Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії

Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії

Рецензується видання "Угорська етнографія у восьми томах" — найбільша в угорській науці праця з етнології та фольклору в Угорщині. Magyar Neprajz nyolc kotetben. - Budapest : Akademiai K., 1988-2011. - K. I-VIII....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Мушкетик, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201510
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 118-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201510
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015102025-01-21T11:01:50Z Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії Мушкетик, Л. Рецензії Рецензується видання "Угорська етнографія у восьми томах" — найбільша в угорській науці праця з етнології та фольклору в Угорщині. Magyar Neprajz nyolc kotetben. - Budapest : Akademiai K., 1988-2011. - K. I-VIII. 2012 Article Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 118-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201510 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Мушкетик, Л.
Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
Народна творчість та етнологія
description Рецензується видання "Угорська етнографія у восьми томах" — найбільша в угорській науці праця з етнології та фольклору в Угорщині. Magyar Neprajz nyolc kotetben. - Budapest : Akademiai K., 1988-2011. - K. I-VIII.
format Article
author Мушкетик, Л.
author_facet Мушкетик, Л.
author_sort Мушкетик, Л.
title Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
title_short Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
title_full Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
title_fullStr Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
title_full_unstemmed Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
title_sort багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201510
citation_txt Багатотомне синтетичне видання з угорської етнографії / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 1. — C. 118-120. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT mušketikl bagatotomnesintetičnevidannâzugorsʹkoíetnografíí
first_indexed 2025-07-17T08:41:46Z
last_indexed 2025-07-17T08:41:46Z
_version_ 1837882889604169728
fulltext 119 рецензії 118 Фундаментальне  видання  «Угорська  етнографія  у  восьми  томах»  (фактично,  у  дев’яти)  є найбільшою в угорській науці пра­ цею з  етнології  та фольклору Угорщини. По­ передній,  перший,  науковий  синтез  народної  культури під назвою «Етнографія мадярства»  («A  magyarság  néprajza»)  було  підготовлено  і  видано в чотирьох томах у Будапешті (перше  видання – 1933–1937 рр.).  Нинішню  працю  виконували  в  Інституті  етнографії (тепер – Інститут етнографічих до­ сліджень) Академії наук Угорщини за участю  відомих учених  з  інших закладів,  робота над  підготовкою  та  виданям  томів  тривала  понад  тридцять  років.  У  1976  році  за  ініціативою  академіка Д. Ортутаї та І. Талаші розпочалася  робота над багатотомним виданням «Угорська  етнографія». У 1977–1982 роках вийшла серія  книг – 10 томів «Підготовчих праць до Угор­ ської етнографії» («Előmunkálatok a Magyarság  Néprajzához»).  Сюди  ввійшов  «Каталог  пере­ казів,  пов’язаних  з  народними  віруваннями»  (уклад.  А.  Бігарі),  збірки  праць  про  методу  дослідження  етнографічних  груп  (під  ред.  А.  Паладі­Ковача),  про  культ  померлих  (під  ред. М. Гоппала) та ін. Зі смертю Д. Ортутаї  робота  уповільнилася,  згодом  (з  1986)  голо­ вою редакційної ради став А. Паладі­Ковач, і  з’явилася більшість книг серії «Угорська етно­ графія у восьми томах» (1988–2001), що ста­ ла  найбільшою  досі  узагальнюючою  працею  угорської  етнографічної  науки.  