Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)

Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)

Стаття є комплексним дослідженням традиційного народного будівництва села Северинівка на Поділлі. У ній висвітлено питання забудови вулиць та планування дворів, етапи будівництва та обряди, що їх супроводжують. Крім того, розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі як житлов...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2012
1. Verfasser: Довгань, С.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Schriftenreihe:Народна творчість та етнологія
Schlagworte:
Трибуна молодого дослідника
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201607
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року) / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 103-111. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201607
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016072025-01-25T12:40:37Z Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року) Довгань, С. Трибуна молодого дослідника Стаття є комплексним дослідженням традиційного народного будівництва села Северинівка на Поділлі. У ній висвітлено питання забудови вулиць та планування дворів, етапи будівництва та обряди, що їх супроводжують. Крім того, розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі як житлових, так і господарських будівель від перших днів заснування села в 1802 році й до сьогодення. This paper is a comprehensive study of Podillia’s Severynivka village traditional folk building which covers the street construction and the homestead planning, building stages, and attendant rituals. Furthermore, the author considers the design features of building wall, roof, and ceiling erection as housing so economic buildings of Severynivka since the village foundation in 1802 and till the present. 2012 Article Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року) / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 103-111. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201607 728.1.001.3(1–22)(477.44)“2009” uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Довгань, С.
Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
Народна творчість та етнологія
description Стаття є комплексним дослідженням традиційного народного будівництва села Северинівка на Поділлі. У ній висвітлено питання забудови вулиць та планування дворів, етапи будівництва та обряди, що їх супроводжують. Крім того, розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі як житлових, так і господарських будівель від перших днів заснування села в 1802 році й до сьогодення.
format Article
author Довгань, С.
author_facet Довгань, С.
author_sort Довгань, С.
title Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
title_short Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
title_full Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
title_fullStr Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
title_full_unstemmed Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
title_sort народна архітектура села северинівка жмеринського району вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року)
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201607
citation_txt Народна архітектура села Северинівка Жмеринського району Вінницької області: від перших днів заснування до сьогодення (за матеріалами експедиції 2009 року) / С. Довгань // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 103-111. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT dovganʹs narodnaarhítekturaselaseverinívkažmerinsʹkogorajonuvínnicʹkoíoblastívídperšihdnívzasnuvannâdosʹogodennâzamateríalamiekspedicíí2009roku
first_indexed 2025-07-17T08:53:25Z
last_indexed 2025-07-17T08:53:25Z
_version_ 1837883627887656960
fulltext 103 Сергій довгань УДК 728.1.001.3(1–22)(477.44)“2009” Стаття є комплексним дослідженням традиційного народного будівництва села Северинівка на Поділлі. У ній  висвітлено  питання  забудови  вулиць  та  планування  дворів,  етапи  будівництва  та  обряди,  що  їх  супроводжують.  Крім того, розглянуто конструктивні особливості будівництва стін, даху та стелі як житлових, так і господарських  будівель від перших днів  заснування села в 1802 році й до сьогодення.  Ключові слова: житло, двір, обряд, домовик, фундамент, стіна, дах, глина. This paper is a comprehensive study of the Podillia’s Severynivka village traditional folk building which covers the street  construction and the homestead planning, building stages and attendant rituals. Furthermore the author considers the design  features  of building wall,  roof  and  ceiling  erection  of  as  housing  so  economic buildings  of Severynivka  since  the  village  foundation in 1802 and till the present. Keywords: abode, homestead, ritual, brownie, foundation, wall, roof, clay. У  1802  році  польський  поміщик  Северин  Орловський  над  берегами  річки  Рів  на  місці  колишнього  дубового  лісу  збудував  маєток.  