Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»

The paper examines the problem of the genre of the song «A Kosova-girl» from the collection of Vuk Karadžić. The author examines the last research, devoted to the problem mentioned, presents her own method of analysis, and comes to the conclusion that the song reveals the characteristics, typical fo...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Милошевич-Джорджевич, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Епічний світ традиції
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201544
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» / Н. Милошевич-джорджевич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 84-88. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201544
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2015442025-01-22T18:06:36Z Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» Милошевич-Джорджевич, Н. Епічний світ традиції The paper examines the problem of the genre of the song «A Kosova-girl» from the collection of Vuk Karadžić. The author examines the last research, devoted to the problem mentioned, presents her own method of analysis, and comes to the conclusion that the song reveals the characteristics, typical for Serbian epic poesy as a genre. У раду се раду се разрешава питање жанровске припадности чувене песме «Косовка дјевојка» из Вукове збирке. После кратког прегледа неколиких досадашњих разматрања о њој и сопствене анализе текста, долази се до закључка да она јесте епска песма са типичним обележјима српске епске поезије као врсте. 2012 Article Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» / Н. Милошевич-джорджевич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 84-88. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201544 398.87(497.11) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Епічний світ традиції Епічний світ традиції
spellingShingle	Епічний світ традиції Епічний світ традиції Милошевич-Джорджевич, Н. Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» Народна творчість та етнологія
description	The paper examines the problem of the genre of the song «A Kosova-girl» from the collection of Vuk Karadžić. The author examines the last research, devoted to the problem mentioned, presents her own method of analysis, and comes to the conclusion that the song reveals the characteristics, typical for Serbian epic poesy as a genre.
format	Article
author	Милошевич-Джорджевич, Н.
author_facet	Милошевич-Джорджевич, Н.
author_sort	Милошевич-Джорджевич, Н.
title	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»
title_short	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»
title_full	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»
title_fullStr	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»
title_full_unstemmed	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»
title_sort	поняття історичної балади та епічна народна пісня «дівчина косовка»
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Епічний світ традиції
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201544
citation_txt	Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» / Н. Милошевич-джорджевич // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 2. — C. 84-88. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT miloševičdžordževičn ponâttâístoričnoíbaladitaepíčnanarodnapísnâdívčinakosovka
first_indexed	2025-07-17T08:44:47Z
last_indexed	2025-07-17T08:44:47Z
_version_	1837883077724995584
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012 85Нада МилошевичДжорджевич. Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012 Усі, хто цікавився народною піснею «Дівчина Косовка» (і літератори, і науковці), відмітили її ліричні особливості. При цьому завжди мається на увазі нероз- ривна належність цієї пісні до косовської епічної поезії, у якій вона назавжди зайняла почесне місце. Зважаючи на одночасне існування виражених ліричних та епіч- них елементів в одній пісні, що є основною рисою бала- ди, можна було б порушити питання, чи дійсно варто вважати «Дівчину Косовку» історичною баладою, чи вона справді є типовим зразком сербського епосу. Ніжний образ молодої дівчини в оточенні смерті, піднесений