Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре

Le regroupement des migrants provinciaux à Paris en associations fondées sur une communauté d’origine constitue une des réponses possibles aux difficultés du séjour en milieu citadin. Créées il y a cinquante ans, les quatre amicales de résidents savoyards à Levallois-Perret ont subsisté jusqu’à aujo...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Колломб, Жерар
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2006
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Етнологія міста
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20155
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре / Жерар Колломб // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 105-108. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20155
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201552011-05-22T12:02:31Z Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре Колломб, Жерар Етнологія міста Le regroupement des migrants provinciaux à Paris en associations fondées sur une communauté d’origine constitue une des réponses possibles aux difficultés du séjour en milieu citadin. Créées il y a cinquante ans, les quatre amicales de résidents savoyards à Levallois-Perret ont subsisté jusqu’à aujourd’hui en remplissant cette fonction. L’arrêt progressif de l’émigration pose le problème du devenir des associations: le rôle qui était le leur à l’origine répond de moins en moins à l’attente des membres. Une timide revitalisation des amicales est aujourd’hui tentée en organisant de plus en plus les activités autour du thème du village d’origine. Les nombreux problèms qui surgissent entre les jeunes générations, nées à Paris — les plus actives au sein des amicales — et les résidents des communes d’origine, témoignent de la difficulté de la nouvelle intégration au «pays» que recherchent ceux que l’on nomme ici les «Parisiens». Associations of provincial migrants in Paris whose recruitment is based on a shared community of origin constitute one possible answer to the difficulties arising from life in an urban setting. Established some fifty years ago, four Savoy associations of LevalloisVPerret still fulfill similar functions today. Progressively diminishing migration puts the question as to the future of such associations: their traditional role no longer corresponds to membership expectations. However these associations have currently shown a general tendency towards activities centered around the village of origin. Frequent problems arising between the younger generation born in Paris (usually the most active members of such associations) and residents of the town of origin testify to the difficulties encountered by the young in their attempts to be integrated. In fact, the townspeople call these people «the Parisians». 2006 Article Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре / Жерар Колломб // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 105-108. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20155 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнологія міста Етнологія міста
spellingShingle	Етнологія міста Етнологія міста Колломб, Жерар Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре Народна творчість та етнографія
description	Le regroupement des migrants provinciaux à Paris en associations fondées sur une communauté d’origine constitue une des réponses possibles aux difficultés du séjour en milieu citadin. Créées il y a cinquante ans, les quatre amicales de résidents savoyards à Levallois-Perret ont subsisté jusqu’à aujourd’hui en remplissant cette fonction. L’arrêt progressif de l’émigration pose le problème du devenir des associations: le rôle qui était le leur à l’origine répond de moins en moins à l’attente des membres. Une timide revitalisation des amicales est aujourd’hui tentée en organisant de plus en plus les activités autour du thème du village d’origine. Les nombreux problèms qui surgissent entre les jeunes générations, nées à Paris — les plus actives au sein des amicales — et les résidents des communes d’origine, témoignent de la difficulté de la nouvelle intégration au «pays» que recherchent ceux que l’on nomme ici les «Parisiens».