На території навколо резиденції він розселив  кріпаків. Власне, це й було початком створен­ ня нового  села,  яке отримало назву від  імені  свого  власника  Северина  і  стало  називатися  Северинівкою 1.  Однією з особливостей, типовою для низ­ ки  поселень  Поділля  в  XIX  –  на  початку  XX ст., є наявність як рядової, так і вуличної  форм забудови поселення. Для рядової фор­ ми, як для більш давньої, характерною рисою  є розташування дворів у ряд і орієнтація їх в  одному  напрямі:  вздовж  берега  водойми  або  дороги.  Вулична  форма,  можна  припустити,  похідна  від  рядової  –  два  ряди  будинків,  фасади яких обернені до дороги, утворюють  вулицю 2.  Щоб  зрозуміти  специфіку  народної  ар­ хітектури  Северинівки,  необхідно  звернути  увагу  на  місцеві  особливості  планування,  за­ будови  та  облаштування  садиби  як  цілісно­ го  комплексу,  що  складається  із  житлових  і  господарських  будівель,  двору,  присадибної  ділянки, які у свою чергу становлять індивіду­ альне господарство селянина. Для  Северинівки  був  і  залишається  сьо­ годні поширеним і чи не єдиним варіант роз­ міщення  хати  однією  з  причілкових  стін  до  вулиці,  протилежною  частиною  –  до  саду,  городу, долини, річки, рідше – до господар­ ських  будівель.  Лицьова  (передня)  частина  хати  майже  завжди  була  повернута  на  пів­ день  або  на  схід.  Таке  розташування  житла  дає  можливість  кращого  освітлення  житло­ вої  площі  хати  впродовж  дня.  Саме  на  при­ чілкових  та  лицьовій  стінах  завжди  робили  вікна.  Їхня  кількість  залежала  від  розмірів  хати.  Якщо  хатина  була  незначних  розмірів,  то могло бути тільки по одному вікну на кож­ ній зі  стін, що припадали на одну й ту саму  кімнату,  а  якщо  великих,  то  могло  бути  по  два.  Крім  того,  таке  розміщення  хати  дава­ ло  змогу  завжди  бачити  двір  з  наявними на  ньому  господарськими  будівлями,  які  були  розташовані  як  в  одну  лінію  з  оселею,  так  і  навпроти  (паралельно).  Усі  зміни  щодо  по­ ложення  та  розміщення  хати  у  дворі  були  пов’язані в основному з розмірами земельної  НародНа арХітектура села севериНівка жмериНського райоНу віННицької області: від ПершиХ дНів засНуваННя до сьогодеННя (за матеріалами експедиції 2009 року) http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 104 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 ділянки під двір. Не менш важливими, а інко­ ли й першочерговими, були моменти, які сто­ сувалися  вибору  місця  під  хату.  Адже  саме  від  розмірів  ділянки  та  місця  розташування  житла  в  системі  двору  залежало  подальше  будівництво  та  розміщення  інших  будівель  господарського  призначення.  Тому  й  місце  вибирали ретельно, ураховуючи як природні,  так і соціокультурні фактори. Брали до уваги  ряд важливих, на нашу думку, для селянина  ознак, а саме: віддаленість житла від вулиці;  місцевий  рельєф  та  особливості  рельєфу  са­ диби; розташування житла та господарських  будівель  щодо  сторін  світу;  наявність  води.  Отже, сьогодні для нового житла кожен гос­ подар намагається підібрати таке місце, яке б  могло задовольняти цілий ряд потреб 3. У  минулому  головним  і  пріоритетним  зав­ данням  було  захистити  свій  дім,  насамперед   від природної стихії. Боротьба з нею, бажання  найрізноманітнішими  засобами  задобрити  її,  прагнення забезпечити надійність та міцність  нової оселі – усе це знайшло відображення в  глибоко архаїчних, хоч і зафіксованих пізніше,  віруваннях,  звичаях  та  обрядах,  пов’язаних  з  вибором місця, часом будівництва житла, його  закладин,  завершенням  будівництва  та  пере­ ходом у новий дім 4. Передусім  потрібно  було  обрати  місце,  де  можна було б сміливо будуватися. Право оби­ рати  місце  для  нового  житла  належало  пере­ важно  господареві.  Від  правильності  вибра­ ного  місця  залежала  подальша  доля  родини,  котра мала жити в майбутній оселі 5.  Заборонялося будувати там, де раніше була  дорога, на перехресті, на межі, бо «неспокій в  хаті  буде», на місці  старого кладовища. Пра­ вильність вибору місця забудови раніше пере­ віряли  здійснюючи  обряди,  більшість  з  яких  виконував чоловік, як голова родини, або гос­ подиня. Найпоширенішим на Поділлі, зокре­ ма,  зафіксований  і  в  означеному  населеному  пункті, був такий обряд: по кутах майбутнього   будинку  звечора  насипали  купки  жита  або  пшениці.  Якщо  наступного  ранку  вони  зали­ шалися цілими, то таке місце вважалося «чис­ тим»,  а  якщо  ні,  то  цей  обряд  повторювали,   трохи зміщаючи кути майбутнього житла 6. Здебільшого такі обряди­ворожіння трива­ ли з вечора до ранку, що мало символічне зна­ чення. У народній демонології ніч виступає як  час, коли активізуються чорти, відьми, упирі,  отже, виявити їх легше саме вночі. Вірили, що  звірі, плазуни, «нечистий дух», диявол беруть  хліб лише в «нечистому місці» 7. Розпочинали будівництво, як правило, на­ весні  або  влітку,  найчастіше  в  п’ятницю  чи  суботу. Ніколи не починали будувати або ви­ конувати важливу роботу в понеділок, бо цей  день  тижня  вважався  важким.  