Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики

Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики

У 2012 році наукова громадськість України відзначила 165 років із дня народження видатного українського етнолога й антрополога Хведора Вовка (1847-1918). Хоча за радянських часів спадщина Хв. Вовка замовчувалася, проте він мав заслужений авторитет, оскільки напрацювання вченого, особливо в галузі ет...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Скрипник, Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
З історії народознавчих наук
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201613
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 7-19. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201613
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016132025-01-25T12:46:39Z Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики Скрипник, Г. З історії народознавчих наук У 2012 році наукова громадськість України відзначила 165 років із дня народження видатного українського етнолога й антрополога Хведора Вовка (1847-1918). Хоча за радянських часів спадщина Хв. Вовка замовчувалася, проте він мав заслужений авторитет, оскільки напрацювання вченого, особливо в галузі етнографії та антропології, збагатили українську науку феноменальними узагальнюючими дослідженнями, які впродовж цілого ХХ ст. слугували своєрідними енциклопедіями українознавства. In 2012, the scientific community of Ukraine celebrated the 165th anniversary of the birth of the outstanding Ukrainian ethnologist and anthropologist Khvedor Vovka (1847-1918). Although in Soviet times the legacy of Hv. Vovka remained silent, but he had a well-deserved authority, since the scientist's work, especially in the field of ethnography and anthropology, enriched Ukrainian science with phenomenal generalizing studies, which throughout the 20th century served as a kind of encyclopedia of Ukrainian studies. 2012 Article Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 7-19. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201613 [39(477):172.16]+929Вовк uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic З історії народознавчих наук
З історії народознавчих наук
spellingShingle З історії народознавчих наук
З історії народознавчих наук
Скрипник, Г.
Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
Народна творчість та етнологія
description У 2012 році наукова громадськість України відзначила 165 років із дня народження видатного українського етнолога й антрополога Хведора Вовка (1847-1918). Хоча за радянських часів спадщина Хв. Вовка замовчувалася, проте він мав заслужений авторитет, оскільки напрацювання вченого, особливо в галузі етнографії та антропології, збагатили українську науку феноменальними узагальнюючими дослідженнями, які впродовж цілого ХХ ст. слугували своєрідними енциклопедіями українознавства.
format Article
author Скрипник, Г.
author_facet Скрипник, Г.
author_sort Скрипник, Г.
title Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
title_short Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
title_full Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
title_fullStr Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
title_full_unstemmed Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики
title_sort народознавча діяльність хведора вовка у світлі сучасної гуманітаристики
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet З історії народознавчих наук
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201613
citation_txt Народознавча діяльність Хведора Вовка у світлі сучасної гуманітаристики / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 4. — C. 7-19. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT skripnikg narodoznavčadíâlʹnístʹhvedoravovkausvítlísučasnoígumanítaristiki
first_indexed 2025-07-17T08:54:06Z
last_indexed 2025-07-17T08:54:06Z
_version_ 1837883664500785152
fulltext 7 НародозНавча діяльНість Хведора вовка у світлі сучасНої гумаНітаристики Ганна Скрипник УДК [39(477):172.16]+929Вовк У 2012 році наукова громадськість України  відзначила 165 років із дня народження видат­ ного українського етнолога й антрополога Хве­ дора Вовка (1847–1918). Хоча за радянських  часів  спадщина  Хв.  Вовка  замовчувалася,  проте  він  мав  заслужений  авторитет,  оскіль­ ки  напрацювання  вченого,  особливо  в  галузі  етнографії  та  антропології,  збагатили  україн­ ську науку феноменальними узагальнюючими  дослідженнями,  які  впродовж  цілого  ХХ  ст.   слугували своєрідними енциклопедіями україно­ знавства.  Свої  народознавчі  студії  Хв.  Вовк  підпорядковував  головній  меті  –  виявити  й  систематизувати весь обсяг археологічної, ан­ тропологічної та етнографіч ної  інформації для  об’єктивного  відтворення  українського  істо­ ричного  процесу  й  обґрунтування  національ­ ної самобутності українців. З огляду на те, що десятки важливих сту­ дій  ученого  були  опубліковані  в  іноземних  фахових виданнях, більшість  із  яких відсутні  навіть  у  вітчизняних  книгозбірнях,  та  вод­ ночас  з  урахуванням  потреби  ввести  якомога  повніше  народознавчу  спадщину  Хв.  Вовка  до наукового обігу в Україні, науковці ІМФЕ  ім.  М.  Т.  Рильського  НАН  України  ініцію­ вали  підготовку  й  перевидання  його  праць  у  вигляді двотомника «Народо знавча спадщина  Хведора Вовка». До  цього  видання  ввійшли  студії,  нариси  й  етнографічні  оповідання  як  раннього  київ­ ського періоду діяльності вченого, так і напи­ сані ним в еміграції та в петербурзький період  життя. Серед них – і всеосяжні узагальнюючі  праці й розвідки з українознавства («Антропо­ логічні  особливості  українського  народу»,  «Етнографічні особливості українського наро­ ду»,  «Українці  з  погляду  антропології»)  та  української регіоналістики  («Українські  коло­ нії в Добруджі», «Етнографічний нарис. Руси­ ни Галицької рівнини. Гуцули. Бойки. Лемки.  Угроруси, або угорські русняки», «Старовинні  дерев’яні церкви на Волині» та  ін.);  і лаконіч­ ні  виклади  зі  славістики  («Весільні  обряди   в Болгарії», «Славяне»); й інформативні, наси­ чені  етнографічними  відомостями  оповідання   з етнології європейських народів. Двотомник  містить  також  студії  вчено­ го  на  соціально­економічну  тематику  («Про  сільські  ярмарки  та  про  їх  значення  для  ви­ вчення ремісничої і кустарної промисловості»,  «До  питання  найму  робітників»),  його  роз­ відку науково­методичного характеру «Дещо  про  теперішний  стан  і  задання  української  етнольоґії» та «Бібліографію праць Хведора  Вовка  (1847–1918)»,  укладену  його  дочкою  Галиною Вовк.  Щоб належно оцінити доробок Хв. Вовка  та його внесок у розвиток української етноло­ гії, слід хоча б побіжно оглянути тогочасний  стан  народознавчої  науки,  про  невтішність  якого  сам  Хв.  Вовк  згодом  висловлювався  так: «у той час етнографія ще ніде не викла­ далась  як  окрема  дисципліна,  не  було  на­ віть,  бодай  частково,  систематичних  курсів  чи великих праць, які могли б слугувати для  її обґрунтування. Тільки небагатьом з нас,  і  то  пізніше,  вдалося  прослухати  деякі  курси,   але й то за кордоном...» 