Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2006
Schlagworte:	Ювілейна сесія загальних зборів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2012
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-2012
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-20122008-09-09T12:00:19Z Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) Ювілейна сесія загальних зборів 2006 Article Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2012 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ювілейна сесія загальних зборів Ювілейна сесія загальних зборів
spellingShingle	Ювілейна сесія загальних зборів Ювілейна сесія загальних зборів Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
format	Article
title	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
title_short	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
title_full	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
title_fullStr	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
title_full_unstemmed	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)
title_sort	засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (доповідь академіка нан україни г.в. єльської)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Ювілейна сесія загальних зборів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/2012
citation_txt	Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської) // Вісн. НАН України. — 2006. — N 4. — С. 65-68. — укр.
first_indexed	2025-07-02T05:25:25Z
last_indexed	2025-07-02T05:25:25Z
_version_	1836511579842019328
fulltext	ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 65 мосом дрозофіли; мутагенної дії ДНК, син� тетичних полінуклеотидів і вірусів; генетиці ентомопатогенних вірусів і з’ясуванню мож� ливості передачі генетичної інформації від РНК до ДНК. Він створив профілактичну протихолерну живу вакцину шляхом отри� мання мутантного штаму холерного вібріо� на. Виявлені вченим у 1988 р. властивості екзогенних ДНК (дезоксирибонуклеїнових кислот) спричиняти вибіркові мутації генів зареєстровані як відкриття з пріоритетом 1947 р. 1988 р. за цикл наукових праць «Дія нуклеїнових кислот і вірусів» С.М. Гершен� зон був удостоєний Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. Це була його друга Державна премія, перша присуджена в 1981 р. за чудовий підручник «Основи совре� менной генетики», який і нині залишається одним із кращих на пострадянському про� сторі. За чільний внесок у розвиток генети� ки С.М. Гершензон був нагороджений меда� лями ім. Грегора Менделя Чехословацької академії наук та ім. М.І. Вавилова АН УРСР, а у 1990 р. удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці. З доповідями про наукову діяльність С.М. Гершензона виступили його колеги та учні, зокрема директор Інституту молекуляр� ної біології і генетики НАН України академік НАН України Г.В. Єльська, академік НАН Ук� раїни П.Г. Костюк, доктор біологічних наук Т.І. Бужиєвська, член�кореспондент НАН Ук� раїни С.С. Малюта. Спогадами про батька поді� лилася Злата Сергіївна Гершензон. Учасники зборів переглянули документальний відео� фільм про видатного українського генетика. Підбиваючи підсумок ювілейної сесії, Б.Є. Патон зазначив, що Сергій Михайлович Гершензон був і залишається гордістю нашої Академії та держави. Його творча спадщина є надбанням усього людства і завжди буде взірцем та невичерпним джерелом блискучих ідей і нестандартних рішень. На прикладі його діяльності, традиціях його школи і сьогодні виховуються нові покоління фахівців�біологів, примножується науковий потенціал України. ЗАСНОВНИК НАУКОВОЇ ШКОЛИ МОЛЕКУЛЯРНОЇ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської Ми зустрілися з вами, щоб вшанувати па� м’ять видатного вченого, геніального провидця, класика генетики XX століття — Сергія Михайловича Гершензона. Людину, яка, крім усіх своїх величезних наукових здо� бутків, що не менш важливо, заснувала в Ук� раїні школу молекулярних генетиків і моле� кулярних біологів, завдяки зусиллям і ціле� спрямованості якої створено Інститут молекулярної біології та генетики. Цим ін� ститутом наша Академія і