Володимир Вернадський і сучасна мінералогія

У статті в історичному контексті висвітлено роль В.І. Вернадського як реформатора мінералогії, який першим у світовій науці показав значущість природної історії мінералів і вивчення хімічних процесів, що зумовлюють зародження, ріст та змінення мінералів. Оновлена Вернадським мінералогія набула в У...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2023
Автори:	Павлишин, В.І., Пономаренко, О.М., Чернієнко, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201586
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія / В.І. Павлишин, О.М. Пономаренко, Н.М. Чернієнко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 45-56. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201586
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2015862025-01-24T19:38:58Z Володимир Вернадський і сучасна мінералогія Павлишин, В.І. Пономаренко, О.М. Чернієнко, Н.М. Статті та огляди У статті в історичному контексті висвітлено роль В.І. Вернадського як реформатора мінералогії, який першим у світовій науці показав значущість природної історії мінералів і вивчення хімічних процесів, що зумовлюють зародження, ріст та змінення мінералів. Оновлена Вернадським мінералогія набула в Україні потужного розвитку. Стисло розглянуто структуру, здобутки, історично значуще каміння та подальші перспективи мінералогії в Україні. Обґрунтовано доцільність пріоритетного розвитку прикладних робіт, спрямованих на створення нових гірничорудних галузей. The article highlights in historical context the role of V.I. Vernadsky as a reformer of mineralogy, who was the first in world science to show the importance of the natural history of minerals and the study of chemical processes that cause the genesis, growth, and changes of minerals. Reshaped by Vernadsky, mineralogy has developed vigorously in Ukraine. The structure, achievements, historically significant stones and further prospects of mineralogy in Ukraine are briefly considered. The advisability of the priority development of applied works aimed at the formation of new mining ore industries is substantiated. 2023 Article Володимир Вернадський і сучасна мінералогія / В.І. Павлишин, О.М. Пономаренко, Н.М. Чернієнко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 45-56. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.10.045 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201586 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Павлишин, В.І. Пономаренко, О.М. Чернієнко, Н.М. Володимир Вернадський і сучасна мінералогія Вісник НАН України
description	У статті в історичному контексті висвітлено роль В.І. Вернадського як реформатора мінералогії, який першим у світовій науці показав значущість природної історії мінералів і вивчення хімічних процесів, що зумовлюють зародження, ріст та змінення мінералів. Оновлена Вернадським мінералогія набула в Україні потужного розвитку. Стисло розглянуто структуру, здобутки, історично значуще каміння та подальші перспективи мінералогії в Україні. Обґрунтовано доцільність пріоритетного розвитку прикладних робіт, спрямованих на створення нових гірничорудних галузей.
format	Article
author	Павлишин, В.І. Пономаренко, О.М. Чернієнко, Н.М.
author_facet	Павлишин, В.І. Пономаренко, О.М. Чернієнко, Н.М.
author_sort	Павлишин, В.І.
title	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія
title_short	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія
title_full	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія
title_fullStr	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія
title_full_unstemmed	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія
title_sort	володимир вернадський і сучасна мінералогія
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201586
citation_txt	Володимир Вернадський і сучасна мінералогія / В.І. Павлишин, О.М. Пономаренко, Н.М. Чернієнко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 45-56. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT pavlišinví volodimirvernadsʹkijísučasnamíneralogíâ AT ponomarenkoom volodimirvernadsʹkijísučasnamíneralogíâ AT černíênkonm volodimirvernadsʹkijísučasnamíneralogíâ
first_indexed	2025-07-17T08:50:11Z
last_indexed	2025-07-17T08:50:11Z
_version_	1837883425728495616
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 45 doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.10.045 ВОЛОДИМИР ВЕРНАДСЬКИЙ І СУЧАСНА МІНЕРАЛОГІЯ У статті в історичному контексті висвітлено роль В.І. Вернадського як ре- форматора мінералогії, який першим у світовій науці показав значущість природної історії мінералів і вивчення хімічних процесів, що зумовлюють зародження, ріст та змінення мінералів. Оновлена Вернадським мінерало- гія набула в Україні потужного розвитку. Стисло розглянуто структуру, здобутки, історично значуще каміння та подальші перспективи мінерало- гії в Україні. Обґрунтовано доцільність пріоритетного розвитку приклад- них робіт, спрямованих на створення нових гірничорудних галузей. Ключові слова: В.І. Вернадський, мінералогія, мінералогічні наукові школи, структура мінералогії, історичне каміння, гірничорудна галузь, прикладна мінералогія. Володимир Вернадський — мінералог. Академік В.