Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація
Le nom des microVrégions et des pays, conséquence du découpage actuel de l’espace rural, est aussi le support privilégié de leur identification. Il représente un enjeu leur dévelopеment. Il doit et peut aussi faire rêver. Différents jeux de nominations et reVnominations sont ici examinés dans leur p...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2006
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнографія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20154 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація / Мартен де Ля Судьєр // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 99-104. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-20154 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-201542011-05-22T12:04:43Z Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація де Ля Судьєр, Мартен Проблеми національної та регіональної специфіки Le nom des microVrégions et des pays, conséquence du découpage actuel de l’espace rural, est aussi le support privilégié de leur identification. Il représente un enjeu leur dévelopеment. Il doit et peut aussi faire rêver. Différents jeux de nominations et reVnominations sont ici examinés dans leur profusion, voire leur confusion. On peut les mettre en parallèle avec l’importance grandissante que les individus accordent à l’affichage de leur nom propre. The names of microVregions and lands resulting from the presentVday division of the rural area are privileged identification marks that are very important for their development and can charm, too. Various versions of nominations and renominations, etymological confusion are examined in this article. They can be compared with the growing importance that people attach to their own name. 2006 Article Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація / Мартен де Ля Судьєр // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 99-104. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20154 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблеми національної та регіональної специфіки Проблеми національної та регіональної специфіки |
| spellingShingle |
Проблеми національної та регіональної специфіки Проблеми національної та регіональної специфіки де Ля Судьєр, Мартен Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація Народна творчість та етнографія |
| description |
Le nom des microVrégions et des pays, conséquence du découpage actuel de l’espace rural, est aussi le support privilégié de leur identification. Il représente un enjeu leur dévelopеment. Il doit et peut aussi faire rêver. Différents jeux de nominations et reVnominations sont ici examinés dans leur profusion, voire leur confusion. On peut les mettre en parallèle avec l’importance grandissante que les individus accordent à l’affichage de leur nom propre. |
| format |
Article |
| author |
де Ля Судьєр, Мартен |
| author_facet |
де Ля Судьєр, Мартен |
| author_sort |
де Ля Судьєр, Мартен |
| title |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| title_short |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| title_full |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| title_fullStr |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| title_full_unstemmed |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| title_sort |
назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Проблеми національної та регіональної специфіки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20154 |
| citation_txt |
Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація / Мартен де Ля Судьєр // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 99-104. — Бібліогр.: 47 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнографія |
| work_keys_str_mv |
AT delâsudʹêrmarten nazvimíscevostejnomínacíâdenomínacíârenomínacíâ |
| first_indexed |
2025-07-02T20:51:11Z |
| last_indexed |
2025-07-02T20:51:11Z |
| _version_ |
1836569824668418048 |
| fulltext |
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
Назви місцевостей:
номінація, деномінація, реномінація
RÉSUMÉ
Martin de La Soudiиre. Lieux dits: nommer, dé{nommer, re{nommer
Le nom des microVrégions et des pays, conséquence du découpage actuel de l’espace rural, est aussi le support privilégié de leur
identification. Il représente un enjeu leur dévelopеment. Il doit et peut aussi faire rêver. Différents jeux de nominations et reVnominations sont
ici examinés dans leur profusion, voire leur confusion. On peut les mettre en parallèle avec l’importance grandissante que les individus
accordent à l’affichage de leur nom propre.
Mots�clés: Toponymie. Aménagement rural. Patronymie. Territoire.
SUMMARY
Martin de La Soudiиre. The Names of Places: Nomination, Denomination, Renomination
The names of microVregions and lands resulting from the presentVday division of the rural area are privileged identification marks that
are very important for their development and can charm, too. Various versions of nominations and renominations, etymological confusion
are examined in this article. They can be compared with the growing importance that people attach to their own name.
Key words: Toponymy. Rural Planning. Patronymy. Territory.
Хіба зацікавленість словами не витає в хмарах? Про це
свідчать сучасні словники спеціальної лексики (ономатоV
пея, поліграфічна лексика, професійні говірки, молодіжV
ний жаргон тощо). Розмаїття власних назв у сільській
Франції підтверджують загальне правило дедалі більшого
поширення новостворених та відновлених топонімів. Я заV
питую себе, яким чином номінація1 сприяє культурному та
економічному розвитку територій, не становлячи, однак,
єдиної можливої умови їх своєрідності і життєздатності.
Крім мікротопонімії та географічних назв великих теV
риторій, у статті досліджується топонімія середнього масV
штабу, яку я пропоную назвати геонімією2 (або чому б не
мезонімією) «мікрорегіонів»3. Предметом дослідження є
утворення назв4 територій з метою пізнання крізь своєрідV
ну призму, мабуть, анекдотичну, деяких переваг та знаV
чень сучасного територіального поділу сільської місцевосV
ті. Ось чому я пропоную цей екскурс в «нетрі» назв найV
менших територіальних одиниць, — «розширених місцеC
востей із власною назвою» [Schweitz, 2001: 16], «малих
місць» — «бро» у Нижній Бретані — і знакових «країв», що
отримують адміністративне підтвердження (див. далі).
Спочатку пропоную коротку генеалогію розповсюдV
ження груп власних назв.
Відновлення...
