Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист

Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист

У статті висвітлено роль творчої і громадської діяльності Василя Доманицького в історії української фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність праці зумовлена необхідністю дослідження місця фольклору й фольклористики в житті В. Доманицького як засобу утвердження народознавчих ідей громад...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Козар, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
З історії і теорії науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201551
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист / Л. Козар // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 16-30. — Бібліогр.: 110 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201551
record_format dspace
spelling irk-123456789-2015512025-01-23T12:59:02Z Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист Козар, Л. З історії і теорії науки У статті висвітлено роль творчої і громадської діяльності Василя Доманицького в історії української фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність праці зумовлена необхідністю дослідження місця фольклору й фольклористики в житті В. Доманицького як засобу утвердження народознавчих ідей громадівців у період боротьби за національне відродження України. На основі опублікованих праць ученого та архівних матеріалів здійснено аналіз його фольклористичної діяльності в контексті національного відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст. Написані В. Доманицьким за коротке життя важкої боротьби з хворобою понад триста праць творять епоху в розвитку української різногалузевої та багатожанрової науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. і є результатом його безмежної віри в силу праці на вівтарі українського національного відродження. The article illuminates the role of Vasyl Domanytskyi‘s creative and public activities in the history of Ukrainian folkloristics in the late 19th – early 20th centuries. The paper’s urgency is caused by a necessity to inquire into a role of folklore and folkloristics in V. Domanytskyi’s life as a means of strengthening the ethnological ideas of the Hromada activists during the battle for Ukrainian national renewal time. This is based on his published works and the archive materials analysis of the scholar’s folkloristic activities in a context of national revival in the late 19th – early 20th centuries. The article notes that over 300 works written by V. Domanytskyi during his arduous 33-years-long struggle with a serious illness made an epoch in the evolution of Ukrainian science of different spheres and genres in the late 19th – early 20th centuries and are a consequence of his immense belief in a power of toil on an altar of Ukrainian national revival. 2012 Article Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист / Л. Козар // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 16-30. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201551 398(477)+929Доманицький uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії і теорії науки
З історії і теорії науки
spellingShingle З історії і теорії науки
З історії і теорії науки
Козар, Л.
Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
Народна творчість та етнологія
description У статті висвітлено роль творчої і громадської діяльності Василя Доманицького в історії української фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність праці зумовлена необхідністю дослідження місця фольклору й фольклористики в житті В. Доманицького як засобу утвердження народознавчих ідей громадівців у період боротьби за національне відродження України. На основі опублікованих праць ученого та архівних матеріалів здійснено аналіз його фольклористичної діяльності в контексті національного відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст. Написані В. Доманицьким за коротке життя важкої боротьби з хворобою понад триста праць творять епоху в розвитку української різногалузевої та багатожанрової науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. і є результатом його безмежної віри в силу праці на вівтарі українського національного відродження.
format Article
author Козар, Л.
author_facet Козар, Л.
author_sort Козар, Л.
title Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
title_short Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
title_full Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
title_fullStr Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
title_full_unstemmed Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист
title_sort василь доманицький як громадський діяч і фольклорист
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet З історії і теорії науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201551
citation_txt Василь Доманицький як громадський діяч і фольклорист / Л. Козар // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 3. — C. 16-30. — Бібліогр.: 110 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT kozarl vasilʹdomanicʹkijâkgromadsʹkijdíâčífolʹklorist
first_indexed 2025-07-17T08:45:34Z
last_indexed 2025-07-17T08:45:34Z
_version_ 1837883128320884736
fulltext 16 17 З історії і теорії науки Франція,  похований  у  с.  Колодисте)  дійсно   більше  працював,  ніж  жив.  Він  трудився  і  з   високою  температурою,  і  прикутий  до  ліжка,  і  лікуючись  за  межами  України.  Останні  де­ сять років його життя (1901–1910) були часом  напруженої  творчої  праці  й  упертої  боротьби  з хворобою та політичними переслідуваннями  (уже з 1893 р. був під наглядом поліції). Одна за одною виходять його праці з різ­ них галузей знань – історичної, книгознавчої  та літературознавчої, бібліографічної, суспіль­ но­політичної,  археологічної,  природознавчої,  фольклористичної  та  ін.  Багато  друкувався  в  різних  періодичних  виданнях,  зокрема  в  та­ ких, як «Киевская старина» (близько 100 пу­ блікацій),  «Літературно­науковий  вісник»,  «Нова громада», «Діло», «Записки Науково­ го  товариства  імені  Шевченка»,  «Громадська  думка», «Рідна справа», «Наше діло», «Рада»  тощо. Як згадував відомий меценат Є. Чика­ ленко, В. Доманицький був відданий «справі  відродження української  нації  всією душею»,  працюючи для неї «до втоми, до виснаження  сил  своїх,  як  ті  коні,  що  від  щирости  затяга­ ються в шлеї і падають серед дороги, але, від­ дихавшись трохи, знов тягнуть з такою ж щи­ рістю» 3. Тому  нашим  завданням  у  цій  статті  стало  з’ясування ролі творчої і громадської діяльнос­ ті Василя Доманицького  в  історії  української  фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст.  Актуальність розвідки зумовлена необхідніс­ тю дослідження місця фольклору й фолькло­ ристики  в  житті  В.  Доманицького  як  засобу  утвердження  народознавчих  ідей  громадівців  у період боротьби за національне відродження  України. На основі опублікованих праць уче­ ного  та  архівних  матеріалів  здійснимо  аналіз  його фольклористичної діяльності в контексті  національного відродження кінця ХІХ – по­ чатку ХХ ст.  Окремі  фольклористичні  та  літературо­ знавчі  праці  В. Доманицького  були  оцінені  ще  за  його  життя  в  рецензіях  В.  Гнатюка  4  та  І.  Франка  5.  Проте  узагальнюючих  дослі­ джень, присвячених цьому науковцю, за його  життя не існувало. Численні публікації в газе­ ті «Рада» на пошану пам’яті В. Доманицького  з’явилися  після  його  смерті  в  1910  році.  По­ одинокі некрологи були опубліковані на сторін­ ках інших періодичних видань, як­от «Русский  филологический  вестник»  (1910,  т.  LХІV),  «Світло» (1910, кн. 1), «Діло» (1910, ч. 207),  «Руслан»  (1910,  ч.  201),  «Українська  хата»  (1910,  №  1–10).  Авторами  публікацій  були  побратими та друзі В. Доманицького – О. Ло­ тоцький, С. Єфремов, І. Франко, Д. Донцов,  В.  Липинський,  Ф.  Матушевський,  Д.  Пі­ сочинець  (Д.  Ткаченко),  П.  Стебницький  (П.  Смуток),  Б.  Лепкий  та  ін.  У  1912  році  С.  Єфремов  упорядкував  книгу  спогадів  на  пошану  В.  Доманицького  «Чистому  серцем»,  яку  було  перевидано  в  2010  році  з  нагоди   сторіччя з дня його смерті 6. Виступи побратимів з нагоди смерті В. До­ маницького  засвідчили  велич  його  постаті  в  історії національної культури і незмірний тра­ гізм утрати. Так, І. Франко вказав на «першу  і  вічну  заслугу»  В.  