Спадщина та напрями розвитку французької Басконії

Parmi les régions françaises, le Pays basque n’a pas manqué de se distinguer notamment par la dimension énigmatique de ses origines, mais aussi par les alternances entre intégration nationale et attitude de retrait, aboutissant à une structuration contrastée des imaginaires individuels (basque et fr...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Бідар, П’єр
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2006
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Проблеми національної та регіональної специфіки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20153
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії / П’єр Бідар // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 93-99. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20153
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201532011-05-22T12:04:43Z Спадщина та напрями розвитку французької Басконії Бідар, П’єр Проблеми національної та регіональної специфіки Parmi les régions françaises, le Pays basque n’a pas manqué de se distinguer notamment par la dimension énigmatique de ses origines, mais aussi par les alternances entre intégration nationale et attitude de retrait, aboutissant à une structuration contrastée des imaginaires individuels (basque et français), qui font aujourd’hui l’objet de nouvelles recompositions, à la suite de la montée du nationalisme basque. Les données ethnologiques présentées concernent les styles architecturaux et le rock basque. The Basque Country distinguishes itself from other French regions by the enigmatic origins of its population, but also by people alternate demands for national integration and autonomy. This has led to a bipolar structuration of (Basque and French) people imagination’s world that is subject today to new restructurations as a result of Basque nationalists’ ideological action. The ethnological data presented here concern Basque architectural style and rock. 2006 Article Спадщина та напрями розвитку французької Басконії / П’єр Бідар // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 93-99. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20153 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблеми національної та регіональної специфіки Проблеми національної та регіональної специфіки
spellingShingle	Проблеми національної та регіональної специфіки Проблеми національної та регіональної специфіки Бідар, П’єр Спадщина та напрями розвитку французької Басконії Народна творчість та етнографія
description	Parmi les régions françaises, le Pays basque n’a pas manqué de se distinguer notamment par la dimension énigmatique de ses origines, mais aussi par les alternances entre intégration nationale et attitude de retrait, aboutissant à une structuration contrastée des imaginaires individuels (basque et français), qui font aujourd’hui l’objet de nouvelles recompositions, à la suite de la montée du nationalisme basque. Les données ethnologiques présentées concernent les styles architecturaux et le rock basque.
format	Article
author	Бідар, П’єр
author_facet	Бідар, П’єр
author_sort	Бідар, П’єр
title	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії
title_short	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії
title_full	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії
title_fullStr	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії
title_full_unstemmed	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії
title_sort	спадщина та напрями розвитку французької басконії
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблеми національної та регіональної специфіки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20153
citation_txt	Спадщина та напрями розвитку французької Басконії / П’єр Бідар // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 93-99. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT bídarpêr spadŝinatanaprâmirozvitkufrancuzʹkoíbaskoníí
first_indexed	2025-07-02T20:51:09Z
last_indexed	2025-07-02T20:51:09Z
_version_	1836569822262984704