format	Article
author	Колломб, Жерар
author_facet	Колломб, Жерар
author_sort	Колломб, Жерар
title	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре
title_short	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре
title_full	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре
title_fullStr	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре
title_full_unstemmed	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре
title_sort	нові мешканці міста чи сільські емігранти? земляцтва савойців у леваллуа-перре
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Етнологія міста
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20155
citation_txt	Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре / Жерар Колломб // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 105-108. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT kollombžerar novímeškancímístačisílʹsʹkíemígrantizemlâctvasavojcívulevalluaperre
first_indexed	2025-07-02T20:51:14Z
last_indexed	2025-07-02T20:51:14Z
_version_	1836569827106357248
fulltext	ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа�Перре RÉSUMÉ Gerard Collomb. Nouveaux citadins ou ruraux émigrés? Les аmicales de Savoyards à Levallois{Perret Le regroupement des migrants provinciaux à Paris en associations fondées sur une communauté d’origine constitue une des réponses possibles aux difficultés du séjour en milieu citadin. Créées il y a cinquante ans, les quatre amicales de résidents savoyards à LevalloisVPerret ont subsisté jusqu’à aujourd’hui en remplissant cette fonction. L’arrêt progressif de l’émigration pose le problème du devenir des associations: le rôle qui était le leur à l’origine répond de moins en moins à l’attente des membres. Une timide revitalisation des amicales est aujourd’hui tentée en organisant de plus en plus les activités autour du thème du village d’origine. Les nombreux problèms qui surgissent entre les jeunes générations, nées à Paris — les plus actives au sein des amicales — et les résidents des communes d’origine, témoignent de la difficulté de la nouvelle intégration au «pays» que recherchent ceux que l’on nomme ici les «Parisiens». SUMMARY Gerare Collomb. New City Dwellers or Rural Emigrants? Associations of Savoyards in Levallois{Perret Associations of provincial migrants in Paris whose recruitment is based on a shared community of origin constitute one possible answer to the difficulties arising from life in an urban setting. Established some fifty years ago, four Savoy associations of LevalloisVPerret still fulfill similar functions today. Progressively diminishing migration puts the question as to the future of such associations: their traditional role no longer corresponds to membership expectations. However these associations have currently shown a general tendency towards activities centered around the village of origin. Frequent problems arising between the younger generation born in Paris (usually the most active members of such associations) and residents of the town of origin testify to the difficulties encountered by the young in their attempts to be integrated. In fact, the townspeople call these people «the Parisians». Феномен сезонної еміграції сільського населення, пов’язаної з економічною ситуацією в гірській місцевості, став звичним явищем для району Північних Альп, зокрема для Савойї. Саме з Савойї ще задовго до ХVІІ ст. розпочався відтік робочої сили на зимовий період у міста й селища за меV жі герцогства: у Швейцарію, Німеччину, П’ємонт і Францію. Трубочисти, а також рознощики, слуги — частина чоловічоV го населення гірських комун — залишали рідні місця після закінчення сільськогосподарських робіт і повертались до СаV войї, як правило, у квітні. Цей феномен добре відомий1 — саV ме таким переміщенням небезпідставно приписують сезонV ний, тимчасовий характер. Слід зазначити, що до недавніх чаV сів лише у виняткових випадках метою цих переселень