Деякі з цих «мікрорегіонів» (надалі для зручності назвеV
мо їх просто «регіонами»), як і імена: під впливом моди, деV
які з них простоVнапросто зникають. Ми не говоримо про
стародавні галоVримські pagi [Carte des noms de terroir, 1996;
Zink, 2000], назви яких зберігалися інколи до XVIII ст., напV
риклад, Тело та Верон у Турені [Schweitz, 2001], чи ГалльV
весс, Серве в передмісті Парижа [Gallois, 1909]. А ось у книV
гах з географії, виданих в період між двома війнами (1918V
1939 рр.), можна помітити забуті сьогодні назви мікрорегіоV
нів: Фро (чи Броні) — регіон Грама в департаменті Ло; КейV
ран — у департаменті ЛоVеVГаронн тощо. Сліди цих геонімів,
однак, продовжують існувати лише як складові назв містеV
чок чи селищ (наприклад, Вальден у департаменті Дром —
який зараз називають «провансальським» на противагу тоV
му, що знаходилося «на пагорбах» — в департаменті ПортV
анVВальден), чи на старих напівстертих вивісках (СкотобійV
ня Небузан у Монтрежо, в департаменті Верхня Гаронна).
Деякі назви використовуються, але дуже локально і майV
же конфіденційно тими, хто здавна живе в цих місцевостях,
наприклад: Туа (Верхні Піренеї); Лімарг (Ло); Пассе, Іємуа,
Улм у департаменті Орн; край Паган у Північному Фіністері.
Численними є назви, відомі лише дослідникам сільської
місцевості. Власне «наукові» назви іноді вигадані геограV
фами (згадаймо уроки географії Франції). Про них місцеві
жителі часто просто не знають: «Пікардійська рівнина»,
«Край середньої Гаронни», «Роданський коридор», «АльV
пійські ниви», «Центральний масив» тощо.
Дедалі частішають зміни та відновлення назв регіонів, які
ще п’ятьVдесять років тому, здавалося, були приречені на заV
буття. Наприклад, Сонуа (навколо містечка Мамер в департаV
менті Сарт) адміністративно й за ознаками культури прагне
відмежуватися від сусіднього регіону Алансон, зокрема, через
відновлення розведення давньої, майже зниклої «сонуаської»
Мартен де ЛЯ СУДЬЄР
ªªääèèííåå ììî ããîîððåå,, ùùîî ÿÿ ùùåå ííåå ííààççââààââ
³íöåíò äå ëÿ Ñóäüºð [2003]
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
Проблеми національної та регіональної специфіки100
породи великої рогатої худоби. А в ЛоVеVГароні нещодавно
відродилися в рекламі місцевих вин назви Брюйуа та ДюраV
куа. Деякі «товариства комун» відновлюють майже забуті
назви місцевостей для надання місцевого колориту їх звучанV
ню, наприклад, «НебузанVнаVрічціVВерден»5 у Верхній Гароні.
Разом з тим загальнонаціональне визнання отримують
регіони, що лише недавно стали відомими. Обрак, дослідV
жений етнологами та агрономами, тепер знають і завдяки
рекламі. Місцевість Арманьяк (HERGES, 1992), про яку ЖюV
льєн Грак [Julien Gracq, 1992 : 41V42] писав, що «уявлення
(про її назву) ... не є настільки цілісним, насиченим, потужC
ним історичним чи географічним, як уявлення про ФланC
дрію, Бретань чи Ельзас, а пов’язане лише з кулінарними та
літературними шедеврами (Три мушкетери); це, радше,
тонкий аромат, аніж пахуча есенція», чи Ларзак, що вона є
«не тільки територією (але й)... ідеологічною ідентичнісC
тю, оскільки її лінгвістична ознака стосується не стільки
об’єктів на плато, скільки історичних подій... Ця ідея
пов’язана не просто із захистом території, вона пов’язана
із захистом ідеї життя» [Bonniol et Hostingue, 2001: 105].
Тепер ці назви звучать для нас так само, як назви давніх
культурних центрів (Люберон, Край бігуденів тощо).
Ця нещодавно набута популярність пов’язана зі специV
фічними соціальними конструкціями, що є вдалими комV
бінаціями місцевого товару (ножі, сири, алкоголь), рельєV
фу (високі вапнякові чи вулканічні плато) та історії (сусV
пільна боротьба) тощо.
та найменування...
Наступну велику групу власних назв складають неолоC
гізми. Ці найновіші ономастичні 6 «утворення», дійсно, не
є назвами місцевостей, відомих здавна, а утворилися внасV
лідок територіалізації сільської місцевості, що відбуваV
ється так само, як розмежування «регіонів» та «регіоналіC
зація». Тут наведено два їх види.
З одного боку, назви туристичного чи асоціативного
походження. Це дуже розповсюджені випадки. У Дордоні
назва Перігор «пурпурний», надана на честь виноградниV
ків Бержерака, доповнює відомі здавна географічні реалії
(Перігор чорний та білий); чи «Священний трикутник
Шампані» [Brochot, 1997 : 18]. Крім того, подорожуючи,
можна виявити дуже маленькі географічні зони, що назиV
ваються загальним, часто недоречно вживаним, терміном
«край». Публіцистична лірика, що використовується для
реклами цих малих територій, які складаються з одногоV
двох кантонів, має надати їм більшої популярності. Кому
був відомий «Куазький край» з його «тихим життям», що з
90Vх років був утворений у департаменті Рони? Чи «ВуглезьV
кий край» навколо Вуйє в долині В’єнни (між Луденом та
Пуатьє)? У презентаційній брошурі під назвою «Вуглезія —
терра інкогніта» пишуть так: «Відкрийте для себе ВуглеC
зію... 1. Вуглезія — справжній острів, вкритий лісами...
