Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні

Natalie Kononenko. Ukrainian Ballads in Canada: Adjusting to New Life in a New Land. Folk ballads give voice to those who could not compose narratives on their own. Ballads are an excellent key to the emotional life of immigrant groups. How did oral texts deal with the Ukrainian Pioneer experience?...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Кононенко, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнологія
Schlagworte:	Пісенний фольклор і сучасність
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201686
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні / Н. Кононенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 112-120. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201686
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2016862025-01-28T10:54:36Z Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні Кононенко, Н. Пісенний фольклор і сучасність Natalie Kononenko. Ukrainian Ballads in Canada: Adjusting to New Life in a New Land. Folk ballads give voice to those who could not compose narratives on their own. Ballads are an excellent key to the emotional life of immigrant groups. How did oral texts deal with the Ukrainian Pioneer experience? Ukrainian Canadian ballads are different from their Ukrainian variants. The comparative investigation gave a possibility to get away from stereotypes and to examine immigrant assimilation in a nuanced way that draws our attention to the words of the immigrants themselves. 2012 Article Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні / Н. Кононенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 112-120. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201686 398.87(71=161.1) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пісенний фольклор і сучасність Пісенний фольклор і сучасність
spellingShingle	Пісенний фольклор і сучасність Пісенний фольклор і сучасність Кононенко, Н. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні Народна творчість та етнологія
description	Natalie Kononenko. Ukrainian Ballads in Canada: Adjusting to New Life in a New Land. Folk ballads give voice to those who could not compose narratives on their own. Ballads are an excellent key to the emotional life of immigrant groups. How did oral texts deal with the Ukrainian Pioneer experience? Ukrainian Canadian ballads are different from their Ukrainian variants. The comparative investigation gave a possibility to get away from stereotypes and to examine immigrant assimilation in a nuanced way that draws our attention to the words of the immigrants themselves.
format	Article
author	Кононенко, Н.
author_facet	Кононенко, Н.
author_sort	Кононенко, Н.
title	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні
title_short	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні
title_full	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні
title_fullStr	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні
title_full_unstemmed	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні
title_sort	українські балади в канаді: пристосування до нового життя в новій країні
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Пісенний фольклор і сучасність
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201686
citation_txt	Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні / Н. Кононенко // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 112-120. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT kononenkon ukraínsʹkíbaladivkanadípristosuvannâdonovogožittâvnovíjkraíní
first_indexed	2025-07-17T09:00:57Z
last_indexed	2025-07-17T09:00:57Z
_version_	1837884095593447424
fulltext	ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Молода жінка прибула до Канади з України. Її мати не хотіла, щоб вона виїжджала, і намагалася відмови- ти дочку. Матір непокоїла думка, що із цілком самот- ньою привабливою цнотливою дівчиною може щось трапитися, проте наміри останньої були непохитни- ми. Життя в Україні було тяжким, сім’я була великою і треба було нагодувати багато ротів. Вона ж сподівала- ся, що коли виїде до Канади і важко працюватиме, то покращить своє життя й допоможе родині. І дівчина таки важко працювала в Канаді. Спершу вона була служницею, згодом отримала роботу на фабриці. Вона прокидалася рано-вранці й працювала цілоденно. Їй вдалося заощадити гроші і навіть відіслати дещицю батькам, як і планувала раніше. А потім вона зустріла хлопця. Він не був українцем, проте був гарним, щедрим легенем і любив молоду жінку. Невдовзі вона народила дитину, але молодик не вчинив шляхетно і не одружився з нею. Натомість він відмовився від подальших стосунків з нею. Коли народилася дитина, жінка вже не могла працювати, як раніше. Вона втра- тила роботу на фабриці. Та тепер вже мала прогодува- ти двох. Вона не могла нагодувати дитину, а відсилати гроші батькам і поготів. Не наважувалася вона й зізнатися їм про те, що сталося. Тож