було остаточне поселення мігрантів за кордоном. Причини міграV цій мешканців Савойї значно відрізняються, скажімо, від приV чин міграцій бретонців. Та й стосунки савойських мігрантів у Парижі з професійним середовищем і з самим містом, як і зі своєю рідною спільнотою, як бачимо, є істотно відмінними. В основі поселення — сезонна еміграція Савойська громада Леваллуа Перре складається переV важно з вихідців із трьох комун долини Мор’єн — МонV желлафрею, Монтемону і Бессану, — що спеціалізуються на підготовці робітників трьох професій: кучер фіакра, воV дій таксі та постачальник устриць, праця яких дозволяє повертатися додому на літній сезон. Раніше бессанці емігV рували здебільшого в міста П’ємонту (Сюз, Тюрин), а з 1880 року почалася еміграція до Парижа, де чоловіки отV римували роботу кучерів фіакра. Причини зміни спрямоV ваності еміграції залишаються нез’ясованими, але, почиV наючи саме з цього періоду, міграція населення здійснюV ється лише у Париж. Так, станом на 1930 рік кількість мігV рантів з Бессану, що проживали у Парижі, становила близько 300 осіб, тобто майже половину населення комуV ни2. Така ж ситуація склалася й у Монтемоні, де 1904 року «еміграція стала вагомим джерелом прибутків, оскільки щороку приносить від 20 до 30 тисяч франків доходу в місC цевий бюджет. Більшість чоловіків і молодиків проводять зиму в Парижі, де працюють кучерами, а потім повертаC ються весною чи літом додому, щоб працювати на поC лях»3. Міграція з малонаселеної комуни Монжеллафрей була подібною, але відбувалась у менших масштабах. На початку століття кучери перекваліфікувались на водіїв таксі, що сприяло продовженню еміграції, адже робота воV дія мала досить гнучкий графік і дозволяла проводити літV ній сезон у своєму селищі. Посада постачальника устриць на великих пивоварних заводах Парижа з’явилася пізніше — після війни 1914V1918 Жерар КОЛЛОМБ ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Етнологія міста106 років. Ця професія також давала можливість повертатися на певний період додому, адже в ті часи сезон підвищеноV го попиту на устриці починався лише у вересні й закінчуV вався у квітні. Зазвичай постачальники устриць були виV хідцями з Монтемону, Монжеллафрею чи з деяких інших сусідніх комун. Бессанська комуна не спеціалізувалась на підготовці робітників цієї сфери. Понад 50 років тому дехV то з постачальників устриць змінив свою професію і почав працювати водієм таксі, що стало, так би мовити, підвиV щенням в ієрархії професій емігрантів. Масове переселенV ня емігрантів у ЛеваллуаVПерре на початку століття4 сприяV ло виникненню справжньої громади вихідців з Мор’єну сеV ред савойців у Парижі. Мор’єнська громада налічувала близько 40 000 осіб5 та була утворена шляхом об’єднання десятків сімей в ЛеваллуаVПерре. Багато сімей жили на одV ній вулиці або навіть в одному будинку. Безсумнівно, споV рідненість вихідців з комун (Монжеллафрей і Монтемон розташовані з двох боків долини Мор’єн, і хоча Бессан відV далений від неї на 80 кілометрів, його належність до цієї теV риторії визнається більшістю населення), ті ж самі професії та спільне місце проживання відіграли вирішальну роль у формуванні відчуття належності до невеликої громади. СаV ме такою громадою є земляцтво «Савойці Леваллуа». Товариства савойців Леваллуа Створене у 1928 році «дружнє та філантропічне земляцV тво» Савойя в Леваллуа на сьогоднішній день налічує більш ніж 400 осіб. Ця організація об’єднує мігрантів — вихідців з трьох комун долини Мор’єн, які оселилися в ЛеV валлуа чи передмістях Парижа, — тоді як емігранти з кожV ної комуни створили свої організації, наприклад: ЗемляцC тво Монтемону, Коломб6 (Монжеллафрей) та Бессанський союз. Таким чином, дуже часто одна особа одночасно може бути членом «великого земляцтва» Савойя в Леваллуа та земляцтва однієї з трьох комун. Незважаючи на те, що ці чотири об’єднання були ствоV рені трохи пізніше, ніж інші земляцтва савойських емігV рантів, вони