2. Вуглезія — місцевість з багатою кухнею... 3. У Вуглезії —
гориста місцевість, сприятлива для альпінізму... Наше
єдине прагнення — здивувати Вас. 4. Вуглезія — архіпелаг
дідівських традицій... 5. Вуглезія — край святкувань...
6. Вуглезія — безкрая...» («Osez Vouille et son pays», 2001).
З другого боку, процес утворення нових назв набуває
сьогодні не баченого раніше розмаху після поширення ноV
вої «місцевої» політики, започаткованої Управлінням
справами з благоустрою територій та роботою в регіонах
(DATAR). Створене згідно із законом від 25 червня 1996
року, воно продовжує справу, започатковану в 1975 році
укладенням «договорів між краями» (321 на той час), співV
працюючи з районними адміністраціями та територіальниV
ми громадами (генеральними радами, комунами та спільV
нотами комун). Концепція та створення цих «країв» — теV
риторій, що лише через цей термін набули більшої ваги,
сьогодні робить можливими численні обговорення, проV
тести, перевизначення, зміни кордонів [Території, визнаC
чені адміністративно / Території, що реально існують,
2000]. Таких нещодавно названих територіальних ланок буV
ло близько 400 у 2003 році, для жителів та для їхніх обранців
вони є основою у сучасному розумінні благоустрою сільської
місцевості, що спирається на місцеву ініціативу, оскільки чеV
рез них буде розподілятися за цією програмою «манна» (субV
сидії) — державна та регіональна грошова допомога.
Усе ускладнюється ще більше після створення 35Vти
«Регіональних природних парків» зі схожими цілями, назV
ви яких велично розміщені на в’їзді до відповідних комун.
Однак слід зауважити про існування в цій другій групі
назв «Територій Лідерів» (140 на сьогодні), що з 1991 року
фінансуються Європейським Союзом. Нарешті, деякі канV
тони (хоча і досить рідко), а особливо деякі «спільноти коV
мун», щоб приголомшити читача, створюють власні назV
ви, поєднуючи назви міст, місцевостей та/чи неологізми.
«Територіальний жаргон»
Існують такі джерела геонімії: місцеві назви; наукові
назви; напівнаукові назви ([Schweitz, 2001], коли етнологи
та географи узаконюють місцеві назви [Chamboredon,
1998 чи Zink, 2000; а ще раніше у Gallois, 1909]); турисC
тичноCкомерційні; політикоCадміністративні.
Таким чином, сільська місцевість стає справжнім «паV
лімпсестом», безліч її локальних назв утворюють місцевий
чи туристичний жаргони. Здебільшого від цього страждаV
ють жителі районів, що мають декілька назв; про це свідV
чать публікації і мої власні дослідження в Орні, на ЦенV
тральному масиві та на Південному Заході. Хто з жителів
Пітівьє впізнає свій регіон у «Краї БосVГатінеVанVПітівере»?
[Libération, 1997]. Розділення місцевостей дедалі частішає,
про що свідчить топонімічне нашарування. Для підтверV
дження цього достатньо навести два приклади.
ПоVперше, місцевості Божоле (у множині, тому що їх дваC
надцять7, як зазначено в рекламній об’яві). В одній з них (БоV
жоле «Батар») утворився «край Золотавого Каміння» з натяV
ком на колір блоків піщаника, з якого зроблені будинки8.
ПоVдруге, Перш. Історично регіон поділявся на «Верхній»
Перш (навколо Монтаня), Перш «Гуе» (НожанVлеVРотру) та
«Несправжній» Перш (Вандом), але за місцевим звичаєм, осV
кільки територія місцевості розподілена між трьома депарV
таментами, розрізняють Перш: Орне, Сартуа і ЕрVеVЛуар. ОдV
нак ці суперечки відходять у минуле з нещодавнім створенV
ням у Перші Національного заповідника (1998). Деякі комуV
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
М. де Ля Судьєр. Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація 101
ни чинять супротив, наприклад, мешканці ФертеVБернар
(департамент Сарт) вимагають назви «Фертуазький край»
[Le Perche, 1997].
Але хіба етнологи та географи не беруть поVсвоєму участь
у цьому процесі? Питання «вірної назви» до 50Vх років вирішуV
валося на користь «спеціалістів» [Robic, 1982], котрі дуже ускV
ладнювали пошук «справжніх» особливостей мікрорегіонів.
Так, Люсьєн Галуа критикував «так звані» назви країв. ВодноV
час, якщо дослідник погано володіє предметом, його також
може спокусити інша крайність — територіалізація. «Хіба моC
нографія не є специфічним способом вписати своє ім’я в назву
місцевості? ... бажанням злитися з нею?» [Larrére, 1991: 34].