Голова  редак­ ційної колегії (до неї ввійшли такі відомі вчені,  як  І.  Балашша,  Т.  Дьомьотьор,  Л.  Вардяш,  Т.  Гофер  та  ін.)  –  академік  А.  Паладі­Ко­ вач  –  упродовж  1986–2003  років  очолював  Інститут етнографічних досліджень Угорської  академії наук. Це відомий учений, який підго­ тував шерег цінних монографій з терену мате­ ріальної культури, етнічних процесів, етногра­ фічного  картографування,  історії  досліджень  Угорщини, Східної  та Центральної Європи  1,  серед них і статті про українців­русинів Угор­ щини 2. Однією з його останніх монографічних  праць стало таке оригінальне дослідження, як  «Промисловий край: Людність заводів, шахт,  майстерень в 19–20 ст.» (Будапешт, 2007) 3. Матеріали  до  книг  «Угорської  етнографії...»  готувало  115  авторів,  загальна  кількість  сторі­ нок – 8 330. Томи видавали за станом готовності: T. I. 1. Край. Народ. Історія (2011). Голов­ ний  редактор  –  академік  А.  Паладі­Ковач.  У першому томі, що з’явився останнім (2011),  окрім  зазначеної  тематики,  у  вступній  теоре­ тичній  частині  окреслено  предмет,  методо­ логію,  трактування  концептуальних  питань,  найзагальніших категорій етнографічної науки  з погляду угорської та міжнародної фахової лі­ тератури. Подано тлумачення таких понять, як  «народ»,  «культура»,  «культурна  спадщина»,  зв’язок і роль національної культури та народ­ ної  традиції  у  XIX–XX  ст.  Описано  появу  синтетичних праць із етнографії в різних євро­ пейських  країнах.  Подано  огляд  історії  етно­ графічних  та  фольклористичних  досліджень  Угорщини,  починаючи  з  XVIII  ст.  до  наших  днів. Ці розділи,  стосовно  історії  ідей,  історії  інституцій,  ведучих  учених,  позначені  новою  періодизацією,  оригінальними  висновками.  До першого тому ввійшли такі розділи: історія  етно графії в Угорщині; історія фольклористики  в Угорщині; природне середовище угорського  народу;  історія  угорського  народонаселення;  регіони і етнографічні групи; угорський народ і  регіональний поділ традиційної культури. Ав­ тори: К. Кочиш, Т. Могай, А. Паладі­Ковач;  багатотомне синтетичне видання з угоРської етногРафії Леся Мушкетик Magyar Néprajz nyolc kötetben. – Budapest : Akadémiai K., 1988–2011. – K. I–VIII. історію  фольклористики  підготувала  група  фольклористів Інституту етнографічних дослі­ джень:  Ю.  Гуйаш,  К.  Бенедек,  І.  Ландграф,  З. Мадяр, Ж. Татраї, А. Семеркені.  У  т. І. 2. Край. Народ. Історія (2009)  ми  ознайомлюємося  з  історією  угорської  культури від далекого минулого і по 1945 рік.  Як зазначають дослідники, його найбільшою  заслугою є те, що тут висвітлено, що народна  культура не є незмінною. А. Паладі­Ковач у  передмові  до  видання  пише:  «Для  істориків  “час” є лише процесом неповторюваних подій,  а “історичний час” – якимось безповоротним  протіканням, яке можна, хіба що, поділити на  частини  “за  періодами”.  На  противагу  цьо­ му  в  житті  народу  й  паралельно  в  етногра­ фії  “час”  є  вічноповторюваним  явищем.  Для  прос того  народу,  що  не  дуже  переймається  історією, визначальним є цикл змін діб та пір  року, колообіг днів та років, бо цьому слідує  природа, оновлення рослин, вічне повторення  оранки, сівби та збирання врожаю». У книзі  йдеться не лише про опис угорської народної  культури, систематизацію світу традицій, що  сягають корінням у далеке історичне минуле,  а  й  про  оцінку,  аналіз  комплексів  традицій  як  одного  із  джерел  національної  культури,  характерних  рис  народної  культури  угорців,  їхніх  суспільних  прошарків,  регіональних,  територіальних,  місцевих  спільнот  тощо.  