Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)

Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)

У статті розглядаються астрономічні уявлення та вірування українського народу, пов’язані із Сонцем, їх відображення у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі; з’ясовується вплив раціональних астрономічних знань про денне світило, які виникли на основі багатовікових спостережень за Сонцем, на...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Федорович, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Експедиційні дослідження
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201506
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) / Н. Федорович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 89-95. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201506
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015062025-01-21T11:00:29Z Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) Федорович, Н. Експедиційні дослідження У статті розглядаються астрономічні уявлення та вірування українського народу, пов’язані із Сонцем, їх відображення у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі; з’ясовується вплив раціональних астрономічних знань про денне світило, які виникли на основі багатовікових спостережень за Сонцем, на господарську діяльність українців. На прикладі польових матеріалів, записаних авторкою в селах Черкаської області, аналізуються міфологічні космогонічні та космологічні уявлення українців, досліджується солярна символіка в народній творчості та обрядовості, в українському декоративно-вжитковому мистецтві. The article is about the astronomical ideas and beliefs of the Ukrainian people referring Sun and their representation in the Ukrainian folklore, rites, and material culture. The author ascertains an impact of the rational astronomical knowledge about the Sun, based on the centuries-old observation of the diurnal luminary, on Ukrainian economic activity. The author’s field research gathered within the Cherkasy Region villages give her an opportunity to analyze the Ukrainian mythological cosmogonical and cosmological concepts and to examine the solar symbolism manifested in folklore and rites as well as in the Ukrainian applied art. 2012 Article Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) / Н. Федорович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 89-95. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201506 398.3:523.9(477.46) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Експедиційні дослідження
Експедиційні дослідження
spellingShingle Експедиційні дослідження
Експедиційні дослідження
Федорович, Н.
Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
Народна творчість та етнологія
description У статті розглядаються астрономічні уявлення та вірування українського народу, пов’язані із Сонцем, їх відображення у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі; з’ясовується вплив раціональних астрономічних знань про денне світило, які виникли на основі багатовікових спостережень за Сонцем, на господарську діяльність українців. На прикладі польових матеріалів, записаних авторкою в селах Черкаської області, аналізуються міфологічні космогонічні та космологічні уявлення українців, досліджується солярна символіка в народній творчості та обрядовості, в українському декоративно-вжитковому мистецтві.
format Article
author Федорович, Н.
author_facet Федорович, Н.
author_sort Федорович, Н.
title Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
title_short Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
title_full Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
title_fullStr Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
title_full_unstemmed Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області)
title_sort сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах уманського та маньківського районів черкаської області)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Експедиційні дослідження