у своїй тузі, заворожив Лазу Костича. «Я не знаю, – каже він у своїй хвалебній і спірній промові, – щоб будь-який народ мав такий жіночий образ, який би наближався так близько до ідеалу дівоцтва та жіноч- ності, як дівчина Косовка» [5, с. 604]. Досліджуючи історію появи пісні, Нікола Банашевич уважав, що цей «в основі ліричний мотив», який первісно оспівував тугу дівчини за нареченим, який загинув у бою, тільки пізніше набув епічного характеру й нарешті став скла- довою частиною косовської легенди [1, с. 45]. Франьо Маркович першим з-поміж сербських нау- ковців пише докладну студію про балади в європей- ському контексті й особливо затримується на «серб- ській баладі “Дівчина Косовка”», уважаючи її типовим зразком свого жанру – баладою з несиметричною структурою з п’яти частин, де особливо унаочнюється притаманна європейській баладі інверсія: «детальний та блискучий опис дівчиною своїх заручин перед боєм» – насправді природний вступ до пісні, уміщений після її приїзду в Косово «якраз під час темної картини страшної поразки. Цим отримано досить вражаючий художній спосіб сутички, … мальовничий світломо- рок». Однак учений помічає, що «пісенний стиль у цій баладі жодним чином не лірично-драматичний, а широкий епічний» [13, s. 185, 186]. У низці збірок, які перекладами представили серб- ську народну поезію Європі, помітно, особливо на англійському мовному терені, зведення сербських епіч- них пісень давніх часів під поняття балади (героїчної, історичної), що може приписуватися не лише охопле- ному й часто невизначеному поняттю, яке цей термін має, але і властивому трактуванню щодо поняття епіч- ної, героїчної пісні. Баладою нашу епічну пісню «Дівчина Косовка» нази- ває і Драгутин Суботич. Розглядаючи можливість засто- сування цього терміна до сербського епосу, основною темою якого є антитурецька боротьба, він дає назву своїй дисертації – «Yugoslav Popular Ballads». Учений визначає «Дівчину Косовку» як приклад пісні, яка не позбавлена вияву любовних почуттів до тієї міри і у спосіб, характерний нашій героїчній поезії [15, р. 70], щоб свою основну дефініцію історичної балади сфор- мулювати відповідно до пісень історичних старих часів. Для нього, зокрема, балади – це всі ті епічні пісні, «які мають за мету подати повну розповідь, загальну істо- рію довгої та наполегливої боротьби (проти турків), однак показують лише сцену, історичну картину, пере- важно трагічну, яку має наповнити сам слухач своєю мрією» [15, р. 3]. «Дівчина Косовка», за цим визначен- ням, була б дійсно такою піснею. У книзі про усні балади Боснії та Герцеговини Хатиджа Крнєвич, до речі, зупиняється і на пісні «Дівчина Косовка», визначаючи її як баладу «за тоном, основним відчуттям та настроєм», але не за способом формування сюжету [12, s. 24]. Для нас, таким чином, важливо виділити деякі специ- фічні властивості балади відносно до епосу, що для серб- сько-хорватської народної балади має подвійне наванта- ження. Перше полягає в силі епічного імпульсу, «в особ- ливій схильності нашого народу до епічної поезії», яку помітив ще В. Ягич і яка сприяла тому, що у вигляді епічної пісні з’явилися такі теми, що їх у більшості інших європейських народів опрацьовують балади [10, s. 223, 224, 226]. Інша складність з’являється у виразній емо- ційності нашого епосу, яка саме тоді, коли вона обирає героїчну тематику, як, наприклад, ця про Косовську битву, поєднує, навіть ототожнює національне й особис- Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» Nada MyloshevychDzhordzhevych. Concept of Historical Ballad and epic Folk Song «a KosovkaGirl». The paper examines the problem of genre of the song «A kosovka-girl» from the collection of Vuk Karadžić. The author examines the last researches, devoted to the problem mentioned, presents her own method of analysis and comes to the conclusion that the song reveals the characteristics, typical for Serbian epic poesy as a genre. Key words: «A kosovka-girl», historical ballad, epic poesy, Kosovo-battle, national and personal. Нада МилошевићЂорђевић. Појам историјске баладе и епска народна песма «Косовка дјевојка». У раду се раду се разрешава питање жанровске припадности чувене песме «Косовка дјевојка» из Вукове збирке. После кратког