Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині
Загальна історія лижного спорту умовно поділяється на древній період (до нашої ери - поява і початкове використання лиж), доспортивний період (перша половина XIX ст. - використання лиж в трудовій і військовій діяльності), спортивний період (з середини XIX ст. - становлення і розвиток лижного спорту)...
Gespeichert in:
| Datum: | 1999 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський літопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201215 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині / С. Власенко, В. Пеньковець // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 152-156. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201215 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2012152025-01-05T19:54:07Z Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині Власенко, С. Пеньковець, В. Розвідки Загальна історія лижного спорту умовно поділяється на древній період (до нашої ери - поява і початкове використання лиж), доспортивний період (перша половина XIX ст. - використання лиж в трудовій і військовій діяльності), спортивний період (з середини XIX ст. - становлення і розвиток лижного спорту), які тісно пов’язані між собою і в історичному палані витікають один із іншого. 1999 Article Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині / С. Власенко, В. Пеньковець // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 152-156. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201215 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Розвідки Розвідки |
| spellingShingle |
Розвідки Розвідки Власенко, С. Пеньковець, В. Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині Сiверянський літопис |
| description |
Загальна історія лижного спорту умовно поділяється на древній період (до нашої ери - поява і початкове використання лиж), доспортивний період (перша половина XIX ст. - використання лиж в трудовій і військовій діяльності), спортивний період (з середини XIX ст. - становлення і розвиток лижного спорту), які тісно пов’язані між собою і в історичному палані витікають один із іншого. |
| format |
Article |
| author |
Власенко, С. Пеньковець, В. |
| author_facet |
Власенко, С. Пеньковець, В. |
| author_sort |
Власенко, С. |
| title |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині |
| title_short |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині |
| title_full |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині |
| title_fullStr |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині |
| title_full_unstemmed |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині |
| title_sort |
історія розвитку лижного спорту на чернігівщині |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Розвідки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201215 |
| citation_txt |
Історія розвитку лижного спорту на Чернігівщині / С. Власенко, В. Пеньковець // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 152-156. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT vlasenkos ístoríârozvitkuližnogosportunačernígívŝiní AT penʹkovecʹv ístoríârozvitkuližnogosportunačernígívŝiní |
| first_indexed |
2025-07-17T08:13:25Z |
| last_indexed |
2025-07-17T08:13:25Z |
| _version_ |
1837881105270702080 |
| fulltext |
Степан Власенко,
Василь Пеньковець
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЛИЖНОГО СПОРТУ
НА ЧЕРНІГІВЩИНІ
Загальна історія лижного спорту умовно поділяється на древній період (до
нашої ери - поява і початкове використання лиж), доспортивний період (перша
половина XIX ст. - використання лиж в трудовій і військовій діяльності),
спортивний період (з середини XIX ст. - становлення і розвиток лижного
спорту), які тісно пов’язані між собою і в історичному палані витікають один із
іншого.
Поява лиж була зумовлена потребою людини добувати їжу зимою. Є кілька
версій цього винаходу. Але дві з них найбільш достовірні. Древня людина,
полюючи на звіра по глибокому снігу, наступивши на гілку, кору, тріску,
відчувала полегшення в пересуванні. Можливо, це й наштовхнуло мисливця
на думку прикріпити ці предмети до ніг. Рятуючи ступні від холоду, людина
обкутувала їх шкірою вбитого звіра, що збільшувало площу опори і
зменшувало провалення в сніг.
Перші лижі були ступаючі. Нижня їх частина в процесі пересування
відшліфовувалась і на спусках проковзувала, що дало поштовх створенню
ковзких лиж. Подальше удосконалення лиж розвивалось трьома напрямками:
в зоні густого лісу, де сніг сипкий, розвивались і удосконалювались ступаючі
лижі; в зоні рідкого лісу, де сніг середньої щільності, - короткі і широкі ковзкі
лижі; у зоні рідкого лісу і безлісся, де міцний наст, отримали розвиток більш
вузькі і довгі ковзкі лижі.