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201506
citation_txt Сонце в системі астрономічних уявлень і вірувань українського народу (за матеріалами записів у селах Уманського та Маньківського районів Черкаської області) / Н. Федорович // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 89-95. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT fedorovičn soncevsistemíastronomíčnihuâvlenʹívíruvanʹukraínsʹkogonaroduzamateríalamizapisívuselahumansʹkogotamanʹkívsʹkogorajonívčerkasʹkoíoblastí
first_indexed 2025-07-17T08:41:23Z
last_indexed 2025-07-17T08:41:23Z
_version_ 1837882864117481472
fulltext 89 Народні  астрономічні  знання  українців  були  пов’язані  насамперед  з  різноманітною  господарською  діяльністю.  На  підставі  регу­ лярних спостережень за небесними світилами  склався  землеробський  календар,  тобто  уяв­ лення  про  те,  коли  розпочинати  або  закінчу­ вати  ті  чи  інші  сільськогосподарські  роботи,  сформувалося  вміння  передбачати  погоду.  Кліматичні  явища,  зміна  погоди,  пір  року,  прогнозування погоди в побуті тісно пов’язані  з розташуванням небесних світил. Українцям були відомі закономірності руху  Сонця, за якими з давніх­давен визначалися дні  літнього й зимового  сонцестояння, пори року   та  час  доби.  В  Україні  здавна  користувалися  прийнятим у Європі сонячним календарем. За Сонцем, Місяцем і зорями люди орієн­ тувалися  на  місцевості.  Найважливішим  сві­ тилом,  «царем  неба»  у  народній  астрономії  вважалося  Сонце.  Тож  метою  пропонованої  статті  є  дослідження  народних  знань  та  уяв­ лень про Сонце, які до цього часу збереглися в  селах Черкаської області. Записи,  зроблені  автором  під  час  фольк­ лорно­етнографічної експедиції на Черкащину  (28.06–7.07.2000 р.), містять цікаві матеріали  для  дослідження  української  народної  астро­ номії. На жаль, унаслідок обмеженості в часі та  певної вибірковості інформації (у кожному селі  опитано одного­двох, зрідка – трьох­чотирьох  інформаторів),  вони не дають повної картини  побутування  давніх  народних  астрономічних  знань і уявлень у сучасній Черкащині, а лише  виявляють деякі її аспекти. Під  час  експедиції  було  записано  тексти,  пов’язані з віруваннями про небо, сонце, місяць,  зорі, комети. Матеріали про сонце містяться в  записах, зроблених у 9 селах (із 13) Маньків­ сонце в системі астРономічних уявлень і віРувань укРаїнського наРоду (за матеріалами записів у селах уманського та маньківського районів черкаської області) Надія Федорович УДК 398.3:523.9(477.46) Сонце же мовить: – Нема над мене. Як же я зійду в неділю рано, Вогрію ж бо я гори й долини, Гори й долини, поля й дуброви, Морози спадуть, а роси стануть. У статті розглядаються астрономічні уявлення та вірування українського народу, пов’язані із Сонцем, їх відобра­ ження у фольклорі, обрядовості та матеріальній культурі; з’ясовується вплив раціональних астрономічних знань про  денне світило, які виникли на основі багатовікових спостережень за Сонцем, на господарську діяльність  українців.  На прикладі польових матеріалів, записаних авторкою в селах Черкаської області, аналізуються міфологічні космо­ гонічні та космологічні уявлення українців, досліджується солярна символіка в народній творчості та обрядовості, в  українському декоративно­вжитковому мистецтві.   Ключові слова: народна астрономія, астрономічні уявлення та вірування, Сонце, Місяць, зорі, солярна символіка. The article is about the astronomical ideas and beliefs of the Ukrainian people referring Sun and their representation in  the  Ukrainian  folklore,  rites  and  material  culture.  The  author  ascertains  an  impact  of  the  rational  astronomical  knowledge  about Sun, based on the centuries­old observation on the diurnal luminary, on the Ukrainian economical activity. The author’s  field researches gathered within the Cherkasy Region villages give her an opportunity to analyze the Ukrainian mythological  cosmogonical and cosmological concepts and to examine the solar symbolism manifested in folklore and rites as well as in the  Ukrainian applied art. Keywords: folk astronomy, astronomical ideas and beliefs, Sun, Moon, Star, solar symbolism. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 90 91 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження шись на сонце, а точніше – на тінь власної по­ статі, вимірявши її довжину кроками.  Такий спосіб визначення часу за сонцем, як  згадують мешканці сіл Уманського та Маньків­ ського районів, побутував і на Черкащині: «Ста­ ти на тінь: на четверть – час дня. Пастухи теж  користувалися сонцем» 13; «Люди колись жили  ще по сонцю. Як на ступак став, то це час дня.  До п’яти ще можна визначити. В обід – равно­ вєсіє»  14; «По сонцю можна приблизно визна­ чити час. 12 годин – сонце повинно бути на по­ ловину неба. Сонце підійшло до половини – 12  години. Опреділяли по сонцю, по небу» 15; «За  сонцем можна визначити час» 16. Іноді інформатори зазначають, що вони самі  раніше, до появи в широкому вжитку годинни­ ків, визначали час удень за сонцем, а вночі – за  зорями. Проте, на жаль, ця традиція занепадає  і народні знання поступово втрачаються. Спостереження  за  небесними  світилами,  а  також  ворожіння  були  важливими  компонен­ тами язичницьких свят та обрядів. Ритуали на  честь Місяця і Сонця частково збереглися. Так,  спеціально  пекли  круглий  пшеничний  корж  на  меду,  який  підвішували  до  стелі.  Хлопці  й  дів чата  ставали  довкола,  розгойдували  корж  і  намагалися  його  відкусити.  Цей  ритуал  (свя­ то Калити) деякі вчені розуміють як обряд на­ родження  (воскресіння)  Місяця  (1  січня).  На  думку інших, Калита символізувала Сонце. Спроба дослідити це питання на Черкащи­ ні не дала однозначного результату. У с. Не­ стерівка Маньківського району вважають, що  Калита – це Сонце. Траплялася й така відпо­ відь: «Вона кругла би вроді, тіпа якого місяця  чи сонця, чи то таке. Казали, но так точно ми  не можемо упевнити, яке значення мала» 17. За народними віруваннями, на Великдень   (один раз на рік)  має «грати сонце». Тому пе­ ред  сходом  сонця  люди  відчиняли  віконниці,  щоб упустити до хати «царя неба», який при­ носить у дім щастя й здоров’я. Існував і звичай   спостерігати в цей день за сонцем.  Підтвердженням  цього  є  розповідь  меш­ канки  с.  Полянецьке  Уманського  району:  «Сонце на Паску “христується”. Кругом сон­ ця  –  синя  крашаночка,  червоненька  краша­ ночка. Сонечко сходить, а вони кругом сонця.  Паска – два дні. Сині крашанки, зелені кра­ шанки, червоні – кругом. Сонечко дуже гар­ но христується. Сонечко червоніє, а вони ніби  наближалися  до  сонечка.  А  Сонце  з  Сонцем  христується.  Ще  й  часом  таке  скло  візьму,  дивлюсь, як так Бог дає, сонечко...» 18. Деякі перекази пов’язані з існуванням норм  і традицій, які забороняли певні дії, здатні об­ разити чи розгнівати сонце, зашкодити йому. Великим  гріхом  уважалося  показувати  на  сонце пальцем, кидати камінням, плювати на  сонце.  Заборонено  також  дивитися  прямо  на  сонце. Не годилося й ставати до сонця спиною.  Уважалося, що Бог дозволив це робити один  раз – коли людині треба було відміряти тінь і  визначити верхівку дня – полудень. Пов’язані із сонцем заборони трапляються й  у поховальній і родильній обрядовості. Похорон­ ні звичаї в різних селах Черкащини мають деякі  регіональні  відмінності.  Однак  обов’язковою  є  вимога ховати покійника до заходу сонця: «Хо­ вають до заходу сонця. Після заходу не можна  ховати»  19; «Ввечері не можна ховати, після за­ ходу сонця, і до обіду – теж не можна ховати» 20. Поминальна вечеря могла відбуватися й піс­ ля того, як зайде сонце: «Вечеряють уже після  заходу сонця, як зайшло сонце. Вечеряє не дуже  багато людей. А вранці вже кличуть більше» 21. Під  час  заходу  сонця  заборонялося  орати  землю,  виносити  сміття  з  хати,  виливати  ку­ піль: «А як купали дитину, купіль ввечері не  виливали, а рано. Воду брати до схід сонця» 22. У народі вірили також у те, що коли хворий  або дитина спить перед заходом сонця, то на­ кличе на себе недугу. Пов’язані  із  сонцем  уявлення  впливали  не  лише на календарну й родинну обрядовість, але  й на господарську діяльність українських селян.  