брали активну участь у великому русі «мюV тюалістів» (мютюаліст — член спілки взаємодопомоги — перекл.), який охопив Францію всередині та наприкінці ХІХ ст. У 1833 році було створене перше земляцтво савойV ців Парижа — Савойське філантропічне земляцтво, яке ставило за мету «допомагати савойцям, котрі проживаC ють у Парижі і не мають роботи та засобів для існування. Залежно від ситуації, земляцтво забезпечує їх роботою, знаходить робочі місця, надає допомогу грішми чи продукC тами, полегшує процедуру повернення на батьківщину або розміщення в медичних установах»7. Якщо це товариство до нещодавнього припинення своєї діяльності об’єднувало видатних діячів двох департаментів Савойї, то створення у 1835 році Товариства взаємодопомоги СенCЖанCдеCСікет сприяло появі об’єднань мігрантів, котрі були родом з одV ного села чи певної місцевості. Саме створення такого роV ду об’єднань мігрантів і стало метою діяльності товарисV тва взаємодопомоги. На кінець ХІХ ст.8 було створено вже більше десятка товариств, статути яких визначали подібні цілі: надавати безкоштовне медичне обслуговування, випV лачувати допомогу на час непрацездатності, виплачувати пенсії та допомагати при похованні членів сімей. ДіяльV ність таких земляцтв залишається відносно простою, адже зібратися разом випадає нагода лише під час щорічних збоV рів та під час організації щорічного балу, виручка від якого має поповнювати бюджет земляцтв. Діяльність товариств взаємодопомоги таких земляцтв вагоміша, хоча об’єднанV ня мігрантів, як здається, не сприяють помітному підвиV щенню згуртованості у повсякденному житті. Але не слід забувати, що ці мігранти, котрі тимчасово перебувають у Парижі, зберігають тісні зв’язки з рідною громадою в СавоV йї, і що форми об’єднань, які виникають тут, будуються, гоV ловним чином, за зразком об’єднань у рідних селищах. На сьогоднішній день діяльність земляцтв Леваллуа урізноманітнилась; у чотирьох товариствах вона пов’язаV на з такими заходами: щорічні збори восени, Різдво та вручення подарунків людям похилого віку в грудні й «веV чірка просто неба» у червні. До цього переліку слід додати щорічний бал та обрання «Міс Савойя», які не проводятьV ся вже кілька років, бо не приносять прибутків товариству. Кілька робочих зібрань протягом року дозволяють підгоV тувати проведення трьох основних заходів. Члени земляцтва Савойя в Леваллуа мають нагоду взяти активну участь у святкуванні Різдва. Вже під вечір подивиV тися виставу (спектакль маріонеток, виступи фольклорноV го ансамблю народного танцю савойців з Парижа «AllobrоC ges», після чого дітям дарують іграшки та влаштовують святкову вечерю для пенсіонерів) збирається більше 250 осіб, тобто переважна більшість теперішніх членів земляцV тва. Наступного дня після Різдва вихідці з однієї комуни охоче організовують святкування, де збирається вже менV ша кількість членів земляцтва. Вони обмінюються новинаV ми з рідного краю і відновлюють традиції співу та розповіV ді байок, послуговуючись місцевою говіркою. Незважаючи на те, що діяльність товариств взаємодопоV моги цих земляцтв уже не актуальна на сьогодні, вони проV довжують надавати певні види допомоги: так, у 1976 році земляцтво Савойя в Леваллуа допомогло п’ятнадцятьом хворим; на могилах померлих членів земляцтва встановиV ло мармурові плити; інші земляцтва збирали пожертви для надання допомоги своїм членам, котрі перебували у скруV ті, надсилали квіти з нагоди весілля або у випадку смерті. Газета, що виходить раз на два місяці — «Le Trait d’uniC on», — висвітлює знаменні події та ситуацію в комунах чи товариствах, публікує невеличкі історичні нариси членів земляцтва. Наклад газети складає близько 400 примірниV ків. Читачами газети є мешканці Леваллуа та паризького передмістя, а також численні колишні мігранти, котрі поV вернулися назад у долину Мор’єн. Взаємозв’язок між чотирма товариствами — громадою Леваллуа, яка об’єднує мігрантів за професійною ознакою, та