тепер молода жінка у розпачі самотньо сидить вдома, гойдаючи сина, який заходиться плачем. Це стислий виклад балади, виконаної Михайлом (Майком) Миколаєнком і записаної його дочкою Ліндою 2. Щойно я її почула, ця чудова оповідь мене захопила, і не лише емоційністю – вона збудила в мені аналітика, бо містить традиційні баладні мотиви й, можливо, «Катерину» Шевченка, змінивши їх відповідно до нових канадських обставин. Як свідчить Л. Миколаєнко, текст не був створений її батьком: він десь прочитав його і запам’ятав, бо також був вражений його силою 3. Хоча ні Лінда, ні я не могли віднайти жод- ного тексту, який можна було б вважати джерелом бала- ди М. Миколаєнка, моєму колезі вдалося знай ти іншу письмову адаптацію «Катерини» 4. Її зробив І. Дідух та опублікував 1922 року в «Українському голосі», а згодом передрукував Я. Рудницький [13, рр. 688–693]. У тексті І. Дідуха молода жінка, яку також звуть Катериною, уже мешкає в Канаді, а її мати заперечує проти того, щоб вона виїжджала із села до міста. Є й інші відмінності від тексту М. Миколаєнка. Дівчина, наро- джена в Канаді, не настільки цнотлива, як героїня бала- ди, яку я чула раніше, а її поведінка зовсім не бездоган- на. Вона взуває модні черевики, одягає коротеньку спідницю і рум’янить щоки. Жінка не лише не допомагає родичам, а й забуває про них, не завдає собі клопоту, навіть аби написати листа матері, яка так багато в неї вклала. Вона забуває свою мову й віру. Що ж до її любов- ного життя, то її ніхто не спокушав і не залишав само- тужки піклуватися про позашлюбну дитину. Дівчина виходить заміж за японця. Саме тут виявляються поді- бності між почутою раніше баладою та «Катериною» Т. Шевченка. Чоловік-іноземець зникає без будь-якої видимої причини, а дівчина, залишившись без чоловіка й родини, вчиняє самогубство – топиться. Завершується текст сімома рядками, у яких молодих канадських дівчат з України застерігають не повторювати помилок героїні балади, а шанувати родину, мову і спадщину, щоб стати гідними батьками й виростити наступні покоління укра- їнців на землі Канади. Обидва наведені зразки попереджають про небезпе- ку, яка постає перед українками в Канаді. Отже, ця небезпека осмислюється як загроза всього іноземного: чужа земля Канади в баладі М. Миколаєнка та іноземне оточення в місті, як у тексті І. Дідуха. Поема ж Т. Шевченка також відповідає цьому шаблону, бо Катерина кохає іноземця. Можливо, саме завдяки силь- ному впливу Т. Шевченка обидва канадійці зберігають нетривкий мотив коханця-іноземця. Один дає своїй героїні непевного коханця, проте неукраїнського похо- дження, а другий одружує героїню з японцем. Обидва тексти прилаштовують оповіді таким чином, аби вони містили матеріали, властиві Канаді. У баладі М. Миколаєнка Канада сама відіграє визначальну роль. Це – земля можливостей, що вабить нашу нещасливу героїню і зумовлює її крах, звівши із чоловіком, чиї цінності для неї чужі й непередбачувані. Текст також зображає реальне життя перших переселенців, що істотно відрізняє його від «Катерини» Т. Шевченка і традиційних балад. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні 1 Наталя Кононенко УДК 398.87(71=161.1) Natali Kononenko. Ukrainian Ballads in Canada: adjusting to New Life in a New Land. Folk ballads give voice to those who could not compose narratives on their own. Ballads are the excellent key to the emotional life of immigrant groups. How did oral texts deal with the Ukrainian Pioneer experience? Ukrainian Canadian ballads are different from their Ukrainian variants. Comparative investigation gave possibility to get away from stereotypes and to examine immigrant assimilation in a nuanced way that draws our attention to the words of the immigrants themselves. Keywords: folk ballads, Ukrainian Canadian ballads, immigrant assimilation. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 113 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Наталя Кононенко. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні Як уже зазначали П. Грінхілл та інші дослідники, у баладах, відомих у більшості країн, у тому числі в Україні, героєм є людина, яка мандрує. Подорожній може бути волоцюгою, негідником, пройдисвітом, який зваблює й кидає героїню, однак це, зазвичай, чоловік, а жінка залишається на одному місці. Серед українців, які приїздили до Канади, було багато самот- ніх жінок, як у тексті М. Миколаєнка. У ході інтерв’ю з Пітером Кулом (23.02.2007) виявилося, що його тітка була першою з родини, хто емігрував на нову землю, і приїхала вона сама, як одинока жінка. Вона вийшла заміж за вдівця з Канади, а згодом привезла брата, батька мого співбесідника, та його дружину й дітей. У тексті М. Миколаєнка також є окремі незначні елемен ти, що відбивають специфіку життя в Канаді, як-от, проживання на квартирі та праця на фабриці. Адаптований текст І. Дідуха, крім згадок про короткі спідниці та макіяж, містить описи міських розваг і зма- льовує, як героїня ходить на «шьови» і танці. Тексти отримують різне спрямування: дидактичне в І. Дідуха і водночас ліричне у М. Миколаєнка. Проте обидва модифікують літературну баладу, щоб відобразити аспекти життя перших переселенців. Та як же бути з народною творчістю? Як усні тексти відтворюють досвід українських переселенців? Як зазначає Віктор Грін у праці «Виспівана амбівалент- ність. Американські іммігранти між Старим та Новим світом, 1830–1930», пісні можуть слугувати чудовим ключем до емоційного життя окремих груп іммігрантів. Найновіші дослідження в різних царинах намагаються відійти від гіпотез та стереотипних рішень і розглянути процес асиміляції іммігрантів та тривкість ідентичності в детальніший спосіб, що максимально ґрунтується на власних висловах іммігрантів. Фольклорні пісні зага- лом та балади зокрема доповнюють літературні зразки, даючи слово тим, хто сам не має змоги створити власні оповіді. Як зауважує В. Грін, «балади дають засоби вислову тим, хто не був би почутим, якби розповідав про власне життя» [5, ХХІ]. Яким же бачили власне життя українські піонери-переселенці? Чи були взаєми- ни між статями проблемою і чи шлюб з неукраїнцем загрожував жінці та загалом громаді? Чи існували між поколіннями конфлікти, і чи виявляли діти непослух щодо старших? Чи були ще якісь аспекти, не відбиті писаними текстами? Фольклорні балади особливо показові, бо демонструють ті проблеми, що поставали перед молодими людьми, оскільки зазвичай співалися під час залицянь, а також тому, що це – співані історії, поетичні наративи молодості. Чудовим джерелом усних балад є зібрання Роберта- Богдана Климаша з канадських прерій 1960-х років. Усі записи мають цифровий формат, і одна копія зберіга- ється в Українському фольклорному архіві Богдана Медвідського 5. Добірку балад із цієї колекції було роз- шифровано й видано в друкованому вигляді 1989 року 6. З деякими іншими матеріалами відбулося те саме – ліричні пісні було видано 1992 року. Що ж розповідають балади зібрання Р.-Б. Климаша про Канаду? На відміну від тексту М. Миколаєнка, у жодній з них Канаду не названо. Особливі покликання на Канаду можна віднайти лише в ліричних піснях, де ставлення до цієї країни неоднозначне. Канаду змальо- вано позитивно в текстах, що розповідають про бороть- бу за отримання такого жаданого паспорта. Тут потяг до Канади настільки сильний (як і в молитвах, зверне- них до св. Миколая), що долає труднощі тривалої ман- дрівки до нової землі. Негативні ж почуття знаходимо в піснях про біль розлуки з родиною, де Канада – зрадли- ва країна, що розлучила чоловіка з дружиною, брата із сестрою. А як же стосовно баладного корпусу? Чи зазнали впливів балади, навіть попри те, що вони без- посередньо не згадували Канаду, при перенесенні на нову землю? Як відбився в баладах канадський досвід їхніх виконавців? Окремі зміни простежуються на рівні міcця дії, як-от, квартира в тексті М. Миколаєнка. Показовішим є вибір балад. Баладні студії засвідчу- ють, як багато існує баладних сюжетів у світі. Міжнародний баладний корпус дійсно є міжнародним. Що робить українську частину особливою, то це пісні, що їх люди обирають для вивчення, виконання, слухан- ня. Так само українські балади Канади – це пісні, які були важливими для канадців українського походжен- ня і, таким чином, відповідали їхньому новому життю в цій країні. Пісні з колекції Р.-Б. Климаша досить часто виконували в канадському середовищі, щоб пристосу- ватися до нього. Це зібрання було створено через понад п’ятдесят років після того, як українці почали масово оселятися в преріях. За цей час ті пісні, що їх не вдалося адаптувати до канадського життя, були забуті, нато- мість ті, що містили істотний сенс, залишилися. Якою ж мірою балади з колекції Р.-Б. Климаша прав- диво відбивають те, про що співало ся в канадських пре- ріях? Ми не можемо абсолютно впевнено відповісти, адже це лише зібрання, створене однією людиною впро- довж декількох років. Оскільки фольклор здатен поши- рюватися на значних обширах, не можна провести ста- тистично точного дослідження чисельної переваги одно- го жанру чи тексту в ньому. Однак можемо небезпідстав- но стверджувати, що маємо справу з репрезентативни- ми текстами. Слідом за В. Гріном доцільно вести мову про те, що наявність постійно обговорюваних питань в баладах, інших піснях та описах життя іммігрантів свід- чить, що ми маємо справу з чимось істотним. А балади з Климашевої колекції легко співвідносяться з життям українців у Канаді. Проблеми, що їх бачимо в ліричних піснях, мають виразні покликання на Канаду, а балади розповідають про трагічні обставини тривалої розлуки. У цих піснях рідні брати не впізнають один одного [9, рр. 160–163], а часом навіть батьки не впізнають влас- них дітей [9, рр. 164–167, 168–172]. Конфлікт між матір’ю та дочкою з’являється в усних баладах так само, як і в писаних. Тема подорожі до Канади не обговорюється в усних текстах, проте поко- ління не знаходять порозуміння в питанні пошуку кра- щого