І. Вернад- ський був видатним мислителем і натуралістом, фундатором нових дисциплін і наукових напрямів, істориком і організато- ром науки. Але передусім Володимир Іванович був «найвидат- нішим мінералогом світу» 1. Про це свідчить не лише те, що у його науковій спадщині найбільшу частку становлять саме мі- нералогічні праці (серед них — світового рівня монографії «До- свід описової мінералогії», «Історія мінералів земної кори», підручник «Мінералогія»), а й надзвичайна увага вченого до всебічного вивчення мінералів. Він зумів глибоко проникнути у внутрішній світ мінералів, зрозуміти їхню природну історію, висвітлити взаємозв’язок неорганічної й органічної природи і на цих засадах створити атомістичні науки — геохімію, біо- геохімію, вчення про біосферу. Цікаво, що вже на схилі літ у доповіді 2 В.І. Вернадський зі знавався: «Я в старості перейшов на іншу спеціальність …, але я мінералог». В.І. Вернадський — реформатор мінералогії. Світогляд Вернадського у студентські роки значною мірою формувався під впливом ідей геніального хіміка Д.І. Менделєєва і знаме- нитого ґрунтознавця В.В. Докучаєва. Від першого він, зокрема, отримав глибокі знання з хімії, засвоїв ідеї періодичної зміни 1 Власов К.В. Владимир Иванович Вернадский. Записки Всесоюз. мине- рал. о-ва. 1945. № 1. С. 7—9. 2 Речь на Общем собрании АН СССР 30 мая 1941 г. ПАВЛИШИН Володимир Іванович — доктор геолого-мінералогічних наук, професор, завідувач відділу «Мінералогічний музей імені академіка В.І. Вернадського» Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України ПОНОМАРЕНКО Олександр Миколайович — академік НАН України, директор Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України ЧЕРНІЄНКО Наталія Миколаївна — кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник відділу «Мінералогічний музей імені академіка В.І. Вернадського» Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України СТАТТІ СТАТТІ ТА ОГЛЯДИТА ОГЛЯДИ 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ властивостей хімічних елементів, які невдо- взі успішно використав і концептуально роз- винув у вченнях про парагенетичні асоціації елементів, ізоморфізм елементів, у концепції про мінералогію як хімію Землі. Тут доречно згадати запис в «Автобіографії» вченого: «Не можна бути мінералогом, не будучи при цьому хіміком...»3. В.В. Докучаєв був професором мінералогії, але працював переважно в галузі ґрунтознав- ства. Він відіграв провідну роль у формуванні генетичних поглядів Володимира Івановича, вперше звернув увагу на динамічний бік міне- ралогії, вивчення мінералів у часі. Під час свого першого закордонного відря- дження (1888—1890) В.І. Вернадський отри- мав запрошення на кафедру мінералогії Мос- ковського університету, в якому, за оцінкою Володимира Івановича, «мінералогії як науки на рівні того часу не було», і тому, не гаючи часу, він кардинально перебудовує викладан- ня мінералогії: «Я поклав в основу широке ви- вчення мінералогічних процесів земної кори, звертаючи основну увагу на процес, а не лише на вивчення продукту процесу (мінералу), на динамічне вивчення процесів, а не тільки на статичне вивчення їх продуктів...»4. Генетичні уявлення молодого Вернадського стисло викладено в його маловідомій нині пра- ці «Генезис мінералів», надрукованій в Енци- клопедичному словнику Ф. Брокгауза, І. Еф- рона 5. В ній автор пише: «Кожний мінерал є па м’ят кою фізичного або хімічного процесу, який пройшов на Землі, інколи, можливо, і дуже давно. Вивчивши мінерали якого-небудь певного місця на земній кулі й визначивши їх генезис, ми можемо відновити картину хіміч- них процесів, які змінювали один одного в цій місцевості. Від цих окремих проявів хімічного життя на Землі ми можемо підійти до більш загального уявлення про генетичні умови різ- 3 Страницы автобиографии В.И. Вернадского. Москва: Наука, 1981. 4 Вернадский В.И. Избранные сочинения. В 5 т. Т. 4, кн. 1. Москва: Изд-во АН СССР, 1959. 5 Вернадский В.И. Генезис минералов. В кн.: Энцикло- педический словарь. СПб., 1892. Т. 8. С. 306—311. них частин земної кулі як на поверхні, так і про зміну умов генезису мінералів у шарах різної глибини, нарешті, зміну генетичних явищ з плином часу. У цьому полягає наукова й прак- тична цікавість генезису мінералів». Далі Во- лодимир Іванович додає: «Знаючи умови гене- зису мінералів, ми здатні будемо вирішити, за яких умов і в яких місцевостях можна очіку- вати ті чи інші руди важливих металів». Інші розділи цієї праці присвячено характеристиці умов залягання мінералів у природі, парагене- зису мінералів, генерацій мінералів, способів і факторів утворення мінералів. Завершив стат- тю автор критично: «Доладного (зв’язного) вчення про генезис немає». Ранній московський період наукової ді- яльності В.І. Вернадського відомий початком публікації «Досвіду описової мінералогії» (1908) — унікальної праці із загальної та регі- ональної мінералогії. В ній істотно поглиблено започатковану в 1890-х роках перебудову міне- ралогії на хіміко-генетичних засадах. У перед- мові до цієї книги Володимир Іванович пише: «Основним завданням є перегляд природних хімічних сполук Землі з погляду хімічних про- цесів, що в ній відбуваються. Це, на мою думку, є головним завданням мінералогії, яка, поді- бно до хімії, має вивчати не тільки продукти хі- мічних реакцій, але й самі процеси реакцій...» 6. Найбільш повно й переконливо свій по- гляд на оновлену ним мінералогію як хімію земної кори В.