Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)

Цього року виповнилося 95 років від дня заснування Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. За цей час установа не од норазово зазнавала реформувань, злетів, випробувань. Інститут славний своїми розробками і за деякими важливими напрямами посідає провідне місце не л...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2023
1. Verfasser:	Коваленко, О.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2023
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	Наукова спадщина
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201590
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 87-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201590
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2015902025-01-24T19:39:30Z Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця) Коваленко, О.Г. Наукова спадщина Цього року виповнилося 95 років від дня заснування Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. За цей час установа не од норазово зазнавала реформувань, злетів, випробувань. Інститут славний своїми розробками і за деякими важливими напрямами посідає провідне місце не лише в українській, а й у світовій науці. Свого часу Інститут координував у колишньому СРСР усі дослідження з фітонцидів та вірусних хвороб рослин. Своїми досягненнями та здобутками у вирішенні нагальних наукових проблем установа зобов’язана потужному науковому колективу, одним із яскравих лідерів якого був Семен Микитович Московець. Ця стаття — щупта вдячності, спомин і водночас панегірик на честь цього видатного вченого, організатора науки, вчителя, славного сина українського народу від одного з його учнів і послідовників. This year marks the 95th anniversary of the founding of the Zabolotny Institute of Microbiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine. During this time, the institution repeatedly underwent reforms, experienced rises and trials. The Institute is famous for its developments and in some important areas occupies a leading position not only in Ukrainian, but also in world science. There was a time when the Institute coordinated all research on phytoncides and viral plant diseases in the former USSR. The institution owes its achievements and accomplishments in solving urgent scientific problems to a powerful scientific team, one of the bright leaders of which was Semen M. Moskovets. This article is a mite of gratitude, a memory, and at the same time a eulogy in honor of this outstanding scientist, organizer of science, teacher, glorious son of Ukrainian nation from one of his students and followers. 2023 Article Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 87-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2023.10.087 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201590 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова спадщина Наукова спадщина
spellingShingle	Наукова спадщина Наукова спадщина Коваленко, О.Г. Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця) Вісник НАН України
description	Цього року виповнилося 95 років від дня заснування Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. За цей час установа не од норазово зазнавала реформувань, злетів, випробувань. Інститут славний своїми розробками і за деякими важливими напрямами посідає провідне місце не лише в українській, а й у світовій науці. Свого часу Інститут координував у колишньому СРСР усі дослідження з фітонцидів та вірусних хвороб рослин. Своїми досягненнями та здобутками у вирішенні нагальних наукових проблем установа зобов’язана потужному науковому колективу, одним із яскравих лідерів якого був Семен Микитович Московець. Ця стаття — щупта вдячності, спомин і водночас панегірик на честь цього видатного вченого, організатора науки, вчителя, славного сина українського народу від одного з його учнів і послідовників.
format	Article
author	Коваленко, О.Г.
author_facet	Коваленко, О.Г.
author_sort	Коваленко, О.Г.
title	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)
title_short	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)
title_full	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)
title_fullStr	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)
title_full_unstemmed	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)
title_sort	сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога с. м. московця)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2023
topic_facet	Наукова спадщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201590