На Русі лижі здавна широко застосовувались не лише в повсякденній
діяльності людей, а й для розваг під час зимових свят. Тут уже можна було
побачити прообраз лижних змагань - біг на лижах наввипередки і спуск з
крутих схилів.
У XIX - на початку XX століття лижний інвентар в основному привозили
із Фінляндії і Швеції. Це були гоночні лижі типу “Ідеал”, “Хаановесі” - вузькі,
порівняно легкі, довжиною три -три з половиною метри. Ремінцеві кріплення
знаходились посередині лижі. На ноги надівались м’які черевики із загнутими
носками. Вони прикріплювались до стопи кінцівок широкою міцною стрічкою
шириною 5-6 см. Вузькі брюки, светр, шапочка -таким був верхній одяг
лижника.
У кінці 90-х років XIX ст. царський уряд дозволив організовувати спортивні
товариства і клуби. У статуті вказувалося, що їх членами не можуть бути особи
жіночої статі, вихованці навчальних закладів і професійні лижники, якими
вважалися всі, хто їздив на лижах публічно за гроші, а також ті, хто займався
фізичною працею. Із зростанням популярності цих клубів у Росії незабаром
такий же лижний клуб було створено і в Україні, зокрема у Харкові. Але для
широких мас він був недоступний, бо потрібно було робити значні грошові
внески.
152 Сіверянський літопис
Першість України з лижних гонок уперше відбулась в Харкові у 1927 р., а
в 1934 р. - зі стрибків з трампліна, лижному двоборству і слалому.
Аналізуючи доступні архівні матеріали про розвиток лижного спорту на
Чернігівщині, нам вдалося з’ясувати, що з 1935 року почали проводитися лижні
переходи й агітаційні перегони на лижах, присвячені різним знаменним подіям.
Наприклад, лижний перегон Ніжин-Чернігів (1935 р.) - на честь річниці
Червоної Арміїї і ВМФ. Керував цим перегоном В. А. Алейніков. Лижна
естафета Чернігів-Київ - на честь з’їзду Рад України - 21 січня 1937 року, а
лижний перехід Короп-Київ-Чернігів відбувся 23 лютого 1937 року. У цих
змаганнях брала участь одна з найкращих лижниць Таня Соловйова
(спортивне товариство “Динамо”, м. Чернігів).
5-6 березня 1937 року була проведена Спартакіада Чернігівської області.
Кращою серед жінок стала В. Галич з м. Коропа.
З 1934 року в містах Чернігівської області будуються стрибкові трампліни
(у Чернігові в урочищі “Ялівщина”, Прилуках, Ніжині). Згодом, у 1935 році,
Рада з фізичної культури при ЦК СРСР - ввела у порядок здачі норм ГПО
стрибки на лижах з трампліна і лижний перехід 120 км.
У 1934 році в Чернігові було відкрито комплексну ДЮСШ, до якої входив і
відділ лижних перегонів. Лижна команда товариства “Спартак” з Чернігова
провела у 1940 році агітпробіг, присвячений річниці Червоної Армії. Під час
Великої Вітчизняної війни формувалися лижні загони для боротьби з
німецькими загарбниками. Відомі в довоєнні роки спортсмени - наші земляки
Віктор Григорович Прилина з Ніжина, Микола Миколайович Гордієнко з
Прилук, Василь Семенович Уткін та інші воювали в лижних загонах на
фронтах Великої Вітчизняної війни.
Після її закінчення лижні змагання відроджуються. Так, у м. Прилуках було
проведено лижний крос, в якому взяли участь 300 чоловік, в с. Кіптях - лижний
меморіал Ю. Збанацького, в селищі Михайло-Коцюбинське - на приз відомого
юного партизана А. Блажкуна. Всі учасники меморіалів долали дистанцію в
30 км. У ці роки кращою лижницею області була О. Шашковська.