наша країна має всі підстави пишатися. Впевнена, Сергій Михай� лович Гершензон також пишався б наукови� ми здобутками своїх учнів і тим місцем, яке інститут посідає у міжнародній спільноті ге� нетиків. Безперечно, так само він пишався би своїми учнями і колегами з Інституту фізіо� логії рослин та генетики, де працював остан� німи роками. Наприкінці життєвого шляху, в 92 роки, звертаючись до своїх доньок, Сергій Михай� лович написав: «Я прожив довге і щасливе життя». Так могла висловитися тільки дуже мужня та самодостатня людина, бо життя ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 466 поверталося до нього всіма своїми проявами — від ласкавої посмішки до звірячого оскалу. Всі ми чудово розуміємо, що людське оточен� ня в дитинстві має великий вплив на форму� вання інтелекту, світогляду та характеру осо� бистості. А щодо С.М. Гершензона приплю� суйте ще й надзвичайно потужний набір генів, який він отримав від своїх батьків. Народився Сергій Михайлович 11 лютого 1906 р. у родині відомого вченого�історика, філософа, професора�пушкінознавця. У домі Гершензонів бували Леонід Пастернак, Мак� симіліан Волошин, Андрій Бєлий, Микола Бердяєв та багато інших — тих, кого назива� ли цвітом російської інтелігенції. С.М. Гер� шензону ще в юнацькі роки пощастило і з науковим оточенням. Навчаючись на біоло� гічному відділенні фізико�математичного факультету МДУ, він водночас працював і в Інституті ескпериментальної біології. Його вчителями були такі видатні біологи, як С.С. Четвериков, М.К. Кольцов, М.І. Вави� лов, Г. Меллер, І.І. Шмальгаузен (для біо� логів ці прізвища означають те саме, що для музикантів Моцарт, Бетховен, Чайковський, Бортнянський). Надалі серед соратників Сергія Михайловича були вчені Б.Л. Астау� ров, М.К. Бєляєв, О.І. Балкашина, П.Х. Ро� кицький та ін. Після закінчення аспірантури в 1930 р. Сергій Гершензон працював на кафедрі гене� тики Московського державного університе� ту, в Інституті генетики АН СРСР (1931– 1937). До речі, він захистив дві докторські дисертації, з яких першу — суто генетичну й унікальну — «завалив» сам Лисенко. Сергію Михайловичу, так би мовити, пощастило, що в роки сталінських репресій його не пустили на стажування до майбутнього нобелівсько� го лауреата Германа Меллера, який домігся для нього Рокфеллерівської стипендії. Суто наукова діяльність С.М. Гершензо� на розпочалася ще під керівництвом відомо� го ентомолога С.С. Четверикова. Саме тоді він узявся за вивчення генетичної структу� ри природних популяцій одного з видів дро� зофіли — Dr. obscura. Ці дослідження стали дипломною роботою Сергія Михайловича, результати якої були опубліковані в науко� вих часописах «Журнал экспериментальной биологии» (1927) та «Genetics» (1928). Саме популяційно�генетичні дослідження є од� ним з трьох найвидатніших наукових здо� бутків ученого. До цього періоду слід відне� сти відкриття і детальне дослідження ним гена, який спричиняє втрату самцями дро� зофіли Y�хромосоми, внаслідок чого потом� ство стає майже цілком жіночої статі. Подібні спадкові зміни співвідношення чи� сельності осіб різної статі у популяціях було виявлено в різних видів тварин, а також людини. Інші результати показали, що в мікроеволюції основну роль відіграють не рецесивні, а напівдомінантні і домінантні мутації, які можуть проявлятись і набувати еволюційного змісту вже в гетерозиготі. Ця концепція була розвинена у процесі дослі� дження генетичної будови популяцій на� їзників з родини ряду перетинчастокрилих. Наукові результати, отримані С.М. Гершен� зоном та іншими членами молодіжної гру� пи, яку об’єднав С.С. Четвериков, стали підґрунтям для створення ним еволюційно� генетичної концепції, основою його визнач� ної доповіді на 4�му Міжнародному генетич� ному конгресі в Берліні (1927 р). Доповідь започаткувала абсолютно новий напрям досліджень — еволюційну генетику, яка ста� ла частиною сучасної еволюційної теорії. Третім важливим напрямом популяційно� генетичних досліджень С.