Чи будуть в Україні готувати магістрів
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200908 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Чи будуть в Україні готувати магістрів / П. Руденко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 186-188. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200908 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2009082024-12-27T22:00:36Z Чи будуть в Україні готувати магістрів Руденко, П. Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ 1999 Article Чи будуть в Україні готувати магістрів / П. Руденко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 186-188. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200908 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ |
| spellingShingle |
Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ Руденко, П. Чи будуть в Україні готувати магістрів Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Руденко, П. |
| author_facet |
Руденко, П. |
| author_sort |
Руденко, П. |
| title |
Чи будуть в Україні готувати магістрів |
| title_short |
Чи будуть в Україні готувати магістрів |
| title_full |
Чи будуть в Україні готувати магістрів |
| title_fullStr |
Чи будуть в Україні готувати магістрів |
| title_full_unstemmed |
Чи будуть в Україні готувати магістрів |
| title_sort |
чи будуть в україні готувати магістрів |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Матеріали науково-методичної конференції ЧДІЕіУ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200908 |
| citation_txt |
Чи будуть в Україні готувати магістрів / П. Руденко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 2. — С. 186-188. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT rudenkop čibudutʹvukraínígotuvatimagístrív |
| first_indexed |
2025-07-17T07:47:22Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:47:22Z |
| _version_ |
1837879469477462016 |
| fulltext |
Петро Руденко
ЧИ БУДУТЬ В УКРАЇНІ ГОТУВАТИ МАГІСТРІВ
Розпад Радянської імперії і визнання світом України як самостійної і
незалежної держави поставили на порядок денний перегляд шляхів її
подальшого розвитку. Входження України до різних європейських і світових
структур викликало необхідність реорганізації багатьох сфер діяльності. Що
торкається освіти, то однією з вимог Європейського Співтовариства було
утворення в країні такої системи освіти, яка була б побудована на
демократичних засадах і відповідала європейським освітнім стандартам.
Так, на початку дев’яностих років у нашій країні з’явилась концепція
триступеневої освіти, яка за європейськими стандартами передбачала
підготовку фахівців трьох рівнів: бакалавр, спеціаліст та магістр. Систему
почали будувати знизу, сподіваючись на те, що, коли дійдемо до верху, може,
трохи “розвидниться”. Отож довгий час Міністерство освіти України
розглядало і затверджувало плани вузів спочатку тільки для першого ступеня
- бакалаврату, потім другого ступеня - для спеціалістів.
Відомо, що освіта належить до найбільш консервативних сфер людської
діяльності. Будь-які зміни у ній відбуваються дуже повільно. Але ж вода і камінь
підточує. Протягом восьми років усі вузи України під натиском свого
Міністерства таки опанували перший ступінь - бакалаврат, розрахований
на чотири роки навчання, а згодом і другий ступінь - ступінь спеціаліста (ще
один додатковий рік навчання після бакалаврату).
Опанування другого ступеня майже не викликало у вузів ніяких
ускладнень, оскільки вони і раніш випускали саме спеціалістів. А ось щодо
бакалаврів, то доцільність такого ступеня підготовки ще й досі викликає у
суспільстві певні сумніви, бо наша українська економіка не сприймає
бакалавра як фахівця, оскільки йому не можна доручати виконання низки
професійних обов’язків, що входять до компетенції спеціаліста. У той же час
через ступінь бакалавра повинні пройти 100% осіб, що вступили до вузу. При
цьому ніяких обмежень для опанування другого ступеня після отримання
першого не існує.
Якщо нагадати, що підприємства і установи досі не мають у своїх штатних
розкладах посад, на які можна приймати бакалаврів, то стає цілком зрозумілим
прагнення усіх (за окремими винятками) бакалаврів продовжити освіту і
отримати диплом спеціаліста. Отож для багатьох наших співвітчизників і
понині питання про доцільність першого ступеня - бакалаврату - є відкритим,
бо бакалавр в нашій економіці не прижився. Він існує лише як проміжна стадія
на шляху до спеціаліста. Введення бакалаврату призвело лише до подорож
чання нашої освіти, майже нічого не змінивши в її суті.
186 Сіверянський літопис
Але ж, оскільки камінь уже підточено - перші два ступені освіти в нашій
країні вже освоєно, то в подальшому треба ж якось попіклуватись про те, аби
він, зрушившись з місця, не зруйнував традиційний освітній ланцюг. Іншими
словами, треба якось завершити нашу систему освіти, впровадивши її третій
ступінь - магістратуру. Реалізація цього завдання виявилась набагато
складнішою, ніж перших двох.
По-перше, поняття “магістр” взагалі нове і незрозуміле для нашого
суспільства. По-друге, об’єкти господарювання, науки, культури і освіти
нашої держави не мають у своїх штатних розкладах відповідних посад, на які
можна було б зараховувати осіб, які закінчили магістратуру. По-третє, за вісім
років перебудови вищої освіти ні додаткового терміну навчання для підготовки
магістрів (зверх п’яти років), ані будь-яких додаткових асигнувань на третій
ступінь держава не віднайшла. Зважаючи на це, Міністерство освіти у своїх
наказах, положеннях та циркулярах замість терміну “триступенева освіта”
тепер вживає термін “двоступенева”: перший ступінь - бакалавр, другий -
спеціаліст, магістр.
Отже, як бачимо, магістр вже не є третім освітнім ступенем, він належить до.