Так, вибір нового місця для побудови оселі часто  був зумовлений прикметами й гаданнями на хлібі  чи зерні. Як оповідає жителька с. Громи Уман­ ського району, коли закладали хату, виконували  такий обряд: «На куті проти сонця клали хліби­ ну і бажали, щоб хата була добра і багата...» 23.  ського та Уманського районів Черкаської облас­ ті; їх записано від 15 інформаторів (із 26). Порівняно  з  різноманітними  назвами  мі­ сяця і зірок, назва сонця має меншу кількість  варіантів.  Найпоширенішою  назвою  денного  світила є слово «сонце», що неодноразово під­ креслювали інформатори:  – Як у вас називали сонце? – Тільки сонце 1.  Такі відповіді можна почути  в селах Уман­ ського району Черкаської області: – Як називали сонце? – Сонце 2. Проте трапляються й поетичні назви: «со­ нечко»,  «ясне  сонце»  (щедрівка),  «святе  сон­ це»,  які  свідчать  про  розуміння  життєдайної  ролі сонця, шанобливу повагу народу до нього.  Сонце  завжди було «святим»  і  «праведним»,  його  шанували  як  найвище  божество.  Під­ твердженням  існування  таких  уявлень  про  сонце,  властивих  українцям,  і  на  Черкащині  є висловлювання жителів с. Березівка Мань­ ківського  району:  «Сонце  дає  життя  всьому  світові» 3;«Це святе сонце. Без сонця жити не  можна. Це Бог воздав його нам. Без нього ми  б і не дихали. Бо без сонця нас не було б» 4. Існує багато народних передбачень погоди,  пов’язаних  з  виглядом  сонця,  місяця,  зірок  і  хмар. Особливу увагу приділяли кольору сон­ ця і неба у часи ранкової й вечірньої зорі. У на­ родних прикметах про погоду, як і в народних  віруваннях,  небесні  світила  є  живими  істота­ ми.  Певна  «поведінка»  сонця,  за  народними  уявленнями,  свідчить  про  відповідну  погоду:  яке сонце – такий день. Пов’язані  із  сонцем  метеорологічні  прик­ мети, записані під час експедиції, найчастіше  прогнозують  погоду  за  кольором  сонця,  за  тим, як сходить і заходить сонце.  Ознакою  сонячної  погоди  був  повільний,  яс­ ний і чистий схід сонця.  Ясний  і чистий місяць  на безхмарному, темно­синьому небі теж є перед­ вісником  сонячного дня. Підтвердженням цього  є прикмета, записана в с. Фурманка Уманського  району: «Як місяць чистий, і вдень сонце чисте, і  небо чисте, нема ні хмаринки, то й дощу не буде» 5. Велика група прикмет пов’язана зі спостере­ женнями  за  хмарами:  «Сонце  заходить  в  кучі  хмар.  Зимою  зайшло  в  Закарпатті.  Сходить  сонце  у  таких  хмарах,  хочуть  задавити  сонце  хмари, сонце зайшло за такі дикі хмари, упало в  ті хмари, – піде дощ» 6; «Якщо сонце сходить  червоне  у  хмарі,  і  воно  червоне,  а  хмара  чор­ на, – буде буря; поганий признак – сильно ве­ лику біду треба ждати. Як сонце у тучі хмар за­ ходить – дає людям знак – ожидайте сильної  бурі  і граду; ожидати сильної небезпеки, готу­ ватись людям, особливо зимою» 7; «Як тільки з  хмари сонце сходить, – то на дощ, і заходить –  то на дощ» 8; «Як сонце над заходом заходить  за хмару, а хмара не відривається, – значить,  буде дощ. Вдень, і звечора, і з півдня» 9. Ця  група  метеорологічних  прикмет  має  загальнопоширений  характер.  Як  в  Уман­ ському, так і в Маньківському районах Чер­ кащини хмари, що закривають сонце під час  його сходу чи заходу, є ознакою переміни по­ годи – дощу або бурі. Важливим  є  і  колір  сонця,  його  променів,  вечірньої  та  ранкової  зорі.  Так,  добре  відо­ мі  прикмети,  що  пов’язують  «кривавий»  за­ хід чи схід сонця зі спекотною або морозною  чи вітряною погодою: «А як сходить червоно,  ярко – то на жару, не чекай дощу. І як захо­ дить, – так само» 10; «Як сонце дуже червоне,  і хмари над сонцем червоні – буде великий ві­ тер» 11; «Сонце червоне заходить – то на жару,  а як сходить – на мороз» 12. Прикмети цієї групи, записані в Умансько­ му  районі,  неоднозначні  й  інколи  суперечать  одна  одній.  