1. Як відомо, про рі­ вень  розвитку  науки  свідчать  не  лише  уста­ лені уявлення про її дослідницько­предметне  поле, завдання та методи, співвідношення  із  суміжними  народознавчими  дисциплінами,  але й факти її  інституціалізації, наукової ле­ гітимації та присутності в системі вузівських  освітніх дисциплін, наявність належного кад­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 8 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 рового потенціалу тощо. З огляду на ці кри­ терії можна констатувати, що саме на кінець  60­х – початок 70­х років ХІХ ст. припада­ ють помітні  зрушення в царині українського  народознавства, пов’язані з реалізацією вче­ ними­україністами під егідою П. Чубинсько­ го масштабних дослідницьких народознавчих  проектів загальнонаціонального характеру –  тотального експедиційного обстеження Укра­ їни з погляду статистичного, мовного та етно­ культурного.  Експедиція  П.  Чубинського  активізувала  весь  потенціал  української  гу­ манітаристики,  залучивши  його  до  виконан­ ня  власне  етнографічних  завдань  –  якомога  повнішої фіксації пам’яток матеріальної та не­ матеріальної спадщини українських етнічних  земель, збір статистичних даних  і створення  повноцінної джерельної бази україністики. Підготовка до реалізації цього епохального  етнографічного проекту стимулювала перегляд  усталених на той час підходів до етнографії як  науки,  основним  джерелом  якої  вважалися  пам’ятки усної народної словесності й обрядо­ вої культури. Звідтоді усвідомлюється потре­ ба в розробленні нового науково­методичного  інструментарію, передусім щодо вивчення ма­ теріального  побуту  (продуктивних  сил  краю,  промислів  і  ремесел,  основних  сільськогоспо­ дарських занять, житла, їжі, одягу, транспорт­ них засобів, народної техніки тощо), соціально­  виробничих відносин; правової культури, етно ­  психологічних  особливостей,  національних  меншин та міжнаціональних стосунків, конфе­ сійного розмаїття тощо. Величезний  і  воістину  всеосяжний  масив  відомостей  та  фактажу  з  означеної  пробле­ матики,  зібраний  учасниками  експедиції  та   надісланий у відповідь на поширені програми­  запитальники,  потребував  нових  наукових  кадрів  для  його  осмислення  й  інтерпретації.  Відтак у процесі підготовки й проведення екс­ педиції  та  опрацювання  зібраних  матеріалів  не  лише  розроблялася,  шліфувалася  й  удо­ сконалювалася методика науки, але й розши­ рювалося  коло,  виховувалося  нове  покоління  дослідників.  До  цієї  нової  генерації  народо­ знавців  належав  і  Хведір  Вовк,  у  діяльності  якого етнографія стала домінувати із часу по­ вернення  (після  заслання)  до  Києва  (улітку  1869 р.) Павла Чубинського, котрий гуртував  довкола проблем народознавства широке коло  вчених­гуманітаріїв.  Наслідком  об’єднання  зусиль численного загону народознавців стала  успішна  спроба  інституціалізації  науки  через  створення  повноважного  науково­дослідного  центру – Південно­Західного відділу РГТ. У  рамках  діяльності  Південно­Західного  відділу  РГТ  пройшли  етнографічний  вишкіл  знані  згодом фахівці­народознавці. Хоча від­ ділом передбачалося проведення досліджень і  публікація матеріалів не лише з гуманітарних  дисциплін, але й природничих (зокрема з клі­ матології,    економіки,  статистики тощо), про­ те  зміст  опублікованих випусків «Записок...»  маніфестує  безумовне  домінування  розвідок  народо знавчого спрямування (про сільські яр­ марки  й  кустарну  промисловість,  хлібну  тор­ гівлю, народні історичні перекази, кобзарство  та  кобзарів,  лицарську  поезію  в  піснях,  релі­ гійний  культ,  житло  та  їжу  українців,  будин­ ки  та  квартири  киян,  історично­географічні  відомості щодо Буковини тощо). Такі наукові  пріоритети  членів  Південно­Західного  від­ ділу  віддзеркалювали  всезагальне  визнання  науковими  колами  суспільної  ваги  етнографії  в  національній  долі  народу,  поступову  зміну  її  парадигми.  Нове  розуміння  предметного  поля  й  завдань  етнографії  Хв.  Вовк  як  один  із  чільних  діячів  Відділу  дещо  згодом  чітко  сформулював  у  своїй  основній  народознавчій  праці:  «для  характеристики  побутового  жит­ тя українського народу ми повинні розглянути  його  способи  здобування  сировини,  техніку,  його  їжу,  житло,  домашню  обстанову  та  оде­ жу, вірування, звичаї та обряди, громадські та  правні розуміння, і нарешті, народні знання...  З  причини  однобічного  розуміння  завдань  та  змісту  етнографії  в  діяльності  українських  етнографів  до  останнього  часу  переважало  захоплення лінгвістикою та творами усної на­ родньої словесности (фольклор) на некористь  вивчення  так  званого  матеріяльного  побуту.  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 9 З історії народознавчих наук В  семи  великих  томах  “Трудовъ  экспедиціи”   Чубинського,  –  в  найбільшому  збірнику  з  етно графії України, – матеріяльному побутові  уділено всього тільки 77 сторінок» 2. Тому­то, з огляду на усвідомлення дослід­ ником  деякої  кількісної  неспівмірності  студій  з  усної  народної  творчості  та  в  цілому  явищ  духовної культури з дослідами народних про­ мислів,  землеробства,  традиційного  вбрання,  житла  й  харчування,  транспортних  засобів,  сформувалися пріоритети наукових уподобань  Хв.  Вовка,  у  народознавчій  спадщині  якого   поважне місце посідають дослідження з народ­ ного матеріального побуту. На цій неспівмір­ ності  вчений  наголошує  неодноразово,  зо­ крема,  у  своїй  методологічно­історіографічній  розвідці про стан і завдання етнографії пише:  «Нічого  дивуватися,  що  із  7  томів  “Праць  експедиції”  цьому  фольклору  відведено  по  найменшій  мірі  5»  3.  Про  це  саме  йдеться  в  його спогадах про П. Чубинського, у яких до­ слідник  критично  висловлюється  щодо  домі­ нуючих  ще  в  народознавчій  науці  60­х  років  ХІХ ст. уявлень, за якими «фольклор є голов­ ним підґрунтям етнографії». Отже, на середину 1870­х років провідни­ ми вченими сформувалося близьке до сучасно­ го розуміння предмета й завдань етнографічної  науки України, постало усвідомлення потреби  вивчення  народного  матеріального  побуту  та  соціонормативної  практики,  елементів  вироб­ ничої  сфери  тощо.  Хв.  Вовк  як  представник  нової генерації народознавців, добре обізнаний  з європейською етнологічною думкою, одним з  перших зрозумів потребу часу – легітимізува­ ти нову сутність предметного поля української  етнографії,  модернізувавши  й  розширивши  його, та забезпечити паритетний розвиток усіх  складових  науки.  Уже  серед  наукових  праць  Хв. Вовка київського циклу (початкового ета­ пу його наукової народознавчої біографії) ви­ окремлюються,  хоча  й  невеликі  за  обсягом,  однак важливі за предметною спрямованістю  дослідження,  які  маркували  нове  осмислен­ ня  етнографії;  маніфестували  розширення  її  дослідницької  сфери;  засвідчували  спроби  розмежувати  її  із  суміжною  дисципліною  –  фольклористикою,  упровадження  в  практику  нових  методик  та  нового  концепційно­теоре­ тичного  трактування  етнокультурних  і  соціо­ культурних  реалій.  