другого ступеня. У чому ж тоді полягає різниця між спеціалістом та магістром?
Очевидно, тільки в “начинці” навчального плану п’ятого року навчання у
вищому навчальному закладі.
Оскільки Міністерство освіти України ще й досі не спромоглося створити
концепцію магістратури, а час уже вичерпаний, то деяким провідним вузам
нашої країни було надано право на свій розсуд створити свої концепції і
самостійно скласти навчальні плани для магістрів.
Слід зауважити, що переважна більшість вузів працює зараз за схемою
“бакалавр - спеціаліст”. І лише деякі вузи поруч з цією схемою опанували
схему “бакалавр - магістр”.
На нараді Науково-методичної комісії Міністерства освіти України
(жовтень, 1998 р.) з напрямку “Інженерна механіка”, який охоплює 29
спеціальностей спеціалістів і магістрів (в основному це політехнічні,
машинобудівні та приладобудівні вузи), було обговорено досвід підготовки
магістрів тих вузів, які опанували схему “бакалавр - магістр”. Таких вузів
виявилось аж шість. Причому, один з них, а саме Національна технічна
академія (КПІ), опанував ще й схему “бакалавр - спеціаліст - магістр”. Останнє
завдяки тому, що термін навчання в КПІ 5,5 року, а не 5, як у більшості вузів.
Кількість підготовлених магістрів з даного напрямку в Україні становила
35 чоловік, тобто у кожному з шести вузів було підготовлено і випущено по
4-8 магістрів.
Як і слід було очікувати, концепції підготовки магістрів у різних вузах
виявились не однаковими. Розбіжності виявилися уже на стадії формулювання
призначення магістра. Підсумовуючи підходи різних вузів, можна конста
тувати, що магістрів зараз готують з таких напрямків:
1. Для поповнення викладацького складу навчальних закладів (не секрет,
що велика кількість викладачів із вченими ступенями і званнями за останні
роки виїхала за кордон і майже вся вузівська професура, що залишилась,
пенсійного віку).
Сіверянський літопис 187
2. Для подальшого навчання в аспірантурі (для цього деякі вузи складали
навчальні плани для магістрів таким чином, щоб підготувати їх до
аспірантури, і рішенням вчених рад спростувати їм вступні іспити до
аспірантури).
3. Для заміщення вакансій молодших наукових співробітників в акаде -
мічних науково-дослідних інститутах та дослідницьких структурах вищих
навчальних закладів.
Як з ’ясувалося на нараді, жоден магістр не зміг скористатися третім
напрямком, оскільки як академічна, так і вузівська наука перебувають зараз
у стані глибокої кризи - скрізь панує скорочення штатів.
Щодо четвертого напрямку, який би повинен існувати, хоча б теоретично,
- використання магістрів у різних галузях промислового виробництва, то про
це мова взагалі не йшла. На даному етапі економічного розвитку магістрам у
цій сфері місця немає.
Усі випускники магістратури з напрямку “інженерна механіка” осіли у
вузах. Немає сумніву в тому, що магістрів, підготовлених з інших напрямків
освіти, чекала така ж участь. Отже, постає питання про доцільність підготовки
магістрів по 4-8 чоловік. Це дорого коштує і не дає магістрам ніяких переваг у
порівнянні зі звичайними спеціалістами. Але оскільки експеримент уже
розкручено і зупинитись неможливо, треба якось завершити систему нашої
вищої освіти. Повинні ж і ми колись опанувати світові освітні стандарти...
На нараді, зокрема, відзначалося, що для вивчення європейського досвіду
багатоступеневої освіти за кордон від’їжджало чимало працівників
Міністерства освіти і особливо депутатів Верховної Ради. Але усі ці так звані
представники освіти, що побували за кордоном, не є тими людьми, котрі можуть
створити нормативну базу нашої освіти. До створення такої бази завжди
залучаються виконавці, які майже ніколи не були за кордоном і не мають
уявлення ні про бакалаврат, ні про магістратуру. Ось так ми і йдемо до
європейських освітніх стандартів. А що стосується демократизації освіти, то
про неї взагалі майже ніхто не згадує, бо більшість освітян взагалі про це не
має ніякого уявлення.
На вищезгаданій нараді були присутні представники Міністерства освіти
України. З їх ініціативи було створено декілька робочих груп, які на основі
здобутого вітчизняного досвіду повинні розробити нормативні документи:
концепцію підготовки магістрів, магістерські навчальні плани, програми з усіх
дисциплін, передбачені магістерськими навчальними планами. Усі ці
документи повинні бути уніфікованими у межах кожного освітньо-профе
сійного напрямку, а також між різними напрямками і набрати чинності на
державному рівні до квітня 2000-го року.
Цілком зрозуміло, що виконати цю велику роботу на громадських засадах
неможливо, тим більше, що з деяких питань необхідні відрядження освітніх
фахівців за кордон. Міністерство освіти, згідно з наказом № 285 від 2 липня
1998 року, обіцяло виділити на цю роботу певні кошти і створити умови для
робочих груп.
З тієї пори минуло півроку. Робочі групи до виконання своїх завдань ще
не приступили. Все поки що залишається так, як і було. Тобто вищим ступенем
освіти у нашій країні залишається спеціаліст. А спеціалістів наші вузи готували
і 10, і 20, і 50 років тому. Отже, і прийшли до того, що вже давно мали.
188 Сіверянський літопис
|