Загальновідомою  є  прикмета,  за  якою після багряного заходу сонця здійметь­ ся  на  ранок  вітер.  У  деяких  варіантах  черво­ ний захід сонця передвіщає спеку, а схід – або  спеку, або мороз. Такі прикмети, пов’язані із сонцем, зберег­ лися на Черкащині донині.  За  сонцем  спостерігають  не  лише  під  час  ранкової  та  вечірньої  зорі,  але  й  протягом  усього  світлового  дня.  Сонце  було  головним  мірилом  для  визначення  часу  вдень.  Кожна  людина  могла  визначити  пору  дня,  подивив­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 92 93 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження сюжетах. Найчастіше оспівується сонце в ко­ лядках та щедрівках. Тут йому відведена роль  господині, матері астральної родини: В тій церковці три віконці.     Щедрий вечір, святий вечір. Одно віконце – ясний місяць.     Щедрий вечір, святий вечір. Друге віконце – ясне сонце.     Щедрий вечір, святий вечір. Третє віконце – ясні зірки.     Щедрий вечір, святий вечір. А то не зірки – то їх дітки.     Щедрий вечір, святий вечір 30. Храм – це Всесвіт, місце перебування не­ бесних  світил.  Вікон  у  згаданій  церкві  три,  і  кожне  співвідноситься  з  певним  космічним  символом. Сонце, Місяць  і  зорі  сприймалися  як члени єдиної тріади, у межах якої вони ста­ новили певну ієрархію небесних сил. Вислови з поняттям «сонце» вживаються в  народних піснях і для називання обставин часу.  С. Єрмоленко зауважує: «У народнопісенних  текстах виокремлюються міні­тексти­формули  на позначення простору, часу, психічного ста­ ну суму (туги, жалю) тощо. Вони формуються  навколо ключових понять, охоплюючи лексич­ ні, фразеологічні одиниці. Наприклад, на по­ значення  поняття  “рано”  –  “пізно”  викорис­ товуються варіанти із ключовим словом сонце  типу: Вже нераненько, вже сонце низенько» 31. Подібні формули часу містять ліричні, жни­ варські,  наймитські,  заробітчанські  та  весільні  пісні. Так, зображення сонця, за яким визнача­ ють час, – мотив весільної коровайної пісні, за­ писаної в Маньківському районі на Черкащині: Найстарша коровайничко, Подивися у віконечко, А чи низько уже сонечко. А чи сонечко низенько, А чи вечеря близенько. А вже сонечко сідає, Вже й вечеря дожидає 32. Інколи  текст­формула  є  спільною  для  фольк лорних творів різних жанрів. У с. Чер­ поводи Уманського району Черкаської області  було записано пісню про кохання:      Рано сонце сходит,     А пізно заходит.     Козак до дівчини     Щовечора ходит.     – Ой ти, козаче,     Не ходи до мене,     Ти багач, я бідна,     Не возьмеш ти мене.      – Хоч возьму – не возьму,     То хоч находжуся,     З тобою, дівчино,     Хоч наговоруся 33. Формула часу «Рано сонце сходит, А піз­ но заходит» у цій ліричній пісні передає також  почуття закоханих, очікування зустрічі. Родинно­побутова  балада,  записана  від  того  самого  інформатора,  починається  дуже  схожим висловом:     Рано сонце сходит,     Пізненько заходит,     Як жонатий до дівчини     Щовечора ходит.     Як прийшов він до дівчини:     – Добрий вечір, серце.     Вона встала, відказала:     – Вбий же жінку перше.     А він її став питати:     – Як же її вбити?     Моя жінка, як голубка,     Та й буде просити.     – Не вповай же, мій миленький,     На її просьбоньку.     Забий коси у лавоньку     Та й бий в головоньку.     Як ударив в головоньку,     Вона й похилилась,     Як ударив протів серця,     З неї кров полилась.     Лежит дочка Ганнюточка,     На сонці печеться,     Мале дитя в колисоньці,     Як рибонька, б’ється.     Прийшла ненька стихесенька,     Стиха під віконце.     Лежить дочка Ганнюточка,     Пече в личко сонце. Обрядовий хліб може бути і символом небесних  світил, особливо сонця, і водночас його можуть  приносити в жертву сонцю чи землі. Цікаві  вірування  пов’язані  із  затемненням  сонця місяцем, яке завжди викликало в людей  страх  і очікування чогось фатального. Згідно  з  давніми  уявленнями,  це  явище  пов’язане  з  тим, що крилаті вовкулаки намагаються з’їсти  світило. За пізнішими віруваннями, затемнен­ ня  небесних  світил  виникає  тоді,  коли  сонце  й місяць від сорому закривають свої обличчя  руками, щоб не бачити провин грішних людей. Затемнення  відбувається  й  тоді,  коли  сон­ це з місяцем міняються місцями. Перед кінцем  світу вони можуть зіткнутися  і впасти на зем­ лю. Отже, повір’я про сонячні затемнення тісно  пов’язані  з  есхатологічними  уявленнями.  