fulltext	ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Спадщина та напрями розвитку французької Басконії RÉSUMÉ Pierre Bidart. Héritage, dynamique et tension au Pays basque français Parmi les régions françaises, le Pays basque n’a pas manqué de se distinguer notamment par la dimension énigmatique de ses origines, maV is aussi par les alternances entre intégration nationale et attitude de retrait, aboutissant à une structuration contrastée des imaginaires individuels (basque et français), qui font aujourd’hui l’objet de nouvelles recompositions, à la suite de la montée du nationalisme basque. Les données ethnologiques présentées concernent les styles architecturaux et le rock basque. Mots�clés: Pays basque français. Coutume. Fransité. Rock. Architecture. SUMMARY Pierre Bidar. Heritage, dynamics and tension in the French Basque country The Basque Country distinguishes itself from other French regions by the enigmatic origins of its population, but also by people alternate demands for national integration and autonomy. This has led to a bipolar structuration of (Basque and French) people imagination’s world that is subject today to new restructurations as a result of Basque nationalists’ ideological action. The ethnological data presented here concern Basque architectural style and rock. Key words: French Basque Country. Custom. Frenchness. Rock. Architecture. Басконія, без сумніву, є одним з тих регіонів Франції, що одночасно викликає полярні почуття: з одного боку, заV цікавлює, дивує, спокушає, а з другого — дратує, доводить до відчаю, настільки відголоски сучасних актів насильства зводять нанівець численні образи й уявлення, успадковані від минулого. Ці контрасти між минулим та сьогоденням ускладнюються ще й процесом внутрішньої перебудови. Йдеться про самовизначення: вважати себе баском, тобто бути баском і французом, або вважати себе французом, мешканцем Басконії. Отже, історія минулого й сьогодення Басконії також позначається поєднанням тенденцій до наV ціональної інтеграції та більш стриманих рухів, що мають на меті віддалення від французького суспільства. ЗавданV ням антропології є вивчення та аналіз цих течій та рухів, що визначають відмінності одного суспільства від іншого, як це підкреслював Жан Кюїзеньє, засновуючи журнал «Французька етнологія»: «Антропологія починається, — писав він, — з пізнання відмінностей, з виявлення протиC лежностей, з відкриття своєрідностей» [Cuisenier, 1977 : 8]. З іншого боку, Марсель Маже, розмірковуючи про засоV би позиціонування стосовно «інших», зазначав, «що не тільки баскам властиві риси «баскості», а й деякою мірою певній кількості їх соціальних партнерів небасків». Саме цій справі ми присвячуємо всю сукупність наших дослідV жень «баскської своєрідності» у походженні та звичках [BiV dart, 2001]. Також необхідно зазначити, що баскський культурний пласт дає додатковий матеріал для антрополоV гічного аналізу розвитку регіональної культури у Франції під впливом французької та іспанської культур, що є особV ливо помітним у соціальній та політичній сферах життя. Вчені визнають, наскільки повільним був процес формуV вання «француза» (у період між ХІХ та ХХ ст.), регіональна своєрідність якого виявилася в діалозі між «великою» та «малою нацією». Зрозуміти суть відносин, що склалися між двома значущими цілостями, які різняться як за розміV ром, так і за значенням, і представляють всю Францію та її регіони, можна лише через призму різноманітних концепV цій про взаємодоповнюваність та протистояння між ниV ми. У той же час не можна розглядати «регіональні» кульV тури — вираз викривлений або перекручений, що насV правді означає народні, сільські культури — як прості, інертні культурні сховища. Зіткнувшись з формуванням нації та республіки, а також з «вітром перемін», вони були «виставлені напоказ» і часто використовувалися в риториV ці, іноді антагоністичній: таким чином термін «баскість» («basquité» — сукупність рис, характерних для баскської спільноти), що протягом століть мав романтичне, ілюміV ністичне, республіканське, традиціоналістичне, релігійне, фашистське, націоналістичне тлумачення, втілюється сьоV годні в культурні здобутки та засади, що можна охарактеV ризувати таким зручним терміном, як «постмодернізм»! Деякі елементи регіональних культур перетворені в маргіV нальні антигромадські елементи, підкорені, зневажені, заV суджені на існування поза офіційними нормами, явно або приховано асоційовані виключно з народною, сільською творчістю; інші — звеличені, рекламовані, популярні, реаV білітовані; вияви регіональних культур, здається, повнісV тю підпорядковані цій подвійності, тому їх аналіз має точV П’єр БІДАР ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Проблеми національної та регіональної специфіки94 но визначати багатогранність обрисів та мов, у яких вони знайшли відображення, динаміку послаблення та активіV зації, різноманітні відгомони їхніх здобутків, їхньої репуV тації та уявлення про них в інших регіонах. Загадкове походження та стародавність баскської культури «Баски були, на мою думку, оповиті якоюсь загадковою романтичністю, що зробила їх об’єктом моєї жвавої цікаC вості. Вони репрезентували расу невідомого походження, яка розмовляла невідомою всім іншим людям мовою. Вони були расою, не схожою на інші, що мала свої примітні особC ливості [...]