Напрями етнології та їх застосування

Voila un quart de siécle que la revue Ethnologie française paraît. L’auteur rappelle à grands traits les conditions de la création et les grandes étapes de l’histoire éditoriale de la publication. Il annonce dans quel esprit des bilans vont être tentés, puis les perspectives dessinées. L’Europe dans...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Кюїзеньє, Жан
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2006
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	З історії та сучасності французької етнології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20141
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Напрями етнології та їх застосування / Жан Кюїзеньє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 10-12. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20141
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201412011-05-22T12:04:40Z Напрями етнології та їх застосування Кюїзеньє, Жан З історії та сучасності французької етнології Voila un quart de siécle que la revue Ethnologie française paraît. L’auteur rappelle à grands traits les conditions de la création et les grandes étapes de l’histoire éditoriale de la publication. Il annonce dans quel esprit des bilans vont être tentés, puis les perspectives dessinées. L’Europe dans ses rapports avec les nations qui la composent istoriquement n’émergeVtVelle pas comme domaine global des recherches ethnologiques et comme sujet majeur de préoccupation? The periodical “Ethnologie Française” has been published for a quarter century. The author retraces in its general outlines the conditions of its creation and the main stages of its editorial history. He indicates with which intents evaluations will be made and new prospects viewed. Does Europe in its relations with the nations (which constitute it historically) not appear as a global field of ethnological research and as a major object of concern? 2006 Article Напрями етнології та їх застосування / Жан Кюїзеньє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 10-12. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20141 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та сучасності французької етнології З історії та сучасності французької етнології
spellingShingle	З історії та сучасності французької етнології З історії та сучасності французької етнології Кюїзеньє, Жан Напрями етнології та їх застосування Народна творчість та етнографія
description	Voila un quart de siécle que la revue Ethnologie française paraît. L’auteur rappelle à grands traits les conditions de la création et les grandes étapes de l’histoire éditoriale de la publication. Il annonce dans quel esprit des bilans vont être tentés, puis les perspectives dessinées. L’Europe dans ses rapports avec les nations qui la composent istoriquement n’émergeVtVelle pas comme domaine global des recherches ethnologiques et comme sujet majeur de préoccupation?
format	Article
author	Кюїзеньє, Жан
author_facet	Кюїзеньє, Жан
author_sort	Кюїзеньє, Жан
title	Напрями етнології та їх застосування
title_short	Напрями етнології та їх застосування
title_full	Напрями етнології та їх застосування
title_fullStr	Напрями етнології та їх застосування
title_full_unstemmed	Напрями етнології та їх застосування
title_sort	напрями етнології та їх застосування
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2006
topic_facet	З історії та сучасності французької етнології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20141
citation_txt	Напрями етнології та їх застосування / Жан Кюїзеньє // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 10-12. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT kûízenʹêžan naprâmietnologíítaíhzastosuvannâ
first_indexed	2025-07-02T20:50:41Z
last_indexed	2025-07-02T20:50:41Z
_version_	1836569792951091200
