Балади та Біблія
William McCarthy. Ballads and the Bible. The Hebrew Bible (Old Testament) attests to the rich oral tradition of the Hebrew people. It contains a book of traditional religious songs in the Psalms, a book of Proverbs, a book of origin myths called Genesis, and even a book of heroic tales, Judges. But...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201684 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Балади та Біблія / В. Мак-Карті // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 102-107. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201684 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016842025-01-28T10:53:59Z Балади та Біблія Мак-Карті, В. Пісенний фольклор і сучасність William McCarthy. Ballads and the Bible. The Hebrew Bible (Old Testament) attests to the rich oral tradition of the Hebrew people. It contains a book of traditional religious songs in the Psalms, a book of Proverbs, a book of origin myths called Genesis, and even a book of heroic tales, Judges. But it does not contain a book of ballads. It does, nevertheless, include two songs that seem to function as historical ballads, the Song of Moses (Exodus 15) and the Song of Deborah (Judges 5). In each case, the song or ballad seems to be one of the sources for the preceding prose narrative of events also covered in the song. The earlier books of the Bible, concerned (at least in part) with preserving historical and legendary traditions, are full of tags of song used to amplify the narrative. The prophets also seem to have known a ballad tradition and to have drawn upon it in interesting ways. The poetry of the prophets contains images and especially rhetorical figures that echo the imagery and rhetoric of the Song of Deborah in particular, suggesting that ballad diction was one of the resources that prophets drew upon in fashioning their utterances. 2012 Article Балади та Біблія / В. Мак-Карті // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 102-107. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201684 [398.87+22.046]:801.83 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пісенний фольклор і сучасність Пісенний фольклор і сучасність |
| spellingShingle |
Пісенний фольклор і сучасність Пісенний фольклор і сучасність Мак-Карті, В. Балади та Біблія Народна творчість та етнологія |
| description |
William McCarthy. Ballads and the Bible. The Hebrew Bible (Old Testament) attests to the rich oral tradition of the Hebrew people. It contains a book of traditional religious songs in the Psalms, a book of Proverbs, a book of origin myths called Genesis, and even a book of heroic tales, Judges. But it does not contain a book of ballads. It does, nevertheless, include two songs that seem to function as historical ballads, the Song of Moses (Exodus 15) and the Song of Deborah (Judges 5). In each case, the song or ballad seems to be one of the sources for the preceding prose narrative of events also covered in the song. The earlier books of the Bible, concerned (at least in part) with preserving historical and legendary traditions, are full of tags of song used to amplify the narrative. The prophets also seem to have known a ballad tradition and to have drawn upon it in interesting ways. The poetry of the prophets contains images and especially rhetorical figures that echo the imagery and rhetoric of the Song of Deborah in particular, suggesting that ballad diction was one of the resources that prophets drew upon in fashioning their utterances. |
| format |
Article |
| author |
Мак-Карті, В. |
| author_facet |
Мак-Карті, В. |
| author_sort |
Мак-Карті, В. |
| title |
Балади та Біблія |
| title_short |
Балади та Біблія |
| title_full |
Балади та Біблія |
| title_fullStr |
Балади та Біблія |
| title_full_unstemmed |
Балади та Біблія |
| title_sort |
балади та біблія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Пісенний фольклор і сучасність |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201684 |
| citation_txt |
Балади та Біблія / В. Мак-Карті // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 102-107. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT makkartív baladitabíblíâ |
| first_indexed |
2025-07-17T09:00:46Z |
| last_indexed |
2025-07-17T09:00:46Z |
| _version_ |
1837884084196474880 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Чи давні юдеї співали балади? Чи був Давній Ізраїль
країною співців балад? На перший погляд здається, що,
безумовно, мав би бути, адже балади – один з найпо-
пулярніших фольк лорних жанрів будь-якого народу.
Репрезентовані на міжнародних конференціях дослі-
дження засвідчили, що балади в розумінні коротких
(порівняно з епічними жанрами) напружених за зміс-
том наративних пісень – це світовий феномен, культур-
на універсалія. Здавалося, що людям властиво склада-
ти пісні про певну визначну подію в історії та її відсвят-
кування, успіхи й поразки в різні періоди життя, почут-
тя кохання та його втрату, героїв і героїнь у своїй куль-
турній традиції.