прегледа неколиких досадашњих разматрања о њој и сопствене анализе текста, долази се до закључка да она јесте епска песма са типичним обележјима српске епске поезије као врсте. Кључне речи: «Косовка девојка», историјска балада, епска поезија, Косовски бој, национално и лично. Нада МилошевичДжорджевич УДК 398.87(497.11) те, суспільне та родинне, виражаючись у короткій, кон- денсованій формі. Постає, зрештою, питання: які тоді властивості історичної балади потрібно визначити пере- дусім щодо епічної поезії і з чим пов’язана належність пісні до одного чи іншого жанру. Чи потрібно як мірило належності брати до уваги стиль і структуру пісні, її мотиви й тему, спосіб виконання, або ж це все разом, із постійно наявним чинником, що епічна історична пісня завжди є лише частиною цілісної історичної традиції, життєдайної героїчно-епічної ідеї, у межах якої вона функціо нує [8, с. 499–510]. Із численних праць, у яких досліджено балади (про деякі з них ми вже згадали), випливає, що всі ці крите- рії постають паралельно й одночасно з непослідовніс- тю та обмеженнями, що зумовлені самою баладою як жанром «на межі». Однією з найочевидніших парале- лей цих двох жанрів, поданих у нашому матеріалі, може вважатися паралель А. Лорда, яка на противагу пов’язаності, послідовності нарації в епосі сконцентро- вується на окремому випадку і переважанні діалогу в баладі, а на противагу оптимізму епічної пісні – на еле- гійності, трагічності в родинних рамках балади; обго- ворює різноманітні способи співу, властиві цим двом жанрам, співців та композицію пісні [7, с. 91–99]. Б. Путілов історичну баладу вважає піснею, у якій істо- ричні постаті або сюжети слугують лише мотивацією для основного переживання або події [9, с. 22–24, 26–33]. В. Латкович указує, що, на відміну від епічної поезії, балада «оспівує не громадську, суспільно значи- му діяльність людей, а їхні особисті, інтимні пригоди та почуття…» [6, с. 227]. Якби ми, зрештою, окрім порівняння з епічною пое- зією, спробували із численних праць про баладу вио- кремити її головні властивості, нам би вдалося зробити наступний, узагальнений жанровий зразок. Сербська балада, як і європейська, є синтезом лірич- ного, епічного та драматичного. Її дія – стисла, інколи ретроспективна (з типовою інверсією), найчастіше йдеться про нещасний край. Епізоди, якщо вони взага- лі є, завжди підпорядковані головній дії, і в баладі, як у драмі, переважає монолог і діалог, хоча за своєю суттю це – наративна поезія. Балада не подає завершеної оповіді, а показує сцену, часто незвичайну й трагічну, у якій на перший план виходить головна постать, у повній усамітненості та ізольованості своїх почуттів. Головна особистість бала- ди – не герой, а людське створіння, найчастіше жінка, у неволі. Сюжет заснований переважно на особистих родин- них стосунках. У ньому мовиться про моральне став- лення людини, її відношення до долі, яка їй визначена і яка в історичній баладі викликана об’єктивними при- чинами, зумовлена історичними подіями. Психологічна мотивація, часто недоказана, завжди походить від постійного відчуття або особливостей постаті. Емоційний та естетично-психологічний плани подані в русі та здійснюються шляхом випадку, вони, таким чином, перестають бути лише необхідною части- ною фабули. Нарація, опис, діалог та монолог також виконують функції естетично-емоційного і психологіч- ного планів. Характери розкриваються переважно діа- логом або монологом. Поетичний час у баладі є, як у драмі й ліричній пісні, теперішнім. Напруженість і можливість несподіванки пом’якшується заспокоєною драматичністю. Минулий час з’являється у вступі, але з перспективи теперішньо- го. У нарації він виконує пояснюючу роль, у діалозі й монолозі – функцію спогаду. Майбутній час, знову-таки з перспективи теперішнього, тече невпевненим пото- ком передчуття. Відповідь на питання «Чи є “Дівчина Косовка” дійсно (історичною) баладою?» можна було б знайти простою процедурою порівняння пісні як конкретного поетич- ного здійснення за цим жанровим зразком, аналізом її численних поетичних нашарувань, які з цим зразком збігаються або від нього відступають, та аналізом пісні самої по собі і в контексті відношення баладного й епіч- ного в нашій народній поезії