. Перед тим, як залишити Англію, я розрізняв три типи людей, що викликали в мене неабиякий інтерес: цигани, індіанці та баски» [Phipson, 1896]. Ця думка ангV лійського вченого Фіпсона напередодні його від’їзду до Басконії, серед тисяч інших, схожих на неї суджень, чудоV во ілюструє спосіб сприйняття культури та життя басків через невизначеність їх походження. Загадкове походженV ня краю вивчене дуже мало. І це в серці Європи, історію інV ших складових якої знають досконало! Скільки людей ще й досі не вступало в дискусію про басків із цим вічним та нав’язливим питанням: чи знає хтось щоVнебудь про поV ходження басків? Скільки незакінчених роз’яснювальних есе, що висвітлюють широкий культурний спектр та науV кові концепції, присвячені Басконії та її мешканцям. Дати відповідь на баскську загадку — стало «ідеєю фікс» для суспільних наук, започаткованих позитивістаV ми в ХІХ ст. Намагаючись закрити білі плями, вони шукаV ють відповідь в історії, лінгвістиці, морфології людини та в соціальній антропології. Загадку баскської мови не доV помогли розгадати навіть дуже зухвалі, оригінальні і часV то — фантастичні гіпотези. Баскська мова має безліч відV повідностей, ланцюжків, спільних рис з іншими мовами: семітськими, арабською, японською тощо. Кожен змагаV ється в оригінальності, намагаючись збагнути таємницю слова або потаємний зміст культурного обряду. ЗасновV ник нової лінгвістики — німець Ф. Гумбольдт (W. HumV boldt) на початку ХІХ ст. присвятив свої перші праці баскV ській мові, започаткувавши таким чином германську традицію в баскській філології, яка спиралася на лінгвісV тів нової хвилі. Лінгвістичні дослідження були поєднані з дослідженняV ми в історикоVміфологічній площині Августином Шао. Республіканець та франкомасон Августин Шао (1811V 1858), родом із баскської провінції Суль, талановитий письменник, вхожий до паризьких літературних салонів (наприклад, до салону Шарля Нодьє «Арсенал»), автор численних праць з історії та лінгвістики басків і їхньої моV ви, об’єднав їх у збірку «Народ Ясновидців». У цих своїх працях він використовував матеріали та методи, запозиV чені в іллюміністів та франкомасонів: ясновидіння, небесV не одкровення, ангелів, алегорії, відмінність мов півдня та півночі, символічність деяких цифр (три, сім), око провидV ця і т. ін. Якщо Шао в своїх пошуках баскської своєрідносV ті спирався на тексти езотеричної спрямованості, інший експерт з баскології Жюльєн Венсон (1843V1926), виклаV дач тамільської мови Національного інституту східних мов, автор великої кількості праць з баскської мови та баскського суспільства, залишаючись ідейним республіV канцем, був переконаний, що французька країнаVнація в процесі свого формування не може примиритися з існуV ванням усередині країни окремих своєрідних регіонів, тим більше що їм притаманні нерозкриті культурні та лінV гвістичні таємниці. Керуючись цією ідеєю, він заретушуV вав найсвоєрідніші культурні та соціальні риси басків, щоб найсприятливішим чином підготувати баскське сусV пільство до інтеграції у французьку спільноту. Через несV проможність учених надати прийнятні наукові пояснення щодо походження басків та їхньої мови, баскську цивілізаV цію називали й називатимуть прадавньою цивілізацією. Критерій «прадавній» завжди був універсальною формуV лою для питань, на які наука не могла дати відповіді. НеV обхідно зазначити, що ця тема набула неабиякого параV дигматичного та політичного значення, особливо протяV гом останніх років, задля виправдання саме лінгвістичних вимог (аргументація «заборгованості» перед баскською мовою); з другого боку, цей критерій — чудова характеV ристика уявних зазіхань «запізнілої сучасності», яскраво вираженої в пошуку та неочікуваному прочитанні первісV них обрядів. Новий та вже широко розповсюджений вияв «запізнілої сучасності» — паради joaldunak (учасники яких зодягнуті в баранячу шкіру, з дзвіночками, прикріпV леними до стегон), що створюють метафоричний первісV ний обряд та виявляють його здатність привертати увагу сучасного суспільства. Суспільний устрій: традиції та чинне законодавство Якщо Французька революція офіційно мала намір заснуV вати та організувати французьке суспільство на нормах чинного законодавства, культурні підспільноти, які формуV вали Францію