Доманицького  –  «Кри­ тичний розслід над творами Т. Г. Шевченка»,  назвавши  його  «першою  нашою  культурною  гордістю»  і  наголосивши  на  тому,  що  «для  уважного  і  серйозного  читача  “Кобзаря”  ім’я  Доманицького буде завжди стояти опліч з іме­ нем автора» 7. Перші дослідження, присвячені  висвітлен­ ню багатогранної діяльності В. Доманицького,  з’явилися в кінці  1910­х – на початку 1920­х  років. Так, М. Сумцов у праці «Діячі україн­ ського  фольклора»  (Х.,  1910)  одним  із  пер­ ших  оцінив  скромні  здобутки  «талановитого  сучасного  етнографа  і  історика  літератури»,  відзначивши  наукову  вагу  «стат[ті]  “Балада  про  Бондарівну”  (Киевск.  стар.,  1905,  ІІІ),  книжк[и] про київських лірників і бандуристів  1904 р., розвідк[и] про пісні про Нечая (Киев.  стар.,  1905  р.),  з  новими  варіантами  і  показ­ чиком  літератури,  і  користн[ою],  простор[ою]  розвідк[ою]  “Піонер  української  етнографії  Доленга­Ходаковський”». Детальніше  багатогалузеву  діяльність  В.  Доманицького  в  1946  році  охарактеризу­ василь доманицький як громадський діяч і Фольклорист Лідія Козар УДК 398(477)+929Доманицький У статті висвітлено роль творчої і громадської діяльності Василя Доманицького в історії укра­ їнської фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність праці зумовлена необхідністю  дослідження місця фольклору й фольклористики в житті В. Доманицького як засобу утвердження  народознавчих ідей громадівців у період боротьби за національне відродження України. На основі  опублікованих праць ученого та архівних матеріалів здійснено аналіз його фольклористичної ді­ яльності в контексті національного відродження кінця ХІХ – початку ХХ ст. Написані В. До­ маницьким за коротке життя важкої боротьби з хворобою понад триста праць творять епоху в  розвитку української різногалузевої  та багатожанрової науки кінця ХІХ – початку ХХ ст.  і  є  результатом його безмежної віри в силу праці на вівтарі українського національного відродження. Ключові слова: Василь Доманицький, громадський діяч, фольклор, фольклористика, націо­ нальне відродження.  The article illumines a role of Vasyl Domanytskyi‘s creative and public activities in the history of Ukrainian  folkloristics in the late XIXth – early XXth centuries. The paper’s urgency is caused by a necessity to  inquire  into  a  role of  folklore  and  folkloristics  in V. Domanytskyi’s  life  as  a means of  strengthening  the  ethnological ideas of the Hromada activists during the battle for Ukrainian national renewal time. There  is based on his published works and the archive materials analyze of the scholar’s folkloristic activities in a  context of national revival in the late XIXth – early XXth centuries. The article notes that over 300 works  written by V. Domanytskyi during his arduous 33­years­long struggle with a serious illness make an epoch  in evolution of Ukrainian science of different spheres and genres in the late XIXth – early XXth centuries  and are a consequence of his immense belief in a power of toil on an altar of Ukrainian national revival. Keywords: Vasyl Domanytskyi, public man, folklore, folkloristics, national revival. Один  із  побратимів  Василя  Доманицького  О. Лотоцький (псевд. – О. Білоусенко) згаду­ вав, що «не було такої ділянки на полі знання, та­ кої сторони громадського життя, що були б ціл­ ком невідомі та чужі йому» 1. «Коли б він не мав  навіть за собою всієї тої, що лишилась по ньому,  літературної  та  громадської  спадщини,  то  вже  заслуговує уваги сама психологія цієї суцільної,  величної  постати,  що  горіла  такою  любов’ю  до  всього, як і вона сама, чистого й прекрасного, що  так глибоко перейнята була одним переконанням і  вся без останку була в тім переконанні» 2, – дохо­ дить висновку О. Лотоцький. І дійсно, хто бодай  побіжно  знайомився  з  постаттю  В.  Доманиць­ кого,  уже не міг  залишатися байдужим до його  короткого життя, сповненого творчого подвигу. Доля відміряла В. Доманицькому 33 роки  земного  життя...  і  вічність,  утверджену  його  вірою  в  силу  праці.  Український  громадсько­ культурний  діяч,  учений­філолог,  історик,  ет­ нограф,  археолог,  фольклорист,  письменник,  бібліограф,  редактор,  видавець,  дійсний  член  Історичного  товариства  Нестора­літописця,  співробітник  «Киевской  старины»  і  видавни­ цтва  «Вік»,  організатор  кооперативного  руху  в  Україні,  В.  Доманицький  (псевд.  і  крипто­ німи:  Вітер,  Василь  Потребитель,  Звениго­ родець,  Колодянин,  Колодянський,  Зефир  Диваковський, В. Д., Д., Д­ій В., Д­кий В.,  Д­ий,  Дом.  В.,  Доман.  та  ін.;  7/9.03.1877,  с. Колодисте, нині Тальнівського р­ну Черка­ ської  обл.  –  28.08/10.09.1910,  м.  Аркашон,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 18 19 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки полеміст, історик і теоретик фольклору, збирач  і  текстолог­аналітик у коментуванні  варіантів  фольклорних текстів» 35, – доходить висновку  вчений. Фольклористично­етнографічна  спадщина   В. Доманицького  налічує  близько  50 розвідок,  переважно  науково­публіцистичного  харак­ теру, у яких він виявив широкий громадський  підхід,  репрезентуючи  політичну  лінію  бо­ ротьби за українську національну справу. Се­ ред  них  такі  дослідницькі  праці:  «Венчание   вокруг  “дижи”»  (1901),  «Сельская  сатира»   (1902), «Песня про квашу», «Кобзари и лир­ ники Киевской губ. в 1903 г.» (1904), «По по­ воду одной мнимо­народной песни о панщине  и повстанье» (1905), «Баллада о Бондаривне  и пане Каневском»  (1905),  «Песни о Нечае»  (1905),  «Піонер  української  етнографії  (Зо­ ріан  Доленга­Ходаковський)»  (1905),  «Ци­ вільний  шлюб  і  шлюбна  розлука  на  Україні»  (1906)  та  ін. Крім  того,  він  є  автором публі­ кацій  власних  та  фольклорних  записів  інших  збирачів  («Народний  календар  у  Ровенськім  повіті  Волинської  губ.»,  1902;  «Современные  колядки и щедривки», 1905; «Народна меди­ цина  у  Ровенському  пов.  на  Волині»,  1905),  заміток  та  рецензій  на  фольклорні  видання  М.  Драгоманова,  В.  Гнатюка,  Б.  Грінченка,  В.  Кравченка,  Х.  Ящуржинського,  В.  Дани­ лова,  В.  Дорошенка,  О.  Хведоровича  та  ін­ ших, статей, присвячених громадсько­науковій  діяльності В. Антоновича (1906), М. Аркаса  (1909), Б. Грінченка (1909). Народознавчі  зацікавлення  В.  Доманиць­ кого та його громадська позиція формувалися  в родині сільського священика в с. Колодисте  Звенигородського  пов.  на  Київщині  (нині  –  Тальнівський р­н Черкаської обл.), де суворо  дотримувалися  старовинних  традицій  і  зви­ чаїв,  чітко відмежовували українську культу­ ру від російської  36. Батько В. Доманицького  Микола Михайлович (1854–1917) був люди­ ною прогресивних поглядів, який поділяв  ідеї  революційного руху і був «вкрай шкідливим і  небезпечним» 37. Відомо, що В. Доманицький  мав двох сестер (Антоніна, Зінаїда) та трьох  братів  (Михайло,  Віктор,  Платон).  Значний  вплив  на  формування  національної  свідомос­ ті  В.  Доманицького  мало  його  знайомство  з  професором  В.  Антоновичем  у  1887  році  під  час  його  навчання  в  Четвертій  чоловічій  гім­ назії  м.  Києва.  Він  виявив  значну  цікавість  до  історії,  літератури,  етнографії  України  і  в  1895  році  вступив  на  історико­філологіч­ ний  факультет  університету  Св.  Володими­ ра.  У  період  навчання  В.  Доманицький  стає  непересічною  постаттю  в  суспільному  житті  України,  спів працює  із  журналом  «Киевская  старина»  та  видавництвом  «Вік»,  відомий  як  літератор, бібліограф, редактор, пропагандист  національної  ідеї.  Викладачі  В.  Антонович,  М. Грушевський, П. Житецький, В. Іконніков  сприяли формуванню його національно­науко­ вих позицій. Збереглося численне листування В. Дома­ ницького (понад 100 адресатів). Це, зокрема,  листи  від  І.  Франка  38,  В.  Гнатюка  39,  Бори­ са та Марії Грінченків 40, М. Грушевського 41,  С. Єфремова 42, Є. Чикаленка 43, В. Степанен­ ка 44 та інших, у яких високо оцінювалася його  громадсько­патріотична та наукова діяльність.  Так,  в  одному  з  листів  до  В.  Доманицького  І. Франко пише: «Уважаю Вас за чоловіка гід­ ного всякого довіря, яких я так мало стрічав у  своїм  злиденнім  житю»  45.  А  В.  Степаненко,  пишучи йому, наголошував: «Ви повинні зна­ ти,  що  Ви  не  свій,  а  громадський,  а  громад­ ського – доброго треба глядіти, бо бачите, які  золота  навкруги  нас  блищать  (чорні).  Збере­ жіть уже себе» 46. Із  листів  В.  Доманицького  до  І.  Франка  довідуємося  про  його  цікавість  до  народної  творчості та щирий патріотизм стосовно її збе­ реження. Так, в одному з листів із Петербур­ га 1907 року В. Доманицький із захопленням  пише про фольклористичну спадщину Марка  Вовчка: «Тут між иншим є велике число при­ казок,  –  дуже  гарних.  А  пісень  –  пісень!  Щось 350 писаних маком аркушів! Є і ті 200  пісень  (8  збірників),  що  аранжував  Мертке.  