загалом. «Дівчина Косовка» є на перший погляд історичною баладою. У класичний спосіб, драматичними засобами пісня виводить головну особу на сцену, щоб події розви- валися перед нашими очима в теперішньому часі. Вона використовує минулий час у потрібному місці – в екс- позиції, лише поки дівчина не наблизиться, але знову з відомої позиції поетичного часу теперішнього – як пояснення: Уранила Косовка девојка, Уранила рано у недељу, У недељу прије јарка сунца, Засукала бијеле рукаве, Засукала до бели лаката [2, бр. 51, рядки 1–5]. У шостому рядку настає теперішній час, і ми безпо- середньо спостерігаємо вигляд дівчини: На плећима носи леба бела, У рукама два кондира златна, У једноме лађане водице, У другоме руменога вина; Она иде 1 на Косово равно [2, рядки 6–10]. Всевидющий наратор повідомляє час її відправлен- ня, стежить за нею, описує її вигляд; уже перші фор- мульні рядки підпорядковує розгортанню емоційних відчуттів самої молодої дівчини: Уранила Косовка девојка, Уранила рано у недељу, У недељу прије јарка сунца, Засукала бијеле рукаве, Засукала до бели лаката. Користуючись симплокою, анадиплозисом, пери- фразом, наратор досягає подвійного ефекту – вносить інтенсивність до опису, у його мовне оформлення, фік- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012 86 87 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012 Нада МилошевичДжорджевич. Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка» Епічний світ традиції сує нашу увагу саме на тих словах, чия смислова ціліс- ність буде мати одну глибоку функціональність у подальшому розвитку пісні. Наголошення раннього недільного ранку пробуджує думку про важливість події, що відбуватиметься, і зна- чення дії, яка буде здійснена. Опис святкового одягу (білі рукави) і частування, яке вона прино- сить (хліб, вода та вино), надасть важливості бажанню дівчини – буде асоціюватися з утренею та причастям, щоб одразу після опису її святкового вигляду виявився тихий неспокій, який відкривають засукані рукави дівчини, непридатні для неділі, рано вранці, але відпо- відно до завершального рядка експозиції: Она иде на Косово равно... [2, рядок 10]. Її благородну ходу, описану добірними словами, спо- кійною нарацією, характерною і для нашої балади: Па се шеће по разбоју млада, По разбоју честитога кнеза... [2, рядки 11–12], спинено рядком: Те преврће по крви јунаке [2, рядок 13], який указує на справжню мету її приходу та зростаю- чий неспокій у ній, емоційне очікування, щоб, оберта- ючи героїв обличчям, побачити того, кого шукає, – зна- йти відомого, свого. Тут, на цьому місці, буде визначена її доля, особиста, але викликана об’єктивними, істо- ричними умовами. Проте ці причини – уже не лише тло події, як в історичній баладі. Реальна ситуація наявна тут у свіжій крові щойно завершеної битви. І нарація, і опис відповідають розгортанню емоцій молодої дівчи- ни, характеристиці її внутрішнього стану, супроводжу- ючи її поведінку, дедалі численніші її зустрічі з помира- ючими воїнами: Ког јунака у животу нађе, Умива га лађаном водицом, Причешћује вином црвенијем, И залаже лебом бијелијем [2, рядки 14–17]. Водночас з’являється одна до цього лише передчувана безперервність епічної ідеї, яка починає виражатися в протилежному та відтепер наявному плані геройства. Повторювані, ритуальні рухи, якими дівчина Косовка причащає смертників, асоціюються із призначенням на «царство небесне». Поетична рівновага досягається саме в єдності смиренної історичної неминучості, визначеної долею, та все ще в небезнадійній тузі молодої дівчини. Зустріч із князівським молодим прапороносцем, Орловичем Павлом, – настільки воєнна картина, епіч- на в нарації: И њега је нашла у животу, Десна му је рука осечена, И лијева нога до колена, Вита су му ребра изломљена, Виде му се џигерице беле [2, рядки 21–25], наскільки й баладна, особиста, емоційна, у діалозі. Слова, які хлопець промовляє до дівчини, знову вико- нують функції розгортання її емоцій, завдяки чому ми уявляємо її як звичайну, людську істоту з родиною – братами, племінниками, батьком: Кога тражиш по разбоју млада? Или брата, или братучеда? Ал’ по греку стара родитеља? [2, рядки 35–37]. Усе-таки ці слова показують у значно важливішому, переважаючому епічному плані те, настільки відомий у косовській поезії всезагальний відгук про бій. Діалог, який є неначе знаряддям драми, має відкрити характери героїв, тут знову виконує подвійну функцію та відбувається в обох планах – емоційно-особистому та героїчно-епічному, будучи пов’язаним з особистою долею дівчини, отримує особливу емоційну силу. Слова дівчини – як жива, особиста сповідь – виявляються і як спогад чогось загального та спільного між князівським прапороносцем, нею та всіма навколо них на кривавому бойовищі, чогось, що було й залишається всередині кож- ного. І тому дівчина перестає бути типовою особою балади, тому що вона не ізольована, оскільки її доля ані усамітнена, ані лише її, ані не незрозуміла іншим: Мож’ ли знати, делијо незнана, Кад кнез Лаза причешћива војску Код прекрасне Самодреже цркве Три недеље тридест калуђера? Сва се Српска причестила војска, Најпослије три војводе бојне: Једно јесте Милошу војвода, А друго је Косанчић Иване, А треће је Топлица Милане; Ја се онде деси на вратима... [2, рядки 43–52]. Дівчина нагадує Орловичу Павлу добре відому мить перед боєм, яку пережив він сам, героїв, яких знає, і порівнює близькість комунікації, засновану на спіль- ності ідеалу, знання та зацікавленості, без якої немає справжньої епічної поезії, але яка є для балади чужою. Три воєводи батальйону, кум дівчини, дружба та наречений, попри емоційність її спогадів, з’являються передусім у плані звитяги та честі. У досконалій епічній стилізації, у потрійному докладному повторенні дівчи- на пробуджує однаковість їхніх образів, які в глибшому поетичному шарі представляють постійне втілення єдиної епічно-історичної думки про недоторканний національний обов’язок як внутрішній рушійний і нестримний стимул, носіями якого вони є: Кад се шета војвода Милошу, Красан јунак на овоме свету, Сабља му се по калдрми вуче, Свилен калпак, оковано перје, На јунаку коласта аздија, 2 Око врата свилена марама, Обазре се и погледа на ме, С себе скиде коласту аздију С себе скиде, па је мени даде: «На девојко, коласту аздију, По чему ћеш мене споменути, По аздији по имену моме: Ево т’ идем погинути душо, У табору честитога кнеза; Моли Бога, драга душо моја, Да ти с’ здраво из табора вратим, А и тебе добра срећа нађе, Узећу те за Милана мога, За Милана Богом побратима, Koj’ je мене Богом побратио, Вишњим Богом и светим Јованом; Ja ћy теби кум венчани бити» [2, рядки 53–74]; За њим иде Косанчић Иване, Красан јунак на овоме свету, Сабља му се по калдрми вуче, Свилен калпак, оковано перје, На јунаку коласта аздија, Око врата свилена марама, На руци му бурма позлаћена, Обазре се и погледа на ме, С руке скиде бурму позлаћену С руке скиде, па је мени даде: «На, девојко, бурму позлаћену, по чему ћеш мене споменути а по бурми по имену моме: Ево т’ идем погинути, душо, У табору честитога кнеза; Бога, моја душо драга, Да ти с’ здраво из табора вратим, А и тебе добра срећа нађе Узећу те за Милана мога За Милана Богом побратима, Koj’ је мене Богом побратио, Вишњим Богом и светим Јованом; Ja ћу теби ручни девер бити» [2, рядки 75–97]; За њим иде Топлица Милане, Красан јупак на овоме свету, Сабља му се по калдрми вуче, Свилен калпак, оковано перје, На јупаку коласта аздија, Око врата свилена марама, На руци му копрена од злата, Обазре се и погледа па ме, С руке скиде копрену од злата, С руке скиде, па је мени даде: «На, девојко, копрену од злата, по чему ћеш мене споменути, по копрени по имену моме: Ево т’ идем погинути, душо, У табору честитога кнеза; Моли Бога, моја душо драга, Да ти с’ здраво из табора вратим, Тебе, душо, добра cpeha нађе, Узећу те за верну љубовцу» [2, рядки 98–116]. Сватання й дарування, частина щоденного, звичайно- го, людського життя, надані як мить у проходженні, як огляд, але і як прагнення, з повною серйозністю ритуалу, як людський зв’язок із цим світом. Повторення розрізня- ється лише дарами, які дівчина отримує (круг лу аздію – від кума; перстень – від дружби; саван – від нареченого). Утілюючи цю зустріч, несуджена наречена пов’язує осо- бисте індивідуальне щастя з результатом бою. До того ж через цю залежність особисте щастя віддаляється. В останніх рядках її сповіді, зі скрупульозним використан- ням аориста в завершальному обрамлюючому рядку, у якому