citation_txt	Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця) / О.Г. Коваленко // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 10. — С. 87-95. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT kovalenkoog sivijoríjpamâtívídomogovírusologafítopatologasmmoskovcâ
first_indexed	2025-07-17T08:50:53Z
last_indexed	2025-07-17T08:50:53Z
_version_	1837883478359670784
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 87 СИВИЙ ОРІЙ Пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С.М. Московця Цього року виповнилося 95 років від дня заснування Інституту мікро біо- логії і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. За цей час установа не од норазово зазнавала реформувань, злетів, випробувань. Інститут славний своїми розробками і за деякими важливими напрямами посідає провідне місце не лише в українській, а й у світовій науці. Свого часу Ін- ститут координував у колишньому СРСР усі дослідження з фітонцидів та вірусних хвороб рослин. Своїми досягненнями та здобутками у вирішенні нагальних наукових проблем установа зобов’язана потужному науковому колективу, одним із яскравих лідерів якого був Семен Микитович Моско- вець. Ця стаття — щупта вдячності, спомин і водночас панегірик на честь цього видатного вченого, організатора науки, вчителя, славного сина укра- їнського народу від одного з його учнів і послідовників. Давні греки мали звичай, запозичений у єгиптян, виголошу- вати хвалебні промови під час поховання покійних і зрештою створили особливий жанр літератури та ораторського мисте- цтва, який згодом перейняли давні римляни. Їхні надгробні ри- торики повнилися зазвичай пафосними похвалами на адресу померлого. Основною метою цих промов було надихнути гро- мадян на нові жертви для блага і порятунку своєї батьківщини. Отже, в буквальному розумінні слова панегіриком (від πᾶν — весь і ἀγορά — афінський форум, агора) древні називали усну промову перед народом на честь певної особи, міста чи нації, яка містить у собі похвалу, без жодної критики. Воістину — de mortuis aut bene, aut nihil (про мертвих або добре, або нічого). Про героя цього есе члена-кореспондента АН УРСР Семе- на Микитовича Московця, відомого вченого, одного з фунда- торів вірусології в Україні, директора Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного (1962—1971) і просто світлу, надзвичайно доброзичливу і цікаву людину, точно є що сказати доброго, красивого й вічного. Як шанувальник, один з учнів і сучасників великого вченого хотів би почати свою оповідь поетичними словами, написани- ми мною (під псевдонімом) на честь його 100-річчя. Ці щирі слова є своєрідним епіграфом до наступного тексту і хоча, зда- КОВАЛЕНКО Олексій Григорович — доктор біологічних наук, професор, провідний науковий співробітник лабораторії вірусів рослин Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2023.10.087 Семен Микитович Московець (16.01.1900—24.09.1971) 88 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) НАУКОВА СПАДЩИНА валося б, звучать досить пафосно і гіперболіч- но, але ж пам’ятаймо — … aut bene, aut nihil. Та й особливості жанру панегірика передбачають урочистість і парадність. СИВИЙ ОРІЙ Твоє коріння проросло з підмурків — З обагрених кровицею полів, Де Дорошенко бив зухвалих турків І гнав Махно московських біляків. У серці юнім ріс лункий супротив Імперській силі, що душила нас, Тобі сам Бог дорогу напророчив В козацький стан до Нестора Махна. Звитяжний дух сміливих запорожців Проніс ти гідно через все життя До тих часів, коли в останнім році Нараз скорботно канув в небуття. Ти тяг свій плуг на науковій ниві, Як орій сивий, глибоко орав — В землі сухій, незрошеній, примхливій Зростив немало соковитих трав. Твої старунки вклались в буйні сходи — Когорту учнів, котрих ти любив. Ти однодумців з нашого народу У кіш незборний на літа зглобив. Ти мав велике, чуйне, щире серце, Проникливий, несхитний, світлий ум; Як отаман, тарпана вів у герці, Бо не впадав у вимушений сум. Любив Вкраїну, українську пісню, Ділив із нами свя́та, хліб і сіль. Твоя привітна батьківська усмішка Нам тамувала найгостріший біль. Твоє ім’я — в скрижалях полум’яних, В ряду найкращих дочок і синів... В краю святім — від Дону і до Сяну — Лунає вам наш величальний спів! Олекса Удайко 16.01.2000 Семен Микитович Московець з’явився на світ 16 січня 1900 р. в родині заможного се- лянина, який проживав у с. Санжарівка (від 1946 р. — Полтавське) Гуляйпільського повіту, що на Катеринославщині (нині це Запорізька область). Загальну освіту Семен отримав у по- чатковій санжарівській школі (1909—1914) та