кінця ХVІІІ ст., ще залишалися на різних стуV пенях залежності від традицій режиму. Так і в повсякденV ному житті мешканцям цих підспільнот доводилося присV тосовуватися до вимог чогось середнього між старою та новою системою, заснованою на нормах чинного законоV давства. У Басконії встановлення нових інструментів дерV жавного управління — комун, кантонів та префектур — відбулося без зволікань. Нова країна без утруднень створюV вала свою адміністративну систему управління суспільним життям громадян (народження, шлюб, розлучення). Проте активність держави обмежувалася тільки соціальною сфеV рою. Три соціальні традиції, які, на нашу думку, повною міV рою розкривають властивості функціонування баскського суспільства, залишилися поза увагою нової республіки. ПоVперше, стара традиція права первородства, основа будьVякої баскської сім’ї, офіційно скасована Французькою революцією, на довгі часи повністю зберегла свою ефекV тивність. Протягом ХХ ст. її дія поступово припиняється (одночасно зі зникненням зовнішнього та внутрішнього механізмів відтворення сільських сімей), але вплив її відV чутний ще й досі в уявленнях нових поколінь, особливо під час розподілення сімейного майна: усіма правдами й ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 П. Бідар. Спадщина та напрями розвитку французької Басконії 95 неправдами вони намагаються довести законність навіть дуже слабких зв’язків наступності, заперечуючи будьVяке переривання роду. Сьогоднішнє відновлення концепції «etxe» («дому») відбувається не лише в рамках національV ної риторики, вона також відчутна в спрямованості мисV лення басків, а саме — у пошуках зв’язків наступності, тобV то наближенні до втраченої суспільної моделі. Другою традицією, що з’являється на карті нецивілізоV ваних відносин Французької республіки кінця ХІХ ст., є ухиляння від військової служби. Справді, Басконія виявиV лася регіоном наймасовішої непокори, що просто доводиV ло до відчаю державну владу. Сільські кантони Басконії наV вели вражаючі цифри: в деяких селах військова влада конV статувала той факт, що майже три чверті осіб призовного віку уникають військової служби, емігрувавши до «АмеV рик». Висока здатність басків до колонізації зацікавила державну владу, яка збиралася використати цю рису баскV ського суспільства для організованої еміграції до франV цузьких колоній. Це не вдалося, бо баскська мімікрія зайV шла вже надто далеко. Представники революційної влади вважали басків відданими республіканцями. Тому з метою захисту піренейських кордонів від можливої іспанської агV ресії басків тримали в резерві, щоб у разі необхідності воV ни послужили нації, беручи участь у військових операціях. Тенденція до ухиляння від служби, потроху спадаючи, спостерігалася до Другої світової війни. Після закінчення міграційного процесу до Сполучених Штатів Америки воV на майже повністю зникла. Міф про успіх в «Америках» втратив свою привабливість і поступився місцем соціальV ній мобільності та вільному пересуванню між французьV кими містами — ознака закінчення процесу інтеграції умовного індивідуума до французького культурного просV тору. З дев’яностих років націоналістичний рух басків наV магався використати цей звичай ухиляння від військового обов’язку як приклад існування в баскській колективній свідомості схильності до ігнорування правових норм Франції. Аж до скасування загальної військової повинносV ті мешканці сіл ухилялися від служби, демонструючи стійV кість цієї культурної риси, яка вважається невід’ємною від «баскості». І нарешті, підпільна економічна діяльність широко розV горнута на кордоні з Іспанією — контрабанда сприяла зміцненню іміджу басків як таких, що легко «грають» із законом. Міфи про це були підкріплені активністю деяV ких місцевих діячів, які «звеличували» контрабандистів та трактували явище контрабанди як незначне порушенV ня, що приносить економічну рівновагу, тобто користь для громади. У такій прихованій боротьбі між контраV бандистом, доблесним продовжувачем місцевого звиV чаю, та митником, захисником правопорядку, встановлеV ного державою, по правді кажучи, немає ворогів, а є тільV ки суперники, що намагаються перехитрити один одного. На боці контрабандистів — місцеве населення (у кожній сім’ї з прикордонної території принаймні хтось один зайV мається цією справою), яке приховує їх діяльність: на корV доні, що добре охороняється, «нічні виходи» організовуV ються із залученням часом кількох десятків чоловік! Ніщо не стає на заваді діяльності, яка може принести зарплатV ню набагато вищу (хоч і нерегулярну), ніж