Геопоетика
Деякі люди поринають у мрії від однієї згадки про віддаV
лені куточки світу: Вогняну Землю, Ісландію, Тібет тощо. Я,
звісно, такий самий. Але мені випало щастя захопитися назV
вами найменших регіонів під час занять з місцевої геограV
фії, яку викладав нам в інституті «мікрогеограф». Уже підV
літком я захоплювався вивченням карт Генерального штаV
бу. І до цих пір можу годинами шукати та осмислювати назV
ви найменших регіонів і комун. Чим більшою була місцеV
вість, про яку розповідав викладач, тим абстрактнішою і поV
милковішою була її назва. І тим більше я радів, заворожеV
ний кількістю мікрорегіонних одиниць, що мені здавалася
нескінченною, як перелік видів рослин, мікрокліматів чи
відтінків кольорів: Сегала (яку викладач називав у множиV
ні, як місцеві мешканці), Сідобр та Еспінуз; Трієв, Шамсор
та Матезін; Вогези... але не прості, а сонуазькі; Шатеньре…
канталійське; Віадена та Ксентрі. У Довіднику країв Франції
[1999] кількість таких назв, що на межі забуття, вражає:
Кен (у департаменті Дром), Керкор (у департаменті Жерс)
тощо. Я не можу не записувати нових знахідок у свій «ЗаV
писничок місцевостей». Неначе проживаючи кожну назву, я
відчуваю особливості тих місцин, відтінки неба, тонкощі
кухні, дороги, хати. Ці назви, клички, прізвиська місцевої
ідентичності втілюють в собі основу сільського духу.
Інші автори також виявляють схоже захоплення. ЖюV
льєн Грак на основі дослідження назв двадцяти вулиць у
Нанті зауважує: «Ця топонімія впорядкована неначе моC
литва, ці звукові послідовності, яким передують спогади,
без сумніву, відображають на внутрішньому екрані наше
підсвідоме враження від міста» [Gracq, 1985: 204]. Марсель
Пруст пише: «Ці назви [міст: Бельбек, Кутанс, Ламбаль,
ПонтCАван тощо] стали ще особливішими, коли отримали
ту єдину, лише їм властиву назву, неначе людське ім’я»
[Proust, 1954 : 458]. Його приваблювало також спрощення,
пов’язане зі згадуванням топонімів існуючих міст, в яких
він ніколи не бував, «захованих у схованці назв». Вони «поC
єднувалися у мріях», «живили його бажання» [460].
Отже, будьVяка назва місцевості (і сільської, і міської),
панує над нашою уявою. До того ж, дехто, дотримуючись
постулату «Для того, щоб вигадати світ, потрібно його
спочатку назвати, вигадати назву» [Jourde, 1991: 199]9,
краще за інших створює колорит. Як слушно зауважує авV
тор твору Désir d’Aubrac: «Мені краще сказати, що я був в
Руерзі, аніж в Авейроні» [Mialon, 2001].
Як стати відомим
Намагаючись здобути визнання як «край» чи «теритоC
рія лідера», місцеві громади повинні використовувати «поV
тенціал своєї назви» [Falcoz, 2001: 5]. З цієї точки зору є
регіони, що мають «історію та природний рельєф» [Gracq,
1992: 93], згадка про які викликає в нас, звісно, поVрізноV
му, в залежності від того, чи ми там живемо, мріємо про
них чи проїжджаємо повз них, — синівські почуття. ВодV
ночас багато нових назв, не обтяжених історичним змісV
том, апелюють до інших рівнів уяви — до кантонів, більш
сучасних, на нашу думку, ніж інші місцевості.
Безумовно, деякі регіони відроджують свої історичні назV
ви (див. вище), які були широко відомі в минулому (КомV
брейль, у Нижньому Оверні; Буріанн на Ло) або пов’язують
свої нові назви з назвами великих регіонів чи департаменV
тів (Аргон шапенуаз, Шарант лімузин). Величезна кількість
туристичних фірм та місцевих громад використовує меліоV
ративну термінологію та ступені порівняння прикметників,
застосовує їх у «маркетинговій політиці своєї місцевості».
Звідси засилля оронімів10: Верхня Жіронда, Верхній Коррез
тощо. Часто в назвах нагадується про домінування пейзажу
чи географічної зони: «океанські рівнини», скелі, джерела,
річки та вулкани. Часто трапляються назви, пов’язані з істоV
рією та мистецтвом: Броселіанд (МонфорVсюрVМун), АльбіV
жуа, Бастід чи — майже карикатурне — Катарський край
(Од)11. Нарешті слід згадати про ознаки розташування в
центрі певної місцевості: Серце Бретані (навколо ПлоармеV
лю), Фландрії (Хазбрук) тощо.
Але не всі регіони можуть привабити туристів БроселіV
андським лісом чи бастидами (дерев’яні будинки специV
фічної архітектури — прим. перекл.). Тоді звертають уваV
гу на місцеві ремесла, що, хоча й існують [Brochot, 2001:
208], але мало приваблюють туристів. Так, у департаменті
Верхньої Марни місцева рада недавно відновила традицію
вирощування лози для кошиків, створивши навколо ФайлV
Бійо — «Край води та лози» [Brochot, 2001: 208].
Але навіщо ці назви? Для кого вони? Члени асоціації реV
гіону Лангр дали нам таку відповідь, яка, на нашу думку, є
універсальною для всіх: «Територія має прагнути відпоC
відності якомусь краю, образу. Яке уявлення ми хочемо
створити? Кому потрібно продатися ззовні, щоб посилиC
ти відчуття ідентичності всередині? Сильний імідж має
хоча б найменше відповідати сутності території, але йоC
го ціллю є всеCтаки зовнішній світ» [Brochot, 2001: 215V
216]. На це нам вказує засилля девізів та емблем: «Лозер —
надзвичайна місцевість», «Ардеш — край витривалості»,
«Індр — гармонія думки» (там само).
Евтопія, зміна назви —
від сорому до гордості
Можна створити назву. А можна захотіти її змінити.
