Білі Вежі
Збережено в:
| Дата: | 1999 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
1999
|
| Назва видання: | Сiверянський літопис |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201220 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Білі Вежі / B. Задко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 178-179. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201220 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2012202025-01-05T19:55:02Z Білі Вежі Задко, B. Краєзнавча мозаїка 1999 Article Білі Вежі / B. Задко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 178-179. — укр. 2518-7430 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201220 uk Сiверянський літопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка |
| spellingShingle |
Краєзнавча мозаїка Краєзнавча мозаїка Задко, B. Білі Вежі Сiверянський літопис |
| format |
Article |
| author |
Задко, B. |
| author_facet |
Задко, B. |
| author_sort |
Задко, B. |
| title |
Білі Вежі |
| title_short |
Білі Вежі |
| title_full |
Білі Вежі |
| title_fullStr |
Білі Вежі |
| title_full_unstemmed |
Білі Вежі |
| title_sort |
білі вежі |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
1999 |
| topic_facet |
Краєзнавча мозаїка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201220 |
| citation_txt |
Білі Вежі / B. Задко // Сіверянський літопис. — 1999. — № 6. — С. 178-179. — укр. |
| series |
Сiверянський літопис |
| work_keys_str_mv |
AT zadkob bílíveží |
| first_indexed |
2025-07-17T08:13:56Z |
| last_indexed |
2025-07-17T08:13:56Z |
| _version_ |
1837881137604591616 |
| fulltext |
Новые лесные школы. // Лесной журнал. - 1895. - Вып. 3. - С. 412-413.
Отчеты о производственной практике 1903 и 1914 гг. студентов Петербургского лесного института
С. Калашникова, Костюковича, А. Лейбовича, И. Мартьянова. - Санкт-петербург, Лесная академия -
120 с. (рукописи).
Русов А. А. Описание Черниговской губернии. - Чернигов. 1898. - Том 1. - С. 186, 322.
Цветков М. А. Изменение лесистости Европейской России с конца XVШ ст. по 1914 г. - М., 1957.
- 214 с.
Чернігівський державний обласний архів (ЧДОА). - Фонд Р-950, опис 2, од. зб. 5, с. 61.
Там само. - Фонд Р-950, опис 3, од. зб. 133, с. 3-18.
Шульгин Н. Статистическое описание казенных лесов Черниговской губернии. // Черниговские
гебернские ведомости. - 1858. - № 2. - С. 8 - 16.
Б Ш ВЕЖІ
У нашому краї немало населених пунктів, про давню історію котрих довідуємося з
літописів. Один з них Білі Вежі. Й цікаво те, що історія їх переплітається з іншими Білими
Вежами - поселенням хозарів на Дону.
Щодо самого цього топоніму, то "Біла" - з давньоруської значить "білий", "прозорий",
"чистий", а "Вежа" - від праслав'янського, що рівнозначне дієслову "везти". Слово "вежа"
в слов'янських народів означає пересувний дім, а пізніше це слово набуло значення
башти, дзвіниці. Можна припустити, що Біла Вежа стояла на торговому, так званому
Соляному шляху, яким транспортувалась сіль з Дону на Русь. Існує також гіпотеза про
те, що остерська фортеця, що називалась до підкорення сіверян князем Олегом Саркел,
згодом перейменована руською мовою - Біла Вежа.
О сь уривки з літописів. "Повесть временных лет": "В літо 965 року пішов Святослав
на хозар... і город їхній, Білу Вежу, взяв"...
"Повчання Володимира Мономаха" (1096 p.): "І йдучи в город Прилуку, несподівано
нас зустріли половецькі князі із вісьмома тисячами і хотіли б з нами битися, але оружжя
відіслали були наперед на повозах і ввійшли в город... А наступного дня... ходили до
Білої Вежі і Бог нам поміг, і Свята Богородиця: перебили дев'ятсот половців і двох князів
взяли"...
Київський літопис 20 вересня 1147 року: "Сташ а (Ізяслав з військом - автор) около
Всеволожа и взяша его... Слышавшие ж и иные грады Унеж (Нежин) и Бела Вежа и
Бахмач оже Всеволож взят и побегоша к Чернигову".
Після татаро-монгольського нашестя Біла Вежа зникає на тривалий час з поля зору
істориків, і тільки в 1574 році зустрічається лаконічний запис про те, що прикордонному
наряду Путивльської варти вказувалось місце стояння біля Білих Веж, тобто на окраїні
Р у с ьк ої д е ржа в и .
За описом історика Шафонського біловезькі укріплення складалися з рову довжиною
більше чотирьох верств, за якими знаходився замок, а по периметру земляного валу
розташовувались залишки кам'яних башт. У середині XVИI століття ці землі придбав В. В.