Забороняло­ ся  будувати  також  у  неділю,  тому  що  це  –   «Божий день» 8. Ось як розповідає про будів­ ництво своєї хати Ксенія Тимофіївна Коваль:  «Нас один дядько спитав, на чию голову буди ­  те ставити хату? Старші люди мені сказали, що   треба відповідати: “ні на чию”. Бо то, що ска­ жеш, то й вестися не буде в обісті... Коли ро­ били фундамент для хати, то починали роботу  дуже рано, при перших променях сонця. Перш  ніж  поставити  перший  камінь,  місце  нової  оселі  окроплювали  свяченою  водою.  Я  взяла  образ, хліб, рушник і поставила на стуло біля  покутнього вугла. І по сходу сонця треба було  швидко кидати в угол кусок хліба, гроші  і бі­ гом бігти. Це, казали люди, щоб хата бистро  строїлась. Так я  і зробила.  І ми тоді хату би­ стро построїли» 9.  Інша жителька села Надія  Володимирівна Василишина повідомила таке:  «Сипали жита, щоб життя було. Кидали гроші  по вуглах, щоб достаток був у родині. Самий  перед кидали у перший вугол. Це той, де було  покуття» 10.   «Закладання першого каменя» здійснював  майстер. Це не обов’язково міг бути саме пер­ ший камінь, покладений у майбутньому кутку,  а й вимурування покутнього вугла хати, після  чого  господар  обов’язково  мав  дати  майстру  могорич.  Перший  камінь  застилали  рушни­ ком  і  вже  на  ньому  накривали  стіл  для  май­ стра 11. Могорич ставили не тільки за «перший  камінь», а й за кожен етап виконаної роботи:  будівництво  фундаменту,  стін,  даху  (верху),  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 105 Трибуна молодого дослідника  стелі 12. Рушника, на якому частували майстра,  стелили на порозі в день «переходин» у нову  хату і зберігали впродовж усього життя 13.  Наступний обряд, який нам вдалося зафік­ сувати з розповідей у Северинівці, пов’язаний  із завершенням будівництва житла. Його на­ зивають  «букетом»,  «вінком».  Закінчивши  основні  будівельні  роботи,  майстер  на  схід­ ному або південному куті хати чи на гребені  даху чіпляв букет із квіток і трав як свідчення  про  кінець  будівництва.  Здебільшого  це  ро­ били вже після мазання стін і стелі або завер­ шення будівництва даху 14. Тоді ж господарів  перев’язували  житнім  перевеслом,  обливали  водою, кидали в заміс із глиною / обмазува­ ли глиною 15. Відтак  відбувалося  новосілля.  У  Севери­ нівці найчастіше цей обряд називають «пере­ ходини»,  «перехідчини».  Перед  «входинами»  впускали кота. Потім старші члени сім’ї, узяв­ ши  ікону,  хліб  і  сіль  на  вишитому  рушнику,  миску житнього або пшеничного зерна, дрібні  гроші, горілку, входили в нове житло. Старший  у  сім’ї  іконою  або  хлібом­сіллю  благословляв  на всі сторони це житло і встановлював ікону  на  покуті.  Люди  несли  на  «переходини»  все,  що могли: посуд, рушники, килими, доріжки,  покривала, подушки, ковдри тощо 16. Ось, на­ приклад, Євгеня Семенівна Матещук повідо­ мила,  що  до  нової  хати  насамперед  потрібно  було занести стіл, хлібину, діжу, у якій місили  хліб, образи та рушник 17. Крім того, господарі  частували всіх гостей, запрошували до столу.  Не  можна  було  першою  в  хату  заносити  по­ стіль, бо будуть слабувати там люди 18.  Серед односельців літнього віку побутують  розповіді про існування домовика як справж­ нього  господаря  дому.  З  ним  рахуються  з  перших хвилин перебування в новій оселі. На­ ведемо  приклад  такої  розповіді:  «Домовик  є.  Коли приходить новий хазяїн до хати, то треба  сказать: – Добридень, хазяїну! Прийми мене і  мою родину. Люби нас, і ми всі будемо любити  тебе! – Так я говорила і синові своєму казала,  щоб  так  говорив»  19.  «Домовик  обізатільно  є  в кожній хаті. Він не любить, як його зачіпа­ ють. В нас було таке в хаті. Ще хата була не  свячена. Спала дочка, рано встає, а на голові  вирвана латка кіс, і скручені ті коси на голові і   стирчат. То поїхали ми до баби одної в Жме­ ринку, а вона почитала якісь молитви над доч­ кою,  вичесала  їй  коси.  Вичесане  дала  нам  і  сказала, щоб вдома ми той клубок з кіс кинули  на гору хати. Ми так все зробили, і після того  нема більше нічого» 20. Певного обрядового значення надавали по­ рогові. Здавна його вважали своєрідним неви­ димим «бар’єром» між двома «світами» – ву­ лицею  та  хатою.  Серед  жителів  Северинівки  існує  заборона передавати щось одне одному  через поріг, особливо чужому, бо «щастя від­ даєш з обійстя». Так само не слід відразу після  того, як вийшов з хати, повертатись і пересту­ пати через поріг, адже тоді обов’язково не буде  вдачі.  У  поховальній  обрядовості  заведено,  коли виносять труну з мерцем, то тричі опус­ кають  її  до  порога  (стукають  об  поріг),  щоб  душа померлого  знайшла  собі  вічний  спокій  і  не поверталася до хати 21. Щодо основних конструктивних етапів бу­ дівництва  та  виконання  окремих  видів  робіт  простежується така послідовність:  ­  закладання  першого  каменя,  підвалини,  мурування фундаменту (підмурка);  ­ зведення стін;  ­ будівництво даху;  ­  скидання  стелі,  мазання  та  побілка  стін  житла. Першим етапом було закладання підвалин,  а  з  часом  –  будівництво  фундаменту  (під­ мурка). У XIX – першій половині ХХ ст. на  значній території Південно­Східного Поділля,  зокрема  в  с.  