністич-
ні ідейно-естетичні програми. Академія художеств, пристосовуючись до
нових умов життя, теж проводить реформу. Прагне утвердитися ака
демізм.
«Возникновение в 1890 году Петербургского общества художников
и следует рассматривать как вполне логичный организационный вывод
из этого настойчивого самоутверждения академизма. Общество это,
просуществовавшее вплоть до Октябрьской революции, оставило весь
ма заметный след в хронике русской художественной жизни конца XIX
— начала XX века. Именно в его истории наиболее полно выразилась
биография буржуазного салона в русском изобразительном искусстве
тех лет. Сама идея общества, равно как и практические шаги по его
организации, связана с именами по большей части уже широко извест
ных художников, задававших тон на академических выставках 80-х го
дов. Это А. И. Мещерский, А. А. Писемский, В. И. Навозов, Н. А. Сер
геев, Л. Ф. Лагорио, И. Е. Крачковский и некоторые другие. К момен
ту первого заседания общества, состоявшегося в самом начале 1891 го
да, число его членов возросло до пятидесяти четырех, однако, как под
черкивалось в печати, ни один из передвижников в его состав не во
шел. Первая выставка Петербургского общества художников откры
лась 15 мая 1891 года в Москве, и с этого времени начинается регу
лярная выставочная деятельность объединения».69 Відгук на першу вис
тавку товариства 1891 року: «Санкт-Петербургское общество художни
ков образовалось всего несколько месяцев тому назад, и московская
выставка — первая по числу выставка этого общества. Успехи Това
рищества передвижных выставок давно волновали кружок художников,
ютившийся около Санкт-Петербургской Академии художеств, и подни
мали вопрос об образовании новой передвижной выставки из картин с
Сіверянський літопис 47
выставок в Академии... Пересмотр Академического устава, предстоя
щие перемены в ее жизни и сама неизвестность ее будущего еще бо
лее выдвинули вопрос о второй передвижной выставке и наконец пове
ли к образованию нового Общества Санкт-Петербургских художников.
Нового чего-либо в уставе этого общества нет. — оно в сущности ста
вит себе те же задачи и цели, что и общество передвижников, но оно
неизбежно будет от него рознится тем же, чем всегда рознилась перед
вижная выставка от Академической, потому что в состав нового об
щества вошла большая часть участников Академической выставки:
гг. Мещерский, Клевер. Кившенко, Курьяр, Сергеев, Казанцев, Писем
ский, Липгарт и проч.»70 Можна припустити, що до участі в товаристві
Рашевський міг бути залучений своїм вчителем — Львом Лагоріо. Ра-
шевський показав на першій виставці товариства дві картини «За піа
ніно» і «За монастирською стіною». Одночасно він — і учасник Акаде
мічної виставки (в каталозі якої значиться скульптурний «Портрет
Г. Р. Милорадович»). Вдруге (судячи з каталогів) він експонувався на
V виставці товариства аж через 5 років, в 1897-му. Перерва була за
повнена напруженою діяльністю в українських об'єднаннях, та і з
Академією він в цей час, очевидно, не поривав зв’язків. У 1893 році в
Академії була проведена реформа, результатом якої став прихід до
викладання передвижників. У руслі цих змін у 1894 році прийшов ви
кладати в Академію І. Рєпін. Наступним 1895 роком датований його
лист до Рашевського з приводу участі в Академічній виставці:
22 декабря 1895 г.
Академия художеств
Многоуважаемый Иван Григорьевич!
По фотографиям с Ваших картин ничего утвердительного сказать не
могу. Мне нравится более других «Окраина деревни зимой». Христос
кажется нарисованным без натуры. Но как на все это посмотрит жю
ри и как, в случае баллотировки, получатся голоса — угадать нельзя,
Я бы эти вещи принял, если бы в красках не оказалось вопиющих дис
гармоний, но этого у Вас я не допускаю. Выставка откроется на пер
вой неделе поста, 5 февраля, последний срок приема — за две недели до
открытия выставки. Т. к. картины у Вас совершенно готовы, то сове
тую посылать их пораньше, чтобы не опоздать.
Искренно желаю Вам успеха, милости просим, по-прежнему.
Репин».71
Невідомо, чи став на цей раз Рашевський експонентом виставки
1896 року — документальних підтверджень не знайдено, так само, як
невідомими залишаються і названі у листі твори. 1897 року він знову
учасник виставки С.-Петербурзького товариства художників. Надалі
разом з ним участь (нерегулярну) у виставках товариства брали ук
раїнці І. Селезньов, М. Холодовський, С. Кишинівський, В. Орловський,
Г. Світлицький. Постійними учасниками виставок і членами товариства
стали М. Верное і С. Васильківський.
Виставки викликали постійну і регулярну критику в періодиці, чле
нам товариства адресувалися докори в салонності, підкресленості ефек
тів, поверховості. Немало критичних слів на адресу товариства сказав
В. Стасов. Слід однак зауважити, що сам по собі факт членства у то
варистві ще не може бути критерієм оцінки творчості його членів —
участь, зокрема, С. Васильківського з 1894 по 1903 рік діяльності това
риства не зменшує його досягнень у жанрі пейзажного живопису.
Рашевський перебував у складі товариства до кінця його існуван
ня — 1917 року. На його виставках він показав, судячи з каталогів,
88 творів живопису і 4 скульптури (з них лише 3 збереглися в оригі
налі і 6 відомі за репродукціями. Деякі з творів, що існують донині,
важко ідентифікувати з творами, опублікованими в каталогах, де, ок
48 Сіверянський літопис
рім назв, немає інших ознак). Більшість творів — пейзажі, назви яких
вказують на прив’язаність художника до рідних місць: «Печера св
Феодосія Углицького в Чернігівському соборі», «На Спаса», «Черні
гівська соха», «На Україні», «Хутір Малявка в Чернігівському пові
ті», «На озері поблизу Чернігова», «Болото Замглай», «Чернігів, Сі
верянська вулиця», «Чорна річка на Замглаї», «Після бурі (село Ос-
няки)», «На березі Десни».
Ірина Варзар згадувала, що, привозячи картини на виставки в
Петербург, Рашевський часто зупинявся у Варзарів, і її дуже вражали
сонячні, з насиченими кольорами пейзажі, які контрастували з сірими
петербурзькими буднями. Іван Рашевський за покликанням був перш
за все пейзажистом. Він звертався також до історичної та релігійної
тем — в 1901 році експонував картину на євангельський сюжет «Скін
чено, настав час», в 1907 — «Гетьман Мазепа» та «Сьома заповідь»,
в 1910 — «Один тому час, що батько в плахті» (весільний звичай в Ма
лоросії — «викуп тещі»). Рашевському належить і значна кількість
портретів, як живописних, так і скульптурних, які окреслюють коло
спілкування і до певної міри розкривають історію його життя. З жи
вописних портретів, крім вже згаданих, Василя Варзара, Володимира
і Наталії Калиновських, Миколи Вербицького, Надії Константинович,
Калерії Ржевської, це ще портрети І. Я. Дуніна-Борковського,
А. А. Яцкевича (особа не встановлена), О. Брюсова, Є. Богословського.