Хв.  Вовк  виконує  низку  студій,  що  стосуються  рибальського  промис­ лу, народної орнаментики, житла найбіднішого  населення, життя й побуту найманих робітни­ ків,  ярмаркової  торгівлі  Наддніпрянщини  з  докладним  аналізом  асортименту  кустарних  виробів та агропродукції тощо. Проте особли­ ве визнання класика української етнографії та  антропології Хв. Вовк отримав завдяки ство­ ренню  й  обґрунтуванню  наукової  концепції  про органічну культурну єдність усього укра­ їнського  народу,  його  етнонаціональну  само­ бутність,  на  засадах  якої  він  написав  перші  узагальнюючі  енциклопедичні  за  характером   праці про етнографічні та антропологічні особ­ ливості  українців  4.  Появі  його  резонансних  досліджень  з  антропології  передувала  низка  комплексних  етнографічних  та  антрополо­ гічних  експедицій,  проведених  у  межах  усіх  українських етнічних земель (зокрема, протя­ гом 1903–1906 рр. Хведір Кіндратович здій­ снює чотири антрополого­етнографічні експе­ диції в Галичину, Закарпаття та на Буковину,  а з 1907 по 1916 рр. при допомозі своїх учнів  він проводить  експедиції майже в  усі  області  Східної, Північної, Південної та Центральної  України). Наслідком  масштабної  експедиційної  ро­ боти стали його праці з регіональної антропо­ логії  «Антропологічні  дослїди  українського  населення  Галичини,  Буковини  й  Угорщини»  (1908), синтетичні студії, виконані на загаль­ ноукраїнському  матеріалі  –  «Українці  з  по­ гляду  антропології»  (1906)  та  «Антрополо­ гічні особливості українського народу» (1916).  Поміж численними антропологічними студія­ ми  Хв.  Вовка  нарис  «Українці  з  погляду  ан­ тропології» не надто помітний, проте з огляду  на  те  що  це  була  перша  синтетичного  харак­ теру праця про антропологічну й етнокультур­ ну  самобутність  українців,  вона,  безпереч но,  відіграла  важливу  методологічну  роль  у  віт­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 10 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 чизняному  народознавстві.  У  ній  Хв.  Вовк  здійснив спробу генералізованого викладу ви­ сновків його антропологічних та етнографічних  дослідів, які згодом ґрунтовніше подав у своїх  основних спеціальних працях. Слушно заува­ жуючи,  що  українці,  як  і  інші  народи  земної  кулі, не є абсолютно гомогенною спільнотою,  оскільки  їхнє  історичне  життя  проходило  на  перетині різних культур і цивілізацій, дослід­ ник, утім, дійшов принципового висновку про  наявність у їхніх антропологічних характерис­ тиках  достатньо  виразних  спільних  фізичних  ознак, які «становлять характерну відмінність,  етнічний  тип  українців,  більшість  яких  є  на­ селенням високого зросту, брахіцефальним, з  темним волоссям та очима, прямим  і вузьким  носом і т. д.» 5. Такою  ж  новаторською  є  згадувана  вище  студія  вченого  з  антропології  українців  під­ австрійських  українських  земель  (Галичина,  Буковина  і  Закарпаття),  що  стала,  властиво,  першою  у  вітчизняній  гуманітаристиці  ґрун­ товною  працею  з  регіональної  антропології  українців,  у  якій  на  достовірному  матеріалі  про  фізичні  характеристики  населення  краю  розкриваються етногенетичні витоки місцевої  української  людності,  окреслюються  її  домі­ нантні антропологічні риси. Робота ґрунтуєть­ ся на власній джерельній базі дослідника, яку  Хв. Вовк формував за новітніми методиками  і  за  участю  видатного  французького  антро­ полога, професора паризької Антропологічної   лабораторії Л. Манувріє; антропологічні помі­ ри здійснювалися за використовуваною в того­ часній  Франції  системою  П.  Брока.  Основ ні  дані зібраних  і систематизованих ученим від­ повідних  помірів  та  висновки  праці  стосу­ ються переважно гуцулів – гірського україн­ ського  населення  Південно­Східних  Карпат.  Зауважмо, що Хв. Вовк у цьому дослідженні  окреслює,  хоча  й  побіжно,  межі  географічно­ етнографічної Гуцульщини, локалізуючи  її по  долинах  рік  «Прута,  Білого  і  Чорного  Чере­ моша  і  Білої  і  Чорної  Тиси»  територією,  що  на  той  час  політично  належала  «до  Східньої   Галичини, Буковини й Угорщини» 6. У  процесі  його  експедиційної  роботи  було  обміряно  понад  700  осіб  та  зроблено  понад  півтори  тисячі  фотознімків.  Велику  наукову  вагу  мають  також  виготовлені  вченим  карти  українського антропологічного типу людності  Підкарпаття  та  географічна  карта  з  покаж­ чиком українського антропологічного типу по  всій  Україні.  Результати  антропологічних  до­ сліджень  ученого,  опубліковані  в  10­му  томі  «Матеріалів до українсько­руської етнології»,  спростовували побутуючі уявлення про нібито  неукраїнське й навіть неслов’янське походжен­ ня гуцульської етнографічної групи: «Уважні­ ше  ознайомлення  з  гуцулами  крок  за  кроком  доводить  не  лише  їх  спорідненість  з  іншими  українськими  племенами,  але  навіть  порівня­ но більшу чистоту їхнього антропологічного та  етнографічного  типу,  що,  безсумнівно,  похо­ дить від їхньої ізольованості в горах і незнач­ них сторонніх домішок та етнічних впливів» 7. Дослідник  стверджував, що «нїчого  особ­ ливо  виключного  у  порівняню  з  иншими  Українцями  Гуцули  не  мають,  бодай  у  таких  основних мірах, як головний покажчик, зріст,  барва  волосся.  Таким  побитом  знищуєть  ся  усяка  можливість  думати,  що  вони  не  нале­ жать  антропольоґічно  до  української  ґрупи.  Цїлком  навпаки,  ми  вбачаємо  у  всїх  помірах  надзвичайну одноманїтність, яка вказує на су­ цїльність етнїчного типу і дуже незначні расові  домішки»  8.  «Якщо  до  вищезазначеного  до­ дати, – продовжує свій аналіз учений, – що  мова  гуцулів  є  різновидом  галицько­поділь­ ської  говірки,  то  всі  сумніви  щодо  неукраїн­ ського  і  навіть  неслов’янського  походження  гуцулів  зникають  самі  по  собі»  9.  На  думку  Хв.  Вовка,  поміри  інших  карпатських  укра­ їнських верховинців виявляють, що «Українцї   (а найбільше, додамо ми, – Гуцули) належать  до великої південної ґрупи великорослих і тем­ них брахицефалів, які він [Й. Денікер. – Г. С.]  називає а д р і я т и ц ь к о ю  і яку з антропо­ льоґічного погляду можна б було назвати про­ сто с л а в я н с ь к о ю» 10. Нарис  містить  лаконічну  інформацію  про  закарпатських українців­русинів, які, на дум­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 11 З історії народознавчих наук ку  дослідника,  потерпають  від  асиміляційної  політики  «угорської  влади,  що  прагне  до  на­ сильницької  мадяризації  всього  неугорського  населення  країни»  11.  