життя на новій землі. Цікаво, що в суперечках ідеться не про те, щоб зберегти надбання минулого, а про просте виживання. Знаючи про труднощі життя піонерів, мати намагається пересвідчитися, чи щасли- http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 114 Пісенний фольклор і сучасність ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 во одружилася її дочка. Навіть попри те що це одружен- ня з розрахунку, а не з любові, вона говорить своїй дитині: Ой дивися, доню, яка я стара, Мині в домовину лягати пора. Ой дивися, доню, що буде з тобою, Зістанеш тя, доня, круглою сиротою [9, р. 64]. Коли добром не може досягти свого, вона вдається до погроз: Волай, волай, моя доня, собою, Виволочу чорний терен тобою. Прив’яжу тя, моя доня, до коня, Аби знала, моя доня, щос моя [9, р. 56]. Проте дочка обирає вільне життя, а не виживання, навіть у тих текстах, де вона нібито ладна пристати на вимоги матері, вона просить ніж, щоб витягти ожинову скалку з-під нігтів і вражає себе в серце. Хоча зусилля матері забезпечити майбутнє своєї дочки трагічно не досягли мети, її не показано як жінку, що піклується і захищає. Здається, що її життє- вий досвід у суворому канадському оточенні переконав її, що необхідно за будь-яку ціну створювати затишну родинну ситуацію для дитини. Жорсткість піонерського життя є в багатьох усних текстах. Чимало балад, що є для них типовим, розпо- відають про любов і молоде подружнє життя та руй- нівний вплив, який справляють на нього численні фізичні труднощі. Ми знаємо, що коли українці впер- ше оселилися в преріях, життя було надзвичайно важ- ким, а випробовування фермерством на новій землі з іншим суворим кліматом ускладнювалося відсутністю чоловіків: вони часто мали залишати ферму і влашто- вуватися на роботу чорноробами, аби звести кінці з кінцями 7. Такі роботи, як праця на залізниці, забира- ли їх на тривалий час, а жінка залишалася сама обро- бляти неродючу землю [14, р. 28–30]. Будь-яка злість, що її жінка може відчувати за цих обставин, мала тенденцію бути спрямованою на іншого. Як часто зга- дує Ф. Свиріпа, ізоляція була головною проблемою перших періодів життя піонерів. В Україні люди жили близько один від одного і могли звертатися до сусідів та родичів по моральну підтримку. Негативні почуття могли поширюватися через широку соціальну мере- жу. У блокових поселеннях, характерних для прерій, господарства розміщувалися на значній відстані одне від одного, і якщо чоловік працював далеко, то жінка та її невістка могли опинитися єдиними дорослими на сотні й сотні миль навкруги. За таких обставин кон- флікти між молодими невістками та їхніми свекруха- ми були досить передбачуваними, особливо коли молода жінка була вагітною і не могла виконувати так само багато роботи, як раніше. Навіть перспектива появи нової дитини могла бути не такою радісною в перші дні у преріях, оскільки дитина ставала новим ротом, який треба було прогодувати. Крім того, якщо жінка ненавиділа свою невістку, було мало можливос- тей зарадити тому, щоб вона діяла згідно зі своїми почуттями. У селах будівлі зводили близько одна від одної, і кожен вчинок можна було легко викрити й під- дати осуду. У преріях, в ізоляції фермерського життя, ніхто не міг спостерігати чиюсь негідну поведінку, тому зрозуміло, чому балади про погане ставлення до молодих невісток були популярними. Вагітність явно згадується, а свекруху зображено по-різному – чи як отруювачку невістки, чи як жінку, нездатну забезпе- чити невістку та її дитину [9, рр. 23–36]. Конфлікти між свекрухами та новими невістками, яких приводять у дім їхні сини, звичайно, є відомими наративами по всьому світові. Вони змальовуються не лише у віршованих формах на зразок балад, а й у прозі, скажімо, у фантастичних казках. Серед багатьох тем, які можна було обрати з міжнародного наративного корпусу, українські піонери, які прибули до Канади (зокрема самотні жінки, чиї чоловіки змушені були піти з дому), виконували пісні про конфлікти між чле- нами подружжя та рідними. Труднощі, з якими стикалися жінки, відбилися в багатьох баладах, і цікаво, що Р.-Б. Климаш записав їх і від чоловіків-виконавців, і від жінок. У баладах реальні ситуації подружнього життя висвітлені метафорично. В одному тексті зображено жінку, одружену з чолові- ком, який живе далеко. Вона не приїздить додому від- відати родину впродовж семи років. Коли ж вона повер- тається, усі вражені її появою. Між нею та батьком від- бувається такий діалог: – Де твої, доньцю, рум’яні лиці? – В нелюба, дядю, на долоници. – Де ж твої, доньцю, біленькі тіло? – В нелюба, дядю, нагайка з’їла. – Де ж твої, доньцю, чорненькі коси? – В нелюба, дядю, важички поплів [9, р. 69]. Попри те що молода жінка ставиться до свого чоло- віка як до нелюба, немає жодних вказівок на те, що вона одружилася проти власної волі. Радше саме образ- лива поведінка чоловіка відвернула її від нього. Такий самий діалог відбувається між матір’ю та сином [9, рр. 73–76]. Побиття жінки часто фіксувалося серед українських піонерів-переселенців. Це, воче видь, було настільки звичною справою, принаймні в загальному сприйнятті (і українському, й англо-канадському) що, згідно з випадком, згаданим Свиріпою, поліцейський, який розслідував випадок самогубства, що відбулося після подружнього насильства, дивувався, чому жінка вдалася до таких крайнощів. Він пише: «Я гадаю, бага- то галицьких жінок в цьому районі так само, якщо не більше, страждали від побиття, проте не мали думки про самогубство і навіть про спротив» [9, р. 36]. У той час як цитована вище балада не згадує самогубства, інші тексти пов’язують насильство та смерть. В одній з балад, зафіксованих Р.