Як згадувала Антоніна Іванівна .Савич, уродженка Чернігова, портрет
Івана Яковича Дуніна-Борковського, почесного мирового судді Черні
гівського повіту, в 1904 році замовив Рашевському її батько, директор
чернігівського ремісничого училища, в домі якого часто бував Рашев
ський. Ймовірно, портрет, що не зберігся, був написаний за фотогра
фією, бо Дунін-Борковський помер в 1902 році (чи А. Савич переплу
тала дату виконання). Олександр Брюсов, портрет якого не зберігся,
(відомий за каталогом виставки 1909 року) — брат поета Валерія
Брюсова. На час виконання його портрета — випускник історико-філо-
софського факультету Московського університету, подорожував по
Близькому і Далекому Сходу. Писав вірші, перекладав твори класичної
англійської, іспанської і португальської літератури. Згодом, у Першу
світову війну, був на фронті, з 1915 по 1919 р. — в німецькому полоні.
Закінчивши археологічний факультет того ж Московського універси
тету, працював з 1925 по 1960 р. в археологічному відділі Історично
го музею в Москві, редагував кілька музейних путівників. Був старшим
науковим співробітником інституту Археології, членом закордонних нау
кових товариств.
Наступного 1910 року експонувався портрет Євгена Васильовича
Богословського.72 Історія створення портрета неясна, бо Богословський переїхав
на постійне проживання до Чернігова лише в 1919 році, рані
ше про його зв'язки з містом свідчень немає. На час написання порт
рета закінчив Московську консерваторію та університет, не раз заареш
товувався за участь у студентських сходках. Активний учасник органі
зації Московської народної консерваторії, товариства «Музично-теоре
тична бібліотека». В якості лектора, піаніста і акомпаніатора висту
пав в концертах «Керзинського гуртка» та «Будинку пісні», читав лек
ції в містах Росії, збір від яких передавав у фонд РСДРП (б). В 1916
— 19 рр. викладав історію музичної літератури в Московській консер
ваторії. Автор «Загальної історії музики» (з розділом про українську
музику). У зв’язку з нервовим захворюванням переїхав в 1919 р. до
Чернігова, де заснував музичну школу. Помер в Чернігові у 1941р.
Існують ще два портрети пензля Рашевського: декабриста С. Вол
конського та Михайла Коцюбинського — обидва написані за фотогра
фіями.
Сіверянський літопис 49
Із скульптурних портретів, крім згаданих бюстів Страхової (осо
ба не встановлена, в каталозі прізвище вказане без ініціалів) та музи
канта Е. Длуського (особа не встановлена, портрет відомий за репро
дукцією), в 1891 р. експонувався «Портрет Г. Р. Милорадович». У ката
лозі прізвище вказане саме у такій формі (не «Портрет Милорадови-
ча»). Можливо, це жіночий портрет, та не виключено, що в каталог
вкралася опечатка і вказана робота — це портрет Григорія Милора-
довича, графа, автора багатьох статей з історії Малоросії, «Родослов
ной книги Черниговского дворянства», голови Чернігівської вченої ар
хівної комісії, губернського предводителя дворянства.
У 1904 році, за даними каталога, експонувався «Портрет Ніцше».
Загалом скульптур Рашевський створив порівняно мало, і переважна
більшість з них виконана у гіпсі чи воску.
Окремою темою в галереї художника проходять портрети його
другої дружини — Тетяни Миколаївни та членів її родини.
Портретний жанр не був другорядним у творчому розвитку худож
ника, та все ж найбільша любов Рашевського — пейзаж, що став і
його найвищим досягненням.
У 1899 році художник знову експонувався в Академії, яка з 1897
року стала влаштовувати «Весняні виставки». їх експозиції створюва
лися на нових засадах: журі вибиралося не Радою Академії, як раці-
ше, а самими учасниками виставок. Ректором Академії в цей період,
(лише один 1898— 1899 рік) був Рєпін. Для Рашевського, творчість яко
го була пов'язана з академістами, Рєпін був чи не єдиним його при
хильником у таборі передвижників. З приводу своєї участі у виставці
він надіслав листа Рєпіну:
«Чернигов, 6 января 1899 г.
Не посетуйте, многоуважаемый Илья Ефимович, за то, что я иног
да утруждаю Вас неинтересным чтением. Я знаю, что это занятие са
мо по себе скучное, и если, зная это, а также и то, что этика предпи
сывает никому не делать неприятного, я все-таки пишу, значит, тут
орудует нечто более сильное, чем сознание обязаности; это более силь
ное есть несчастная страсть к искусству, страсть, от которой никак от
делаться нельзя, как нельзя беременной самке отделаться от своего
плода; оплодотворенный этой страстью может родить уродов, может
производить аЬоПиБЫ (непроизвольные), но родить вынужден, ибо на
сильственное вытравливание плода тут невозможно, а это было бы для
меня очень полезно. Не хочу предаваться самоунижению, но меня дей
ствительно страшно гнетет бессилие и беспомощность, в которой я на
хожусь в своем захолустье. Я получил от комитета выставки из Ака
демии бланки и карточки и очень обрадовался, узнавши, каким путем
можно помещать работы в Академии, в этом году привезу их сам, при
лагаю с некоторых снимки; фотография собственная — неважная, но
все-таки некоторое понятие дает. Предполагаю приехать в Петербург
4 или 5 февраля, и мне бы очень хотелось получить на несколько дней
мастерскую в Академии; если это дело возможно и моя беспатентность
не послужит этому препятствием, то научите, как это устроить; моя
просьба только в том случае имеет место, если она не является прось
бой экстраординарной, которая может быть удовлетворена только не в
пример прочим; я на это и рассчитывать не имею оснований, а даже
если бы и имел их, не просил бы. Я Вам очень, очень благодарен, а за
что, скажу при свидании, длинно писать.
Ваш Рашевский».73
З початкових слів листа можна зробити висновок, що він був не
єдиний, однак інші листи Рашевського до Рєпіна невідомі. Неопублі-
кованими донині були і два листи Рєпіна до Рашевського, один з яких
50 Сіверянський літопис
— 1895 року — наведений вище, а другий, недатований, є, на мій пог
ляд, відповіддю на лист Рашевського:
Многоуважаемый Иван Григорьевич!
Никак не могу догадаться, за что Вы меня благодарите. А я и сейчас
не имею возможности сказать Вам что-нибудь приятное. Мастерских
свободных нет. Даже конкуренты нынче не все получили их и некото
рым придется ждать очереди. Что делать.
Ваш Репин».74
На виставці, про яку йдеться, Рашевський показував три картини «Зір
валось», «Кустар» і «Бувалий» (не заявлені). Ніяких інших даних про
подальші стосунки Рєпіна з Рашевським не збереглося. З цього часу,
напевне, припинилась і участь Рашевського в Академічних виставках.
У 1900 році перестало існувати Київське товариство художників,
на зміну якому прийшов «Салон», організований Замараєвим. У пер
ший же рік існування в ньому беруть участь переважно польські ху
дожники: Кжеш, Батовський, Тетмаєр, Фаллат, Коссак. З російських
— Костянтин Маковський, з українських — Пимоненко, Менк і Ра
шевський.