Северинівка,  характерним  було  будівництво без зведення фундаменту по пери­ метру майбутньої будівлі. Адже на той період  він ще не став основною складовою в сільсько­ му будівництві. На нашу думку, це здебільшо­ го було пов’язано з технікою зведення стін, що  була поширена в названому регіоні, та відсутніс­ тю будівельних матеріалів, потрібних для його  зведення.  Функції фундаменту  часто  викону­ вали покладені на землю дубові балки – під­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 106 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 валини. На них клали стіну. Часто підвалини  могли  заглиблювати  в  землю  на  15–20  см  22.  Для  захисту  підвалини  від  потрапляння  во­ логи іззовні робили глиняну призьбу. У комп­ лексі  дубова  підвалина  та  добре  утрамбована  глиняна призьба із чотирьох боків житла були  своєрідним прототипом сучасного фундаменту  (підмурка). Завдання в них спільне – захисти­ ти стіни житла від руйнування.  Якщо в ХІХ – на початку ХХ ст. збуду­ вати  житло  на  фундаменті  могли  тільки  за­ можні  селяни,  то  в  50–60­х  роках  ХХ  ст.  фундамент  (підмурок)  набув  масового  поши­ рення.  Він  став  невід’ємним  конструктивним  елементом  у  будівництві.  Фундамент  скла­ дався  з  каменю  (граніту,  ракушняка,  цегли),  посадженого на в’язкий розчин глини та піску   по периметру майбутніх стін хати. Його зводи­ ли в більшості випадків такої висоти, якої ви­ магала місцевість. На похилій місцині він міг  бути з одного боку 10–20 см, а з протилеж­ ного,  що  розташований  нижче,  –  30–50  см.   Ширина відповідала товщині майбутньої сті­ ни. Його могли підводити під стіни тих жител,  які його раніше не мали, укріплюючи в такий  спосіб стіни і житло в цілому. Крім того, у той   час  у  будівництві  набув  поширення  цементно­  піщаний  розчин,  який  відзначався  значно  більшою  міцністю  на  відміну  від  попередніх  матеріалів.  У  разі,  коли  якісні  будівельні  матеріали  були недоступні селянинові, він, проте, завжди   знаходив  вихід...  У  таких  випадках  підмурок   робили зі шматків битої цегли та дрібного ка­ меню.  Ось  що  нам  розповідають  місцеві  жи­ телі:  «Викопували  канаву.  Копали  канаву  до  цільника. А якщо там була якась яма, то нада  було копать глібще. Бо в тому місці буде стіна  просідати і тріскатись. Зразу засипали її гру­ зом. Груз – це дрібні камінці. Все притрамбо­ вували, ложили кельмою болото, а потім знов  ложили  камінчики  і  биту  цеглу.  В  нас  її  було   багато, бо був свій завод... Все це мурували на   болоті. Обично мурував підмурок мастєр» 23. У  70–90­х  роках  ХХ  ст.  змінився  кон­ структивний підхід до самого будівництва фун ­ даменту. Його почали робити на основі цемент­ но­піщаного розчину та каміння. Для зведення  фундаменту  по  всьому  периметру  майбутніх  як зовнішніх, так і внутрішніх стін оселі вико­ пували рівчаки. Їх глибина залежала від особ­ ливостей  вибраного  місця  та  розмірів  житла.  Ширина збігалася із запланованою товщиною  стін.  На кутах рівчаки могли викопувати глиб­ ші, після чого їх заповнювали камінням різного  розміру та заливали цементним розчином. Коли підмурок був готовий, починали зво­ дити  стіни.  Селяни  завжди  використовували   доступніші  будівельні  матеріали.  Одним  з  таких  основних  будівельних  матеріалів  для  зведення стін житла всього українського лісо­ степу в кінці XIX – на початку XX ст. стала  глина, родовища якої були ве ликі  і видобуток  доступний, у поєднанні з деревом. Саме вико­ ристання глини зумовило традиційні прийоми  як конструктивного, так і архітектурно­худож­ нього  ви рішення  сільського  житла  не  тільки  Поділля,  а  й  значної  території  України,  його  красу і локальну ви разність 24. Архітектурі  Северинівки притаманні кіль­ ка основних типів конструкцій стін: ­ з використанням дерев’яного каркаса: міс­ цева назва «на слупах» 25 (основний у ХІХ –  першій половині ХХ ст.);  ­  без  каркаса:  «з  вальків»,  «із  саману»,  з  матеріалів  промислового  виробництва:  цегли,  каменю, ракушняка (основний з 50–60­х ро­ ків ХХ ст.). Будівництво стін «на слупах» здійснювало­ ся за таким принципом. По кутах та між вікна­ ми і дверима вертикально закопували в землю  або закріплювали в підвалинах дерев’яні стов­ пи  каркаса  –  «слупи».  Простір  між  слупами  заповнювався  глиною  –  «вальками»,  покла­ деними навкіс, або навкісний ряд вальків пере­ межовувався го ризонтальним. Їх виготовляли  з глини у вигляді прямокутних цеглин 26. У 50–60­х роках ХХ ст. в Северинівці на­ буває поширення безкаркасна техніка зведення  стін із саману, матеріалів промислового вироб­ ництва: із цегли, посадженої на піщано­глиня­ ний розчин, рідше – на цементно­піщаний.  