На честь виборів до Верховної Ради СРСР і трьохсотріччя возз’єднання
України з Росією у 1951 році в м. Чернігові відбулися обласні лижні перегони
між командами добровільних спортивних товариств “Динамо”, “Буревісник”,
“Урожай”, “Спартак”. На цих змаганнях відзначилися представники команд
ДСТ “Спартак” - А. Лаздинь серед жінок, серед чоловіків - В. Іконніков,
“Урожай” - В. Атрощенко, “Динамо” - П. Милованов, які стали переможцями
і призерами. У 50-ті роки в Чернігові проходить ряд республіканських змагань
з лижного спорту, в яких бере участь і команда Чернігівської області. У турнінрі
з біатлону в гонці патрулів на дистанції 30 км третє місце посіла наша команда
у складі В. Іконнікова, Л. Гончара, О. Петрова, В. Дорохова.
У змаганнях з лижних гонок основна боротьба проходила між командами
Києва і Чернігівської області. В естафетному бігу 4 по 5 км серед жінок першою
на першому етапі із 16 учасниць передала естафету колгоспниця артілі “Праця”
Борзнянського району Олена Кравченко, а команда в цілому виборола II місце.
У ці роки наші земляки А. Лаздинь і Л. Гончар захищали спортивну честь
України у складі збірної команди республіки у першості СРСР в м. Сверд-
ловську, в якій взяли участь 300 спортсменів.
Сіверянський літопис 153
У 1975 році в ур. Подусівка (Чернігів) відбувся фінал профспілкового
комсомольського лижного кросу області. Кращий час серед дівчат показала
Галина Кулак - учениця СШ № 4, серед жінок - Зоя Білозерська - технік
машинно-шляхової станції. Майстер ремонтного заводу, один з найсильніших
лижників області В. Іконніков був кращим серед чоловіків на дистанції 10 км,
другим - В. Антонов, третім - В. Афанасьєв. У цих змаганнях взяло участь
близько 250 спортсменів.
60-ті роки дали поштовх розвитку на Чернігівщині як північній області двох
обов’язкових видів лижного спорту - гонок та біатлону. В цей період проходить
ряд змагань республіканського й обласного рівнів. Нормативи майстра спорту
СРСР з лижних гонок виконали: А. Лаздинь, Г. Колотовкіна, А. Масленіков,
Ф. Примак, В. Колосов і В. Іконніков. Вони також входили до складу збірної
команди України і брали участь у чемпіонатах СРСР.
Розвивався і біатлон, яким займалися також і лижники-гонщики, котрі
досягли значних успіхів у республіканських змаганнях. Кращі біатлоністи того
часу - Ю. Пода, А. Масленіков, В. Колосов, О. Прядко, Г. Носенко, В.
Прокопович.
Слід відзначити також, що після відкриття у 1966 році на базі Чернігівського
державного педагогічного інституту ім. Т. Г. Шевченка факультету фізичного
виховання, почався новий етап розвитку лижного спорту на Чернігівщині.
Кращі спортсмени-лижники, вступаючи на факультет фізичного виховання,
продовжували заняття спортом і здобували вищу освіту. Зміцнило свої позиції
і СДСТ “Буревісник”, де почалась цілеспрямована робота з підготовки
спортсменів високого рівня. Щороку стали проводитись спартакіади педвузів
та універсіади студентської молоді України, на яких збірні команди нашого
інституту постійно займали вищі сходинки п’єдесталу.
Етап розвитку лижного спорту 70-х років пов’язаний з успіхом лижників-
гонщиків, майстрів спорту СРСР - В. Ященка, Л. Єдомахи, В. Осадчого - членів
збірної команди України, які зробили вагомий внесок в історію розвитку
лижного спорту на Чернігівщині. В. Осадчий 27 разів перемагав на всіх
змаганнях республіканського рівня.