На один з представлених творів Рашевського було опубліковане
гостре критичне зауваження Євгена Кузьміна: «Список местных худож
ников, попавших в «Салон», закончу г. Рашевским. Кроме картины
«На Спаса», г. Рашевский, уже не знаю в который раз, выставил свою
скульптуру «Смерть молодой девушки» — из романса Шуберта, как в
скобках поясняет он свою мысль. Мне искренне жаль Г. Рашевского,
за то, что все 5—6 лет, как он ставит эту бронзу на местных выстав
ках, у него не нашлось ни одного приятеля или искренно расположен
ного к нему человека, который убедил бы его убрать этот безобразный
скелет с глаз злосчастных киевлян, убедил бы, что скелет этот ничего
общего с чудным Шубертовским романсом не имеет, что скульптура
требует формы, что... да просто, что эта вещь никуда не годится. Ду
мал я: авось, г. Рашевский догадается сам; но нет — он, по-видимому,
этого и не подозревает. Пусть поэтому простит он некоторую, быть мо
жет, жестокость суждения, но, право, не в моготу уж стало».75
Йдеться про скульптуру «Смерть і молода дівчина» із збірки Чер
нігівського художнього музею, що вперше була показана на виставці
С.-Петербурзького товариства художників у 1898 році. Вона — при
клад занепаду, прояв нелегкого творчого пошуку у період піднесення
декаденсу, загальної кризи реалізму. Це спроба модерністських пошу
ків, що не принесла успіху, бо Рашевський за світоглядом реаліст і від
хід від реалізму для нього згубний.
Між тим громадське життя Чернігова на межі століть не послаб
лює напруги. З 1887 року в Чернігові поселився Борис Грінченко з
дружиною Марією Загірною, де прожив п'ятнадцять років до переїзду
в Київ. Працював, як більшість його колег-письменників, в земстві. За
цей час видав популярних книг для народу близько 50-ти найменувань,
писав художні твори, поезію, займався перекладами. Незмінним ілюст
ратором його видань був Григорій Коваленко, який приїхав дещо піз
ніше — у 1896 році, жив в Чернігові до 1905 року, разом з Грінченком
написав книжку «Іван Котляревський», до народних видань Грінченка
подавав свої оповідання і поеми, видав серію листівок з портретами
українських письменників. Зблизився також з Михайлом Коцюбин
ським, який з’явився у Чернігові в 1898 році, та з Володимиром Са-
мійленком, що перебував там з 1893 по 1900 рік. Всі — дрібні чинов
ники. Самійленко працював на посаді секретаря редакції «Земського
Сборника», у 1896 р. одружився з Ольгою Степанівною Оришко, зай
мався в основному перекладами світової класики — володів дев’ятьма
мовами. Михайло Коцюбинський спочатку служив діловодом губерн-
Сіверянський літопис 51
ського земства, згодом — співробітником статбюро і його завідуючим.
Чернігівський період у житті Коцюбинського найбільш плідний — тут
він пише найкращі твори «Фата моргана», «Тіні забутих предків», ви
дає альманахи «Хвиля за хвилею», «Дубове листя» «З потоку життя»
(останній — разом з М. Чернявським). Тут він проявив себе як непе
ресічний лідер у громадських справах.
У рік його приїзду чернігівці направили вітальну адресу Іллі Чав-
чавадзе, яку підписали М. Коцюбинський, В. Коцюбинська, Б. Грінчен-
ко, О. Глібов, О. Русов, І. Шраг, М. Загірна, Г. Коваленко (він і офор
мив цю адресу).
У 1901 році була направлена адреса і Льву Толстому з приводу
його відлучення від церкви, а після смерті письменника Олександра
Рашевська-Варзар написала слова і музику пісні «Пам'яті Толстого»,
відіславши її в Ясну Поляну. Після кількох років невизначеності утво
рився нарешті в 1902 році музей ім. В. Тарновського, клопоти по орга
нізації якого взяло на себе земство. Як відомо, значну роль у появі цьо
го музею відіграв О. Лазаревський. До справи були причетні і багато
земських співробітників, і представників «Громади» — як Коцюбин
ський чи Грінченко, які поєднували обидві ролі. Як земський діловод
Коцюбинський писав листи про створення музею Лазаревському та Ан
тоновичу. Грінченко систематизував Шевченківську колекцію музею, у
1900 році видав другий том каталога музею. За їх даними, книгу Грін-
ченка «Думи кобзарські» (екземпляр якої був у колекції Тарновсько
го), видану в Києві в 1897 році, ілюстрував Іван Рашевський.
Цікаву статтю про громадське життя Чернігова цього часу, про
підпільну діяльність «Громади», про історію нелегкого народження му
зею подали М. Загірна та А. Верзилов у збірнику «Чернігів і Північ
не Лівобережжя». Серед багатьох імен і яскравих характеристик черні -
гівчан вони присвятили одне речення Рашевським: «Серед людей віль
ної професії і поступового напрямку треба згадати про Івана Федоро
вича Рашевського (лікаря) та Івана Григоровича Рашевського (відо
мого художника), які «украинофильствовали». Марія Загірна з виник
ненням музею ім. Тарновського віддала йому немало сил і була пре
тендентом на першого директора. її кандидатуру відхилила міська вла
да (Борис Грінченко писав Агантангелу Кримському: «Адміністрація
пеклом дише на мене, і не дозволила жінці завідувати музеєм Тарнов
ського тільки через те, що має такого незручного чоловіка»).76 1902 ро
ку сім'я Грінченків переїхала в Київ. Створення музею ім. Тарновсько
го відбулося на хвилі народження музейної справи в Україні — в цей
час виникають музеї в Києві, Одесі, Катеринославі. Музей ім. Тарнов
ського був не перший в Чернігові — ще 1896 року губернська земська
управа створила Вчену Архівну комісію, яка заснувала власний музей
(Іван Рашевський, як згадувалося, подарував йому мушкетон С. Гар
куші). Видавалися «Труды Черниговской Архивной комиссии», а в 1906
році комісія розглянула художню діяльність Івана Рашевського, при
діливши основну увагу його участі в київських виставках. У 1902 р.
членом комісії став М. Коцюбинський, взявши участь в розробці її про
грами (написав розділ про народну словесність, кобзарів і бандурис
тів, і вказівки збирачам матеріалів з фольклору та етнографії), помі
щав статті в «Трудах».
У 1903 році Коцюбинський як представник Архівної комісії та му
зично-драматичного гуртка був делегований на відкриття пам'ятника
Котляревському в Полтаві, яке перетворилося на всеукраїнський фо
рум письменників і всенародне свято. У Полтаві він познайомився з
П. Мирним, В. Короленком, Л. Українкою, В. Стефаником.
На відкритті пам’ятника був і Микола Вороний. Він щойно пере
їхав до Чернігова, одружившись з дочкою Миколи Вербицького Вірою.