Численні зміни у назвах комун виявляють подібну схильV
ність їх мешканців до заміни назв. Так, нижня Шарант
стала «морською» в 1941 році; в 1955 — настала черга
нижньої Сени; в 1970 — «виросли» Нижні Альпи. ПоказоV
вим є приклад міста Ліможа, його мерія для доведення
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
Проблеми національної та регіональної специфіки102
факту скарження навіть порахувала частоту вживання в
пресі дієслова «limoger» (в перекладі з французької —
«звільняти з посади»): більше 1000 разів у 1991 році (LibéV
ration, 1992). За даними тієї ж газети [1995], приблизно
15 комунам вдалося змінити свою назву. Це такі, як АнгуV
асс («страх»), Серкей («домовина»), Шьєр («випорожненV
ня»), Ля Пісс, Лє Кротт («фекалії»). Цікавим є також прикV
лад ШалонVсюрVМарн, перейменованого 26 грудня 1997
року в ШалонVанVШампань, чи Корд («мотузки») у депарV
таменті Тарн, що возвеличився до КордVсюрVСьєль («моV
тузки, що тримають небо»)!
Процес евтопізації (евфемізації топонімів) прискорюV
ється на очах. Адміністративний регіон «Центр» (м. ОрлеV
ан) у 90Vх роках хотів змінити назву на «Серце Франції»,
«Долину Франції» чи «Долину Луари».
Функції територіальних назв
та зловживання
Для чого називати чи перейменовувати території? Для
відповіді на це запитання слід розглянути поняття топоніV
мії в цілому.
Взагалі, називати означає «окреслювати», «позначаC
ти» через одомашнення та присвоєння території [BouviV
er, 1997]. Одомашнення означає можливість орієнтуватиV
ся у спільному просторі, а також (в іншому значенні) клаV
сифікацію, впорядкування [Martinelli, 1982], навіть підкоV
рення собі: «Хто називає, той панує» [Nommer les nouC
veaux territoires urbains, 2001: 64]12. Назва через подібне
охоплення простору виступає як посередник між соціальV
ною групою та зайнятою нею територією, надаючи обом
цілісність і самовизначення. «Власна назва, патронім чи
топонім, індивідуалізує» (підкреслення моє) [LéviVStrauss,
1962: 289] (Стосовно патронімів у цьому значенні, див.:
[Lapierre, 1995]). Назва, унікальна для місцевості, засвідV
чує походження, гарантує якість, наприклад, продуктів
«Катарського краю» — від хліба з тією ж назвою до «щироC
го вітання», все відмічено цим «місцевим знаком якості».
Так звані місцеві промисли — ще показовіше свідчення
цього [Delfosse, 1997].
Отже, наші геоніми є етикетками. Протилежні приклаV
ди можна спостерігати в деяких передмістях. Наприклад,
назва нового міста СенVКантенVанVІвлін складається з баV
гатьох слів [Leimdorfer, 2001]. «Тільки власна назва міста
дозволяє ідентифікувати його. Воно — основа духу», — заV
уважує автор13.
Назви кварталів відрізняються від назв вулиць та міст так
само, як назви мікрорегіонів — від містечок та великиих реV
гіонів. Ось чому нас цікавлять приклади, наведені в праці
«Назви нових міських територій«[2001]. У ній ясно показаV
но, як від Бразилії, через Геную аж до Африки жителі окоV
лиць великих міст не сприймають «зони» та урбаністичноV
технічні назви, що встановлюються владою, а замінюють їх
на місцеві, жаргонні назви своїх кварталів чи громад. Так у
Новій Каледонії канаки відстоюють вживання місцевих тоV
понімів. Вони прагнуть укласти «звичаєвий кадастр», де буV
ли б перелічені річки, гори, долини тощо, пов’язані з реальV
ними чи міфічними подіями [Monnerie, 2002: 615 — 618]14.
Друга функція назви території полягає в самовизначенV
ні та в пошуку різниці між нею та сусідньою територією,
відмежуванні від усіх у самоназві.
Це діяльність, що стосується як ідентифікації іншого
об’єкта, так і того, який отримує назву. Вищезгаданий виV
раз «Серце...» дуже ясно це ілюструє. У «битві за місце під
сонцем» [Bordieu, 1980] маленькі, суміжні з відомими регіV
они часто опиняються в невигідному становищі. Якщо
будьVяка територія прагне посісти «вище місце», страждаV
ють сусіди, у яких менше переваг [Brochot, 1997: 18; La SouV
dière, 2001, 2002).
Ще одне питання варте розгляду: чи не через те всі
прагнуть якоїсь особливості (культурної, історичної чи геV
ографічної), інколи «притягнутої за вуха», а то й спірної,
що між територіями дедалі більше стираються відмінності
у способі та рівні життя?
У цьому процесі виокремлення та відмежування моV
жуть виникнути певні крайнощі, а то й вимога самоврядуV
вання. Захопленість регіонів самоназвами (кампанілізму в
Італії, парокіалізму у Великобританії), що відроджується в
нових формах, може відновити не тільки територіалізацію
(див. вище), але й територіалізм (того ж роду, що і «провінC
ціалізм» у 1789 році [Ozouf, 1989] та сьогоднішній регіонаV
лізм). Ідеологія всього місцевого, «територіальний пужаC
дизм» (пужадизм — реакційна політична течія 50Vх років у
Франції — прим. перекл.) [Brun, 2002: 124], який ми маєV
мо виявляти, викривати і з яким потрібно боротися [Di
Meo, 1998: 247V263; Ethnologie française, 2003/3; La SoudiV
ère, 2001]. «Триматися за власну назву — означає бути її
слугою», — пише Ніколь Лапьєрр [1995: 367] стосовно цих
«рифів переназивання».