у митника! ЗаV боронена гра навколо кордону, контрабанда, виявляє схильність до хитрощів баскського населення, яке дотриV мується своїх власних критерії успіху або, простіше кажуV чи, критеріїв економічного виживання. Таким чином, різні порушення, зокрема ухиляння від військової служби та контрабанда — це ігри з правовими нормами, однак насправді все це зводиться до протистоV яння між звичаєвою та правовою сферами законодавства. Подвійний культурний прошарок Відома фраза історика Моріса Агюлона — «Франція ісC нувала до французів» заслуговує на детальний аналіз. НеV обхідно проаналізувати регіон за регіоном, щоб охопити всі складові комплексного та довготривалого культурноV го процесу. Якщо взяти до уваги факт, що одним з головV них чинників усвідомлення етнічної належності є мовний аспект, то сьогоднішня життєздатність баскської мови, особливо помітна в сільській місцевості (необхідно відV значити одночасне переміщення на другий план деяких народних звичаїв та відчутну присутність баскської мови в громадському просторі: двомовна освіта, місцеві радіосV танції і т. ін.), а також знання французької мови засвідчуV ють, що біполярне формування [Bidart, 2002] індивідуV альної свідомості — баск і француз, яке розпочалося з сеV редини ХІХ ст. (історичний момент бурхливого розвитку національної свідомості), — це культурна реалія. БезсумV нівно, кожен має своє власне розуміння цього подвійного культурного прошарку та свій досвід (часом сумний, у виV падку поганого володіння французькою мовою), який сьогодні, як і вчора, дозволяє робити висновки щодо сусV пільних відносин виходячи з відповідних обставин та своV єї причетності до цього. Цей подвійний культурний проV шарок дозволяє вести внутрішні справи баскською моV вою, а у зовнішніх справах — використовувати знання французької мови. Застосування «регіональної» мови часто обмежують побутовою та комунікативною сферами, а французькою говорять у державних установах. Таким чином усе занадV то спрощується, приховуючи суттєву мовну різницю (так само і різницю у написанні баскських та французьких слів: кореспонденція, телефонування, читання журналів і т. ін.) навіть у побутовому спілкуванні, ускладненому плуV таниною баскської мови з французькою. Ставлення до ситуацій, життєвих позицій та рівнів саV мосвідомості дуже різне, особливо в період високої соціV альної мімікрії, під час якої взаємопроникнення культурV них прошарків, що розпочинається в школі, перевертає уявлення простого сільського мешканця про його соціальV ну належність: можна бути баском, розмовляючи баскV ською мовою, не знаючи її, просто мешкаючи в Басконії або виступаючи за необаскський напрям в архітектурі. Син хлібороба, отримавши спеціальність інженера, змуV шений пристосуватися до вимог свого нового соціального статусу. Він неминуче потрапляє під вплив двох культурV них прошарків: баскського та французького. Він може відV дати своїх дітей до двомовного навчального закладу, вваV жаючи, що соціальна мімікрія не завадить мові дідів або ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Проблеми національної та регіональної специфіки96 ж, навпаки, може дійти висновку, що новий соціальний статус змушує його позбутися всього, що може виказати в ньому баскський дух або зв’язок з сільською культурою, цінності якої стали для нього чужими. Доходить до того, що він може умисно мешкати в будинку, архітектура якоV го не має жодного елементу місцевої культури, а може прийти й до компромісу: з одного боку — відмовитися від баскської мови та культури, а з другого — мешкати в буV динку, побудованому в баскському архітектурному стилі (необаскському; стилізованому під баскський; будинку, що є точною копією старовинного баскського будинку), який йому навіює відчуття сакрального зв’язку між тим, ким він був на початку свого шляху, та тим, ким він став, та підкреслює його соціальний статус. На сьогоднішній день ця культурна біполярність змінюV ється через посилення націоналістичної ідеології, яка нав’язує місцевому населенню новий устрій та стає на заV ваді численним культурним і суспільним взаємовідносиV нам. Культурна спадщина, накопичена століттями, перетV ворюється на проблематичну дійсність. Кожен з учасників цієї біполярної культури добре розуміє чинники, які не даV ють йому вільно розвиватися: активісти націоналістичноV го руху з метою самоствердження відкидають французьV кий культурний прошарок, звільняючи місце лише для баскського духу, для баскської культури; тоді як пересічV ний громадянин, роздратований політичним забарвленV ням баскської