І. Вернадський виклав у вида- ній в 1925—1927 рр. «Історії мінералів земної кори» 7. Ця фундаментальна праця висвітлює питання утворення та перетворення мінералів і ґрунтується на динамічній концепції, яка вра- ховує істотну роль живих організмів у генези- сі мінералів. До сказаного вище додамо, що в «Досвіді», ймовірно, уперше у світовій літера- турі наведено досить повні відомості про роль людини, її праці в генезисі мінералів, грандіоз- ні негативні наслідки якої ми, як і передбачав 6 Вернадский В.И. Избранные сочинения. В 5 т. Т. 2. Москва: Изд-во АН СССР, 1955. 7 Вернадский В.И. Избранные сочинения. В 5 т. Т. 4, кн. 1. Москва: Изд-во АН СССР, 1959; Т. 4, кн. 2. Мо- сква: Изд-во АН СССР, 1960. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 47 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ автор, відчуваємо нині, обґрунтовано ідею про зміну хімічних реакцій Землі з плином часу, тісно пов’язану з геологічною історією плане- ти. Ця ідея згодом переросла в один з перспек- тивних наукових напрямів сучасної мінерало- гії — історичну мінералогію. В.І. Вернадський поставив принципово нові завдання мінералогії, долучивши до них і проблему генезису мінералів: «Мінералогія являє собою хімію земної кори. Її завдання — вивчення як продуктів природних хімічних процесів, так і власне процесів»8. За цими про- дуктами та за їх поєднанням він відновлює хімічний процес і його умови, що привели до утворення саме цих продуктів та їх поєднання. Особливу увагу Володимир Іванович приді- ляв з’ясуванню закономірностей поєднання мінералів — їх парагенезисів. Він вважав вчен- ня про парагенезис мінералів засадничим у мінералогії: «Лише шляхом точного і повного вивчення парагенезису мінералів можна на- близитися до широких узагальнень...»9. І дони- ні актуальною залишається теза вченого про те, що при визначенні парагенезису, відтворен- ні історії мінералу або цілого родовища вирі- шальне значення має з’ясування послідовності виділення генерацій мінералів (за сучасною термінологією — генераційний аналіз): «По- слідовність генерацій — дуже міцна закономір- на парагенетична ознака...»10. Хімічний склад земної кори — параметр, що постійно змінюється внаслідок безперервної дії хімічних реакцій, які тісно пов’язані між со- бою й разом створюють складну, змінну в часі систему хімічних рівноваг Землі. У глобаль- ному процесі зміни хімічного складу Землі Вернадський вбачав істотну роль живої ре- човини — сукупності живих організмів. Його висновок — живій речовині властива хімічна активність, завдяки якій в природі утворилися численні, інколи значної маси, мінерали (на- 8 Вернадский В.И. История минералов Земной коры. Т. 1. Петроград, 1925. 9 Вернадский В.И. Избранные сочинения. В 5 т. Т. 4, кн. 1. Москва: Изд-во АН СССР, 1959. 10 Там само. приклад, унікальні родовища сірки в Перед- карпатті), — став керівним у нашій мінералогії. Отже, В.І. Вернадський уперше у світовій практиці висунув історію мінералів як провід- ну тему і намагався ретельно відновити хімічні процеси, внаслідок яких мінерали утворюва- лися, змінювалися і зникали. Оновлена ним мінералогія набула в Україні всебічного роз- витку, передусім завдяки плідному функціону- ванню наукових шкіл. Здобутки та структура мінералогії в Україні. Найбільші здобутки мінералогії в Україні пов’язані зі створеними в 1940-х — 1990-х роках чотирма всесвітньо відомими на- уковими мінералогічними школами: 1) регіонально-мінералогічна школа акаде- міка Євгена Лазаренка; 2) термобарогеохімічна школа професора Миколи Єрмакова; 3) кристалохімічна школа академіка Олек- сандра Поваренних; 4) школа фізики мінералів професорів Івана Матяша, Олексія Платонова, Аркадія Таращана. Перша (під назвою мінералогічна) і друга школи зародилися на геологічному факультеті Львівського національного університету іме- ні Івана Франка і були офіційно затверджені Міністерством освіти і науки України, третя і четверта — в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України. Діяльність цих шкіл детально висвіт- лено у багатьох публікаціях 11. У доробку наукових шкіл — високого рів- ня досягнення вчених України у регіональній, систематичній та генетичній мінералогії, кри- сталохімії та фізиці мінералів, мінералогічній кристалографії, біо- та наномінералогії, експе- риментальній, космічній та прикладній міне- ралогії, музейній справі. Ці напрями успішно розвивають нині учні й соратники видатних вчених-фундаторів. В останні десятиліття за- родилися, але повнокровно ще не визріли такі 11 Павлишин В., Матковський О., Довгий С. Історія мінералогії в Україні від 90-х років ХХ ст. і донині. Київ, 2022; Павлишин В.І. Мінералогія в незалежній Україні (1991—2021). Мінерал. журн. 2021. Т. 43, № 3. С. 3—39. 48 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ школи, як мінералого-технологічна Б.І. Пиро- гова і В.Д. Євтєхова (Кривий Ріг), мінерало- го-прикладна Ю.Ю. Юрка і Ю.О. Полканова (Сімферополь), біомінералогічна Ф.В. Зузука і О.