Так,  цікава версія кінця  світу  трапляється  в  с. Бе­ резівка  Маньківського  району  на  Черкащині:  «Затемнення буває два часа. Сонце заходить за  Місяць. В одних місцях весь час буває Сонце, а  Місяць вночі. Сонце сходиться з Місяцем,  і ви­ ходить затемнення. Вони можуть навіть стукну­ тися. Може бути таке врем’я, що вони стукнуться,  накриють нас і спалять. Перевернеться все наобо­ рот. Якщо Сонце впаде на землю, – все згорить.  А якщо Місяць – залиє водою. Кажуть, що по­ топ уже був, а потім скоріше нас спалять лучі» 24. На  Черкащині,  як  і  по  всій  Україні,  соняч­ не  затемнення  вважалося  передвісником  лиха:  «При  сонячному  затемненні  молилися  Богу:  “Хай  нам  Бог  простить”.  Сонячне  затемнен­ ня  –  недобрий  знак»  25;  «Затемнення  сонця  год з тридцять як було. Було повне затемнення.  З якого боку начинається, – то через все сонце  пройде. Буває така минутка, що через всеньке  йде, а тоди з того ж боку, де почало затемнити­ ся, з того й роз’яснюється. Було страшно. Всі по­ чали Богу молитися. Сама дорожча молитва –  “Отче наш”» 26; «В чотири часа дня – сонячне  затемнення. Ми були саме на полі. Всі поляка­ лися, посідали на полі. Думаємо, що кінець сві­ ту. Затемнення Сонця. Стало темно­темно» 27. Такі  небесні  явища  викликали  страх.  За  етно графічними свідченнями, під час затемнень  люди  вдягали  приготовлений  на  смерть  одяг,  запалювали  на  покутях  страсні  свічки,  моли­ лися і прощалися між собою. Уявлення про со­ нячні затемнення і звичаї, пов’язані з ними, ще  живі в народній пам’яті. Підтвердженням цьо­ го є розповіді інформаторів із Черкащини, які  самі спостерігали затемнення сонця. Астральна символіка мала важливе значен­ ня у слов’янських язичницьких культах. Образи  небесних світил часто трапляються в календар­ но­обрядовій  (колядки,  щедрівки,  веснянки,  купальські пісні) і родинно­обрядовій (весільні  пісні) поезії, у замовляннях, казках, легендах і  переказах, загадках, прислів’ях та приказках. В обрядовій поезії для позначення кожного  із членів роду, родини можуть використовува­ тись астральні символи. Господар (батько, чо­ ловік) – місяць («весел місяць», «ясен місяць»,  «молодик»). Господиня (мати, дружина) – це  сонце  («ясне  сонце»,  «красне  сонце»,  «жарке  сонце», «сонечко») або зірка («зоря», «зороч­ ка», «зоренька»). Діти – це зірки («дрібні зір­ ки», «ясні зірки», «зірочки», «зіроньки»). Дів­ чина – зоря, а парубок – місяць.  Сонце, як і інші небесні світила, трапляєть­ ся в записах весільних пісень.  У смт Маньківка, за свідченнями місцевих  мешканців, існував танець «Місяць», який ви­ конували під особливу «пісню до танцю»: Половину місяця, Половину сонця, Половину дівчини, Половину хлопця 28. Сонце,  Місяць  та  зірки  здавна  були  об’єктами особливої уваги. Далекі світила уяв­ лялися єдиною небесною сім’єю, що живе за сі­ мома небесами. У народному світогляді було по­ ширене уявлення про одруження, шлюб сонця  та місяця. Сонце найчастіше слугувало жіночим  началом,  а  місяць  пов’язувався  із  чоловічим:  «Розуміється, Місяць – чоловік, Сонце – жін­ ка. “Зірниця йде до жінки”. Місяць – це муж,  мужик» 29. Існує повір’я, що Місяць – чоловік  Сонця, але залицяється до зорі. Такі погляди на небесні світила збереглися  в народній поезії,  переважно весільній  та  ка­ лендарно­обрядовій,  у  казках,  міфологічних  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 94 95 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 експедиційні дослідження 5 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фур- манка Уманського р-ну Черкаської обл. від Щер- бенко Ольги Іванівни (1920 р. н.). 