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 107 Трибуна молодого дослідника Ця техніка прийшла на зміну попереднім, а  в деяких випадках об’єднувалася з ними. Для   прикладу, стіни робили із саману, а потім іззов­ ні обкладали цеглою. Саме такий варіант став   основним у сільському будівництві з другої по­ ловини ХХ ст. й існує сьогодні. Стіни із цег ли   відзначаються  своєю  міцністю,  а  саманна  кладка була теплоізоляцією для оселі.  Наступний  етап  у  народному  будівни­ цтві  –  будівництво  стелі.  Основою  стелі  в  традиційному сільському житлі досліджува­ ного села був сволок. Найпоширенішим кон­ структивним  типом  укладання  стелі  в  кінці  XIX – на початку XX ст. в народному житлі  Северинівки  можна  вважати  конструкцію,  що розміщувалася  на  одному поздовжньому  сволоку.  Це  була  дерев’яна  балка  з  товстої  (25–40 см у розрізі) та міцної деревини (дуб,  акація  тощо),  яку  розміщували  на  верхньо­ му  вінці  стін  або  поверх  платв,  покладених  зверху по всьому периметру стін. Традиційно  сволок був розташований по довжині житло­ вого приміщення. Поверх нього перпендику­ лярно укладали менші за розмірами балки на  відстані  1–1,5 м одна від одної,  а вже потім  поверх  балок  настеляли  дилі  із  закруткою.  Закрутку  робили  із  соломи.  В’язали  пере­ весла, мочили в рідкій глині і вже потім ними  обкручували  дилі  27.  Здебільшого  для  дилів   брали колоте дерево, жердини (дрючки), дош­ ки.  Їх  обкручували  перевеслами  із  соломи,   змоченими глиною. У такий спосіб під глиною  повністю ховалися балки, і тільки сволок за­ лишався на поверхні 28.  Зміни в 60–70­х роках ХХ ст., пов’язані  із  збільшенням  розмірів  житла,  привели  до  появи  нового  конструктивного  варіанта  бу­ дівництва  стелі.  Сволок,  як  основа,  на  якій  трималася  стеля,  зник  з  ужитку.  На  зміну  сволокам  прийшли  поперечні  балки.  Їх  та­ кож  розміщували  на  відстані  1–1,5  м  одна  від  одної.  Стеля  на  балках  вже  була  краще  вигладжена  та  вирівняна.  Набули  поширен­ ня прийоми розміщення дилів на планки, які  прибивали  до  нижньої  частини  балок  або  ж  запускали у вирізані в балках пази. Отже, усі  зміни були спрямовані на надання міцності та  кращого естетичного вигляду стелі.   Однією  з  локальних  особливостей  зов­ нішнього вигляду народного житла Северинів­ ки є наявність чотирисхилого даху на кроквах.  Кожна  кроква  складалася  із  двох  дерев’яних  жердин  круглої  або  квадратної  форми,  з’єднаних з одного боку під гострим, рідше –  прямим кутом. Посередині їх ще скріплювали  поперек за допомогою коротшої жердини або  рейки  –  бантини.  Вони  утворювали  основу  дерев’яного каркаса даху. Крокви розміщува­ ли по всій довжині хати на відстані 1–2 м одна  від одної. Їх розміри залежали від висоти даху  та ширини хати. Відповідно, чим вищий дах і  ширша хата, тим більші за розмірами крокви.  Довжина однієї жердини крокви могла сягати  близько 4,5 м. Співвідношення висоти даху  і  висоти стін здебільшого становило приблизно  1 : 1 або 1,5 : 1, тобто при висоті стін 2 м дах міг  бути близько 3 м. Високий дах служив довше,  адже  вода  швидше  стікала  й  менше  затікала  всередину  покриття.  Своїми  кінцями  крокви  спиралися  на  поздовжні  платви. Щоб  приля­ гання було щільнішим, на кінцях крокв робили  зарубку. Кожна пара крокв з’єднувалася спо­ собом «у півдерева» або збивалася дерев’яними  кілками чи металевими цвяхами. Кутові крок­ ви спиралися на стіни в місці перехрещення по­ здовжньої платви з поперечною. Угорі своїми  вершинами вони з’єднувалися з попередньою  парою крокв 29. Коли  стелю  почали  будувати  на  балках,   крокви  закріплювали  у  виступах  поперечних  балок  стелі.  Після  зведення  та  закріплення  крокв горизонтально в кілька рядів поверх на­ бивали лати. Це були довгі дерев’яні жердини,  до яких кріпили певне покриття: солому, оче­ рет,  черепицю,  шифер,  бляху  тощо.  Відстань  між латами залежала від покрівельного мате­ ріалу.  Для  покриття  черепицею  відстань  між  рядками  була  найменшою  (20–30  см),  соло­ мою / очеретомі і бляхою –  30–45 см, шифе­ ром – 50–70 см.   Основним  покрівельним  матеріалом  до  50–60­х  років  ХХ  ст.  в  Северинівці  була  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 108 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 житня  солома.  Саме  житом  селяни  засівали  частину своїх наділів. Зерно використовували  для  харчування,  а  соломою  вшивали  покрів­ лю. Починали крити дах з нижньої  частини.   До  другого  знизу  ряду  лат  прив’язували  солом’яними перевеслами товсті сніпки (колос­  сям догори), які утворювали стріху. Для того  щоб стріха була рівна, ці сніпки знизу вирів­ нювали  шляхом  обрубування.  Якщо  ж  вони  відразу були знизу рівні,  то  їх  так  і  залиша­ ли. Усі наступні ряди аж до гребеня вшивали  сніпками  колоссям  донизу.  