Як наслідок, ми отримуємо третю особливість назв
регіонів: переоцінка ефективності власної назви, а в
крайніх випадках — її фетишизація. Занурюючись в евC
топізацію, місцеві громади, здається, доходять помилV
кової думки про те, що назва — це єдине, що «створює»
територію. Невже достатньо «назвати», щоб «створити
ідентичність», в чому, здається, переконаний працівник
звичайної турагенції? Спростовуючи таку стратегію, деV
які нові назви не «прижилися», наприклад, Маржерід.
Незважаючи на створення екомузею під такою назвою,
«маржерідці» продовжують називатися як між собою,
так і поза межами свого краю «лозерцями», а зовсім не
«жеводанезцями».
Власна назва: ставка на сучасність?
А чи не буде дійсною гіпотеза про аналогію між ставV
кою на геонім у сільській місцевості та необхідністю саV
моназви інших соціальних груп чи категорій? Про це поV
різному свідчать: мешканці будинків та вілл, які самі їх
збудували [Chaté, 2003]; кондуктор приміської електричV
ки, на потязі якого викарбувано «Мона» тощо; заклади осV
віти, що носять ім’я якоїсь славетної людини; телефонна
довідка (номер 12), що відповідає клієнтові: «Це Наталі.
Якого міста стосується Ваш запит?». Ще доказовішими є
написи на одязі підлітків — це логотипи компаній Reebok,
Nike, Chevignon тощо. Для цих марок «продаж ідентичC
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
М. де Ля Судьєр. Назви місцевостей: номінація, деномінація, реномінація 103
ності» є «продажем відмінності», її вираженням та посиV
ленням [Guillebaud, 1999: 200]. Так само, як у попередV
ньому прикладі, належність до певної вікової групи афіV
шується одночасно як пізнавальний знак для своїх та
прагнення вирізнятися, так через своє ім’я соціальна груV
па ідентифікується зі своєю територією. А взагалі в сусV
пільстві з 90Vх років спостерігається перехід від права на
назву до обов’язку мати назву. Цей обов’язок, схоже,
пов’язаний з вимогою до індивідів бути «ефективними»
(за висловом соціолога Алена Еренберга [1981]), тобто до
вдосконалення їх професійних якостей, одночасно з саV
мовдосконаленням. Питання самовизначення і відокремV
лення існує, як у зв’язках у соціальних групах між іменаV
ми осіб та місцем їх проживання, так і між самими особаV
ми. Керівники найменших територіальних утворень змуV
шені афішувати себе. Схематично це робиться двома шляV
хами: присвоєнням назви або стратегічно, шляхом наданV
ня назви іншими; або, дійсно прагнучи ідентичності і
впевненості в собі, самоназиванням і, за необхідності, заV
хистом свого імені.
Шляхи, запитання, перспективи
Ця подорож у світ назв сільської місцевості задумувалаV
ся довільною, можливо, занадто довільною. Навмання
«закидаючи сіті», я намагався навести мости й запропоV
нувати аналогії між топонімами й патронімами; між сільV
ським та міським просторами. Але поряд з проблемами
назв мікрорегіонів виникла певна кількість запитань. Що,
наприклад, станеться з цією новою ономастичною спадC
щиною? Чи ці назви нададуть нового значення належносV
ті територій? Нарешті, щодо того, що інші дослідники наV
зивали «лихоманкою назв». Це явище часто дивує та збиV
ває з пантелику іноземних колег та туристів — чи є таке ж
явище в інших європейських країнах? Чи це «французьC
кий виняток»15?
Закінчуємо нашу подорож Францією. Ми — справжні
цінителі назв і надаємо великого значення назвам наших
територій, старим чи новим, через страх загубитися і
втратити останнє (ось чому ми приділяємо стільки уваги,
в розмовах по мобільному, нашому місцезнаходженню:
«Ти де?»). Хіба ми не шукаємо нині як ніколи (в будьVякий
інший час, в будьVякому іншому місці), де ми знаходимось
(і звідки наша їжа)16? Хіба не шукаємо відповіді на запиV
тання: хто ми?, як португальський поет Фернандо ПесV
соа, який, щоб вгамувати свій «неспокій», вигадав для сеV
бе безліч особистостей?
Цей пошук засобів орієнтації, закріплення себе в просV
торі, як і пошук історичної спадщини — не просто реакV
ція на глобалізацію (як кажуть байдужі), ця актуальна теV
ма, пов’язана з майбутнім сільської місцевості (див. статV
тю Андре Міку), є і світовою, і антропологічною. «Я хотів
би, — пише Жорж Перек, — щоб існували місця врівноваC
жені, незмінні, недоторкані і майже недоторкані, непоC
рушні та вкорінені; місця — авторитети, точки відліку,
джерела... Таких місць не існує, і тому, що їх не існує, просC
тір стає запитанням, перестає бути аксіомою. Простір —
це сумнів: я повинен весь час позначати, описувати його.
[Perec, 1974: 122].
1 «Номінація» та «деномінація» — споV
ріднені поняття. Перше означає, швидше,
надання імені, чи призначення на посаду,
чи відзначення когось; друге — радше, стоV
сується того, що до цього вже було назване.
