Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200956 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття / П. Пиріг // Сіверянський літопис. — 1999. — № 3. — С. 160-163. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-200956 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2009562024-12-29T17:08:49Z Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття Пиріг, П. Економіка 1999 Article Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття / П. Пиріг // Сіверянський літопис. — 1999. — № 3. — С. 160-163. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200956 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Пиріг, П. Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Пиріг, П. |
| author_facet |
Пиріг, П. |
| author_sort |
Пиріг, П. |
| title |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття |
| title_short |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття |
| title_full |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття |
| title_fullStr |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття |
| title_full_unstemmed |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття |
| title_sort |
торгівля спиртними напоями на чернігівщині у другій половині xvii століття |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/200956 |
| citation_txt |
Торгівля спиртними напоями на Чернігівщині у другій половині XVII століття / П. Пиріг // Сіверянський літопис. — 1999. — № 3. — С. 160-163. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT pirígp torgívlâspirtniminapoâminačernígívŝiníudrugíjpoloviníxviistolíttâ |
| first_indexed |
2025-07-17T07:51:06Z |
| last_indexed |
2025-07-17T07:51:06Z |
| _version_ |
1837879701451833344 |
| fulltext |
ЕКОНОМІКА
Петро Пиріг
ТОРГІВЛЯ СПИРТНИМИ НАПОЯМИ
НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТОЛІТТЯ
У другій половині XVII ст. Чернігівщина посідала провідне місце в розвитку гуральництва
Лівобережної України. Реалізація та збут основної продукції гуральництва - спиртних
напоїв - здійснювались насамперед через сферу торгових відносин, у яких Чернігівщина
відігравала важливу роль і значення.1
Гетьманська адміністрація й царський уряд, втручаючись у справи купецтва й торгівлі
загалом, прибирали до своїх рук монополію на продаж деяких товарів, до асортименту
яких входили й спиртні напої, передусім горілка.
ЇЇ заборонялось продавати вроздріб. У 1656 р. гетьман Іван Виговський заборонив
шинкувати горілкою чернігівським міщанам, "окромъ що захочуть гуртомь продати".
Універсалом від 16 листопада гетьман не дозволяв не лише чернігівським козакам, а навіть
і полковникові шинкувати горілкою. Продаж оптом дозволявся: якщо вони "захочуть
гуртом продати, то не мает быти зборонно", - зазначалось у документі.2
Однак, незважаючи на заборону, горілка вроздріб у місті все ж продавалась. Цікаве
в цьому плані повідомлення чернігівських міщан у магістрат. У ньому стверджувалось,
що на базарі горілкою "межи крамами" шинкують. Там розвелося багато п'яниць, які
перешкоджали купцям: "великое уприкрене и докуку чинять, и у торгов попившисе и
бючисе перешкажают".3 Навіть були погрози спалити місто4
Інша скарга засвідчувала, що "в Чернигове ж де в нижнем городе всякие люде шинкуют
питем которые повинни платить в ратушу надлежащій платеж и те люде с тех шинков
ничего им в ратушу не платят".5
Яким Сомко 6 червня 1662 р. суворо наказував козакам і міщанам міста, щоб "от сего
часу тых шинков горилчаных в рынку поперестали и от сего часу не важилис шинковати".6
У кінцевому рахунку суть цієї скарги зводилась до того, щоб козаки не порушували
монопольного права на продаж горілки, за яке чернігівські міщани вносили в царську
казну 200 рублів.7
З осіб, які здумають порушити даний наказ, передбачалось стягнення штрафу в розмірі
тисяча талерів, який мав поступати до Військового Скарбу.
Іван Брюховецький дещо пом'якшив ситуацію. Універсалом від 6 червня 1663 р. він не
забороняв мати шинки.8 Однак вже в іншому документі, виданому в цей же день, він
наказував чернігівському полковникові, аби той "мещаном у шинкарок чернеговских скапщини
вибрати неборонил".9
160 Сіверянський літопис
Царський уряд також ревниво стежив за збутом спиртних напоїв. Для чернігівських
міщан, які займались їх виробництвом і продажем, "Его величество (цар - П. П.) указал ...