Б. Брика (Луцьк, Київ). Структура сучасної мінералогії в Україні. Історично мінералогія подолала як в Укра- їні, так і в усьому світі тривалий та складний шлях — від зародження єдиного (недиферен- ційованого) уявлення до сучасного розгалуже- ного знання про мінерали. Структура сучасної мінералогії в Україні є такою: • регіональна мінералогія — охоплює спеці- алізований мінералогічний, мінералого-гео- хімічний, генетичний, мінералого-техноло- гічний, методичний, кадастрово-описовий на- прями, вивчення окремих мінералів та їхнього типоморфізму, мінералогічне районування території України, хронологію відкриття міне- ралів у надрах України; • систематична мінералогія; • генетична мінералогія — включає онтогенію, термобарогеохімію, типоморфізм мінералів, нові генетичні типи мінеральних комплексів; • кристалохімія мінералів; • фізика мінералів; • мінералогічна кристалографія — охоплює такі напрями, як кристалічна структура і зо- внішня форма кристалів, симетрійний аналіз і кристаломорфологічний аналіз мінералів України; • експериментальна і фізико-хімічна мінера- логія; • біомінералогія — біомінерали в земній корі, біомінерали в організмах рослин, тварин та людини; • космічна мінералогія; • наномінералогія; • прикладна мінералогія — включає пошу- кову мінералогію, технологічну мінералогію, наномінералогічні технології, гемологію, нові види мінералогічної сировини, техногенну мінералогію, мінералогічне картування, міне- ралогічне матеріалознавство, екологічну міне- ралогію, медичну мінералогію, мінералогічну експертизу; • музейна справа. Елементи структури сучасної мінералогії в Україні мають різний статус, усталену та не- усталену термінологію, загалом відповідають європейському рівню розвитку, однак різні на- прями по-різному якісно наповнені. Привер- тає увагу відсутність у структурі розділу «Нові мінерали». Немає поки що і «ядерної мінера- логії», яка вже пройшла стадію зародження і стала на шлях становлення, але ще не наповне- на достатнім фактичним матеріалом. Йдеться про новий напрям на стику ядерної фізики та мінералогії, покликаний вивчати властивості, склад і практичне значення мінералів, які зу- мовлені будовою атомних ядер (А.А. Вальтер). Історичне каміння в Україні. Історичне ка- міння — це своєрідна візитівка будь-якої кра- їни з добре розвиненою мінерально-сировин- ною базою, зокрема й України. В її мінералогіч- ному царстві чільне місце посідають такі істо- рично значущі мінерали, як пірофіліт, кіновар, лабрадор, кварц, топаз, берил, бурштин. Вони добре досліджені, знані у світі, модні, прикра- шають музейні зібрання, неодмінно присутні в навчальних колекціях, викликають сталий інтерес гемологів, ювелірів, мистецтвознавців, скульпторів, колекціонерів, істориків. Згадаймо лише одну сторінку з біографії кристалів кварцу з Волинського родовища. Волинський кварц було визнано експертами найякіснішим п’єзокварцом серед кварцових родовищ СРСР, його видобуток значною мі- рою сприяв розвитку космічної та військової галузі в цій країні. На рис. 1 наведено фото деяких історично значущих мінералів в Україні. З усіх перелічених вище наукових напрямів з певних причин далі говоритимемо здебіль- шого про прикладну мінералогію, яка в Україні посідає важливе місце як в академічній, так і в університетській науці. Їй присвячено чима- ло публікацій, які свідчать про нерівномірний розвиток її розділів і брак підсумкових фунда- ментальних праць. Якщо коротко, прикладна мінералогія в Україні — це один підручник, один навчальний посібник, одна наукова мо- нографія, кілька розділів у монографічних працях іншого спрямування, низка захищених ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 49 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ докторських і кандидатських дисертацій, чис- ленні наукові статті і дві ґрунтовні програми розвитку трьох галузей — каменебарвної, зо- лоторудної та рідкіснометалевої12. Шляхи розвитку та доля мінералогії в Україні. Відомо, що В.І. Вернадський особли- во переймався долею мінералогії в 20-х — 30-х роках ХХ ст., коли, на його думку, поряд з тео- ретичними проблемами виник «цикл великих і 12 Павлишин В., Матковський О., Довгий С. Історія мінералогії в Україні від 90-х років ХХ ст. і донині. Київ, 2022; Павлишин В.І. Мінералогія в незалежній Україні (1991—2021). Мінерал. журн. 2021. Т. 43, № 3. С. 3—39. цікавих завдань різко іншої логічної категорії. Це проблеми прикладної мінералогії»13. Ро- зуміючи, що перехід мінералогії на нові щаблі розвитку і вихід на рівень державних завдань з позицій чистої науки навряд чи можна здій- снити, вчений вбачав у прикладній мінералогії ефективний важіль впливу на прискорення в мінералогічній науці: «Хоч sub asternitatis (з точки зору вічності) досягнення чистої науки, що підіймають на новий високий рівень люд- ську думку, по суті набагато більш значущі і, зрештою, в історії і планети, і людства більш 13 Вернадский В.И. Задачи минералогии в нашей стране (1917—1927). Природа. 1928. № 1. С. 21—40. Рис. 1. Історичні кристали з Волинського родовища: а — топаз «Академік Ферсман» (2,107 кг); б — топаз «Каз- ка» (2,814 кг); в — паралельний зросток кристалів топазу ільменського типу (6,798 кг); г — призматичний крис- тал берилу «Академік Євген Лазаренко» (4,879 кг); д — зрощені кристали берилу «Апостоли Петро і Павло» (6,009 кг); е — кристал берилу «Професор Павлишин» (2,683 кг); ж — кристал берилу з розчиненою головкою (995048 мм). Музей коштовного та декоративного каміння, смт Хорошів е 50 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ могутні, ніж найбільші завоювання приклад- ного знання, — у поточному житті для сучас- ників набагато більше значення мають великі досягнення прикладного знання»14. Вважаємо, що й сьогодні варто дослухатися до ідеї вису- нення на передній план прикладної мінерало- гії як стимулу розвитку всіх наукових напря- мів мінералогії. У часи діяльності В.