"Огниско для науки"
До 125-річчя від дня вступу Івана Пулюя до “Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка та 100-річчя обрання його дійсним членом “Наукового Товариства ім. Шевченка”.
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200901 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Огниско для науки" / О. Збожна // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 151-153. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200901 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2009012024-12-27T21:59:49Z "Огниско для науки" Збожна, О. Краєзнавча мозаїка До 125-річчя від дня вступу Івана Пулюя до “Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка та 100-річчя обрання його дійсним членом “Наукового Товариства ім. Шевченка”. 1999 Article "Огниско для науки" / О. Збожна // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 151-153. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200901 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Збожна, О. "Огниско для науки" Сiверянський літопис |
| description |
До 125-річчя від дня вступу Івана Пулюя до
“Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка та 100-річчя
обрання його дійсним членом “Наукового Товариства ім. Шевченка”. |
| format |
Article |
| author |
Збожна, О. |
| author_facet |
Збожна, О. |
| author_sort |
Збожна, О. |
| title |
"Огниско для науки" |
| title_short |
"Огниско для науки" |
| title_full |
"Огниско для науки" |
| title_fullStr |
"Огниско для науки" |
| title_full_unstemmed |
"Огниско для науки" |
| title_sort |
"огниско для науки" |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200901 |
| citation_txt |
"Огниско для науки" / О. Збожна // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 151-153. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT zbožnao ogniskodlânauki |
| first_indexed |
2025-07-17T07:46:51Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:46:51Z |
| _version_ |
1837879435135549440 |
| fulltext |
виявлено жодного документа чи переказу про заснування Козельця 1098 р. А щодо
його заснування в 20-30-ті роки XII ст., то, гадаю, брати Лагоди читали не про м. Козелець
на Чернігівщ ині. Скоріше за все, мова в їх спогадах йде про добре відоме в історії своєю
героїчною обороною проти монголо - татар м. Козельськ (тепер К алузько ї області Росії).
Узагальню ючи вищесказане, датою заснування Козельця, на мою думку, слід вважати
1240 рік. Отже, в 2000 р. селищ у Козелець виповниться 760 років.
А н ато л ій П Е Н С Ь К И Й .
“ОГНИСКО ДЛЯ НАУКИ”
(До 125-річчя від дня вступу Івана Пулюя до
“Літературного товариства ім. Т. Г. Шевченка та 100-річчя
обрання його дійсним членом “Наукового Товариства ім. Шевченка”)
У кожного народу є "горстка" патріотів-інтелігентів, які серцем відчувають насущні
потреби свого народу. Час від часу вони "запалюють світильники" від немеркнучих
"світильників" своїх попередників і несуть їх високо серед своїх народів. Були, є і завжди
будуть так і "горстки" ін тел іге н тів -п атр іо тів і серед українського народу.
У 1873 році освічена українська інтелігенція, а це переважно вихованці українських
учнівських і студентських товариств "Громада", заснували "Літературне товариство ім.
Т. Г. Ш евченка". У "Книзі обліку членів товариства" запис починається з 27 листопада
1873 року. Перегортаємо сторінку за сторінкою і на шостій, під номером 17, читаємо:
Іван Пулюй "член-основатель". Запис зроблено 3-го березня 1874 року. Тоді йому минуло
лише 29 років. (Дійсним членом НТШ Івана Пулюя обрано 1 -го червня 1899 року). На час
обрання його членом ЛТШ він працював у фізичній лабораторії професора фон Лянга
Віденського університету. Здавалось би фізик, а згодом електротехнік, винахідник і раптом
"Літературне товариство". Як це поєднати? Однак пам'ятаймо, що Іван Пулюй у роки
навчання у Тернопільській гім назії був засновником таємного учнівського товариства
української молоді "Громада" (1863 p.), автором "Споминок о Тернополі" (1865 p.),
перекладачем "М олитвослова" (1869 p.), перекладачем і автором "М олитовника. Друге
побільшене видання" (1871 p.), автором "Листа без коверти яко одповідь Впр. Крилошанину
М алиновському на реферат М олитовника" (1871), співперекладачем (разом із П. Кулішем)
Євангелій від святих Матфея, Марка, Луки, Іоанна(1871 p.). А ще закінчив два факультети
Віденського університету (теологічний - 1865-69 р. р. і філософський - 1869-72 p.p.). Він
хотів бачити свій рідний український народ серед європейських народів, том у з молодих
років працю вав на ниві його національного відродж ення.