Гуляйпільському двокласному училищі (1914— 1915), потім навчався в Преславській учитель- ській семінарії (1915—1921), яку 1920 р. було реорганізовано в Бердянське професійне пе- дагогічне училище, а вищу освіту здобував у 1925—1929 рр., спочатку в Катеринославському (нині — Дніпровський національний універси- тет імені Олеся Гончара), а починаючи з другого курсу — у Київському інституті народної освіти (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Роки навчання Семена Московця в учи- тельській семінарії припали на буремний пе- ріод: Лютнева буржуазна революція 1917 р., Жовтневий більшовицький переворот, потім громадянська війна. Всі ці події, безумовно, не могли не вплинути на формування світогляду юнака. Від лютого 1919 р. він — вояк (з при- мусу) Добровольчої армії Корнілова—Денікі- на, у лавах війська пройшов містами Олексан- дрівськ (нині — Запоріжжя), Армавір, Єйськ, Таганрог. Далі його як перспективного управ- лінця залишають в резерві для державницько- го вишколу і громадської роботи на випадок відновлення царської імперії. Та за милости- вою волею долі активним білогвардійцем він так і не став. В архівах Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН Украї- ни збереглася довідка про захворювання Семе- на Московця на висипний тиф, який, власне, й уберіг його від подальшого перебування в білій гвардії. Незабаром, 1919 р., Семен одружився з Уляною Клименко (1898 р.н.) і почав жити вже окремо від батьківської родини. Якщо з «білогвардійським минулим» С.М. Московця все більш-менш ясно, то ню- анси можливого перетинання його шляху з махновщиною — сюжет майже детективний і утаємничений. Не можна з упевненістю ствер- джувати, що завдяки вітру великих перемін, який настирно дув з північної столиці Росії, він потрапив таки до «козацького стану Не- стора Махна», адже жодних документальних свідчень такого крутого повороту долі запо- рожця за духом, але ніяк не анархіста за сво- їми переконаннями Семена Московця в архі- вах немає. Та їх і не могло бути, бо в ті буремні дні він був учнем (із ситуативними паузами) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 89 НАУКОВА СПАДЩИНА С.M. Московець (ліворуч) після випускних іспитів у Бердянському педтехнікумі. 1925 p. Преславської семінарії, а пізніше Бердянсько- го педтехнікуму. Водночас з анкетних даних і автобіографії героя нашого есе бачимо, що за- взятий та енергійний юнак не стояв осторонь процесів, що відбувалися в «боєвой, кіпучєй» Московії та в Україні. Він став спочатку се- кретарем, а згодом і головою Санжарівської сільської ради (1919—1925). Якому «богові» молився син заможного селянина із Санжа- рівки і якому «отаману» була підпорядкована сільська рада, в якій головував Семен, годі й гадати. Відтак на адресу вже зрілого вченого, корифея біологічної науки, директора великої академічної установи від «доброзичливих», нині вже покійних, самовидців можна було почути дорікання щодо його «служіння» саме «козацькому стану Нестора Махна». Як би там не було, але, на нашу думку, тут є над чим попрацювати історіографам та мему- аристам, які спробують аналізувати життєвий і творчий шлях цього великого вченого. Адже ніяк не можна обійти той очевидний факт, що молоді роки С.М. Московця проходили те- риторіально в центрі селянського повстання, очолюваного Нестором Махном — за політич- ними переконаннями анархістом, але водно- час й українським націоналістом, який очолив селянський рух, що мав безумовний вплив на процеси формування суспільної думки і сві- домості людей, зокрема й Семена Московця. Можна лише гадати, яка з тенденцій переважа- ла у діяльності і подальшому житті цієї непе- ресічної особистості — антиімперська, а отже, антиросійська, чи самостійницька, на кшталт ідеології гуляйпільського вільного козацтва, рівною мірою притаманна селянському рухові Півдня України. За життя Семен Микитович зі зрозумілих причин почасти особистого, але головно політичного характеру не міг дати нам прості й вичерпні відповіді на ці складні й ри- зиковані тоді запитання. Йдучи у вічність, він забрав із собою і свою таємницю, розкриття якої, певно, коштувало б йому не лише кар’єри вченого, а й, можливо, самого життя. Навчаючись у Київському інституті народ- ної освіти, Семен Московець з властивим йому темпераментом і кипучою енергією занурив- ся у вир студентського і громадського життя, яке розгорталося тоді в молодій українській республіці у складі Радянського Союзу. Його активну громадянську позицію демонструють фотодокументи: ось він на тлі факультетської стіннівки «Освітянин», а ось у колі членів ред- колегії загальноінститутської газети «Кузня освіти», ймовірно, як головний редактор. Зна- менно, що у заліковій книжці Семена, поряд із високими («добре») оцінками майже з усіх предметів, лише «вельми задовільно» з укра- їнської літератури, яку він, судячи з редактор- ської ролі, таки по-справжньому любив. Але з підпису «Микола Зеров» можна здогадатися, які високі вимоги ставив іменитий вчитель до свого, поза всяким сумнівом, талановитого учня. Вочевидь, С.