Лейтмотивом  підсум­ кової частини розвідки є твердження вченого  про те, що «населення Галичини, Буковини та  Угорської Русі, маючи певні етнографічні особ­ ливості,  є  цілком  українським»  і  відхилення  від  загальноукраїнського  типу мають  або ру­ диментарний характер (збереження архаїчних  елементів унаслідок ізольованого проживання  в горах), або є різновидом запозичень від су­ сідніх народів (проте адаптованих до місцевих  культурних  формовиявів  і  наближених  до  за­ гальнонаціонального типу) 12. Щодо інших етнографічних груп українців  Карпат – бойків і лемків, то вони в цій праці  досліджуються лише побіжно, у порівняльно­ му ракурсі,  а  ґрунтовніше  їхні  антропологічні  характеристики викладені в його основній під­ сумковій  праці  «Антропологічні  особливості  українського народу». У ній на фундаменталь­ ній джерельній базі (понад 5 тис. вимірів і ан­ тропологічних  дослідів,  здійснених  Хв.  Вов­ ком  та  його  учнями)  учений  подає  широку  антропологічну характеристику українців. На  його  думку,  фізичний  тип  українців  відмін­ ний  від  східнослов’янського,  але  близький  до  південнослов’янського  типу:  «Порівнюючи  антропологічні  особливості  українців  з  таки­ ми самими особливостями инших слав’янських  народів, ми бачимо, що українці,  безперечно,  найбільшу  спорідненість  виявляють  з  пів­ денними  та  західними  (з  винятком  поляків)  слав’янами»  13. Ключовим положенням дослі­ дження  є  твердження  Хв.  Вовка  про  те,  що  «українці є досить одноманітне племя, темно­ волосе, темнооке, вищого за середній чи ви­ сокого  зросту,  брахіцефальне,  порівнюючи  високоголове, вузьколице, з рівним і досить  вузьким  носом,  з  порівнюючи  короткими  верхніми та довшими нижніми кінцевостя­ ми.  Сукупність  цих  ознак  ми  вважаєм  мож­ ливим  визнати  українським  антропологічним  типом» 14. Висновки вченого «про відношення  українського  племені  до  племен  білоруського  та великоруського» суголосні з науковими ви­ сновками О. Шахматова, зробленими на осно­ ві лінгвістичних даних. Вони також не мають  істотних розходжень з даними сучасних дослі­ джень і засвідчують видатну роль Хв. Вовка  в науковому висвітленні етногенетичної історії  українців засобом антропології; а створена ним  концепція «збереже  своє  значення  як  певний  основоположний  етап  в  розвитку  української  антропологічної науки» 15. Новою віхою на шляху поступу української  етнології  стала  праця  Хв.  Вовка  «Етногра­ фічні особливості українського народу», яка й  планувалася як складова корпусу енциклопе­ дичних за характером робіт з українознавства.  Хв.  Вовк,  залучаючи  значний  фактологічний  матеріал  та  всебічно  висвітлюючи  весь  комп­ лекс духовної культури й матеріально­побуто­ ву  сферу  буття  українців,  подає  завершений  портрет українського народу як цілком само­ достатньої  етнічної  спільноти.  Це,  властиво,  була  одна  з  перших  спроб  створити  науко­ ве  узагальнююче  видання,  у  якому  на  основі   етнографічних фактів обґрунтовувалися само­ бутність українців та  їхнє право на  історичне  буття  й  рівноправне  існування  серед  інших  слов’янських  народів.  Дослідження  містить  важливі теоретичні постулати Хв. Вовка про  завдання  та  предметну  сферу  української  етнографії,  яку він розуміє «як народній по­ бут,  зовнішній  та  внутрішній».  «Побутові  особливості  кожного  народу,  –  стверджує  дослідник,  –  є  наслідок  його  колективної  чинности..,  а  ті  форми,  що  їх  прибірає  сама  ця  чинність,  а  також  і  наслідки  її  у  вигляді  побутових  річей,  психічних  та  соціяльних  явищ  підлягають  науковому  дослідженню  в  ділянці етнографії» 16. Нове розуміння пред­ метного  поля  і  завдань  етнографії  Хв.  Вовк  чітко  сформулював  у  цій  своїй  основній  на­ родознавчій праці 17. Заслуга Хв. Вовка перед українським на­ родознавством  полягає  передусім  у  тому,  що  вперше  на  засадах  порівняльної  етнографії  було  створено  працю,  яка  містила  узагаль­ нений  огляд  виникнення  та  еволюційного  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 12 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 розвит ку  явищ  матеріального  побуту  та  зви­ чаєво­обрядової  культури,  узятих  не  локаль­ но,  а  в  межах  усіх  етнічних  земель.  До  того  ж окремі з них до з’яви цього дослідження не  були предметом фахового етнографічного роз­ гляду і фактично не були представлені в арсе­ налі  української  етнографії  або  ж подавалися  винятково в описовому форматі як екзотичний  факт місцевої традиції. Важливо й те, що на базі всеосяжного, як  на той час, фактологічного матеріалу Хв. Вовк  дійшов цілком правомірних і концепційно важ­ ливих висновків про самобутність української   етнокультури, про її відмінність від аналогічних  етнореалій  сусідніх  слов’янських  народів.  Ця   наскрізна  ідея  однаково  стосується  висновків   як з розвитку народного транспорту («номен­ клатура частин воза на цілому просторі Укра­ їни майже цілком однакова...»), хліборобства,   одягу,  харчування  та  житла,  так  і  обрядів,   народних  знань  і  вірувань,  народної  техніки.  Скажімо,  описуючи  побутування  водяного  млина  в  Україні,  Хв.  Вовк  зазначає,  «що  ми  вважаємо потрібним тільки зауважити, що но­ менклатура окремих частин його майже скрізь  цілком однакова; одміни мають чисто місцевий  фонетичний  характер»  18,  а  кажучи  про  тес­ лярське ремесло, дослідник зауважує, що тер­ мінологія будівельна «з незначними відмінами,  та сама на Лівобережжі, що й на Правобереж­ жі, й на галицькій Україні, не виключаючи на­ віть  Карпатського  Підгірря;  термінологія  ця  виявляє  певну  подібність  до  термінології  пів­ денних та західних слав’ян  і разом  із тим по­ мітно відріжняється від великоруської» 19. Однозначно  звучить  висновок  дослідни­ ка  про  етнокультурну  єдність  українства  на  прикладі  типів  народного  житла:  «загалом,  зостаючись  вірні  своєму  загальному  типові,  характеристичні  українські  хати  тягнуться  широкою смугою через цілу  середню та пів­ денну  Україну,  од  підніжжя  Карпат  на  схід  до  Орловської,  східніх  частин  Курської  та  Вороніжської  губерній,  де  зненацька  без  жадного  переходу  стикаються  з  темними  брусованими великоруськими хатами,  з дво­ схилими  дахами  та  без  жадного  сліду  сад­ ків  чи  взагалі  якої  небудь  рослинности,  що  оточувала  б  хату.  Отже,  зовсім  однаковий  на цілому просторі країни цей загальний тип  української хати став одною з найголовніших  та найвиразніших етнографічних ознак укра­ їнського  племени»  20.  Ключовим  постулатом  праці є твердження про виявлену як на зрізі  матеріальної, так і духовної культури спорід­ неність  українців  з  південними  та  південно­ західними слов’янами («Мусимо визнати, що  взагалі українці й щодо одягу наближаються  найбільше до південних та почасти південно­ західних славян»), що корелювало з відповід­ ними висновками вченого, зробленими ним на  антропологічному матеріалі, і заклало міцний  фундамент  питомо  національного  напряму  у  вітчизняному народознавстві. Серед  наукового  спадку  Хв.  