2 Або, як пропонує один географ [DeV
bardieux, 1993], це поняття можна назвати
«регіонімією».
3 Пропозиція П’єра Альфандері.
4 За даними Національного інституту
статистичних досліджень, а пізніше МінісV
терства сільського господарства, в 1946 роV
ці нараховувалося 473 «малих сільськогосC
подарських регіонів». У 1966 — з удосконаV
ленням розмежування — їх вже нараховуV
валося 709. За іншими даними (журнал
Géo), розрізняють 420 «великих країв», 1800
«мікрокраїв». Нагадаємо, що на відміну від
слова «край», вживання слова «регіон» не
сягає і XVIII ст. У першій половині ХХ ст. цей
термін, не без дискусій спеціалістів, запоV
чаткував низку визначень: «природні», «геV
ографічні», «сільськогосподарські» малі реV
гіони та ін. (див., зокрема: [Chamboredon,
1998; Zink, 2000; Schweitz, 2001]).
5 «Об’єднання комун», що є складовою
«Комінгського краю», не сприяє прочитанV
ню карти в цьому регіоні.
6 Ономастика — наука про власні імена.
7 Повторює термін «клімати», вживаV
ний у Бургоні для позначення численних
дрібних виробників вина, продукція яких
залежить від місцевих мікрокліматичних
умов.
8 Повідомлено Франсуазою Дюбост.
9 Стосовно цього дивіться: [Calvino,
1974], [Lapouge, 1990].
10 Оронім — топонім, що позначає гору,
вершину.
11 Інформація ЖанаVКлода Бонтрона.
12 Слід зазначити, що з точки зору етиV
мології, слово «région» (регіон — фр. —
прим. перекладача) вказує на владу над
певною місцевістю (régir — фр. керувати —
прим. перекладача), а слово «територія»
походить від jus terrendi, права страхати
[Di Meo, 1998: 47].
13 Див. також Еthnologie francaise,
2003/1, «Le mémoire des villes nouvelles».
14 Те ж саме і в Бретані, нещодавно їхнє
«Бюро бретонської мови» видало карту авV
тошляхів бретонською мовою.
15 Франція, з цієї точки, зору на крок поV
переду всіх. Але з 90Vх років в країнах ЗаV
хідної та Східної Європи (Угорщині, ІспаV
нії) спостерігаються зародки таких самих
явищ (інформація МаріVВік ОзуфVМаріньє.
Див. також її семінар в EHESS: «Територія:
Географічні уявлення та політична діяльV
ність»).
16 До речі, йдеться про знамениту «траV
сабельність», що виражає зацікавлення
споживача місцевістю чи регіоном, з якого
походить тварина, м’ясо якої пропонуєтьV
ся споживачеві.
Примітки
Я хотів би подякувати Жан�Клоду Бонтрону, поціновувачеві сільської місцевості, за дружні та компетентні поради.
ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006
Проблеми національної та регіональної специфіки104
BletonCRuguet A., «Pays» et noms de
«pays». L’invention de la Bresse bourguignonV
ne (XIX — XX — siècles)», Ruralia // Revue de
l’Association des ruralistes français (arf). —
2001. — № 8. — Р. 37 — 57.
Bonniol J.CL., F. Hostingue, Puccio D. Les
passés du Larzac Mémoires, histoires, patriV
moines en miroir du lien. — Paris, 2001.
Bontron J.CC. 1998, Pays Cathare. Actes du
colloque d’Albarragin (Vieille Castille): ReV
mote rural areas: developing through natural
and cultural asserts, OCDE.
Bourdieu P. L’identité et la représentation.
Eléments pour une réflexion critique sur
l’idée de région. Actes de la recherche en sciV
ences sociales // L’identité 1980. — № 35. —
Р. 63 — 72.
Bouvier J.CC. Le Monde alpin et rhodaniV
en // Nommer l’espace. — 1997. — № 2 — 4. —
Р. 7 — 11.
Brochot A. Analyse comparative des proV
cessus de construction sociale et territoriale
du patrimoine dans les vignobles de ChamV
pagne et de Tokaj. — Paris, 1997.
Brochot A., Delfosse C., Etcheverria O., PilC
leboue J. Cultures régionales: territorialité,
dynamiques, enjeux. — Paris, 2001.
Run A., Coulaud D. Le développement résiV
dentiel dans deux communes de l’Orléanais //
Repenser les campagnes, Ph. PerrierVCornet
[éd.]. — 2002. — Р. 101 — 124.
Calvino I. Les villes invisibles. — Paris,
1974 (1972).
Carte des noms de terroirs et pays de franV
ce — Régions, provinces, contrées, terroirs,
pays et autres lieux: mille mots, repéres esV
sentiels qui dessinent la mosaїque de la FranV
ce. — Paris, 1996 (13e édition).
Chamboredon J.CC. Carte, désignations
territoriales, sens commun géographique: les
«noms de pays» selon Lucien Gallois // ЕtuV
des rurales. — 1998. — № 109. — Р. 5 — 53.
Chate A. Les noms de maison, fragments
d’un discours sur soi? // Ethnologie françaiV
se. — 2003. — № 3.
Debardieux B. La nomination des espaces
géographiques dans les Alpes entre 1880 et
1930 // Autour de Vidal de La Blache. La forV
mation de l’Ecole française de géographie, PaV
ul Claval, éd. — Paris, 1993. — Р. 109 — 122.