6 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Костяного Валерія Арсентійовича. 7 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Журило Наталі Сергіївни (1918 р. н.). 8 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Черповоди Уманського р-ну Черкаської обл. від Кольби Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Со- колінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Чер- поводи). 9 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фур- манка Уманського р-ну Черкаської обл. від Щер- бенко Ольги Іванівни (1920 р. н.). 10 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди). 11 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фурманка Уманського р-ну Черкаської обл. від Щербенко Ольги Іванівни (1920 р. н.). 12 Записала Н. Федорович 06.07.2000 р. в с. По- лянецьке Уманського р-ну Черкаської обл. від Шмалюх Софії Василівни (1914 р. н.). 13 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Костяного Валерія Арсентійовича. 14 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Сміщенко Масі. 15 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фурманка Уманського р-ну Черкаської обл. від Щербенко Ольги Іванівни (1920 р. н.). 16 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фурманка Уманського р-ну Черкаської обл. від місцевої ворожки. 17 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 01.07.2000 р. в с. Полківниче (Іваньки) Маньківського р-ну Чер- каської обл. від Остроушко Марії Тимофіївни (1936 р. н.) і Жученко Ольги Никифорівни (1942 р. н.). 18 Записала Н. Федорович 06.07.2000 р. в с. По- лянецьке Уманського р-ну Черкаської обл. від Шмалюх Софії Василівни (1914 р. н.). 19 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 30.06.2000 р. в с. Дзензелівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Дудніченко Марії Іванівни (1928(9) р. н.). 20 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 01.07.2000 р. в с. Полківниче (Іваньки) Маньківського р-ну Черкаської обл. від Грабової Ганни Григорівни. 21 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 01.07.2000 р. в с. Полківниче (Іваньки) Маньківського р-ну Черкаської обл. від Зіньченко Ялини (Олени) Онуфріївни (916 р. н.). 22 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 30.06.2000 р. в с. Дзензелівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Дудніченко Марії Іванівни (1928(9) р. н.). 23 Записала Н. Федорович 06.07.2000 р. в с. Гро- ми Уманського р-ну Черкаської обл. від Сажієнко Анастасії Іванівни (1924 р. н.). 24 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Поштар Любові Сидорівни (1935 р. н.). 25 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 01.07.2000 р. в с. Полківниче (Іваньки) Маньківського р-ну Черкаської обл. від Зіньченко Ялини (Олени) Онуфріївни (1916 р. н.). 26 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди). 27 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Фурманка Уманського р-ну Черкаської обл. від Щербенко Ольги Іванівни (1920 р. н.). 28 Записали учасники фольклорно-етногра- фічної експедиції 30.06.2000 р. в смт Маньківка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Любас Мар фи Трохимівни (1916 р. н.), Солонько Ялини (Олени) Петрівни (1925 р. н.), Бойчук Анни Петрів- ни (1930 р. н.), Дбалої Ніни Миколаївни (1953 р. н.) та Рокошальської Параски Іванівни (1924 р. н.). 29 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди). 30 Записали Х. Ткач і Н. Федорович 01.07.2000 р. в с. Полківниче (Іваньки) Маньківського р-ну Черкаської обл. від Грабової Ганни Григорівни. 31 Єрмоленко С. Я. Нариси з української словес- ності: стилістика та культура мови. – К. : Довіра, 1999. – С. 128. 32 Записали учасники фольклорно-етнографіч- ної експедиції 30.06.2000 р. в смт Маньківка Мань- ківського р-ну Черкаської обл. від Любас Марфи Трохимівни (1916 р. н.), Солонько Ялини (Оле- ни) Петрівни (1925 р. н.), Бойчук Анни Петрівни (1930 р. н.), Дбалої Ніни Миколаївни (1953 р. н.) та Рокошальської Параски Іванівни (1924 р. н.). 