Кочубей, а в 1765 році вони перейшли до казенного відомства й тут були розміщені
німецькі колоністи - вихідці з Ф ранкф урта-на-Майні.
Є й документи, що вказують точне розташування літописної Білої Вежі. В "Книге
Большому Чертежу", котрий є своєрідним географічним покажчиком, читаємо: "А от
Чернигова 60 верст вниз по Десне на левой стороне город Остер, а под ним впала в
Десну речка Остер, а река Остер вытекает из под городища Белые Вежи от верху
Удая".
Уже в наш час, у передвоєнні роки, поблизу Білих Веж Других археологи виявили
залишки городища округлої форми розміром 200x190 метрів, оточеного розораним
валом висотою до 1,6 метра і ровом шириною до 2,5 метра.
Пошуки літописної Білої Вежі продожувались і в наш час. Дослідження під керівництвом
178 Сіверянський літопис
В. П. Коваленка виявили, що культурний шар знищений відвалами кар'єра, з якого свого
часу добував селітру В. В. Кочубей для порохового промислу, а територія зайнята
теперішнім кладовищем. Зафіксована також розташована неподалік група курганів -
могильників, датована ІІ-І тисячоліттями до Різдва Христового.
Але хто нині скаже - де після такого тривалого часу шукати Білу Вежу стару, якщо на
сьогодні маємо Білі Вежі Перші і Білі Вежі Другі? Розгадка - в товщах землі, в літописних
пам'ятниках. І вони чекають своїх дослідників.
Хто ми? Звідки? Які наші історичні корені? Відповідь на ці нелегкі питання шукають і
конотопські краєзнавці.
Дослідники історії Конотопщини розглядали різні легенди та припущення щодо часу
заснування міста та походження його назви. Зупинимось і ми на цих версіях. Існує
переказ про проїзд через нашу місцевість у X V I11 ст. російської цариці Катерини II. При
переправі через річку нібито загрузли ї ї коні. І вона спересердя назвала це місце
Конотопом. Але це лише красива вигадка. Насправді Конотоп був відомий задовго до
поїздки цариці на Україну та й Катерина II ніколи не відвідувала наше місто, хоч для
обслуговування царських осіб Конотопщина і поставляла коней.
У свідомості багатьох українців назва міста пов'язується з "Конотопською відьмою"
Г. Ф. Квітки - Основ'яненка чи славетною Конотопською битвою 1659 року.
У "Кратком топонимическом словаре "(М., 1966. с. 204) подаються такі відомості:
"Конотоп - город в Сумской области У С С Р . Название неоднократно повторяется в
топонимии Украины, Польщи, Чехословакии, Ф РГ и ГДР, не оставляя сомнений, что это
старинное славянское нарицательное слово, связанное с конным транспортом: из конь
"лошадь" и топить "погружать в воду", т. е. или труднопроезжая топкая дорога, или
переправа (конский брод)". Опираючись на ці дані, ми звернулися до дипломатичних
представництв різних країн, що знаходяться на території України. Російське посольство,
на жаль, не дало ніякої відповіді. Американські науковці повідомили, що у СШ А населених
пунктів з подібною назвою не існує. Не змогли допомогти й німецькі, французькі та
італійські науковці. Генеральний консул Генерального Консульства Республіки Польща у
Києві пан Еугеніуш Панек у травні 1996 р. повідомив, що в західній частині Польщі є три
поселення з назвою Конотоп. "Це села: Конотоп - воєводство Гожув Велькопольські,
давня назва Friedenau: Конотоп - воєводство Жельона Гура, давня назва: Kontopp :
Конотоп - воєводство Кошалін, давня назва: Kontopf. Є озеро під давньою назвою
Gross Kontopf See у воєводстві Кошалінським та одна річка Конотоп у воєводстві
Желеньогурськім".
Якщо звернутися до українських довідників різних років видання, то можна дізнатися,
що і в Україні є декілька Конотопів. Це:
Конотоп Городнянського району Чернігівської області (У Р С Р . Адміністративно-
територіальний поділ на 1 січня 1972. К., 1973., с. 526),
смт. Конотоп Путивльського району Сум ської області,
с. Конотоп Шепетівського району Хмельницької області (У Р С Р . Адміністративно-
територіальний поділ на 1 січня 1972. Упорядник Д. О. Шелягін. К., 1973, с. 495),
х. Конотопи Житомирської області,
с. Конотоп Сокальського району Львівської області (У Р С Р . Адміністративно -
територіальний поділ на 1 січня 1972. К., 1973, с. 294),
х. Конотопи-Велике - Вербценської сільради Степанського району Рівненської області
Володим ир ЗАДКО.
Сіверянський літопис 179
|