Їх  розміщували  так, щоб кожен наступний ряд сніпків накри­ вав більшу частину попереднього. Такі сніпки  для  накриття  даху  називалися  «куликами»  або «куличками» 30. Коли завершували вшивати дах, починали  влаштовувати  гребінь.  Його  робили  шляхом  настилання  поперек  сніпків  соломи.  Зверху  прикладали дерев’яними ключицями, дрючка­ ми. Це робилося для того, щоб він довше збе­ рігався та був міцніший. Щодо покриття даху  черепицею, то, на відміну від солом’яного, воно  не було поширеним.  Поява  нових  матеріалів  промислового  виробництва  для  покриття  даху  в  першій  половині  ХХ  ст.  спричинила  поступовий  перехід від соломи до більш сучасних покрі­ вельних матеріалів, таких, як шифер та бля­ ха.  Вони  починають  набувати  поширення  з  50–60­х років ХХ ст. І вже з 60–70­х років  масове  виробництво  та  використання  шифе­ ру в будівництві для покрівлі даху повністю  витіснило  такий  традиційний  покрівель­ ний  матеріал,  як  житня  солома.  Відповідно  це  привело  до  змін  у  конструктивній  формі  даху,  у  його  розмірах:  він  стає  нижчий  і  ту­ піший,  виступи  стріхи  –  коротшими  й  не­ великими:  від  10  см до  35  см.  У  свою  чергу  в  солом’яного  даху  стріха  сягала  50–60  см,  а  інколи  близько  80  см.  Поряд  з  традицій­ ними  чотирисхилими  з’являється  чотири­ схилий  дах  з  невеликими  у  верхній  частині   боковими фронтонами та двосхилий дах. Після  завершення  будівництва  житла  основну  увагу  зосереджували  на  будівництві  споруд господарського призначення для схову  врожаю та зберігання робочого реманенту.  Однією  з  господарських  будівель,  що  за­ слуговує на увагу, є клуня. Ця велика будівля  використовувалася  для  зберігання  необмоло­ ченого хліба, просушки снопів та їх обмолоту.  У клуні залишалася солома і полова після обмо­ лоту, там зберігали ціпи, граблі, вила, лопатки  та  решета  для  віяння  зерна,  інший  реманент.  Зручно було в клуні розміщувати і січкарню 31.  Досить поширена в минулому, ця  традиційна  будівля в Северинівці відома як «клуня», «сто­ дола», «тік»  і поки що залишається маловив­ ченим типом у народному будівництві. Клуня  –  необхідний  господарський  еле­ мент  землеробського  господарства.  Тому  їх  кількість та розміри залежали від стану селя­ нина. Траплялося, коли в заможних селян було  навіть по дві клуні: одна – для хліба, друга –  для  сіна.  Утім,  безземельні  та  малоземель­ ні  селяни  складали  снопи  необмолоченими   в  стіжки  і  зберігали  їх  так до весни. У  гарну  погоду,  звільнивши місце у дворі  від  снігу,  їх  обмолочували 32. Найчастіше  cтіни  в  клуні  були  каркасні,  з  дерев’яним  та  глиняним  заповненням.  Час­ то  для  будування  стін  використовували  лозу,  очерет  та  солому,  обмазували  з  двох  боків  глиною,  залишаючи  отвори  для  вентиляції.  Дах опирався на  стіни. З часом призначення  клунь дещо змінювалося. Їх почали використо­ вувати як будівлю для зберігання насамперед  сіна. Крім того, окремо почали влаштовувати  споруди без стін. Така споруда складалась  із   чотирьох  стовпів,  на  яких  тримався  дах.  Він  був переважно односхилий 33. Не менш важливою за своїм функціональ­ ним  призначенням  для  жителів  Северинівки  була  й  залишається  комора.  Її  первинне  при­ значення – зберігання намолоченого зерна, бо­ рошна,  продуктів  харчування,  одягу  та  інших  речей, що мали вагоме значення для селянина.  За  її  вмістом  оцінювали  заможність  родини.   Її намагалися будувати поблизу житлових при­ міщень,  у  центрі  садиби.  Найчастіше  стіни  зводили  каркасні,  з  глиняним  наповненням.  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 109 Трибуна молодого дослідника На  каркас  використовували  найміцніші  поро­ ди дерева (дуб, акацію). Стіни зводили товсті  й міцні, проте були й муровані з каменю. Дах у  коморі був дво­ або чотирисхилої конструкції.   Її  будували  зі  стелею  та  горищем.  У  ХХ  ст.  почали  будувати  комори,  об’єднані  спільним  дахом  з  іншими  господарськими  спорудами.  Підлогу  в  коморі  намагалися  робити  вищою  від рівня землі. Причиною цього були наміри  захисти ти все, що в ній зберігалося, від потра­ пляння вологи та шкідників. Комора як окреме  приміщення  була  поширеною  в  житлових  бу­ дівлях, що надавало певних зручностей. У та­ ких  коморах,  як  правило,  зберігали  борошно,  продукти харчування, одяг, різні тканини 34.  Важливою  господарською  спорудою,  що  була  в  кожному  дворі  Северинівки,  був  по­ гріб. Його призначення – зберігання картоп­ лі, моркви, буряків, інших овочів та фруктів,  різного  соління  тощо.  За  конструкцією  це  була будівля у формі склепу із заокругленою  стелею. Його основна частина була заглибле­ на в землю на 1–2 м і лише верх був над зем­ лею.  Поверх  нього  робили  земляний  насип.  Одним з різновидів погреба була яма. У ній  здебільшого  зберігали  буряки,  картоплю  та  інші  овочі,  якими  годували  худобу.  