І. Вернадського сфера застосування прикладної мінералогії зводила- ся здебільшого до мінералогічного обслугову- вання вчення про корисні копалини. Нині, як і мріяв В.І. Вернадський, сучасна прикладна мінералогія істотно ширша і є складним ба- гатофункціональним розділом мінералогії, покликаним напрацьовувати наукові засади практичного використання мінералів і міне- ралогічних знань для пошуку та оцінки родо- вищ корисних копалин, створення економічно прибуткових і екологічно чистих технологій переробки мінеральної сировини, обґрунту- вання нових видів сировини, синтезу техніч- но корисних кристалів, виявлення корисних і шкідливих для здоров’я людини властивостей мінералів, їхніх декоративних якостей тощо. Ефективність втілення в життя зазначеного шляху розвитку мінералогії, крім кваліфікації мінералогів і стану лабораторної бази, визна- чатиметься ще й інвестиційною політикою в геологічній науці, зацікавленістю влади та відповідними організаційними заходами, на- самперед створенням єдиного міжвідомчого наукового центру, наприклад міжгалузевого Інституту прикладної мінералогії, який по- вністю координуватиме роботу всіх мінерало- гічних осередків. Тепер розглянемо кілька пропозицій щодо створення в Україні гірничорудних галузей. Аналіз мінерально-сировинної бази України та перспектив її розширення дає підстави вва- жати актуальними та першочерговими в Укра- їні мінералогічні дослідження в таких регіонах і таких об’єктів: 1) Азовського цирконій-рідкісноземельного родовища, рудопроявів Zr-TR мінералізації в 14 Там само. інших структурах Приазов’я і на Волинському блоці; 2) рідкіснометалевих родовищ Інгульського мегаблока; 3) родовищ і рудопроявів золота на Україн- ському щиті; 4) родовищ і рудопроявів міді; 5) кварцових жил на Українському щиті; 6) 8 родовищ каменебарвної сировини. Вірогідно, саме ці об’єкти після всебічно- го вивчення й детальної розвідки під час екс- плуатації стануть підґрунтям для значного зростання економіки, зародження й розвитку в Україні нових галузей — рідкіснометалевої, потужної золоторудної, каменебарвної, мідно- рудної, кварцової. Проблеми створення рідкіснометалевої галузі. Україна — багата рідкіснометалева про- вінція (Li, Be, Sc, Y + TR, Zr + Hf, Ge, Ta, Nb), має 12 родовищ. Є навіть можливість експорту деяких рідкісних металів (Li, Zr). Але крім роз- відки для створення галузі необхідно з’ясувати комплексне значення родовищ, виявити техно- логічні сорти руд (мінералогічне картування), напрацювати безвідвальні технології перероб- ки руд, вирішити екологічні проблеми (вміст шкідливих канцерогенних домішок), забез- печити маркетинг родовищ. Усі ці проблеми та шляхи їх подолання докладно розглянуто в розробленій під керівництвом М.П. Щербака, В.І. Павлишина, В.М. Загнітка програмі «Рід- кісні та благородні метали України» (1999), а також у численних статтях, опублікованих у «Мінералогічному журналі». Серед відомих на цей час рудних об’єктів слід відзначити унікальні та великі родовища. Це насамперед Пержанське родовище берилію, яке являє собою поки що єдиний у світі про- мисловий тип високоякісних гентгельвінових руд у лужних метасоматитах, що супроводжу- ється рудами рідкісних земель, цирконію, ніо- бію, танталу, олова, флюориту, особливо ітрій- флюориту, тобто це родовище є комплексним. Азовське Zr-TR родовище — найбільше у Євро- пі і може стати основним джерелом рідкісних земель для всього континенту. Полохівське, Станкуватське і Шевченківське родовища лі- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 51 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ тію завдяки наявності петаліт-сподуменових пегматитів характеризуються високим рівнем концентрації Li, зближенням із золоторудни- ми і урановими полями, близькістю до діючих гірничорудних підприємств. До перспектив- них належить також Мазурівське родовище цирконій-ніобій-танталових руд. Цікаві прикладні ідеї щодо створення в Україні потужної рідкіснометалевої галузі на- ведено в нещодавній публікації одного з авто- рів статті спільно з колегами15. Україна ще й визначна титан-цирконієва провінція, де розробляються Малишівська і Волинська групи комплексних родовищ. Ос- тан нім часом інтерес до них зростає, про що свідчить надходження інвестицій. Золоторудна галузь. Золото — типовий благородний метал, але нині значно зросло його застосування у високонаукомістких тех- нологіях. Якщо ця тенденція збережеться, то досить швидко золото втратить значення банківського металу. Важливо також, що по- силена експлуатація багатих золотих копалень може в найближчі 10—20 років призвести до відпрацювання їх високоякісних запасів, яке не вдасться цілком компенсувати новими по- тужностями. Україна може скористатися цією сприятливою для неї ситуацією, підготувавши до освоєння власні родовища, насамперед на території Українського щита. Світовий досвід показує, що прогнозування золотого зруденіння, яке ґрунтується на кон- цепції полігенності, має високу вірогідність відкриття великих і комплексних родовищ. Оскільки мінералогічні критерії полігенності родовищ добре напрацьовані, доцільно ско- ристатися ними для вивчення золоторудної мінералізації України з метою з’ясування по- ходження родовищ — полігенного чи непо- лігенного. Варто пам’ятати, що основною мі- нералогічною ознакою полігенності родовищ 15 Пономаренко О.