У Старому Заповіті немає зібрання балад. Ми може-
мо знайти щось подібне в Книзі Псалмів, яка складаєть-
ся зі священних пісень, або в Пісні пісень Соломона, до
якої належать пісні про любов між людьми. Отже, ми
не маємо достатньої підстави стверджувати, що запи-
сувачі Біблії співали балади.
Відомо, що серед псалмів Пісні пісень Соломона від-
сутні тексти для дітей. Однак, якщо проглянути всю
Біблію, то можна знайти підтвердження того, що дітям
не бракувало пісень з гарним змістом. Трапляються
пісні, схожі на балади, і вони мають усі поетичні ознаки
для представлення баладної традиції.
Початок мого вивчення баладного матеріалу в
Старому Заповіті покладено завдяки дослідженню
Книги Суддів і пісні Девори й Варака в п’ятій главі цієї
книги. У пісні, яку виконували жінка й чоловік так, як
зазвичай і більшість балад, згадується про події, що
описуються в кількох яскравих сценах. Мова пісні –
формальна. Також відображається контекст поясню-
вальної прози, що характерно для балад. Наприкінці
пісні простежується напружений та іронічний мотив
нещасної жінки. Таким самим мотивом завершуються
дві з найкращих шотландських балад: «Сер Патрік
Спенс» і «Бонні граф Мюррей». Отже, насправді недо-
речно називати пісню Девори й Варака баладою. Крім
того, ця пісня – mutatis mutandis 1, тобто сполучення
протилежностей, те саме можна сказати й про пісню
Мойсея з Книги Вихід. Ці два твори є прикладами най-
давніших зразків поезії в Старому Заповіті, а до того ж
вони дуже схожі на балади. Але чи є це свідченням, що
баладна традиція була втрачена в Біблії?
Поетичні записи, які збереглися в Старому
Заповіті, є значними за обсягами. Вони залишилися
від давніх цивілізацій – ассирійської, вавилонської,
єгипетської, грецької, римської. Але, на відміну від
цих держав, євреї являли собою лише незначну кіль-
кість малих племен, які зазвичай перебували під
керівництвом могутніших сусідів. Їхнє архітектурне
досягнення – храм Соломона, яким вони дуже пиша-
лися, – загубилося б на тлі великих будівель Єгипту чи
Вавилона, якби їх поставили поруч. Однак зберегли-
ся тисячі поетичних рядків, написаних про храм.
Багато прикладів цієї поезії, що була відредагована
пізніше, можна прочитати в Старому Заповіті, у кни-
гах другого канону. У ХХ ст. вони були знайдені в
бібліо теках Наг-Хаммаді й Кумран. Для цієї розвідки
я обмежився Старим Заповітом і книгами другого
канону, проводячи паралелі зі знахідками в Кумрані.
Моє дослідження не стосується будь-яких інших
пісень, окрім тих, що мають певні характеристики
балад (наприклад, пісня Девори й Варака та пісня
Мойсея). Остання розпочинає святкові вірші, напи-
сані з нагоди перемоги, а також ряд інших коротких
поетичних уривків (понад 30 пісень). Пісня Мойсея
відображає репертуар поетичних ресурсів, доступ-
ний для будь-яких поетів, які писали про своїх героїв,
ворогів, самих себе й Бога. Зазначені пісні можна
поділити на п’ять основних категорій:
І. Сюжети про війну.
А. Балади про святкування перемоги:
Вихід 15:1–18, пісня Мойсея;
Книга Суддів 5:2–3, пісня Девори й Варака;
Книга Юдифі 16:2–12.
Балади та Біблія
вільям МакКарті
УДК [398.87+22.046]:801.83
William McCarthy. Ballads and the Bible. The Hebrew Bible (Old Testament) attests to the rich oral tradition of the Hebrew
people. It contains a book of traditional religious song in the Psalms, a book of Proverbs, a book of origin myths called Genesis,
and even a book of heroic tales, Judges. But it does not contain a book of ballads. It does, nevertheless, include two songs that
seem to function as historical ballads, the Song of Moses (Exodus 15) and the Song of Deborah (Judges 5). In each case the song
or ballad seems to be one of the sources for the preceding prose narrative of events also covered in the song. The earlier books of
the Bible, concerned (at least in part) with preserving historical and legendary traditions, are full of tags of song used to amplify
the narrative. The prophets also seem to have known a ballad tradition and to have drawn upon it in interesting ways. The poetry
of the prophets contains images and especially rhetorical figures that echo the imagery and rhetoric of the Song of Deborah in
particular, suggesting that ballad diction was one of the resources that prophets drew upon in fashioning their utterances.
Keywords: ancient Israel, ballad singing, Bible, Hebrew people, Old Testimony.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
103
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Вільям Мак-Карті. Балади та Біблія
Б. Переможний діалог:
Ісая 63:1–6.
В. Тріумфальний каталог:
Псалми 78, 105, 106, 114, 136.
Г. Батальні пісні.
Немає однозначних прикладів, але можна роз-
глянути тексти з:
Книги пророка Йоїля 2:1–11;
Книги пророка Наума 1:15–2:9.
ІІ. Притчі.
А. Яскраві приклади:
Книга Суддів 9:8–15, про дерева;
Книга пророка Ісаї 5:1–7; 1–10, про виноград-
ник.
Б. Часткові приклади:
Єзекиїль 17:3–10; 22–24; 19:2–9; 31:3–9;
Наум 2:11–12.
ІІІ. Сюжети на славу Бога.
Псалми 18, 29, 104, 114;
Книга пророка Авакума 3;
Книга Премудрості Ісуса, сина Сірахового
44:1–50:24 – тут похвали відомим людям.
ІV. Поезія на теми любові.
Яскравий приклад – Пісні пісень Соломона:
А. Пісні про прихід ночі і прихід світанку:
Пісня пісень 2:8–15 (і 5:1–16).
Б. Нічні пошуки втраченого кохання:
Пісня пісень 3:1–5; 5:1–16.
В. Пісні-діалоги:
Пісня пісень 1:7–8; 6:1–3.
Г. Опис весілля:
Пісня пісень 3:6–11 (див.: Ісая 63:1–6).
V. Особисті сюжети.
А. Плач:
Друга пісня Самуїла 1:17 і далі – історія про
себе та Йонатана;
Псалом 137, про ріки вавилонські.
Б. Сюжет про значення Бога в житті:
Єремія 1:4–10;
Псалом 151.
Пісні про війну та любов – це очікувані категорії,
однак інші мають багато несподіванок. Тепер проаналі-
зуємо кожну категорію по черзі.
Сюжети про війну
Я знайшов докази чотирьох підкатегорій у цій катего-
рії. Сюжети пісень у першій категорії стосуються балад
про святкування перемоги. Події розгортаються швид-
ко, настрій інтенсивний, майже ліричний. Балада не
безособова, як, наприклад, шотландські балади. Перші
приклади – це пісня Девори й Варака та пісня Мойсея.
Пісня Юдифі є в Книзі Юдифі – це наслідування цих двох
пісень. Мова в пісні йде від Юдифі, але головний герой –
Ізраїль. Юдиф виконує роль третьої особи й зображена
на початку як хвала, а в заключному розділі – як узагаль-
нююча перемога. Оскільки мова – традиційна, а пісня
тільки приблизно співвідноситься з контекстом, то ціл-
ком можливо, що пісня існувала окремо до того, як була
внесена в книгу. Ще імовірніше, що її створили спеціаль-
но для цієї нагоди, адже в пісні використовуються як
традиційні, так і нетрадиційні елементи: одна з тріад,
наприклад, передбачає літературні аспекти: «Як тільки
вони ввійшли до неї, то всі одностайно благословили її і
сказали їй: “Ти велич Ізраїля, ти велика радість Ізраїля,
ти велика слава нашого народу”» (Юдиф 15:9; за пов ним
перекладом Біблії українською мовою Патріарха
Філарета Денисенка).