Трапля­ лося,  коли  яму  розміщували  під  коморою,  літньою кухнею,  хатою,  із  входом у  сінях  та  з двору. Таке розміщення запобігало крадіж­ кам  та  уможливлювало  доступ  до  продуктів  харчування в разі негоди 35.  Будівлі,  призначені  для  утримання  худо­ би,  як  правило,  розміщували  у  дворі.  Їх  роз­ міри залежали від розмірів садиби та кількості  поголів’я худоби. Для тримання корів та виго­ довування свиней будували хлів. Коней трима­ ли в стайні. Стіни зводили переважно каркасні  з наповненням з очерету або лози, обмазаних  глиною.  Біля  цих  будівель  інколи  прибудову­ вали  обори,  де  худоба  могла  вільно  рухатися  без  прив’язування,  як  це  робилося  в  хліві  чи  стайні. У другій половині ХХ ст. до неї також  почали  прибудовувати  обору,  що  дало  змогу  краще  доглядати  свиней  у  теплу  пору  року.  Для утримання свійської птиці влаштовували  курник.  Це  була  звичайна  господарська  бу­ дівля зі стінами, плетеними з лози та обмаще­ ними глиною. У ній з лози виготовляли спеці­ альні риштовки у формі звичайних драбин та  дерев’яних лат, на яких розміщували гнізда із  сіна  чи  соломи.  Після  50–60­х  років  ХХ  ст.  будівлі для тримання худоби почали будувати  з  каменю  та  цегли.  Тоді  ж  почали  з’являтися  літні кухні, які стали використовувати як при­ міщення для приготування та споживання їжі  в теплий період року 36. В Україні так повелося, що господар перед  початком  забудови  дізнавався,  чи  глибоко  на  обраній  місцевості  залягає  вода.  Криницю   копати  намагалися  біля  свого  двору...  Історія   виникнення криниць веде нас у прадавні часи,  коли  людина  змушена  була  боротися  за  своє  існування. Селилися  там, де була вода  і  кор­ ми для худоби, мандрували від річки до річки,  від джерела до джерела. Коли почали копати  криниці, тоді й зникла потреба в пошуку нових  місць. Людина змогла зупинятися на тривалий  час  на  одному  місці.  Отже,  можна  вважати,  що  криниця  певною  мірою  сприяла  переходу  до осілої культури 37.  Мабуть, з появою першої садиби з’явилася  й  перша  криниця,  викопана  людиною.  По­ ступово  їхня  кількість  зростала.  Копанням  криниць  займалися  майстри  цієї  галузі.  Крім  копання, вони мали знайти й місце, таке, щоб  підходило для криниці. Її обкладали камінням,  а з 50–60­х років ХХ ст. почали використову­ вати бетонні кола (круги) 38. У селі поширений  лише  один  спосіб  піднімання  води  з  криниці  – за допомогою коловорота, установленого на  двох стовпах над криницею. Невід’ємною складовою в цілісному комп­ лексі  садиби  є  огорожа  (тин)  з  хвірткою  та  воротами. По суті, саме вони визначають те­ риторіальні  кордони  як  садиби,  так  і  двору,  подвір’я. За давніми народними віруваннями,  огорожа оберігає людей від нечистої сили. Це  магічне  коло,  куди  їй  не  потрапити,  а  тому  можна  спокійно  працювати  або  відпочивати.  Руйнування огорожі або воріт та ще й на по­ чатку року сприймалося як лихий знак 39. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 110 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 Основним  матеріалом  для  будівництва  тину було дерево. Зі свідчень місцевого насе­ лення випливає, що тин найчастіше робили із  простого верболозу, довгих жердин, а хто був  багатий, то мав тин із дощок. Десь після 50­х  років ХХ ст. з’явилися огорожі з дерев’яних  рейок  (штахет),  що  прибивалися  за  допомо­ гою металевих цвяхів вертикально. Такі ого­ рожі називають «із штахет». У 1990­х роках  набувають поширення металеві огорожі про­ мислового виробництва. Масово з’являються  цементно­піщані огорожі також промислово­ го виробництва й огорожі з металевої сітки 40. Однією із частин огорожі є ворота та хвірт­ ка, через які можна було потрапити до садиби  з вулиці. Для сільських майстрів до 90­х років  ХХ ст. найпоширенішим будівельним матері­ алом, з якого виготовляли ворота, було дерево.  Однак з 80–90­х років ХХ ст. набуває поши­ рення метал – залізо, завдяки його міцності та  пластичності. Отже,  проведене  нами  комплексне  дослі­ дження народної архітектури села Северинів­ ка Жмеринського району Вінницької області  розкрило  основні  чинники,  що  впливали  на  розвиток села протягом багатьох років. Мо­ жемо стверджувати, що на формування якіс­ но  нових  рис  і  масштабів  сільської  забудови  вплинули  історичні,  економічні  та  соціальні  фактори,  особливо  зростання  рівня  матері­ ального  добробуту  і  культури  селян,  збіль­ шення  виробництва  будівельних  матеріалів  та  розроблення  нових  проектів  житла.  Крім  того, під час нашої експедиції було виявлено  пам’ятки кінця ХІХ ст., що дало змогу про­ вести паралелі між минулим та сьогоденням,  порівняти  і  знайти  відмінності  в  плануванні  та зведенні житлових і господарських споруд.  Щодо  конструктивних  особливостей  у  на­ родній  архітектурі  Северинівки,  то  типовою  і  найпоширенішою  при  будівництві  стін  як  житлових,  так  і  господарських  споруд  про­ тягом ХІХ – першої половини ХХ ст. була  каркасна  конструкція  стін  –  «на  слупах».  