М. Московцю з учителями поталанило, позаяк серед них були такі відо- мі особистості, як академіки І.І. Шмальгаузен, М.Г. Холодний, С.М. Реформатський, О.В. Фо- мін, Б.І. Срезневський, М.П. Кравчук, профе- сори В.М. Артоболевський, Л.Г. Лапінський, Д.О. Белінг, В.В. Фін, М.М. Воскобойников, С.М. Семко, І.В. Єгоров, С.М. Москвичов та ін. Після закінчення навчання С.М. Московець, здобувши спеціальність викладача агробіо- логічних наук, за рекомендацією вченої ради університету вступає до аспірантури (1930— 1932) Інституту ботаніки, яким тоді керував брат Миколи Зерова — Дмитро. Останній був 90 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) НАУКОВА СПАДЩИНА За вивченням вілту на бавовнику. Мільська дослідна станція. Ждановськ, 1935 p. усього на 5 років старшим за свого учня, також закінчив Київський інститут народної освіти і певний період працював у ньому викладачем. Кандидатську дисертацію «Вплив комплексу грибків фузаріозної кукурудзи на сировину комбікормів» С.М. Московець під науковим керівництвом Д.К. Зерова успішно завершив (протокол Наркомату освіти УРСР № 15 від 17.02.1933 р.), але через велику зайнятість ін- шими справами, що зумовило розпорошеність сил та часу аспіранта (численні відрядження на деревообробну фабрику ім. Боженка та в Одеський порт для дослідження причин по- шкодження деревини та зернової продукції), а можливо, й через родинні обставини (хвороби дружини і старшої доньки), опублікував лише дві роботи за темою дисертації, чого було явно недостатньо для захисту. Попрацювавши деякий час асистентом у Київському зоотехнічному інституті, а відтак на посаді доцента Київської вищої комуністич- ної сільськогосподарської школи (нині — На- ціональний університет біоресурсів і природо- користування), у лютому 1934 р. з невідомих причин С.М. Московець залишає Україну та опиняється аж у Азербайджані, у місті Жда- новську (нині — Бейлаган) на Мільській зо- нальній дослідній станції Інституту бавовни- цтва (АзНДІБ). Чому Семен Микитович так спішно виїхав з України, маючи сім’ю, двох доньок — Галину (хвору на розсіяний склероз) та Валентину — і квартиру в Києві на вулиці Мельникова, 9? Це, гадаю, ще одна таємна сторінка життя вченого. З наявних в архівах матеріалів відповідь на це питання отримати неможливо. Однак з історії ми добре знаємо, що в Україні того часу вже почалися репресії більшовицької імперії про- ти української інтелігенції. У 1934 р. органи НКВС сфабрикували справу про «об’єднання українських націоналістів», а вже 1 грудня того самого року за вироком Військової коле- гії Верховного суду СРСР було розстріляно учасників групи: Г. Косинку, Д. Фальківського, О. Влизька, К. Буревія та братів Крушельниць- ких. Іншу «шпигунсько-терористичну» групу неокласиків, відому під назвою «П’ятірне гро- но нездоланих співців», яку очолював Микола Зеров і до якої входили Максим Рильський, Павло Филипович, Освальд Бургардт (Юрій Клен), Михайло Драй-Хмара, було заарешто- вано в грудні 1935 р. Наступного року членів цієї групи (крім М. Рильського, який «пока- явся») було засуджено до різних строків пере- бування в колонії суворого режиму. Зокрема, Микола Зеров отримав 10 років і був відправ- лений на Соловки для відбування покарання. 3 листопада 1937 р. в Сандормосі в ознаменуван- ня прийдешнього свята — 20-річчя Жовтне- вого більшовицького перевороту, карателем МДБ капітаном Матвєєвим Миколу Зерова було розстріляно разом із 1111 соловецькими в’язнями, серед яких було 600 українців («роз- стріляне відродження» або ж, послуговуючись метафорою, яку геніальний Володимир Сосю- ра вперше вжив у своєму однойменному тво- рі, — «розстріляне безсмертя»). Важливо, що Семен Микитович був безпо- середньо знайомий з усіма членами літератур- ного об’єднання «П’ятірне гроно» і брав участь у дискусіях неокласиків. Центром згаданих вище груп був Київський університет, а їхня «підривна діяльність» проходила в період ко- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 91 НАУКОВА СПАДЩИНА лективізації сільського господарства і штуч- ного голодомору — інспірованого Кремлем геноциду українського народу як помсти за «нєпослушаніє» в проведенні колективізації. Звісно, члени «П’ятірного грона», як і багато представників мислячої інтелігенції, не мири- лися з насильницьким геноцидом української нації і своєю літературною працею всіляко противилися розгорнутому комуністичному терору. В умовах, що склалися тоді в Україні, єди- ним правильним виходом для Семена Мос- ковця було покинути Київ і виїхати подалі від біди. За деякими свідченнями, його науковий керівник Д.К. Зеров з добрих намірів, щоб вря- тувати свого підопічного, домовився з дирек- тором Азербайджанського науково-дослідного інституту бавовництва А.К. Оруджевим про його роботу як фітопатолога на Мільській зо- нальній дослідній станції. В автобіографії Се- мен Микитович згадує про цей епізод як про відрядження. Слід зазначити, що за ініціати- вою автора статті було зроблено запит до пра- воохоронних органів України щодо можливого переслідування молодого вченого охоронними (читай: репресивними) органами в той сум- нозвісний період. Як свідчить надана відповідь (лист СБУ М 24/2-1200 від 20.10.1989 р.), в ар- хівах КДБ/МДБ/НКВС відомостей про бодай якусь «антирадянську» чи «націоналістичну» діяльність С.М. Московця немає. Очевидно, у радянської «охранки» тоді ще не дійшли руки до молодого Семена — «білогвардійця», «махновця», нарешті «куркульського сина» (з автобіографії С.М. Московця ми знаємо, що господарство його батька-середняка було «розпорошено», тобто розкуркулено). А може, документи про С.М. Московця як «ворога на- роду» залишилися у «Білокам’яній» чи замов- чувалися СБУ через її тодішнє промосковське боягузтво. Перебування С.М. Московця в «добро- вільному засланні» в Азербайджані було хоч і плідним у професійному плані, але складним та неоднозначним в особистому й організацій- ному. З одного боку, там вчений зміг розпочати і успішно завершити те, що не вдалося зробити в Україні (почасти через непрофесійну роботу наукового керівника, почасти через сімейні об- ставини, а може, й через надмірне захоплення молодого вченого громадською діяльністю в літературному об’єднанні «П’ятірне гроно», яким опікувався Микола Зеров). У будь-якому разі в Азербайджані Семен Микитович цілком віддався науковій діяльності. Попрацювавши деякий час завідувачем від- ділу захисту рослин на Мільській дослідній станції, 26 січня 1936 р. С.М. Московець пе- реводиться у АзНДІБ (м. Кіровабад, нині — Гянджа) на посаду завідувача відділу фітопа- тології та завідувача сектору захисту рослин і залишається там аж до 14 квітня 1952 р. На цій роботі по-справжньому розкрився його та- лант як ученого з широким діапазоном знань, організатора науки. У цей період С.М. Мос- ковець вивчав такі хвороби бавовнику, як го- моз і вілт; відкрив нове вірусне захворювання бавовнику — скручування листя; досліджував поширені в Азербайджані хвороби картоплі. Він розробив спосіб протруювання насіння бавовнику формаліном, кілька агрозаходів з боротьби проти гомозу бавовнику; встановив роль комах-переносників та насіння в пере- даванні захворювання, спричиненого вірусом скручування листя. За результатами проведених досліджень С.М. Московець підготував і в 1938 р. успішно захистив у Харківському університеті канди- датську дисертацію «Гомоз бавовнику в Азер- байджані і заходи боротьби з ним», а потім уза- гальнив ці напрацювання у монографії з такою самою назвою, яка вийшла друком у 1940 р. Як наслідок практичної реалізації теоретичних положень своєї дисертації С.М. Московець двічі отримував свідоцтво учасника Всесоюз- ної виставки досягнень народного господар- ства із внесенням до Почесної книги ВДНГ — у 1939 р. (№ 143847) та у 1940 р. (№ 188559) за створення і широке впровадження цих розро- бок у бавовництво. Попередні випробування запропонованих ним заходів привели до зни- ження поширюваності вірусу на 80—90 %. С.М. Московець також встановив роль рос- линних решток бавовнику в перезимівлі збуд- 92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) НАУКОВА СПАДЩИНА ника гомозу, багато зробив для випробування і виявлення сортів цієї культури, стійких до гомозу. Крім того, Семен Микитович розробив методику діагностики вірусного захворюван- ня бавовнику — скручування листя. На осно- ві морфологічних ознак, серологічних реакцій, кольорової реакції соку хворих рослин з’ясував спеціалізацію вірусу, розкрив значення еколо- гічних умов для поширення хвороби та виявив стійкість до неї різних сортів бавовнику, що дало можливість селекціонерам вивести прак- тично імунні до хвороби сорти. Ці результати становили підґрунтя для докторської дисерта- ції вченого «Вірусні хвороби бавовнику», яку він успішно захистив у Грузинському сільсько- господарському інституті 19 квітня 1949 р. Че- рез рік С.М. Московець здобув звання профе- сора. Результати докторської дисертації лягли в основу монографії під назвою «Скручування листків — вірусне захворювання бавовнику», виданої в 1951 р. Переглядаючи архівні матеріали, неважко переконатися, що відносини Семена Микито- вича з керівництвом АзНДІБ були досить не- прості. Це особливо помітно в період з 1944 по 1946 р., коли він часто їздив у відрядження до Києва, де постійно проживала його роди- на, готував до захисту докторську дисертацію і водночас працював в Інституті ботаніки АН УРСР на посаді старшого наукового співро- бітника. В документах є свідчення про неод- но разові виклики його до прокуратури м. Ки- єва, виправдувальний вирок Кіровабадського суду з приводу начебто «порушення трудово- го законодавства (прогул)» та численні лис- ти-звернення «порушника» до Міністерства сільського господарства СРСР з проханням перевести його на роботу в науково-дослідні установи України. Нарешті 14 квітня 1952 р. С.М. Московця було переведено до Херсону в Український НДІ бавовництва (з 1954 р. — Ін- ститут зрошуваного землеробства Південного відділення ВАСГНІЛ). Таке «адміністративне помилування», на нашу думку, пов’язане з на- станням «хрущовської відлиги» після смерті тирана всіх народів Й. Сталіна. На жаль, мос- ковські вельможі спромоглися направити його на роботу не в Київ, де перебувала його роди- на з хворими дружиною та донькою, а лише до Херсону. Там Семен Микитович ще довгих 8 років обіймав посаду завідувача відділу фіто- патології, а з 1956 р. — заступника директора з наукової роботи Інституту. Слід зазначити, що свої фундаментальні до- слідження Семен Микитович завжди прагнув завершувати практичною реалізацією. Завдя- ки цьому в усіх регіонах СРСР, де вирощували бавовник, вдалося подолати вірусне захворю- вання культури на скручування листя, а його рекомендації щодо боротьби з вілтом і гомозом бавовнику і донині застосовують у Центральній Азії та Азербайджані. Вже через рік після по- вернення в Україну С.М. Московця як знаного фахівця з фітопатології було обрано головою обласного відділення Українського товариства «Знання» при Херсонській обласній раді. Під час роботи в Інституті зрошуваного зем- леробства С.М. Московець поряд із захворю- ваннями бавовнику вивчає вірусні хвороби бу- ряку та картоплі, культура якої на півдні нашої країни потребувала особливої уваги у зв’язку з явищем виродження, що мало вірусну етіоло- гію. Крім того, він досліджує хвороби бобових культур і томатів, вивчає причини «стовбур- ної» симптоматики хвороби, яка, як стало ві- домо пізніше, мала мікоплазмову природу. Ха- рактерною рисою херсонського періоду роботи Всесоюзні курси з вирощування бавовнику (С.М. Мос- ковець праворуч у 2-му ряду). Кіровабад, 1939 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 93 НАУКОВА СПАДЩИНА Остання в житті С.М. Московця нарада фітопатоло- гів. Всесоюзний науково-дослідний інститут цукровиx буряків ВАСГНІЛ, 2 березня 1971 р. Академік О.В. Палладін вітає С.М. Московця з ювіле- єм. 1965 p. С.М. Московця є різноплановість досліджень, тісний зв’язок наукових розробок з практи- кою, активне поширення агробіологічних та сільськогосподарських знань серед агрономів та студентів Херсонщини. Давня мрія С.М. Московця повернутися до Києва та повністю присвятити себе вивченню вірусних хвороб рослин здійснилася лише в 1960 р., коли за клопотанням тодішнього ди- ректора Інституту мікробіології ім. Д.К. За- болотного академіка В.Г. Дроботька з метою організації вірусологічних досліджень Прези- дія АН УРСР запросила Семена Микитовича на посаду завідувача відділу вірусології. Ма- ючи на меті змінення керівництва Інституту, кормчі Академії згодом підвищили кар’єрний статус С.М. Московця, затвердивши його в 1961 р. заступником, а в 1962 р. — директором установи. У свої 60 років С.М. Московець мав за пле- чима вже досить вагомий досвід науково-ор- ганізаційної та адміністративної роботи і з головою поринув у свою стихію. З притаман- ними йому енергією і завзяттям він розпочав в Інституті розгортання наукових досліджень з вірусології. За короткий час він зміг організу- вати відповідний сектор, до складу якого вхо- дили відділ вірусів рослин (С.М. Московець), відділ вірусів тварин (С.М. Гершензон), відділ хімії вірусних білків (С.Б. Серебряний), відділ хімії вуглеводів, нуклеозидів та нуклеїнових кислот (В.П. Чернецький), відділ біофізики ві- русів (Я.Ш. Кішко). Згодом на основі вже на- явного відділу промислових мікроорганізмів (Є.І. Квасніков) та новостворених відділу хімії сировини (В.Я. Масумян) і відділу технології біосинтезу (В.Ф. Семенов) було організовано також сектор промислової мікробіології. Така масштабна реорганізація наукових досліджень в Інституті дала підстави Президії АН УРСР в 1963 р. перейменувати установу на Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотно- го, а організований С.М. Московцем сектор вірусології згодом став сектором молекуляр- ної біології і генетики, на базі якого в 1968 р. в системі Академії було створено новий інститут з тією самою назвою. Про фітовірусологічні дослідження, якими С.М. Московець керував в Інституті мікробіо- логії і вірусології як директор і завідувач відді- лу, написано вже багато [1—5]. Тезисно цю ро- боту можна резюмувати за трьома основними напрямами, а саме: 1) розширення і поглиблення наукових до- сліджень вірусних хвороб рослин. Роботи нау- кового колективу фітовірусологів охоплювали майже всі важливі сільськогосподарські куль- тури: зернові, зернобобові, технічні. В резуль- таті виявлено та ідентифіковано більшість ві- домих у світі вірусів, що були поширені на цих 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2023. (10) НАУКОВА СПАДЩИНА культурах. Уперше складено карту, що відобра- жає фітовірусологічну обстановку в Україні; 2) поступове зміщення акцентів від описо- вих польових і лабораторних досліджень до поглибленого вивчення механізмів репродук- ції вірусів, вірусного патогенезу і стійкості рослин. Уже в той період проводили глибокі біохімічні та біофізичні дослідження з вивчен- ня різних етапів взаємозв’язків вірусів з кліти- нами рослин-хазяїнів. Ґрунтовно досліджено структурно-функціональні особливості віру- сів та системи вірус—рослина; 3) охоплення вірусологічними досліджен- нями все нових і нових об’єктів з нових еко- логічних ніш — від декоративних квіткових рослин до вірусів мікроскопічних грибів, ціа- нобактерій, фітоплазм. Останні напрями стали підґрунтям для створення в Інституті нових відділів — вірусів водоростей (В.О. Горюшин, М.І. Менджул) і мікоплазм (І.Г. Скрипаль). Титанічний труд С.М. Московця як вченого та організатора наукової діяльності важко пе- реоцінити. На час його роботи припав період найбільшого екстенсивного і якісного зрос- тання Інституту як провідної наукової устано- ви в галузі мікробіології і вірусології не лише в межах України, а й на теренах колишнього СРСР. Завдяки інтенсифікації газо- та нафто- вибутку в країну полилися щедрі фінансові потоки з-за кордону, що відчутно позначило- ся і на матеріально-технічному забезпеченні науково-технічного прогресу в комуністичній імперії. Левова частка фінансування науки, звісно, осідала в Москві та Ленінграді, однак «крихти з панського столу» перепадали й со- юзним республікам. Але яких зусиль потрібно було докласти, щоб ті «крихти» потрапляли саме в українські наукові установи! С.М. Мос- ковцю з його хитринкою та «дипломатичним» українським характером щоразу вдавалося під час відрядження до «Білокам’яної» прихопити звідти «енну» суму грошових ресурсів, у тому числі й валютних, для матеріально-технічно- го забезпечення роботи Інституту. Особливо помітно Інститут розширився після того, як 1964 р. вийшло відоме розпорядження Прези- дії АН УРСР. Однак це мало й деякі негативні наслідки. Консервативному крилу керівни- цтва Академії (з етичних міркувань не нази- ватимемо прізвищ нині покійних «кураторів справи») не сподобалися темпи переселення Інституту зі старої будівлі на вул. Великій Жи- томирській, 26 у нове приміщення в Феофанії. Річ у тім, що нова будівля за проєктом мала прийняти біологів-ботаніків, але не мікробі- ологів та вірусологів, яким для повноцінної роботи крім біологічних столів необхідні були ще й витяжні шафи, хімічні столи та стериль- ні бокси, для облаштування яких потрібен був певний час і, відповідно, додаткові кошти. Ця «тягомотина» не сприяла добрим стосункам з «вельможами» від науки та ще й сильно підто- чувала здоров’я вже немолодого директора. З досягненням «критичного» для директорської посади віку — 70 років — його призначили на ту саму посаду, але як тимчасового виконувача обов’язків. У цьому статусі він і пішов у засві- ти — теплого погожого дня 24 вересня 1971 р. Семена Микитовича не стало. С.М. Московець завжди приділяв велику увагу питанню підготовки наукових кадрів. За його ініціативою курс вірусології як факуль- татив було запроваджено в Українській сіль- ськогосподарській академії, а спецкурс «віру- си рослин» читали в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Він підготував понад 50 кандидатів і 5 докторів наук з віру- сології та фітопатології. У науковому дороб- ку С.М. Московця — більш як 150 наукових праць, серед яких 7 монографій. Він також вшановував пам’ять своїх вчителів публікація- ми у ЗМІ та наукових журналах, окремою бро- шурою видав спогади про Д.К. Заболотного [6, 7]. До кінця своїх днів на громадських засадах Семен Микитович виконував обов’язки голов- ного редактора «Мікробіологічного журналу» та голови Українського відділення Всесоюзно- го мікробіологічного товариства, був натхнен- ником і організатором шести наукових кон- ференцій з вірусних хвороб рослин. Під його керівництвом Інститут по суті став координа- ційним центром з вірусологічних досліджень не лише в колишньому СРСР, а й у країнах со- ціалістичного табору. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2023, № 10 95 НАУКОВА СПАДЩИНА Пам’ять про Семена Микитовича Москов- ця як видатного вченого, організатора науки, громадського діяча та непересічну людину із загадковою і водночас вкрай переповненою великими подіями, здобутками та планами біографією живе ось уже понад 50 років і буде жити надалі в серцях його учнів — подвижни- ків вірусологічної науки, соціального і науко- во-технічного прогресу в Україні і в усьому де- мократичному світі. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Spaar D. Semjon Nikititsch Moskowez. Nachrichtenblatt für den Pflanzenschutzdienst in der DDR. 1972. 26(5): 104. 2. Kovalenko O.G. Svitohlyad, kolo naukovykh interesiv S.M. Moskovtsya: viddzerkalennya yoho dushi i chasu. Pulsar. 2000. (5-6): 68—72. [Коваленко О.Г. Світогляд, коло наукових інтересів С.М. Московця: віддзеркалення його душі і часу. Пульсар. 2000. № 5-6. С. 68—72.] 3. Kovalenko O.G. Semen Mykytovych Moskovets (on 120th anniversary). Microbiological Journal (Mikrobiolohichnyi Zhurnal). 2020. 82(2): 82—84. [Коваленко О.Г. Життєвий і творчий шлях С.М. Московця (до 120-річчя від дня народження). Мікробіол. журн. 2020. Т. 82, № 2. С. 82—84.] 4. Kovalenko O.G., Pidgorsky V.S. From bacteriophage to plant viruses: In memory of famous Ukrainian virologists V.G. Drobotko and S.M. Moskovets. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2021. (11): 71—77. https://doi.org/10.15407/ visn2021.11.071 [Коваленко О.Г., Підгорський В.С. Від бактеріофага до вірусів росли (пам’яті відомих українських вірусологів В.Г. Дроботька і С.М. Московця). Вісник НАН України. 2021. № 11. С. 71—77.] 5. Kraev V.G. The role of Semen Moskovets in the formation and development of phytovirology at the Institute of Mi- crobiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Microbiological Journal (Mikrobiolohichnyi Zhurnal). 2003. 65(1-2): 59—69. [Краєв В.Г. Роль Семена Микитовича Московця в становленні і розвитку фітовірусології в Інституті мікро- біології і вірусології НАН України. Мікробіол. журн. 2003. Т. 65, № 1-2. С. 59—69.] 6. Moskovets S.M. Academician D.K. Zabolotny. Kyiv, 1966 (in Ukrainian). [Московець С.М. Академік Д.К. Заболотний. Київ: Знання, 1966.] 7. Moskovets S.M. The creative path of Academician D.K. Zabolotny. Visnyk of Academy of Sciences of Ukraine. 1969. (4): 87—93. [Московець С.М. Творчий шлях академіка Д.К. Заболотного. Вісник АН УРСР. 1969. № 4. С 87—93.] Oleksii G. Kovalenko Zabolotny Institute of Microbiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1342-1045 GREY-HEADED PLOWMAN In memory of the famous virologist, phytopathologist S.M. Moskovets This year marks the 95th anniversary of the founding of the Zabolotny Institute of Microbiology and Virology of the National Academy of Sciences of Ukraine. During this time, the institution repeatedly underwent reforms, experienced rises and trials. The Institute is famous for its developments and in some important areas occupies a leading position not only in Ukrainian, but also in world science. There was a time when the Institute coordinated all research on phytoncides and viral plant diseases in the former USSR. The institution owes its achievements and accomplishments in solving ur- gent scientific problems to a powerful scientific team, one of the bright leaders of which was Semen M. Moskovets. This article is a mite of gratitude, a memory, and at the same time a eulogy in honor of this outstanding scientist, organizer of science, teacher, glorious son of Ukrainian nation from one of his students and followers.

Сивий орій (пам’яті відомого вірусолога, фітопатолога С. М. Московця)

Institution

Ähnliche Einträge