Вовка  ви­ різняється  низка  статей  і  форматних  дослі­ джень,  виконаних  на  загальноукраїнському  матеріалі  (з  обрядової  та  правової  культури,  традиційних  вірувань,  народної  орнаментики  тощо), найґрунтовнішою з­поміж яких є праця  «Шлюбний ритуал та обряди на Україні». Стаття  вперше  була  опублікована  бол­ гарською  мовою  в  кількох  номерах  журна­ лу  «Сборникъ  за  народни  умотворения»  за  1890–1891  роки  під  назвою  «Весільні  обря­ ди слов’янських народів». Така розлога назва  пояснюється тим, що автор мав намір подати  опис  українського  весілля  поряд  з  описами  цього обряду в інших слов’янських народів. Згодом  (1891–1892)  дослідження  про  ве­ сільну шлюбну обрядовість українців Хв. Вовк  видрукував також французькою мовою в жур­ налі  «L’Antropologie».  Підкреслюючи  велику  наукову  вагу  праці,  фахівці  зазначають,  що  це  одна  зі  студій,  яка досі  є  найширша й  ли­ шається  основною  в  дослідах  про  українське  весілля 21. У циклі етнографічних розвідок Хв. Вовка  спеціальної вузької тематики виокремлюється  виконана  на  загальноукраїнському  матеріа­ лі  праця,  присвячена  архаїчному  інституту  звичаєвого  права  –  братанню  в  Україні,  що  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 13 З історії народознавчих наук була  опублікована  у  французькому  журналі  «Mélusine»,  а  згодом перекладена В. Савою  і  видрукувана  в  трьох  випусках  львівської  га­ зети «Правда» за 1891 рік. Аналізуючи доку­ ментальний матеріал та польові свідчення про  залишки цього обряду в Єлисаветградському  повіті  Катеринославської  губернії  та  в  Олек­ сандрійському  повіті  Херсонської  губернії,  Хв. Вовк розкриває генезу звичаю, висвітлює  передумови  братання  та  мотивації  його  учас­ ників,  наводить  його  опис  та  звичаєво­пра­ вові  наслідки,  що  впливали  на  подальші  ро­ динно­побутові  стосунки  «названих»  братів.  Хв.  Вовк  виявляє  аналоги  звичаю  братання  (що  за  незначним  винятком  майже  вийшов  з  ужитку  на  час  написання  ним  цієї  розвідки)  в  давніших  часах  серед  скіфського  населення  краю; залучає до аналізу порівняльні матеріа­ ли  щодо  подібного  звичаю  в  давніх  східних  слов’ян, віддзеркалені в руських билинах. До­ слідник  указує  на  паралелі  в  українському  обряді  братання  та  в  аналогічних  звичаях  у  сербів, акцентує подібність місця проведення,  ритуальних  дій  та  використовуваних  атрибу­ тів  (ікони, почастування вином учасників об­ ряду, взаємні  гостини, обмін дарунками). Він  убачає  кращу  збереженість  цього  звичаю  на  Балканах  у  зв’язку  із  суспільно­політичною  нестабільністю регіону й потребою зміцнювати  споріднені  зв’язки,  довше  зберігаючи  «в  себе  устрій спільного життя  і життє воєнне, а тим  самим уже і давні звичаї» 22. Такою  за  характером  охоплення  всього  етнографічного  терену  України  є  вузькотема­ тична студія Хв. Вовка «Про закрутки», опуб­ лікована ним 1916 року в «Українському нау­ ковому збірнику» (вип. 2), яка стала вислідом  його  тривалих  наукових  пошуків.  У  її  основу  автор  поклав  широкий  матеріал  як  власних  спостережень, так і надісланих на його замов­ лення  відомостей  Ляскоронського,  Дикарева,  Тарасевського,  Сітклікевич,  Рашевського,  Бугля,  Литвинової­Бартош,  що  дозволило  Хв. Вовку істотно розширити географію дослі­ джуваного явища, охопивши, фактично, терито­ рію всіх українських етнічних земель – укра­ їнські повіти Курщини, Воронежчини, Кубані,  Підляшшя,  Галичини,  а  також  Полтавщини,  Катеринославщини, Київщини, Херсонщини,  Харківщини, Волині, Поділля тощо. Одним з перших в українській етнографії  Хв. Вовк започаткував вивчення української  народної орнаментики – важливого джерела  в  дослідженні  етнічних  витоків  народів  і  їх­ ніх  культур.  Як  справедливо  зазначається  в  рецензії  на  опубліковані  збірники  народних  орнаментів, «орнаментика будь­якого народу  складає  дуже  значну  й  характерну  частину  етнографії; у прагненні і здатності прикраша­ ти певним чином предмети своєї найближчої  обстановки  виявляється  ступінь  культури  даного народу, культури, у якій можуть бути  віднайдені як елементи чужі, привнесені шля­ хом запозичень і наслідувань, так і елементи  самобутні...  Археологу,  етнографу­історику  добре відоме значення орнаментики,  яка не­ рідко  слугує  цінною  підмогою  в  наукових   пошуках» 23. Уже  до  ІІІ  Археологічного  з’їзду,  що  від­ бувся в Києві 1874 року, Хв. Вовк підготував  таблиці  зразків  малюнків  українських  орна­ ментів,  які  були розміщені  в Атласі  до праць  ІІІ  Археологічного  з’їзду  24.  Власне,  сама  ж  розвідка  вченого,  озвучена  ним  як  доповідь  на  ІІІ  Археологічному  з’їзді,  була  опубліко­ вана  у  вигляді  реферату  в  матеріалах  цього  з’їзду 25. Вона привернула увагу дослідників і  була  відзначена  згодом  серед  інших,  приуро­ чених до з’їзду, україністичних виступів. Так,  М. Драгоманов писав, що «конгрес київський  одзначався, як се замічено усіма, великим чис­ лом  рефератів  місцевого  характеру  і  читаних  місцевими  ученими.  З  таких  треба  назвати:  Антоновича – “О монеті  з  іменем Владими­ ра”,  Волкова  –  “О  малорусской  орнаменти­ ке...”»  26. Про помітний українофільський ре­ зонанс цього заходу писав і М. Грушевський,  зазначаючи, що з’їзд «випав дійсно блискучою  маніфестацією  наукових  засобів  і  аргументів  українства...»  27  завдяки  домінуванню  допо­ відей,  присвячених  Україні  та  українському  народу. Зокрема, Хв. Вовк у своєму рефера­ http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 14 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 ті наголошував на нагальній потребі вивчення  української орнаментики, яка на той час стано­ вила  «ще  цілком  недосліджену,  навіть  зовсім  недоторкану  галузь  етнографії,  студіювання  якої  дало  б  відповіді  на  багато  невирішених  етно графічних питань».  Притримуючись популярної на той час тео­ рії  культурних  запозичень,  послуговуючись  принципами  порівняльної  етнології  та  вра­ ховуючи  історію  розселення  арійських  пле­ мен, Хв. Вовк акцентує очевидну подібність  домінуючих  квіткових  персидських  узорів  зі  знач ною кількістю аналогічних українських  і   вражаючу  подібність  візантійської  та  візан­ тійсько­римської орнаментики з українською;  указує на схожість власне візантійської орна­ ментики  з  персидською,  що,  на  його  думку,  є  підтвердженням  можливих  культурних  за­ позичень  28.  Видаються  досить  переконли­ вими  й  підтверджені  подальшими  студіями  Хв.  Вовка  його  міркування  щодо  територі­ ально­регіональної  специфіки  домінування  колірної гами вишивок.  До  нових  явищ  в  етнографічній  науці  1870­х років слід віднести зроблені вченим пер­ ші спроби дослідження з позицій порівняльної  етнографії соціально­економічних відносин на  селі, робітничого побуту та правовідносин між  робітниками  й  власниками  промислових  під­ приємств  29.  Саме  в  річищі  цих  новітніх  тен­ денцій  української  етнографії  –  щодо  поши­ рення її предметної області на побутову сферу  виробничих відносин, на дослідження промис­ ловості (ідеться передусім про наймання робіт­ ників та їхнє становище на цукрових заводах) і  ярмаркової торгівлі – написані деякі розвідки  Хв. Вовка в київський період його життя.  Дослідження сільських ярмарків та їхньої  ролі  в  розвитку  кустарної  промисловості  й  економіки села виконане Хв. Вовком спільно  з О. Русовим та за участю П. Чубинського й  п. Ільницького. Розміщена в розвідці складена   Хв. Вовком порівняльна таблиця про геогра­ фію виготовлення різних груп товарів зазна­ чених  ярмарків,  а  отже,  про  відповідну  гос­ подарську спеціалізацію та основні ремісничі  осередки, істотно підвищує повноту викладу  матеріалу та його  інформативну вартість, що  й досі не втратив свого значення для дослід­ ників розвитку кустарних промислів і ремесел  краю.  Учений  небезпідставно  переймається  потенційно  можливими  етноконфліктогенни­ ми  наслідками  тих  деструктивних  процесів  економічного  розвитку  тогочасного  україн­ ського  села,  що  складалися  внаслідок  то­ тальної  експлуатації  безправних  селян  за  потурання  влади.  Зокрема,  він  указує  на  економічні деформації, що мають місце у ви­ готовленні та реалізації селянської продукції  через експлуатацію селян перекупниками (за­ вдяки  монополізації  ними  торгівлі  життєво  важливими  товарами  –  зерном,  борошном  тощо). Те  саме  стосується монопольного во­ лодіння  окремими  кустарними  промислами,  зокрема гончарством, котре, за спостережен­ нями  дослідника,  «раніше  ніде  в  Україні  не  переходило до рук монополістів, які встанов­ лювали необґрунтовано високі ціни». Учений  констатує деструктивні тенденції в економіці  краю, а відтак у житті більшості його люднос­ ті – селянства: «Таким чином, протягом кіль­ кох годин, у незначних розмірах, можна було  спостерігати створений упродовж двох остан­ ніх століть результат політичної системи, що  панувала в Південно­Західному краї, систе­ ми феодального аристократизму, яка штучно  створила  теперішнє  економічне  становище.  Ми  кажемо  “штучно”,  бажаючи  нагадати  про систематичне знищення місцевої продук­ тивності,  промисловості  й  торгівлі,  котре...  було  спрямоване  на  експлуатацію  місцевого   населення...» 30.  Малодослідженій  як  у  тогочасному,  так  і  в сучасному українознавстві проблемі україн­ ської колонізації  територій поза межами легі­ тимізованих у науковій літературі українських  етнічних  земель  присвячено  кілька  розвідок  Хв.  Вовка,  у  яких  висвітлюється  історія  ви­ никнення  й  розвитку  Задунайської  Січі  та  українських  колоній  у  Добруджі,  розкрива­ ються  принципи  самоорганізації  та  системи  життєзабезпечення переселенців. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 15 З історії народознавчих наук Праця Хв. Вовка «Задунайская Сечь по  местным воспоминаниям и рассказам», влас­ тиво,  є  вдалим  практичним  застосуванням  ученим  актуалізованого  сучасною  гуманіта­ ристикою  методу  фіксації  інформації  від  її  носіїв, що дістав назву «усної  історії». У на­ рисі  в  жанрі  наративу  оповідається  устами  старого  козака  про  долю  українського  січо­ вого козацтва після ліквідації Січі 1775 року,  яке  в  кількості  5  тис.  осіб  переселилося  в  дельту  Дунаю  (володіння  турецької  влади).  Майже з документальною точністю змальо­ вується  послідовність  історії  переселенців­ козаків з­понад Дніпра, які спершу вимушені  були просунутися на підавстрійські володін­ ня й  оселитися  в Банаті  та  берегах Тиси  і  в   Богуцькому комітаті.  Частина цього оповідання ввійшла до всту­ пу іншого ґрунтовного дослідження Хв. Вовка  про українські колонії в Добруджі. Написана  французькою мовою у вигляді  історико­етно­ графічного нарису, ця стаття була надіслана до  редакції петербурзького «Вестника Европы»,  проте так і не була опублікована в ньому впро­ довж  півтора  року.  На  прохання  Хв.  Вовка  В.  Антонович  згодом  зумів  розмістити  її  в  російськомовному перекладі в журналі «Киев­ ская старина» за 1889 рік. Редакція журналу,  вочевидь,  через  цензурні  мотиви,  замінила  в  назві  розвідки  означення  «українські  коло­ нії» на «російські» й надрукувала  її як «Рус­ ские  колонии  в  Добруджи»  (під  псевдонімом  Хв. Вовка – Лупулеску) 31. У ній, окрім ску­ пого  огляду  історіографії  питання,  подається  коротка  історія міграції  та мирної  колонізації  українськими  козаками  й  селянами  земель  у  Добруджі й дельті Дунаю (головно з 30­х ро­ ків і до кінця 80­х років ХІХ ст.). Дослідник  слушно  спростовує  тезу  про  «мало рухливість»  українського  способу  жит­ тя  й  обґрунтовує  наявність  колонізаційних  устремлінь  в  українському  народному  се­ редовищі,  яке  за  короткий  час  колонізувало  Причорномор’я,  частково донські  й навіть ку­ банські  та  терські  степи.  Чимало  конкретної  етнографічної  інформації містить друга части­ на  розвідки,  у  якій  розглядається  стан  укра­ їнських  колоністських  поселень  у  80­х  роках  ХІХ  ст.,  кількість  та  демографічні  характе­ ристики переселенців, їхня соціальна структу­ ра, домінантні заняття та особливості побуту,  громадське й релігійне життя тощо. Дослідник  належну увагу приділив культурі повсякдення,  питанням  матеріального  побуту  переселенців  (житло,  інтер’єр, одяг, харчування), обрядам  і  звичаям.  Цією розвідкою Хв. Вовк започаткував ще  один, новий на той час і належно акцентований  лише сучасною етнологією дослідницький нап­ рям  –  міжетнічні  відносини  та  міжкультурні  взаємовпливи,  стосунки  між  українцями  та  представниками інших націй.  Розвідка  послуговує  також  важливим  джерелом  для  дослідників  етнонімії  укра­ їнців,  оскільки  фіксує  побутування  в  укра­ їнському  козацько­селянському  середовищі  30–80­х  років  ХІХ  ст.  самоназви  україн­ ців – «руснаки». Хв. Вовк неодноразово під­ креслює  використання  як  місцевої  етнонімії  цього терміна, зазначаючи, що селяни, вихід­ ці  із  Центральної  та  Південної  України,  кот­ рі  переселилися  в  Подунав’я,  рятуючись  від   панських визисків, повсюдно маркували свою  етнічність, відрізняючи себе від  інших, само­ назвою «руснаки». Представлені в досліджен­ ні свідчення Хв. Вовка про поширення серед  українських переселенців із центральних і пів­ денних районів України самоназви «руснаки»  паралельно  з  назвою  «козаки»  є  важливою  аргументацією  проти  актуалізованого  нині  «політичного  русинства»,  позаяк  вони  вказу­ ють на загальноукраїнську природу цього дав­ нього історичного етноніма. Серед  розробленої  Хв.  Вовком  етногра­ фічної  проблематики  привертає  увагу  досі  недостатньо висвітлена в народознавстві тема  розвитку рибальства в Україні (у його регіо­ нальному  вимірі),  що  реалізована  вченим   у  студії  «Українське  рибальство  у  Добру­ джі» 32. Власне викладу сутності самого про­ мислу передує розлога історична довідка про  особливості  заселення  Дунайського  гирла  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 16 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 вихідцями  з  Дніпровської  Січі  та  селянами­ втікачами з різних регіонів України, а також  опис  співжиття  на  теренах  Добруджі  пред­ ставників  різних  етнічних  спільнот  та  спо­ стереження  Хв.  Вовка  про  специфіку  їхньої  життєво­господарської  діяльності. Що ж до  регіональної  своєрідності  етнографії  рибаль­ ства в Добруджі, то, на думку автора, у най­ повніших своїх виявах воно утрималося лише  на  узмор’ї  в  Катирлезі,  де  кармашні  заводи   були засновані на спілці робітників.  До цього ж циклу регіональних досліджень  матеріального побуту належить і його етногра­ фічний  нарис  побутової  культури  населення  Галичини, Буковини та Закарпаття. Згідно з  поширеними на той час етнонімами Хв. Вовк  виокремлює  такі  категорії  українського  кар­ патського  населення:  бойки,  лемки,  гуцули,  а  також  русини  Галицької  рівнини  та  підугор­ ських українських земель. З огляду на те що  етнонімом «русини» в ХІХ ст. називали себе  також  і бойки,  і лемки,  і  гуцули, а у віддале­ нішому  минулому  він  використовувався  як  самоназва населення всіх українських земель,  застосовану Хв. Вовком класифікацію можна  розглядати як умовну «робочу» схему, яка, од­ нак, у проекції на сьогодення потребує певних  корекцій. Дослідник розглядає  специфіку народного  харчування,  одягу,  житла,  господарських  за­ нять і техніки, що, на його думку, спричинена  культурними  впливами  сусідів  та  природно­ кліматичними умовами.  Перелік  регіональних  студій  Хв.  Вовка  доповнюють  також  дослідження  церковного  будівництва  бойків,  лемків,  гуцулів  і  україн­ ців­русинів  Закарпаття;  дерев’яної  церковної   архітектури  Волині.  З­поміж  згаданих  праць  розвідка про церковні пам’ятки Східної Галичи­ ни була оголошена як доповідь на ХІV Архео­ логічному з’їзді в Чернігові  (проте, вочевидь,  залишилася  неопублікованою).  Натомість  дослідження  про  старе  церковне  будівництво  на  Волині  було  вміщене  в  «Материалах  по  этнографии  России»  за  1910  рік.  Автор  під­ ходить  до  висвітлення  питання  не  стільки  як  мистецтвознавець,  а  передусім  як  етнограф,  намагаючись простежити на основі зафіксова­ них ним пам’яток еволюцію дерев’яних церков  Волині, виявити генезу їх розвитку, а також як  власне  регіонально­українську  специфіку,  так  і елементи запозичень. Це знаменувало новий  підхід  до  оцінювання  пам’яток  націо нальної  культури, який уже був позбавлений голої опи­ совості  й  дещо  дисонував  з  притаманним  за  попередньої доби романтичним замилуванням  місцевою старовиною.  Окремий  дослідницький  напрям  у  спад­ щині  Хв.  Вовка  початку  ХХ  ст.  складають  розвідки вченого, що репрезентують започат­ кування  славістичних  студій  в  українському  народознавстві.  Він  розробляє  науковий  ін­ струментарій,  методику  організації  антропо­ логічних  досліджень  і  обстеження  фізичних  особливостей  слов’янських  племен  33,  посту­ лює теоретичні засади й обґрунтовує підходи  щодо  запровадження  найновіших  методик  до  антропо логічних дослідів. Не втратив наукової  ваги й донині його етнографічний нарис «Сла­ вяне»,  у  якому  подається  класифікація  євро­ пейських  народів,  їх  опис  за  етнографічними,  антропологічними та мовними характеристика­ ми. Дослідник, зосібна, зазначає, що до індо­ європейської  мовної  групи  народів  належать  романські, чи латинські (італійці, іспанці, пор­ тугальці, французи, частково бельгійці та ін.),  германські (норвежці, шведи, данці,  англійці,  голландці,  німці,  частина  бельгійців  та  ін.)  і  слов’янські. Хв. Вовк пунктирно окреслює те­ риторіальну локалізацію слов’ян, розміщуючи  їх на теренах Північно­Східної Європи і в ба­ сейнах великих рік Північної Азії від Гданська  до Північного краю Адріатичного моря 34.  Дослідник  слушно  вказує  на  суб’єктивні  труднощі,  які  виникають  при  визначенні  за  мовною ознакою кількості  слов’янських наро­ дів, що зумовлені бажанням «сильнійших сла­ вянських племен пригорнути під себе слабійші:  чехи кажуть, що словацька мова – чеська, по­ ляки, що українська – помосковлена польська,  а великоруси – що вона попольщена російська,  або один з діалектів руської і т. д.» 35. Тим­то,  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 17 З історії народознавчих наук на  думку  Хв.  Вовка,  критеріями  етнічності,  окрім  мовного  чинника,  є  антропологічні  та  етнографічні характеристики народів, а також  їхні етногенетичні особливості.  Аналізуючи  поділ  слов’ян  на  західних,  південних  та  східних,  учений  робить  засте­ реження щодо належності українців до групи  східних слов’ян, адже, на його думку, є більше  підстав  віднести  їх  до  південної  групи.  Цей  висновок  дослідника  й  дотепер  залишився  недостатньо  апробованим,  оскільки політич­ на реальність (перебування українців у скла­ ді  східнослов’янської  (російсько­білоруської)  політичної спільності) мотивувала пошуки їх  спорідненості  із цими етносами й детерміну­ вала  внаслідок  політичного  тиску  відповідні  висновки.  Переймаючись  проблемою  походження  та  етнокультурного  профілю  українців  у  річи­ щі  слов’янського  культурогенезу,  їхньої  спо­ рідненості з  іншими слов’янськими народами,  Хв. Вовк  ґрунтовно  студіював ці питання як  за пам’ятками­першоджерелами, так і за пуб­ лікаційними матеріалами. В  історію  української  етнологічної  науки  Хведір  Вовк  увійшов  як  учений,  котрий  в  українській  гуманітаристиці  заклав  підмурі­ вок досліджень не лише зі славістики, але й із  загальної етнології народів світу. Оглядаючи  доробок  Хв.  Вовка  із  загальної  етнографії,  не  можна  обійти  увагою  популярного  й  роз­ логого  (64  сторінки)  етнографічного  нарису  «Серед  виноградарів  Південної  Франції»  (опублікованого  1905  р.  в  Петербурзі  Бла­ гочинним  товариством),  ілюстрованого  ма­ люнками  по  тексту,  викладеного  у  вигляді   оповідання й опублікованого в «Літературно­  науковому віс нику», а також його етнографіч­ ного опису, присвяченого матеріальній і духов­ ній культурі басків  36. Не втратили й донині   наукового інтересу його подорожні спостере­ ження щодо особливостей поселення, житла,  основних занять баскської людності в порів­ нянні з аналогічними реаліями матеріального  побуту  французів  та  іспанців.  Оповідання  містить  ґрунтовний  виклад  етнографічних  спостережень Хв. Вовка щодо риболовецько­ го промислу, які поєднують описи риболовної  техніки, способів вилову й переробки риби та  реалізації  продукції.  Увагу  дослідника  при­ вертають  також  антропологічні  характерис­ тики баскської людності. До цього ж циклу публікацій з порівняль­ ної етнографії належить і невеличка його праця  «Кавказ і Карпати (деякі проби етнольоґічних  зближень)», видрукувана 1906 року в науково­ му збірнику, присвяченому професору М. Гру­ шевському.  На  підставі  трирічних  експедицій  Хв.  Вовка  в  середовище  карпатських  русинів  та його гіпотез і висновків щодо етнографічних  паралелей, що виявляються в одязі, житлово­ му  будівництві,  дрібних  побутово­вжиткових  речах та знаряддях праці, прикрасах гуцулів  і  мешканців Кавказу – осетинів, він висловлює  здогадки про певну подібність між зазначени­ ми етнічними спільнотами.  На  початку  ХХ  ст.  Хв.  Вовк  виступив  в  українській етнографії також як фундатор но­ вих методологічних підходів, ініціатор та адепт  унітаристської  теорії  народознавства.  Засво­ ївши  основні  концепції  та  методичні  засади  новітніх  західноєвропейських  наукових  шкіл,  Хв.  Вовк  стає  послідовним  прихильником  комплексного  підходу  до  вивчення  людини,  що було суголосне характерному для європей­ ського народознавства кінця ХІХ – початку  ХХ ст. явищу симбіозу трьох наук – археоло­ гії, етнографії та антропології. Обстоюючи  потребу  унітаристського  під­ ходу  до  вирішення  народознавчих  проблем,  учений підкреслював, що «треба завважати на  усю  сумму  відомостей  про  кожний  народ,  на  його анатомичні і фізіольоґичні (між иньшим і  псіхичні) відміни, на його етничний склад, на  історію  розвою  його  культури  і  його  побуто­ ве життє. Усе оце й становить собою заданнє  теперішньої  етнольоґії  і  етноґрафії,  з  того  не  дуже давнього ще часу,  як вони стали на  зо­ всїм  науковому  грунтї,  виробили  собі  певний  науковий  метод.  Теперішний  стан  їх  вимага  перед усїм с и с т е м а т и ч н о г о збірання і   кляссування  материялу, а  потім його  н а у к о в  о­  http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 18 ISSN 01306936 * НарОдНа ТВОрЧІСТь Та еТНОЛОГІя* 4/2012 г  о  оброблювання»  37.  Зважаючи  на  змістов­ ність і не втрачену й досі актуальність цієї ме­ тодологічної розвідки вченого, ми вважали за  доцільне помістити її у двотомнику. Завершуючи  лаконічний  огляд  доробку  Хв.  Вовка  в  царині  народознавства,  зазна­ чимо,  що  його  праці  кінця  ХІХ  –  початку  ХХ ст. заклали підмурівок для поступу укра­ їнської етнології цілого ХХ ст., оскільки в них  не  просто  підсумувався  доробок  попередніх  епох,  а започаткувалися нові,  суголосні євро­ пейській традиції, дослідницькі напрями й під­ ходи до осмислення української етнокультури  в річищі порівняльної етнографії та з огляду на  національну історію. Вони й сьогодні не втратили своєї актуаль­ ності,  бо,  за  влучною  оцінкою  В.  Денисенка,  «у галузі наукового вивчення української етно­ графії і антропологічних особливостей україн­ ського народу... [Хв. Вовк] лишив нам велику  спадщину, яка полегшує дальшу роботу у цім  напрямку» 38. 1  Волков  Ф. П. П. Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 57. 2 Вовк  Хв. Етнографічні особливості україн- ського народу // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 38–39. 3 Вовк Хв. Дещо про теперішний стан і задання української етнольоґії // Народознавча спадщи- на Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 498–512; Волков Хв. П. П. Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний // Украинская жизнь. – 1914. – № 1. – С. 57. 4 Вовк Хв. Антропологічні особливості україн- ського народу // Народознавча спадщина Хведо- ра Вовка. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 1–37; Вовк Хв. Етнографічні особливості українського народу // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 38–220. 5 Вовк  Хв. Українці з погляду антропології // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 9. 6 Вовк  Хв. Антропометричні дослїди україн- ського населення Галичини, Буковини й Угорщи­ ни // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 365. 7 Вовк Хв. Етнографічний нарис // Народознав- ча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 18. 8 Вовк  Хв. Антропометричні дослїди україн- ського населення Галичини, Буковини й Угорщи­ ни // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 399. 9 Вовк Хв. Етнографічний нарис // Народознав- ча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 21. 10 Вовк  Хв. Антропометричні дослїди україн- ського населення Галичини, Буковини й Угорщи- ни // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 399. 11 Вовк Хв. Етнографічний нарис // Народознав- ча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 27. 12 Там само. – С. 28. 13 Вовк Хв. Антропологічні особливості україн- ського народу // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 33. 14 Там само. 15 Петров  В. Походження українського наро- ду. – К., 1992. – С. 25. 16 Вовк  Хв. Етнографічні особливості україн- ського народу // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 38. 17 Там само. – С. 38–39. 18 Там само. – С. 56. 19 Там само. – С. 69. 20 Там само. – С. 95. 21 Денисенко  В. «Шлюбний ритуал та обря- ди на Україні» Хв. К. Вовка у першій – болгар- ській і другій – французькій редакції // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – К., 1928. – Вип. 2–3. – С. 144. 22 Вовк Хв. Братання на Україні // Народознав- ча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 445. 23 Пчилка  Олена. Українськи взоры. – К. : Лито­Тип. С. В. Кульженко, 1902. – 15 табл.; Юж- но­русский орнамент. Черниговская губерния. Вып. 1 / собрала и составила П. Я. Литвино- ва. – К. : Тип. М. П. Фрица, 1878. – 14 с., 20 табл.; Вып. 2 / собрала и составила П. Я. Литвинова, с предисловием проф. Редина. – Х. : Издатель- ство Харьковского Предворительного комитета по устройству ХІІ Археологическаго Съезда, 1902. – 20 с., 20 табл. 24 Труды Третьего Археологическаго Съезда в России. – К., 1878. – Т. 1. –352 с.; Т. 2. – 362 с.; Атлас к Трудам ІІІ Археологического съезда. – Таб. ХVІ–ХХV. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 19 З історії народознавчих наук 25 Волков Ф. К. Отличительные черты южно­ русской народной орнаментики // Труды Третьего Археологическаго Съезда в России. – К., 1878. – Т. 2. – С. 317–326. 26 Студинський К. Остап Терлецький про Ар- хеологічний з’їзд в Києві // Україна. – К., 1927. – Кн. 5. – С. 37. 27 Там само. – С. 38. 28 Вовк Хв. Характерні ознаки південноросій- ської народної орнаментики // Народознавча спад- щина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 108–116. 29 Вовк Хв. До питання найму робітників // На- родознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 172–178. 30 Вовк Хв. Про сільські ярмарки та про їх зна- чення для вивчення ремісничої і кустарної про- мисловості // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 162. 31 Вовк Хв. Українські колонії в Добруджі (істо- рико­етнографічний нарис) // Народознавча спад- щина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 2. – С. 29–80. 32 Вовк  Хв. Українське рибальство в Добру- джі // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 1. – С. 415–434. 33 Вовк Ф. Об организации антропологичес- ких исследований славянских племен. – С.Пб., 1912; Вовк Ф. Антропология и ее университет­ ское преподавание // Ежегодник Русского ан- тропологического общества. – Пг., 1915. – Т. V. – С. 99–107. 34 Вовк  Хв. Славяне // Народознавча спадщи- на Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 447–452. 35 Там само. – С. 448. 36 Вовк Хв. Біля моря – між Басками // Наро- дознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2012. – Кн. 1. – С. 459–496. 37 Вовк Хв. Дещо про теперішний стан і задання української етнольоґії // Народознавча спадщина Хведора Вовка : у 2 кн. – К., 2011. – Кн. 1. – С. 499. 38 Денисенко  В. «Шлюбний ритуал та обря- ди на Україні» Хв. К. Вовка у першій – болгар- ській і другій – французькій редакції // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. – К., 1928. – Вип. 2–3. – С. 143. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Схожі ресурси