33 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди). 34 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди).     Лежить дочка Ганнюточка,     На сонці печеться,     Мале дитя в колисоньці,     Як рибонька, б’ється.     – Дочка моя єдиная,     Що ж ти провинилась,     За що ж твоя кров червона     Землю сполонила?     – Як не знаю, моя мати,     Коли я вродилась,     Так не знаю, моя мати,     Чим я провинилась.     Чорнобривая дівчина     Мужа полюбила 34. Ця  балада  належить  до  сюжетного  циклу  балад  про  вбивство  чоловіком  дружини    за  намовою. У таких творах, записаних у різних  регіонах України, трапляються образи сонця й  місяця: «Чи високо сонце сходить, чи низько  заходить»,  «Ой  з­за  гори  місяць  сходить,  за  другу заходить», «Невисоко сонце сходе, ни­ зенько заходе», «Ой з­за гори сонце сходить,  за  другу  заходить»,  «Ой  червоно  сонце  схо­ дить, червоно заходить». Іноді ранній червоний схід сонця сприйма­ ється  як  передвісник  біди.  Тож  у  драматич­ ному  сюжеті  балади  сонце  ніби  стає  свідком  родинної трагедії – злочину чоловіка і смерті  невинної жінки.  У  народнопоетичній  творчості  сонце  є  пі­ сенним персоніфікованим образом, який разом  з  іншими  (земля,  вітер,  дощ)  передає  карти­ ни­формули на позначення смерті. Символіка  сонця складна і багатозначна. Солярна,  лунарна  та  астральна  символіка  з  давніх­давен відображена в українському декора­ тивно­вжитковому мистецтві. Зображення сонця,  місяця, зірок, солярних знаків трапляються на по­ бутових предметах, дерев’яних, керамічних і юве­ лірних виробах, писанках, вишитих тканинах. Сільські ковалі виготовляли надбанні, при­ дорожні й надгробні хрести, огорожі, насікали  орнаменти  (кола,  хвилясті  лінії,  крапки,  сти­ лізовані  розетки,  квітки)  на  дверних  замках,  клямках. У сучасному сільському дворі мета­ лева огорожа й ворота, як правило, оздоблені  кованими  візерунками  або  кольоровими  ма­ люнками. Один з найпоширеніших мотивів –  повне або часткове зображення сонця з проме­ нями. Під час експедиції на Черкащину лише в  с. Громи зроблено близько десяти фотографій  таких металевих воріт. У  народному  житлі  прикрашали  найваж­ ливіші  архітектурно­конструктивні  деталі­ фронтони, обрамлення вікон і дверей, сволоки.  Серед  улюблених  мотивів  оздоблення  пере­ важали  геометричні,  солярні  (зірки,  хрести,  кола), рослинні, зооморфні та інші знаки. Так,  у с. Громи Уманського району Черкаської об­ ласті зберігся будинок із зображенням соляр­ ного знака (у вигляді кола) над вікном. Записи фольклорно­етнографічної експеди­ ції на Черкащину (2000) підтверджують, що в  українських селах у пам’яті людей ще зберегли­ ся елементи традиційних народних знань, зок­ рема народної астрономії, ще живуть залишки  прадавніх  вірувань  і  уявлень.  Серед  текстів,  присвячених небесним світилам, особливу ці­ кавість викликають пов’язані із сонцем. Раціо­ нальні  знання  про  денне  світило  відображені  в  численних  метеорологічних  прикметах,  які  виникли на основі багатовікових спостережень  за  сонцем.  Міфологічні  уявлення  і  вірування  відбилися у творах календарно­обрядової (ко­ лядки,  щедрівки,  купальські  пісні)  та  родин­ но­обрядової поезії (весільні пісні), а також у  повір’ях, легендах, замовляннях. Поширеність  солярної символіки у фольклорі й обрядовості  Черкащини свідчить про дуже важливу роль  Сонця в народнопоетичному космосі. 1 Записала Н. Федорович 04.07.2000 р. в с. Чер- поводи Уманського р-ну Черкаської обл. від Коль- би Ірини Іпатіївни (дівоче прізвище Соколінська; народилася 27 квітня 1914 р. в с. Черповоди). 2 Записала Н. Федорович 06.07.2000 р. в с. По- лянецьке Уманського р-ну Черкаської обл. від Шмалюх Софії Василівни (1914 р. н.). 3 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Костяного Валерія Арсентійовича. 4 Записала Н. Федорович 02.07.2000 р. в с. Бе- резівка Маньківського р-ну Черкаської обл. від Журило Наталі Сергіївни (1918 р. н.). http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси