Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними
Formulae of the South Slavic oral epic songs can be divided into three categories: 1) the true formulas, which are the oldest syntactic patterns that connect epics with other oral literary genres as well as connect the different layers within one and the same genre; 2) the rudimentary formulas which...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201538 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними / М. Детелич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 59-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201538 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2015382025-01-22T17:46:25Z Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними Детелич, М. Фольклорний ентитет культури Formulae of the South Slavic oral epic songs can be divided into three categories: 1) the true formulas, which are the oldest syntactic patterns that connect epics with other oral literary genres as well as connect the different layers within one and the same genre; 2) the rudimentary formulas which are in fact common places as white throat (even in an Arab), white dawn/day, green sword, etc. similar to the Homeric formulae; 3) formulae in the making, named by J.-M. Foley as «generic formulas», meaning by that moveable and changeable strings of words that can easily fit the asymmetric epic decasyllable verse (4+6). Within a given epic body all three types of formulae can exist at the same time, so it is often possible to track the development of a formula from a string of words to its full, closed form. U slučaju južnoslovenske deseteračke epike, formule se mogu podeliti na tri glavna tipa: 1) najstarije i potpune – prave – formule čija je važnost najveća jer deluju i linearno (povezujući epiku sa drugim usmenim žanrovima) i vertikalno(uspostavljajući vezu među slojevima različite dubine); 2) delimično formirane – rudimentarne – formule (opšta mesta kaobelo grlo Arapovo, bela zora / zorica, beli dan, crna zemlja, zelen mač itd.), vrlo slične homerskim; 3) formule u nastajanju, ono što –D.-M. Foli označava kao «generičke formule», a što su zapravo pokretni i promenljivi nizovi reči prilagođeniasimetričnoj podeli epskog deseterca (4+6). U jednom istom epskom korpusu sva tri tipa formula postoje istovremeno te je vrlo često moguće pratiti nastanak i razvoj prave formule od slogovnog niza do njen pune, zatvorene forme. 2012 Article Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними / М. Детелич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 59-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201538 39+929Перрі,Лорд,Фоули uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фольклорний ентитет культури Фольклорний ентитет культури |
| spellingShingle |
Фольклорний ентитет культури Фольклорний ентитет культури Детелич, М. Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними Народна творчість та етнологія |
| description |
Formulae of the South Slavic oral epic songs can be divided into three categories: 1) the true formulas, which are the oldest syntactic patterns that connect epics with other oral literary genres as well as connect the different layers within one and the same genre; 2) the rudimentary formulas which are in fact common places as white throat (even in an Arab), white dawn/day, green sword, etc. similar to the Homeric formulae; 3) formulae in the making, named by J.-M. Foley as «generic formulas», meaning by that moveable and changeable strings of words that can easily fit the asymmetric epic decasyllable verse (4+6). Within a given epic body all three types of formulae can exist at the same time, so it is often possible to track the development of a formula from a string of words to its full, closed form. |
| format |
Article |
| author |
Детелич, М. |
| author_facet |
Детелич, М. |
| author_sort |
Детелич, М. |
| title |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними |
| title_short |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними |
| title_full |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними |
| title_fullStr |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними |
| title_full_unstemmed |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними |
| title_sort |
мільман перрі, альберт-бейтс лорд та джон-майлс фоули: що нам робити з ними |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Фольклорний ентитет культури |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201538 |
| citation_txt |
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули: що нам робити з ними / М. Детелич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 59-63. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT deteličm mílʹmanperríalʹbertbejtslordtadžonmajlsfouliŝonamrobitiznimi |
| first_indexed |
2025-07-17T08:44:14Z |
| last_indexed |
2025-07-17T08:44:14Z |
| _version_ |
1837883042991964160 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Завдяки неабиякому інтересові М. Перрі та
А.-Б. Лорда до використання формул у
південнослов’янській усній епічній традиції, що виник
у 1930-х роках у рамках вивчення гомерології, за остан-
ні понад сімдесят років він розвинувся в інтенсивне
дослідження всіх видів епосу: усного, перехідного,
письмового, класичного, середньовічного та сучасно-
го. До того ж це призвело до появи такого своєрідного
поняття, як формула перевірки насиченості, що, скажі-
мо, слугувала засобом визначення ступеня усності
цього тексту [6, p. 478–481]. З’явилися також деякі
сміливі здогадки щодо використання і нового впрова-
дження перформативних теорій [2], у тому числі для
опрацювання відносин між епосом та історією. Ці
питання, як і раніше, формують головний напрямок у
міжнародних дослідженнях епосу, але вивченню усного
епосу південних слов’ян вони можуть нашкодити, тому
що зазвичай пропонують або непідходящі, або нечіткі
відповіді на деякі важливі питання. Це може відбувати-
ся через мовний бар’єр (повне розуміння поезії повин-
но базуватися перш за все на знанні мови), але біль-
шою мірою викликано слабкими чи односторонніми
знаннями про Балкани, їхню історію, перехрещення
культур, традиції і т. д.