fulltext	ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Напрями етнології та їх застосування RÉSUMÉ Jean Cuisenier. Quelles ethnologies, pour quels domaines? Voila un quart de siécle que la revue Ethnologie française paraît. L’auteur rappelle à grands traits les conditions de la création et les grandes étapes de l’histoire éditoriale de la publication. Il annonce dans quel esprit des bilans vont être tentés, puis les perspectives dessinées. L’Europe dans ses rapports avec les nations qui la composent historiquement n’émergeVtVelle pas comme domaine global des recherches ethnologiques et comme sujet majeur de préoccupation? Mots�clés : Nation. France. Europe. Edition. Histoire. SUMMARY Jean Cuisenie. What kinds of ethnology and for what branches? The periodical “Ethnologie Française” has been published for a quarter century. The author retraces in its general outlines the conditions of its creation and the main stages of its editorial history. He indicates with which intents evaluations will be made and new prospects viewed. Does Europe in its relations with the nations (which constitute it historically) not appear as a global field of ethnological research and as a major object of concern? Key words: Nation. France. Europe. Edition. History. «У пошуках своєї мети. Французька етнологічна гаV лузь». Так називалась видавнича стаття, яка відкривала перше число журналу «Ethnologie française» у 1971 р. Чи піV дійшла б така назва тепер для періоду підсумків і перспекV тив — через чверть століття (1997 р.) — після того, як було видано сотні журналів і опубліковано близько тисячі стаV тей? Так, звичайно, оскільки ця робота лишилась також акV туальною і перспективною. Та чи буде ця «споруда» відпоV відати сучасним масштабам? Чи слід розібрати її до осноV ви, щоб зміцнити, як зміцнюють оті палаци, що перебуваV ють у вічній перебудові? Теперішні здобутки доводять наV шу успішність. Але вони також демонструють, що перспекV тиви, у яких французька етнологія постає перед етнологом, є безкінечні у своєму розмаїтті, і що наші етнологічні досV лідження більшою мірою слід наблизити до європейської етнологічної науки. Етнологічне розмаїття, «численні» виV ди етнології, об’єкти досліджень і «різнобічний» аналіз: ось, що слід враховувати, ось над чим слід працювати. Двадцять п’ять років «Ethnologie française» Відмінність ситуації 70Vх років від ситуації 90Vх — очеV видна, і тому зупинимося на цьому детальніше. У 70Vх роV ках ХХ ст. викладання етнології та соціальної антропології було рідкісною подією, і осередок вивчення цих дисциплін знаходився у Парижі. Національний музей народних траV дицій і мистецтва виїхав з печер Палацу Шайо і розмістивV ся у Булонському лісі. «Регіональні музеї», або як їх ще наV зивають — «провінційні музеї», не могли розвиватися так, як при адміністративній децентралізації. Журнал «Arts et Traditions Populairs» випустив своє останнє число. Треба буV ло проаналізувати причини цієї події і чітко їх окреслити: журнал, що увібрав у себе спадщину, мав би зазначати у своV їй назві, що він, як і його попередник, досліджує французьку етнологічну галузь, але так, як її досліджують етнологи, а не фольклористи і консерватори музею. Це не означало, що їхV ні звички мають перейняти ерудити й службовці, які написаV ли безцінні статті і зібрали неоціненні колекції. Йшлося про те, що слід було вести дослідження іншим чином, застосуваV ти їх у нових площинах, зорієнтувати на відомі теоретичні перспективи. Презентація нового макета засвідчила це. Такий розрив не міг виникнути сам по собі. Я пригадую здивування Андре Маро, директора Школи хартій, який тоV ді був головою Товариства французької етнографії, коли його було заново уведено до складу дирекції НаціональноV го музею і дослідницької лабораторії, яка знаходилась при музеї. Я з ним поділився запланованими змінами і повідоV мив йому про склад нових команд. Він ще більше здивувавV ся, коли прочитав перше число «Ethnologie française». Я написав вступну статтю після того, як ознайомився з роботою Поля Буїссака, викладача університету Торонто, під назвою «Акробатичний трактат ХVI ст. Ессе про параV дигматику моделей опису», присвяченою Роману ЯкобсоV Жан КЮЇЗЕНЬЄ ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 ну. Тематика, що висвітлювалася, була традиційною для Національного музею і Товариства французької етнології, оскільки акробатика вважалася одним з найпопулярніших циркових мистецтв. Втім предмет розглядався, головним чином, семіотично, а мова написання ессе була для більV шості читачів старого журналу чужою чи навіть екзотичV ною. Інша стаття, Франсіни Лансело, мала назву: «Почерк танцю. Система Фейє». Авторка представила систему знаV ків для запису танцювальних рухів, що ґрунтувалася на кодуванні та новому аналізуванні рухів. Цю систему вона застосувала для аналізу двох танців: танець назагал і таV нець театральний. Як і в попередній роботі, розглядалася тематика, знайома читачам журналу «Народні традиції та мистецтво», оскільки йшлося про танець. Але манера анаV лізу «народних