52 Сіверянський літопис
Шлюб, щоправда, чере зрік розпався. «Від цілковитого розпачу врято
вує Вороного лише близькість друзів (Коцюбинський, 1. Шраг, Г. Ко
валенко, автор гумористичних оповідань, Михайло Жук, художник і
поет і ін.), як і раніше, громадська робота в «Просвіті», в російсько
му «Літературно-артистичному товаристві» (з метою конспірації, щоб
одвести жандармам очі від своєї підпільної роботи — партійного с.-д.), в
аматорському драматичному гуртку (зароблені з вистав гроші одво-
зяться до Києва на фонд с.-д. партії), в гуртку молоді (до числа її на
лежить чернігівський семінарист, у майбутньому найвидатніший поет
Радянської України — Павло Тичина)... Так проходять цілих сім років
чернігівського життя, зміст якого для нас поки що маловідомий».77
Вороний 1903 року написав вірш «На свято відкриття пам’ятника
Іванові Котляревському» з підписом «с. Осняки на Чернігівщині.
24.VIII. 1903» — майже немає сумніву, що вірш писався у домі Івана
Рашевського.
1900 року повернувся із заслання з Орла Микола Вербицький, чиї
стосунки з Рашевським, що, напевне, і не переривалися, відновилися з
новою силою. 1902 року Рашевський, як вказувалося, написав портрет
Вербицького, 1904 — біографічний нарис про нього, а в 1908 році ви
йшло оповідання Вербицького з головним героєм — Ван-Грі.
Міцніють зв'язки митця і з С.-Петербурзьким товариством худож
ників. У 1906 році 57-річний майстер обирається дійсним членом това
риства. На ці роки припадає і чергова втрата — в 1905-му помер Лев
Лагоріо, а в 1907 році на Хрещатику відкрилася «Посмертна виставка
картин проф. Л. Лагоріо, А. Мещерського, І. Шишкіна» (можливо, за
сприянням Рашевського?).
Чернігівська «Громада» після подій 1905 року розкололася на два
крила, одне з яких — радикальніше — реорганізувалося в легальну
«Просвіту». Головою її з 1906 по 1908 рік був Михайло Коцюбинський
(в 1908 році Коцюбинський, його дружина та Ілля Шраг, в минулому
голова «Громади», були виключені з «Просвіти» за наказом губерна
тора Хвостова, який незадовго до цього вивів Коцюбинського також і
з членів Архівної комісії).
У «Реєстрі членів товариства «Просвіта» під № 237 значиться і
Рашевський Іван. Як член «Просвіти», він був одним із організаторів
влаштованої нею у Чернігові в 1908 році виставки. Із спогадів Ірини
Коцюбинської: «В обществе «Просвіта» подготовлялась выставка ху
дожников. Организаторами ее были Михаил Иванович Жук, Петр Цы-
ганко и Иван Рашевский. Выставка была открыта 17 февраля 1908
года в помещении общества. В ней участвовали художники И. Д. Бут-
ник, С. Д. Бутник, А. М. Огневский-Охотский. На выставке было пред
ставлено 120 экспонатов, среди которых выделялись портреты работы
М. Жука (известный портрет М. Коцюбинского и нас, девочек — Ок
саны и мой), И. Г. Рашевский выставил скульптуру в бронзе и гипсе.
Была экспонирована также работа популярного русского скульптора
Ильи Яковлевича Гинзбурга «Педель»... (зауважимо, що згодом саме
Гінзбург виконав для Чернігова пам’ятник Коцюбинському)... Среди
многочисленных пейзажей Петра Цыганко было большое полотно «По
ловодье на Десне», впоследствии подаренное автором Коцюбинско
му».78
Скульптури, виставлені цього разу Рашевським, невідомі, крім
одної, яку назвав сам Коцюбинськой в статті «Вистава чернігівської
«Просвіти» в газеті «Рада», підписавши її псевдонімом «Чернігівський
просвітянин»: «Д/обродій/ Рашевський виставив свою скульптуру, гіп
си і бронзу. Найкращі з них — «Іуда на Голгофі» (№ 34) — великий
гіпс».79 Скульптура, на жаль, не збереглася.
Сіверянський літопис 53
Цього ж, року роботи Рашевського — які саме, невідомо, — експо
нувалися в Києві в художньо-промисловому і науковому музеї, про
що коротко згадує Федір Ернст: «Протягом цілого першого десятиріч
чя існування музею у верхніх його залях відбуваються виставки різ
них організацій київських митців, російських художників, виставки
офортів Германа Штрука, скульптур Болеслава Бігаса, акварелів
Олександра та Альберта Бенуа, краківських художників, окремих київ
ських малярів (А. Манєвича, В. Галимського, В. Котарбінського,
І. Рашевського»).81 В архівах музею жодних даних про виставку Ра
шевського немає, але зі списку виставок,81 складених Ернстом по ро
ках, випливає, що в 1908 році відбулася не його персональна виставка,
а виставка трьох художників: Галимського, Рашевського, Котарбін
ського (за спогадами, з Котарбінським Рашевський до кінця життя був
пов'язаний дружніми стосунками, що виникли, напевно, ще під час ро
боти у Володимирському соборі).
1908 рік видався для Рашевського особливо напруженим — крім
участі в трьох виставках (експонувався і в Петербурзі), він виконував
цього року надзвичайно відповідальну роль голови виставочного комі
тету XIV археологічного з’їзду, який проходив у Чернігові. З’їзд був
присвячений 1000-літтю міста: в результаті довгих дискусій датою зас
нування Чернігова був прийнятий 907 рік, під яким Чернігів вперше
згадувався у договорі Ігоря з греками (Архівна комісія розглядала за
писку про час створення Чернігова київського професора М. В. Буда
нова і доклад О. М. Яневича. Брав участь в дискусії і Микола Петров).
Підготовка до з’їзду почалася в 1906 році, коли в Чернігів прибула
голова Імператорського Московського археологічного товариства гра
финя П. Уварова. Товариство надало і фінансову допомогу губернським
органам влади, а також допоміг особисто проф. Д. Самоквасов для
підтримки успіхів з’їзду на його батьківщині. Було організоване Чер
нігівське відділення Попереднього комітету з’їзду під керівництвом
B. Круковського: «С течением времени комитет значительно пополнил
ся избранием новых членов: В. Г. Дроздова, И. Г. Рашеского,
Я. И. Чредина, затем из предварительного комитета был выделен осо
бый выставочный комитет в составе председателя И. Г. Рашевского и
членов: В. Г. Дроздова, П. Я. Дорошенко, А. П. Шелухина, П. М. Доб
ровольского, В. В. Нероды, Н. В. Любарского, Ф. К. Волкова, Н. М. Мо
ги лянского».82
Ф. Волков і М. Могилянський — представники етнографічного від
ділу Російського музею в Петербурзі. Разом з колегами по музею
C. Руденком та А. Павловичем вони організували на додаток до експе
диції, яку проводив по Чернігівщині попередній комітет, особливу етно
графічну екскурсію (на жаль, весь етнографічний відділ виставки піс
ля закінчення з’їзду був вивезений в Петербург — куди ще в 1902
році на першу міжнародну етнографічну і історичну виставку вже бу
ло відправлено більше 100 предметів з музею Археологічної комісії).