М., Шеремет Є.М., Козар М.А., Шпи- льовий Л.В., Стрекозов С.М., Ніколаєв І.Ю., Крив- дік С.Г., Сєтая Л.Д. Передумови створення гірничо- рудного вузла в Приазов’ї як основи формування та розвитку рідкіснометалево-рідкісноземельної галузі України. Мінерал. журн. 2020. Т. 42, № 2. С. 74—89. є просторова суміщеність поліхронних і гене- тично різних, часто несумісних мінеральних асоціацій. Інші проблеми, які потрібно подола- ти на шляху до створення золоторудної галузі, окреслено у згаданій вище Програмі. Найдавнішою золотоносною провінцією є Український щит. Тут розвинуті як типові для докембрію формації граніт-зеленокам’яних по- ясів, так і «нестандартні» прояви золото-квар- цової та золото-сульфідно-кварцової формацій у давніх ендербіт- та гнейсово-гранулітових поясах, а також золото-сульфідно-кварцова формація, пов’язана з тектоно-метасоматич- ними зонами. У межах Донбасу золоторудне і срібло-поліметалеве зруденіння тяжіють до чорносланцевої флішоїдної алеврито-глинис- тої формації карбону. У межах Мармароської зони Карпат золоторудна мінералізація також розвивається на фоні чорносланцевої формації та приурочена до кварц-хлоритових сланців і кварц-карбонатних порід. Наймолодше зо- лоте зруденіння Закарпаття пов’язане з анде- зит-ріолітовим вулканізмом і концентрується в апікальних частинах вулканічних структур. Розсипні золотоносні формації виявлено в прибережно-морських та алювіально-делюві- альних відкладах фанерозою (алювій Дністра, розсипи Карпат та ін.). Згадані типи золотоносних геологічних фор- мацій створюють потенційну можливість для рудоутворення, продуктивна реалізація якого відбувається в особливих умовах. До головних факторів рудоконцентрації належать: наскріз- ні зони активізації та локальні тектоно-маг- матичні зони; рудоносні тектоніти, мілоніти, катаклазити, брекчії; інтенсивні і багатоетапні метасоматичні процеси з утворенням скарнів, вторинних кварцитів, аргілізитів, березитів, пропілітів, лиственітів, особливо зон окварцу- вання, осланцювання, сульфідизації. На основі виявлених металогенічних за- кономірностей і факторів рудоконцентрацій зроблено прогнозну оцінку всіх вивчених площ. Найбільший металогенічний потенціал у загальному балансі прогнозних ресурсів має Український щит (65 %), менший — Карпати (25 %) і Донбас (10 %). Для продовження по- 52 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ шуково-розвідувальних робіт рекомендовано такі родовища: • з розвіданими запасами, перспективними щодо приросту внаслідок дорозвідки флангів і глибоких горизонтів, — Мужіївське, Сауляк, Бобриківське; • для постановки і продовження гірничо- бурової розвідки — Біганське, Майське, Клин- цівське, Юр’ївське, Сергіївське, Балка Золота, Балка Широка; • для започаткування пошуково-оціночних робіт — Куклянське, Квасовське, Капітанівське, Гострий Бугор, Журавське. Наявні дані дають підстави вважати терито- рію України одним з нових золотоносних ре- гіонів світу, які мають значний золотоносний потенціал. Тут є можливість відкриття вели- ких родовищ золота, розробка яких буде рен- табельною в сучасних ринкових умовах. На- самперед це стосується родовищ Українського щита в межах Центрально-Української мегазо- ни рудоконцентрації. Каменебарвна галузь. Фактично йдеться про відновлення галузі. В Україні функціо- нувало унікальне підприємство «Західкварц- самоцвіти», яке за часів СРСР було єдиним у країні підприємством із замкнутим циклом — від пошуків, розвідки та видобутку коштов- ного каміння до отримання кінцевого про- дукту — широкого асортименту ювелірних та інших виробів. Вісім родовищ і 300 рудопроявів коштовно- го каміння — досить солідна мінерально-сиро- винна база, але до Волинського родовища при- кута особлива увага мінералогів і гемологів Європи та Америки. У 1970-х — 1980-х роках було здійснено великий обсяг пошуково-оці- нювальних робіт, зокрема за мінералогічни- ми критеріями, активну участь у яких брала академічна наука, насамперед Інститут геохі- мії і фізики мінералів АН УРСР (нині — Ін- ститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України). Після розпаду СРСР почався рух у бік ство- рення комплексної програми розвитку каме- небарвної галузі України: було організовано робочу групу на чолі з О.М. Платоновим і В.І. Павлишиним, до якої час від часу долучав- ся К.Ю. Єсипчук, відбулося кілька нарад, зо- крема у ВО «Західкварцсамоцвіти», яке було рекомендовано визнати провідною установою з практичного розвитку каменебарвної галузі. Врешті-решт було підготовлено комплек- сну програму розвитку каменебарвної галу- зі в Україні. Це, до речі, була перша і остання галузева програма України, яка ґрунтувалася на засадах мінералогії й гемології. Вона була дуже ретельно опрацьована, розрахунки сиро- вини та виробів у ній наведено з точністю до 1 кг. Програму високо оцінив Олександр За- рицький, тоді друга особа в Держкомгеології України. Невдовзі професора В.