Пісні такі, що й пальці можна облизати: запи­ сані у 50­их, а може де які й у 40­х роках, та ще  вав Ф. Колесса в рукописній «Історії україн­ ської етнографії» (НАФРФ ІМФЕ, ф. 14–2,  од.  зб.  244,  538  арк.),  яка  була  опублікована  в  2005  році.  Він  уперше  ретельно  розглянув  фольклористичні  дослідження  В.  Доманиць­ кого, зокрема вісім його праць: «Баллада о Бон­ даровне и пане Каневском» (Новые варианты  и  литература  песни)  (КС,  1905,  ІІІ),  «Песни  о Нечае» (Новые варианты и литература пес­ ни)  (КС,  1905,  І),  «Современные  колядки  й  щедривки»  (1905),  «Сельская  сатира»  (КС,  1902, V), «Народний календар у Ровенсько­ му  повіті  Волин.  губ.»  (МУЕ,  1912,  т.  ХV),  «Кобзари и лирники Киевской губ. в 1903 г.»  (1904), «Піонер української етнографії – Зо­ ріян Доленга­Ходаковський» (ЗНТШ, 1905,  кн. ІІІ), «Историко­этнографические материа­ лы из материалов З. Доленги­Ходаковского»  (КС, 1904, ІХ). Багатогранній  діяльності  В.  Доманицько­ го  були  присвячені  численні  публікації  20– 30­х років ХХ ст., у т. ч. П. Пожарського  8,  М. Павловського 9, Г. Берло 10, М. Возняка 11,  О. Лотоцького 12. Так, Г. Берло опублікувала  чотири листи В. Доманицького, які він написав  з Ялти в 1901–1902 роках. Із них видно, як він  уболівав за українську справу, перебуваючи на  лікуванні. Листи засвідчують активну громад­ ську позицію вченого, його співпрацю з різно­ манітними діячами культури, на що вказують  часті згадки відомих прізвищ – С. Єфремова,  О. Лотоцького, Ф. Матушевського, В. Анто­ новича, В. Науменка, М. Горького, А. Чехова,  Є. Чикаленка, Я. Шульгина та ін. У 1930 році  М. Возняк опублікував листування В. Дома­ ницького з  І. Франком 1903–1908 років. За  кордоном  також  вийшли  спогади  шкільного  товариша  О.  Лотоцького  «Сторінки  минуло­ го» (Варшава, 1932), де В. Доманицькому від­ ведено поважне місце. Поодинокі  згадки  про  життя  і  діяльність  В.  Доманицького  з’явилися  в  1960–1980­х  роках  у  дослідженнях  вітчизняних  науков­ ців – М. Гуменюка 13, Б. Лобача­Жученка 14,  О.  Дея  15.  М.  Гуменюк  був  одним  з  перших,  хто  за  радянських  часів  (1965  р.)  намагався  повернути  В.  Доманицького  із  напівзабуття,  охарактеризувавши  його  як  людину  «винят­ кової  обізнаності  з  українською  літературою  і  фольклором»  16.  У  1969  році  вийшло  фун­ даментальне  дослідження  О.  Дея  «Словник  українських псевдонімів і криптонімів (ХVІ– ХХ ст.)», куди ввійшли псевдоніми і крипто­ німи В. Доманицького, що пожвавило зацікав­ лення громадськості його творчою спадщиною. Багатогранна  діяльність  В.  Доманицького  частково  висвітлена  в  працях  В.  Мицика  17,  М. Наєнка 18, В. Шубравського 19, В. Смілян­ ської 20, В. Бородіна 21, В. Гордєєва 22, В. По­ льового  23.  Починаючи  з  90­х  років  ХХ  ст.  з’являються дослідження, присвячені його ро­ боті в галузі історії, етнографії, фольклористи­ ки, видавничої справи, зокрема В. Качкана 24,  О.  Богданової  25,  Н.  Токар  26,  О.  Рутков­ ської 27, А. Болабольченка 28, В. Поліщука 29,  В. Івашківа 30, М. Дмитренка 31, Н. Ярмолен­ ко  32,  І.  Терешко  33.  Окремі  статті  енцикло­ педичного  характеру  про  В.  Доманицького  з’явилися  на  сторінках  довідників  «Поділля  в  працях  дослідників  і  краєзнавців  ХІХ– ХХ  ст.»  (Кам’янець­Подільський,  1993) Л.  Баженова,  «Фольклористи  Рівненщини»  (Рівне,  1994)  Б.  Столярчука,  «Українська  журналістика в іменах» (Львів, 1996, вип. 3),  «Українська  література  в  портретах  і  довід­ ках. Давня література – література ХІХ ст.»  (К.,  2000),  «Матеріали  до  біографій  етноло­ гів та народознавців України» (К., 2001) та ін.  Сучасний  дослідник  його  творчої  спадщини  В. Поліщук відзначив основну органічну рису  Доманицького­науковця:  «він  був  україн­ ським ученим, переконливо і послідовно укра­ їнським». «На всі теми і проблеми він дивився,  всі їх оцінював поглядом українця. Кожен, хто  читатиме  праці  Василя  Доманицького,  таку  рису обов’язково відзначить» 34, – наголошує  дослідник.  Із  наближення  В.  Доманицького   «до кола київських “старогромадівців”, до Анто­ новича»  В.  Поліщук  виводить  «його  інтерес   до  фольклористики  й  етнографії».  «У  ряді  своїх  фольклорно­етнографічних  праць  До­ маницький  виступає  як  цілком  компетентний  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 20 21 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки лова  та  інших,  власних записів  із Ровенсько­ го  пов.,  записів  С.  Єфремова,  В.  Науменка.  Працю  В.  Доманицького  «Современные  ко­ лядки  и  щедривки»  (К.,  1905)  високо  оці­ нювали О. Дей  55, В. Качкан  56, Н. Токар  57,  Л. Йовенко, В. Семенчук 58 та інші дослідни­ ки.  Так,  Л.  Йовенко  і  В.  Семенчук  провели  порівняльний аналіз рівня фольклорної пам’яті  початку ХХ ст. і першого десятиліття ХХІ ст.,  зіставивши сучасні фольклорні записи колядок  і щедрівок в селах Уманського р­ну  із видан­ ням  В.  Доманицького,  що  засвідчує  цінність  цієї  праці,  яка  й  через  сто  років  продов жує  виконувати  своє  громадське  призначення  –  утверджувати збереження національної куль­ тури  і  спонукати  нащадків  до  її  всебічного   вивчення. Роль  громадського  чинника  простежуєть­ ся  і  в  інших  фольклористично­етнографічних  працях В. Доманицького – «Сучасня народ­ ня  творчість»  (ЛНВ,  1900,  №  12),  «Венча­ ние  вокруг  “дижи”»  (КС,  1901,  т.  72,  №  2),  «Сельская сатира» (КС, 1902, № 5), у яких  дослідник  намагався  вберегти  від  забуття  і  донести до читача інформацію про незвичайні  народні обряди та новотвори. Так, у публікації  «Сучасня народня творчість» В. Доманицький  заперечує  тезу  про  те,  що  «умирає  творчість  українського люду... гинуть поетичні твори на­ роднього  духа...  і  не  дають  на  своє  місце  ні­ чого» 59. Він вважає, що «творчість не вгасла,  тільки прибралась у инші форми, більш відпо­ відні духові часу, практичним вимогам сучас­ ного життя» 60. Як бачимо, В. Доманицький не  просто публікує фольклорні записи, а подає їх  у вигляді науково­популярних студій, виходя­ чи з певної національно­громадської ідеології.  Частина  таких  студій  залишилася  неопублі­ кованою  і  зберігається  в  ІР  НБУВ  («Етно­ графічний  матеріал  1890–1896  (сс.  Бистрич,  Головин,  Бічалі  Ровенського  пов.,  Дроздово  та  ін.)»,  ф.  І,  №  33496,  107  арк.;  «Приміти:  родинні,  вінчальні»,  ф.  І,  №  33497,  1  арк.;  «Земля, побут, народна медицина, соціально­ юридичний побут селян, весілля і його обряди,  обичаї  при похороні», ф.  І, № 33517, 6  арк.),  НАФРФ  ІМФЕ  («Декілька  українських  шептань.  Подав  матеріали  В.  Доманицький,  1899  р.»,  ф.  28­3/145,  8  арк.;  «Етнографічні  матеріали.  Вірування.  Зібрано  на  Ровенщині  різними особами. Матеріал, надісланий В. До­ маницьким», ф. 28­3/418, 11 арк.; «Прислів’я,  приказки.  Зібрано  на  Ровенщині»,  ф.  28­ 3/320, 16 арк.).  В.  Доманицький  приділяв  увагу  різнома­ нітним жанрам народної творчості – народній  медицині,  календарю,  весільній  обрядовості,  родинним  та  вінчальним  прикметам,  похо­ ронним  звичаям,  замовлянням,  віруванням,  прислів’ям  та  приказкам  тощо.  На  жаль,  у  публікаціях  немає  вказівок  на  інформаторів  фольклорних  матеріалів  та  їхніх  записувачів,  проте  названо  велику  кількість  населених  пунктів  Ровенського  пов.,  де  вони  були  здій­ снені.  Цей  факт  змусив  дослідників  засумні­ ватися в тому, що публікації В. Доманицького  ґрунтуються на його власних записах  61. Про  те,  що  вказані  записи  не  належать  В.  Дома­ ницькому,  свідчить  одна  з  фраз  у  його  праці  «Народній  календар  у  Ровенськім  повіті  Во­ линської  губернії»:  «То'му,  що  записував  се,  трапилось мати слугою одну бабу». У рукопис­ них матеріалах В. Доманицького «Вірування»  (НАФРФ ІМФЕ, ф. 28–3/418) також знахо­ димо вказівки на те, що фольклорні записи не  належали В. Доманицькому: «Подані тут ма­ терияли що до етнографиї Ровенського повіту  Волинської губ. узято з місцьових записів ін­ теллігентих людей, які мають змогу найближ­ че  стояти  до  сільського  люду».  Як  бачимо,  у  своїх публікаціях В. Доманицький використав  фольклорні матеріали записувачів, імена яких,   на жаль, не називав. Відсутні також вказівки  на імена інформаторів. Як видно з рукописної   передмови, було зібрано матеріал «домашньо­ го життя: родини, хрестини, весілля, смерть»,  з пісень «зовсім виключені пісні ліричні, поза­ як записувателі цікавились тільки обрядовими  сторонами  духовного  життя,  людності  і  тому  головну частину пісень складають пісні весіль­ ні,  веснянки,  обжинкові,  колядки,  щедрівки;  зрідка трапляються і пісні духовно­релігійні».  