Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2005
Автори:	Астаф’єв, О., Астаф’єва, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК 2005
Назва видання:	Ніжинська старовина
Теми:	Пам’ятки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20129
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) / О. Астаф’єв, М. Астаф’єва // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 74-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20129
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201292013-02-13T03:18:20Z Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) Астаф’єв, О. Астаф’єва, М. Пам’ятки 2005 Article Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) / О. Астаф’єв, М. Астаф’єва // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 74-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2078-063X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20129 uk Ніжинська старовина Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’ятки Пам’ятки
spellingShingle	Пам’ятки Пам’ятки Астаф’єв, О. Астаф’єва, М. Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) Ніжинська старовина
format	Article
author	Астаф’єв, О. Астаф’єва, М.
author_facet	Астаф’єв, О. Астаф’єва, М.
author_sort	Астаф’єв, О.
title	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)
title_short	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)
title_full	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)
title_fullStr	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)
title_full_unstemmed	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)
title_sort	екзарх і гетьман (мазепинська церква в ніжині)
publisher	Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2005
topic_facet	Пам’ятки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20129
citation_txt	Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині) / О. Астаф’єв, М. Астаф’єва // Ніжинська старовина: Науковий історико-культурологічний збірник. — 2005. — Вип. 1(4). — С. 74-78. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Ніжинська старовина
work_keys_str_mv	AT astafêvo ekzarhígetʹmanmazepinsʹkacerkvavnížiní AT astafêvam ekzarhígetʹmanmazepinsʹkacerkvavnížiní
first_indexed	2025-07-02T20:50:11Z
last_indexed	2025-07-02T20:50:11Z
_version_	1836569761455013888
fulltext	ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿ 74 культура: Збірник наукових праць. – К., 1986. – С.191-201. 5. Корпанюк М. Ніжинський літопис XVIII століття // Записки НТШ у Львові. – Ль., 1996. – Т.ССХХХІ. – С.473-482. 6. Фрагменти літопису друкуються мовою оригіналу згідно з сучасними правописними нормами із збереженням усіх фонетичних, лексичних і стилістичних особливостей. Археографічне опрацювання пам’ятки здійснено на підставі правил передачі тексту кириличних документів ХVІ-ХVШ ст. популярним методом (див.: Страшко В. Правила передачі тексту кириличних документів XVI-ХVІІІ ст. та рекомендації для застосування цих правил у виданнях наукового і науково-популярного типів. – К., 1992). 7. Докладніше див.: Дзира Я. Межигірський козацький літопис як пам’ятка української історіографії XVII ст. // На пошану 80-річчя професора Теодора Мацьківа: Науковий збірник. –К., 1999. – С.21-49. 8. Величко С. Літопис (Переклад В.О.Шевчука). – К., 1991. – Т.1. – С.26. Олександр Астаф’єв (Київ) Марія Астаф’єва (Київ) ЕКЗАРХ І ГЕТЬМАН (Мазепинська церква в Ніжині) Як відомо, визначний діяч вітчизняної культури кінця XVІІ − першої половини XVІІІ ст. поет, філософ і публіцист Стефан (Симеон) Яворський народився у 1658 році у місті Яворові на Львівщині. Після Андрусівського перемир’я 1657 року Яворські перебралися в село Красилівку Козелецького повіту Чернігівської губернії. З Красилівки Симеон подався вчитися у Києво Могилянський колегіум, де опанував філософію, піїтику, богослов’я, граматику, спухав лекції знаменитих філософів і богословів Лазаря Барановича, Іоасафа Кроковського та ін. Та найбільший вплив на життя і подальшу долю Симеона мав Варлаам Ясинський, у 1669-1673 рр. ректор Києво-Могилянського колегіуму, а згодом-київський митропополит. Саме йому Симеон присвятив ряд панегіриків. За рекомендацією Варлаама Ясинського він іде здобувати освіту у Львів, Познань, Вільно і повертається до Києва з дипломом майстра філософії і вільних мистецтв. Симеон витримує іспит перед професорами Києво-Могилянського колегіуму, читаючи їм власні вірші латиною, польською та українською мовами, за що одержує високу оцінку і звання “лавроносного поета”. У цей час він пише панегірик “Луна голосу, що волає в пустелі” на честь гетьмана Івана Мазепи. Взаємини Симеона і гетьмана особлива, і, і ми же час, драматична сторінка нашої історії, досі, на жаль, не досліджена. Схоже, що Іван Мазепа пильно стежив за духовним зростанням молодого богослова і підтримував його морально і матеріально. Згодом в одній із своїх проповідей Яворський скаже: “... Повернувшись з духовним зростанням молодого богослова і підтримував його морально і матеріально. ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿ 75 Митрополит Стефан Яворський Благовіщенський собор, 1702-1716 Благовіщенський монастир в Ніжині. Фото поч. ХХ ст. ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿ 76 науки з польських сторін такими від вельможності вашої, добродія мого я збагачений благодіяннями, що яким і єсьм, що можу, все − від вельможності вашої, аки моєму джерелу, моєму сонцю, моєму небу приписую”.1 Сам Варлаам Ясинський стриже молодого вченого в монахи і дає йому ім’я Стефан, назначає його префектом Києво-Могилянського колегіуму та ігуменом Свято-Никольського пустинного монастиря, кілька разів відправляє з відповідальними місіями у Батурин, на зустріч із Іваном Мазепою. Зберігся лист, у якому Стефан Яворський та ігумен Кирилівського моністизя Інокентій Монастирський вітають гетьмана з перемогою над турками під Кизикерменом. Лист у Батурин направлений з Ніжина 29 серпня 1695 року. Його, найімовірніше, написав сам С. Яворський, а І.Монастирський тільки підписав.2 У 1698 році С.Яворський виголосив у Троїцькій церкві м. Батурина проповідь на честь одруження племінника Івана Мазепи, стольника і ніжинського полковника Івана Обидовського. Це знаменитий твір релігійної літератури, відомий під назвою “Виноград Христовий” − єдина пам’ятка “малоросійського” проповідництва Стефана. Твір написаний на замовлення Івана Мазепи і пронизаний почуттям глибокої поваги автора до гетьмана. Фрагмент твору “Глянь, як в Русії міцно святую віру знають” набув широкої популярності у XVII ст. як панегірик. Чи думав тоді Стефан, що незабаром йому доведеться проклинати гетьмана від імені церкви і “отечества”? На початку 1700 року С.Яворсьний виїхав у справах Київської митрополії до Москви, де з блискучою проповіддю виступав на похоронах О.С.Шеїна, знатного боярина і сподвижника Петра І. Проповідь сподобалася цареві, і після тривалого вмовляння С.Яворський був посвячений у сан митрополита рязанського і муромського, а згодом, після смерті патріарха Андріана, став екзархом і блюстителем Всеросійського патріаршого престолу. Ще з перших років перебування у Москві С.Яворського все більше і більше займає думка про будівництво храму в честь Благовіщення пресвятої Богородиці на своїй батьківщині – Україні, зокрема − в Ніжині, де його брат Павло був протопопом і міг контролювати хід будови. У книзі І.Чернова “Краткая история построения Нежинского Благовещенского монастиря” (М., 1815) вміщено листи і записки митрополита до свого брата – від перших письмових вказівок закупити місце для будови храму в центрі Ніжина і до останніх, у яких тремтливою рукою С.Яворського виведено передсмертні розпорядження стосовно монастиря і бібліотеки. Це документи, сповнені незвичного, хвилюючого почуття і уболівання за долю його архітектурної похресниці і їх не можна читати сьогодні спокійно. До побудови храму приступили у 1702 році і завершли у 1716. Зведений храм С.Яворський присвятив перемозі Петра І над шведами, про що свідчить записка до брата Павла: “Віднині хай буде пам’ятник у Ніжинському монастирі про перемогу, Богом даровану Всеросійському самодержцю Петру Великому над шведським королем Карлом XII під Полтавою у 1709 році”. Хіба ж не іронія долі: другою за величиною фігурою у 1 Терновський Ф. Стефан Яворський. Биографический очерк // Труды Киевской духовной академии. – 1864. – Т.2. – С.57-58. 2 Величко С. Літопис. – К., 1991. – Т.2. – С.483-484. ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿ 77 битві під Полтавою після Карла XII був Іван Мазепа, той самий гетьман, якому С.Яворський присвячував свої панегірики і який, як свідчать дослідники, теж будував “п’ятибанні собори у Ніжині”. Оскільки п’ятибанних храмів у Ніжині було лише три – Миколаївський собор, зведений козаками Ніжинського пілку у 1658 році, коли Мазепі було лише 18 років і коли він проживав у Європі, і Успенська церква (1762), споруджена вже після смерті гетьмана, то найімовірніше, що Іван Мазепа причетний саме до будівництва (разом із С. Яворським) третього храму – Благовіщенського собору. Прямих доказів цієї гіпотези нам знайти не вдалося (російська монархічна історична література, як і радянська, в основному паплюжили діяльність гетьмана, документи про нього свідомо знищувалися, замовчувалися, інші ж - розпорошені в архівах і газетних сховищах).1 Зразу-ж після поразки Карла ХІІ та Мазепи під Полтавою і різанини, вчиненої з наказу Петра І Меншиковим у Батурині, відбулося театралізоване видовище на ринку у Глухові, де повісили на шибениці манекен гетьмана. Тоді ж російському самодержцю прийшло в голову відновити середньовічний московський обряд, досі не відомий на Україні – анафему. У Глухові, у Свято-Троїцькій церкві, в присутності царя, його дружини і всієї козацької старшини гетьмана проклинав новгород- сіверський протопоп Опанас Заруцький, а в Москві, в Успенському соборі, таку ж відправу в присутності царевича Олексія і всього царського двору здійснив Стефан Яворський. Він звернувся до присутніх з проповіддю “Трость, вітром гойданная”, і оголосив Івану Мазепі анафему і прочитав вірші про зраду гетьмана. Ця двоїстість С.Яворського стосовно Мазепи викликала відповідний резонанс у літературі.2 У центрі Ніжина, неподалік від Благовіщенського собору, знаходився будинок улюбленця Мазепи, колишнього писаря Ніжинського полку, а згодом генерального осавула Дмитрія Максимовича, який разом з гетьманом перейшов на бік шведів. Згідно з Грамотою Петра І Благовіщенському монастирю і будинок Максимовича, і всі його села, хутори, поля, млини були передані у власність Ніжинській обителі, а його самого, як і інших “зрадників” – генерального старшину Василя Чуйкевича, полковників Дмитрія Зеленського, Юрія Кожуховського, які після поразки під Полтавою повернулися з повинною - відправили на заслання.3 У жовтні 1721 року С.Яворський дарує Благовіщенському монастирю свою бібліотеку, до якої додає пронизану сумними мотивами і передчуттям смерті елегію “Стефана Яворського, митрополита рязанського та муромського слізне з книгами прощання” та “Тестамент”, де по пунктах розписано, як треба зберігати книги від сирості, вогню, молі, крадіжок і т. д. У першій чверті XVIII ст. бібліотека С.Яворського за кількістю книг займала шосте місце в Росії, поступаючись приватним 1 Маланюк Є. Тло і постать. – К., 1991. – С.30. 2 Науменко В. Стефан Яворський в двойной роли хвалителя и обличителя Мазепы // Киевская старина. – 1885. – Т.ХІІІ. – С.172-175. 3 Чернов И. Краткая история построения Нежинского Благовещенского монастыря, называемого Богородичным Назаретом. – М., 1815. – С.48; Лазаревский А. Описание старой Малороссии: Материалы для истории заселення, землевладения и управлення. Полк Нежинский. – К., 1893. – Т.2. – С.28-29. ÕI∆»Õ–‹ ¿ –“¿—Œ¬»Õ¿ 78 книгозбірням Голіцина, Петра І, Брюса, Ф.Прокоповича та інших. Книгозбірня екзарха нараховувала 609 найменувань. Сюди входили також рукописи С.Яворського і його панегірики на честь Івана Мазепи і твори про його зраду. З ініціативи Ф.Прокоповича бібліотеку С.Яворського передали у 1732 році Харківському колегіуму. 24 рукописи, книги і богословські методичні посібники залишилися у Ніжині, однак ні видань, присвячених І.Мазепі, ні богословських методичних посібників сьогодні виявити не вдалося. Нема їх і в Харківській науковій бібліотеці ім. В.Короленка, де розшукали 243 книги із бібліотеки С.Яворського.1 Доля Благовіщенського монастиря, до будівництва якого був причетний разом з С.Яворським й гетьман І.Мазепа, також склалася драматично. З І750 по 1797 роки його кілька разів руйнували пожежі, у 1786 роді усі монастирські ліси, угіддя, сади і млини були секвестровані. Особливої руйнації зазнав Благовіщенський монастир у післяреволюційні роки: тоді у майстерні перетворили теплу Петропавлівську церкву, у підсобні приміщення-монастирські келії, порозбивали дзвони, знищили дивовижний іконостас, кутову вежу з годинником, зруйнували поховання, а на кладовищі зробили стоянку техніки. Під час цього варварства зникли оригінал грамоти С.Яворського Благовіщенському монастирю, його листи й записки, у яких можна було натрапити на сліди взаємин екзарха з І.Мазепою, низка унікальних ікон, залишки подарованої бібліотеки, особисті речі і подарунки.2 Сьогодні Благовіщенський монастир – визначна пам’ятка духовної культури і архітектури XVIIІ ст. – вкрай занедбаний і потребує негайної реставрації. протоієрей Сергій Чечин (Ніжин) МИТОРОПОЛИТ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ ТА ГЕТЬМАН ІВАН МАЗЕПА Обрання гетьманом Івана Мазепи на Коломацькій козацькій раді 1687 року відкрило в історії України нову добу. Попри всі суперечливі та різноманітні оцінки діяльності Мазепи як правителя та політика, зазначимо, що в його особі Україна знайшла великого державного діяча, котрий дбав про свій народ, про його політичний та державний розвій. Незважаючи на поразку “афери” гетьмана І.Мазепи 1708 р. (за висловом історика М.Грушевського), “Мазепинська” доба в історії України стала періодом розвитку національної культури і духовності в усіх галузях життя: науці й освіті, архітектурі й мистецтві, зрештою, у релігійній думці і суспільній свідомості. Виходець зі старовинного козацького шляхетського роду, Іван Степанович Мазепа, як і переважна більшість дітей тодішньої козацької старшини, отримав гарну освіту в стінах Києво-Могилянської Колегії. Подібно до Симеона Яворського та інших видатних вихованців Колегії, після закінчення навчання у Києві, він продовжував свої 1 Мазаманьняц В. Свет вы мой, книги // Советская культура. – 1984. – 28 августа. 2 Астаф’єва М., Астаф’єв О. Розвінчана релігія або Про що говорять ніжинські руїни // Вітчизна. – 1991. – №1. – С.193.

Екзарх і гетьман (Мазепинська церква в Ніжині)

Репозитарії

Схожі ресурси