Первинним  і  основним  будівельним  матері­ алом від часу заснування села й до сьогодні  була  й  залишається  глина.  А  житня  солома  та очерет, як покрівельний матеріал, відійшли  назавжди в минуле й були замінені на більш  якісні й міцні матеріали.  1 Інформаційно­аналітичний портал Вікіпе- дія / Северинівка Жмеринський район [Елек- тронний ресурс]. – Режим доступу : http:// uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B2 %D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%96%D 0%B2%D0%BA%D0%B0_(%D0%96%D0%BC%D 0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8 C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0 %D0%B9%D0%BE%D0%BD). 2 Інформаційно­аналітичний портал Ізборник. Історія України IX–XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації / Культура побуту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://izbornyk.org.ua/ istkult2/ikult206.htm. 3 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Дмитровича Михальчишина, 1960 р. н. 4 Інформаційно­аналітичний портал Ізборник. Історія України IX–XVIII ст. Першоджерела та інтерпретації / Культура побуту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://izbornyk.org.ua/ istkult2/ikult206.htm. 5 Сілецький Р. Поставлю хату і кімнату // Бере- гиня. – 1992. – № 3. – С. 61. 6 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінницької обл. від Євгенії Семенівни Матищук, 1926 р. н. 7 Сілецький Р. Поставлю хату і кімнату // Бере- гиня. – 1992. – С. 61. 8 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Євгенії Семенівни Матищук, 1926 р. н. 9 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ксенії Тимофіївни Коваль, 1937 р. н. 10 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Надії Володимирівни Василишиної, 1943 р. н. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 111 Трибуна молодого дослідника 11 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Григоровича Філіпова, 1941 р. н. 12 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Степана Семеновича Гелана,1927 р. н., народився в Молдові, з 1945 р. – житель с. Севе- ринівка. 13 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Надії Володимирівни Василишиної, 1943 р. н. 14 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ольги Іллівни Стець, 1930 р. н. 15 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Євгенії Семенівни Матищук, 1926 р. н. 16 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ксенії Тимофіївни Коваль, 1937 р. н. 17 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Матещук Євгенії Семенівни 1926 р. н. 18 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ольги Іллівни Стець, 1930 р. н. 19 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Надії Володимирівни Василишиної, 1943 р. н. 20 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ольги Іллівни Стець, 1930 р. н. 21 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ксенії Тимофіївни Коваль, 1937 р. н. 22 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Філіпова Миколи Григоровича 1941 р. н. 23 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ольги Іллівни Стець, 1930 р. н. 24 Косміна  Т.  В. Сільське житло Поділля: кі- нець ХІХ – ХХ ст. / Т. В. Косміна. – К. : Наукова думка, 1980. – С. 20. 25 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Дмитровича Михальчишина, 1960 р. н. 26 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Григоровича Філіпова, 1941 р. н. 27 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Ксенії Тимофіївни Коваль, 1937 р. н. 28 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Дмитровича Михальчишина, 1960 р. н. 29 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Григоровича Філіпова, 1941 р. н. 30 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Степана Семеновича Гелана, 1927 р. н., народився в Молдові, з 1945 р. – житель с. Севери- нівка. 31 Прибєга  Л. Хліборобські будівлі україн- ського села ХІХ – початку ХХ ст. / Л. Прибєга // Народна творчість та етнографія. – 1993. – № 4. – С. 38. 32 Косміна  Т.  В. Сільське житло Поділля: кі- нець ХІХ – ХХ ст... – С. 86. 33 Записав С. Довгань 22 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Івановича Калатюка, 1937 р. н. 34 Записав С. Довгань 19 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Євгенії Семенівни Матищук, 1926 р. н. 35 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Григоровича Філіпова, 1941 р. н. 36 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Дмитровича Михальчишина, 1960 р. н. 37 Данилюк А. Г. Українська хата / А. Г. Дани- люк. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 86. 38 Записав С. Довгань 22 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Миколи Івановича Калатюка, 1937 р. н. 39 Данилюк А. Г. Українська хата / А. Г. Дани- люк. – К. : Наукова думка, 1991. – С. 95. 40 Записав С. Довгань 20 червня 2009 року в с. Северинівка Жмеринського р­ну Вінниць- кої обл. від Надії Володимирівни Василишиної, 1943 р. н. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Ähnliche Einträge