Слід відзначити, що за цей період і пізніше на вищі сходинки п’єдесталу
пошани республіканських змагань піднімались: І. Блажко, С. Власенко,
В. Власенко, В. Балуба, Н. Ланько, В. Стеценко, Л. Педан, М. Охріменко,
Т. Тищенко та інші. Більшість з них виконала нормативи МС СРСР.
У кінці 70-х років офіційно змінюється зброя біатлоністів - з бойової
гвинтівки на малокаліберну. Біатлоніст Ю. Пода вперше з чернігівських
спортсменів на чемпіонаті України в 1975 р. виконав норматив МС СРСР.
Період 80-х років пов’язаний з іменем О. Батюка, який вивів Чернігівщину
на міжнародний рівень. Увійшовши до складу збірної команди СРСР у 1978
р., він понад 10 років відстоював честь Чернігівщини і Радянського Союзу на
міжнародних лижних трасах. У 18-річному віці йому було присвоєно звання
МС СРСР, у 21 рік - МСМК, а в 22 роки - звання заслуженого майстра спорту
СРСР. Перших вагомих успіхів О. Батюк досяг на чемпіонаті світу 1982 року
в Норвегії, де став чемпіоном в естафеті 4x10 км. При підготовці до Олімпійських
ігор у Сараєво він виграв цілу низку змагань, зокрема на кубок СРСР, був
другим в естафетній гонці і п’ятим на дистанції 15 км на етапах кубка світу.
На XIV зимових Олімпійських іграх 1984 року у Сараєво (Югославія) у складі
154 Сіверянський літопис
збірної команди СРСР в естафетній гонці 4x10 км зайняв друге місце. Його
особистому тренеру В. В. Гусєву було присвоєно почесні звання заслуженого
тренера УРСР та СРСР. Це перший наставник-чернігівець, який відкрив
рахунок почесним званням у лижному спорті області.
У 1986 році з метою економії державних коштів і упорядкування ДСТ було
проведено реорганізацію шляхом об’єднання спортивних товариств
“Буревісник”, “Спартак”, “Колос”, “Трудові резерви”, “Авангард” в єдине
спортивне товариство профспілок “Україна”. Це мало як позитивні, так і
негативні наслідки. З одного боку, економились державні кошти, ліквідо
вувався поділ спортсменів між товариствами у зв’язку зі зміною роботи,
навчання, місця проживання. З іншого - зникала масовість заняття спортом і
його розвитку у трудових колективах, скорочувалась кількість змагань різного
рангу, зменшувалось фінансування. З моменту об’єднання добровільних
спортивних товариств у єдине основна робота з розвитку лижного спорту
почала зосереджуватись на базі СДЮШОР з лижного спорту в м. Чернігові
(ур. Яцево), яка була побудована завдяки успіхам О. Батюка. До неї входять
лижоролерна траса довжиною 5 км, стрільбище для біатлону, готель та інше.
Завдяки ініціативі тренерів, викладачів, ентузіастів вдалося зберегти осередки,
на яких базуються спортсмени і тренери. Це ДЮСШ № 1, ДЮСШ “Промбуд”
у Чернігові, містах Прилуки, Бахмач, Корюківка, селах Халявин, Киселівка
Чернігівського району.
Кінець 80-х - початок 90-х років характерний зниженням рівня масовості
розвитку лижного спорту не тільки на Чернігівщині, але й в Україні в цілому.
Найбільш плідним для чернігівських спортсменів у досягненні високих
спортивних результатів на міжнародній арені став кінець 90-х років. Після
проголошення у 1992 році незалежної держави Україна отримала свій статус і
почала виступати своєю командою під жовто-блакитним прапором. Певних
успіхів вже у лютому 1993 року досягли біатлоністи: на чемпіонаті світу серед
юніорів у м. Рупольдингу вони зайняли 4 місце. Це вихованці М. Зоца - Ніна
Лемеш та Любов Лещенко. На XVII зимових Олімпійських іграх 1994 року в м.
