Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі

L’espace de travail se définit par le type d’activités qui y est exercé. Il en découle un environnement mobilier spécifique. L’étude des bureaux appelle donc l’étude de l’articulation entre espace, poste de travail et culture matérielle. Les éléments de la culture matérielle renseignent ainsi sur l’...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Монжаре, Анн
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2006
Назва видання:	Народна творчість та етнографія
Теми:	Етнологія міста
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20156
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі / Анн Монжаре // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 109-113. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20156
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201562011-05-22T12:02:39Z Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі Монжаре, Анн Етнологія міста L’espace de travail se définit par le type d’activités qui y est exercé. Il en découle un environnement mobilier spécifique. L’étude des bureaux appelle donc l’étude de l’articulation entre espace, poste de travail et culture matérielle. Les éléments de la culture matérielle renseignent ainsi sur l’organisation même du travail, sur la hiérarchisation des espaces et permettent également d’observer les pratiques hors travail. Il s’agit ici de saisir la façon de «faire sien» l’espace de travail, de comprendre les stratégies de bienVetre développées par les employés, les moyens mis en oeuvre pour s’adapter, contourner la norme imposée par les instances hiérarchiques, et finalement créer d’autres usages qui se figent éventuellement dans de nouvelles normes. The working space is determined by activity, which is carried out in it. Here speech goes about specific equipment. So, the doctrine about offices defines connection between space, workplace and material culture. That is, the elements of material culture specify actually work, system of seniority of spaces and enable to consider opportunities of use of nonVworking time. Here speech goes about the way of «assignment» of the worker space, understanding of strategy, which are applied by the workers to achievement of wellVbeing, means of the adaptation, rejection from norms, which are imposed by managing instances and, eventually, establishment of other rules, which will be ratified if necessary in new norms. 2006 Article Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі / Анн Монжаре // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 109-113. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20156 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнологія міста Етнологія міста
spellingShingle	Етнологія міста Етнологія міста Монжаре, Анн Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі Народна творчість та етнографія
description	L’espace de travail se définit par le type d’activités qui y est exercé. Il en découle un environnement mobilier spécifique. L’étude des bureaux appelle donc l’étude de l’articulation entre espace, poste de travail et culture matérielle. Les éléments de la culture matérielle renseignent ainsi sur l’organisation même du travail, sur la hiérarchisation des espaces et permettent également d’observer les pratiques hors travail. Il s’agit ici de saisir la façon de «faire sien» l’espace de travail, de comprendre les stratégies de bienVetre développées par les employés, les moyens mis en oeuvre pour s’adapter, contourner la norme imposée par les instances hiérarchiques, et finalement créer d’autres usages qui se figent éventuellement dans de nouvelles normes.
format	Article
author	Монжаре, Анн
author_facet	Монжаре, Анн
author_sort	Монжаре, Анн
title	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
title_short	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
title_full	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
title_fullStr	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
title_full_unstemmed	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
title_sort	почуватися комфортно у своєму офісі. матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2006
topic_facet	Етнологія міста
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20156
citation_txt	Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі / Анн Монжаре // Народна творчість та етнографія. — 2006. — №. 6. — С. 109-113. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT monžareann počuvatisâkomfortnousvoêmuofísímateríaldlârozmírkovuvannânadríznimiformamivlasnostívrobočomuprostorí
first_indexed	2025-07-02T20:51:16Z
last_indexed	2025-07-02T20:51:16Z
_version_	1836569829707874304
fulltext	ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Почуватися комфортно у своєму офісі Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі RÉSUMÉ Anne Monjaret. «Etre bien dans son bureau» Jalons pour une réflexion sur les différentes formes d’appropriation de l’espace de travail L’espace de travail se définit par le type d’activités qui y est exercé. Il en découle un environnement mobilier spécifique. L’étude des bureaux appelle donc l’étude de l’articulation entre espace, poste de travail et culture matérielle. Les éléments de la culture matérielle renseignent ainsi sur l’organisation même du travail, sur la hiérarchisation des espaces et permettent également d’observer les pratiques hors travail. Il s’agit ici de saisir la façon de «faire sien» l’espace de travail, de comprendre les stratégies de bienVetre développées par les employés, les moyens mis en œuvre pour s’adapter, contourner la norme imposée par les instances hiérarchiques, et finalement créer d’autres usages qui se figent éventuellement dans de nouvelles normes. Mots�clés: Bureau. Espace. Appropriation. Travail. HorsCtravail. SUMMARY Anne Monjare. «To feel comfortably at the office» Material for thoughts about different patterns of ownership in working space The working space is determined by activity, which is carried out in it. Here speech goes about specific equipment. So, the doctrine about offices defines connection between space, workplace and material culture. That is, the elements of material culture specify actually work, system of seniority of spaces and enable to consider opportunities of use of nonVworking time. Here speech goes about the way of «assignment» of the worker space, understanding of strategy, which are applied by the workers to achievement of wellVbeing, means of the adaptation, rejection from norms, which are imposed by managing instances and, eventually, establishment of other rules, which will be ratified if necessary in new norms. Key words: office, space, assignment, work, nonCworking time. У шістдесятих роках у сфері послуг можна було простеV жити бурхливий розвиток різних робочих просторів, які мають нечітке визначення відповідно до родової назви: les bureaux (офіси). Але яке ж поняття розкриває цей термін? «Без сумніву, французьке слово «bureau» походить від слова «bure», яким позначається грубе вовняне полотно, яке клаV ли на письмовий стіл, щоб захистити пергамент від пошV коджень під час письма. Невдовзі виникла плутанина через визначення «скатертини» і «меблів», де письменники та банківські службовці зберігали свої рукописи та докуменV ти.» (Rheims, 1990, с. 1108). Жорж Перек, котрий працював за письмовим столом (словосполученню «письмовий стіл» відповідає французьке слово — «bureau»), пояснює нам, що «відповідно до послідовної метонімії, французьке слово «bureau» означало вищезгадану скатертину для письмовоV го стола; потім — вже згаданий стіл як елемент кімнати, де його було встановлено; потім — письмовий стіл, як елеV мент ансамблю меблів, що знаходяться у цій кімнаті; наV решті, значення слова «bureau» стало відображувати робоV ту, яка виконується за цим столом; владу, яка з ним пов’язаV на і навіть послуги, які за ним надаються» (Perec, 1989, с. 89). Визначення французького словника «Petit Robert» («Малий Робер») заперечує попередні значення цього слоV ва. У першу чергу, французьке слово «bureau» означає стіл, за яким пишуть і працюють; також воно позначає кімнату, в яку поставили робочий стіл разом з необхідним обладV нанням (бібліотека, картотека тощо). Це слово позначає (відповідно до розширення його значення) місце роботи службовців (адміністрації, підприємства тощо). Подібний простір визначається за допомогою виду діV яльності, яка в ньому виконується. Тобто йдеться про спеV цифічний меблевий інвентар. Вивченням офіса займаєтьV ся наука про взаємозв’язок між простором, робочим місV цем і матеріальною культурою. Відносно етнографії офіса Література, зокрема роман Оноре де Бальзака «Службовці» (1844) і есе Жоржа Перека «Інфразвичайний» (1989), звертає увагу на «світ» офісів. За Жоржем Переком, так звані «загадкоV ві офіси» асоціюються з «низкою місць, завалених погано скріпленими документами, степлерами, обсмоктаними олівV цями, гумки яких більше не придатні для стирання, пожовклиV ми конвертами, які зазвичай неговіркі службовці пересилають вам «з офіса в офіс», змушуючи вас заповнювати формуляри, підписувати реєстри і чекати своєї черги» (Perec, 1989, с. 90). Цей стереотипний, трохи застарілий образ, який описується і Бальзаком, нагадує про обмеження бюрократичної системи. Але, за Жоржем Переком, офіс також є місцем для керівництва (генеральних директорів міжнародних корпорацій, фінансоV вих, рекламних та кіномагнатів, VIPVосіб, багатіїв чи керівниV ків держави); слово «офіс» визначається як «святая святих». Це «недосяжне для простих смертних місце» є символом влади. Анн МОНЖАРЕ ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 Архітектори, спеціалісти з ергономіки, дизайнери, виV робники офісного устаткування вже давно досліджують роV бочі простори і їхню сутність. Програмування приміщень об’єднує групу фахівців, котрі залучають соціологів у якості посередників (Recherches, спеціальне видання, 1992). ВнутV рішня архітектура приміщення, робочий простір, його форV ми, кольори і матеріал, устаткування та його вплив на самоV почуття службовців є саме тими темами, які обговорюють фахівці. Якщо до розгляду згаданих вище проблем звернутьV ся ще й гуманітарні науки, то саме дослідження впливу згаV даного оточення на працездатність зацікавить психологів1 та соціологів, які займаються вивченням впливу робочого простору на працівників. Етнологи недавно почали займаV тися дослідженням сфери послуг. Дені Гіго присвячує свої наукові праці етнології сучасних організацій (підприємств та адміністрацій). У його праці (Guigo, 1992) про автомоV більні підприємства у Франції та мерію в Аргентині провоV диться аналіз особливостей облаштування робочих місць. «Ідентифікація», «диференціація» і «сегментація» є ключоV вими поняттями в його інтерпретації груп, відносин, що виV никають між ними, і які утворюють основу влади. ОсмисV лення звичаїв у цих організаціях він супроводжує аналізом символічної та матеріальної культури. Таким чином, декор робочого кабінету аргентинського мера сприяє підтримуV ванню відносини між муніципальним службовцем і вищиV ми органами влади, духовенством чи поліцією. Тобто декор виступає в ролі показника системи цінностей. Але ці етнографічні підходи залишаються досить ізоV льованими. Більшість із них є неповними і недостатньо чіткими для осмислення розвитку матеріальної культури підприємства, і тому не можуть використовуватись для «передбачення антропології». Однак подібні шедеври і наукові праці сприяли виникV ненню гіпотези, що етнографія матеріальної культури офіV сів могла б допомогти контролювати використання та привласнення робочого простору. Вивчення конкретних його елементів (апаратура, інструменти, фурнітура, деV кор…) змогло б пояснити природу соціальних зв’язків на підприємствах та установах. І якщо ці елементи матеріV альної культури інформують навіть про організацію праці, відповідно до ієрархії просторів, вони, безперечно, дали б змогу розглянути на практиці позаробочий час і оцінити рівень впливу різних сфер позаробочого життя (особистоV го та публічного) на робоче місце. Ця стаття в жодному разі не претендує на розкриття всіх виV щеназваних тем, але наші попередні дослідження2 основного устаткування, засобів праці, декору різних паризьких офісів у будьVякому випадку допоможуть розкрити численні шляхи дослідження різних форм привласнення, що зустрічаються в даних робочих просторах. Подібні форми привласнення зусV трічаються, з одного боку, в декорі, який нав’язаний підприV ємством чи установою і виражається в архітектурі, устаткуванV ні і, з іншого боку, в декорі, яким керують працівники і/або група працівників зі своєї власної ініціативи. Інакше кажучи, тут ідеться про сприйняття «розподілу» робочого простору, роV зуміння стратегій підтримки робітниками комфорту на робоV чому місці, засоби пристосування, обмеження норм, нав’язаV них ієрархічними інстанціями, і, нарешті, створення інших інструкцій, які за необхідності затвердяться у нових нормах. Коли підприємство чи установа змінює свій стиль Оформлення підприємства, починаючи з обладнання чи ремонту, проводиться керівництвом з огляду на раціоV нальність та ефективність, а також на ознаку іміджу. Для нового керівника переоснащення офіса може стати спосоV бом вираження його впливу (Balandier, 1985). УмеблюванV ня установи вказує не лише на стиль управління устаноV вою, але й на ставлення керівника до своїх робітників. Без сумніву, персональний кабінет начальника демонструє і його власне відношення до роботи. Загальний офіс, персональний офіс, офіс директора усV танови — кожний із цих просторів варіює за зовнішнім виглядом. Оснащення офіса повідомляє не тільки про обов’язки, а й про посаду його власника. Досить часто офіс керівника установи є просторішим, краще освітленим, з кращим оснащенням: робочий стіл, м’які крісла, стіл для засідань. Специфічне обладнання вказує на значущість цього місця. Навіть розміщення офіса має значення для ціV єї посади. Тому він зазвичай розміщується на останньому поверсі. Хорошим прикладом цьому є короткий огляд офіV са уповноваженого культурної установи. На верхньому поV версі цієї установи в адміністративній зоні розміщений офіс уповноваженого. Він знаходиться у самому «серці» низки офісів (канцелярія, офіс керуючого справами, бухV галтерія), які сполучаються між собою за допомогою двеV рей. Офіси, віддалені від центрального, мають не більше одного входу що веде до коридору. Сам вхід до кабінету директора відділяється від коридору приймальнею. Це просторе приміщення тягнеться з четвертого по п’ятий прогін — практично величина офіса оцінюється кількістю прогонів. Наявність вікон по всій довжині стіни робить приміщення світлішим. Стеля і стіни пофарбовані в білий колір. Підлогу покриває цупкий сірий килим. З лівого боV ку знаходиться чудовий робочий стіл білого кольору, на якому можна побачити лампу, комп’ютер, телефон, підV ставку для папок і документи. У кожному кутку офіса є два чорних шкіряних крісла, розміщених одне навпроти іншоV го. На задній стіні офіса прикріплена гравюра. З правого боку, в глибині приміщення, в іншому кінці офіса, навпроти робочого стола, знаходиться книжкова шафа, на полицях якої можна побачити виставкові каталоги та безліч інших предметів: різноманітні дрібниці, подарунки чи сувеніри (кераміка, вироби з лози чи дерева…). Поряд із робочим столом, недалеко від книжкової шафи знаходиться стіл, отоV чений масивними стільцями з чорної шкіри. Приміщення умовно розділене на особистий робочий куток і простір для засідань. Уздовж вікон розміщені шафи, заповнені папками. Навпроти вікон — вбудовані шафи, які виконують роль своV єрідного архіву документів. Вбиральня (дзеркало й умиV вальник) ховається за такими самими дверима, як у цих шафах, на них прикріплена відповідна табличка. Даний опис потребує певних коментарів. Провідна роль офіса, стриманість дизайну приміщення, відсутність осоV бистих речей, специфічне обладнання відповідно до посаV ди — все це є ознакою не лише місця, а і його власника. В організації ж архітектурних просторів простежуються тісні зв’язки між певними послугами і обов’язковою роботою3. Етнологія міста110 Функція адміністративного впливу на якість послуг таV кож пов’язана з виробництвом, бухгалтерським обліком, управлінням…, включаючи оцінку обладнання та різномаV нітного устаткування. Архітектура приміщення відповідно продумана. Правила асигнування4 визначають викорисV тання офісного простору та устаткування: робочий стіл, конференцVзал, кафетерій, їдальня. Кожне з цих приміV щень має свою функцію. Робочі столи зазвичай обладнані відповідно до встановлених стандартів. Вибір покриття (килима чи ковроліна на підлозі), малюнка чи картини на стіні; кольорів (Пот, 1985)5 — білого чи переважно пасV тельного; прямого чи непрямого освітлення — під час проектування. Базове меблеве устаткування складається з робочого стола, стільців (іноді ергономічних), шаф (вбудоV ваних, стелажів, картотек, книжкових шаф), які укомплекV товані офісним чи інформаційним обладнанням. Офіс визV начається своїми знаряддями праці — для письма та зв’язV ку. Мікрокомп’ютер часто витісняє друкарську машинку, хоча у деяких секретарів вона співіснують. Таке подвійне використання пов’язане з інтенсивністю експлуатації. ТеV лефони — невід’ємні засоби зв’язку як за межами офіса, так і всередині його — підсилюють «армаду» офісного устаткуV вання та утилітарних об’єктів. Певні установи також оснаV щені телефаксом та абонентською телекомунікаційною мережею «мінітель». «Старовина» на підприємствах веде до накопичення та комбінування різних стилів. Так ергономічний стілець 90Vї лінії сірого кольору співіснує з білим стільцем 70Vх років з оранжевим сидінням. Подібний стандартний декор зазнав змін, що дозволило службовцям краще позначити свою робочу територію, а також підкреслити своє власне «я»6. «Бути як вдома» Перш ніж увійти до офіса, на вхідних дверях якого позV начено прізвище власника, слід звернути увагу на наклеєV ні малюнки, що вказують на зв’язок, встановлений між одV нією особою та іншими співробітниками, за яким можна охарактеризувати цю людину. Подібні предмети прикраV шають екстер’єр і доступні сприйняттю інших. ФормуванV ня особистого здійснюється не лише в інтер’єрі. Для створення декору офіса беруться об’єкти з різноманітV ними функціями. Матеріальне оснащення і фурнітура харакV теризуються тим фактом, що вони передують робітникові або надаються інтендантською службою, відповідно до його миттєвих чи довгострокових бажань, відповідно до поставлеV них вимог. Ці об’єкти можуть використовуватися поVрізному, а також бути пристосованими до індивідуальних вимог. Канцприладдя (папір, ручки…) найчастіше зникає і заV мінюється, або не повертається взагалі. Ножиці, степлери та інші предмети, що переходять із рук у руки, зазвичай мають позначки. Наклейка з іменем власника дає зрозуміV ти, що даний об’єкт є предметом особистого користуванV ня. Хоча часто спільне стає особистим. Елементи декору підсилюють зв’язки, що існують між члеV нами колективу. Предмети, розміщені на робочому місці, більшою чи меншою мірою пов’язані з професійною діяльнісV тю. Це можуть бути подарунки, всілякі дрібнички — сувеніV ри, які даруються колегами з нагоди повернення з відпустки, своєрідні «обереги» офіса (Gerome, 1984) чи подарунки, зробV лені стажерами на згадку про їх перебування. Вони розміщеV ні на очах у всіх або складені до шухляди. Той факт, що ці реV чі зберігаються на робочому місці, свідчить про ставлення до роботи і про відокремлення особистої сфери від робочої. Є речі, які робітник бере додому, а деякі залишає на роботі. Різноманітні малюнки, ксерокопії комічних картинок, листівки, фотографії (колективу, співробітників), плакати розміщуються в офісі. Прикріплені, приклеєні до стіни, в рамочках, на дверях — ці предмети іноді можуть повністю займати вказані поверхні. У бухгалтерії Національної компанії залізниць Франції, де зазвичай співпрацюють з різноманітними турагентствами, стіни заклеєні малюнками. Тут можна побачити вирізки з журналів: фотографії Джона Вайна, Мадонни, Патріка СабаV тьє, фото з вистави «Фатальні жінки», Генсбурга, Джонні ХолV лідея, платівки. Всі ці речі прикріплені до дверей шафи. НавV коло дзеркала розміщені фотографії дітей службовців, листівV ки з відпусток, групові фотографії, зроблені перед виходом на пенсію, гірлянди, які прикрашають приміщення. У рамочках чи прямо на стіні — колажі з текстів і/або малюнків, які доV повнюють робочий план, календар і записи про послуги. Як нам пояснили три співробітниці цієї служби, новини тут розміщуються, обговорюються і коментуються зазвиV чай з іронією. Таким чином ми дізналися, що вони вирішиV ли приклеїти картинку, що представляла «справу Сабатьє»7 з надписом «підтримує, щоб оплатити послуги адвоката». Початок антитютюнової кампанії став причиною створенV ня специфічної агітпродукції. «Фатальні жінки»8, «Джонні» закликали їх до участі у своєрідному дійстві. Найдивнішою є платівка: цей образ був запропонований двома співробітV ницями для їхнього шефа, оскільки останній, незважаючи на розвиток технологій, використовував слово «електроV програвач» замість «hiVfi системи», що дуже розважало його співробітників. Це зібрання малюнків оновлюється, проте деякі з них пожовкли від тривалого використання. Якість і значення документів визначає місце їх розташування. У цій установі існує звичка (напевно підсвідома) сортування доV кументів; розміщення фотографій відрізняється від звичайV ного наклеювання, фотографії зазвичай розміщуються навV коло дзеркала, на відміну від карикатур, розміщення яких хаотичне. Ці зображення несуть у собі інформацію про відV носини з іншими людьми і повсякденне життя як колективV не, так і особисте. Вони відкривають культуру людських взаємин, у яких самі виступають як головні дійові особи. Іноді всі ці речі використовуються для того, щоб приховати певні вади приміщення. Зображення, які можуть залишатися на одному місці протягом років (навіть після приходу нового власника приміщення), виступають засобом зв’язку, вимоги й іноді самовисміювання. Стиль декору символізує відношення до усталених норм, оригінальність, ставлення до робочого місця. З часом (через відсутність оновлення) його перестають помічати. Ці зображення більше не виділяються, вони просто перетворюються на частину інтер’єру і, певною мірою, їх нейV тральність виключає можливість повторного використання. Щоб забезпечити приємну атмосферу, підтримати зв’язок із «зовнішнім світом», працівники часто купують ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 А. Монжаре. «Почуватися комфортно у своєму офісі» 111 ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 або приносять до офіса всілякі дрібниці. Родинні фотограV фії, фотографії з відпусток стають частиною інтер’єру, зазV вичай їх прикріплюють до стіни або до робочого плану. Декоративні елементи вирізняються своєю різноманітV ністю. Вазони в офісі часто вказують на любов до садівницV тва, яка супроводжується обміном паростками та різномаV нітними методиками вирощування. На інших частинах стіV ни розвішені картини й афіші. Погане освітлення вимагає встановлення додаткових ламп. Різноманітні форми і колір роблять їх елементами декору. Наявність радіо ще раз підV тверджує необхідність зв’язку із «зовнішнім світом». Домашні предмети: кавник, чайник, плита мають місце в офісах жінок. «Цей спосіб життя змушує мене використоV вувати плиту, яку я намагаюся приховати». Споживання їжі є невід’ємною частиною неробочих годин в офісі; це може бути дозволено або заборонено, що змушує працівV ників вдаватися до прихованих дій. Часто внутрішніми правилами створюються певні обмеження. Контроль за поведінкою, безпекою частково пояснює існування цього явища. Алкоголь вживають зазвичай таємно, і пляшки реV тельно приховуються. Дозволяється вживання чаю та каV ви, і це сприяє облаштуванню місць для споживання їжі. Участь жінок у професійній діяльності сприяє проникV ненню особистого у професійну сферу, це виявляється не тільки у матеріальній культурі, яку вони поширюють, а й у їхніх розмовах. Чи зможуть вони колись поєднати особисV те з колективним під час щоденного ритуалу за чашкою каV ви? Нові вимоги (зазвичай з боку жінок) змушують комітеV ти при підприємствах надавати своїм співробітницям такі послуги, як прання, прасування, шиття, догляд за дітьми9. Чи споживають чоловіки те ж саме що й жінки? Чи вони надають перевагу автоматамVрозповсюджувачам напоїв, і чоV му вони обирають саме цей вид обслуговування? Чи мали б вони якусь користь від обладнання, яке встановили їхні співV робітниці? Одна жінка розповідає, що «у неї немає ні кавника, ні чайника, тому що вона вважає за краще виходити з офіса.» До подібних дозволених речей додаються й заборонені. УсV таткування використовується в особистих цілях; телефон, який забезпечує зв’язок із «зовнішнім світом», виступає таV кож у якості постійного засобу зв’язку з родичами під час роV боти. Можна сказати, що подібні предмети нерідко викорисV товуються не за своїм першочерговим призначенням. ЯскраV вим прикладом цьому є мікрокомп’ютер, який завдяки спеціV альним дискам перетворюється на ігрову приставку. Проте особисте використання комп’ютера для ігор не є секретом! В іншому кабінеті знаходиться своєрідна «перука» (цей предV мет зроблено з матеріалів, принесених на роботу), яка дає змогу виявити свою винахідливість. Так, у паризькому банку колеги молодої дівчини зробили для неї капелюх із шматочV ків жовтого та зеленого картону до дня Святої Катерини10 (традиційне свято незаміжніх дівчат 25Vрічного віку). У кульV турній установі робітник з відділу репродукції перетворив обV різки кольорового картону на букет і поставив його до горV щика. Подібні витвори часто доповнюють оздоблення офіса. Завданням усіх цих об’єктів є досягнення комфорту, але вони також вказують і на піклування з боку колег, керівника. Простір для робітників є проявом того, хто вони є насправді. Деякі працівники розповідають про те, як вони прибираV ли у своєму офісі, інші — про миття чи фарбування стін на робочому місці. І все це без допомоги спеціальних служб. «Знаєш, я прибираю пилюку, дезінфікую, а одного разу я наV віть поклав плитку. Ти ж розумієш. Я помив стіни, але це буV ло не те…». Подібні «втручання» потребують часто матеріV альних відшкодувань. Насолодитися такою «свободою» можV ливо лише в тих установах, які здатні відшкодувати збитки. Проте такі явища — виняток, оскільки працівники дуже рідV ко є справжніми господарями свого робочого місця. Ремонт усіх цих предметів на робочому місці є ознакою ставлення особистості до робочого місця та до інших праV цівників. Одні намагаються захистити себе і тому неохоче ділять свій робочий простір з іншими. Ось чому вони наV магаються повністю або частково установити його кордоV ни. Заповнення папок, коробок з устаткуванням, розміV щення телефону, мікрокомп’ютера та зміни в робочому плані використовуються для відмежування. Так, у своєрідному «музеї», який облаштувала одна жінка у своєму маленькому офісі, щоб забезпечити рухливість і доступ до «зовнішнього світу», робочі столи розташовані ліV терою U, офісне крісло знаходиться в центрі, що дозволяє одV ному працівникові мобільно включатись у різні види діяльV ності або одночасно працювати з кількома працівниками. Інша співробітниця пояснила мені, що все в її офісі розміщеV не з розрахунком на раціональне використання. Посібники з інформатики розміщено біля мікрокомп’ютера. У такий споV сіб вона відмежовує особисте від робочого. Предмети праці доступні для всіх, і їх упорядкування підлягає цьому принциV пу. «Особисто я не привласнюю свій робочий простір.» З’являються різноманітні способи мислення і сприйнятV тя робочого простору, де в першу чергу домінують критеV рії (особисті чи колективні) організації, дієвості, користі, чистоти, комфорту… Ми беремо участь у самоуправлінні, дозволеному в цьому просторі. Тому місця роботи стають місцем постійної творчості. Але до чого може призвести привласнення, а потім повV торне привласнення, і чи є цьому якісь межі? Поняття «повV торне привласнення» означало б індивідуалізацію робочого простору (колективну та/або особисту). Таке повторне привV ласнення є показовим для використання «неробочого часу». А воно в свою чергу змушує повернути зовнішні елементи на підприємство та/чи використовувати їх за першочерговим призначенням. Отже, ми маємо справу з низкою своєрідних просторів. Спостерігається явище створення «домашніх гнізV дечок» на робочому місці. Подібні речі визначають обмеженV ня у просторі, створюють ніші в постійних проблемах, які пов’язані з добробутом і (досить часто) з безпекою. Нейтральність місць: вплив примусу або розв’язання причин занепаду, опір системі. Установа чи підприємство може заважати робітнику чітV ко відокремлювати свою територію. Тут ідеться про «відмоV ву від власності». Керівні інстанції нав’язують устаткуванV ня, коли мова йде про вибір останнього. Примуси також є кон’юнктурними. Архітектура офісів, обов’язковий розпоV діл, навіть діяльність робітника, пов’язана з громадськістю, обов’язково стають причиною «нейтральності» місць. Етнологія міста112 Все починається з працівника, котрий сам віддаляється від свого «світу» праці. Про байдужість, недбале ставлення до своїх обов’язків на підприємстві часто свідчить відсутнісV ть особистих речей та декору. За словами однієї секретарки, бажання не поєднувати особисте з роботою пояснює цей вибір; небажання ризикувати, відстороненість — звичні явища в умовах нейтральності та прозорості, які так потрібV ні на роботі. «Всі можуть зайти до мого офіса, тут є все необV хідне, а якщо я виходжу — все в бездоганному стані.» Поняття «привласнення», «повторне привласнення», «відмова від власності», запозичені у ГуставаVНіколаса ФіV шера (1989), дають уявлення про загальну програму, яка дозволяє розглянути матеріальну культуру в динамічних термінах: вона з’явилася як найкраща підтримка створенV ня (і репродукції) соціальних зв’язків, які пов’язані з профеV сійною діяльністю. Іншими словами, для виникнення соціV ального зв’язку потрібен об’єкт. Матеріальна культура таV кож дозволяє розглянути вплив домашньої сфери і дозвілля на робочі місця. Матеріальна та нематеріальна культура: нові надходження Очікується дематеріалізація і/або гіперспеціалізація роV бочих просторів. Певною мірою це пояснюється бурхливим розвитком інформатики, телеінформатики і потужним розV витком віртуальних просторів. Насправді через еволюцію офісного оснащення спостерігається певна «оголеність» простору — нестача папок та іншого обладнання, яке раніV ше мало місце в офісі і тепер зникає» (Jockusch, 1992, 32). У Німеччині так само, як і у Франції, розвиток інформатики стає причиною зменшення офісного устаткування та фурніV тури. «Комп’ютер може замінити не тільки друкарську маV шинку, але й робочий стіл, папки, різноманітне обладнання, конференцVзал, рух. Усі просторові пристрої, рухомі чи стаV тичні, можуть мати на даний момент віртуального відповідV ника, що відповідає йому чи взагалі його замінює (Meurice Degwy, 1992, 62V63). Водночас відбувається процес гіперспеV ціалізації обладнання. Цей процес перетворює роботу праV цівника на діяльність, що необхідна для підвищення кваліфіV кації спеціаліста. Сфера обслуговування нещодавно змінила своє «обличчя» в плані переходу від культури професіональV ної до виконавчої. Зміни, пов’язані з матеріальною культуV рою, є нічим іншим, як відголосом цього процесу. Втім, через заміну професійної діяльності в офісі на віддаV лену роботу вдома11 відбувається спустошення робочого простору не тільки від працівників, а й від оснащення. Далі домашній простір має стати робочим місцем, що є абсолютV но незвичним явищем для такої категорії спеціалістів як працівники сфери послуг. Чи зможе робочий простір майV бутнього поділити службовців на «зовнішніх» і «внутрішV ніх«? Чи деперсоналізація робочих місць є засобом залякуV вання на противагу постійній проблемі з їх облаштуванV ням?12 Чи можна буде уявити в найближчому майбутньому підприємство, що існує лише на папері, без офіса, яке керуV ється лише на відстані за допомогою інформаційних та телеV інформаційних мереж? Обговорення матеріальної культури офіса втратить сенс. Але в будьVякому разі матеріальна кульV тура має стати показником соціальних звичаїв та їх змін. ISSN 0130C6936 / Народна творчість та етнографія / №6 2006 А. Монжаре. «Почуватися комфортно у своєму офісі» 113 1 Частково пов’язується з роботами Ж. Н. Фішера. 2 Ця стаття підсумовує попередні дослідV ження, які проводилися протягом 1994 р. у робочому середовищі офіса Національної компанії залізниць Франції, у музеї та інV ших матеріалах, зібраних під час опитуV вання; акцентується увага на святі Св. КаV терини в професійному середовищі париV жан (банки, великі магазини тощо). (La SeinteVCatherine à Paris de la fin du ХІХ siècV le à nos jours: Ethnographiе d’une fête urbaiV ne et professionnelle. Thèse, Paris X, 1992). 3 Переговори з начальником установи могли б збагатити це дослідження і вказаV ти на вільний чи примусовий вибір робоV чого простору. 4 Тьєррі Піллон визначає це положення в короткій статті, яка присвячена нормам та звичаям установи (1992). Щоб зрозуміV ти характер установи, керівник не повиV нен ігнорувати особисте бачення організаV ції, враховувати «особистий підхід до устаV леного» (за словами автора) і, таким чиV ном, зрозуміти методи перекваліфікації робочих місць, водночас представляючи нові форми самовираження, що пов’язані із самовираженням людини або групи осіб. 5 Перш ніж звернути увагу на кольороV ву символіку заводу, ця стаття звертається до елементів вираження, які присутні в коV льорах офісів. 6 Перегукується зі статтею Тьєррі ПілV лона. 7 У 1992V93 роках Патрік Сабатьє, автор різноманітних телепередач, наголосив на справі про грошове шахрайство і ухилення від сплати податків. 8 Вистава «Фатальні жінки» у своїй осV нові — селянська пародія. На сцені присутV ні дві карикатурні сільські жінки, котрі коV ментують новини й повсякдення. 9 Пов’язується зі статтею «Прання брудV ної білизни в офісі», Ізабель Дуазо, LibératiV on, понеділок, 24 жовтня, 1994. 10 Ритуальна річ, яка позначає незаміжV ню молоду жінку 25 років. 11 Пов’язується зі статтею «Середа, день віддаленої роботи», Сільвен Віленов, LibéV ration, понеділок, 26 вересня, 1994. 12 «…Йдеться про зміну значення «привласнення» робочого місця. Гнучкість графіка, розподіл праці, робота вдома та інші види невиходу на роботу і переміщенV ня робочого місця стають причиною його нейтральності, банальності та деперсонаV лізації. Можна працювати в офісі, при цьоV му не бути там присутнім і працювати майже всюди. З цієї точки зору фізична присутність працівника не є показником продуктивності праці; і навпаки, його відV сутність зовсім не є синонімом «лінощів» (Jockusch, 1992, 34). Примітки

Почуватися комфортно у своєму офісі. Матеріал для розмірковування над різними формами власності в робочому просторі

Репозитарії

Схожі ресурси