Delfosse C. Noms de pays et produits de
terroir: enjeu des dénominations géographiV
ques // L’espace géographique. — 1997. —
№ 3. — Р. 222 — 230.
Dufour AnnieCHélène. Domestiquer l’espaV
ce. Quelques jalons et un exemple pour une
approche ethnologique de la toponymie // Le
Monde alpin et rhodanien, «Nommer l’espaV
ce». — 1997. — № 2 — 4. — Р. 187 — 200.
Ehrenberg Alain. Le culte de la performanV
ce. — Paris, 1991.
La mémoire des villes nouvelles // EthnoV
logie française. — 2003. — № 1.
Cultures régionales: singularités et revendiV
cations // Ethnologie française. — 2003. —
№ 3.
Falcoz C. juilletVaout Toponymes: des
noms propres en commun // Publics. La letV
tre des professionnels de la communication
territoriale. — 2001. — № 5 — 8.
Gallois L. Régions naturelles et noms de
pays. Etude de la région parisienne. — Paris,
1908.
Gracq J. La forme d’une ville, (2e éd.). —
Paris, 1985.
Guillebaud J.CC. La refondation du monV
de. — Paris, 1999. — Р. 198 — 202.
Herges (Centre d’histoire, d’économie ruraV
le, de géographie, d’ethnologie, de sociologie
de l’université du Mirail), 1992, L’Armagnac,
un produit, un pays: ressources patrimoniales,
identité culturelle et développement local, ToV
ulouse, Presses universitaires du Mirail.
Jourde P. Géographies imaginaires. De quelV
ques inventeurs de mondes au XX siècle: Gracq,
Borges, Michaux, Tolkien. — Paris, 1991.
Langage et société // Espaces urbains:
analyses lexicales et discursives. — 2001. —
Р. 96.
Lapierre N. Changer de nom. — Paris,
1995.
Lapouge G. Les géographies imaginaires de
Jean Giono // Gulliver. — 1990. — № 4. —
Р. 103 — 110.
Larrére R. Enquête sur les singularités des
lieux // Des hautsVlieux. La construction sociV
ale de l’exemplarité (textes rassemblés par
André Micoud). — Paris, 1991. — Р. 33 — 52.
de La Soudière M. 2002, «Dans l’ombre
des hauts lieux: plaidoyer pour l’ordinaire des
espaces», Estuaria. Sciences humaines et enV
vironnement, «L’invention de l’estuaire. PatriV
moines, territoires, représentations», 3: 203
— 215. — 2001, «De l’esprit de clocher à
l’esprit de terroir», Ruralia, 8: 159 — 168. —
1998, «L’appel des lieux: une géographie senV
timentale», in L’autre maison. La «résidence
secondaire», refuge des générations, FrançoiV
se Dubost [dir]. — Paris, Autrement, coll.
«Mutations», 178: 102 — 137.
La Soudiere Vincent, 2003, Brisants, ArfuV
yen, Orbey, (HautVRhin).
Leimdorfer F. SaintCQuentin («en Yvelines»
ou «ville nouvelle»?). Le choix de nom comV
me choix de ville // Langage et société. —
2001. — № 96. — Р. 71 — 103.
Nommer l’espace // Le Monde alpin et
rhodanien — 1997. — № 4.
Français, découvrez vos 450 pays // Le
Parisien. — 1999. — 7 mai.
Perche sarthois : une appellation inconV
trôlée // Le Perche. — 1997. — 30 octobre.
LeviCStrauss C. La pensée sauvage. — PaV
ris, 1962.
Libération, 6 février 1992: «Limoges, la criV
se du socialisme «à la papa»; 13 avril 1995:
«Villages en quête de renommée»; 15 décemV
bre 1997: «Le Pithiverais voit l’avenir en
«pays»; 29 janvier 2003.
Martinelli B. Toponymie et société. ContriV
bution à l’étude de l’espace communautaire
en BasseVProvence // Etudes rurales. —
1982. — № 85. — Р. 9 — 31.
Mialon P. Désir d’Aubrac. — Paris, 2001.
Monnerie D. 2002, NouvelleVCalédonie: la
terre et les hommes // Ethnologie française. —
2002. — № 4. — Р. 613 — 627.
Nommer les nouveaux territoires urbains,
Hélène Rivière d’Arc [dir.], 2001. — Paris,
NESCO et MSH, coll. «Les mots de la ville».
«Inédit: une carte routière en breton» //
OuestVFrance. — 2003. — 12 janvier.
Perec G. Espéces d’espaces. — Paris, 1974.
Proust M. 1954 (1916), Du côté de chez
Swann. — Paris, Gallimard, coll. «Folio» (3e
partie: «Noms de pays: le nom»).
Robic M.CC. Le pays et la défense du corps.
Note à propos de «Régions naturelles et noms
de pays», Géopoint, «Les territoires de la vie
quotidienne», Avignon, 1982. — Р. 149 — 161.
Schweitz A. Histoire des identités de pays
en Touraine (XVI — XX siècles). Aux origines
de la France des pays. — Paris, 2001.
Territoires prescrits, territoires vécus, 24e
colloque de l’art, Toulouse, 25 — 27 octobre
2000.
Zegierman F. Le guide des Pays de France,
vol. 1: Nord; vol. 2: Sud. — Paris, . 1999.
Zink A. Pays ou circonscriptions. Les colV
lectivités territoriales de la France du SudV
Ouest sous l’Ancien Régime. — Paris, 2000.
Література
|