М. Гершензона було вивчення природних популяцій хом’я� ків, але вже після його переїзду до Києва, на запрошення Президії АН УРСР. Тут учений очолив відділ генетики Інституту зоології та кафедру генетики і дарвінізму Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Сергій Михайлович був людиною неорди� нарною, з надзвичайно широким науковим світоглядом і винятковою інтуїцією. Тому паралельно з уже згадуваними популяційни� ми дослідженнями він розпочинає абсолют� ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 67 но новий напрям роботи в рамках започат� кованої ще заарештованим І.Й. Аголом теми «Роль біохімічних факторів у процесах спад� ковості». Вже перші досліди, результати яких були опубліковані у 1939 р., засвідчили, що вчений зіткнувся з унікальним явищем. Він показав, що введення тимонуклеїнової кисло� ти (так спочатку називали ДНК) фруктовим мушкам Drosophila melanogaster спричинює драматичне збільшення кількості мутацій, до того ж цей процес має дуже специфічний ха� рактер. Дослідник припускав, що «ДНК втручається у процес репродукції генів і, як наслідок, деякі знову утворені гени відрізня� ються за структурою від батьківських. Якщо таке пояснення правильне, то це означає, що тимонуклеїнова кислота відіграє важливу роль у репродукції генів». Власне, Сергій Михайлович першим вия� вив те, що носієм генетичної інформації є ДНК. На той час це було справжнім пророцт� вом. Ось що писав про відкриття С.М. Гершен� зона журнал «Science» за 1992 р.: «На той час, коли він отримав цей результат, більшість біо� логів сміялися над його гіпотезою, над тим, що ДНК може нести генетичну інформацію, оскі� льки тоді превалювала думка, що функцію генів виконують білки. Стаття була опубліко� вана тільки в Росії і проігнорована західними вченими, які потім незалежно отримали цей результат». Це перший із двох випадків, коли Сергія Михайловича могли удостоїти Нобе� лівської премії, яку пізніше присудили Г. Мел� леру за хімічний мутагенез. Однак продовжити дослідження та під� твердити ці пророчі ідеї йому не судилося. Після сумнозвісної сесії ВАСГНІЛ 1948 р. керований С.М. Гершензоном відділ генети� ки в Інституті зоології АН УРСР було лікві� довано, а дослідження згорнуто. Вченого звільнили також з посади завідувача кафед� ри дарвінізму і генетики Київського держав� ного університету ім. Т.Г. Шевченка. Наукові експерименти з мутагенної дії на дрозофілі поновилися аж у середині 60�х років ХХ ст. До Сергія Михайловича при� єдналися його учні, знані українські вчені, серед яких були Ю.М. Александров, Т.І. Бу� жиєвська, С.С. Малюта та ін. Вивчення му� тагенної дії вірусів та їхніх нуклеїнових кис� лот, синтетичних полінуклеотидів цілком підтвердили висновки про спадкові зміни, зроблені С.М. Гершензоном раніше. Дослідження мутагенної дії вірусів дало змогу Сергію Михайловичу та членові Ака� демії наук УРСР С.С. Малюті сформулюва� ти новий погляд на еволюційно�генетичну роль вірусів, трактуючи їх не лише як збуд� ників тих чи інших хвороб, а й як сильні му� тагенні чинники, що відіграють важливу роль в еволюції інших форм життя. Але і в роки гонінь на генетику Сергій Ми� хайлович не полишав науку і впродовж двад� цяти років працював у галузі вірусології — спочатку в Інституті зоології, а згодом — в Інституті мікробіології і вірусології АН УРСР. Цей період вимушеної «бездіяль� ності» у генетиці С.М. Гершензон плідно ви� користав і зробив кілька цікавих наукових відкриттів у сфері вірусології, генетики ві� русів тварин та молекулярної біології. Йому вдалося довести, що вірусоносійство у комах (дубового, тутового шовкопрядів, інших лус� кокрилих) зумовлене інтеграцією геному ві� русів у геном комах, а спалахи жовтяниці у шовкопрядів, пов’язані з вірусами ядерного поліедрозу, пояснюються не екзогенними ін� фекційними агентами, а активацією латент� них вірусів. С.М. Гершензон показав, що це відбувається за умов сильних стресів унаслі� док дії екологічних чинників: голодування, холодових затримок розвитку, змін режиму харчування та водного режиму тощо. Ці вис� новки дали можливість реорганізувати сис� тему захисту від епізоотій та істотно знизи� ти втрати і вартість промислового вирощу� вання шовкопрядів. Через недооцінку часописом «Вопросы вирусологии» результатів роботи С.