-Б. Климашем [9, рр. 84–87], побиття (у цьому разі підкріплене алкоголем) штовхає жінку на самогубство. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 115 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Наталя Кононенко. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні Подружнє насильство не завжди змальовується в баладах, проте, якщо родина дружини вжиє якихось заходів проти чоловіка, це може завдати більше шкоди, ніж добра. В одній з пісень ідеться про чоловіка, який не любить своєї дружини. Він її не б’є, проте примушує виконувати важку фермерську роботу. Її брати, проїж- джаючи верхи, бачать її за роботою. Їх обурює побаче- не, тому вони їдуть до сестри додому і вбивають її чоловіка, щоб помститися за знущання над нею. Це не допомагає сестрі, навпаки, вона залишається самот- ньою вдовою, що, вочевидь, гірше, ніж життя без любо- ві в принизливому шлюбі [9, рр. 146–154]. Що ви, браттє, наробили, Що ви мені мужа вбили! Як я була Романівна, А типерка вдова бідна [9, р. 148]. Одруження як небажаний стан у канадських баладах зображується значно частіше, ніж в українських. Цікаво, що жінка прагне уникнути одруження. У піс- нях, зафіксованих в Україні, небажане одруження висвітлюється не так часто, як ситуації, коли дівчина, люблячи одного, мусить одружитися з іншим. У канад- ських баладах немає згадок про коханця, якого слід залишити. Жінок примушують до шлюбу, мабуть, надто рано, і вони, ще надто молоді й безсилі вийти із ситуа- ції якимось іншим чином, визволяються через самогуб- ство [9, рр. 55–62]. Англоканадці звичайно мали таке уявлення про українських піо нерів, що вони віддавали своїх дочок надто рано за чоловіків «безвідносно до віку та характеру», котрі могли дати за наречену відпо- відний викуп [14, р. 37]. Оскільки життя було надто важким, а одруження з розрахунку могло видатися хорошим способом покращити чиюсь долю, багаті люди, принаймні в баладах, уявляли, що будь-яка жінка, яка до них звертається, буде бажаною супутни- цею. Та жінки врешті гинули. Нерідко заможний чоло- вік сам вбивав непокірну дівчину, а часом наказував комусь іншому її вбити [9, рр. 270–275, 276–280]. В одній з пісень так, ніби щоб наголосити на матеріаль- ному питанні, зображено чоловіка, який посадив жінку, яка йому відмовила, за позолочене піаніно, а під час гри застрелив її [9, р. 274]. Життя чоловіків було так само тяжким, і вони нама- галися відшукати вихід зі своїх проблем, та не в само- губстві, а в алкоголі та позашлюбних стосунках. Обидва ці способи втечі справляли найбільш руйнів- ний вплив на партнерів. У багатьох творах цієї особли- вої групи балад чоловіки заходять так далеко, що готові вбити своїх жінок. У зібранні Р.-Б. Климаша найчастіше причиною домашнього вбивства є підбу- рення коханки [9, рр. 89–97, 98–103, 104–108]. Вона переконує чоловіка позбутися його дружини, аби та не стояла на їхньому шляху в бажанні бути разом. Однак щойно справу зроблено, чоловік, як і його коханка, сахаються від жаху, проте запізно. Часом чоловік вбиває дружину, бо вона просто не працює належним чином. Він звинувачує її в тому, що вона нехтує своїми обов’язками, вона ж своєю чергою зви- нувачує його. Кому біда, та й біда, Моя жінка молода, Вона мені ніц с піче ні зварить, Ні і добрим людям заговорить. Я б спекла та й зварила, Та й з добрими людьми заговорила, Коли мій муж такий ледащо, Що в него зварить нема що [9, р. 114]. Тоді чоловік топить дружину, а діти дорікають йому: Ой тату наш, татуню, Верни нашу мамуню, } 2 р. Бо хоць наша мама бідненька, То все діти мама рідненька [9, р. 114]. Подібне звинувачення з боку дітей знаходимо ще в одній пісні [9, рр. 118–122]. Воли відмовляються орати чоловікові, який убив дружину [9, рр. 125–133], а про- тест невинних дітей та безсловесних тварин проти цього злочину підкреслює несправедливість заподіяно- го. Як наслідок, чоловік-убивця справді висловлює в деяких піснях каяття: Ще й ї вода не взяла, Ще й ї риба не з’їла, Ще й ї пісок серця не схолодав, Сам я ї голову склопотав [9, р. 120]. В окремих баладах «домашнє» вбивство виправдову- ється, принаймні частково. Невір ність дружини при- зводить до її вбивства в декількох текстах [9, рр. 123– 133]. Складнішою є ситуація, коли пара заручена, проте неодружена. Як свідчать особисті наративи та пісні, досить скрутним було становище молодої жінки, яка мусила дочекатися нареченого, що пішов з дому на заробітки чи на навчання (записи Р.