Основу виставки з'їзду становили матеріали, зібрані під час експе
диції літом 1907 року по північній половині губернії. У складі виставки
були портрети архіпастирів із будинку Чернігівського архієрея, з
Єлецького Успенського та Ніжинського Благовіщенського монастирів.
Були прислані колекції Полтавського древлехранилища, свої музейні
збірки прислали на виставку Тамбовська, Рязанська, Курська, Орлов
ська і Воронезька архівні комісії. Весь свій найбільш цінний матеріал
надали чернігівські установи: земська управа — дублети портретів ук
раїнських діячів з музею ім. В. Тарновського, Чернігівське єпархіальне
древлехранилище — експонати з музею при семінарії, музей Архівної
комісії — власні експонати. У Чернігові не існувало міського музею —
до відкриття з’їзду він був створений як об’єднаний історичний музей
54 Сіверянський літопис
Міської і Вченої Архівної комісій. Робота з’їзду зацікавила іноземних
науковців: в ній брали участь професор Маріан Соколовський з Кра
кова та професор Піч з Праги.
Участь Рашевського у культурному та громадському житті міста
посилилася саме з початком 1900-х років — очевидно, в цей час ху
дожник із затишних Осняків переїхав до Чернігова. Місце його про
живання визначити важко — очевидно лише, що протягом років во
но було не одне. У 1879 р. в листі до Академії художеств Рашевський
просить прислати йому документи в «Чернигов, И. Г. Рашевскому в
собственном доме» — де на той час був цей дім, не встановлено. В ка
талогах С.-Петербурзького товариства адреса вказується лаконічно:
«Чернигов», і лише в двох випадках — конкретніше: в 1897 році —
«Чернигов, дом Константиновичей», в 1909 — «Чернигов, Северянская
улица», а в 1911 році чернігівський нотаріус С. Мокієвський-Зубок, за
свідчуючи підпис Рашевського на одному з документів, пише: «...ху
дожником Рашевским, живущим в Чернигове по Северянской улице в
своем доме...».8’ Відомо, що з 1912 року художник жив в будинку ди
ректора музею ім. Тарновського, тому з цього часу іноді зустрічається
адреса «Смоленская улица, дом губернского земства». У 1916 році Ра
шевський купив ділянку землі за межею міста по Гомельському шосе.
Після напруженого 1908-го Іван Рашевський наступного року здій
снює закордонну подорож, свідченням чого є лише його твори — жод
них інших документів про поїздку немає. На петербурзькій виставці
1909 року він показав 20 етюдів, привезених з подорожі (два невелич
ких збереглися: «Босфор» і «Афіни — темниця Сократа», (Чернігів
ський художній музей). За назвами робіт можна прослідкувати марш
рут поїздки: «Бухарський єврей», «На Чорному морі», «Константино
поль — Софія і старий Сераль», «Сфінкс поблизу Каїра», «Зрошення
полів в Єгипті», «Каїрський музей», «Біля берегів острова Кріта», «Ост
рів Саламін», «Афіни — Парфенон». Але загалом обставини подорожі
невідомі.
1909 рік був найбільш плідним за кількістю написаних творів —
разом із закордонними етюдами художник виставив ще 29 картин, пе
реважно пейзажів Чернігівщини. У листі А. Прахову 1909 року Рашев
ський зауважує: «Послал на выставку 52 этюда, с этой выставки ку
пили три штуки (в Киев, вероятно)».84
Із спогадів Ірини Варзар: «В 1910-х годах у деда Вани занимался
будущий художник-график Владимир Михайлович Конашевич, провед
ший детство и юность в Чернигове. Поступив в бывшую Академию ху
дожеств в Ленинграде, я стала в 1925 году ученицей Конашевича и он
сам мне рассказал, что брал в свое время уроки у И. Рашевского».85
У 1911 році в життя художника ввійшла нова тема, якій він був
вірний до останніх днів,—шевченківська. Ще в 1904 р. Золотоноське по
вітове земство Полтавської губернії виступило з ініціативою створення
пам’ятника Шевченкові до 100-літнього ювілею поета. Спочатку пол
тавський губернатор дозволив збір коштів лише в Полтавській губер
нії. На заклик Золотоноської управи відгукнулося 23 земства, з них
найвагомішу практичну допомогу надало Чернігівське, асигнувавши
100 руб. Воно внесло пропозицію поповнити склад комісії по споруд
женню пам’ятника представниками інших земств. Київська міська дума
приєдналася до ідеї створення пам’ятника, запропонувавши його будів
ництво у Києві. Уряд дозволив збір коштів на пам’ятник по всій Ук
раїні. Був створений об’єднаний комітет, в який увійшли представники
Полтавського земства і Київської думи, а згодом — і Чернігівського
земства, враховуючи його заслуги. У роботі Об’єднаного комітету ак
тивно брали участь М. Коцюбинський, Б. Грінченко, М. Лисенко, О. Ру-
сов, надавало допомогу львівське Наукове Товариство ім. Т. Шевчен
Сіверянський літопис 55
ка, київська «Просвіта». Комітет оголосив в 1910 році перший міжна
родний конкурс на проект пам'ятника. Подані проекти не задовольни
ли журі і в 1911 р. відбувся другий конкурс. У складі його журі були
М. Біляшівський, С. Васильківський, М. Грушевський, І. Іжакевич,
М. Коцюбинський, Ф. Красицький, М. Лисенко, О. Русов, І. Трупі,
В. Кричевський. Голова журі — О. Сластіон. В члени був запрошений
Рєпін, але не зміг приїхати. Рашевський мав теж брати участь у робо
ті журі, та став учасником конкурсу. За його підсумками перша премія
присуджена не була, другої був удостоєний проект Ф. Балавенського,
третьої — М. Гаврилка. Заохочувальними преміями були нагороджені
І. Рашевський (за проект під девізом «Перебендя»), І. Кавалерідзе,
Б. Єзіоранський, А. Виноградов, І. Селезньов. їх проекти були передані
М. Біляшівському на зберігання в Київський художньо-промисловий і
науковий музей.
У наступному конкурсі 1912 року Рашевський знову був запроше
ний до складу журі, та не зміг взяти в ньому участі. Цього року він
став завідуючим музеєм українських старожитностей ім. В. Тарнов-
ського.