І. Павлиши- на наказом голови Держкомгеології України було призначено науковим керівником цієї програми. На урядовому рівні широкого роз- витку почали набувати наукові аспекти роз- будови каменебарвної галузі, зокрема органі- зовано виставку-ярмарок і науковий симпозі- ум «Кам’яні барви України». Однак невдовзі прийшла велика біда — почалася економічна криза і гроші закінчилися. Волинське родови- ще потрапило під мокру консервацію. Це озна- чає, що видобуток у ньому будь-якої сировини заборонено. Проте на зовнішні ринки, напри- клад на виставки у Тусоні (США) і Мюнхені (Німеччина), надходять зразки кристалів то- пазу та інших мінералів, і не зі старих запасів, а щойно видобуті, хоча Волинське родовище формально не експлуатується. Тож маємо па- радоксальну ситуацію: Українська держава, влада на місцях втратили контроль над надра- ми, насамперед над найприбутковішою їх час- тиною. І так буде доти, доки існує корупція — основний двигун нелегальної розробки надр. Міднорудна галузь. Серед кольорових ме- талів мідь стоїть на першому місці за обсягом споживання і впливом на розвиток економіки. В Україні й досі немає жодного розвіданого ро- довища міді, однак є добра перспектива ство- рення її власної мінерально-сировинної бази. Це насамперед поклади міді в базальтах трапо- вої формації Волині. Мідь — полімагматогенний і взагалі поліге- нетичний мінерал, тобто формується атомами, ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 53 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ що належать як до базальтофільних, так і гра- нітофільних елементів. Звідси певною мірою випливає проблема генезису міді Волині. Ми достеменно не знаємо, яка генерація (можли- во, й не одна) формує промислове зруденіння. Прогнозні ресурси нині оцінюють у ~27 млн т. Залишається відкритим також питання про первісне джерело міді — ендогенне глибинне, базальтове, з вмісних порід чи змішане. При цьому перспектива обнадійлива — 150 пер- спективних проявів. Кварцова галузь. Нині в Україні склалася парадоксальна ситуація: нам потрібна кварцо- ва сировина, монокристали та вироби з кварцу; кварцова сировина у надрах є, однак вона не розвідана, недостатньо і нерівномірно дослі- джена, а тому її не видобувають, не переробля- ють і не використовують (за винятком кварцо- вих пісків і деяких кварцитів). Найбільша перспектива кварцової сировини в Україні пов’язана з гідротермальними жи- лами (переважно Українського щита). Серед них на особливу увагу заслуговують три рудо- прояви16 — Ленчинський (Північно-західний район Українського щита), Арсенівський (Ін- гуло-Інгулецький район) і Скляна Гора (При- азов’я). Саме вони мають стати першочерго- вими об’єктами для проведення розвідки, яка обов’язково потребує наукового супроводу. У цих рудопроявах на незначній глибині зосеред- жено величезні прогнозні ресурси, але кварц тут мало досліджений. Найчистішим серед зазначе- них рудопроявів виявився кварц Ленчинського рудопрояву. Кварц можна використовувати для виготовлення кварцового скла, вирощування монокристалів як технічного, так і ювелірного призначення. Перші якісні кристали із шихти жильного кварцу України вирощено під керів- ництвом професора Г.Т. Остапенка в Інститу- ті магнетизму НАН України. Перспективним може бути також використання жильного квар- цу України для виробництва оптичного кварцо- вого скла, скловолокна, художнього кришталю, спецкераміки, сировини для отримання високо- 16 Черниш Д.С. Мінералогія перспективних рудопроя- вів жильного кварцу Українського щита. Автореф. дис. канд. геол. наук. Київ, 2003. а б в Рис. 2. Аудиторія імені В.І. Вернадського в ННІ «Ін- ститут геології» Київського національного універси- тету імені Тараса Шевченка: а — кам’яна табличка на аудиторії (художник К.В. Павлишин); б — професор В.І. Павлишин розповідає про навчальну колекцію мінералів; в— прийшов науковий онук до діда-генія — В.І. Павлишин в аудиторії біля погруддя В.І. Вернад- ського 54 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ а б Рис. 3. Колекція Мінералогічного музею імені В.І. Вернадського при Інституті геохімії, мінералогії та рудоут- ворення ім. М.П. Семененка НАН України (а); поважні гості Музею (б) (зліва направо): директор Інституту академік НАН України Олександр Пономаренко, професор Володимир Павлишин, аспірант Інституту Дмитро Ярощук, президент НАН України академік НАН України Анатолій Загородній, віцепрезидент НАН України ака- демік НАН України Вячеслав Богданов, вчений секретар Інституту кандидат геологічних наук Ірина Самборська, заступник директора з наукової роботи член-кореспондент НАН України Леонід Степанюк, заступник директора з науково-організаційної роботи кандидат геологічних наук Катерина Вовк, вчений секретар Відділення наук про Землю НАН України кандидат геолого-мінералогічних наук Ярослав Луців ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 55 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ чистого кремнію, карбіду кремнію і силікоспла- вів, кварцового порошку для спецметалургії, медицини та електроніки. Фосфатна галузь також може стати дуже перспективною (обґрунтування наведено у фундаментальних працях Ю.