-Б. Климаша, УФАБМ, 1998.037. Диск 001 020). У цій ситуації перед жінкою постає дилема: чи має вона продовжувати чекати, коли чоловік, якому вона присягнула на вірність, не може повернутися в призначений час. А раптом він знайшов іншу і нехтує необхідністю їй повідомити про це? Чи не мала вона погодитися на менш бажане випробовування? І чи не варто розпочати родинне життя, поки ще є цілком гідні хлопці, які про- понують побратися? А що, коли її родина примусить її віддатися котромусь із тих чоловіків, як це трапилося в одній баладі [9, рр. 220–224]? Мабуть, через те що при- мус не чекати довго був таким сильним, відповідь коха- ного, який повернувся, також була екстремальною. І в баладах із зібрання Р.-Б. Климаша [8, рр. 220–235] він вбиває свою кохану. Аби підкреслити гостроту ситуа- ції, у кожному тексті вбивство відбувається саме посе- ред весілля дівчини з іншим. Знову ж таки, мотив http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 116 Пісенний фольклор і сучасність ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 повернення чоловіка чи коханого саме тоді, коли дру- жина чи наречена вже наміряється одружитися з іншим, повсюдно відомий у світі. Він так само давній, як Одіссей та Пенелопа з її залицяльниками. Також він з’являється в піснях та оповідях. У той час як збіг повер- нення коханого та весілля є мелодраматичним момен- том, часто вживаним у наративах, фольклорі тощо, тиск реальності, що примушувала до одруження, був частиною життя в преріях. Цей тиск, імовірно, з’являвся через відсутність гід- них партнерів у межах однієї етнічної групи, і українці одружувалися поза своїм культурним середовищем, що також відображено в літературних баладах. Чужоземці- чоловіки у фольклорних баладах не змальовуються як підступні спокусники. Залицяння пари майже не згаду- ється, а наратив розпочинається з уже існуючого шлюбу з іноземцем. Цей чужинець зображений багатьма спо- собами: іноді він має сумнівну професію, таку, напри- клад, як бандит чи грабіжник [9, рр. 134–139], часом він має іншу релігійну належність або є представником іншого, ніж його дружина, соціально- економічного стану. Хоча чоловік є «чужим», з погляду української спільноти одруження видається таким, як і в усіх інших, і нема згадки ні про побиття, ні про інші злочини. Цей союз руйнує проблема конфлікту прихильностей. Чоловік-розбійник приносить додому награбоване, і дружина, розглядаючи все, помічає речі, що належать її батькам чи одному з братів [9, рр. 134–139]. Після того як вона повідомляє чоловікові про те, що його викрито, він її вбиває, боячись, що вона більше не буде прихиль- ною до нього. Коли чоловік топить дружину, то гово- рить, що допомагає їй приєднатися до своєї родини. В окремих баладах проблемою є не прив’язаність до родини, а те, що дружина необачно висловлює незадо- волення з приводу поведінки чоловіка. У цих текстах жінка співає синові, переконуючи його не наслідувати вчинків батька та не переймати батькові незаконні дії. Люляй, люляй, малий хлопець, Не будь такий, як твій отець. Бо твій отець п’є-гуляє, Людську кровцю проливає. Людська кровця не водиця, Проливати не годиться [9, р. 141]. Чоловік несподівано повертається додому і чує спів дружини. Вона намагається приховати від нього зміст пісні, замінюючи слова, проте одурити чоловіка не вда- ється, і він вбиває дружину. Перед смертю жінка кусає за щоку своє дитя, залишаючи слід, який засвідчувати- ме її існування хлопцеві, коли він подорослішає. Цікаво, що в одній з пісень цього циклу чоловіка названо каль- віністом і, як і розбійників, звинувачено в пролитті невинної крові. Це є свідченням того, що українці Канади розглядали чужинців, особливо тих, хто спові- дував іншу релігію, як подібних до злодіїв та вбивць. Як і літературні тексти, з яких почалася розмова, багато балад канадців українського походження при- свячено проблемам любовних стосунків. У преріях Канади одруження було тяжким, а чоловік, як і свекру- ха, нерідко були джерелом приниження. Чоловіки могли бути зрадливими й мати коханок, могли зали- шати жінок, відлучатися на роботу і зникати на трива- лий час. Та не бути одруженою означало не мати вибо- ру і бути самотньою, як удова чи сирота, що вважало- ся жахливою долею. У прагненні підібрати пристойно- го чоловіка було важко вирішити, чи довго слід чека- ти. Одруження з чужинцями також було ризикованою справою, оскільки вони поводилися непередбачувано, а часом беззаконно. Щоб висловити ці проблеми в емоційно ефективніший спосіб, котрого вони потре- бували, українці канадських прерій обирали форму традиційних балад, часом видозмінюючи їх, проте частіше діяли шляхом відбору для формування влас- ного репертуару. Оскільки тема була багатопроблемною, у баладах вона розглянула детально й комплекс но. Кожен окре- мий текст створював картину, у якій, можливо, спів- чуття висловлювалося одній зі сторін, проте загалом балади відбивали складність любові й життя. Однак є одна царина, де канадські тексти подавали однозначну картину, і той факт, що існує лише один підхід до цього питання, показовий сам по собі для життя в Канаді та змін, які воно внесло в український світогляд. Ця сфера – застосування магії. В Україні, де магія була і досі є частиною життя, балади презентували магію як один із засобів, до яких зверталися для вирішення любовних стосунків та породжених ними проблем. Застосування магії розглядалося і як позитивне, і як негативне. Коли магію подавали як негатив, провина зазвичай покладалася на жінку, та зрідка – на чоловіка. Магія має так само багато нюансів, як і інші аспекти взаємин між статями. У Канаді ж, навпаки, звернення до магії завжди оцінюється негативно. Щоб зрозуміти відмінність, спершу розглянемо балади, зафіксовані та видрукувані в Україні. Тут магія є одним з багатьох засобів, застосовуваних у протистояннях між статями, які становлять переваж- ну частину висвітлених у баладах проблем. Є досить багато балад про магічні дії, і ставлення до цієї прак- тики мультифасетне [16]. До магії завжди вдаються жінки, які роблять це з різних причин – від причарову- вання чоловіка, який має намір покинути сім’ю, до помсти йому за те, що він зустрічається з двома одно- часно. Хоча жінки самостійно готують зілля, ідея його застосування не щоразу належить їм самим. Однаково часті й ситуації, коли жінка не наважується застосува- ти чари та розгублюється, коли їй це пропонують, і протилежні їм. Саме зрадливий чоловік учить жінку, як збирати й готувати магічне зілля. У цій групі укра- їнських балад найчастіше діє чужинець – сербин, хоча підбурювачем може бути голова родини чи хтось інший з-поза меж соціального оточення жінки. У цих текстах жінка переконує сербина свататися до неї. Він говорить, що радо зробив би це, та боїться її брата. Якби вона якимось чином усунула зі шляху брата, тоді б він її засватав. Жінка відповідає, що не має й гадки, як це зробити. Підступний сербин детально пояснює http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 117 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Наталя Кононенко. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні їй, як знайти змію, а частіше двох, і зібрати їхню отру- ту, яка на гарячому сонці витікатиме з них. Ой у лісі на калині, Там висіли дві гадині. На калину дощик січе, На гадину сонце пече. На гадину сонце пече, А гадині з рота тече. Клади, дівко, коновочку, Під гадючу головочку: Потече гадині з рота, То зачаруєш свого брата [1, с. 82–83]. «Дурна дівка», як її названо в баладі, робить так, як їй сказано, і чари перетворюються на отруту, а не на магічну дію. Брат гине. А коли дівчина повідомляє про це судженому, він відмовляється від неї, говорить, що коли вона може вбити брата, то так само легко зможе вбити і його: Ой як тебе та й сватати, Коли вмієш чарувати? Зчарувала брата свого, Зчаруєш мене, молодого [1, с. 79]. Жінку покарано за її вчинок. У цій групі багато балад, а способи покарання різноманітні. Часом «дурну дівку» примушують одружитися з прошаком замість гарного чоловіка, якого вона прагнула. Іноді ж її кара- ють як кримінального злочинця: Уже брата ховать несуть, А сестрицю в острог ведуть [1, с. 82]. Часом кара приходить згори: По братику сестри плачуть, По сестриці чорти скачуть [1, с. 79]. Попри те що зазвичай її карають, насправді вона не винна. Її провина в тому, що була легкодухою, а не мала наміру вбити. У значній частині українських текстів жінка зобра- жена зовсім не дурною: вона цілком усвідомлює при- чини й наслідки. Коли її коханий говорить, що більше нею не цікавиться, вона знає, що робити: Як дівка то вчула, До городця скочила, Накопала коріння, З-під білого каміння, Мочила го в молоці, Чарувала молодці, Стала корінь варити, Взявся милий журити. Ой ще корінь не вкипів, А вже милий прилетів [1, с. 41]. Незважаючи на те що боротьба за любов за допомо- гою магічних засобів не є ідеальною, дії жінки можна зрозуміти, а наслідки її вчинків не завжди негативні. Продовжуючи розглядати тексти, зафіксовані в Україні, ми побачили, що часом жінка застосовує чари, щоб отруїти коханого, проте її поведінку можна якщо не виправдати, то принаймні зрозуміти. Цей тип належить до відомого циклу балад «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Тут Гриць залицяється і сватається одночас- но до двох дівок, і ніяк не може вибрати, бо «одна мила, а друга люба». Одна з цих дівчат, і незрозуміло, яка, карає Гриця, отруюючи. Пісня може закінчуватися застережним зверненням до чоловіків, щоб вони не ходили на вечорниці або ж, якщо відвідуватимуть такі заходи, оминали дівчат, які можуть бути чарівницями. Балада, що її виконує жіночий хор, також може закінчу- ватися застереженням не сватати одночасно двох дівчат. У збірці І. Дея є багато версій балади про Гриця, яким приділено значну увагу [16]. Це