У 1914 році Об'єднаний комітет по спорудженню пам’ятника готу
вав новий іменний конкурс, брати участь в якому запросили скульпто
рів Л. Шервуда, С. Волнухіна, М. Андреева, М. Гаврилка, Антоніо
Шіортіні. «Черниговское Губернское Земское собрание 49-й очередной
сессии 1913 года в заседании 27 января 1914 года Членом Комитета по
сооружению памятника Т. Шевченко от Черниговского Губернского
Земства на трехлетие с 1 января 1914 года избрало Губернского Глас
ного Ивана Григорьевича Рашевского, имеющего постянное место жи
тельства в г. Чернигове (Музей Украинских Древностей им. В. Тарнов- ского)».88
У наступні роки Рашевський часто приїжджає до Києва на засі
дання Об'єднаного комітету, в роботу якого в цей час включаються
М. Бойчук, О. Мурашко. В комітеті виникли значні протиріччя з приво
ду затвердження остаточного проекту пам’ятника. Спорудження його
так і не розпочалося у зв’язку з подіями Першої світової
війни і революції. До сьогодні збереглося шість проектів пам'ятника
Шевченкові роботи І. Рашевського (всі виконані в дереві і воску, збе
рігаються в Державному музеї Шевченка, Київ). Серед них — проект
«Перебендя» 1911 року, удостоєний заохочувальної премії, та його
другий варіант 1919? року. Інші створені в 1919 та 1921 роках для
двох конкурсів на пам’ятник Шевченка для Чернігова. Над образом
поета Рашевський не полишав роботи, незважаючи на труднощі після
революційних років.
З 1912 року і до смерті він очолює музей ім. В. Тарновського, осе
ляється у будинку земства при музеєві разом з молодою дружиною піа
ністкою Тетяною Миколаївною (уродженою Рашевською). Та шлюб
проіснував лише два роки, важкі і тривожні дні на схилі своїх літ ху
дожник прожив самітньо.
У 1913 році помер Михайло Коцюбинський. Припинилися знамени
ті «суботи», які збирали в домі письменника найцікавіших людей Чер
нігова. Вже не було в місті Грінченків, поїхав до Києва Вороний, по
мер в Італії Самійленко. Та незадовго до смерті Коцюбинського його
«суботи» почали відвідувати представники нового покоління — Павло
Тичина та Василь Елланський (Блакитний), яких привів Михайло Жук.
Він згодом перейняв і естафету проведення «субот».
Михайло Жук поселився в Чернігові після закінчення Краківської
Академії мистецтв в 1905 році. Вже відбулася його перша персональ
на виставка у Києві в Художньо-промисловому і науковому музеї, яка
56 Сіверянський літопис
підсумувала академічний період. Портретом М. Біляшівського (1903)
вже був покладений початок портретної галереї видатних діячів укра
їнської культури. В Чернігові Жук отримав посаду вчителя малювання
при духовній семінарії, де його учнем став Павло Тичина. Як свідчить
в «Щоденникових записах», він дуже захоплювався малюванням і під
впливом Жука навіть збирався вчитися в Петербурзькій Академії. Жук
вперше виставив свої твори в Чернігові у 1906 році разом з польськими
художниками на пересувній виставці картин-ілюстрацій до творів Ген
ріха Сенкевича. Вдруге -— у згаданій виставці «Просвіти» 1908 року, де
показав відомий портрет Коцюбинського. У 1911 році відбулася його
друга персональна виставка в Києві, а згодом він був учасником чер
нігівських виставок 1915 та 1916 років. На виставці 1916 року був пред
ставлений його «Портрет Івана Григоровича Рашевського» (зберігаєть
ся в Національному художньому музеї України, Київ). Рашевський зо
бражений на тлі картин і рам — Жук прагнув підкреслити характер
його праці, дати образ художника в звичному для нього світі. У галереї
портретів українських! діячів, створеній Жуком, цей портрет займає до
стойне місце, і він безпідставно випав з поля зору дослідників, що зай
маються творчістю Жука. В чернігівський період галерею поповнили
два портрети Коцюбинського (1907 і 1909), І. ІІІрага (1915), М. Вороно
го (1916), В. Чумака (1919), П. Тичини (1919), В. Блакитного. Прожив
Жук у Чернігові до 1925 року.
Робота в музеї ім. Тарновського стала на схилі літ змістом життя
Рашевського, який був третім директором музею слідом за Шелухіним
та Модзалевським. Вадим Модзалевський, приїхавши з Петербурга,
очолював музей один — 1911 — рік, одночасно був керуючим справа
ми Архівної комісії, продовжував роботу над «Малороссийским родос-
ловником». До роботи над розділом «Рашевські» ним був залучений і
Іван Григорович, в архіві якого збереглися написані В. Модзалевським87
вказівки щодо створення родоводу — своєрідна інструкція, за якою
Рашевський виконував «древо» свого роду. У 1918 році Модзалевський
заснував в Чернігові видавництво «Сіверянська думка», а незабаром
переїхав до Києва.
У роки революції в творчість Рашевського теж входять нові ідеї. Із
спогадів Ірини Варзар: «Весной 1917 года мы приехали всей семьей
из Петербурга к Ивану Григорьевичу в Чернигов. Меня... очень впечат
ляла большая картина, писавшаяся дедом Ваней в это время... На хол
сте была женская фигура в голубых одеждах, держащая над головой
светоч-факел, озарявший все вокруг — называлась картина «Свобо
да»... на стенах висели дареные работы друзей художника: холст Бог
данова-Бельского, декоративная вещь Жука, полотно Жуковского, порт
рет Сурикова и др. картины».88
Художник виконує і замовлення нової влади: збереглося кілька
протоколів засідань комісії по оцінці художніх творів, серед яких зга
дується близько 20 робіт Рашевського — портрети К. Маркса, М. Горь
кого, Герцена, Л. Толстого, В. Гюго, декілька плакатів, очевидно, вико
наних для оформлення революційних свят та державних установ.
Та основною турботою для нього був музей, збереження його колек
ції. «Діяльність нового директора припала на досить складний період
особливо після жовтня 1917 року. До 1 травня 1919 року музей майже
не працював взагалі. А через два тижні після поновлення його роботи
сталася страшна подія».89 На музей було вчинено напад чотирма озбро
єними грабіжниками і викрадено 68 експонатів. Згодом 13 предметів
було знайдено, інші повернути не вдалося.
Рашевський клопочеться про реставрацію пам’яток, яку проводив
сам через відсутність штату в музеї, і в цілому завдяки його зусиллям в
неспокійні роки громадянської війни музейна збірка була збережена.
Сіверянський літопис 57
Одночасно він працює над портретною галереєю видатних діячів II пол.
XIX ст., життя яких пов’язане з Чернігівщиною. Час формування гале
реї невідомий, але в 1919 р., за свідченням Ф. Ернста, вона вже діяла
у приміщенні музею поміщицького побуту по вул. Троцького, 14. Склад
галереї теж залишається невідомим, і можна лише припустити, що до
неї могли входити портрети: О. Лазаревського, В. Модзалевського,
B. Тарновського, Г. Успенського, Л. Глібова, М. Вербицького, М. Во
роного, художників М. Ге, М. Жука та ін. Нині існують два недатовані
портрети, які теж могли бути виконані для галереї: М. Коцюбинського
(Чернігівський літературно-меморіальний музей Коцюбинського) та
C. Волконського (філіал Державного музею Л. Толстого, Москва).
Обидва портрети написані за фотографіями. Інакше важко пояснити
появу, зокрема, портрета С. Волконського (він після заслання поселив
ся в селі Вороньки на Чернігівщині, де і похований).