мистецтв» не була звичною, оскільки тут розглядалася наукова система запису і робилася спроба аналізу елітарних моделей, які використовували у більV шості народних танців, що досліджувалися. Згодом з’явиV лася стаття Алена Шарро, математика, який вивчав топоV логію, під назвою «Аналіз презентації періодів життя люV дини у популярних гравюрах ХІХ ст». Автор аналізує цілу групу гравюр колекції Музею. Це робилося для того, щоб виділити структури за принципом розпізнання протилежV ностей від постаті до постаті, а не для того, щоб написати «історію» або зрозуміти гру «впливів» на твір. Четвертим був доробок Жільбера Делкруа під назвою: «Використання електроосмосу для зберігання етнографічних об’єктів». Це означало, що предмет даного дослідження також може буV ти застосований до наукових методів зберігання, так само як і археологічні об’єкти, предмети мистецтва, картини, малюнки, скульптури, які можна часто зустріти у музеях образотворчого мистецтва. Стаття ЖоржаVАнрі Рів’єри заV вершувала дебютний номер і називалася «Музей ГасконV ських земель просто неба. Французький досвід природниV чого музею». Це також була новація, яку згодом підхопили інші дослідники. Аналізуючи це все, я вирішив зробити повідомлення. Дехто зрозумів його як провокацію і відмовився від передV плати, але більшість сприйняла його як заохочення; вони схвалили його і стали нашими читачами. Чи залежить житV тя журналу від співпраці з авторами, які забезпечують його наповнення; від редакції, яка займається змістом і форV мою; від читачів, які його отримують, читають та поновлюV ють підписку, вносять незначні чи суттєві зміни; від видавV ця, який займається випуском, розповсюдженням і менеджV ментом і вирішує, у разі появи фінансових труднощів, — продовжувати справу чи ні? До речі, за двадцять п’ять років свого існування журнал змінив чотири видавничі системи. Видавництва Ж. П. Мезоннев та Лароз, видавці журналу «Arts et Traditions Populairs» видавали журнал «Ethnologie française» з 1971 по 1974 рік. Зміни в керівництві (1974 р.) призвели до згортання видавничої діяльності. Рішення буV ло остаточним. Було призначено зустріч у моєму офісі, де мені пояснили причини і повідомили про припинення наV шого видання. Я мав лише написати статті для двох останV ніх чисел (3, 4) журналу у 1974 р. Ті, хто хоч щось тямить у видавничій справі, знають, що зміна видавця журналу не проходить легко. Вона тягне за собою зміну концепції журV налу, а також зменшення попиту на нього. Але маю сказати, що наприкінці 1974 р. з приходом ЖаV наVМарка Фріделя, директора видавництва «БержеVЛевро», відбулися позитивні зміни. Він прийняв колишню концепV цію журналу, залишив без зміни форму, сприйняв з ентузіV азмом оригінальний макет, запропонований у 1971 р. ПьєV ром Фоше. Єдиний номер журналу, випущений у 1975 р., допоміг уникнути відтоку читачів. Два звичайних числа журналу й одне подвійне (1976 р.) підсумовували пройдеV ний етап і засвідчили новий відлік часу. То був початок співпраці, яка тривала дванадцять років (до 1987 р.). Але зміни на тому не закінчились. Більше того, змінилася кон’юнктура у виданні публікаV цій у галузі гуманітарних наук і соціології. Наукові інтереV си змістилися, мода змінилася, якщо говорити про франV цузьку етнологію. Наклад видання зменшувався. Виняток становили історичні книги, біографії, оповідний стиль яких вабив нових читачів. А після децентралізації, публіV кації на тему регіональної етнології були дуже популярні; на жаль, публікації на тему національної та загальної етV нології не були так популярні ніколи. Отже для мене не буV ло несподіванкою, коли я дізнався від «БержеVЛевро» у 1986 р., що це видавництво припиняє видавати матеріали з етнології і що ми маємо вирішувати, як нам бути надалі. Удруге журнал міг припинити існування, і насправді такий ризик існував, оскільки видавці «Ethnologie française» поV боювалися, що читачів наш журнал перестане цікавити, на відміну від інших журналів, які видавалися і фінансуваV лися адміністрацією. Втім журнал не пропав. Знову довелося шукати видавV ця, який би прийняв його на тих самих умовах: ті ж наукоV ві традиції, презентації, той же макет П’єра Фоше, модифіV кований у 1989 р. за ініціативою Жерара Колломба, який тоді був головним редактором. Видавця знайшли завдяки Мартіні Сегалан, яка на той час працювала директоркою Центру французької етнології. Арман Колен, новий видаV вець, видавав журнал протягом дев’яти років (з 1988 по 1996 