й од таких людей, як: “од 110­літнього старика  Тарасовича, що служив в компанійцах”... Тре­ ба б їх видати поруч, мабуть, з піснями Бодян­ ського, що там у Вас десь є, – я колись їх пере­ віряв, пам’ятається, у Київі. Треба буде якось  усю  етнографію  витягти  од  сина  Маркович­ ки» 47. В іншому листі від 1908 року він подає  певні уточнення щодо запису однієї з народних  пісень: «В т.  ІІ “Записок” за цей рік у Вашій  прецікавій праці про народні пісні (стор. 40) в  рядку “Кровця пуки заливає” – після “пуки”  стоїть (?), а далі – здогад, чи не “путі”... Але  це ж звичайне народнє слово “пучки”... Пуч­ ка  –  рос.  “щепотка”  (кілька  пальців  разом)  ...пучки  збив,  пучки померзли. Оттут  воно й  є: “Пісок пальці роз’їдає – Кровця пучки за­ ливає...”» 48. З приводу свого видання «Совре­ менные колядки и щедровки» (1905) В. Дома­ ницький писав І. Франкові: «Що до відбитки  колядок,  то  прошу  дуже  і  Вас,  і  од  мене  по­ просіть і д. Гнатюка вважати цю брошуру не­ істнуючою. Я її нікому не показую, бо це ви­ дання з’явилося таким чином: селяне мого села  просили видрукувати для них їх колядки; один  з них записав. Не маючи коштів видати сам,  я  дав  Василенкові  (Николай,  –  він  тоді  був  секретарем Кіев. Губерн. Статистич. Комите­ та), щоб він видруковав. Для “приличія” треба  було якусь арматуру, ніби то наукову, – то я з  2–3 книжок узяв паралелі, та ото показчик з  Грінченкового  показчика  вискуб,  та  й  зробив  пів сотні одбиток, які й роздав на селі. До нау­ ки відношення брошурка ця не має, тому про­ шу її й не згадувати ніде, а мати лишень в своїй  бібліотеці» 49. Як  бачимо,  В.  Доманицький  виявляв  гли­ боке розуміння  теоретичних  і методологічних  проблем  фольклористики  й  чітко  відмежову­ вав  популярні  фольклористичні  видання  від  наукових, хоча в процесі національного відро­ дження  його  фольклористичне  видання  «Со­ временные колядки и щедривки» (1905) мало  важливе значення. Це, зокрема, засвідчує те,  що  через  95  років  його  на  сторінках  періо­ дичного  народознавчого  видання  «Народна  творчість та етнографія» (1999, № 1) опублі­ кувала О. Богданова. У передмові дослідниця  зазначила, що ця публікація дає змогу уявити  потреби і смаки тієї епохи в галузі фольклору,  особливості  побутування  обрядових  пісень  конкретного  регіону,  а  також  рівень  подачі,  оформлення і наукового опрацювання етногра­ фічного матеріалу 50. О. Богданова високо оці­ нює збірку В. Доманицького, наголошуючи на  тому, що вона має серйозний науковий апарат  у вигляді передмови, докладних коментарів, у  яких простежується широке коло варіантів до  кожної пісні, а також детальних пояснень щодо  текстових версій та особливостей побутування  пісень,  їх  обрядової  регламентації  51.  «Усе  це  свідчить  про  неабиякий  хист,  велику  обізна­ ність і етнографічний досвід автора» 52, – під­ сумовує дослідниця.  Праця В. Доманицького складається з пе­ редмови, текстів колядок (16 №№) і щедрівок  (10 №№), бібліографічного  покажчика дослі­ джень зимової обрядової поезії (понад 250 по­ зицій).  У  вступному  слові  В.  Доманицький  зазначає,  що  всі  колядки  і  щедрівки  записані  в його рідному с. Колодисте Звенигородсько­ го  пов.  в  1905  році  місцевим  жителем  Іваном  Лисаком,  «грамотним,  обізнаним  подекуди  з  етнографічною  українською  літературою»  53.  Видавець вбачає в цих записах неабияку філо­ логічну цінність, що «слугуватиме наочним взір­ цем  особливостей  мовлення  (“говору”),  який   існує  в  с.  Колодистому,  що  знаходиться  на  межі Уманського повіту і сусідньої Херсонської  губернії» 54. В. Доманицький також вказав на  текстологічні засади видання – подача записів  у тому вигляді, у якому вони представлені; вка­ зівки на всі відомі варіанти текстів із власних та  опублікованих записів, їх коментування.  В.  Доманицький  провів  детальне  дослі­ дження  кожної  колядки  і  щедрівки,  додавши  ґрунтовні коментарі та вказівки на варіанти у  виданнях  «Богогласника»,  збірок  М.  Лисен­ ка,  О.  Малинки,  П.  Чубинського,  Я.  Голо­ вацького, Олени Пчілки, Б. Грінченка, Зоріа­ на  Доленги­Ходаковського,  Б.  Антоновича  і  М.  Драгоманова,  Маркевича,  П.  Лукашеви­ ча,  О.  Потебні,  А.  Метлинського,  В.  Дани­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 22 23 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки записи. На жаль, нам не вдалося встановити  прізвища і вік кореспондентів та інформаторів,  оскільки такі вказівки в матеріалах В. Дома­ ницького відсутні. У  1905  році  В.  Доманицький  опублікував  три цінні для української науки праці: «Балла­ да о Бондаровне и пане Каневском (Новые ва­ рианты и литература песни)» (КС, 1905, ІІІ),  «Песни о Нечае» (Новые варианты и литерату­ ра песни) (КС, 1905, І) та «Піонер української  етнографії  (Зоріан  Доленга­Ходаковський)»  (ЗНТШ, 1905, кн. ІІІ). Не випадково сучас­ ний дослідник В. Поліщук відзначав, що 1905  рік був для В. Доманицького роком фолькло­ ристики 62. Учений наголосив на таких важли­ вих рисах наукових праць В. Доманицького, як  енциклопедичність,  глибока  компетентність,  науковий  об’єктивізм,  переконлива  наукова  аргументованість,  національна  спрямованість  63.  Також  В.  Поліщук  вказав  на  «відстоювання  Доманицьким першості З. Доленги­Ходаков­ ського в українській фольклористиці», науко­ вий «документалізм» студії В. Доманицького  «Піонер  української  етнографії  (Зоріан  До­ ленга­Ходаковський)»  64.  Ф.  Колесса  назвав   цю  студію  «цінним  причинком  до  історії  української  етнографії»,  наголосивши  на  тому,  що  «стаття...  дуже  сумлінно  виготовлена  й  дуже корисна» 65. В. Івашків у статті «Василь  Доманицький  на  сторінках  “Записок  Нау­ кового  товариства  імені  Шевченка”»  детально  проаналізував  вищезгадану  працю  В.  Дома­ ницького, справедливо відзначивши, що саме  завдяки йому ми сьогодні маємо доволі повну  інформацію  про  Зоріана  Доленгу­Ходаков­ ського  як  визначного  фольклориста  початку  ХІХ ст. 66  Ще  до  написання  дослідження  В.  До­ маницький  ґрунтовно  опрацював  рукописні  збірки  Доленги­Ходаковського,  що  зберег­ лися  в  архіві  редактора  «Киевской  старины»  В. Науменка, про що свідчить його публікація  «Историко­этнографические  мелочи  из  мате­ риалов З. Доленги­Ходаковского» (КС, 1904,  т. 86, № 9), у якій він відзначив цінність пісен­ ного багатства збирача: «В этих двух сборни­ ках заключается 1631 песня, записанная соб­ ственноручно  Ходаковским,  причём  на  долю  польских  песен  приходится  199  №№,  бело­ русских  128,  великорусских  49,  чешских  1;  остальные 1354 №№ – песни украинские (из  губерний: Волынской, Подольской, Киевской,  Полтавской, Червонной Руси и Галичины)» 67.  Маючи надію, що цей дорогоцінний матеріал  для  історії  української  етнографії  (оскільки  хронологічно  передує  першому  досвіду  зби­ рання  українських  пісень  князя  Цертелєва  в  1819 році, бо відноситься до 1813–1817 років)  буде  опублікований  на  сторінках  «Киевской  старины», В. Доманицький подає т. зв. «мел­ кие заметки Ходаковского», які могли б загу­ битися під час видання пісень, – етнографічні  замітки  про  святкування  Навського  Велико­ дня в околицях Володимира Волинського, по­ минання померлих у Провідний понеділок  і в  Дмитрову суботу, про ворожіння дівчат в «ба­ гатий вечір» перед Новим Роком тощо. Про­ те  записи  пісень  З.  Доленги­Ходаковського  були  опубліковані  лише  частково  у  виданнях  М.  Максимовича  (1834),  В.  Антоновича  і  М.  Драгоманова  («Исторические  песни...»),  «Матеріалах до української етнології» (1900),  «Вестнике Европы» (1829). Тільки через ба­ гато років у серії «Український фольклор» було  надруковано найповніше зібрання українських  народних пісень З. Доленги­Ходаковського –  «Українські  народні  пісні  в  записах  Зоріана  Доленги­Ходаковського (з Галичини, Волині,  Поділля, Придніпрянщини  і Полісся)»  (упо­ рядкув.,  текстологічна  інтерпретація  і  комен­ тарі О. І. Дея; атрибуція автографів і копій та  передмова  Л.  А.  Малаш  і  О.  І.  Дея.  –  К.  :  Нау кова думка, 1974). В.  Доманицький  у  своєму  дослідженні  про  З.  Доленгу­Ходаковського  спирався  на  певну  культурну  й  національно­громадську  ідеологію, яка за радянських часів не завжди  віталася,  коли  її  творці  ходили  в  рангах  «на­ ціоналістів»,  «германофілів»,  «реакціонерів»,  «расистів»  тощо.  Він  розглядав  З.  Доленгу­ Ходаковського  як  першого  збирача  україн­ ських  народних  пісень  у  1803–1817  роках  і  При  їх  публікації  В.  Доманицький  дотриму­ вався принципу автентичності.  Використавши  фольклорні  записи  невідо­ мих збирачів, В. Доманицький підготував до  друку  та  опублікував  дослідження  народної  медицини в Ровенському пов. Волинської губ.  (МУЕ, т. VІ, 1905), де намагався пояснити та  класифікувати  традиційні  уявлення  україн­ ців  щодо  медицини.  Медицина  для  них  була  «панською вигадкою», і тому ставлення до неї  було  недовірливим.  В.  Доманицький  з’ясовує  різницю  між  «знахарями»  і  «ворожками»:  «знахар»  ворожить  на  картах  і  лікує  зіллям;  «ворожка» «викочує» хворобу яйцем. Дослід­ ник подає класифікацію причин хвороб (вро­ ки, ляк, перелоги, з води, од вітру, од поганого  ока, од дання, самі ходять) та детально описує  «зверхні  (опек,  нарив,  пристріт)  і  внутрішні  (вроки,  лихоманка,  пошесть)»  хвороби  й  за­ мовляння до них. У розвідці вміщено три ва­ ріанти замовлянь від «вроків», замовляння від  «ляку», «пропасниці», молитву від холери, два  замовляння  від  хвороби  зубів,  від  «криклив­ ців», два замовляння до тварин. Про те, що В. Доманицький приділяв чи­ мало уваги замовлянням, свідчить і його руко­ писна праця «Декілька українських шептань»  (НАФРФ ІМФЕ, ф. 28–3, од. зб. 145, 1899,  8  арк.),  у  якій  він  наголошував  на  тому,  що  «в  сфері  здобутків  словесної  української  на­ родньої  творчости  українські  шептання,  піс­ ля свого побутового  і мітичного значіння, за­ ймають  вельми  значне  місце».  «В  міру  того,  як  народ  переймається  просвітою,  а  разом  з  останньою скептицизмом і переченням давніх  народніх вірувань та уяв, зникає  і сей цінний  етнографічний  матерьял,  від  якого  кілька  де­ сят літ не лишиться вже й сліду, і про який, не  вважаючи на  величезний його  інтерес,  й досі  майже нема жодної спеціальної праці, або хоч  сістематичного  огляду  шептань,  яко  науково­ го  матерьялу»,  –  писав  учений.  Далі  подано  зразки  замовлянь  від  пристріту,  волосу,  би­ шихи,  лихорадки,  більма,  крові,  гадюки,  пе­ релогу,  скарлатини,  опубліковані  священиком  у  «Полтавських  Єпархіальних  ведомостях»  за 1898 рік. Також В. Доманицький підготу­ вав  до  друку  цікаве  дослідження  «Віруван­ ня» (НАФРФ ІМФЕ, ф. 28–3, од. зб. 418,  11 арк.), написане на матеріалах фольклорних  записів Ровенського пов. Волинської губ. Тут  зібрано  вірування  про  Бога,  душу,  страшний  суд,  про  ворожих  людині  істот  (лісовики,  домовики,  водяники,  чорти,  мара,  русалки,  вовкулаки,  злидні,  одмінок,  відьми,  смерть),  космогонічні  вірування  (земля,  зорі,  веселка,  грім та блискавка, сонце, хмари, мороз, вітер,  місяць), «зоологія та ботаніка» (вовк, медвідь,  лелека,  черепаха,  свиня,  житній  колос),  а  та­ кож різноманітні народні прикмети. Крім  того,  збереглися  рукописні  праці  В. Доманицького з фольклористики «Етногра­ фічний матеріал  1890–1896 рр.» (ІР НБУВ,  ф.  І,  од.  зб.  33496,  107  арк.)  та  «Прислів’я,  приказки»  (НАФРФ  ІМФЕ,  ф.  28–3,  од. зб. 320, 16 арк.), що ґрунтуються на фольк­   лорних  записах  Ровенського  пов.  Волин­ ської губ. Прислів’я і приказки подано в алфа­ вітному порядку (понад 350 зразків). У 1912 році, після смерті В. Доманицького,  був  опублікований  його  «Народній  калєндар  у Ровенськім повіті, Волинської губ.» (МУЕ,  1912, т. 15), написаний також на основі фольк­ лорних записів невідомих кореспондентів, хоча  в праці зазначалося, що записи календаря на­ лежать автору. В. Доманицький детально опи­ сав усі свята календарного року, починаючи з  1 січня («Новий год»)  і закінчуючи 31 грудня  («Багатий  вечір»),  відмічаючи  старовинні  об­ ряди й вірування, пов’язані з ними. Опис допов­ нюють  обрядові  пісні:  веснянки,  купальські,  жнивні,  колядки.  Отже,  В.  Доманицький  збагатив  українську  фольклористику  та  етнографію  цінними  описами  народних  свят,  вірувань, народної медицини, увівши в науко­ вий обіг записи таких рідкісних фольклорних  жанрів,  як  замовляння,  повір’я,  міфологічні  легенди  тощо.  При  публікації  народних  записів  фольклорист  послідовно  дотримував­ ся принципу автентизму, детально передаючи  особливості  волинської  говірки  та  зазначаю­ чи назви населених пунктів, де було зроблено  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 24 25 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки ку варіянти», які «хоч є між ними й деякі дуже  давно записані, не приносять нічого нового до  знаних  уже  фактів,  але  з  фольклорного  боку  не безвартні» 77. Сучасна дослідниця Н. Токар  вважає,  що  названа  праця  В.  Доманицького  «за  кількістю  зібраного  матеріалу  і  за  глиби­ ною його аналізу не поступається аналогічній  роботі з дослідження малоросійських історич­ них  пісень  В.  Антоновича  і  М.  Драгомано­ ва» 78. Ці дослідження засвідчують його ком­ паративістський  напрям,  вірність  принципові  історизму, науковому об’єктивізму та ґрунтов­ ному аналізу матеріалу. Тут В. Доманицький  висвітлений як досвідчений збирач і текстолог  у коментуванні варіантів фольклорних текстів. У 1904 році  в «Пам’ятній книзі Київської  губ.» була опублікована ще одна народознавча  праця В. Доманицького «Кобзари и лирники  Киевской губернии в 1903 году», яку Ф. Ко­ лесса 79 назвав цікавою і вартісною для дослід­ ників козацького епосу. Наукову вагу цієї пра­ ці також відзначив М. Сумцов у своєму огляді  «Діячі  українського  фольклора»  (Х.,  1910).  Сучасні  дослідники  Л.  Йовенко  та  М.  Се­ менчук  вважають,  що  «у  наш  час,  коли  май­ же  повністю  зникла  традиція  лірництва,  ця  розвідка набуває особливої ваги як рідкісний  історико­етнографічний  матеріал»  80.  Праця  складається з передмови редактора М. Васи­ ленка «Кобзари и лирники Киевской губернии  в  1903  году»,  статті  В.  Доманицького  «Коб­ зари  и  лирники  Киевской  губернии  (По  све­ дениям,  собранным  Киевским  губернским  статистическим  комитетом)»  та  покажчика  «Список кобзарей и лирников в Киевской губ.  в  1903  году». Крім матеріалів Статистичного  комітету, В. Доманицький використав близько  ста нау кових праць про кобзарів і лірників, зо­ крема видання А. Метлинського, П. Куліша,  Я.  Головацького,  П.  Чубинського,  О.  Коль­ берга, праці О. Русова, М. Лисенка, М. Сум­ цова, В. Горленка, П. Єфименка, В. Ястребова,  О. Малинки, М. Драгоманова, Є. Чикаленка,  М.  Грушевського,  О.  Сластіона,  Є.  Криста,  С.  Маслова,  Г.  Хоткевича,  П.  Демуцького  та  ін.  Завдяки  цьому  В.  Доманицькому  вда­ лося  доповнити  відомості  Статистичного  ко­ мітету,  який  подав  реєстр  кобзарів  і  лірників  Київської губ., реєстром кобзарів  і лірників з  усіх губерній, причому не обмежуючись лише  тими, хто в той час жив, а заносячи до реєстру  всіх, про кого збереглися відомості в дотичній  літературі. Значне місце в творчому доробку В. Дома­ ницького займають також бібліографічні огля­ ди,  повідомлення,  рецензії,  нариси  (близько  200 публікацій), у яких відбилися всі помітні  процеси  української  гуманітарної  науки  кін­ ця ХІХ – початку ХХ ст., що сприяло про­ будженню  національної  свідомості  українців.  На сторінках єдиного в Східній Україні укра­ їнознавчого часопису «Киевская старина» він  популяризував  у  своїх  рецензіях  заборонені  цензурою  галицькі  («Записки  Наукового  то­ вариства імені Шевченка» 81 (далі – ЗНТШ),  «Етнографічний  збірник»  82)  та  закордонні  видання  («Slovansky  prehled»  83),  у  яких  пу­ блікувалися  праці  націоналістичного  спряму­ вання  таких  відомих  громадських  діячів,  як  М. Драгоманов, М. Грушевський, І. Франко,  В. Гнатюк, М. Дикарев та інші, а в галицько­ му  виданні  «ЗНТШ»  84  друкував  відомості  про  східноукраїнські  праці  В.  Антоновича,  В.  Данилова,  В.  Кравченка,  В.  Науменка,  І.  Стешенка  та  ін.  Згодом  цю  справу  В.  До­ маницький продовжив на сторінках новоство­ рених  київських  видань  «Нова  громада»  85  та  «Рада»  86.  Така  робота  В.  Доманицького   сприяла пожвавленню взаємозв’язків між нау­ ковими громадами західного і східного регіонів  України 87. Так, популяризуючи видання «Ет­ нографічного збірника» (тт.  І–VІІ), В. Дома­ ницький говорить про українську етнографіч­ ну науку, яка з часу «временнаго прекращения  действий  Юго­Западнаго  Отдела  И.  Р.  Гео­ графическаго Общества... не имела до послед­ няго  времени  ни  специальных  учреждений  или обществ, ни таковых же изданий»  88. Усі  зібрання матеріалів, вважає В. Доманицький,  своїм  виданням  завдячують  енергії  окремих  осіб, оскільки багатий етнографічний матеріал,  часто  не  знаходячи  собі  місця,  то  гинув,  то  жалкував,  що  «тільки  нещаслива  доля  літе­ ратурного скарбу Ходаковського» «позбавила  його почесного місця першого українського ет­ нографа, який скількістю матеріялів безпереч­ но перевисшував  усіх  українських  етнографів  (з  виїмком  О.  Бодянського,  який  мав  збірку  коло  8000  пісень)  аж  до  експедиції  П.  Чу­ бинського  в  70­тих  рр.  минулого  столітя,  зі­ бравши  більш  2000  українських,  польських,  російських та білоруських пісень» 68. «Узявши  на увагу, що се було зроблено в часі, коли ні в  російській, ні польській, ні в українській літе­ ратурі не було ще в сім напрямі майже нічого  розпочато.., можемо зрозуміти, який величез­ ний вплив могла б була зробити збірка пісень  Ходаковського,  уложена  на  кілька  років  ра­ нійш видання книжки Цертелева і може в 200  раз більша від неї своїм змістом!» – наголошує  дослідник. В. Доманицький також вважав, що  «етнографічні досліди виказали велику оригі­ нальність української народности, дали змогу  зрозуміти  правдивійше  її  минувшину,  житє,  народній  характер,  і  обслідованнє  їх  стало  справою не місцевого лишень патріотизму, але  питаннєм  науковим,  питаннєм    цілого  націо­ нального самопізнання» 69.  В.  Доманицький  намагається  детально  означити шляхи подорожей З. Доленги­Хода­ ковського, слідкуючи за місцевостями його за­ писів, – Волинь, Поділля, Наддніпрянщина,  Полісся, Галичина, Польща, Білорусія, Росія.  Він  із  захопленням  пише,  що  «просторонь,  яку  виміряв  Ходаковський  власними  ногами,  дійсно може викликати подив  і справжнє по­ важаннє до сеї свідомої своєї мети оригіналь­ ної  жертви  ідеї»  (с.  9).  З  дванадцяти  пові­ тів  Волинської  губ.  Ходаковський  побував  в  одинадцяти,  та  й  до  дванадцятого,  Старо­ константинівського,  за  припущенням  В.  До­ маницького,  він  також  зазирав.  Метою,  яка  спонукала З. Доленгу­Ходаковського до тако­ го активного записування народної творчості,  були  пошуки  «давньої,  ще  поганської,  старо­ вини на широкому слав’янському полі» (с. 12).  Його захоплювало те, що пісні польсько­укра­ їнського  пограниччя  «в  волинському  діалєкті  повні  образів  і  виразів  стародавніх»  (с.  12).  А от записи польських пісень не задовольняли  З. Доленгу­Ходаковського: «мало в них знай­ шов останків любого йому поганства» (с. 12).  В.  Доманицький  наголошує  на  важливому  значенні  збирацько­фольклористичної  діяль­ ності  З.  Доленги­Ходаковського,  яка  «ще  за  життя його робила велике вражіннє на сучас­ ників  і  сприяла появі,  чи посередньо вплину­ ла  на  не  одного  з  визначних  опісля  діячів  в  сфері української етнографії» (с. 25), зокрема  М.  Максимовича,  Вацлава  Залєського  та  ін.  Дослідник  наводить  висловлювання  О.  Пи­ піна  про  заслугу  З.  Доленги­Ходаковського  перед слов’янською етнографією, яка полягає в  тому, що він «перший заявив про потребу  іти  між люд не тільки, щоб збирати там етногра­ фічні  матеріали,  але  щоб  зрозуміти  народню  душу  і  природу,  які  творять  народню  вдачу  і  поезію» (с. 26). З. Доленга­Ходаковський був  «першим  речником  такого  настрою,  де  почи­ нав ся етнографічний рух, який згодом цілком  змінив напрям історіографії і самої літератури»  (с. 26), – доходить висновку В. Доманицький,  цитуючи О. Пипіна. Дослідницька студія В. Доманицького про  З. Доленгу­Ходаковського засвідчує його нау­ кову  компетентність,  обізнаність  з  матеріа­ лами  російських,  польських  та  українських  архівів, текстологічну ерудицію в коментуван­ ні фольклорних варіантів, патріотизм у відсто­ юванні  першості  З.  Доленги­Ходаковського  у справі збирання й дослідження українсько­ го фольклору. У такому ж дусі написані й дві  інші  фольклористичні  студії  В.  Доманиць­ кого  –  «Песни  о  Нечае  (Новые  варианты  и  литература песни)» та «Баллада о Бондаривне  и пане Канёвском (Новые варианты и литера­ тура песни)», «наукову вагу» яких відзначали  М.  Сумцов  70,  В.  Гнатюк  71,  Ф.  Колесса  72,  О. Дей 73, І. Терешко 74, Н. Токар 75, Н. Ярмо­ ленко 76 та ін. Так, щодо дослідження «Песни о  Нечае» В. Гнатюк писав, що В. Доманицький  «подав історичний підклад пісні, до якого сама  пісня  дуже  близька,  її  –  по  можности  –  як  найповнішу бібліографію та невідомі ще в дру­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 26 27 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки изследователей  Волыни»,  серед  яких  виділяє  одну  працю  з  етнографії  –  «Весілє  в  с.  Ку­ розванах»  (Острозького  пов.)  В.  Кравченка.  Як досвідчений фольклорист В. Доманицький  відзначає  цінність  розвідки  В.  Кравченка  в  тому,  що  він  записав  увесь  весільний  обряд,  зберігши не тільки «дословність діяльогів осіб,  що беруть участь на весіллі, але і слова опові­ дача, щоб можна було бачити, о скільки давні  обрядові  діяльоги  і  пісні  відріжняють  ся  від  сучасної мови в Курозванах» 101. Наукова  компетентність  В.  Доманицького  у фольклористичній сфері проявилася в рецен­ зії на видання В. Данилова «Песни села Ан­ дреевки Нежинскаго уезда» (К., 1904, І–ХІІ,  96). Цінність збірки В. Данилова, яка містить  323 пісні, він вбачає в тому, що «з неї ми може­ мо бачити по части сучасний скарб поетичний  на селі» 102, а також її наукове впорядкування,  зокрема вказівки на паралелі «з визначнійших  етнографічних  збірок».  Рецензент  також  де­ тально зупиняється на розгляді мови та зміс­ ту  пісень,  відзначаючи,  що  видавець  «старав  ся задержати в записах головнійші фонетичні  відміни, через що збірка ся може мати чималу  користь  і  для  лінгвістів»  103.  Стосовно  змісту  текстів, то В. Доманицький робить певні комен­ тарі  з приводу  історичних пісень, які  в  збірці  В.  Данилова  відсутні,  відшуковує  справжню  «похоронну  пісню»  («плач»)  та  п’ять  літера­ турних  записів,  відзначає  багатство  ліричних  пісень, акцентує увагу на науковій цінності за­ писів, як давніх, так і нових, за його оцінкою,  «дуже гарних і чистих», що свідчить про те, «з  яким консерватизмом заховують ся вони і пе­ реходять з роду в рід» 104. Рецензент також по­ діляє теоретичні міркування Данилова про те,  що  «зміна  змісту  народньої  поезиї  залежить  перш за все від особи  самого  співця»  105. Він  також  подає  слушні  доповнення  щодо  нових  течій  і  сучасного  стану  української  народної  поезії (46 джерел), що засвідчує його наукову  компетентність і об’єктивізм. Ще  одна  рецензія  В.  Доманицького  на  «Збірничок українських пісень» О. Хведоро­ вича (О., 1896) залишилася неопублікованою  і  зберігається  в  Інституті  рукопису  НБУВ  (ф. 95, № 30, 1 арк.). У ній рецензент порівнює  видання  Хведоровича  з  попередніми  збірни­ ками пісень – «Живими струнами» (Чернігів,  1895) та «200 найкращими українськими піс­ нями»  (О.,  1897)  –  і  відзначає  перевагу  ви­ дання Хведоровича в тому, що в ньому всі піс­ ні покладено на ноти, а також акцентує увагу  на вдалому виборі пісенних записів. Серед інших праць В. Доманицького варто  виділити його статтю «Володимир Антонович.  З нагоди 45­літнього ювілею наукової і грома­ дянської  діяльности»  (Нова  громада,  1906,  №  7),  що  засвідчує  формування  наукового  методу  В.  Доманицького  під  впливом  свого  вчителя В. Антоновича. Так, порівнюючи нау­ кові методи М. Костомарова і В. Антоновича,  він  вирізняє  їх  відмінні  риси:  у  Костомарова  «переважує  метод  дескриптивний,  він  надає  писанням  своїм  як  найбільше  драматизму,  ефектовності,  пеклується  взагалі  про  зовніш­ ню  форму,  не  поглубляючися  в  предмет»,  у  Антоновича «натомість бачимо ми більш кри­ тики, аналізи, об’єктивизму, більш освітлення  подій  і  з’явищ доби,  яку він малює»  106. Далі   В. Доманицький із захопленням пише про нау­ ковий  метод  В.  Антоновича,  основні  риси  якого  прослідковуються  і  в  працях  автора:  «В його розвідках... вражає читача гармонія між  ідеєю  й  фактом.  Він  не  дає  наперед  жадної  готової вже думки, яка б проймала оповідан­ ня  та  заставляла  б  наперед  вже  дивитися  на  факти  очима  автора.  Схема  його  праць  дуже  проста:  після  потрібних  історичних  відомос­ тей  та  пояснень  наступає  групповання  сиро­ го  матеріялу...  Але  ті  голі  факти  мистецькою  рукою  історика  так  логично  уложено,  в  такій  ясній перспективі, що ідея встає перед вашими  духовними  очима  сама...Розвідки  Антонови­ ча читати дуже лехко, і не вважаючи на сухий  виклад,  вони  заставляють  читача  не  тільки  думати,  але  й  почувати  та  уявляти  собі  час,  події  й  людей,  про  які  в  них  іде  мова»  107.  Із  таким запалом пише В. Доманицький про рух  «хлопоманів»,  очолюваний  В.  Антоновичем,  який «був тим осередком, до якого горнулися  опинявся  в  чужих  виданнях.  