картини трьох побратимів – трьох воїнів – поєдну- ються в одну (и одоше три војводе бојне) і пропадають, зле передчуття переважає. Підтверджує це вираз Орловича Павла, який, не розділяючи їх у смерті, як вони не були роздільні в житті, віддає похвалу їхньому геройству, епіч- но, опосередковано, описом жорстокої битви: Сестро драга, Косовко девојко! Видиш, душо, она копља бојна Понајвиша а и понајгушћа, Онде ј’ пала крвца од јунака Та доброме коњу до стремена, До стремена и до узенђије, А јунаку до свилена паса, Онде су ти сва три погинула... [2, рядки 120–127]. Спосіб його звернення до дівчини водночас розкри- ває уважного, співчутливого співрозмовника, який боїться своєю відповіддю роз’ятрити тонке плетиво її чуттєвості («сестро драга», «видиш, душо»); виявляє бажання позбавити дівчину подальших марних блу- кань кривавим бойовищем; дає їй знати (ввічливим, тільки на вигляд слабким використанням етичного давального відмінка займенника – «тут усі тобі троє загинули»), що розумів, що три герої, усі три подвиж- ники, означали для її щастя. Таким чином, у його вира- зі збігаються обидва поетичні плани: і психологічно- емоційний, і героїчно-мисленнєвий, як синтез, харак- терний для сербської народної епічної пісні. Заключне оплакування дівчиною Косовкою власної долі, як індивідуалізація загального нещастя, не вихо- дить за ці межі: Да се, јадна, за зелен бор ватим, И он би се зелен осушио. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 88 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №2 2012 Епічний світ традиції 1. Банашевић Н. Косовка девојка и нека Вукова тумачења // Прилози за књижевност, језик, историју и фолклор. – Београд, 1960. – Т. XXVI. – Књ. 1–2. 2. Караџић В. Српске народне пјесме (јуначке најстарије). – Књ. ІІ // Сабрана дела Вука Караџића. – Београд, 1988. – Т. V. 3. Карановић З. Поговор // Антологија српске лирско-епске усмене поезије. – Нови Сад, 1998. – С. 222–283. 4. Кољевић Св. Основни правци англосаксонског интересовања за нашу народну поезију // Научни састанак слависта (1973). – Београд, 1975. – Књ. 4. – Св. 1. – С. 69–113. 5. Костић Л. О јунацима и женама // Јавно предавање у Новоме Саду // Матица. – 1967. – II / Бр. 24. 6. Латковић В. Народна књижевност. – Београд, 1967. – Т. I. 7. Лорд А. Вук Караџић и историјска песма // Научни састанак слависта у Вукове дане. – Београд, 1973. – Књ. 2. 8. Милошевић-Ђорђевић Н. Балада : речник усмених књижевних родова и врста IІ // Књижевна историја. – Београд, 1975. – Књ. VII. – Св. 27. 9. Путилов Б. Н. Славянская истори- ческая баллада. – М. ; Ленинград, 1965. 10. Jagić V. Srpske narodne pjesme iz Bosne i Hercegovine // Rad JAZU. – Zagreb, 1868. – Кnj. II. 11. Koljević Sv. Ka poetici narodnog pesništva. – Beograd, 1982. 12. Krnjević Н. Usmene balade Bosne i Hercegovine. – Sarajevo, 1973. 13. Marković Fr. Prilog estetičkoj nauci o baladi i romanci // Rad JAZU. – Zagreb, 1899. – Кnj. 138. 14. Rapall N. G., Bacon L. Heroic Ballads of Servia. – Boston, 1913. 15. Subotić Dr. Yugoslav Popular Ballads. – Cambridge, 1932. Література 1 Тут і далі курсив у віршах – наш. 2 Див.: Радојчић Св. «Косовка девојка». Узори и дела старих српских уметника // СКЗ. – Београд, 1975. – Т. LXVII. – Књ. 457. – С. 237–245. У світлі автентичності окремих реалій у народних піснях Св. Радойчич наводить виключно значні відомості, які є особ- ливо значущі, оскільки в більшості нових коментарів про косовські пісні заперечується можливість покликатися на дійсне життя. Вбрання порівнюється з австрійською формою ХІХ ст., мо нограма на одязі й персні пояс- нюється наївністю співця (див. приміт- ки й пояснення Св. Матича: Караџић В. Српске народне пјесме. – Књ. ІІ. – Београд, 1958). Однак Св. Радойчич із архівних, історичних списків художньої спадщини доводить протилежне. Між іншим, опис вигляду героя показує чемність «із окре міш ностями, які дивують, за доби Косовсь кої битви до рогі тканини з (округлими) орна мен- тами дійсно мають великі декоративні монограми власників» (див.: Там само. – С. 241). Примітки переклад із сербської Ірини Маркович http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Поняття історичної балади та епічна народна пісня «Дівчина Косовка»

Репозитарії

Схожі ресурси