У 1919 р. Чернігівська Губнаросвіта оголосила конкурс на пам'ят
ник Т. Шевченкові для Чернігова. В лютому 1921 р. Президія ВУЦВК
видала постанову, якою доручила Наркомосвіті встановити в усіх гу
бернських та великих повітових містах пам’ятники Т. Шевченку. Ви
конуючи постанову, Чернігівська Губнаросвіта знову оголосила конкурс
на проекти пам’ятника Т. Шевченкові та М. Коцюбинському. «Проекти
повинні бути представлені в приміщенні студії Живопису і Скульптури
не пізніше 11 квітня 1921 року о 5 годині дня. Місце для пам’ятника
Шевченку пропонується вказати автору, для пам'ятника Коцюбинсько
го місцем постановки повинна бути його могила».90
Іван Рашевський брав участь в обох конкурсах, і один з його про
ектів в 1921 р. був затверджений для виготовлення в матеріалі. На па
м'ятник Коцюбинському затвердили проект скульптора Г. Нероди. Ра
шевський клопочеться про майстерню, про матеріали для відливки па
м'ятника, але здійснити проект йому не вдалося. У липні 1921 року він
помер. (Лише 1998 року чернігівським науковцем Є.Шпилевським
встановлено місце його поховання — цвинтар Вознесенської церкви, що
була на місці перетину нинішньої Східночеськрї вулиці і вулиці Шев
ченка). Закінчити пам’ятник Шевченкові за проектом Рашевського до
ручили Г. Нероді, однак він так і не був встановлений.
Після смерті художника більшість його творів надійшла у 1-й Ра
дянський музей (колишній музей ім. Тарновського): «У 20-х роках 20
століття надійшла велика збірка творів чернігівського художника Іва
на Григоровича Рашевського, який у 1912— 1921 роках був директором
музею. У 1922 році його картини були виставлені в окремій залі». 1
Віднині роботи художника не часто з’являлися на виставках. Так,
в 1927 році на виставці у Києві, присвяченій Миколі Лисенкові, експо
нувалася оформлена Іваном Рашевським адреса чернігівців до Лисен-
ка «Садок вишневий коло хати», а вдруге роботи Рашевського увійшли
в 1928 році до складу виставки, відкритої в Чернігівському Державно
му музеєві до 15-ліття з дня смерті М. Коцюбинського: «В простінку
між широкими вікнами зали, що виходить на вулицю, експоновано:
1) великий портрет М. Коцюбинського роботи художника І. Рашевсько
го в траурній рямції в оточенні трьох вінків, що зберегла родина пись
менника від похорону його... 2) праворуч від нижнього вінка на стіні—
вгорі малюнок олійними фарбами — роботи Рашевського — могила
Коцюбинського».92
У війну в Чернігівський історичний музей, де зберігалася основна
збірка Рашевського, вцілила бомба. Важко уявити, щоб якісь з творів
у цій ситуації вціліли, але надія на чудо живе. Безліч робіт була до
війни і в приватних руках — немає сумніву, що немало з них ще з’яв
ляться в полі зору дослідників, все чіткіше окреслюючи творчу індиві
дуальність художника.
58 Сіверянський літопис
Д ж е р е л а т а л іт е р а т у р а , п р и м іт к и :
1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник, — К., 1990.
2. Рашевский А. Я. Письмо Модзалевскому В. Л. 1913 г. с приложением родослов
ной, (из сл. Виры). — Відділ рукописів НБУ ім. Вернадського. — 111—34166. У
самому «Родословнику» Модзалевський, мабуть, помилково своїм кореспондентом
називає не Олександра, а Аполлона Яковича Рашевського, особа якого не встанов
лена, Олександр Якович — випускник Олександрівської військово-юридичної Акаде
мії, служив в Київському та Одеському військово-окружних судах.
3. «Древо», виконане Іваном Рашевським — архів І. Рашевського, Чернігівський лі
тературно-меморіальний музей М. Коцюбинського (далі ЧЛММК). — А-5258 «Дре
во», виконане Олександром Рашевським — див. прим. 2.
4. Див. прим. № 2.
5. Модзалевский В. Малороссийский родословник. — К, 1914. — Т. 4. С. 257.
6. Лукомский Г., Модзалевский В. Малороссийский гербовник. — Спб, 1914 — С. 149.
7. Лукомский Г., Модзалевский В. Малороссийский гербовник. — Спб, 1914. — Табл.
XX (гербы Польские).
8. Черниговский соединенный исторический музей Городской и Ученой Архивной ко
миссии. В память 1000-летия летописного существования Чернигова: Каталог. —
Чернигов, 1915.
9. Архів I. Рашевського // ЧЛММК. А-5297.
10. Модзалевский В. Малороссийский родословник. — К-, 1914. — Т. 4. — С. 268.
11. Російський державний історичний архів (далі РДІА), Спб.. Ф. 789. — (Академія; ху
дожеств). Оп. 8—0. зб. 232
12. Архів І. Рашевського //ЧЛММК. — А-5272, 5299.
13. Рашевский И. Заметки об искусстве. — // Северный вестник. — № 2. — С 261.
14. Архів I. Рашевського. // ЧЛММК. — А-5298.
15. Брокгауз Ф., Ефрон И. Энциклопедический словарь. — Т. XXXVII. — Спб 1903;
— С. 301.
16. Хирьякова Е. Воспоминания. — Рукопис. // Російський державним архів літерату
ри і мистецтва, (далі РДАЛМ). — ф. 536. — Оп. 1 - О. зб. 33,. 1 34, 35, 36.
17. Хирьякова Е. Воспоминания. // Там само. — О. зб. 34. — Арк. 16.
18. Там само. Арк. 157.
19. Архів Чернігівського історичного музею. — (далі ЧІМ). — Ал-740.
20. Олександр Глібов. Байки Глібова — Чернігів, 1895. — Репродукцію див. «Книга і
друкарство на Україні». — К., 1964. — С. 167.
21. Хирьякова Е. Воспоминания. // РДАЛМ. — Ф. 536, — Оп. 1. — Арк. 158.
22. Там само. — Арк. 159.
23. Ясинский И. Роман моей жизни. — М-Л, — 1926. — С. 65.
24. Русские писатели 1800— 1917. Биографический словарь. (Под ред. П. Николаева).
— М. 1989. — Т. 1. — С. 420.
25. Всі три портрета зберігаються в Чернігові, в художньому та історичному музеях. Щодо всіх творів,
вказаних в цій статті — див. «Іван Рашевський. Каталог тво
рів. Збірник Української Академії образотворчого мистецтва та архітектури, вип. 6.
— К, 1999.
26. Рашевский П. Николай Андреевич Вербицкий. — // Псовая и ружейная охота,
№ 11, 1904 — С. 3).
27. Там само. — С. 4.
28. Свідоцтво зберігається в архіві I. Рашевського (ЧЛММК. — А-5254; Копія — в
РДІА. — Спб. — Ф. 789. — Оп. 8. — О. зб. 232).
29. Варзар И. Об Анне Григорьевне Рашевской. — Машинопис, архів автора.
30. Модзалевский В. Малороссийский родословник. — К, 1908. — Т. 2. — С. 440.
31. Хирьякова Е. Воспоминания. // РДАЛМ. Ф. 536. — Оп. 1, л. 16.