культури і не бажаючи, щоб його «баскість» була розцінена як політична позиція, відкидає її на коV ристь французького культурного прошарку, відмовляюV чись, наприклад, розмовляти баскською мовою або брати участь у будьVяких культурних акціях, демонструючи таV ким чином своє ставлення до баскської культури. Таку поV ведінку ми можемо охарактеризувати наступним формуV люванням: багатослівність ідентифікуючого бойкоту. Внаслідок цього, під час сімейних бесід та вияву громадV ських позицій роздратованість, напруга і назрівання конV фліктів збільшуються з кожним днем, перешкоджаючи суспільному та приватному діалогам. Коли націоналістичV на ідеологія зосереджується на питанні — розмовляти баскською мовою чи ні, — це може стати небезпечним чинником культурного розколу суспільства, суперечки навколо складного та актуального питання — як бути басV ком, як бути французом, як бути баском і французом — стають дуже цікавими для спостереження, тому що в них відображаються всі процеси культурного об’єднання. У цих вічних роздумах про «існування в баскському сусV пільстві» архітектура може дати широкі можливості для самоствердження, починаючи з канонів архітектурного мистецтва і закінчуючи різними новітніми напрямами, йдучи від простих форм до найвитонченіших. Баскість як риса елітарності Якщо і є така складова частина народної баскської кульV тури, що отримала справжнє визнання, то це — архітектуV ра, яка відповідає всім канонам буржуазної естетики. Баскський архітектурний стиль завдячує своєю популярV ністю імператору Наполеону ІІІ та імператриці Ежені, які побудували в Біаррітці «Віллу Еженi» (нині ІмператорV ський готель). Саме вони привели за собою в Біаррітц і на все баскське узбережжя європейську аристократію та паV ризьку буржуазію. Угруповання архітекторів, що називали себе «архітектоV рамиVрегіоналістами» і мали на меті відійти від академізму в архітектурі, який, на їхню думку, себе вичерпав, входило до руху регіоналістів, що поступово зароджувався у ФранV ції. Зачаровані мальовничою красою сільських будівель баскської провінції Лабур, вони побудували перші будинки в необаскському стилі1 (правильна назва — неолабурдинV ський стиль!), розкішність яких промовисто свідчила про соціальний статус володаря. Перші будівлі, архітектура яких відповідала різноманітним неостилям (наскільки різV ним, настільки й чудернацьким: у них елементи сільських лабурдинських будівель переписані у витіюватому стилі, який чітко підкреслює престижність будівлі), названі згоV дом «віллами», з’явилися в Біаррітці в 1895 р. Усе в цій архіV тектурі підкорялося вимогам декоративності: асиметричV ність дахів, розміри вікон, навіть назви2 будівель — вони віV дображають мальовничість будинку та незвичайність його архітектури: Mendixka (Маленька гора), Haitzurra (Заступ), Harotzaldea (Зі сторони іноземців), Etche Pherdea (Зелений будинок) і т. ін. Що ж до інтер’єру, то будинки цілком відпоV відали прийнятим у буржуазному товаристві нормам. Перенесення архітектурних елементів та їхнє викривV лення лягло в основу архітектурного стилю екстер’єру та інтер’єру баскської вілли, який протягом ХХ ст. поширився в Басконії (з провінції Лабур до провінції БасVНавар), потім з Басконії стиль поширився узбережжям до міст По та ТулуV зи. Змінився також і соціальний статус будівель необаскV ського стилю: він поступово втратив свою елітність і став доступним для середнього класу. Цьому процесу посприяV ло нововведення від будівельних компаній — особняк у неV обаскському стилі «під ключ». Останні два десятиліття (1980V2000) існував неабиякий попит на необаскський стиль в архітектурі, що свідчить про справжній успіх баскського архітектурного стилю, який зародився у кінці ХІХ століття і не втратив своєї привабливості у наші дні. Останнім нововведенням необаскського стилю є те, що назви вілл перестають позначати приватну власність. У 1990V2000 рр. набуло поширення проживання в цих будівV лях кількох різних сімей. Це привело до появи нових, ориV гінальних назв: йдеться про резиденції Eskualduna (Баск, місто СанVЖанVдеVЛуз), Eskuara (Баскська мова, місто ГуеV тарі), Amaya (Баскське жіноче ім’я, місто Біаррітц), KantalC di (Співоча Башта, місто Гуетарі), Euskadi (назва трьох баскських провінцій в Іспанії, місто Біаррітц). Пошук нових декоративних елементів допускає будьVякі сміливі лінгвісV тичні нововведення, наприклад, використання термінів, що пов’язані з історією баскського суспільства та мали в свій час яскраво виражений політичний підтекст. Поява нових, нейтральних термінів, що за старих часів вживалиV ся для висловлення протесту, свідчить про поступову зміV ну світогляду сучасного баска. На сьогоднішній день можV на констатувати, що процес соціалізації баскського мотиV ву охопив усі типи будівель (у необаскському стилі побудоV вані вілли, особняки, розкішні багатоповерхівки; не висV тачає лише «народних» багатоповерхівок). ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 П. Бідар. Спадщина та напрями розвитку французької Басконії 97 Отже, архітектура є благодатним ґрунтом для символічV ного відновлення, яке полягає в опрацюванні старовинних креслень і введенні елементів стародавньої архітектури в новий архітектурний стиль. У музиці все відбувається навV паки — рок пройшов через процеси асиміляції та культурV ної ідентифікації. У першому випадку отримуємо необаскV ський стиль в архітектурі; а в другому — «баскський рок». Баскість під випробовуванням «запізнілою сучасністю» Літо 1993Vго, свято в селі Маке. У програмі — концерт баскського року у виконанні групи E. H. Sukara, яка прибуV ла з «Півдня», тобто іспанських басків. Подіум, заставлеV ний найновішою аудіотехнікою, розташований на сільV ському майдані. Покриття подіуму віддзеркалює з усіх боV ків величезні заводські труби і людей, які розплачуються іспанськими грошима. Від цього разючого контрасту між сільським пейзажем та урбаністичним мотивом з вкрапV леннями іспанських банкнот з’являються якісь сюрреалісV тичні відчуття. Група Sustraia (яка грає рок та фолькVрок та виступає у селах) вийшла «на розігрів». Після більше ніж двох годин очікування через численні технічні негаV разди, пов’язані з високою потужністю апаратури, конV церт розпочався; хлопці та дівчата віком від сімнадцяти до двадцяти років зібралися біля подіуму. Технічні проблеми не викликали незадоволення у молоді, бо вони сприймаV лися як ритуальна частина рокVконцерту. З першим гуркоV том децибелів молодь почала танцювати, а ті, хто був біля подіуму, несамовито салютували музикантам піднятими кулаками або витягнутими уперед двома пальцями (vicV tory — перемога). Музики співали баскською мовою знаV йому пісню, яку по команді соліста групи з запалом підV хоплювали «розігріті» глядачі. Так раптове виникнення «баскського року» здійснило справжню культурну революцію [Bidart, 1998], потіснивV ши звичні музичні стилі (такі як традиційна баскська наV родна пісня — культурний символ сільської спільноти — легка фольклорна музика, що виконувалась французькою мовою, але з характерним баскським акцентом) і надавши баскській мові універсального значення в музиці. Нова молодіжна культура використала для свого становлення юнацький запал та сприйнятливість, вона була тісно пов’язана з політикою. Не заглиблюючись в аналіз специфіки музики в стилі «рок», причин її розквіту, ролі та місця в молодіжній культуV рі3, зауважимо лише, що факт її виникнення став подією ноV мер один у музичній історії століття. Її транснаціональний та універсальний характер жодним чином не заважає існуV ванню та розквіту національного та регіонального самовиV раження, якому соціальні науки Франції приділяють, на жаль, дуже мало уваги. Характерною рисою музики в стилі «рок» є її щільне втілення в соціальній інфраструктурі, — яка складається з безлічі рокVгруп, — безпрецедентне явиV ще для інших музичних напрямів. Усупереч своєму, часто одноденному існуванню, рокVгрупи не ставлять собі за мету примітивне виконання відомих тем та наступну боротьбу за частину авторських прав на них; вони копіюють, запозиV чують, компілюють, винаходять, імітують. «Рок» — трансV гресивна музика, тому він пропонує обмежені можливості виконання, а філософія «року» дуже гнучка і дозволяє будьV якій людині або групі осіб досягнути успіху у виконанні муV зики в стилі «рок». Крім того, рокVмузика може змішуватиV ся з різними немузичними течіями, виконуючи функції поV середника між течією та людьми. Саме так розвивається музична культура в Басконії, де рокVгрупи, які самовизначаV ються як баски, поступово змінюють світогляд на близький до світогляду баскських екстремістів (критика Іспанії та Франції, що, на їх думку, є деспотичними та імперіалістичV ними, вихваляння непокори, критика соціальних інституV цій та поліції), перетворюючись на інструмент мобілізації та політичного лікнепу для молоді, яка легко піддається впливу та маніпуляціям (розповсюджена практика — вклюV чати рокVконцерт в акцію підтримки заарештованих «басV ків»). Таким чином, на сьогодні рокVмузика являє собою дуV же важливий і дуже ефективний засіб формування баскV ської громади та баскської національної ідеї. Як і в інших