товариствами, що об’єднують вихідців з певних комун, — здійснюється шляхом відвідин президентами трьох «менV ших» товариств осередка земляцтва Савойя в Леваллуа та запрошень президента земляцтва Савойя в Леваллуа на щоV річні збори кожного з «менших» товариств. Це свідчить, що в обох випадках одні й ті ж люди зацікавлені у такій співпраV ці. Саме цим можна пояснити специфічну місію кожного з цих товариств та частково пояснити їх еволюцію. Савойці та «Парижани» Кількість учасників трьох щорічних заходів, які органіV зовує земляцтво Савойя в Леваллуа, залежить від характеV ру та масштабів проведення кожного з них. «Вечірка просV то неба», яка сприяє виникненню або поглибленню дружV ніх стосунків, щороку збирає все менше людей. Та й щорічV ні збори відвідує близько 80 осіб (тобто менше третини всіх членів земляцтва), серед яких переважають представV ники старшого покоління. Натомість на Різдво, родзинV кою якого є різні вистави, де публіка виступає лише у ролі глядачів, збираються майже всі члени земляцтва. Більша частина гостей залишає святкування після того, як дітям роздадуть подарунки. На святу вечерю також приходить лише кілька десятків осіб, які зазвичай відвідують «вечірV ку просто неба» у червні та щорічні збори восени. Постійне зменшення кількості учасників заходів, які орV ганізовує товариство з метою поглиблення згуртованості та єдності серед мор’єнських мігрантів Леваллуа9, свідчить про зменшення потреби в земляцтві на даному етапі. Керівники та члени товариства добре усвідомлюють цю зміну. Основною проблемою, з якою вони зіткнулися, стаV ла байдужість молоді до діяльності земляцтва: «Раніше земляцтво щороку організовувало святкову вечерю, і всі раділи можливості зустрітися з цієї нагоди. У молодого покоління також треба виховувати таке бажання зустріC чатися, яке колись виховали у нас…» Але як же пояснити той факт, що все змінилося, і насамперед характер міграV цій та умови проживання в Леваллуа? Так, перші покоління мігрантів працювали водіями такV сі та постачальниками устриць, щоб зберегти сезонний хаV рактер міграцій і мати можливість повертатися в рідні сеV лища для виконання сільськогосподарських робіт. Але така форма еміграції ускладнювала інтеграцію в життя Парижа. Саме тому для мігрантів, які змушені перебувати у Парижі «проїздом», об’єднання в земляцтва або товариства взаємоV допомоги, що зміцнюють і поглиблюють соціальні стосунV ки, є однією з можливостей адаптації до життя міської спільноти. До того ж такі об’єднання допомагають розв’язуV вати психологічні чи матеріальні проблеми, що можуть виV никнути під час проживання у міському середовищі. Нині перебування мігрантів у Парижі стає дедалі довV шим і триває протягом шкільного навчального року10, що унеможливлює виконання сільськогосподарських робіт у рідних селищах. До того ж кількадесятирічний занепад сільського господарства у гірських районах зменшує його популярність. Професійна діяльність, що продовжувалася зазвичай до кінця квітня, вимагає тепер тривалішого посеV лення в Парижі та відмови від системи сезонних міграцій і продовжується для дедалі більшої кількості постачальників устриць до кінця липня, щоб знову розпочатися у вересні. Все ж здається, що еміграція з цих трьох регіонів майже припинилася кілька років тому і що зараз ми можемо спосV терігати феномен (принаймні серед молодих постачальниV ків устриць) — повернення до провінції, на роботу, яку пропонують невеликі промислові підприємства. ЗемляцV тво тепер приймає тільки молодих емігрантів, їх підтримуV ють лише представники першої генерації — ті, хто нароV дився у місті Леваллуа тридцять років тому. Молоді «СавойV ці Парижа» звичайно ще відчули, як і їх батьки, ритм сезонV них міграцій, але батьківські професії вимагали меншої кваліфікації: з 1976 року немає в Леваллуа жодного бессанV цяVтаксиста, молодшого сорока років. До того ж до товаV риства можуть вступати лише люди віком до тридцяти роV ків, незалежно від