32. Державний архів міста Киева. Ф. 16 (Київський університет). — Оп. 465. — О.
зб. 512, 518.
33.3 листа Ірини Миколаївни Рунової, падчерки Петра Миколайовича Рашевського
(архів автора). Народилася в 1903 р., померла на поч. 1990-х рр. в місті Чирчик Ташкентської обл.
34. Каталог XX выставки картин С.-Петербургского общества художников, — Спб;
1912 (один з портретів подано в репродукції).
35: Архів автора.
36. РДІА. — Ф. 789. — Оп. 8. — О. зб. 232.
37. Ясинский И. Роман моей жизни. — М-Л, 1926. — С. 75.
38. Измайлов А. Литературный Олимп. — М. 1911. — С. 399; Брокгауз Ф., Ефрон И.
Энциклоп. словарь. — Спб, 1904. — Т. 82. — С. 842.
39. Затенацький Я. Ідейно-творча дружба українських і російських художників. — К, 1955, с. 66.
40. Ясинский И. Роман моей жизни. — М-Л. 1926. — С. 215.
41. Там само. — С. 83.
Сіверянський літопис 59
42. РДАЛМ. — Ф. 536. — Оп. 1. — Арк. 16.
43. РДІА. — Сп. — Ф. 789. — Оп. 8- — О. зб. 232.
44. Зберігається в Чернігівському художньому музеї.
45. Говдя П. Іван Соколов. — К., 1980. — С. 22 (лист від 10 серпня 1860 Року)
46. РДАЛМ. - Ф. 581. - Оп. 2. - О. зб. 130.'
47. Модзалевский В. Малороссийский родословник. — К-, 1914. Т. 4. С. 264
Брокгауз Ф.. Ефрон И. Энциклопедический словарь. — Спб. 1889. — Т, XXVI —
С. 395.
48. Кулябко-Корецкий М. Из давних лет. Воспоминания лавриста. — М. 1931, С, 35;
далі послідовно. — С. 44, 33, 47.
49. Варзар И. Об Анне Григорьевне Рашевской. — Машинопис, архів автора.
50. Николаевский Б. // Памяти последнего якобинца-семидесятника. Каторга и ссылка 1926. — С. 211—227.
51. Архів I. Рашевського. // ЧЛММК. — А-5292.
52. Ясинский И. Роман моей жизни. — М-Л, 1926. — С. 65.
53. Біографічна довідка про Варзара подана в 3-му томі «Полного собрания сочине
ний В Ленина». — М., 1963. — С. 731;
— УРЕ, Т. 2. — К., 1978. — С. 125;
— БСЭ, Т. 4. — М., 1971. — С. 301.
54. Зберігається в Національному художньому музеї України під назвою «Чернігівці».
55. Вести за месяц. — // Старые годы. — 1912. — Март. — С. 55.
56. Деятели революционного движения в России. Биобиблиографический словарь.
Под редакцией А Шилова, М. Карнауховой. — М., 1931. — Т. 2.
57. Там само.
58. Варзар І. Козацькому роду немає переводу, — Машинопис, архів автора.
59. Мурашко М. Спогади старого вчителя. — К-, 1964. — С. 53,
60—61. Художественное наследство. — 1949. — Т. 2. — С. 64.
62. Прахов А. Страницы прошлого. — К., 1958. — С. 80—81.
63. Мурашко Н- Беседа по эстетике. // Архів НХМУ. — Ф. 17. — О. зб. 13.
64. Z. Выставка картин киевских художников. — // Киевская старина. — 1892. —
№ 2. — Февраль. — С. 331.
65. Черниговские губернские ведомости. — 1892. — № 83. — 18 октября. — С. 3.
66. Н. Ш. Картины из малорусского быта на киевских выставках — //Киевская ста
рина. — 1894. — № 3. — Март. — С. 537—543.
67. Зберігається в РДАЛМ, Москва. — Ф. 1188. — Оп. 1. — О. зб. 5.
68. Антонович Д. Українське малярство // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. — К-,
1993. — С. 341.
69. Стернин Г. Русская художественная культура второй половины ХЗХ—начала XX
века. — М., 1984. — С. 24.
70. Глаголь. Картинные выставки летнего сезона 1891 года. // Артист. — 1891.
№ 15.
71. Архів ЧІМа. — Ал-147/1.
72. Зберігається в Музеї музичної культури ім. М. Глінки, Москва.
73. Репин и Украина. Письма деятелей украинской культуры и искусства к Репину
(1896— 1927). — К., 1962. — С. 21— 22.
74. Архів ЧІМа — Ал-147/2.
75. Кузьмин Е. Из Киева (о художественном салоне). — // Искусство и художествен
ная промышленность. — Спб, 1900. — № 20. — Май. — С. 443.
76. Погрібний А «Клейнод душі моїй — добро мого народу». Борис Грінченко в юві
лейному осмисленні та документах з його архіву. // Наука і культура. Україна.
— Вип. 23. — К, 1983. — С. 82.
77. Білецький О. Микола Вороний. Критично-біографічний нарис. // Вороний М. Пое
зії. — Харків, 1929. — С. 30.
78. Коцюбинская И. М. М. Коцюбинский. — М. 1969. — С. 82.
79. Чернігівський просвітянин (М. Коцюбинський). Вистава чернігівської «Просвіти»
//Твори в 2-х томах. — К-, 1988. — Т. 2. — С. 411.
80. Українське малярство XVII—XIX сторіч. Провідник по виставці. Під редакцією
Ф. Ернста. — К., 1929. — С. 7.
81. Фонд Ернста Ф. — Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства АНУ. — 13-5/
364.
82. Трудьі Черниговского предварительного комитета по устройству XIV археологи
ческого съезда в Чернигове. — Чернигов, 1908. — С. 4.
83. Дело Киевской городской управы по конкурсу на проект памятника Шевченко. —
Відділ рукописів НБУ. — 11-28663. Арк. 59.
84. Відділ рукописів Державної Третяковської галереї. — Москва. — Ф. 23. — О.
зб. 98.
85. Варзар І. Козацькому роду немає переводу. — Машинопис, архів автора.
86. Дело Киевской городской управы по конкурсу на проект памятника Шевченко. —
Відділ рукописів НБУ. — П-28667. Арк. 156.
60 Сіверянський літопис
87. Записка Модзалевського від 1910 р. — Архів І. Рашевського. — ЧЛММК. —
А-5258.
88. Варзар І. Козацькому роду немає переводу. — Машинопис, архів автора.
89. Половникова С. Музей українських старожитностей ім. В. Тарновського — // Ро- довід. — 1996. — № 14.
— С. 38.
90. Державний архів Чернігівської області. — Ф. 593, — Оп. 1. — О. зб. 811.
91. Половникова С. Музей українських старожитностей ім. В. Тарновського. // Ро
довід. — 1996. — № 14. — С. 37.
92. Чернігівський державний музей. Ювілейна виставка М. Коцюбинського. Провід
ник. Склала Л. Карачевська. — Чернігів, 1928. — С. 16.
Сіверянський літопис 61
|