В одній зі своїх найновіших праць Дж.-М. Фоули зро-
бив мимовільну помилку, припустивши, що епічні пісні
мусульман виконувалися при дворах османських султа-
нів до того, як деградували до виступів у кав’ярнях [3,
p. 350]. Ця помилка пояснюється тим, що таку поезію
співали на місцевому діалекті сербсько-хорватської,
македонської чи болгарської мов, які ніколи не були
придворними мовами в Османській імперії 1. Навпаки,
слов’янську епічну поезію як у довгому (10-, 16-складо-
вому), так і в короткому (8-, 10-складовому) віршах спі-
вали при дворах від Росії та Моравії до Сербії та Болгарії
ще задовго до появи турків-османів на Балканах.
Протягом багато вікового проживання турків серед пів-
денних слов’ян, у той час коли на Балканах уже не зали-
шилося слов’янських монарших дворів, асиметричні
десятискладові епічні пісні стали популярними хроніка-
ми як старого, так і нового часу. Дж.-М. Фоули допустив-
ся ще однієї помилки в тій самій статті: попри те, що
його характеристика відношення мусульман до історії
була загалом правильною (хоча й могла б бути детальні-
шою), пов’язування історичності християнських епіч-
них пісень з особою князя Марка є хибним, навіть почат-
ківець зміг би уникнути цієї неточності. Існує величезна
бібліографія міфічної, легендарної, символічної та інших
інтерпретацій князя Марка в усіх південних слов’ян: сер-
бів, хорватів, боснійців, македонців, чорногорців, бол-
гар – і навіть у неслов’янських народів Балканського
півострова – албанців 2. Серед значної кількості джерел,
пов’язаних із князем Марком, в епічній поезії південних
слов’ян, тільки дві біографічні подробиці можуть розгля-
датися як правдиві – його зв’язок з древнім македон-
ським містом Прилеп (доведено археологічно) та ім’я
його батька (король Вукашин Mрнявчевич) і його влас-
не. Навіть його титул згадується неправильно: Молодий
король – його законний титул, а це в жодному разі не те
саме, що Князь. Решта даних у піснях про нього є міфо-
Мільман Перрі, Альберт-Бейтс Лорд та Джон-Майлс Фоули:
що нам робити з ними
Miriana Detelych. Milman Parry, albertBates Lord and JohnMiles Foley: What We are To Do With Them.
Formulae of the South Slavic oral epic songs can be divided into three categories: 1) the true formulas, which are the
oldest syntactic patterns that connect epics with other oral literary genres as well as they connect the different layers
within one and the same genre; 2) the rudimentary formulas which are in fact common places as white throat (even in
an Arab), white dawn / day, green sword etc. similar to the homeric formulae; 3) formulae in the making, named by
J.-M. Foley as «generic formulas», meaning by that moveable and changeable strings of words that can easily fit to the
asymetric epic decasylable verse (4+6). Within a given epic body all the three types of formulae can exist at the same
time, so it is often possible to track the development of a formula from a string of words to its full, closed form.
Key words: true formulas, rudimentary formulas, formulas in the making, oral epic songs.
Мирјана Детелић. Милман Перри, АлбертБеjтс Лорд, ДжонМаjлс Фоули: што нама радити са њима.
U slučaju južnoslovenske deseteračke epike, formule se mogu podeliti na tri glavna tipa: 1) najstarije i potpune – prave –
formule čija je važnost najveća jer deluju i linearno (povezujući epiku sa drugim usmenim žanrovima) i vertikalno
(uspostavljajući vezu među slojevima različite dubine); 2) delimično formirane – rudimentarne – formule (opšta mesta kao
belo grlo Arapovo, bela zora / zorica, beli dan, crna zemlja, zelen mač itd.), vrlo slične homerskim; 3) formule u nastajanju,
ono što –D.-M. Foli označava kao «generičke formule», a što su zapravo pokretni i promenljivi nizovi reči prilagođeni
asimetričnoj podeli epskog deseterca (4+6). U jednom istom epskom korpusu sva tri tipa formula postoje istovremeno te
je vrlo često moguće pratiti nastanak i razvoj prave formule od slogovnog niza do njen pune, zatvorene forme.
Кључне речи: deseteračke epike, prave, formule, rudimentarne formule, formule u nastajanju.
Мір’яна Детелич
УДК 39+929Перрі,Лорд,Фоули
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
60 61
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Мір’яна Детелич. Мільман Перрі, АльбертБейтс Лорд та ДжонМайлс Фоули:
що нам робити з ними
Фольклорний ентитет культури
логічним фоном, у болгарських піснях навіть більшим,
ніж у сербських чи македонських. На відміну від них,
пісні про розбійників – гайдуків, ускоків – часів
Османського панування, пісні про сербські повстання
проти турків 1804 і 1812 років та про чорногорські бої за
свободу наповнені історичними фактами, у багатьох
аспектах навіть більш точними, ніж часто супе речливі й
мізерні історичні свідчення. Але ці пісні містяться не
тільки в одному томі колекції Вука Караджича [17, II],
яку Дж.-М. Фоули використав. На це треба зважати 3.
Однією з найпоширеніших помилок, яка також тра-
пляється у згадуваній праці Дж.-М. Фоули [3], є аналіз
мусульманських і християнських епосів у зворотному
порядку. Напевно, тому що в розпорядженні американ-
ських учених є величезна колекція мусульманських
епічних пісень Гарварда, вони завжди починають з
того, що мають під рукою, а потім порівнюють це з
християнськими джерелами, якщо знають про їхнє
існування і мають до них доступ. Певною мірою це ніби
відновлювати доричний стиль в архітектурі на основі
«Історичної будівлі газової та електричної компанії
Цинциннаті» у Цинциннаті (штат Огайо), а не на
автентичних, досі існуючих пам’ятках грецької антич-
ності, таких як Парфенон в Афінах 4. Тому, аналізуючи
типові формули мусульманських епічних пісень
nerodjena majka (дослівно – «мати, що не народжува-
ла») і kukavica crna (дослівно – «чорна зозуля»),
Дж.-М. Фоули неминуче втрачає їх оригінальне,
панслов’янське значення, що збереглося досьогодні з
часів ще задовго до зародження ісламу: nerodjena, kao i
rodjena («не за народженням, але ніби за народжен-
ням») – те, що втрачене в першій формулі, яку зазвичай
використовують при зверненні не тільки до матері, але
й у випадку кожного виду віртуальної (не по крові) спо-
рідненості – братів, сестер і батьків. Стосовно зозулі, то
вона, як правило, сірого кольору – sinja kukavica, де
прикметник sinja / sinji є архаїзмом, що вживався на
південнослов’янських територіях тільки в поєднанні з
цим птахом і морем (sinje more). Зміна сірого на чорне
в мусульманських піснях є додатковою інтерпретацією
передвісника чогось поганого, що, за слов’янською
традицією, зозуля завжди приносить.
Таким чином, щоб уникнути подальшої дискусії і
знайти відправну точку в, безсумнівно, масштабній
роботі М. Перрі і А.-Б. Лорда, ми повинні зосередитися
на одній з головних ідей, яку А.-Б. Лорд, на жаль, не
встиг дослідити детально, але так чи інакше позначив
як розширення поняття формули з «метричного середо-
вища, рядка... до синтаксичного середовища, речення,
яке часто виходить за межі рядка» [6, p. 481]. Ця син-
таксична функція формули була розроблена у відповідь
на відсутність прозорості сакрального «середовища» в
нижніх шарах епічної поезії південних слов’ян. Щоб
краще її зрозуміти, порівняймо дуже стисло класичний
гомерівський епос із середньовічним слов’янським з
погляду їхніх персонажів.
У Гомера боги, демони, герої, надприродні істоти і
звичайні люди співіснують поряд один з одним – смерт-
ні живуть, борються і вмирають, безсмертні живуть
своїм власним життям, але одночасно і в одному місці.
У цьому контексті не існує жодної причини, щоб фор-
мула виконувала якусь іншу функцію, окрім форми
стилю, поетичного орнаменту, вступного елемента,
як-от лейтмотив у музиці Вагнера, або ідіосинкразії
видатної особи (Гера з телячими очима, Ірис з рожеви-
ми пальцями і т. д.).
У південнослов’янських епічних творах фігурують
тільки люди і кілька надприродних істот (крилатий кінь,
триголова людина, дракон чи змія, vila – персонаж,
близький до феї) і є лише кілька кандидатів на статус
справжнього героя (Князь Марко, Реля з крилами, Муса-
Розбійник з трьома серцями та кілька лицарів ордену
Драко, що помилково ототожнюються з драконом).
Отже, навіть загальна назва – junačke pesme – навряд чи
може бути перекладена як «героїчна поезія», а junak – це
радше воїн або лицар, а не повноцінний герой 5.
Своєрідну християнську інтерпретацію героїчних особ-
ливостей можна побачити в таких особистостях, як святі
королі і князі з династії Неманичів 6, перший і єдиний
сербський імператор (цар Душан), а за часів Османського
панування – повстанці 7 і лідери двох сербських
повстань. Хоча останні належать до фігур порівняно
недавньої історії – періоду ХІХ ст., але бої, що відбували-
ся за національне визволення, відповідають тій самій
моделі, тому що їхня епічна форма створена відповідно
до стародавніх зразків. Боги і демони разом з надпри-
родними істотами (напівбоги, велетні, монстри тощо)
були успішно замінені християнським Богом, невиди-
мим, тихим, нематеріальним, але всюдисущим. У цьому
контексті епічна формула стала знаком спадкоємності,
ємкістю для давніх, дохристиянських мотивів і практи-
ки, яка в іншому випадку вже давно була б забута. Певна
річ, ці «мотиви і практика» походять зі сфери сакрально-
го, яку за архаїчних часів пов’язували з пантеоном богів
і вищою силою над ними 8.
Як приклад, наведемо мотив «смерті в лісі». На повер-
ховому рівні це видається дивним правилом: той, хто
вмирає неприродною смертю в лісі (через дії вищої сили
або через насильництво людини), приречений залиши-
тися в ньому назавжди. Незалежно від того, чи це близь-
кий друг, дорогий родич або кохана людина, усі вони
залишалися в лісі, поховані на місці їхньої загибелі.
Причиною є сакральна нечистота місця, яка превалює
над усім, що стосується померлих і вмираючих. Отже,
«нечистого» мерця не поховають належним чином, за
християнським обрядом, йому навіть не нададуть місця
на кладовищі, як і іншим подібним мерцям: вішальни-
кам, страченим, самогубцям і т. д. Їхнє повернення в
цивілізоване людське середовище не буде мати ніякого
значення для їхньої подальшої долі. У традиційній куль-
турі південних слов’ян ліс є місцем переходу, воротами
до «іншого» світу, природним середовищем існування
безіменних демонів і відьом, єдиним пристановищем,
на яке можуть сподіватися нечисті мерці [13; 24]. Там
вони ніколи остаточно не є мертвими, навіть якщо похо-
вані, вони можуть говорити зі своїми живими кохани-
ми, надсилати їм повідомлення з проханнями про допо-
могу і т. п. Коли такий мотив трапляється в епічній
поемі, то сюжет байки не залишає багато місця й часу –
він використовується тут, щоб пояснити чому деякі
рішення приймаються або ні. Обидві сторони – співець і
його аудиторія – володіють цим знанням як частиною їх
спільного культурного «середо вища» і єдиною річчю,
яку дійсно потребує вірш, є сигнал, щоб переключити
увагу аудиторії на новий щабель історії. Цими «переми-
качами» насправді є формули, а для мотиву такого зна-
чення їх досить багато, як бачимо у випадку з похован-
ням нареченої у «Весіллі Милича Прапороносця»
(детальніше див. прим. 11), в одній з найважливіших (і
найбільш виразних) епічних поем у колекціях Вука
Караджича [17, III, с. 78] 9:
– прохід через ліс (kad su bili gorom putujući – «коли
вони проходили через ліс»);
– спосіб смерті (dole leže, gore ne ustade – «вона лягла,
і більше немає дівчини»);
– риття могили (nadžakom joj raku iskopaše – «вони
вирили могилу мечами» 10);
– покладення небіжчика (ka istoku / otkuda se jarko
sunce radja – «лицем на Схід, а не на Захід, як це повин-
но бути в належному похованні»);
– поховальні подарунки (posuše je grošim i dukatim –
«вони покрили її срібними і золотими монетами»);
– формування могили (дерево або троянда в голові
небіжчика, вода, що тече, лавка для втомлених пере-
хожих);
– розмова з мертвим (da li ti je crna zemlja teška, crna
mi je zemlja doteščala – «чорна земля надто важка для
тебе, чорна земля занадто важка для мене») і т. д.
Важко повірити, що будь-який архаїчний епос потре-
бує такої стратегії, щоб виразити те саме. В архаїчному
світі всі надприродні дії були прозорими і всі мерці
потрапляли прямо в царство мертвих – хороші так
само, як і погані, чисті, як і нечисті. Їхню подальшу
долю вирішував бог того світу, сам Аїд. Єдиною при-
чиною, через яку мертвий міг страждати, заблукати і
бродити між цим та іншим світом, було неналежне
поховання, хоча це вже зовсім інше.
Прямим наслідком відсутності цієї «прозорості» є
ієрархія усних епічних формул у південнослов’янських
матеріалах 11: найдавнішими є власне формули, най-
важливіші й найцінніші поетичні й аналітичні засоби
для визначення зв’язку мотивів в епічній поезії. Трохи
меншу, але однаково дуже важливу поетичну цінність
мають так звані «часткові, рудиментарні формули» –
звичайні означення, як-от біле горло (навіть в арабів),
чорна земля, зелений меч, білий день / світанок і т. д.,
дуже схожі на гомерівські формули, процитовані рані-
ше. Нарешті, існують «формули в процесі розвитку» –
мінливі й рухомі ланцюжки слів, покликані поєднати
чотири або шість складів асиметричного десятискладо-
вого усного епічного вірша (4+6). Останніми є ті, що їх
Дж.-М. Фоули називає «типовими формулами» і про які
йдеться в теорії М. Перрі та А.-Б. Лорда. У них вони, імо-
вірно, шукають мнемотехнічні інструменти подовження
усного виступу. Співак казок чудово це доводить, але він
також вказує – окремо й тільки в одному короткому
рядку – на важливість і семантичні глибини власної фор-
мули, які А.-Б. Лорд віднайшов у зв’язку з епічним локу-
сом і формулою п’яної таверни: «Традиційно вважаєть-
ся, що основне значення міститься в епітеті, і, таким
чином, спеціальне значення надається іменнику й фор-
мулі. [...] Звісно, якщо поверхнево розглядати цю фор-
мулу, то співак, котрий співає про “п’яну таверну”, має
на увазі таверну, у якій чоловіки п’ють і стають п’яними,
але цілком можна стверджувати, що епітет зберігся в
традиції, оскільки він використовувався в історіях, де
таверна була символом для входу в інший світ і пиття
алкоголю є питтям з чаші забуття води з Лети, і що пия-
цтво не просто звичайний процес, але саме по собі воно
є символом свідомості в іншому світі, можливо, навіть
смерті. Це значення приходить до нього зі спеціальної,
властивої мети усної епічної пісні в її початковому варі-
анті, яка була чарівною і ритуальною до того як стала
героїчною» [7, p. 65–66].
Дійсно шкода, що А.-Б. Лорд не повернувся і не роз-
робив цей інструментарій формул пізніше. «Формула у
процесі розвитку» є поетичним засобом з істотним
динамізмом, що перебуває в прямому зв’язку з фор-
мульністю епічної мови завдяки довжині її вірша. Її
метричні характеристики є цезурою після четвертого
складу і кількісним завершенням; цей засіб уперше
окреслив Р. Якобсон 12 [9] і визначив як правило хоре-
їчної падаючої інтонації: останній склад може бути
ненаголошеним, а передостанній має бути або довгим,
або наголошеним. У цьому контексті дуже важливим є
запас готових ланцюжків слів, відповідних одному з
двох асиметричних віршів, іноді почергово, як у zora
bela («білий світанок» 4 склади) і zorica bijela (те саме в
демінутивній та іншій акцентуації – 6 складів).
Розмовна мова діє подібним чином, що підтвердже-
но в працях Б.-А. Штольца і Р.-С. Шанона [9],
Р. Хомського [1], І. Маккензі [8] та ін. Основна думка,
висловлена в них, полягає в тому, що звичайне речення
завжди створене з певних зразків – ланцюжків, рядків,
частинок, навіть рамок зі слів, які складають оператив-
ну частину нашої здатності говорити рідною мовою
правильно, ідіоматично. За певних умов віршування
може вважатися маніпуляцією формулами, оскільки
воно виконує ту саму оперативну роль.
Очевидно, саме тому дослідження
південнослов’янських усних епічних формул значною
мірою перевищує їх первинне завдання в гомерології.
Усні епічні формули в слов’янській традиції є своєрід-
ними носіями закодованої інформації, що має неабия-
ке культурологічне значення, є найважливішим клю-
чем до реконструкції етнічної історії та культурного,
соціального і поетичного минулого. Як зазначив
Г. Мальцев ще 1989 року [21], фундаментальні культур-
ні цінності не можуть бути передані безпосередньо,
вони потребують коду і засобів декодування.
Таку значну роль у питаннях культурної і соціальної
пам’яті усна епічна поезія може задовольняти в основ-
ному через те, що асиметричний десятискладовий
епічний вірш є дуже старим, фактично древнім. За
М. Гаспаровим [12], він лишився майже незмінним з
праіндо європейських часів як один з небагатьох типів
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
62 63
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012
Мір’яна Детелич. Мільман Перрі, АльбертБейтс Лорд та ДжонМайлс Фоули:
що нам робити з ними
Фольклорний ентитет культури
віршів, яким слов’яни послуговувалися на своїй давній
батьківщині і який продовжували використовувати
скрізь, де перебували й оселялися заново. Він став
стандартом для епічної поезії південних слов’ян
Балканського регіону (Хорватія, Боснія і Герцеговина,
Сербія, Чорногорія, Македонія, Болгарія). Завдяки
своїй давнині він став засобом висловлення як для
дохристиянського, так і для християнського населення.
Ситуація не змінилася й під час османського пануван-
ня, оскільки ісламізованому місцевому населенню не
забороняли використовувати їхню споконвічну поезію
і спосіб її виконання. Згодом вони навіть створили
власний, мусульманський стиль епічного співу, але,
безумовно, це сталося не раніше, ніж у XVI ст., коли
ісламізація почала набирати обертів.
Обидва стилі мають багато спільного: тип вірша,
географію поширення, деяких героїв, більшість фор-
мул, поетичних елементів і практик. Однак, оскільки
епічна поезія як така має дуже сильне ідеологічне ядро,
відмінності у світогляді, неважливі з погляду поетики,
стали для них вирішальними: мусульманська була
поезією правителів величезної і процвітаючої імперії;
християнська ж була бунтівною, поезією мучеників, які
втратили свою імперію з борцями проти невірних.
Вони обидві формували повну картину лицарства, але
для мусульман це була картина непрацюючих, сміли-
вих розбійників, чиє життя у вільний час підтримува-
лося постійним і регулярним грабежем сусідів 13, а для
християн – картина відважних, невпинних і навіть
фанатичних борців за національну незалежність та
визволення, які ризикували життям 14. Навіть з погляду
літературної критики, мусульманські епічні пісні, хоча
й майстерні і часто дуже складні, мають меншу поетич-
ну цінність, порівняно з християнськими, оскільки
позбавлені пафосу і катарсису – двох вагомих трагіч-
них категорій, до яких епос вдається тільки тоді, коли
оспівує урочисті теми, такі як боротьба за свободу. Це є
«обов’язковим елементом» цього жанру 15.
Зосередившись лише на особливостях усного епічно-
го виступу, М. Перрі і А.-Б. Лорд не звернули уваги на
якість зібраних віршів. А.-Б. Лорд після цього переглянув
свої слов’янські зібрання, однак найбільш впливова кри-
тика епічної формули і його головний твір «Співець
казок» базуються на основі поетично слабких, другоряд-
них текстах пісень у виконанні декількох мусульман-
ських співців 16. Вони дійсно були дуже хорошими май-
страми і з часом привернули світовий інтерес до епічної
формули, проте й сама традиція, представниками якої
вони були, є декадентською і бідною, як з християнсько-
го, так і з мусульманського боку. Сам А.-Б. Лорд добре
знав про цей горезвісний факт, але, здається, ніколи не
усвідомлював значущості розрізнення мусульманського
і християнського епічних співів. Досить легко уявити,
чому це не здалося йому важливим, бо навіть при більш
детальному розгляді основ епічної традиції виявиться те
саме. Розбіжності помітні навіть при розгляді впливу
ззовні – з погляду церкви, Біблії та апокрифа на христи-
янських виконавців і «Тисячі й однієї ночі» та Корану на
мусульман. Проте найважливішою відмінністю між
двома традиціями є і давнина та цілісність християн-
ських пісень, і певна «новизна», відсутність коріння у
мусульманських. Вибираючи тільки останніх і, таким
чином, виключаючи іншу сторону існуючої епічної тра-
диції, М. Перрі та А.-Б. Лорд створили однобокий збір-
ник пісень, який насправді не подає навіть тьмяної кар-
тини реальної, тривалої і досі живої епічної традиції.
1 Ця поезія могла декламуватися при
дворах лише за умови, що вони були
розташовані при місцевих монарших
родинах, наприклад, у Боснії або в
іншій частині в межах імперії. Багато
боснійських ага та беїв (місцеві барони
та герцоги) дійсно були досить
багатими, щоб утримувати двір
місцевого значення. Але навіть вони
мали слов’янське походження, що не
було рідкістю, особливо в Боснії і Ліці.
2 Дж.-М. Фоули, імовірно, був введений
в оману професором Колевичем, чия
дуже популярна книга «Epic in the
Making» («Епос в процесі розвитку»)
(Оксфорд, 1980) насправді є радше
збіркою літературних есе, ніж
конкретним науковим дослідженням.
Про роль і значення князя Марко в
балканському контексті дивіться праці
Р. Іванова [16], Б. Сувайджича [25],
Н. Любинковича [19].
3 Їх насправді досить багато.
Лейпцизьке видання містить три томи
цих пісень (II, III, IV), державне
видання – чотири (VI, VII, VIII і IX), і є
ще три томи видання САНМ (SANU) з
рукописів спадщини Вука Караджича
(II, III і IV). Загалом 10 томів, і це
тільки згадана тут колекція Вука
Караджича, тому що вона є дійсно
найкращою.
4 Те саме стосується й обсягу
мусульманських пісень, які зазвичай не
перевищують 2000 або 3000 віршів у
колекціях XIX ст., імовірно, тому що
вони були записані місцевими
ентузіастами, які не платили своїм
гуслярам (guslari), якщо не брати до
уваги певну кількість ракії (rakija –
міцний алкогольний напій). М. Перрі та
А.-Б. Лорд платили виконавцям за обсяг,
чим вони були цілком задоволені.
Загально відомо, що кожен хороший
гусляр може співати всі пісні, які він
знає, одну за іншою, без перер ви, доти,
поки цього вимагатиме його професійна
гордість або особистий інтерес.
5 Із цієї причини професійні перекладачі
зазвичай називають це лицарською
поезією, коли визначають тип цього
жанру.
6 Головними представниками династії
Неманичів (ХІІ–XV ст.) в статусі
«святих» були: великий жупан Неман’я,
пізніше – св. Симеон, князь Растко, ще
пізніше – св. Сава, герцог і мученик
Лазар Хребел’янович та ін. Про святі
династії в середньовічній Сербії
дивіться праці Д. Поповича [23] та
С. Мар’янович-Душанича [22].
7 Гайдуки (з турец. haiduks –
«розбійник»): Старий Новак, Груїця
Новакович, Міят Томич та ін.
8 Особливо вагомі праці про епічну
формулу, у якій ідеться про двох воронів
(polećela dva vrana gavrana) належать
А. Шмаусу [26] і О. Лома [18]. Про
більш загальні випадки вживання білої
епічної міської формули дивіться
дослідження М. Детелича та М. Ілича
[13; 15].
9 Детальний аналіз усіх мотивів цієї
поеми див.: Детелић М. Урок и невеста.
Поетика епске формуле. – Београд,
1996. – С. 95–103.
10 Копання могили мечами спричинене
не тільки відсутністю лопат у лісі, це
також частина ритуалу поховання
шанованого воїна/лицаря, разом з
Примітки
принесенням у жертву його обладунків,
коня і ворогів як поховальних
подарунків, що їх зазвичай залишають
на могилі. Це дуже давній поховальний
звичай, притаманний раннім формам
суспільства, відомим як јunačka družina
(«співтовариство воїнів»). Однак
копання могили мечами є складним
об’єктом для інтерпретації, бо поява
цього сюжету іноді сповнена
невизначеності, як у вже цитованій
поемі «Милич Прапороносець».
11 Це стосується не всіх середньовічних
епосів. Скажімо, саги Калевалла,
Нюбелюнгшлід, Лаксдае ла та інші не
демонструють відсутності транспа-
рентності в цьому контексті.
12 Зазначена праця Р. Якобсона мала
такі перевидання: Jakobson R. O struk-
turi stiha srpskohrvatskih narodnih
epova // Lingvistika i poetika. – Beograd,
1966; Jakobson R. Selected Writings:
I–VI / ed. S. Rudy. – The Hague ; Paris,
1966. – IV: Slavic Epic Studies.
13 Це засвідчує мусульманська пісня
«Коневич Муяга відкриває дороги до
Котарів» [5, s. 14]. Змушені христи-
янськими сусідами жити дев’ять років
тільки за рахунок урожаїв з власної землі,
мусульманська шляхта і воїни настільки
збідніли (тому що вони не звикли
працювати), що вирішили залишити
свою батьківщину: «ovde s’ vako ziviti ne
more; / ako ‘vako bude na Udbini, / nami
valja Liku ostaviti, / iz nje, djeco, pa se
raseliti» (ми не можемо так жити тут; /
якщо наше життя буде таким тут, у місті
Удбіні, / ми повинні залишити Ліку, / і
розійтися, діти мої, по всьому світу).
14 У відомій пісні про повстання проти
турків 1804 року «Початок повстання
проти турків» [17, с. 24], коли повстанці
разом з їхнім лідером Карагеоргієм
Петровичем підійшли до воріт головних
міст і запропонували туркам здатися,
вони відкинули турецькі спроби
домовитися в таких віршах: «Te gradove
raja načinila, / gradila ih po devet godina, /
kadra ih je za dana oboriti / i sa carem
kavgu zametnuti; / a kada se s carem zavad-
imo, / da ustane svi sedam kraljeva / da nas
mire, pomirit nas nece» (Пам’ятаєте, хто
будував ваші міста! / простий народ
дев’ять років будував їх / простий народ
може знести їх за день, / і стояти на своїй
землі в битві з турками. / Бо ми всі готові
до війни, / і хоч сім царів одразу
встануть, / щоб заспокоїти нас, вони не
знайдуть миру [11]).
15 В «Іліаді», яка в теорії літератури
слугує моделлю класичного епосу,
симпатія співака й аудиторії на стороні
троянців і найбільшого героя – Гектора,
котрий захищає свою країну, місто й
сім’ю. Греки зображені як переможці,
але легковажні: сперечалися про
наложниць, жертвували своїх дочок,
калічили тіло героя і т. д.
16 Це було виявлено порівняно недавно
[10]. Серед новіших текстів дивіться
працю Н. Любинковича [20].
1. Chomsky N. Knowledge of Language:
its Nature, Origin and Use. – New York:
Praeger, 1986.
2. Foley J.-M. The Singer of Tales in
Performance. – Indiana University Press,
1995.
3. Foley J.-M. Traditional History in South
Slavic Oral Epic // Epic and History /
eds. David Konstan and Kurt A. Raaflaub. –
Blackwell, 2010. – P. 347–361.
4. Jakobson R. Über den Versbau der ser-
bokroatischen Volksepen // Archives
Néerlandaises de Phonétique
Expérimentale. – 1933. – VIII–IX.
5. Junačke pjesme muhamedovske / ured.
Dr L. Marjanović // Matica hrvatska. –
Zagreb, 1899. – Kn. IV.
6. Lord A.-B. Perspectives on Recent Work
on the Oral Traditional Formula // Oral
Tradition. – 1986. – N 1/3. – P. 467–503.
7. Lord A.-B. The Singer of Tales. – London,
1981.
8. MacKenzie I. Improvisation, Creativity
and Formulaic Language // The Journal
of Aesthetics and Art Criticism. – 2000. –
N 58/2. – P. 173–179.
9. Oral Literature and the Formula / eds.
B.-A. Stolz, R.-S. Shanon. – Ann Arbor:
Center for Coordination of Ancient and
Modern Studies. – 1976.
10. Smith J.-D. The Singer or the Song?
A Reassessment of Lord’s «Oral Theory» //
Man: New Series. – 1977. – Vol. 12. –
N 1. – P. 141–153.
11. The Serbian Epic Ballads /
trans. Geoffrey N. W. Locke //
Anthology. – Belgrade, 1997.
12. Гаспаров М. Л. Очерк истории
европейского стиха. – М., 1989.
13. Детелић М. Митски простор и
епика. – Београд, 1992.
14. Детелић М. Урок и невеста. Поетика
епске формуле. – Београд, 1996.
15. Detelić M., Ilić M. Beli grad. Poreklo
epske formule i slovenskog toponima. –
Beograd, 2006.
16. Иванова Р. Епос, обред, мит. –
София, 1992.
17. Караџић В. Ст. Српске народне
пјесме, сабрана дела Вука Караџића //
Издање о стогодишњици смрти Вука
Стефановића Караџића 1864–1964 и
двестогодишњици његова рођења:
1787–1987. – Београд, 1987. – II–IV.
18. Лома А. «Два врана гаврана». Corvus
corax у словенској епици –
компаративни поглед // Кодови
словенских култура. – Београд, 2003. –
№ 8: Птице. – С. 109–132.
19. Љубинковић Н. Краљевић Марко:
историја, мит, легенда // Трагања и
одговори. Студије из народне
књижевности и фолклора. – Београд,
2010. – С. 246–256.
20. Љубинковић Н. Теорија формуле
А.-Б. Лорда у светлу рурално-урбаних
односа // Македонски фолклор. –
1991. – XXIV/47. – С. 115–122.
21. Мальцев Г. И. Традиционные
формулы русской народной необрядовой
лирики. – Ленинград, 1989.
22. Марјановић-Душанић С. Свети
краљ. – Београд, 2007.
23. Поповић Д. Под окриљем светости.
Култ светих владара и реликвија у
средњовковној Србији. – Београд, 2006.
24. Раденковић Љ. Место истеривања
нечисте силе у народним бајањима
словенско-балканског ареала //
Гласник Етнографског музеја у
Београду. – 1986. – Кн. 50. – С. 201–222.
25. Сувајџић Б. «Јуначке скаске» о
Марку Краљевићу // Иларион Руварац
и народна књижевност. – Београд,
2007. – С. 125–150.
26. Шмаус А. Гавран гласоноша //
Прилози проучавању народне поезије. –
1937. – № 4. – С. 251–256.
Література
переклад з англійської павла Бовсунівського
Vuk III, IV – Караџић В. Ст. Српске
народне пјесме, сабрана дела Вука
Караџића // Издање о стогодишњици
смрти Вука Стефановића Караџића
1864–1964 и двестогодишњици његова
рођења 1787–1987. – Београд, 1987. –
II–IV.
MH IV – Junačke pjesme muhamedovs-
ke / ured. Dr L. Marjanović // Matica
hrvatska. – Zagreb, 1899. – Kn. IV.
САНМ (SANU) – Сербська академія
наук і мистецтв.
Скорочення
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|