Здавалось би, де Відень, а де рідна Галичина. Однак ця велика віддаль не була перепоною
для праці. Тож, коли 16 листопада 1892 року група українських вчених реорганізувала
"Л ітературне товариство імені Т. Г. Ш евченка" і надала йому назву "Наукове товариство
імені Ш евченка", у листі до Ол. Барвінського від 30.01.1893 р. Іван Пулюй написав:
"Добре діло зробили Русини, що розложили огниско для науки в товаристві ім. Шевченка.
Без висшої науки остався наш народ, хоч многочисленний, геть ззаду поза всіма народами
європейськими. Без науки він и не подвигнесь из свого упадку... Доложу и я дещо из
своєї праці по моїх силах и прошу мене залічити до секції для наук природних и медичних.
Для "Записок" виготовлю дещ о...".
А вже у листі від 6.8.1893 р. читаємо: "Не легка то робота, прорублювати стежку
там, де нога людська споконвіку не ступала. Науки природні мусять мати с в о ю (тут і далі
підкреслено І. Пулюєм) мову утворену на підставі народнеї м ови...
Думаю переложити на нашу мову мою послідню росправу... "Про міряннє ріжниці фаз двох
перемінних електричних прудів".
Не багацько людей зрозум іє її, але не для теперішнього покоління працюємо ми,
Сіверянський літопис 151
"Коли наше слово піднесеться до високостей науки, тоді матиме наш вбогий народ
твердиню , котрої не приодоліє жадна сила. Народ без науки висшоі між народами те, що
лю дина неук між людьми ученим и... ".
І вже 28.10.1893 р. посилає обіцяну статтю, а разом з нею і короткий словник, який
просить надрукувати у "Записках" під спільною для всіх авторів рубрикою "Додатки до
руської терм інольогії".
Дуже відповідально відноситься проф. Пулюй до наукових перекладів. "М ожуть тую
працю робити тілько люде, що познакомились з наукою і добре знают нашу мову... " -
пише він до Ол. Барвінського, який протягом 1893 - 1896 p.p. був головою НТШ. Іван
Пулюй приділяє велику увагу пошуку і творенню наукової терм інології та залучає до цієї
праці інших членів НТШ. У листі до Ол. Барвінського він пише. "Прочитай, Друже, і Ти мій
переклад, а коли здаватиметься Тобі, що можна б дещо лучче, то прошу пороби замітки
окремо". Так завдяки старанням членів НТШ поступово формувалась наша українська
наукова термінологія.
Від тоді минуло 10 років. У листопаді від 26 квітня 1904 р. читаємо: "по моїй думці
мусить товариство Шевченка взятись чим скорше за виданнє, по можливості повного,
руського словаря". І радить запросити до цієї поважної справи "багацько людей в Галичині
і на Україні. ...Мавши повного словаря під рукою могли б люде науки легше і скоріше
утворити наукову терм інологію ...". Він навіть радить, де взяти кошти на видання такого
словника: "коли тов. Шевченка злагодить такого словаря, то можна б просити Академію
Наук в Петербурзі, щоб дала на виданнє словаря ті гроші, що Костомаров зложив на сю
ціль від Українців".
Добре було б якби наші україномовні вчені взяли приклад із своїх попередників у
творенні української наукової терм інології для тих наук, які розвивались в останні десятиріччя
радянських часів... Тоді ми не чули б по радіо, телебаченню, не читали б у періодичних та
інших виданнях таких терм інів як "високі технології", "висока мода" - зам ість "новітні
технології", новітня мода". Ми пригадали б колись вживані у нашій мові терміни: власність,
риса, вдача, добротність. І коли б не вживали замість них, як кажуть, "притягнений за вуха"
з російської мови, термін “я к о с т і“ . Адже якість - це сукупність властивостей. Або термін
"яловий" чи переписаний українською мовою російський термін "холостой ход". Чому б
нам не поміркувати над утворенням свого українського терміну. Наприклад, із двох слів
"марний хід" зробити одне - "марнохід". Чим цей термін гірший від двох попередніх:
яловий хід, холостий хід?