М. Гер� шензона з відтворення інфекційного вірусу самозібранням з вірусної нуклеїнової кисло� ти і вірусного білка ці результати побачили 68 ISSN 0372�6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 світ лише 1956 р., що спричинило втрату пріоритету вітчизняної науки у питаннях про самозібрання вірусів. Учений ніколи не крокував у загальній ше� рензі, для нього не існувало жодних табу та догм. Парадоксальність його мислення час� то дивувала колег, нерідко викликаючи у них внутрішній опір. Один із найяскравіших при� кладів — передбачення Сергієм Михайлови� чем зворотної транскрипції РНК�залежного синтезу ДНК вірусу ядерного поліедрозу. У дослідах, які проводили у відділі, здорову гусінь «заражали» шляхом ін’єкцій РНК, ви� діленої з хворої особини. Ставили низку кон� тролів, зокрема обробку РНК� і ДНК�азою, використовували для зараження гусені доно� ра РНК штамів вірусів, що відрізнялися за формою поліедрів, — результат був однознач� ним: усе вказувало на те, що, справді, на мат� риці РНК мала синтезуватися ДНК. Публі� кації С.М. Гершензона і його співробітників викликали масу заперечень, сумнівів і на� віть... підозр. На жаль, геніальну ідею зворот� ної транскрипції на моделі вірусу ядерного поліедрозу так і не було підтверджено, хоча її з цікавістю сприйняла наукова спільнота. Для прикладу можна навести дві оцінки. Ві� домий вірусолог К. Сміт у 1967 р., аналізую� чи досліди С.М. Гершензона, писав: «Якщо ця робота підтвердиться, стане очевидним, що генетична інформація може передаватися не тільки від ДНК до РНК, а й у зворотному напрямі». Вже після отримання Нобелів� ської премії видатний молекулярний біолог С. Спігелмен у 1971 р. зазначав: «Історичне уявлення про зворотний синтез від РНК до ДНК існувало у вигляді невеликої єресі ще до того, як онкогенні віруси вийшли на пер� ший план... Воно було чітко висловлене для пояснення чудової серії експериментів, де, як повідомлялося, передача інформації ДНК� умісного вірусу поліедрозу була здійснена за допомогою РНК, виділеної із заражених ко� мах. Незалежне підтвердження цих фактів становило б непересічний інтерес». Сергій Михайлович був талановитим педа� гогом і вчителем. Усім відомі два видання його блискучого підручника «Основы современ� ной генетики». Після позбавлення його кафед� ри у 60–70�ті роки він організував кілька курсів лекцій з генетики для наукової молоді (якою тоді були люди мого покоління). Він любив молодь, допомагав їй зростати (але ча� сто лише до певного рівня, і «виживав» той, хто був бійцем, умів відстоювати свої погля� ди, протистояти навіть Учителю). Сергій Ми� хайлович і сам знаходив опору в молоді. Син відомого пушкінознавця, він виріз� нявся високими естетичними критеріями, бездоганним смаком, тонким відчуттям пре� красного. Добре знався на мистецтві і літе� ратурі, любив поезію. С.М. Гершензон мав неабиякий організа� торський хист: протягом тривалого часу ке� рував відділом, очолював сектор вірусології і був заступником директора Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, одним із організаторів Інституту молекулярної біо� логії і генетики і першим виконуючим обо� в’язки його директора. 1967 року Сергія Ми� хайловича обрали членом�кореспондентом АН УРСР, а ще через 10 років — академіком. Від 1997 р. він був академіком Російської ака� демії природничих наук. Сергій Михайлович Гершензон — це та зна� кова постать, що робить людство людством, а не зграєю тварин, які вміють розмовляти. Він із тих, хто, як атланти, не дають небу впа� сти на землю навіть у найскрутніші часи. У людській пам’яті Сергій Михайлович зали� шиться назавжди. У непересічних працях, учнях і соратниках — тих, котрі першими у світі синтезували штучний ген гемоглобіну, котрі відкривають нові гени і перебудовують хромосоми, пов’язані з онкологічною патоло� гією, знаходять мутації, відповідальні за важкі спадкові хвороби, впроваджують до� сягнення генної терапії та генної фармако� логії.

Засновник наукової школи молекулярної біології та генетики (Доповідь академіка НАН України Г.В. Єльської)

Institution

Ähnliche Einträge