Можливо, ми в цій частині маємо еквівалент літе-
ратурної балади 2 ІІ ст. до н. е. Для другої підкатегорії
переможний діалог з категорії «Сюжети про війну»
знай дено з пророчої Книги Ісаї 63 лише один. У цій
баладі спостерігач допитується в незнайомця, який
іде здалеку, чому він весь червоний. Незнайомець від-
повідає, що його топтали вороги так само, як топче
виноград людина, а поруч не було нікого, щоб допо-
могти. Цей мотив можна знайти в одній зі строф аме-
риканського «Бойового гімну Республіки» авторства
Джулії Ворд Гоу:
Він тисне грона гніву, меч жахливий дістає.
Третя підкатегорія – тріумфальні пісні – розповсю-
дженіший тип, але водночас найменш схожий на бала-
ду. Вони розповідають про події з давньої історії, кожну
з яких зображено кількома штрихами й через гострі
образи. Пісні із четвертої підкатегорії, власне бойові,
зазвичай описують атаку на місто. Приклади, які
дійшли до наших днів, – пісні, зафіксовані у святих
писаннях пророків. Неясним залишається той факт, чи
пророки вносили вже існуючі пісні до своїх послань,
щоб прикрасити їх, чи самі складали пісні про певні
події. Вони послуговувалися традиційною мовою та
конкретними батальними образами для опису битв,
перемог і поразок. Наступний уривок із Книги пророка
Йоїля, за перекладом Біблії митрополита Іларіона
(Івана Огієнка), проілюструє цей вид сюжетів:
Як гуркіт військових возів,
вони скачуть гірськими верхів’ями,
як вереск огнистого полум’я,
що солому жере, наче потужний народ,
що до бою поставлений.
Народи тремтять перед ним,
всі обличчя поблідли.
Як лицарі, мчаться вони,
немов вояки вибігають на мур,
і кожен своєю дорогою йдуть,
і з стежок своїх не позбиваються,
не пхають вони один одного,
ходять своєю дорогою битою,
а коли на списа упадуть, то не зраняться.
По місті хурчать, по мурі біжать,
увіходять в доми, через вікна пролазять,
як злодій.
Трясеться земля перед ним, тремтить небо,
сонце та місяць темніють,
а зорі загублюють сяйво своє
(Книга пророка Йоїля, 2:5–10).
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
104 Пісенний фольклор і сучасність
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
З контексту цього уривка не зрозуміло, чи цей вірш
описує ворогів, чи помсту ангелів, чи це історія бук-
вальна, чи історія про незнайомця, який топче своїх
ворогів, як виноград. Хоча повномасштабні сюжети,
як-от ця пісня, є рідкістю, але в багатьох книгах інших
пророків, особливо в книзі пророка Єремії та деяких
інших, є також багато поетичних уривків, що містять
подібні конкретні образи.
Віршовані притчі
У Книзі Суддів, глава 9, Йонатан, який один із сімде-
сяти братів залишився живий, хотів сказати людям
Шекема, яку помилку вони зробили, що віддали владу
Авімелеху. Для того, щоб передати своє повідомлення,
він розповідає їм притчу про те, як дерева обирали собі
короля, і, урешті-решт, їх вибір припав на кущ ожини.
Пророк Ісая вносить у свою книгу принаймні одну
віршовану притчу – про виноградник, контекст якої
інтерпретується алегорично: Ізраїль – це виноградник
Господа. Єзекиїль не тільки звертається до притч, але й
сам пропонує їх.
Сюжети на прославу Господа
Деякі із сюжетів про Божу славу дуже схожі на тріум-
фальні пісні та згадуються серед оповідей про війни. Це
тексти про великі моменти історії Ізраїлю та Юдеї.
Вони являють собою епізоди про окремих героїв або
сюжети невоєнного характеру. У Книзі Премудрості
Ісуса, сина Сірахового, 44-й текст є літературним
доробком цього традиційного жанру. Псалом 114-й від-
різняється від інших псалмів тим, що він спрямований
на одну конкретну подію. Книга Вихід використовує
поетичні образи. У 114-му Псалмі співець адресує свою
розповідь до пагорбів, гір, річок і моря. Він запитує їх,
чому вони захиталися перед обличчям Бога, але запев-
няє, що вони зробили правильно.