Структура  і  подання  матеріалу  в  томах  є   традиційними для етнографічної науки, це –  організація суспільства, матеріальна культу­ ра (господарювання, ремесла, спосіб життя),  фольклор  (уснопоетична  творчість,  народна  музика, народний танок).  Т. ІІ. Господарювання  (2001).  Головний  редактор тому А. Паладі­Ковач. Розділи: нату­ ральне господарство; селянське господарюван­ ня;  тваринництво,  пастухування;  транспорту­ вання, перевезення. Автори: Б. Андрашфалві,  І. Балашша, Б. Гунда, А. Паладі­Ковач, Т. Пе­ терчак, М. Сіладі та ін. Т. ІІІ. ремісництво (матеріальна культура,  2) (1991). Головний редактор тому О. Домон­ кош. Розділи: роль ремісництва у формуванні  матеріальної  культури  села;  важлива  реміс­ ницька  діяльність  із  постачання  та  обробки  сировини  у  справі  забезпечення  сіл  та  посе­ лень;  етнографія  угорських  ярмарок. Автори:  І.  Данко,  А.  Югас,  О.  Домонкош,  М.  Крес,  А. Габорйан, А. Паладі­Ковач та ін. Т. IV. Спосіб життя (матеріальна культу­ ра, 3) (1997). Головний редактор тому І. Балаш­ ша. Розділи: поселення; будівництво; культура  житла;  культура  харчування;  одяг.  Автори:  Ф.  Бако,  І.  Балашша,  Й.  Барабаш,  Я.  Барт,  Е. Кішбан, А. Югас, М. Флоріан та ін. Т. V. Угорська уснопоетична творчість (фольклор,  1)  (1988).  Головний  редактор  тому  Л.  Вардяш.  Розділи:  народна  казка;  зв’язок казки й вірувань; етіологічний пере­ каз;  принципи  систематизації  міфологічних  переказів;  поняття  типу  переказу;  міфоло­ гічний  переказ;  анекдот;  прислів’я  та  при­ казки; загадки; правдива історія, життєпис,  автобіографія;  історія  дослідження  балади;  народна  балада;  легендарна  балада;  селян­ ська  побутова  поезія;  рештки  героїчного  епосу в нашій народній поезії; історія дослі­ дження народної пісні; народна лірична пое­ зія;  визначення  народної  обрядової  поезії;  дитячий фольклор; плачі; замовляння; арха­ їчні  народні  мотиви;  робітничий  фольклор.  Автори:  І. Бано, Т. Дьомьотьор, Ж. Ердеї,  І. Кріза, І. Кюллеш, Д. Лендєл, Л. Мандо­ кі,  І.  Надь,  Е.  Поч,  А.  Семеркені,  Ж.  Та­ траї, Л. Вардяш та ін. Т. VІ. Народна музика – народний та- нок – народна гра  (фольклор,  2)  (1990).  Головний редактор тому Т. Дьомьотьор. Роз­ діли:  угорська  народна  музика,  танцювальна  культура  угорського  народу;  угорські  народ­ ні  ігри.  Автори:  Л.  Фелфьолді,  К.  Лазар,  Д.  Мартін,  П.  Недермюллер,  Е.  Пешовар,  Ф. Пешовар, Л. Вардяш. Т. VІІ. Народні обряди. Народні віруван­ ня. Народна релігійність (фольклор, 3) (1990).  Головний редактор тому Т. Дьомьотьор. Роз­ діли: обряди; народна релігійність; народні ві­ рування – народні знання. Автори: Я. Барт,  Е. Елек, Е. Дьомьотьор, Е. Дьорді, М. Гоп­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 120 ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрЧІСТь ТА еТНОЛОГІя* 1/2012 пал,  М.  Капрош,  Л.  Коша,  Е.  Кун,  Е.  Поч,  Л. Сабо, З. Уйварі та ін. Т. VIIІ. Суспільство (2000).  Головний  редактор  тому  А.  Паладі­Ковач.  Розділи:  морфологічний  опис  селянського  суспільства;  село,  місто  –  локальне  суспільство;  селян­ ське  суспільство  в  період  соціалізму.  Авто­ ри:  Я.  Бенчик,  Т.  Фараго,  А.    Фюлеміле,  К. Явор, І. Катона, Т. Могай, А. Паладі­Ко­ вач, П. Сабо, Ж. Сарваш, М. Сіладі та ін. До  кожного  з  томів  увійшли  такі  розділи  (усі або частково): бібліографія, список скоро­ чень,  покажчик  місцевостей,  покажчик  імен,  покажчик регіонів, список ілюстрацій, список  карт, список малюнків, список таблиць, руко­ писи. До прикладу, у т. І. 1 уміщено 114 кольо­ рових,  200  чорно­білих  фотографій,  285  ма­ люнків, 38 карт. Розгляньмо  масивний  т.  