виду їх діяльності. Зазнаючи проблем, що ставлять під сумнів його існування, земляцтво ледве жевріє (за висловлюваннями песимістів чи далекоглядних прогнозистів) завдяки роботі сорока чоловік у конторі. ВоV ни і є організаторами заходів, які проводить земляцтво. Товариства вихідців з трьох мор’єнських громад мають подібну долю. Але тут існує певна особливість — більша частина фінансових активів цих товариств витрачається на потреби «рідної» громади, чи принаймні, як в організаV ції «Парижани», на потреби рідного містечка. СпрямуванV ня діяльності на підтримку місцевої культури безперечно сьогодні дуже популярне, і саме тому більшість членів БесC санського союзу взяла участь у заходах, метою яких є збеV реження національного костюма, замовивши ліонському ательє тканини з особливим орнаментом для пошиття хусV ток та фартухів. Земляцтво також заснувало фольклорний ансамбль і відкрило 1976 року в місті Леваллуа експозиV цію, присвячену культурним традиціям Бессану. Земляцтва також сприяють підвищенню активності своїх громад, допомагаючи організовувати свята. БессанC ський союз постійно бере участь в урочистих заходах своєї громади чи у процесії 15 серпня, а земляцтво Коломб бере на себе проведення благочинного ярмарку в день Святого Теодора. Для них це спосіб покращити стосунки з громаV дою, створити певне пожвавлення у рідному селищі, яке старіє та влітку стає безлюдним через сезонну міграцію «Парижан»11. Але діяльність земляцтв та їх прибічників стає ще відV чутнішою в громадах завдяки великій кількості мігрантів, а також у стосунках з місцевими політичними органами. У Бессані на 250 постійних мешканців під час літніх канікул припадає більше ніж 300 мігрантів (з Парижа чи інших міст) або нащадків мігрантів, котрі мають там родину. І таV ка ситуація породжує багато проблем. Досить поширені неV порозуміння та конфлікти з місцевим населенням та оргаV нами місцевої влади щодо реставрації «Парижанами» сцеV ни розп’яття для започаткування реалізації програми сприV яння розвитку туризму, проти якої перші й виступають. Конфлікт цей виник давно. У 1973 році вісник товариств «Le Trait d’union» так висловлювався щодо цієї проблеми: «Новоприбулі не визнають «старих» бессанців, скаржатьC ся, що їх інтереси не шануються, що резиденти живуть як коти в маслі за рахунок бюджетів громади, і з цим важко миритися, бо ті селища вони вважають і досі своїми». Участь у місцевому політичному житті є менш активною у Монтемоні та Монжеллафреї, де багато мігрантів вписані до виборчих списків міста Леваллуа, «де всі їх знають». Але навіть у цьому контексті спостерігаються ознаки серйозного ставлення до вирішення місцевих проблем, як скажімо, відкриття зимового курорту в Монжеллафреї, та надання особливої уваги цим проблемам. Увага, з якою «Парижани» ставляться до ситуації, не завжди пояснюєтьV ся їх непохитною позицією, але принаймні у Бессані не нехтували думкою мігрантів під час зміни муніципалітету, ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Ж. Колломб. Нові мешканці міста чи сільські емігранти? 107 ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 який не виконав програму розвитку туристичної інфрасV труктури12. Здається, що зараз усі три товариства виробили власну лінію поведінки у взаєминах членів цих організацій з рідV ною домівкою та рідною громадою : громада постійних мешканців має багато щоденних проблем, притаманних невеликим гірським селищам, тоді як мігранти залишаV ються, перш за все «Парижанами», тобто у них проблеми зовсім інші. І тому напруга в їх взаємних стосунках більV ша, ніж, наприклад, у стосунках зі звичайними туристами, адже товариства мають досить значний відсоток своїх представників в органах місцевої влади. Молоде поколінV ня змушене змиритися з цією ситуацією, бо воно вже втраV тило той зв’язок зі своєю домівкою, який мали перші мігV ранти. Небагато залишається й для міського жителя, який би хотів знайти шлях для відродження міфу про «райське» життя у сільській місцевості. Перші покоління мігрантів, наражаючись на численні труднощі адаптації до міського життя, колись хотіли хоча б умовної інтеграції. І звичайно, створення товариств резидентів Леваллуа було пов’язане з таким бажанням до інтеграції чи принаймні з прагненням зустрічати труднощі міського життя «озброєними». Таким чином, проблеми цих товариств сьогодні є штучними, що свідчить про задовільний рівень інтеграції їх теперішніх членів до міського життя. Сьогодні незначне пожвавлення діяльності цих трьох земляцтв, що беруть свій початок із сільських громад, спричинене активністю наймолодших учасників. Воно має компенсувати втрату першорядних функцій таких орV ганізацій. Але ця інтеграція у `сільське середовище, яку так захищають земляцтва «Парижан» у дискусіях про суV часне сільське життя, чи вона міцніша за ту інтеграцію у міське життя, якої так прагнули їхні діди та батьки, переV їжджаючи до Леваллуа на тимчасовій основі? Етнологія міста108 1 Наприклад: Paul Guichonnet, «L’émigV ration saisonnièrе en Faucigny pendant la première moitié du XIXe siècle (1783 — 1860)», Revue de géographie alpine, XXXIII, 3. — 1945. — Р. 466 — 534. Henri Onde, L’occupation humaine dans les grands masV sifs savoyards internes, Grenoble, Ed. Artaud, 1942, ch. 6, «L’émigration». 2 Henri Onde, op. cit. 3 Germouty, La Maurienne par les instituV teurs, SaintVJeanVdeVMaurienne, 1904. 4 Це впровадження було визнане необV хідним, як кажуть, завдяки наявності у ЛеV валлуа гаражів різних фірм, що наймали на роботу водіїв таксі. 5 D’après Alphonse Buіnoud, Les SavoV yards à Paris. — Paris, 1910. 6 За назвою жителів комуни — «коломV бінці». 7 Alphonse Buіnoud, Les Savoyards à PaV ris. У другому семестрі 1852 року філантроV пічне земляцтво Савойї дає місце для «150 савойців обох статей, котрі вешталися без діла у столиці, втративши надію знайти місV це, на яке вони сподівалися, залишаючи свої домівки у горах». Paul Guichonnet. «L’émigration saisonnièrе en Faucigny pendant la première moitié du XIXe siècle (1783 — 1860)», Revue de géographie alpine, XXXIII, 3, 1945. 8 Асоціації, що об’єднують, наприклад, ГрандVБорн (1843), Клюз (1856), Пейзей (1876), Жіфрську долину (1877), Аваншер (1879), Бур СенVМоріс (1880), СенVЖюV льенVанVЖеневуа (1884). Alphonse BuіnoV ud, op. cit. 9 Ця згуртованість та солідарність існуV вали аж до наших днів, і частково навіть сьогодні їх підтримують місцеві громади мігрантів з Монтемону та МонжеллафV рею, наприклад, було досить багато, щоб вони могли зняти на час свого перебуванV ня у Парижі невеличкі кімнатки у двох чи трьох власників з Леваллуа, котрі теж є вихідцями з Мор’єнської долини. Так само робота водія таксі чи постачальника устV риць дає можливість у вільний час під веV чір зустрічатися в кафе, власниками яких є їхні земляки. Тут люди частенько грають у кеглі чи у карти, як скажімо, у кафе «LуV onnaisе». 10 Майже виключно чоловіча еміграція на початку століття поступово охопила жіV нок і дітей шкільного віку, що стало перV шою трансформацією системи тимчасової еміграції: ведення домашнього господарсV тва взимку було обов’язком дружини у сеV лищі, але тепер лише батьки похилого віку можуть його забезпечити. 11 Це свято є також нагодою підтримаV ти стосунки, зав’язані у Леваллуа між трьоV ма товариствами, навіть більше — між деV якими з їх членів. Учасники групи з БесV санського союзу в національних костюмах також приєдналися до друзів, співаючи і танцюючи. 12 Вплив емігрантських об’єднань на місцеве політичне життя, до речі, визнаV ють ті політичні сили, що мають у цьому певний інтерес. Скажімо, місцевий депуV тат не пропускає нагоди з’явитися на найV масовіші заходи, такі, як Різдвяна ялинка. Так само меру Бессану часто доводиться відвідувати Генеральну Асамблею БессанV ського союзу в Леваллуа. Примітки

Нові мешканці міста чи сільські емігранти? Земляцтва савойців у Леваллуа-Перре

Institution

Ähnliche Einträge