Сюжети про Божественну любов
Усі приклади любовних сюжетів знаходимо в книзі
Пісні пісень Соломона. Ми можемо бути впевнені, що
ця книга, як і Псалтир, є збіркою різних елементів.
Оскільки їх відредагували багато років тому, то не
завжди можна сказати, де закінчується один вірш і
починається інший. Не всі вірші в Пісні пісень – розпо-
віді. Але й серед них можна виділити чотири теми, хоча
не всі вони унікальні. Тема балад про нічне відвідуван-
ня поширена в усьому світі. Але ті, що містяться в книзі
Пісні пісень Соломона, відрізняються від решти. Пісня
в розділі другому – це пісня про побачення на світанку
з улюбленцем, який хоче вивести кохану за місто
навесні. Глава 5 починається традиційним віршем про
нічні відвідування.
Існує ще один вид оповідань із циклу нічного пошу-
ку. Його можна знайти в главі 3. Балади про закоханих
поширені в різних країнах. Два яскраві приклади тако-
го роду пісень є в книзі Пісні пісень Соломона. Четверта
тема, яка була зазначена в цій категорії, – опис весілля.
Це пісня в Книзі Ісаї 63, вона починається зі слів: «Хто
це?». Потім описано нареченого і його оточення. Ісая
зображає жорстокого мандрівника і його криваве спо-
рядження.
Особисті сюжети
Обидві підкатегорії цієї категорії здивували мене. До
першої належать звертальні плачі. Спочатку я не хотів
називати плач Давида за Саулом і Йонатаном (події в
цьому плачі лише згадуються, а не викладаються дра-
матично), але потім подумав про «Бонні графа
Мюррея», що також вихваляє та оповідає їх так само.
Отож ми можемо з упевненістю назвати плач Давида
традиційною піснею, метою якої було нагадати про
події його драматичних відносин із Саулом. Псалом
137-й «На ріках вавилонських» описує події, що вира-
жають настрій пісні, а сам плач означає сум за рідною
країною тих, хто жив на землі вигнання. Як і Псалом
114-й, він займає унікальне місце серед інших псалмів.
Друга підкатегорія включає особисті спогади про те, як
Бог благословляє виконавця пісні. Є багато псалмів, які
віддзеркалюють почуття, але, як правило, вони не роз-
повідають про ті чи інші події, а просто прославляють
Бога за Його милість. Книга пророка Єремії починаєть-
ся з вірша, що є звичайним закликом проповідника.
Пісня Йони в другому розділі може також належати до
цієї категорії.
Проте найвражаючішим є плач у Псалмі 151-му. Він
міститься в деяких православних перекладах Біблії
після Книги Псалмів. Псалом зберігся і на івриті, він є в
копіях новознайдених у Кумрані списків, а також існує
декілька варіантів стародавніми мовами – сирійською,
грецькою, латинською, що, імовірно, походить з грець-
кої версії. Псалом 151-й – поєднання сюжетів помазан-
ня Давида і фрагмента вбивства Голіафа. Здається, це
найпізніші псалми, що походять з III ст. до н. е. або з
версії наступного періоду. Це означає, що вони
з’явилися за доби інтенсивної літературної діяльності
тогочасного світу, у період, коли автори вільно склада-
ли псалми на честь біблійних святих. Псалом 151-й має
низку варіантів, тому набув популярності різними
мовами.
Пропоную власний реконструйований текст, який
базується на староєврейській мові – івриті:
Я був меншим, ніж мої брати,
Принаймні серед синів мого батька.
Він призначив мене пастухом до своєї пастви
і поводирем його козенят.
Мої руки стали флейтою, а мої пальці – лірою,
і я прославив Господа. Я сказав собі:
Ані гори не можуть свідчити про Нього,
ні пагорби не можуть засвідчити Його слави.
Дерева прислухались до моїх слів,
а пастушки пригляділися до моїх вчинків.
Але хто може оголосити і хто може висловити,
і хто може порахувати діяння Господа?
Усе, що бачив Бог,
усе, що Він почув і зрозумів, задля цього
Він послав Свого пророка, щоб помазати мене,
Самуїла, щоб звеличити мене.
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
105
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Вільям Мак-Карті. Балади та Біблія
Мої брати вийшли йому назустріч,
Він мав гарну статуру та зовнішність –
Досить високий, з гарним волоссям, але
їх Господь‑Бог не вибирав.
Він послав та відділив мене від отари
і помазав мене святим єлеєм.
Він призначив мене правителем Свого народу,
правителем над виконавцями Його Заповіту.
Це приклад однієї з версій 151-го Псалма. Автор
творить пісню, у якій герой Давид повідомляє про свої
вчинки. Цей текст розповідає про його помазання,
здійснене Самуїлом, та вивищення по службі раніше
за інших братів. Решта текстів збереглася лише фраг-
ментарно й описує подвиги Давида та боротьбу з
хижаками, які нападали на овець, про його бій з
Голіафом. Частина цих текстів створена в письмовій
формі й поширилася серед тодішнього населення. Ми
маємо 2300-річний еквівалент записаної балади.
Пісня характеризується деякими рисами, притаман-
ними баладам пізнішого періоду. Розповідь від першої
особи – спільна ознака таких балад. Відповідний емо-
ційний відгук викладений досить чітко, і дикція,
порівняно з традиційною, дуже відрізняється: ніхто не
зможе сплутати 151-й Псалом з іншим класичним,
наприклад, з попереднім 150-м.
Наявність таких пісень може наштовхнути на думку,
що народ доби Старого Заповіту мав розвинену тради-
цію пісень, які можна зарахувати до балад.
Інший спосіб вирішення питання про традицію
балад Старого Заповіту – спробувати знайти репертуар
поетичних засобів баладної композиції. Я вважаю, що
якщо ми розглянемо поетичні прийоми, наявні в
п’ятьох типах текстів, то виявимо, що тодішня усна тра-
диція містить багато того, що можна назвати баладною
традицією.
Головна вимога для балад – опис відповідного сере-
довища. У країнах Північної Європи цей показник, як
правило, виражається в римованих двовіршах або
строфах балади. Із часом інші форми строфи також
використовували. В Іспанії існували різноманітніші
форми. Строфа мала довільну довжину та риму напри-
кінці кожного рядка, а також у ній оповідалася вся
історія. У єврейській поезії основною одиницею були
паралельні двовірші: два рядки приблизно однакової
довжини, причому другий рядок перегукувався з пер-
шим 3 (наприклад, уривок із Книги пророка Йоїля).
Часто двовірші розміщувалися парами. Святий про-
рок намагався зробити щось дуже схоже на строфи:
Пожежа простеляється перед ними,
А за ними вогонь крадеться.
Перед ними земля, як сад Едему,
але після них залишиться спустошений степ.
Вони мають вигляд, ніби коні,
і як бойові коні, вони воюють.
З гуркотом колісниць
вони дісталися вершини гір.
Такий принцип паралельних куплетів щедро вико-
ристовувався авторами епічної поеми «Калевала»
для створення мотиву пісні. До того ж для поезії
необхідний ще й словник шаб лонної мови. Ніхто з
тих, хто читає на івриті Біблію, навіть у сучасних
перекладах, не може не сумніватися, що єврейська
поезія – дуже шаблонна. Деякі псалми настільки
шаблонні, що вчені називають їх антологічними.
Такі Псалми, як 116-й, 118-й і 135-й, містять одно-
типні фрази. Можна сказати, що вони шаблонніші,
ніж решта псалмів!
У рамках цієї шаблонної мови автор розповіді
потребує формул, що підходять для такого типу істо-
рії, яку він шукає, щоб щось розповісти. Звичайно,
єврейська поезія має багатий репертуар стислих дра-
матичних образів для опису битв. Варто згадати
Книгу пророка Йоїля, розділ другий. Єврейська пое-
зія відображає збирання племен, формування армії,
натиск боїв, шум колісниць і списів, руйнування
міської стіни, плач жінок, їх зґвалтування, вбивства,
розбивання голів дітей об каміння. Цей яскравий
репертуар образів слід відокремлювати від паралель-
ного набору дещо абстрактних і невиразних біблій-
них образів війни, які не зовсім характерні для
баладних співів. Наприклад, у Псалмі 88-му співак
говорить Богові:
Усю горожу його поламав, твердині його
обернув на руїну!
Всі грабують його, хто проходить дорогою, він
став для сусідів своїх посміховищем.
Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його
ворогів Ти потішив
і Ти відвернув вістря шаблі його.., у війні ж не
підтримав його…
(Псалом 88:41–44; переклад митрополита
Іларіона Огієнка).
Цей уривок має нечітку форму, дуже загальну мову.
Хоча йдеться про війну, але текст не відповідає жанру
балади. Старий Заповіт містить багато різних прикла-
дів конкретної та стислої мови, наприклад, в уривках з
Йоїля 2, Єремії 46–51:
Приготуйте щитка та щита
і приступіть до війни!
Запрягайте‑но коні
й сідайте, верхівці,
і поставайте в шоломах!
Вичистіть ратища та зодягніться в кольчуги!
(Єремія 46:3,4; переклад митрополита
Іларіона Огієнка).
Бігун бігунові назустріч біжить,
а посол назустріч послові,
щоб звістити царю вавилонському,
що з кінця до кінця взяте місто його…
(Єремія 51:31; переклад митрополита
Іларіона Огієнка).
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
106 Пісенний фольклор і сучасність
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Шаблонний словник часто містить стандартні спосо-
би початку балади. У нашому прикладі ми зіткнулися з
двома: «Хто це-» і «Дозвольте мені співати про-». «Хто
це-» має початок в чотирьох піснях, які дійшли до
наших днів (Ісая 63:1, Пісня пісень 3:6, Пісня пісень
8:5, Єремія 46:7). Для пророка Єремії характерні висло-
ви «я заявляюсь та проголошую».
Кохання – це інша ключова тема всіх балад (після
теми війни). Пісня пісень Соломона демонструє поетич-
ні традиції Стародавнього Ізраїлю. Поетична лексика
кохання була яскравою, лаконічною і влучною. У бала-
дах часто зображаються сцени, де герої міняються міс-
цями (іноді без фраз «він сказав» і «сказала вона»). Ця ж
традиція характерна і для єврейської поезії. Наприклад,
пісня з Ісаї 63 описує одну сцену між спостерігачем і
незнайомцем, вона створена у формі діалогу:
– Хто це гряде із Едому?
– Це Я, що говорить у правді, що владний
спасати!
– Чого то червона одежа Твоя?
– Сам один Я чавило топтав
(Переклад митрополита Іларіона Огієнка).
У Пісні пісень маємо подібний діалог (1:7–8).
Подаємо його в скороченому вигляді:
– Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де
ти пасеш?
– Якщо ти не знаєш цього, вродливіша посеред
жінок,
то вийди собі за слідами отари
(Переклад митрополита Іларіона Огієнка).
Псалми містять такі зміни в мові оповідача: відповід-
ні теми балад, конкретна дикція, шаб лонність мови,
методи для реалізації та розробки сцени. Здавалося, що
єврейська усна традиція мала всі необхідні дані для
створення баладної традиції. Але коли ми розглядаємо
репертуар поетичних засобів, то знаходимо певні недо-
ліки. Наприклад, епітети вживаються нечасто. Бог
описаний багатьма художніми означеннями, але люд-
ські образи й інші елементи розповіді мають усього
декілька епітетів. Баладам властиві не поширені, а
додаткові повтори. І найдивовижнішим є те, що ці пісні
оповідають про певні події, а не про персонажів. Навіть
плач Давида над Саулом і Йонатаном не дає нам жод-
них яскравих характеристик Йонатана чи можливості
уявити його життя. З тридцяти строф плачу лише ось ці
рядки описують Йонатана:
Від крови забитих,
від лою хоробрих
не відривався був лук Йонатанів,
і не вертався меч Саулів напорожньо!
Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого
життя
і в смерті своїй нерозлучні,
прудкіші були від орлів
та сильніші від левів!
Йонатан на пагірках твоїх ось забитий!
Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате!
Ти для мене був вельми улюблений,
кохання твоє розкішніше для мене було
від кохання жіночого!
(Друга Книга Самуїлова, 1:22–23, 25–26;
переклад митрополита Іларіона Огієнка).
Цей уривок демонструє, що Давид любив свого
друга, проте той загинув. Але що насправді робив його
друг, окрім стрільби з лука, – невідомо. Образ Йонатана
не постає в цій пісні як образ справжнього героя.
Можливо, він краще охарактеризований в інших тек-
стах Біблії.
У піснях зі Старого Заповіту описуються, зобража-
ються, відзначаються чи оплакуються події, але герої
в них не з’являються. Єдиний герой – це Бог, якого
називають по-єврейськи Ягве. Тільки ранній образ
Яїли з її молотком і цвяхом у наметі з пісні Девори та
пізніший образ Юдифі є швидше винятками, а не
правилом. Відсутність яскравих образів – найбільша
проблема. Важко вести мову про баладну традицію
без коханців і бійців, яких ми можемо знайти в бага-
тьох інших баладах. І саме відсутність образів зму-
шує мене сумніватися в тому, чи мав насправді
Ізраїль сталу баладну традицію. Створено духовну
поезію, що допомагає в молитвах, подяках, святку-
ваннях, плачах і спогадах. Як у баладах зі всього
світу, у текстах Старого Заповіту співається про
любов і війну. Але з цієї поезії не виникла ні поезія
Барбари Аллен, ні сера Галевійна, ні Абанема, ні
Бондарвіна, ні жодна з тих вершин баладної поезії,
які дійшли до наших днів. Чи можемо ми доводити,
що Ізраїль мав свої балади? На жаль, я не маю відпо-
віді на це запитання.
1 З латини – «вносячи необхідні зміни».
2 Поезія в главі 16 Книги Юдифі прохо-
дить через вірш 17. Я тут беру уривок з
2–12 рядків як окрему пісню. Мені зда-
ється, що вірш 13, починаючи зі слів
«Я буду грати для мого Бога нову
пісню», – це початок другої пісні, яка від-
різняється від решти. Проте з такою дум-
кою згодні не всі критики. Так, Луїс
Алонсо-Шокель, який писав коментарі
до Біблії Гарпера, уважає рядки 2–12 і
13–17 двома частинами одного вірша з
«паралеллю між історичними діяннями
та космічними діяннями» і з
«об’єднуючим динамізмом» [4, р. 814].
3 Варіації також можливі. Наприклад, по
три рядки або навіть по одному рядку.
Дуже багато літератури з єврейської пое-
зії, особливо про паралелізми. Вона
постійно поповнюється новими книга-
ми. Інтерес до цієї теми отримав особли-
вий поштовх після публікації праці
Альберта Лорда «Співець оповідань» [3].
Примітки
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
107
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Вільям Мак-Карті. Балади та Біблія
Були й дискусії щодо так званої усної
шаблонної теорії. Важливим є внесок
Роберта С. Каллі та його «Усної шаблон-
ної мови в біблійних псалмах» [1]. Автор
зосередив увагу на шаблонних рядках, а
не на паралелізмах. Джеймс Л. Кугел у
праці «Ідея біблійної поезії: паралелізм та
його історія» [2] дійшов дещо суперечли-
вих висновків. Він не визнавав метрику
єврейської поезії. З того часу майже кож-
ний аспект віршів на івриті зазначено в
багатьох монографіях, тому нині не бра-
кує комплекс них праць із цієї теми. Для
прикладу можна розглянути книгу
Г. Е. Вілфреда Вотсона «Класична єврей-
ська поезія: керівництво з методики» [5].
Нещодавно з’явилося друге видання цієї
праці.
1. Culley R. C. Oral Formulaic Language
in the Biblical Psalms. – Toronto :
University of Toronto Press, 1967.
2. Kugel J. L. The Idea of Biblical Poetry:
Parallelism and its History. – New Haven :
Yale University Press, 1981.
3. Lord A. The Singer of Tales. –
Cambridge : Harvard University Press,
1960.
4. Mays J. L. Harper’s Bible Commentary. –
San Francisco : Harper & Row, 1988.
5. Watson Wilfred G. E. Classical Hebrew
Poetry: A Guide to its Techniques. –
London : T and T Clark, 2005.
Література
Переклад з англійської Асі Биконі
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|