місцях, рок, що з самого свого початку був представлений підпільними групами та новими учасникаV ми руху, які збиралися у таємних місцях, є частиною урбаV ністичної культури. У Басконії він бере свій початок з сереV дини сімдесятих років. Першу рокVмузику у своєму барі Steak house почали грати сервери з міста Біаррітц. Їхній рок характеризувався великим англосаксонським вплиV вом. Отже, внаслідок поєднання серфінгу і року Біаррітц перетворився на найроковіше місто баскського берега; ліV цей Касен міста Байон, в свою чергу, став «кузнею» музиV ки в стилі рок, яка оцінювалась на щорічних святкових концертах. Перший публічний виступ рокVгруп, якмй став першим «трампліном» для розвитку музичної інфраструктури місцевого року, було організовано у 1982 році в місті Mouguerre (біля Байону); лише одна група, ArV tea, виконувала пісні баскською мовою. Після цього конV церту протягом 1980V1990 років спостерігався бурхливий розвиток рокVмузики, який супроводжувався виникненV ням великої кількості рокVгруп. Між 1981 та 1991 роками нараховували не менше двадцяти п’яти груп (з різними термінами існування), які грали «стьобVрок», цей музичV ний напрям відображено і в назвах груп — серед них були Begi xintxo (Жваві оченятка), Uharteko Punka (панки з УхарVСізе), Bizkarezurra (Хребет), Trukes (Гострозубці), HaC urtzarrak (Бешкетники), Porru salda (Суп із цибулі), TxinC goma II (Жувальна гумка ІІ — le goma ІІ означає вибухівку, яку ЕТА використовує в своїх замахах!), Ixta zorri (МолокоV соси) та ін. Цей «стьобVрок» побудував навколо себе справV жню систему культурних кодів, властивих молоді, які дозV воляли тримати соціальну дистанцію від встановлених норм. Для цієї культури співдружність ZTK (координація рокVгруп Басконії) випускала спеціальну брошуру (антолоV гію непристойних трюків та хуліганських витівок). У свою чергу засновники першої сільської рокVгрупи Басконії наV магалися просувати в маси концепцію «сільського» року, називаючи таку течію СПР, тобто Сільський ПанкVРок. Спроба розкласти музичні напрями по поличках (траV диційна/сучасна музика, культова/маргінальна музика і т. ін.) привела до появи гібридів традиційного та сучасноV го, тобто використання виконавцями стародавніх інструV ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Проблеми національної та регіональної специфіки98 ментів поряд із сучасними (наприклад, txalaparta — консV трукція з дерев’яних дощечок, на яких відбивають ритм). Рок став інструментом «модернізації» обох складників баскської культури: баскської мови та звичаїв. Влучно опинившись у необхідному місці, в необхідний час, він виV вів на політичну орбіту баскську самобутність. «Баскський рок» — багатофункціональний: з одного боку, він несе в собі «баскість», тобто пристосованість до баскського сереV довища; з другого — поширює баскську мову. Уперше у своїй історії рок породжує дестабілізацію «баскості» в її класичному розумінні, відкриваючи дорогу різноманітV ним гібридизаціям. Ці спостереження дозволяють зрозуміти, що термін «регіональна культура» — недоречний, тому що він поV роджує асоціації другорядності та маргінальності. КультуV ра ж Басконії наполягає на зворотному, підкреслюючи ісV нування постійного руху між інтеграцією та дезінтеграціV єю, між розквітом та зникненням, і, особливо, у взаємодоV повнюваності, у суперництві або в протиріччях з іншими культурами. 1 Див. статтю: Bidart P. Le style néoVbasgue comme objet anthropologique // Ethnologie française. — 1995. —XXV,4. — P. 681 — 686. 2 Див.: Charney T., 1995, Quel motif //, Ethnologie française. — 1995. — № 2. — P. 149 — 151]. 3 Інформацію можна одержати, зверV нувшись до таких творів: [Patrick Mignon et Antoine Hennion (dir.), 1991, Rock. De l’histoire au mythe. — Paris, Anthropos, coll. «Vibrations»; AnneVMarie Gourdon (dir.), 1994, Le rock. Aspects esthétiques, culturels et sociaux. — Paris, Ed. du CNRS ; Johan ForV nas, Ulf Lindgerg et Ove Sernhede, 1995, In Garageland Rock. Youth and Modernity, LonV dres, Routledge]. Примітки Література Bidart P. 2001, La singularité basque. — Paris, PUF. — 2002, «Construction et devenir de la bipolarité culturelle, Basque et FrançaV is», Hérodote, 105 : 123 — 128. Cuisenіer J. Construire son objet : l’ethV nologie française et son domaine // EthV nologie française. — 1971. — № 1. — Р. 7 — 10. Maget M. 1968, «Problèmes d’ethnograpV hie européenne». («Jean Poirier» [dir.], EthV nologie générale, Gallimard, Encyclopédіe de la Pléiade : 1247 — 1339).

Спадщина та напрями розвитку французької Басконії

Репозитарії

Схожі ресурси