рік), поки цей видавничий дім не увійшов до складу концерну Коммюнікасьйон, потужного видавничого об’єднання, яке керується власною стратегією. Ж. Кюїзеньє. Напрями етнології та їх застосування 11 У першому числі журналу за 1997 р. йшлося про те, як змінилися наші конC трактні відносини з Арманом Коленом і чому ми почали виходити під маркою Арман Колен, завдяки Товариству з пиC тань французької етнології. ПримноC жене число читачів і стало оцінкою наC шої діяльності. Вони мають право знаC ти про наше минуле, сьогодення і майC бутнє — і вони ним скористаються. Порядкове число журналу відкриваC ють дві статті, у яких йдеться про ісC торію етнології. Жак Гуді дає відповідь на загальне запитання: яке місце зайC має етнологія між історією та антроC пологією? Крістіан Бромберже підвоC дить підсумок за чверть століття, поступово окреслюючи перспективи. Підсумки і перспективи ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 З історії та сучасності французької етнології12 Далі простежуємо три дослідження з нагальних і спірних питань щодо національної самобутності, гроC мадянства та етнічності. Моріс Агюлон і Жан КюїзеC ньє (один з них — історик, інший — етнолог) обговоC рюють ці теми у формі діалогу, щоб вільно дискутуваC ти, базуючись на взаєморозумінні. П’єр Бідар згадує те, що вже було сказано, відкриває те, що замовчуваC лося про народ, націоналізм, і пропонує науковцям досC ліджувати теми, які часто вважають аматорськими. ЖанCФрансуа Госсьйо займається аналізом фундаменC тальних концепцій етносу та етнічності для того, щоб продемонструвати, як етнологія оперує ними, вивчаючи націю, національні рухи і націоналізм сьогоC дення. Як же такий журнал, як «Ethnologie française» моC же обійтися без цих досліджень? Навіть якщо не розC бирати всіх запропонованих тем, чи не слід замислиC тися над змістом концептів і лишити місце для вільC них дискусій? Три наступні праці, кожна на свій лад, викликають одне і те ж запитання: чи підходить цей метод для французького середовища так само як і для европейC ського, щоб охопити досягнення етнографічних знань, щоб передати їх та оцінити? Філіпп Меро має на увазі «регіональні» музеї, їх поширення та концептуальні зміни, однак ніщо не заважає робити те ж у музеях «національних». Жорж РавіCЖіордані аналізує підручниC ки з етнології, призначені для вищих навчальних заклаC дів. Окрім матеріалів з етнології, там є і роздуми антC ропологів з приводу мінімального місця, що відводитьC ся їм в етнології європейських суспільств. Мартіна СеC галан на прикладі кількох останніх публікацій, написаC них в основному за межами Франції, вивчає європейську сферу в її глобальності, особливо у зв’язку зі спробами, які стосувалися середземноморської етнології. Дені ЛаC борд продовжує аналіз колективних праць, де тема «Європа поміж культур та націй» була єдиною. Читачі «Ethnologie française» пам’ятають, що журнал вибрав інC ший шлях для поширення у європейській сфері інтереC сів, дуже часто обмежених Францією через її особлиC вість, окремі числа журналу методично задавали тон етнологам інших країн. Нарешті кілька наукових праць підсумовують досягC нення у таких специфічних сферах, як музична дисципC ліна (Жак Шейронно), музична сфера та право (Франко Сезетті). Спрямування наукової дисципліни не може обмежуватись самими лише категоріями та гіпотезаC ми. Етнологія, яка не має власної історії, стає жерC твою писак та дилетантів, а то й інструментом у руC ках політиків та торгівців ілюзіями. Такий підсумок двадцятип’ятирічної діяльності не претендує ні на вичерпність, ні на радикальність. Хто шукав тематично або регіонально пов’язані праці, ніC чого не знайшов: музична та юридична сфери у дослідC женнях згадуються, чого не можна сказати ні про архіC тектуру, ні про літературу, які були також об’єктами досліджень, численних та фундаментальних. Реєстри подають певну ідею. Тематичні числа журналу згадаC ють їх пізніше. Цього достатньо, щоб підняти ідею про збагачення завершених видань та інтенсивного оновC лення розпочатих. Заглиблення у тему викликають нові ідеї і обумовC люють нові підходи. У той час, коли дебати між французькою та євроC пейською сферами набирають обертів, етнологія, знаC ходячись між антропологією та історією, вимагає все більше точності у методах її дослідження і уважності у виборі об’єктів. Чи зможе «Ethnologie française» відпоC вісти на кинутий їй виклик?

Напрями етнології та їх застосування

Institution

Ähnliche Einträge