V  під  назвою   «Усна  народна  творчість»  («Népköltészet»),  880 с. Як зазначено у вступі, народнопісенну  творчість  угорців,  на  відміну,  наприклад,  від  казки, вивчали недостатньо. Проте досягнен­ ня  останніх  років  у  галузі  вивчення  балади,  народної молитви, лірики дали змогу написати  повноцінні  дослідження  із  цієї  тематики.  Як  виявилося,  значна  частина  тому  є  результа­ том нових досліджень, більшість яких готува­ ли безпосередньо для даного видання. Таким  чином,  до  книги  ввійшли  розділи  про  різно­ манітні жанри й види усної  словесності  – як  традиційні,  так  і  більш  сучасні.  Том  збагаче­ ний ілюстраціями. Дискусійним є питання про  існування  героїчного  епосу в  угорців, про що  йдеться в книзі. Головний редактор книги – відомий угор­ ський учений Л. Вардяш, який написав кіль­ ка  розділів  до  неї.  Його  праця  у  двох  томах  «Угорська  народна  балада  і  Європа»  (1976)  свого часу викликала чимало дискусій. Він до­ водив,  що  більшість  європейських  балад  має  французьке походження і шляхом запозичення  потрапила до інших країн. З його пізніших ро­ біт слід назвати монографію про народну музи­ ку угорців (2003). Цікавим є розділ Л. Вардя­ ша про народну лірику, де він спершу аналізує  тематичні групи пісень, а також  їхні групи за  формою, зовнішні вияви – повторення рядків,  рима,  рефрен,  а  далі  –  внутрішні  формальні  ознаки  –  символіка,  образи  природи,  ірре­ альні картини, сюрреалістичні картини, діало­ гічне  зображення,  експресивний  стиль  тощо.  Потому Л. Вардяш подає історичий розвиток  народної  лірики.  Досить  лапідарним  є  огляд  обрядової поезії відомої дослідниці Т. Дьомьо­ тьор (вона вже пішла із життя), адже основний  матеріал з теми ввійшов до іншого тому. У роз­ ділах  про  народну  прозу  йдеться  про  зв’язок  різних жанрів (міф та етимологічний переказ,  казка  й  переказ  тощо).  У  розділі  про  казку  (І.  Бано)  розглянуті  місце,  час,  людина,  сус­ пільство  в  казці,  проаналізовано  її  історичну  багатошаровість  і міжнародні зв’язки. І. Бано  виокремила  також  такі  поняття,  як  «естети­ ка  тотожності»  й  «естетика  несподіваного»  в  усній оповіді, вміщує дані про умови виконан­ ня казки, творчу майстерність оповідачів. Ці­ кавий матеріал знаходимо в розділі про зв’язок  казки та вірування, тут зіставлено дійові особи  в різних жанрах, розглянуто міфологічні пер­ сонажі часів угорської спільноти та пізнішого  походження, які порівнюються з персонажами  вірувань  інших  народів.  У  розділі  «Анекдо­ ти» (І. Шандор) ідеться про специфіку жанру,  його  форму  і  виконання,  споріднені  жанри,  а  також про історичні прошарки анекдотів.  1 лютого 2011 року в залі Наукової бібліо­ теки Угорської академії наук відбулася презен­ тація  першого  (І.  1),  а  фактично,  завершаль­ ного,  останнього,  тому  «Угорська  етнографія  у восьми томах» за участю Президента Угор­ ської академії наук Й. Палінкаша та інших по­ важних учених, широкого читацького загалу. 1 Paládi‑Kovács  A. Ethnic traditions, classes and communities in Hungary. – Budapest, 1996. – 217 p.; Paládi‑Kovács  A. A nemzetiségek néprajzi felfedezői. – Budapest, 2006. – 323 р. 2 Paládi‑Kovács  A. Ukrán szorványosok a Zempléni-hegyvidék falvaiban // Népi Kultura – Népi Tarsadalom. – 1973. – N 7. – P. 23–31. 3 Paládi‑Kovács  A. Ipari táj. Gyárak, bányák, műhelyek népe a 19–20 században. – Budapest : Akadémiai Kiadó, 2007. – 328 p. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Ähnliche Einträge