М. Брагіна). Висновки. Отже, можемо стверджувати, що закладений у другій половині ХХ ст. («золо- тий вік» мінералогії) міцний фундамент міне- ралогічної науки, на якому розквітли зазначе- ні вище мінералогічні школи та мінералогічні дослідження, сьогодні істотно послаблений, хоча порівняно з кінцем ХХ ст і маємо незна- чний прогрес. Найголовніша проблема — не опрацьована на державному рівні концепція (збалансована програма) функціонування мінералогії в умовах ринкової економіки на найближчі кризові роки. Пріоритетні напря- ми розвитку науки, на нашу думку, повинні ґрунтуватися на потребах країни в мінеральній сировині та результатах аналізу чинників роз- витку мінералогії, таких як рівень розвитку мі- нералогії у світі та в Україні, якість освіти і на- укові кадри, ресурсний потенціал, рівень ана- літичного й технічного забезпечення наукових досліджень, інвестиційний клімат, економічні та політичні умови. Доля мінералогії в Україні складатиметься залежно від багатьох внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних факторів. Карди- нальне питання — чи буде мінералогія провід- ною фундаментальною наукою, чи вона втра- чатиме своє природне самостійне значення, набуваючи невластивого їй статусу допоміж- ної, другорядної дисципліни? Велике значен- ня у вирішенні цього питання має сучасний стан мінералогічної науки, насамперед вагомі досягнення в таких галузях, як регіональна й прикладна мінералогія, термобарогеохімія, ге- мологія й фізика мінералів, біомінералогія, які нині є важливими науковими напрямами і ма- ють світовий статус. Вкрай доцільно зберегти і зміцнити ці напрями і водночас підсилити до- слідження в галузі кристалохімії та онтогенії мінералів, експериментальної і фізико-хіміч- ної мінералогії, технологічної мінералогії, на- номінералогії тощо. Такий шлях розвитку мінералогії в Україні заслуговує на увагу спеціалістів-мінералогів, учених, чиновників і політиків, науково і еко- номічно доцільний, має право на життя, потре- бує ефективного подолання негативних явищ у мінералогічній освіті та підготовці кадрів, посилення лабораторної бази. Кінцева мета — піднесення мінералогії на рівень державних завдань. І наостанок — кілька слів про збереження та розвиток наукової спадщини В.І. Вернад- ського. 11 березня 2013 р. на геологічному факультеті (нині — ННІ «Інститут геології») Київського національного університету іме- ні Тараса Шевченка завдяки зусиллям про- фесора В.І. Павлишина відкрито аудиторію імені Володимира Івановича Вернадського (рис. 2). У ній відчувається дух епохи, за якої жив учений. Прикрашає аудиторію портрет і погруддя Володимира Івановича. У стильних шафах експонуються колекції мінералів на- вчального призначення — онтогенічна, кри- сталоморфологічна, регіональна, мемуарна, а також усі праці В.І. Вернадського та публікації про нього. Володимир Вернадський, розбудовуючи в 1918—1919 рр. Українську академію наук, не забував про розвиток у ній речовинних наук, серед яких на перше місце висунув оновлену ним мінералогію. Для її повноцінного функці- онування вчений вжив чимало організаційних заходів, у тому числі з метою заснування Мі- нералогічного музею і підпорядкованого йому Мінералогічного інституту. Проте історично так склалося, що Мінералогічний інститут під назвою Інститут геохімії і фізики мінералів АН УРСР (нині — Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН Укра- їни) давно створено, а ось Мінералогічного му- зею в системі Академії тривалий час не було. Сьогодні ми із задоволенням констатує- мо: нарешті мрія Володимира Вернадського збулася — при Інституті створено Мінерало- гічний музей імені В.І. Вернадського (рис. 3). Експонати Музею — це унікальне зібрання, яке представляє Карпати, Волино-Подільську плиту, Український щит, Донецьку складчасту 56 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ область, Приазов’я, Крим. Крім того, є розмаї- та колекція закордонних експонатів, географія якої охоплює понад 50 країн. Нині фонд Му- зею наближується до 8000 одиниць зберігання, які представляють близько 1000 мінеральних видів та їхніх різновидів. Volodymyr I. Pavlyshyn M.P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0009-0005-3587-3738 Olexandr M. Ponomarenko M.P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5179-6091 Nataliya M. Cherniyenko M.P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1831-234X VOLODYMYR VERNADSKY AND MODERN MINERALOGY The article highlights in historical context the role of V.I. Vernadsky as a reformer of mineralogy, who was the first in world science to show the importance of the natural history of minerals and the study of chemical processes that cause the genesis, growth, and changes of minerals. Reshaped by Vernadsky, mineralogy has developed vigorously in Ukraine. The structure, achievements, historically significant stones and further prospects of mineralogy in Ukraine are briefly considered. The advisability of the priority development of applied works aimed at the formation of new mining ore in- dustries is substantiated. Keywords: V.I. Vernadsky, mineralogy, mineralogical scientific schools, structure of mineralogy, historical stones, ore mining industry, applied mineralogy. Cite this article: Pavlyshyn V.I., Ponomarenko O.M., Cherniyenko N.M. Volodymyr Vernadsky and modern mineralogy. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2023. (10): 45—56. https://doi.org/10.15407/visn2023.10.045

Володимир Вернадський і сучасна мінералогія

Репозитарії

Схожі ресурси