в Его величества казну имати ежегод безпереводно... по полтретя золотом от всякого
питья на всякой год" (1660 р.).10
У 1666 р. він заборонив у Чернігові роздрібну торгівлю вином (у першу чергу це
стосувалось козаків), категорично заявивши, що "козаки и солдаты і стрельцы шинковать
вином не будуть". Домовленість щодо цього була укладена з полковником Дем'яном
Ігнатовичем, у якій також підкреслювалось, що "козаки впред шинковат вином не будут для
того чтоб статей договорных тем ненарушить".11 Порушників же передбачалось притягати
до відповідальності: якщо вони "виномъ с сего числа шинковать будуть ... за то тем
стрелцомъ и салдатом будет учинено жестокое наказание", - зазначалось у "Пам'яті"
Кирили Хлопова (чернігівський воєвода).12
Приїжджим у місто купцям також заборонялась торгівля "питя" "фартою" (квартою -
П. П.).13 Слід зазначити, що й будь-які інші товари вони мали продавати "все вдруг (тобто
оптом - П. П.) а не локтем".14
Не складали винятку в питанні торгівлі спиртними напоями й інші міста Чернігівщини,
на мешканців яких також розповсюджувалось чи то обмеження торгівлі ними, чи то повна
заборона. Так, наприклад, "товариству яко и посполству места Нежина" на основі
універсалу І. Брюховецького (23 червня 1663 р.) заборонялось шинкувати горілкою "межи
коморами и на месте ... оприч дворов". Такою ж мірою це стосувалось і приїжджих у місто "з
горелками".15
Козакам Ніжина дозволялось виробляти не більше двох казанів горілки на рік. Продавати
її вони мали право лише "гуртом (оптом - П. П.), а не квартою". "Мещанін зас жаден так
робить як и продавать гарелку неповинен". Гетьман І. Брюховецький, підтвердивши це
універсалом від 2 лютого 1666 р., наказував полковникові й атаманові від "кождого выще
двох казанов казака гарелку робячого, а мещаніна и Козаков квартою продаючого ...
забирать". Відібрана горілка мала бути використана на ратушні потреби. І будь-кому
суворо заборонялось чинити щонайменший опір щодо цього.16 Такими діями гетьман
прагнув позбутися перешкод "в аренде гарелчаной".17
Однак для Чернігівщини характерним було те, що, незважаючи на цілу низку виданих
протягом другої половини XVII ст. гетьманатом і царським урядом наказів, направлених на
обмеження й заборону торгівлі спиртними напоями, насамперед горілкою вроздріб,
така торгівля, як свідчать джерела, все ж не припинила свого існування. Так, торгували
козаки, міщани, особи духовного стану. Павло Полуботок універсалом, виданим 15 квітня
1710 р., на мешканців Чернігівського полку, "хто горелкою шинкует", накладав податок
"от кухви по десят золотих, а от носатки по золотому". їх збором мали займатися дві
спеціально призначені з числа "певных и правдивых" особи "з казацкой и мещанской
стороны". Одержані прибутки повинні були надходити в розпорядження чернігівської
ратуші.18
Російським же воєводам і ратним людям на території Лівобережжя (Чернігівщина не
стала винятком) була дозволена торгівля горілкою, як й іншими товарами: "А которіе
торговіе ... ратніе люде будуть в Нежине з бояри и воєводи ... торгом промишлять
безпрепятія", - зазначалось у грамоті, виданій царем Петром Олексійовичем Ніжину в
1698 р.
У багатьох містах були зведені так звані кухлеві (або кружечні) двори, які в необмеженій
кількості приймали від місцевого населення товар, що згодом перепродувався вроздріб
за значно вищою ціною, що забезпечувало одержання великих прибутків.
За даними "Росписного списка" Чернігівської фортеці 1682 р., у Чернігові такий двір
містився в "нижнем остроге" (нижньому місті). Це унікальне джерело дає також опис
чернігівського кухлевого двору: "На нем строения: светлица да черная изба, погреб с
выходом. Две бочки мерные, одна винная, а другая - пивная - дубовые. Ведро мерное,
кварта и полкварты, гарнец и полгарнца мерные деревянные, лейка мерная, две стойки -
одна винная, другая пивная. Шандал железной, топор, два бурова, две скобели".19
Сіверянський літопис 161
Прибутки кухлевих дворів від "виные покупки и от той винной продажи" фіксувались в
"Книги кружечного двора" "за целовальниковыми руками"20.
У 1669 р. в міщан Ніжина, Чернігова й Переяслава передбачалось закупити 600 відер
горілки.21 В одному лише Чернігові за один рік (вересень 1672 - вересень 1673 р.) до
кухлевого двору надійшло 294 відра горілки. Надодачу пивовар цього ж двору зварив
1105 відер пива. І все це після реалізації дало чистий прибуток на суму 70 рублів 3 алтини.