Ліллехаммері (Норвегія) в спринтерській гонці з біатлону бронзову медаль
одержала прилучанка Валентина Цербе. За це досягнення їй було присвоєно
почесне звання заслуженого майстра спорту України, а її тренери О. Прядко
та М. Зоц стали заслуженими тренерами України. Олімпійська нагорода
Валентини Цербе сприяла піднесенню спортивного духу наших лижників,
активізувала заняття цим видом спорту.
Відзначились і чернігівські лижники. Майстри спорту О. Заровний,
О. Ващенко, О. Отрошко стали призерами Всесвітньої зимової універсіади в
Іспанії у 1995 році, призерами і переможцями змагань кубка світу на
лижоролерах, брали участь у змаганнях етапів кубка світу і чемпіонатів світу.
А В. Сторожку було присвоєно звання МСМК за успішний виступ на
міжнародних змаганнях у Туреччині. Треба згадати і Р. Мосціпана,
Л. Лещенко, Ж. Кузьмішину, Н. Стінкову, О. Хвостенко (біатлон), М.
Кузьменка (лижні гонки), які представляли Чернігівщину на міжнародній
арені.
Біатлоністка Валентина Цербе знову досягла успіхів у етапах кубка світу
1995-96 рр., ставши призеркою. Підтримала її почин і Н. Лемеш, яка була двічі
другою на чемпіонаті Європи 1995 року і на чемпіонаті світу 1996 року, за що
їй було присвоєно звання заслуженого майстра спорту України, а її другому
Сіверянський літопис 155
тренеру В. I. Пеньковцю - заслуженого тренера України.
Відзначились також і молоді біатлоністи на молодіжному чемпіонаті світу у
Фінляндії. Це Оксана Хвостенко, яка двічі здобула срібну нагороду, а Андрій
Дериземля став чемпіоном світу у 1996 році.
1997 року збірна команда Чернігівської області з біатлону вперше в історії
України одержала перемогу на другій зимовій спартакіаді України, а команда
з лижних гонок зайняла друге місце.
Чернігівську область у ХУІІІ зимових Олімпійських іграх 1998 року у м.
Ногано (Японія) представляли шість спортсменів: О. Заровний, В. Цербе-
Несіна, Н. Лемеш, Р. Лисенко, В. Деркач, А. Дериземля. На параді відкриття
зимових Олімпійських ігор, де прапороносцем української делегації був
чернігівець біатлоніст Андрій Дериземля, на превеликий жаль, виступ наших
земляків був не зовсім вдалим.
За плідний внесок у підготовку висококваліфікованих спортсменів і у
зв’язку з 60-річчям тренеру чернігівської СДЮШОР з лижного спорту Ф. М.
Примаку у 1998 році було присвоєно почесне звання заслуженого тренера
України.
Незважаючи на економічні труднощі в країні і на те, що лижний спорт
потребує значних матеріальних витрат, сьогодні тренери-ентузіасти натхненно
працюють над пошуком талановитих, обдарованих дітей, щоб прапор
України завжди майорів разом зі сходженням на п’єдестал пошани світового
рівня наших спортсменів, як це було вже не один раз. І це знову підтвердили
чернігівські біатлоністи у 1999 році на етапах кубка світу: Н. Лемеш,
А. Дериземля стали призерами цих змагань, а О. Хвостенко - бронзовою
призеркою чемпіонату Європи і Всесвітньої зимової універсіади, а лижник
О. Заровний - переможцем міжнародних змагань в м. Мурманську. Ці
досягнення стали підставою для присвоєння їм спортивного звання МСМК.
За весь період розвитку лижного спорту в Чернігівській області підго
товлено: з лижних гонок - ЗМС - 1, МСМК - З, МС - 23, з біатлону - ЗМС - 2,
МСМК - 2, МС - 18.
156 Сіверянський літопис
|