Турбує Івана Пулюя і зм іст видань НТШ. В одному із листів до Ол. Барвінського він
пише: "...Тов. Шевченка рік-річно наповнює цілі томи Записків передруками потрібної і
непотрібної старовини... не розуміє або не хоче розуміти, що одного видання Кулішевого
перекладу Ш експірових творів вийшла б більша користь для України, як із десять рочників
наповнених більш е роботою ножиць, як науково-критичного розум у".
Професор Пулюй пише науково-популярні праці: "Про радіометер або сьвітляний
млинок", "Непропаща сила", "Нові і перемінні зьвізди". Їх можна прочитати у "Збірнику
праць Івана Пулюя", виданому у Києві в 1996 р.
Професор Пулюй переконаний, що "Популярну науку і осьвіту можна нести між
широкі маси народу тільки живою рідною мовою, а не чуж ою ". Тому радить засновникові
і першому голові нового товариства, яке згодом, усупереч пораді Івана Пулюя, назвуть
"Український всенародний університет ім. Петра М огили" (1908 р.), О. Колессі "вичеркнути
з статутів уступ" Виімково може товариство публікувати видавництва і упоряджувати
виклади иньшою мовою. І далі. "...Л інгвістерія і мертвеччина, якою Русини запаморочували
собі голови, наробила багацько шкоди народній просвіті. Треба вже раз покинути чужі
мови, а взятись добре до науки своєї". Він радить назвати нове товариство так: "Товариство
для популярних (всенародних) наук" і пише: "Нове товариство має розширювати науки,
яких Петро Могила не міг знати. ...Се поважний старий Завіт. Для нового вина треба
нових м іхів".
а д ля б у д у щ и х п о к о л ін ь (підкреслила О. Збожна). (Коментарі, як кажуть, зайві). І далі.
152 Сіверянський літопис
У грудні 1901 р. виділ НТШ запросив Івана Пулюя взяти участь у "депутації", котра має
передати міністрові "меморіял в справі засновання русько-українського універзитета у
Львові". Професор Пулюй з радістю прийняв це запрош ення і довгих 16 років, наче той
дзвін на вічевому майдані, нагадував у Галичині та Відні про невирішену проблему русинів:
дати українськом у народові університет у Льові! "Не дожидати нам Русинам свого
університета а - д о б и в а т и с ь !", - пише він у листі до Ю. Романчука. У наступному листі,
писаному через кілька днів, він дає перелік кафедр і подає прізвища викладацького складу.
Не забуває написати своє та Івана Горбачевського. В іншому листі читаємо: "Не
доставатиме в нас фахових людей, то ми обсадимо кафедри чехами, поляками а навіть і
москалями, коли вони вмітимуть і обовяжуться на нашій мові викладати, і добре знатимуть
науку". ...І далі, "Тільки с в ій універзитет може спасти Русинів з теперіш ньої неволі і від
православно-московської і єзуіцько-польської погибелі. Тепер часи не ті, як колись були.
Не спасе вже нашого народу темнота його від змосковщення в Росії і спольщення в
Галичині. Тепер вже стоїть перед цілим руським народом питаннє: Бути чи не бути?.
Перед таким питаннєм повинні Русини в Галичині і на Україні принести таку п о с л ід н ю
ж е р тв у , н а я к у їх т іл ь к о с т а н е , пам'ятаючи добре що без жертв і праці ще ніколи не
було і ніколи не буде здобутків на сьвіті". Ці слова писав Іван Пулюй 1-го квітня 1902
року. Пам 'ятайм о їх!
О л ь г а З Б О Ж Н А .
Сіверянський літопис 153
|