Тому  львівське  НТШ  вирішило  в  1895  році  відкрити  серію  видань під назвою «Етнографічний збірник». В. Доманицький відзначає різноманітність  загального  характеру  етнографічних  матеріа­ лів,  оскільки  вони  збиралися  і  записувалися  в  «разнообразных  уголках  обширной  терри­ тории,  заселённой  украинским  народом»  89.  Важливо те, що до кожного видання В. Дома­ ницький  подає  цінні  власні  міркування  щодо  їхньої  вартості  та  коротку  анотацію.  Високо  оцінює  науковий  підхід  І.  Франка  до  видан­ ня  «Галицьких  народних  казок»,  зібраних  О.  Роздольським,  зокрема  їхню  системати­ зацію  та  підбір  паралелей  з  різних  збірників  казок  –  українських,  російських,  польських,  сербських, німецьких і французьких. В інших  томах учений відзначає цінність для науки ви­ дань  В.  Гнатюка  «Лірники.  Лірницькі  пісні,  молитви, слова, звістки і т. і. про лірників по­ віту  Бучацького»  (т.  2),  «Етнографічні  мате­ ріали із Угорської Русі, зібрані В. Гнатюком»  (т.  3,  4),  «Галицько­руські  анекдоти»  (т.  6).  Зокрема,  з  приводу  публікації  «Етнографіч­ них матеріалів  із Угорської Русі» (ЕЗ. – Л.,  1895–1898. – Т. 3, 4) він пише: «Труд В. Гна­ тюка является тем более ценным, что доныне,  за  исключением  мелочей,  не  было  ни  одного  сборника этнографических материалов именно  того характера, какой носят материалы В. Гна­ тюка». Ознайомлюючи читачів з іншим видан­ ням  В.  Гнатюка  «Галицько­руські  анекдоти»  (ЕЗ. – Л., 1899. – Т. VІ), В. Доманицький  проводить наукове дослідження у сфері анек­ дотичних видань і виявляє, що праця В. Гна­ тюка  найбільш  монументальна  і  найцінніша  в галузі анекдотичної літератури не тільки як  найповніший збірник анекдотів, але і як науко­ ва праця, у якій до кожного анекдоту зі зраз­ ковою скрупульозністю підібрані всі існуючі в  слов’янській та іншій літературі паралелі з над­ звичайно широкого кола видань 90.  На сторінках часопису «Киевская старина»  вийшли друком повідомлення В. Доманицько­ го про видання першого тому «Розвідок Ми­ хайла  Драгоманова  про  українську  народню  словесність  і  письменство»  (Л.,  1899)  91,  ви­ дання  «Юбилейного  сборника  в  честь  Все­ волода  Федоровича  Миллера,  изданного  его  учениками  и  почитателями»  (М.,  1900)  92,  «ЗНТШ» 93, працю М. Грушевського «Спір­ ні  питання  староруської  етнографії»  (С.Пб.,  1904)  94  тощо  (загалом  понад  70  рецензій  та  повідомлень,  1898–1906  рр.).  Ще  близь­ ко  50  рецензій  В.  Доманицький  опублікував  у  «ЗНТШ»  (Л.,  1898–1910).  Серед  них  у  галузі  фольклористики  написані  рецензії  на  видання  «Трудов  Общества  изследователей  Волыни» (Житомир, 1902, т. 1) 95, «Трудов ХІ  Археологического  съезда  в  Киеве  1899,  под  редакцией графини Уваровой и С. С. Слуцка­ го» (М., 1901, т. 1) 96, на публікацію В. Нау­ менка  «Переписка  М.  А.  Максимовича  с  Н. Г. Лебединцевым» (КС, 1904, т. ІХ–ХІІ),  В.  Данилова  «Песни  села  Андреевки  Не­ жинскаго уезда» (К., 1904) 97, на публікацію  автобіографії  М.  Максимовича  редакцією  «Киевской  старины»  (КС,  1904,  т.  ІХ)  та  І. Стешенком (там само) 98. У рецензії на «Труды Общества изследова­ телей Волыни» (т., Житимир, 1902) він акцен­ тує увагу на значенні наукових товариств для  «студийовання  сучасного  житя  і  минувшини  нашого краю» 99. Тут він згадує про «цінну нау­ кову  спадщину»,  полишену  «Юго­Западным  Отделом  Русского  Географического  Обще­ ства» у Києві. Говорить про те, що уряд «дуже  неохоче дає дозвіл на заснованнє товариств, що  мають на меті досліджуваннє народнього жит­ тя, сучасного  і минулого»  100. Тому таке важ­ ливе значення має заснування в 1900 році на  Волині «Общества изследователей Волыни» з  таким широким статусом, якого не мало жодне  з наукових товариств. Аналізуючи діяльність  секцій наукового товариства: природничої, ет­ нографічної,  економічної,  історичної,  –  автор  акцентує  увагу  на  цінності  «уложення  про­ грами для збирання етнографічних матеріалів  разом з вказівками для збирачів», яку взялася  видавати етнографічна секція. Далі В. Дома­ ницький робить огляд семи рефератів, опублі­ кованих  у  першому  томі  «Трудов  Общества  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 28 29 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 З історії і теорії науки усі верстви українського  громадянства»  108, й  ім’я  якого «записане назавжди на  скрижалях  мученицької  долі  українського  народу»  109.  А  для  В.  Доманицького  громадська  діяль­ ність В. Антоновича стала основним стержнем  його  короткого,  але  такого  багатогранного  і  яскравого життя. Не випадково рядки, які ви­ користав В. Доманицький для вагомої оцінки  постаті В. Антоновича, цілком можна віднести  і  до  характеристики  його  власної  громадян­ ської та наукової діяльності: «Українській діяч   ХІХ  ст.  –  се  певного  рода  мініатюра  націо­ нального  життя  України»  110.  А  написані  ним  за коротке 33­річне життя важкої боротьби з  хворобою  понад  триста  праць  також  творять  епоху в розвитку української різногалузевої та  багатожанрової  науки  кінця  ХІХ  –  початку  ХХ ст. і є результатом його безмежної віри в  силу праці на вівтарі українського національ­ ного відродження. 1 Чистому серцем. Пам’яті Василя Доманиць- кого / упоряд. С. Єфремов. – К., 1912. – С. 35. 2 Там само. – С. 43. 3 Чикаленко Є. Спогади (1861–1907) / Є. Чика- ленко. – Нью-Йорк, 1955. – С. 366. 4 ЗНТШ. – 1906. – Кн. V. – Т. LХХІІІ. – С. 211– 214. 5 ЗНТШ. – 1907. – Кн. V. – Т. LХХІХ. – С. 228– 230. 6 Чистому серцем. Пам’яті Василя Доманиць- кого / упоряд. і ред. В. Поліщук. – Перевид. 1912 р. з «Додатками». – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2010. – 176 с. 7 Українська хата. – 1910. – № 1–10. – С. 666– 667. 8 Пожарський П. Нариси з історії української кооперації / П. Пожарський. – К., 1919. – 185 с. 9 Павловський М. Хто такий був Василь Дома- ницький / М. Павловський. – К., 1920. – 15 с. 10 Берло Г. З листування Василя Доманицького / Г. Берло // За сто літ. – 1927. – Кн. 1. – С. 227–232. 11 Возняк М. З приводу двадцятиліття «Кобза- ря» в редакції В. Доманицького (Його листування з Ів. Франком) / М. Возняк // За сто літ. – 1930. – Кн. 5. – С. 272–304. 12 Лотоцький О. В. М. Доманицький / О. В. Ло- тоцький // Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – С. 215–223. 13 Гуменюк М. Свіжий вітер // Вітчизна. – 1965. – № 2. – С. 177–179; В. М. Доманицький // Гуменюк М. П. Українські бібліографи ХІХ – по- чатку ХХ століття / М. П. Гуменюк. – Х., 1969. – С. 128–134. 14 Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчос- ті Марка Вовчка / Б. Лобач-Жученко. – К., 1969; З нових матеріалів про Василя Доманицького // Радянське літературознавство. – 1970. – № 8. – С. 30–39. 15 Дей О. Словник українських псевдоні- мів і криптонімів (ХVІ–ХХ ст.) / О. Дей. – К., 1969; Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (З Галичини, Волині, Поділля, Придніпрянщини і Полісся) / упорядкув. О. І Дея. – К., 1974. 16 Вітчизна. – 1965. – № 2. – С. 179. 17 Мицик В. Дослідник творчості Шевченка / Вадим Мицик // Молодь Черкащини. – 1969. – 20 березня. 18 Наєнко М. Із дубового листя / М. Наєнко // Літературна Україна. – 1972. – 27 червня. 19 Шубравський М. Є. Шевченко в критиці кін- ця ХІХ – початку ХХ ст. / М. Є. Шубравський // Шевченкознавство. Підсумки й проблеми. – К. : Наукова думка, 1975. – С. 81–128. 20 Смілянська В. Л. Дослідження біографії / В. Л. Смілянська // Там само. – С. 241–271. 21 Бородін В. С. Текстологія / В. С. Бородін // Там само. – С. 499–558. 22 Гордєєв В. Лицар праці. До 100-річчя від дня народження В. Доманицького / В. Гордєєв // Ко- лос. – 1977. – 17 березня. 23 Польовий В. Починав Василь Доманицький / В. Польовий // Колос. – 1983. – 10 лютого. 24 Качкан В. «Понад рівнем буденщини...» (Штрихи до життєпису Василя Доманицького) / В. Качкан // Хай святиться ім’я твоє. – Коломия, 1996. – Кн. 2. – С. 161–182. 25 Богданова О. Рідкісна збірка пісень з Уманщи- ни / О. Богданова // НТЕ. – 1999. – № 1. – С. 87–102. 26 Токар Н. Етнографічно-фольклорна діяль- ність Василя Доманицького / Н. Токар // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – К. ; До- нецьк, 2001. – Вип. 19. – С. 469–475; Токар Н. М. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького в контексті суспільно-політичного життя України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. : дис. ... канд. іст. наук / Токар Наталія Миколаївна. – К., 2008. 27 Рутковська О. Фольклористичні та етногра- фічні праці Василя Доманицького (До 125-річчя від дня народження вченого) / О. Рутковська // НТЕ. – 2002. – № 3. – С. 45–48. 28 Болабольченко А. Василь Доманицький / А. Болабольченко // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 23–26; Василь Доманицький і «Киевская стари- на» / Анатолій Болабольченко // Київська старо- вина. – 2006. – № 4. – С. 149–165. 29 Поліщук В. Наукові й моральні імперативи Василя Доманицького / Володимир Поліщук // Василь Доманицький. З науково-творчої спад- щини. Статті, нариси, рецензії: у 2 кн. – Черкаси : Видавець Чабаненко Ю., 2010. – Кн. 1. – С. 5–21; «Борець за долю рідного народу» (Василь Дома- ницький у спогадах Євгена Чикаленка) / Володи- мир Поліщук // Чистому серцем. Пам’яті Василя Доманицького. – С. 144–156. 30 Івашків В. Василь Доманицький на сторін- ках «Записок Наукового товариства імені Шев- ченка» / Василь Івашків // Василь Доманицький: особистість і науково-творча спадщина. Збірник праць учасників наукового семінару, проведеного з нагоди 100-річчя від часу смерті вченого 14–15 вересня 2010 року. – Черкаси : Видавець Чабанен- ко Ю. А., 2011. – С. 40–47. 31 Дмитренко М. Постать Василя Доманицько- го в історії української фольклористики / Микола Дмитренко // Там само. – С. 118–126. 32 Ярмоленко Н. Інваріант сюжетного типу «Пісні про Нечая» (За матеріалами, зібраними Василем Доманицьким) / Наталія Ярмоленко // Там само. – С. 127–134. 33 Терешко І. Етнографічні дослідження Василя Доманицького на сторінках часопису «Киевской старины» / Інна Терешко // Там само. – С. 135–140. 34 Поліщук В. Наукові й моральні імперативи Василя Доманицького. – Кн. 1. – С. 12. 35 Там само. – С. 15, 16. 36 Токар Н. М. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького... 37 Там само. – С. 29. 38 За сто літ. – 1930. – Кн. 5. – С. 282–304. 39 ІЛ НАНУ. – Ф. 47, од. зб. 94, 102. 40 Там само. – Ф. 47, од. зб. 114–122. 41 Там само. – Од. зб. 138, 143. 42 Там само. – Од. зб. 241, 257, 261, 273. 43 Там само. – Од. зб. 900. 44 Там само. – Од. зб. 743–762. 45 За сто літ. – 1930. – Кн. 5. – С. 303. 46 ІЛ НАНУ – Ф. 47, од. зб. 747. 47 Возняк М. З приводу двадцятиліття «Кобза- ря» в редакції В. Доманицького... – С. 292. 48 Там само. – С. 297. 49 Там само. – С. 298. 50 Богданова О. Рідкісна збірка пісень з Уман- щини / Олена Богданова // НТЕ. – 1999. – № 1. – С. 87. 51 НТЕ. – 1999. – № 1. – С. 87. 52 Там само. 53 Там само. – С. 89. 54 Там само. 55 Дей О. І. Величальні пісні українського наро- ду // Колядки і щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. – К., 1965. – С. 23. 56 Качкан В. «Понад рівнем буденщини...» (Штрихи до життєпису Василя Доманицько- го) // Хай святиться ім’я твоє. – Коломия, 1996. – Кн. 2. – С. 171–172. 57 Токар Н. М. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького... – С. 119–120. 58 Йовенко Л., Семенчук В. Народознавчі до- слідження Василя Доманицького на теренах іс- торичної Уманщини / Лариса Йовенко, Василь Семенчук // Василь Доманицький: особистість і науково-творча спадщина... – С. 141–159. 59 З науково-творчої спадщини. – С. 252. 60 Там само. 61 Глушко М. Співпраця Василя Доманиць- кого з Науковим товариством імені Шевченка у Львові / Михайло Глушко // Василь Доманиць- кий: особистість і науково-творча спадщина... – С. 31–40. 62 Поліщук В. Наукові й моральні імперативи Василя Доманицького. – Кн. 1. – С. 11. 63 Там само. – С. 11–12. 64 Там само. – С. 11–12, 15–16. 65 Колесса Ф. Історія української етнографії. – К., 2005. – С. 280–281. 66 Івашків В. Василь Доманицький на сторін- ках «Записок Наукового товариства імені Шев- ченка». – С. 46. 67 В. Доманицький. З науково-творчої спадщи- ни. – Черкаси, 2010. – Кн. 1. – С. 265. 68 ЗНТШ. – 1905. – Т. LХV. – С. 2. 69 Там само. – С. 1. 70 Сумцов М. Діячі українського фольклора / М. Сумцов. – Х., 1910. – С. 29. 71 Гнатюк В. В. Доманицький. Песни о Нечае. Новые варианты и литература песни / В. Гнатюк: рецензія // ЗНТШ. – 1906. – Т. LХХІІІ. – Кн. V. – С. 212–214. 72 Колесса Ф. Історія української етнографії. – К., 2005. – С. 279. 73 Дей О. Українська народна балада. – К., 1986. – С. 191. 74 Терешко І. Етнографічні дослідження Васи- ля Доманицького на сторінках часопису «Киев- ская старина» // Василь Доманицький: особис- тість і науково-творча спадщина... – С. 137–139. 75 Токар Н. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького... – С. 118–119. 76 Ярмоленко Н. Інваріант сюжетного типу «Пісні про Нечая». – С. 128–129. 77 Гнатюк В. В. Доманицький. Песни о Не- чае… – С. 212–214. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 30 ISSN 01306936 * НАрОДНА ТвОрчІСТь ТА еТНОЛОГІя* 3/2012 78 Токар Н. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького… – С. 119. 79 Колесса Ф. Історія української етнографії. – К., 2005. – С. 280. 80 Йовенко Л., Семенчук В. Народознавчі до- слідження Василя Доманицького на теренах істо- ричної Уманщини. – С. 144. 81 В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХХХІ–ХХХІІ [Львів, 1899] / В. Д. // КС. – 1900. – Т. 71. – № 10. – С. 34–43; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХХХІІІ– ХХХІV [Львів, 1900] / В. Д. // КС. – 1900. – Т. 71. – № 11. – С. 83–87; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХХХІХ, ХL, ХLІ [Львів, 1901] / В. Д. // КС. – 1901. – Т. 74. – № 7–8. – С. 54–57; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХLІІ–ХLV [Львів, 1901] / В. Д. // КС. – 1902. – Т. 77. – № 6. – С. 179–185; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХLVІ–ХLVІІ [Львів, 1902] / В. Д. // КС. – 1902. – Т. 78. – № 9. – С. 156– 159; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. ХLІVІІ–L [Львів, 1902] / В. Д. // КС. – 1903. – Т. 80. – № 3. – С. 179–185; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – ТLІ–LІІІ [Львів, 1903] / В. Д. // КС. – 1903. – Т. 82. – № 9. – С. 134–139; В. Д[оманицький]. ЗНТШ. – Т. LІV– LVІ [Львів, 1903–1904] // КС. – 1904. – Т. 84. – № 3. – С. 135–141. 82 Доманицький В. Етнографічний збірник. – Т. І–V [Львів, 1895–1898] / В. Доманицький // КС. – 1899. – Т. 67. – № 12. – С. 148–153; Етнографічний збірник. – Т. VІ. Галицько-руські анекдоти. Зі- брав В. Гнатюк [Львів, 1899] / В. Д. // КС. – 1900. – Т. 69. – № 5. – С. 100–102. 83 Доманицький В. Slovansky prehled. – Rocnik 1. – Сislo 1 / В. Д. // КС. – 1898. – Т. 63. – № 11. – С. 67–69; Slovansky prehled. – Rocnik 1. – Сislo 2 / В. Д. // КС. – 1898. – Т. 63. – № 12. – С. 101–104; Slovansky prehled. – Rocnik 1. – Сislo 3 / В. Д. // КС. – 1899. – Т. 64. – № 1. – С. 64–65. 84 Доманицький В. Труды Общества изследова- телей Волыни [Житомир, 1902. – Т. 1] // ЗНТШ. – Л., 1903. – Т. LІІ (52). – Кн. ІІ. – С. 1–5; Чтения в Историческом Обществе Нестора Летописца [К., 1902. – Кн. ХVІ. – Вип. І–ІV] // ЗНТШ. – 1904. – Т. LХІ (61). – Кн. V. – С. 35–37; Труды ХІ Архео- логического съезда в Киеве 1899 [М., 1901. – Т. 1; М., 1902. – Т. ІІ] // ЗНТШ. – 1905. – Т. LХІV (64). – Кн. ІІ. – С. 1–9; В. Данилов. Песни села Андреевки Нежинского у. [К., 1904. – І – ХІІ, 96] // ЗНТШ. – 1905. – Т. LХІV. – Кн. ІІ. – С. 26–29; Науменко В. Пе- реписка М. А. Максимовича с Н. Г. Лебединцевым [КС. – 1904. – № 9. – С. 378–413; № 10. – С. 125–147; № 11. – С. 260–295; № 12. – С. 454–505] // ЗНТШ. – 1905. – Т. LХV (65). – Кн. ІІІ. – С. 49–51. 85 Доманицький В. Науковий збірник, присвя- чений професорови Михайлови Грушевському учениками й прихильниками з нагоди його деся- тилітньої наукової праці в Галичині (1894–1904). – Л., 1906. – І–VІІІ // Нова громада. – 1906. – № 3. – С. 141–149; Володимир Антонович. З нагоди 45-літнього ювилею наукової і громадянської ді- яльности // Нова громада. – 1906. – № 7. – С. 27–46. 86 Доманицький В. ЗНТШ. – Л., 1908. – Т. LХХХІ, LХХХІІ // Рада. – 1908. – 3 липня. – С. 2–3; ЗНТШ. – Т. ХХХVІ // Рада. – 1909. – 6 бе- резня. – С. 4; ЗНТШ. – 1909. – Т. LХХХVІІ – Кн. 1 // Рада. – 1909. – 14 травня. – С. 2. 87 Токар Н. Наукова і громадська діяльність В. Доманицького… – С. 36. 88 КС. – 1899. – Т. 67. – № 10–12. – С. 149. 89 Там само. – С. 149. 90 КС. – 1900. – Т. 69. – № 5. – С. 101. 91 КС. – 1900. – Т. 68. – № 3. – С. 169–172. 92 КС. – 1900. – Т. 70. – № 7–8. – С. 29–30. 93 КС. – 1900. – Т. 71. – № 10. – С. 34–43; № 11. – С. 83–87; № 12–13. – С. 165–171. 94 КС. – 1905. – Т. 88. – № 3. – С. 198–200. 95 ЗНТШ. – 1903. – Т. LІІ. – Кн. ІІ. – С. 1–5. 96 ЗНТШ. – 1905. – Кн. ІІ. – Т. LХІV. – С. 1–9. 97 Там само. – С. 26–29. 98 ЗНТШ. – 1905. – Т. LХV. – Кн. ІІІ. – С. 51–52. 99 ЗНТШ. – 1903. – Т. LІІ. – Кн. ІІ. – С. 1. 100 Там само. 101 Там само. – С. 5. 102 ЗНТШ. – 1904. – Т. LХІІ. – Кн. VІ. – С. 26. 103 Там само. – С. 26. 104 Там само. – С. 28. 105 Там само. 106 Нова громада. – 1906. – № 7. – С. 29. 107 Там само. – С. 29–30. 108 Там само. – С. 46. 109 Там само. – С. 35. 110 Доманицький В. Володимир Антонович. З нагоди 45-літнього ювилею наукової і грома- дянської діяльності // Нова громада. – 1906. – № 7. – С. 27. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси