Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема

Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема

У статті розглянуто питання природного та етнокультурного ландшафту українського Подніпров’я як цілісної природно-культурної (асоціативної, історичної, топонімічної, етнічної тощо) системи. Наведено матеріали усних свідчень, у яких відображено образ колишнього ландшафту Подніпров’я, процес переселен...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Боса, Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Розвідки та матеріали
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201602
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема / Л. Боса // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 53-64. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201602
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016022025-01-25T12:38:19Z Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема Боса, Л. Розвідки та матеріали У статті розглянуто питання природного та етнокультурного ландшафту українського Подніпров’я як цілісної природно-культурної (асоціативної, історичної, топонімічної, етнічної тощо) системи. Наведено матеріали усних свідчень, у яких відображено образ колишнього ландшафту Подніпров’я, процес переселення людей із зони затоплення та психологічно-емоційне сприйняття ними змін у повсякденному житті. The article discusses the natural and ethno-cultural landscape of Dnieper Ukraine as an integrated natural and cultural (associative, historical, toponymical, ethnic, etc.) system. Verbal witnesses’ materials are given as well, reflecting the shape of the Dnieper Ukraine former landscape, the process of human resettlement out of the inundated zone, and psycho-emotional perception of their daily lives changes. 2012 Article Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема / Л. Боса // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 53-64. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201602 [502.8:39+504.03](477.63/.65)“19” uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
spellingShingle Розвідки та матеріали
Розвідки та матеріали
Боса, Л.
Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
Народна творчість та етнологія
description У статті розглянуто питання природного та етнокультурного ландшафту українського Подніпров’я як цілісної природно-культурної (асоціативної, історичної, топонімічної, етнічної тощо) системи. Наведено матеріали усних свідчень, у яких відображено образ колишнього ландшафту Подніпров’я, процес переселення людей із зони затоплення та психологічно-емоційне сприйняття ними змін у повсякденному житті.
format Article
author Боса, Л.
author_facet Боса, Л.
author_sort Боса, Л.
title Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
title_short Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
title_full Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
title_fullStr Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
title_full_unstemmed Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема
title_sort зміни ландшафту подніпров’я у хх столітті як соціокультурна проблема
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Розвідки та матеріали
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201602
citation_txt Зміни ландшафту Подніпров’я у ХХ столітті як соціокультурна проблема / Л. Боса // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 53-64. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT bosal zmínilandšaftupodníprovâuhhstolíttíâksocíokulʹturnaproblema
first_indexed 2025-07-17T08:52:46Z
last_indexed 2025-07-17T08:52:46Z
_version_ 1837883580588490752
fulltext 53 зміНи лаНдшаФту ПодНіПров’я у ХХ столітті як соціокультурНа Проблема Любов Боса УДК [502.8:39+504.03](477.63/.65)“19” У статті розглянуто питання природного та етнокультурного ландшафту українського Подніпров’я як цілісної  природно­культурної  (асоціативної,  історичної,  топонімічної,  етнічної  тощо)  системи.  Наведено  матеріали  усних  свідчень, у яких відображено образ колишнього ландшафту Подніпров’я, процес переселення людей із зони затоп­ лення та психологічно­емоційне сприйняття ними змін у повсякденному житті. Ключові слова: ландшафт, Подніпров’я, переселення. The article discusses the natural and ethno­cultural landscape of Dnieper Ukraine as an integrated natural and cultural  (associative, historical, toponymical, ethnic, etc.) system. Verbal witnesses’ materials are given as well, reflecting the shape of  the Dnieper Ukraine former  landscape, the process of human resettlement out of the  inundated zone and psycho­emotional  perception of their daily lives’ changes. Keywords: landscape, Dnieper Ukraine, resettlement. Формування  етнокультурного  ландшафту  як  природно­культурного  комплексу  відобра­ жає тривалість перебування етнічних груп на  території  їхньої  осілості,  автохтонність  етно­ су,  який  створює  певні  адаптаційні  засоби  взаємодії  з  довкіллям.  Але  в  ХХ  ст.  відбу­ лася  фактична  підміна  природного  ландшаф­ ту  Подніпров’я  штучними  конструкціями  на  основі  індустріального  пріоритету;  постали  екологічні проблеми, пов’язані з системою руко­ творних  морів  на  Дніпрі,  відбулися  чисельні  зміни  в  етнічному,  соціальному  складі  насе­ лення. Усе це визначає необхідність системно­ го  дослідження  етнокультурного  ландшафту  Подніпров’я, унікальність якого як природного  явища нерозривно пов’язана з його історичним  минулим.  ГЕС,  штучні  моря,  канали  в  низці  бага­ тьох інших масштабних проектів стали новими  мітками, якими маркувалася територія всього  Радянського  Союзу.  Доля  ландшафтів  вирі­ шувалася зовні, нерідко людьми, які не бачили  їх  і  не  бували  на  місцях.  Чого  тільки  вартий  був (нереалізований через потужний спротив)  проект «повороту рік». Зазначалося, що «ра­ дянська людина зможе здійснити сміливі пла­ ни зміни русла деяких північних річок і регулю­ вання їх вод з метою використання потужних  гідроресурсів для  зрошення обводненням по­ сушливих  районів».  Почати  його  здійснення  планувалося в 1985 році. Основні положення  техніко­економічної  доповіді  за  цією  схемою  були  опубліковані  в  «Экономической  газете»  (21 лютого 1961 року). Будівництво  в  Україні  Дніпрельстану  (1927),  Каховського  моря  (1956),  Кремен­ чуцької  (1962),  Дніпродзержинської  (1965),  Київської  (1968),  Канівської  (1978)  ГЕС  у  постановах партії та уряду також подавали як  грандіозне  підкорення  природи  радянською  людиною, поступ науково­технічного прогресу.  Те, що подібні проекти далеко не наше минуле,  стало  нещодавно  відомо  зі  ЗМІ  та  протестів  екологічних  організацій  проти  намірів  спору­ дження  у  Карпатах  багатьох  малих  ГЕС  на  річках  за  так  званим  «зеленим  тарифом».  За  висновками експертів, це призведе не тільки до  нових екологічних проблем, а й до втрати при­ вабливості регіону, культурного ландшафту. Нині  щодо  водосховищ  як  у  науковій,  так  і  в  громадській  думці  сформувалися  дві  по­ лярні  позиції.  З  одного  боку,  створення  штучних  морів  розцінюється  як  варварство,  катастрофа,  злочин.  Водосховища  назива­ ють  химерами,  антиекологічними  системами,  а греблі – зашморгами на Дніпрі. Екологічні  наслідки цих проектів сьогодні порівнюються  з Чорнобилем. З другого боку, стверджується,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 54 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 що  перемагає  та  користь,  яку  отримують  від  енергетики,  судноплавства,  зрошення  і  водо­ постачання,  регулювання  повеней,  рекреації.  Землі  водного  фонду  стають  дуже  цінними,  їх скуповують для рекреаційного бізнесу. Але  зазвичай так вважають здебільшого представ­ ники відповідних відомств, у чому можна було  переконатися  на  черговому  Міжнародному  Дніпровському форумі, який було скликано в  липні 2012 року. Ще  наприкінці  ХХ  ст.  президент  НАНУ  Борис Патон писав: «Я вже згадував помилкові   рішення, пов’язані з північними ріками... Мож­ на навести інші приклади. Всі їх об’єднує те, що  завжди були вчені, котрі активно і, як виявля­ лось згодом, обґрунтовано заперечували проти  цих рішень. І не просто заперечували, а щора­ зу  пропонували  інші,  надійніші  варіанти...  Та  думки, що суперечили відомчій позиції, навіть  висловлені фахівцями і підтримані цілими нау­ ковими  колективами,  нерідко  замовчувались...   Але  ж  природа  єдина  і  по  самій  своїй  суті  –  поза відомча. І я глибоко переконаний, що великі   проекти, які зачіпають екологію, не можна да­ вати  на  відкуп  відомствам,  які  часто  не  зва­ жають  на  унікальність  регіону,  не  зацікавлені  в його збереженні  і не здатні передбачити всіх  наслідків помилкових рішень... Свого часу був  проект  обваловування  Київського  водосхови­ ща. Та коли прикинули вартість, виявилось, що  це буде кілька мільйонів карбованців. Виріши­ ли утриматись, як то кажуть, зекономили. Які  ж наслідки? Море розлилось на площі близько  тисячі  квадратних  кілометрів.  Затоплені  най­ плодючіші  землі  і  заливні  луки.  Водосховище  стало  мілководним,  що  призвело  до  сильного  прогріву  води  влітку.  Через  це  на  дні  почали  бурхливо цвісти численні органічні рештки за­ топленої  рослинності...  Думаю,  сама  вартість  незібраних за минулі роки врожаїв уже набага­ то переросла невитрачені вчасно мільйони» 1.  Чи входили в програму будівництва науко­ ві  дослідження  культурно­історичної  спадщи­ ни територій, які підлягали затопленню? Так,  на це виділялися певні кошти. Але, як ствер­ джує нікопольський дослідник екології Дніпра  В. Сандул, майже на всіх ділянках вони були  короткотерміновими,  недостатньо  фінансова­ ними.  В  архівних  матеріалах,  які  надають  ін­ формацію  щодо  процесу  спорудження  ГЕС,  побіжно  згадується,  що  перед  затопленням  проводились  археологічні  експедиції,  серед  архео логів  були  також  етнографи,  історики.  Звіти  експедицій  ще  чекають  належного  ви­ вчення. Як відомо, вони розпорошені, перебу­ вають  також  у  колишньому  союзному  центрі.  Про  одну  з  наймасштабніших  експедицій  ді­ знаємося  з  доробку  дніпропетровських  уче­ них,  у  якому  огляд  наукових  досягнень  Дні­ прогесівської  експедиції  за  1927–1933  роки  показує  їх  вагомість  для  розуміння  процесів,  що  охоплювали  південь  України  від  доби  па­ леоліту до українського середньовіччя 2. Також  про цю експедицію йдеться у звіті її учасника  М. Міллера, опублікованого в Канаді. Перше,  що він відзначає, це те, що науковці не встигли  дослідити й половини території, яка становила  надзвичайну  цінність,  через  «певні  причини»  було  втрачено  багато  безцінних  експонатів.   Для заявленої теми також важливий опис крає­ виду до  затоплення,  який зафіксовано у  звіті:  «Місцевість  Надпоріжжя  –  ґрандіозна,  пре­ красна  та  своєрідна  і  дуже  відрізняється  від  Надчорноморського степу, що  її оточує з усіх  боків на сотки км. На всьому протязі Надпо­ ріжжя правий бік Дніпрової долини – крутий,  більш  скелястий,  поперерізуваний  крутими  ярами  та  балками,  а  лівий  –  більш  похилий.  По балках – дубові ліси, по Дніпрові – блук­ ви та острови скелясті, піскуваті або вкриті лі­ сом.  Надпоріжжя  мало  надзвичайні  природні  багатства і в усі часи творило сприятливі умо­ ви  для  життя  людини,  особливо  вигідні  для  ранніх ступенів розвитку людства з первісним  збирацьким  та  скотарським  господарством.  Велика кількість кам’яних кристалічних порід,  лісу, чорноземні узбережні луки, придатні для  раннього  хліборобства,  незвичайні  рибні  ба­ гатства, сила дикого звіру та птаства, – всі ці  умови різко відокремлювали Надпоріжжя від  довколишнього  степу  і  творили  з  нього  своє­ рідну оазу» 3.  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 55 розвідки та матеріали Сучасний  дослідник  із  Запоріжжя,  про­ фесор В. Чабаненко, автор низки унікальних,  на наш погляд, розвідок про козацькі затопле­ ні  святині,  топоніміку  краю  слідом  за  своїми  визначними  попередниками  Я.  Новицьким,  Д. Яворницьким, А. Кащенком, подає харак­ теристику  місцевості,  яка  здавна  називалася  Великим Лугом і яку йому ще пощастило поба­ чити до затоплення. Великий Луг – комплекс  плавнів у долині Дніпра. Основу гідросистеми  Великого  Лугу  становили  ріки  Дніпро,  Кін­ ська та Базавлук, що з’єднувалися між собою  численними  протоками.  За  козацьких  часів  Великий  Луг  мав  дуже  багатий  рослинний  і  тваринний  світ.  Тут  росли  верба,  дуб,  осика,  дика  груша,  лоза;  береги  проток,  озер  і  ли­ манів  заростали  очеретом,  рогозом,  осокою,  кугою та оситнягом; гряди й луки вкривалися  високими травами. У лісових пущах і чагарях  водилися вовки, лисиці, дикі кози, вепри, тар­ пани, олені, зайці, борсуки, куниці. Протоки,  озера й лимани кишіли рибою (осетер, щука,  короп,  лин,  карась,  окунь,  сом,  тараня,  в’юн,  краснопірка) та раками. По всій долині розко­ шувало птаство: орли, лебеді, баклани, пеліка­ ни, чаплі, дикі голуби, зозулі, пугачі... Протя­ гом  віків  у  великолузькому  регіоні  тимчасово  побували  представники  різних  народів,  пле­ мен і цивілізацій, але в усі відомі нам історичні   періоди ця земля вважалася слов’янською, або  ж українською 4. Серед  суто  етнографічних  матеріалів  вда­ лося виявити розвідку дослідниці Зої Гудчен­ ко  5  з  докладним  описом  старого  козацького  с. Сотницьке Петриківського району Дніпро­ петровської  області  до  затоплення  його  Дні­ продзержинським  водосховищем,  в  якій  на  значному  фактичному  матеріалі  переконливо  показано,  що  саме  ландшафтні  особливості  краю  дозволяли  зберігати  давні  традиційні  риси, незважаючи на докорінні зміни в еконо­ мічних та соціальних умовах життя селян. Щодо  образу  колишнього  придніпров­ ського  ландшафту  від  Кременчуцького  моря  до Каховки, який залишився в пам’яті наших  сучасників,  ми  розпитували  і  під  час  експе­ диційних досліджень ІМФЕ НАНУ в 2011– 2012  роках.  Поданий  нижче  матеріал  (на  основі  власних  записів  автора)  чітко  показує  картину життя, яка відбилася в їхній свідомос­ ті  в  природному  –  «рідному»  і  зміненому  –  «чужому»,  як  зазначають  наші  респонденти,  ландшафтах колишніх мешканців затопленого   подніпровського краю з Кіровоградської (див.  іл.  №  1),  Полтавської,  Дніпропетровської  (див. іл. № 2), Херсонської областей. «Я  народилася  і  виросла  на  крутих  схилах  правого  берега  Дніпра  (с.  Саблуківка  Берис­ лавського  р­ну  Херсонської  обл.).  Берег  був  скалистий з відкладеннями вапнякових та чере­ пашечних порід. То там, то там лежали гранітні  камені і валуни. Схили крутого берега місцями  були розмиті у яри та кручі, порослі зарослями  колючої шипшини, терену, глоду, диких груш та  яблунь. Серед круч були балки, одну із яких в  Саблуківці називали “Гадючою балкою”. Кру­ ті червоно­глиняні схили між ярами були дуже  красивими весною,  коли  покривалися  зеленою  рослинністю, пролісками, потім жовтими і чер­ воними  тюльпанами.  А  яка  ж  була  у  Дніпрі  кришталево  чиста,  прозора  і  смачна  вода!  Че­ рез неї було видно на дні не тільки камінці, але  й  пісок,  дрібних  мальків  риб,  різних  кузьок...  Взимку люди по льоду на санках возили комиш,  дрова та лозу, а влітку плели з лози загороди,  обплітали хліви для птиці, а комишом накрива­ ли покрівлі хат. Чоловіки спилювали у плавнях  дубки,  розпилювали  їх  вдома,  продавали  сто­ лярам, стельмахам, бондарям. А ті виготовля­ ли  з  них  ліжка,  столи,  бочки,  діжки,  барила.  Для  плетіння,  як  сировину,  використовували  прутики шелягу, кору молодої липи, берези та  верболозу. Частково займалися і каменетесним  промислом... У кожній хаті, і в тім числі і нашій,  стояла дертушка для перемелення зернових на  крупу,  всередині  якої  були  жорна  –  2  спеці­ ально обладнані камені із металевими зубцями.  Частково  у  нас  займалися  смолокурінням  для  задоволення власних потреб – смоління човнів,  щоб не протікали. У кожного рибака в домі була  смола.  Виготовлялися  і  начиння  для  приготу­ вання хліба та їжі. Бабуся Олена заквашувала  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 56 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 та місила тісто тільки у дерев’яних ночвах. У нас  була дерев’яна хлібна лопата для випічки хліба у  печі, товкач, макогін, збивачки, мішалки, це все  з плавневого дерева» (ЯАМ).  Прикметно,  що  частина  респондентів,  ви­ мушених  переселенців  із  західних  теренів  України, також емоційно передавали своє за­ хоплення  колишньою  природою  краю.  Але  в  розповідях  «корінних»  звучали  нарікання,  що саме з «західняків»  і  складалися бригади  лісорубів,  які  знищували  плавневі  ліси  перед  затопленням. А ті в свою чергу неохоче розпо­ відали  про  власну  трагедію  переселень,  а  та­ кож облави в рідних селах, коли формувалися  бригади лісорубів у 1950­х роках. «Я син переселенців з Рівненщини та Во­ лині (1958 р.). Жив у Горностаївському районі  Херсонської  області.  Все  життя  захоплюю­ ся  історією цього краю  і  туризмом. Саме тут   отримав найбільші враження ... Марія Іллівна   Завізіон, приблизно 1905 р. н., у 1980­х роках  розповідала мені про казкові дніпровські плав­ ні. Люди жили за рахунок природи. Водилося  багато всякої звірини. Худобу в плавнях випа­ сали. Мітили на весні,  і вона ціле літо  і осінь  паслася.  Іноді,  коли  засуха  в  інших  областях  була,  то  аж  сюди  худобу  приганяли.  А  десь  у  листопаді  був  тут  великий  ярмарок.  Все  із  плавнів продавали. З усієї України приїжджа­ ли, і не тільки. Коли Дніпро розливався, після  того  на  його  прибережну  територію  заходив  мул. Кожний господар мав свою ділянку мулу.  Чорнозем, який сходив з гори по річці, водо­ рості  були  як  добриво.  Заходив  супропєль.  Люди йшли  і кидали навіть лушпайки в зем­ лю,  і  вони  давали  урожай  великий.  Не  було  зов сім бур’яну. Ото весною посадили, посіяли,  а потім збирали такі врожаї! Казали, що цей  рай закінчився, коли все затопили» (СДД). У  ставленні  місцевого  населення  до  пере­ селенців  із  західних  областей  переважало  більше  співчуття  ,  а  також  повага  до  їхнього  способу  життя,  що  дає  підстави  говорити  і  про  культурний  взаємовплив. Нєхіна  (Ку­ тенко) Людмила Володимирівна розповідала:  «У Во ронцовкі (Херсонська обл.) дуже багато  пере селенців з Західної жило. У них 12 ікон у   хаті  було.  Для  нас  це  була  дивина  –  12  ікон  поставить.  Із  Западной  їх  переселяли  сюди.  Оце  тоді,  так  як  усіх,  їх  вивозили,  татарів  і  їх  так  само.  Це  однозначно  депортація  була.  Із  Станіславської  і  Львівської  області.  Вони  дуже богомільні були. Я в другий клас ходила,  а ми жили у них на квартирі. Вони всі ідуть в  церкву, і я з ними разом ходила, там з пєвчи­ ми співала. Я стояла на криласі,  заглядувала  в книжку і шось там співала. Такий суржик у   нас. А там конкретно, западна – вони по­сво­ єму. Для них було одне названіє – “бендеровці”.  Але діти вголос це не говорили. А ми між со­ бою  так  говорили.  А  так,  шоб  якась  класова  ненависть була – у нас цього не було. Не знаю  за політіку тоді. Єдине запомнила, вони каза­ ли:  “Дякуємо  Сталіну­грузину,  шо  одів  нас  у  резину”. Ми сміялись, коли вони казали: “ре­ дзіну”.  І одежа в них була,  і рушники, так як  оце зараз у них все гаптоване, так і тоді вони  носили. Квітів багато садили. То саме ця сім’я  зразу прижилася. Уже за рік ми у них жили на  квартирі. Одна хатка в них була недостроєна  ще, а в другій уже жили. Господарі вони гар­ ні були. Я так думаю тепер, бо тоді мені було  все одно, шо не треба було звідтіля їх виганять.  Хай би собі жили...» (НЛВ). Колективна пам’ять порічковиків поки ще  утримує  образи  колишньої  природи,  життє ­  діяльності, історичні назви природних об’єктів,  які  на  сьогодні  безповоротно  втрачені,  і  ба­ гато  з  яких  не  було  нанесено  на  карту  та  не  досліджено. «Річки  затопили.  Коло  нас  була  річечка  така  маленька,  називалась  Качечник.  Через  неї була гребля: одна, тоді друга була гребля, і  річка Підпільна йшла. Ця річка Підпільна по­ ряд з греблею перетиналася, і там ходив пором  і  з’єднував Кут зі Знам’янкою. Це Знам’янка,  Кам’янка  –  оце  були  плавні.  І  оце  воно  там  і  з’єднувало все нас. Тоді ше Скарбне було, яке  впадало  в  Дніпро.  А  в  плавнях  такі  маленькі  річечки були, то Тиха називалася, то  іще Боч­ ки називалися. Чого то там Бочки казали? Чи,  може, там як ще пани були чи шось таке. Була  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 57 розвідки та матеріали Павлова хатка. Один лісник, старий­старий та­ кий, зробив на дереві  хатку, бо як заливалися  плавні і люди туди приїжджали, оце таке було.  Прямо до плавнів ішов Кут. Наші городи прямо  до берега йшли. Пересихали річки, ми перехо­ дили по косточки. Оце в іюні­місяці, як зараз,  плавні розливалися, і оце верби, осокори – все  заливалося. А тоді вода стікала, – і ми там са­ дили городи. Ну, це вообще!.. Росло дуже ха­ роше... Як був  голод, 47­ий  год, ми з мамкою   посадили отаку завбільшки – піввідра, а нако­ пали отакенну картошку. Помідори такі красі­ ві  –  тепер  їх  нема  ніде.  Отак  розломиш,  –  а  воно як сахар. Огірки садили, помідори, ну, все­ все. Одні кавуни тільки не поспівали. Про го­   лод? Ну, як вам сказать... У 33­м я то не знаю,   як, а батьки розказують, то вони не голодували.  Плавні садили – то не голодували. Вулики дер­ жали, великі пасіки. [...]. Оце як уже воду стяг­ не вже Каховка, і ми туди вигонили корови. Ви  можете не повірить, но корова перепливала річ­ ку. І оце виженем її туди, – і вони там ціле літо,  аж до холодів. [Човнами плавали – доїли?] Да,  у кожного хазяїна човен. [Як він називався, цей  човен?] Та ми каюк казали. А риба – яка хо­ чете:  і  соми,  і  коропи...  [...]  [Які  тварини води­ лися?] Фазани, качки, дикі гуси, єноти... [Коли  вони зникли?] Як оце уже затопило, так оце де  вони ділися [...]» (СЛП). Так, можна було пересвідчитися, що голод­ ні роки в цих місцях люди легше переживали.  Тож  і  переселення  вони  сприймали  часто  як  бажання влади позбавити їх найбільшої опори  в житті: «Люди казали, що це їх так зганяли з  місця, щоб вони йшли робить на заводи. А це   ж  колишня  козацька  вольниця...  Треба  було   стерти  пам’ять  тих,  хто  вижив  у  голод,  адже  ці ж землі не дали багатьом померти» (СДД). «Ми  на  річці  Скарбній  ловили  з  батьком  кармаком рибу. Це нитка мисина, і од неї одходи  з крючечками, штук десять, і груз. Оце кинемо і  на каюці дожидаємо, коли смик, уже почепило­ ся, смик­смик, а тоді, як уже дуже – витягаємо  5–6 окунців і біленьку. Познімали рибу, нани­ зали черв’ячки і знову. А тоді, як уже наловили  чималенько, батько мене перевезе на берег, я її  почистила, посолю у мисочці. Я страшно люби­ ла ловити рибу, і не тільки вудками. В нас місця  були такі біля кручі, і в кручі нори. Там і бички,  і раки ловили. Дівчата ще сплять, а я чуть­світ  встану і вже в норах тих облазю. Плавні – це  було велике багатство. Плавні кормили всю об­ ласть.  Далеко  в  плавнях,  я  вже  позабувала  ті  місця, де городи садили. Городи ні бризкали, ні  поливали, нічого цього не було. Там у плавнях  садили  все.  Вода  була  чиста­чиста,  хоч  місця   були  і  неглибокі...  Я  сама  їздила  туди,  пливу   каюком – співаю, нікого не боюся. Бджіл було  багато, бо пасіки туди завозили  із  інших сіл,  і  наші  місцеві  були  там  пасіки.  Цвіту  і  ожини  було багато. У плавні звозили увесь молодняк  зо всієї області. Як не знаєш плавні добре – то  ідеш, ідеш – наткнувся на річечку, можна пере­ брести невеликі струмки. Це така система ост­ ровів. Там оставляли на все літо  скотину. Аж  осінню приїжали і забирали, тільки мітили, щоб  не перепутали. І місцеві були, але ніколи нічого  ні в кого не пропадало. Отого воровства не було.  Помню, у 1933 році ми годувалися  із плавнів.  Я пам’ятаю, як із мамою корінці копали. Рибу  ловили весною і літом, а взимку – ні» (СНФ). Разом  зі  спогадами  про  природу  нерідко  виринали  перекази,  легенди,  які  було  почуто  ще в дитинстві:  про козацькі  часи,  знищення  Січі, про заховані скарби козаками, татарами,  махновцями.  Розповідали  про  старців,  воро­ жок, які передбачали затоплення, називалися  їхні імена (найбільше: Варфоломій, Самусь).  «Ше в Грушівці, і там в Мар’їнському (ше  я тоді пацаном був) було підеш зимою, тоді не  було ні вугілля, нічого. Лозу везли на саночках  по льоду, по річкі. Бо плавні – це клад. Зна­ єте, шо там було затоплено багатство – історія  затоплена. Знаєте, скільки річок було названо  іменами  козаків!  Подскарбне,  де  козаки­за­ порожці тікали від татар по Дніпру. Галери за  ними гналися – не могли вони за ними угнати­ ся. [...] Оце тут був лиман у нас за Грушівкою.   Так розказували, шо колись Андрій Паливода  і Олена... молоді люди... Так, коли татари їх за­ хватили тут (а тут розлив був якраз весною)...  лиман  всігда  розливався.  Так  вони  в  очереті  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 58 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 заховалися, а їм татари запалили очерет. І вони  спаслись. Як? У воду. Горить, а вони в воді си­ дять по шию. Ну, а очерет (сушняк) горить...   Так вони вийшли через Базавлук, переплили  і пішли в Чортомлик туди. Там, кажуть, було  багато  іще біженців козаків. Що вона давала  плавня?  Отоплєніє  –  це  сушняк  в  кожному   куті.  [...]  Плавня  –  як  ото  весною  (девятого   травня  особєнно)  начиналося  вже  спад  води  розливу.  І  люди  садили  гряди.  І  на  грядах   люди  садили  картоплю,  помідори,  огурци...   Земля  влажна..  А  то  лоза,  суха  лоза.  Лозо­ плут. Це у Грушівкі артєль. Ну, і з лози дєлали  стулья,  столи,  крєсла­качалки.  [...]  Водилася  утка, качки дикі, лиска. Курочки, фазани були  в плавні. Водилась щука, сом, карась» (КВІ). Усі  матеріали  експедиції  підтверджують,  що природні особливості  ландшафту, клімату,  життєдіяльності були схожими у порічковиків  на території, яка досліджувалася, хоча відстань  від  колишнього  Новогеоргієвського  району  (сучасної  Кіровоградської  обл.)  і  до  дельти  Дніпра  в  Херсонській  області  досить  вели­ ка.  Тож  попередньо  висловимо  думку  і  щодо  спільного  культурно­етнографічного  комплек­ су, який було сформовано, можливо, унаслідок  особливих природно­географічних умов до часу  створення каскаду ГЕС на Дніпрі.  «Мій  батько,  Скрипник  Василь  Іванович,  проживав  у  селі  Чаплище  (нині  затоплене)  Новогеоргіївського  району.  Дід  мій  Іван  Де­ нисович теж звідти. Село було дуже браве, по­ руч ліс  і річка. Батько з дідом там рибалили.   Я сам рибак. Дуже рибні місця були... Плав­ ні – це протоки, де вода заходить, там очерет  і ліс. Коли весною піднімається вода, вона все  заливає. Потім відходить, а остаються прото­ ки, там багато трави і різної рослинності. Нині  плавні трохи залишилися тільки біля Білець­ ківки у Полтавській області. На плавнях було  багато  риби  і  дичі.  Батько  розказував,  що  їх  виручав водяний млин. Туди їхали люди з усієї  округи» (СІВ).  Випасання  скоту  в  плавнях,  багатий  рос­ линний  і  тваринний  світ  –  найбільш  повто­ рювані  сюжети  в  розповідях  у  всіх  придні­ провських областях. Ці сюжети мають і дещо  міфологізований характер: «Я  жил  там  (в  Новогеоргиевске).  Начи­ нается  ранняя  весна,  и  тут  через  весь  город  идут стада большого рогатого скота. Неделя­ ми идут,  как пленные немцы. Сплошное  ста­ до  гонят,  гонят. Их в междуречье Тясмина и  Днeпра загоняли, а некоторых даже загоняли  на  острова  днепровские.  Здесь  был  ряд  ост­ ровов.  И  вот  там  до  “белых  мух”  был  выпас  этого  скота.  А  потом  уже,  когда  начиналась  зима, при “белых мухах”, их гнали через город  назад, а дальше по всем областям. И вот эти  стада шли неделями днем и ночью через город.  Даже трудно это себе представить. Вот такое   у  нас  было  великолепное  событие...  Может   это и было решение продуктовой базы нашей  Украины,  а  может  быть  и  более  того.  Здесь  места  прогревались  сильно,  и  солнца  было  очень много, и много влаги – ну просто псевдо­ субтропики... Вот здесь и образовалось имен­ но  вот  такое  место,  оно  было  там,  чуть­чуть  выше за Новогеоргиевском,  где воды больше  прогревались, и рыбы там кишело. Скота было  навалом,  его  никто  никогда  не  считал.  Они  сами  плодились...  При  советах  оно  было  мо­ жет быть как­то порочно сказано: “Все вокруг  колхозное – все вокруг мое”. Но я вам скажу,  вероятно,  до  войны  поотбивали  охоту  на  эти  колоски у людей до такой степени, что эти ста­ да  нетронутые  ходили  неохраняемые.  Никто  их не трогал, они никуда не уходили. И так вот  было из года в год» (ЛММ).  «Це як закриєш очі, то думаєш: в якому ми   тільки раю жили: зелений, співучий... Мій же   Новогеоргіївськ був на правобережжі Тясми­ на.  Він  знаходився  якось  вище  рівня  Тясми­ на.  А  город,  вулиця  наша  була  вище  Тясми­ на.  І  Новогеоргіївськ  заливався  весною.  Але  вода сходила своєчасно. І люди своєчасно об­ саджувались, городи саджали. Але ж які там  врожаї були! А які там садки були. І я до сих  пір пам’ятаю ті і груші, і яблука були. А зараз  оцего люди навозять сюди усякого. –  Груша­добромисловка.  Чули  ви  таке?  Ніхто  не  чув.  Яблуня­грушовка.  А  як  дощ  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 59 розвідки та матеріали пройде, та то яблуня як посиплеться. А ми по  росі  як  пройдемо  –  то  в  теплій  росі  біжимо!  Яблук там вітер скільки назбиває! Краснобо­ ких сочних цих яблук. Прямо береш в корзину:  Шура  з  однієї  сторони  –  я  з  другої.  І  несем  до бабусі. А як гризонеш – то сок так і бриз­ не!» (ШОВ). Те,  що  вражає  уяву,  зазвичай  міфологі­ зується,  набуває  рис  сакральності,  особливо  якщо  безповоротно  втрачається.  Можливо  тому  в  спогадах  про  колишній  ландшафт  по­ стійно натрапляємо на міфологему «втрачено­ го раю». Однак, як стверджують науковці, це  було недалеко від істини. «Який край занапас­ тили!»,  –  гнівно  промовляє  в  нашій  розмові  Віктор Чабаненко, професор із Запоріжжя. У самих же оцінках цих подій респондента­ ми найбільше звучали мотиви катастрофічності,  руйнування церков і кладовищ сприймалося як  святотатство. Записані голосіння за хатою, як  за покійником (записала на Полтавщині І. Ко­ валь­Фучило,  ІМФЕ  НАНУ),  і  за  матір’ю,  яку  не  вдалося  перепоховати  на  новому  міс­ ці  (записала  на  Кіровоградщині  М.  Курінна,  ІМФЕ  НАНУ)  –  свідчення  глибини  колек­ тивного переживання. Друга частина спогадів,  що  наводиться  нижче,  відображає  подальшу  долю переселенців, зміни ландшафту, звичного  повсякдення, емоційне сприйняття ними та їх­ німи нащадками того, що відбувалося. «Для підготовки котловану під водосхови­ ще  випустили  із  тюрем  різних  злочинців,  які  поступово спиляли віковий ліс, а разом з ним  загинуло  і  все  живе,  що  було  зеленим  раєм  і  достатком  для  простих  людей.  Не  хотілося  людям  покидати  обжиті  місця.  Та  що  поро­ биш  –  людина  завжди  заручник  обставин.  Отримавши  за  свої  будівлі  підйомні,  люди  стали будуватися вище над крутим берегом, де  не було води. Воду для  їжі  і побуту носили з  Дніпра  на  коромислі,  що  було  не  так  просто.  Особливо  тяжко  було  це  робити  по  слизькій  глині після дощу та під час  голольоду. Скоро  перестали носити воду з Дніпра: у селі почали  встановлювати  водопроводи,  тільки  по  вули­ цях. А Каховське море без течії швидко стало  стоячим  болотом  із  зеленою  брудною  водою,  яку не можна було пити. Не стало у такій воді  і риби. Постійні хвилі руйнували яри і балки,  у яких зникли дикі яблуні, груші, терен, глід,  барбарис та шипшина. Стала природа чужою.  У  кранах  на  вулиці  вода  була  солонкувата  і  жорстка.  На  городах,  що  були  при  подвір’ї,  уже з початку червня все вигорало під палю­ чим сонцем.  І  люди з  гіркотою згадували,  як  колись щовесни після повені, як тільки спадала  вода з плавнів і з’являвся пісково­чорноземний  ґрунт, люди їхали туди човнами і очищали від  осоки собі городи, хто скільки хотів» (ЯАМ). «Я була ще малою, коли мої бабусі мені роз­ повідали про родину і місцевість, де вони жили.  З їх слів я зрозуміла, що це була катастрофа.  Люди від цього постраждали, дуже постраж­ дали.  Навіть  моя  родина,  по  лінії  батька,  їх  вигнали з оселі. Вона була вагітна, без чоло­ віка, і чотири хлопчики. Вона сама збудувала  мазанку собі, бо просто вигнали в нікуди. Там  давали строк, але люди в це не вірили, не хо­ тіли  переселитись.  [Їх  силоміць  переселяли?]  Так. Бросали усе нажите і піднімались на вищі  береги.  Взагалі  це  було  дуже  страшно.  Тому  що люди в тій місцевості були воїнами. Я схи­ ляюсь до думки, що коли робили це Каховське  водосховище  –  воно  не  скільки  збитків  при­ несло економічних, а історичних. Мабуть, у ті  часи був такий напрямок» (ПТМ). Було  також  немало  свідчень,  у  яких  від­ чувалась приреченість, покірність долі: «Нам   сказали вибиратися, а що ж ми могли вдіяти...   значить  так  треба»,  «після  всіх  голодоморів  і  воєн – це не найбільша трагедія», «тоді ніхто  не міг  і подумати, щоб якусь думку свою ви­ словлювати...» (КЛВ). «А  ми  це  ніяк  не  сприймали,  через  те  що   нас ніхто не питав. Об’єдналося все, лісниче­ ство  Новогеоргієвське  присоїдінили  до  Зо­ лотарівського.  Так  укрупнили,  а  людей  по­ сокращали.  Коли  почалося  затоплення  сіл,  з  Воронівки людей в Рацево, Павлівку, на Озе­ ра переселили, потом ще в Садки, що за Кре­ менчуком, а хто міг, роз’їхалися по усій Україні  і дальші» (БРВ). http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 60 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 Розповіді про людей, які не захотіли, або ж  не встигли переселитися, – також непоодинокі.  «Ми ше ж зразу і не вірили, шо це воно таке  буде. Наїхали, западенців навезли, якихось лю­ дей  і  рубали  ліс,  вирубували  ліс,  садки,  дере­ ва, – все  знаходять  і  вирубують. Казали,  шо  ми вам дома построїмо, тамо і переселимо. Вам  дадуть готове все – і підете. А потім сказали:  “Нате осьо тобі кучку грошей – і йди, шо хоч,  в оте місце – та й роби”. Ото й було. Нам зразу  сказали так, шо построять посьолки хороші – і  вас туди переселять. А тоді живо і скоро: при­ йшли  і сказали, шо як самі не розберете свою  хату, то бульдозером прийдемо розвалимо – а   вам нате осьо стільки там грошей... Були і такі   люди,  шо  не  схотіли.  Там  було  три  в  нас  сім’ї   такі – не захотіли.  І вже... вони вже вичисти­ ли все, вирубали – приготовили дно для моря.  А люди остались. То там троє людей потопило­ ся... Пустили воду – а вони не вспіли вибратися  з тої води. А вода йшла. Вони десь у погріб там   попали...  [Ви  впевнені,  що  ті  потопилися?]...   Нє,  нє.  Я  знаю  точно  одних,  шо  потопили­ ся. Там було двоє старих людей і онук з ними.  В них череда скоту була, вони не схотіли з своїм   скотом іти оце... І не вірили, шо оце... буде таке.  І люди потонули. Було таке» (ЯАМ). «А  це,  як  уже  почали  переселять,  сюди  прислали  якихось  розконвоїрованих  якихось  арештантів. І вони вирубували плавню. Даже   були сопротівлєнія. Каже: “Я з дому не піду...”  Так мусили їх даже примусово вивозить. Діда,   осьо, де дочка живе, дід Хома  і баба Марфа  (це з Кута) – так  їх насильно вивезли сюди.  [А що ж вони казали?] Шо ми звідси не зійде­ мо... “Затопите нас? Так топіть, ми не протів”.   Та це не тільки вони – там багато. Осьо Крис­ топи,  Стаднюки...  [Не  хотіли  переселяться?]   Да,  це  з  Кута  (кутяни).  А  у  Грушівці,  тут  у  нас болєє культурно. І своя лікарня, була, тут,  операціонна і рентгенна» (КВІ). Тільки  внаслідок  будівництва  Кремен­ чуцького водосховища та ГЕС було затоплено   211 сіл та 1 місто з населенням понад 133 тис.  осіб  та  землі  площею  близько  2  тис.  км  2.   Люди  нерідко  ставили  собі  запитання  щодо  можливості  уникнення  затоплення  рідних  місць: «Можно было спасти Новогеоргиевск.  Уже потом появилась статья (и это очень бо­ лезненно  восприняли  жители  Новогеоргиев­ ска), что можно было сделать дамбу до Чер­ касс. И оно идентично была стоимость дамбы  и вот этот снос этих сел и городов, ведь семьи  были богатые» (ЩЛД).  І  як  приклад,  місцевий  старожил,  колиш­ ній  директор  Світловодського  держлісгоспу  Борис  Томашевський  у  газетній  публікації  «Чи можна було зменшити втрати земель при  будівництві нашої ГЕС» повідомляє, як «Бог­ дан Хмельницький врятував місто Чигирин»,  яке теж підлягало під затоплення. Врятувало  його  тільки  те,  що  наближалося  грандіозне  святкування  ювілею  (у  1954  р.  широко  від­ значалося  300  років  возз’єднання  України  з  Росією),  тож  союзна  пропагандистська  дум­ ка  щодо  упорядкування  місць,  пов’язаних  з  цими подіями, на той час перемогла відомчий  підхід 6. Але  історичні села Чигиринщини не  уникли затоплення. Життя  переселенців  складалося  по­ різному: хтось викреслив минулі події з пам’яті,  заклопотаний новими проблемами, багато хто  покинув не тільки рідні місця, але й Україну,  та  все  ж  у  спогадах  більшості  респондентів  звучить туга за втраченим, вони розповідають  про  труднощі  адаптації  на  новому  місці,  що  пов’язувалися як зі зміною звичних умов, так  із проблемами взаємин. «Ми  їхали в  автобусі,  а  якась жінка  їхала  на батьківщину  з  сином.  І  коли  вона побачи­ ла воду, вона кричала на весь автобус: “Ой, як  багато  води!  Ти  подиви,  скільки  води!  А  ми  такі дураки – в степи поїхали...”» (СКП).  «Їх ше довго називали переселенцями. Ще  дуже  довго.  От  на  нараду  раніше  сходилися.  Питають: “Ти був сьогодні на нараді?”» – «Та  був».  –  «Ну,  було  там  багато  людей?”  Каже:   “Було двоє людей і три переселенці... – Да, ну   вони ж виросли, знаєте, Тясмин впадав у Дні­ про – там риби було неміряно. Лісу тоже немі­ ряно. Ну і от, як тільки приїхали сюди, то ці, ка­ зали, що із наших річок і жаб поїдять”» (ТАГ). http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 61 розвідки та матеріали Іл ю ст р. № 1. Ф ра гм ен т то по гр аф іч но ї к ар ти Н ов ог ео рг іїв щ ин и, за то пл ен ої К ре ме нч уц ьк им в од ос хо ви щ ем у 1 96 2 р. (З а рх ів у ГО « Н иж нь од ні пр ов сь ка   ба се йн ов а  ра да  В се ук ра їн сь ко го  е ко ло гіч но го  р ух у  “Х ор ти ць ки й  фо ру м” ») http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 62 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 Ілюстр. № 2. Фрагмент топографічної карти с. Грушівка та с. Кут, затоплених Каховським водосховищем у 1956 р. (З архіву ГО «Нижньодніпровська басейнова рада Всеукраїнського екологічного руху  “Хортицький форум”») http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 63 розвідки та матеріали «Захарівка  –  наша  Колима»,  –  неодно­ разово  повторює  Любов  Семенівна  Шкірай,  директор  Захарівського  краєзнавчого  музею.  «Чому ж Колима?» – запитуємо. «Сюди, да­ леко  в  степ  після  затоплення  відселили  меш­ канців  давніх  квітучих  придніпровських  сіл  (Самусівка, Чаплище та ін.). Це переважно ті  люди, хто не міг за себе постояти, або “багато  теліпали язиком. Не секрет, що і пільги пере­ селенцям давалися диференційовано”».  У с. Коробки Каховського району в родині  місцевих  вчителів­пенсіонерів  розповідали  про  те,  що  серед  місцевої  каховської  інтелігенції  здавна велися розмови, що Каховську ГЕС було  збудовано задля стратегічних військових цілей,  а населення дуже негативно сприймало будівни­ цтво. Море будувала величезна маса тих, кого в  1954 році звільняли з Гулагу. На сьогодні по­ тужність  Каховської  ГЕС  дуже  мала,  струму  ледве вистачає на постійне відкачування води у  водосховище. Це одне з найбільших джерел за­   хворюваності  та  смертності  населення...  землі   засолюються, стають зовсім непридатними для  обробітку,  відбуваються  постійні  підтоплення.  Сучасних  мешканців  Каховки  і  Коробок  по­ дружжя  назвало  «Иванами,  не  помнящими  родства» (ЛММ). Щодо самого с. Коробки, то  його було створено як показове на Херсонщи­ ні. У 50–60 роках в УРСР у зв’язку з поділом  населених пунктів на «перспективні» та «непер­ спективні», до яких зараховувалися і ті, що під­ падали  під  затоплення,  розгорнулося  будівни­ цтво експериментально­показових сіл. Але, як  відомо, численні проблеми навіть цих населених  пунктів так і залишилися нерозв’язаними.  «Знищено  безмежний  материк  первісного  українства, яке берегло в собі пам’ять цілого на­ роду. Виселено і розпорошено носіїв найглибин­ ніших пластів народної самоідентифікації» 7. Ці  слова Юрія Рогового щодо побудови на Дніпрі  каскаду ГЕС стосуються і біографії українсько­ го села впродовж усього ХХ ст. По всій Украї­ ні було порушено сільську поселенську мережу,  набували  обертів  процеси  депопуляції  тощо.  Колективізація,  розкуркулення,  голодомо­ ри,  оголошення  неперспективними  безлічі  сіл,  укрупнення, зселення, затоплення та, зрештою,  масові міграції визначали долю села та україн­ ського культурного ландшафту загалом. Звісно,  спогади  про  переселення  із  зони  затоплення,  а  найбільше  їхня  оцінка,  відтво­ рюються вже з позиції сучасного усвідомлен­ ня  тих  подій,  і,  на  перший  погляд,  вони  ніби   не  такі  трагічні,  як  чорнобильські...  Проте  вони  інформативні  і  значущі.  Це  та  «непочу­ та» Україна, яку «ніхто не питав», як вона ба­ жає будувати своє життя, яка не мала голосу  як тоді, так переважно не має його і сьогодні.  І  якщо  врахувати,  що  за  різними  даними  по  всьому каскаду ГЕС – це майже три мільйо­ ни «зігнаних» з предковічних місць, то варто   було б розробити масштабну комплексну нау­ кову  програму  з  дослідження  всього  подні­ провського краю. 1 Патон Б. Є. До безпеки поступу. Наука і культу- ра: Україна. Щорічник / редкол. : О. Сергієнко (гол. ред.) та ін. – К. : Знання, 1987. – Вип. 21. – С. 8–16. 2 Labores pariunt honores : спеціальний ви- пуск міжвузівського збірника наукових праць «Проб леми археології Подніпров’я», присвячений 70­річчю доктора історичних наук, професора ка- федри історіографії та джерелознавства Дніпро- петровського національного університету Ірини Федорівни Ковальової / під ред. З. П. Маріної. – Д. : ДНУ, 2000. – 164 с. 3 Міллер  М. Дніпрельстанівська археологіч- на експедиція Наркомосу України (1927–1932) // Науковий збірник Українського Вільного Уні- верситету. Ювілейне видання. – Мюнхен, 1956. – Т. VI. – С. 147–166. 4 Чабаненко  В.  А. Українська Атлантида. – Запоріжжя : Дніпровський металург, 2006. – С. 284, 285. 5 Гудченко З. С. Село на пониззі Дніпра // На- родна творчість та етнографія. – 2007. – № 2 (306). – С. 91–101. 6 Надруковано в газеті «Наддніпрянщина» 24 січня 1998 р. 7 Роговий  Ю.  Ф. Посульська Тризна. – Лу- ганськ : Книжковий світ, 2009. – 71 с. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 64 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 БРВ – Бондаренко Раїса Василівна, 1941 р. н., ро- дом із с. Воронівка Кіровоградської обл. Запи- сано 2012 р. у с. Нагірне Світловодського р­ну Кіровоградської обл. КВІ – Кабак Василь Іванович, 1920 р. н., родом із с. Мар’янське Апостолівського р­ну. Записано 2012 р. у с. Ленінське Апостолівського р­ну Дніпропетровської обл. КЛВ – Коваленко Людмила Віталіївна, 1963 р. н., родом із с. Солодівка Глобинського р­ну Пол- тавської обл. Записано в м. Градизьк Глобин- ського р­ну Полтавської обл. ЛММ – Лашкул Микола Матвійович, 1935 р. н., родом із с. Інгулець Кіровоградської обл. За- писано 2011 р. у с. Коробки Каховського р­ну Херсонської обл., НЛВ – Нєхіна (Кутенко) Людмила Володимирів- на, 1945 р. н., родом із м. Кривого Рогу Дніпро- петровської обл. Записано 2012 р. у м. Зелено- дольську Дніпропетровської обл. ПТМ – Павлюченко Тетяна Миколаївна, 1970 р. н., родом із с. Мар’янське Апостолівського р­ну Дніпропетровської обл. Записано 2011 р. у м. Зеленодольську Дніпропетровської обл. СДД – Синиця Дмитро Дмитрович, 1956 р. н., ро- дом із смт Горностаївка Херсонської обл. За- писано 2011 р. у Києві. СІВ – Скрипник Іван Васильович, 1972 р. н., ро- дом із с. Захарівка Світловодського р­ну Кіро- воградської обл.. Записано 2012 р. у с. Захарів- ка Світловодського р­ну Кіровоградської обл. СКП – Сокуренко Катерина Павлівна, 1954 р. н., родом із с. Андрусівка колишнього Новогеор­ гіївського р­ну Кіровоградської обл. Запи- сано 2012 р. у м. Світловодську Кіровоград- ської обл. СНФ – Сиволоб Надія Федорівна, 1928 р. н., ро- дом із с. Грушівка Апостолівського р­ну Дніпропетровської обл. Записано 2012 р. у с. Ленінське Апостолівського р­ну Дніпро­ петровської обл. СЛП – Скрипник Лідія Павлівна, 1936 р. н., родом із с. Кут. Записано 2012 р. у с. Ленінське Апос- толівського р­ну Дніпропетровської обл. ТАГ – Терещенко Андрій Григорович (священик). Записано 2012 р. у м. Світловодську Кірово- градської обл. ШЛС – Шкірай Любов Семенівна, родом із с. За- харівка Світловодського р­ну Кіровоград- ської обл. Записано 2012 р. у с. Захарівка Світ- ловодського р­ну Кіровоградської обл. ШОВ – Шаль (Ліненко) Олександра Василівна, 1937 р. н., родом із м. Новогеоргіївська. Запи- сано 2012 р. у м. Світловодську Кіровоград- ської обл. ЩЛД – Щукіна Любов Дмитрівна, родом із м. Но- вогеоргієвська. Записано 2012 р. у м. Світло- водську Кіровоградської обл. ЯАМ – Яблонська Ала Миколаївна, 1940 р. н., ро- дом із с. Саблуківка Бериславського р­ну Хер- сонської обл. Записано 2011 р. у м. Каховці. ЯГП – Ярмоленко Галина Петрівна, 1933 р. н., родом із с. Чернече колишнього Новогеор­ гіївського р­ну Кіровоградської обл. Записано 2012 р. у с. Білецьківка Кременчуцького р­ну Полтавської обл. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Ähnliche Einträge