Частину його було використано на всілякі господарські надійшло двору, а частина стала
надбанням казни.21
Один новгород-сіверський міщанин у 1672 р. продав купцям із Москви 3000 відер
вина.22 А роком раніше до Москви прибуло 187 підвід, навантажених 217 бочками спиртних
напоїв, з Глухова. Товар збуто на кухлевому дворі. Цікаво, що в цьому році лише для
потреб царського двору загалом з України надійшло 30729 відер вина.23
У 1663 р. 1005 його відер привозили в Москву українські козаки24
Наприкінці червня 1662 р. С. Павленко (сосницький сотник) спільно з козаком
Г. Лазаренком "с товарищи" доставили в Москву 31 діжку, наповнену 1005 відрами
горілки, яку продавали там по 16 срібних алтин за відро.25
З пропозицією привезти в столицю горілку звертався у 1674 р. до Артамона Матвєєва
стародубський полковник Петро Рославець: "естли изволит милость ваша подрядную нам
дати на вино, на колко сами милость ваша изволите ведер, а у нас вино в готовности
пребывает, и свидітелствуем, что и доброе".26
У 1677 р. на новоміщанський кухлевий двір м. Москви глухівські міщани Я. Дементьєв,
І.Сидоров, Г. Тимофіїв і Р. Анисимов, маючи з собою челядників, привезли 13 бочок вина.27
Інколи царський уряд звертався до українських гетьманів з проханням, а то й з наказом
надсилати до Москви спиртні напої для потреб царського двору. Зокрема, у 1671 р.
такий наказ одержував І. Самойлович: доставити 20000 відер "самого доброго, пінного,
без пригару вина". Саме це вино, як вважає В. Й. Борисенко, і привезли в Москву
глухівські купці на 187 возах у 192 діжках і 26 діжечках.28 У 1681 р. безпосередньо сам
Самойлович відправляв до столиці 840 відер горілки, яка була виготовлена на винокурнях
гетьмана.
У 1663 р. 155 діжок, наповнених горілкою, доставив у Москву стародубський підрядчик
С. Потапов.29
Царські шинки, крім Москви, функціонували також і в інших містах Росії. Наприклад, у
1663 р. стародубський полковник Петро Рославець відправив свого челядника А. Кузьменка
до м. Смоленська аж із 30 підводами, навантаженими діжками з горілкою, з проханням
до місцевого воєводи прийняти товар без всякої "обиды и перешкоды" для потреб
царського шинку. На знак вдячності П. Рославець передав воєводі дорогу рушницю й
обіцяв "отслужить".30
Однак торговці горілчаними виробами далеко не завжди здавали свою продукцію на
кухлеві двори. Порушуючи пункти Глухівських і Коломацьких статей, вони нелегально
торгували нею у російських містах. Так, у 1676 р. виявилось, що приїжджі люди з Ніжина,
Погара, Стародуба і Глухова, проживаючи в Москві на посольському дворі, займались
таємним розпродажем горілки вроздріб. Такою ж справою займався в столиці й глухівський
житель Д. Лук'янов.31
Стародубські мешканці, скупивши в 1685 р. велику партію горілки у жителів містечок,
розташованих поблизу Стародуба, також збирались везти її для продажу в Москву.32
Слід зазначити, що скупництво горілки в Лівобережній Україні з метою перепродажу
її в Росії здійснювалось у другій половині XVII ст. у немалих масштабах. Такою справою
промишляли й купці з Чернігівщини. Наприклад, стародубський купець Г. Тарасевич 109
діжок горілки закупив 1689 р. у відомого знатного купця цього ж міста С. Ширая. Про
придбання тисячі відер горілки П. Брянчанин домовлявся 1693 р. у Почепі з Г. Машковцем.33
162 Сіверянський літопис
Джерела та література:
1 Пиріг П. В. Економічні зв’язки Чернігівщини в середині XVII ст. // Український історичний
журнал. - 1991. - № 12. - С. 49-52.
Він же. Чернігівщина в торгово-економічних зв’язках України з Росією у середині XVII ст. // Історія
народного господарства та економічної думки Української РСР. - К., 1991. - Випуск 25. - С. 43-47.
Він же. З історії ярмаркової торгівлі у другій половині XVII століття // Україна - Греція: історія та
сучасність. Тези міжнародної наукової конференції (м. Київ, 29-30 вересня 1993 р.). - К., 1993. - С. 112
114.
Він же. Белорусско-украинские связи в середине XVH в.// Усебеларуская канференцыя псторыкау
"Гістарьічная навука і гістарьічная адукацыяу Рэспублщы Беларусь (новыя канцэпцьй і падыходы).
Мінськ, 3-5 лютага 1993 г.: Тэзюы дакладау і паведамленняу. - Мінск: Інсімтут псторый АН Беларусі,
1993.-Частка 1.-С. 79-81.
Він же. Універсали українських гетьманів місту Ніжину - важливе джерело з історії торгових
відносин Чернігівщини другої половини XVII століття // Тези доповідей міжвузівської науково-
практичної конференції. - Чернігів. 1995. -С. 155-156.
Марценюк С., Пиріг П. Єврейсько-українські зв’язки середини XVII ст. // Еврейские вести. - 1993.
- № 6/26/. - С. 3.
2 Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Інститут рукописів. - Ф. 1. -Спр. 54485
/Лаз 33/. - Арк. 21. (Далі: НБУ. ІР.).
Рукописи Черниговской Городской Думы // Труды Черниговского предварительного комитета по
устройству XIV археологичнеского съезда в г. Чернигове. - Чернигов, 1908. - С. 65. (Далі: ТЧПК).
3 Там же. - С. 68.
4 Очерк истории города Чернигова 907-1907. Юбилейное издание Черниговской Городской
Управы. - Чернигов, 1908. - С. 24.
5 НБУ. 1Р. - Ф. 1. - Спр. 54491 /Лаз 33/. - Арк. 66 /зв./.
6 Там само.
ТЧПК.-С. 68.
Чернигову 1300 лет. Сборник документов и материалов. - Киев, 1990. - С. 43.
7 Очерк истории города Чернигова 907-1907. - С. 24.
8 Н БУ. №. - Ф. 1. - Спр. 54485 /Лаз 33/. - Арк. 21.
9 Там само.
10 Там само. - Арк. 18 /зв./. Спр. 54491 /Лаз 33/. - Арк. 63/зв./, 68, 69. Спр. 54495/Лаз 33/. - Арк. 81
/зв/.
11 Рукописи Черниговской Городской Думы // ТЧПК. -С. 72.
12 Там само.
13 НБУ. ІР. - Ф. 1. - Спр. 54491 /Лаз 33/. - Арк. 68 /зв./. Спр. 54495 /Лаз 33/. - Арк. 82.
14 Там само.
15 Там само. - Спр. 54485/Лаз 33/. - Арк. 33, 35.
Рукописи Нежинской Городской Думы // ТЧПК. - С. 120.
16 Рукописи Нежинской Городской Думы//ТЧПК. - С. 120-121.
17 Зазначене вище не дає підстав для повного погодження з думкою О. С. Компан про те, що в
Україні у другій половині XVII ст. мала місце вільна торгівля горілкою. /Див.: Компан О. С. Міста
України в другій половині XVII ст. - К., 1963. - С. 332/.
18 Рукописи Черниговской городской Думы // ТЧПК. - С. 86.
НБУ. ІР. - Ф. 1. - Спр. 50605 /Лаз 5/. - Арк. 39-39 /зв./.
Спр. 50608 /Лаз 5/. - Арк. 45-45 /зв./.
19 НБУ. ІР. - Ф. 1. - Спр. 54485 /Лаз 33/. - Арк. 32.
Див.: Костомаров Н. И. Очерк торговли Московского государства в XVI и XVII столетиях //
Собрание сочинений Н. И. Костомарова. Исторические монографии и исследования. -СПб., 1905.-
Книга восьмая. - Том двадцатый. - С. 369.
Половникова С. О. “Росписной список” Чернігівської фортеці 1682 р.//Чернігівська старовина.
Збірник наукових праць, присвячений 1300-літтю Чернігова. - Чернігів, 1992. - С. 91.
20 Там само.
21 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные
Археографическою Комиссией). -Т. VIII. - С. 215. Т. XIII. - С. 165-166. (Далі: АЮЗР).
22 АЮЗР. - СПб., 1879. - Т. XI. - С. 70-71.
23 Див.: Компан О. С. Вказ. праця. - С. 332.
24 Див.: Кафенгауз Б. Б. Экономические связи Украины и России в конце XVII - начале XVIII
столетия // Воссоединение Украины с Россией. Сборник статей. - М., 1954. - С. 422.
25 АЮЗР.-СПб., 1867.-Т. V.-С. 182-183.
26 АЮЗР.-Т. XI.-С. 673.
Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладелия
и управления. - К., 1888. Т. 1. Полк Стародубский. - С. 16.
27 Борисенко В. И. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині
XVII ст.-К., 1986.-С. 155.
28Там само. - С. 154.
29 Там само. - С. 156.
30 Там само. - С. 153.
31Там само. - С. 154.
32 Там само. -С. 156.
33 Там само. -С. 157.
Сіверянський літопис 163
|