пояснюється тим, що балада художньо втілює багато проблем, пов’язаних зі сватанням. Не засуджується поведінка ні жінки, ні чоловіка, проте нікого і не виправдовують. Чоловік має соціальну можливість свататися до кількох осіб, а жінка – ні. Позбавлена такого права жінка може звер- нутися до магії, хоча так чинити не слід. Природа сва- тання з його надзвичайно сильними емоціями є така, що викликає екстремальні дії і чоловіка, і жінки. У зафіксованих в Україні піснях магія отримує бага- тогранне осмислення. Вона не є доб ром чи злом, це просто засіб, до якого закохані вдаються за екстремаль- них обставин. До того ж застосування магії здатне дати позитивні результати, хоча справи можуть піти в зовсім неправильному руслі. Фольклорній пісенності прита- манний детальний аналіз складних ситуацій. Дж. Мак-Дауелл, який працює з баладами мексикансько- го узбережжя (Коста-Ріка), показав, що навіть таку суперечливу тему, як насильство, можна розглядати, враховуючи численні нюанси змісту. Якщо аналізувати поверхово, то «корідос», як називають балади, звеличу- ють насильство. Смерть у перестрілці є почесною, коли йдеться про захист власної або честі члена родини. Водночас балади засуджують акти насильства та опла- кують втрату найкращих членів спільноти в позбавле- них сенсу конфліктах. Балади, згідно із Дж. Мак-Дауел- лом, також шукають шляхи врегулювання конфліктів між ворожими угрупованнями, спосіб обом сторонам зберегти гідність та честь, щоб насильство знову не вибухнуло. Вивчаючи українські балади, що зображують дошлюбні взаємини, я знайшла дещо подібне. Це не просто застереження молодим жінкам уникати збли- ження до шлюбу, щоб це не завершилося вагітністю покинутої коханки, це представлення складної картини з широким розмаїттям спонукань та результатів [10]. Оскільки розгляд ситуації під різними кутами є типо- вим для фольклорної пісенності, вражає, що українські усні балади переселенців до Канади подають тільки один погляд щодо застосування магії – у канадському матеріалі чари засуджуються. Мабуть, найближчою до http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 118 Пісенний фольклор і сучасність ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 таких творів в українському корпусі є балада, де Іван – людина, яка не належить ні до чужинців, ні до іншого соціального стану, – поводиться як сербин чи пан і навчає нерозумну дівчину струїти брата, а потім від- мовляється від неї через її знання [9, рр. 211–214]. Ця пісня не показує чарування в позитивному світлі, і це, можливо, єдина причина, з якої твір продовжує побуту- вати в Канаді. На нашу думку, пісня залишається сповненою смислу також через те, що прослідковує напруження, яке виникає через прихильність до чоло- віка і до рідного брата. Цієї теми ми вже багаторазово торкалися раніше, зокрема, ведучи мову про чоловіків, які принижували дружин, та тих, що були чужинцями. Звичайно, конфлікт прихильностей мав бути дуже реальним у преріях, особливо коли жінка виходила заміж за того, хто не належав до її осередку. Інші українські пісні Канади, що стосуються магії та чар, різко відмінні від їхніх українських аналогів. У канадському варіанті пісні, у якому жінка успішно застосовує магію (варить корінці) і повертає таким чином коханого, магія не є помічною – і її коханий поми- рає. Чи, може, канадські рослини відрізняються від укра- їнських, і тому магія не дає бажаних результатів. Є окре- мі свідчення цього в тому, що я називаю «зойком, скру- ченим у клубок». Коли в пісні отруєний коханець запи- тує жінку, що вона наробила, вона зізнається, що резуль- тат був не таким, на який вона сподівалася: – Ти, дівчино, скажи щос ми дала, Бо вмераю та й не знає мама! – Я ти дала, щоб любив мя щиро, Та й не знала, що ти вмреш так живо! [9, р. 189] Звичайно, рослини в Канаді відрізняються, та укра- їнські переселенці пристосувалися до нової флори. Немає нічого поганого, якщо жінка просто знається на корінні. Р.-Б. Климаш у своїх коментарях до різних балад, де йдеться про чари, підкреслює, що співаки ставилися до цього негативно. Це означає, що в Канаді магія сама по собі оцінювалася негативно, незалежно від мети її застосування. На підтвердження погляду Р.-Б. Климаша є багато свідчень. Магія в Канаді вважа- лася брудною справою не через те що вона мала стосу- нок до нещасливого кохання та важких родинних взаємин, а тому що вона переходила на іншу арену, де, на відміну від родинного життя, не було ні тверджень, ні суперечок. Магія була типом знання, до того ж одним із тих, які були цілком дискредитовані в Новому Світі. Тема знання та навчання знову й знову з’являється в дослідженнях досвіду піонерів-пересе- ленців. Вивчаючи життя українських жінок Канади, Ф. Свиріпа розглянув різні політичні групи та їхні про- грами крізь призму жіночого погляду. Незалежно від орієнтації груп, здавалося, що жіноча освіта була їхньою основною метою. Магістерський реферат про приказки канадських фермерів засвідчив, що ті з них, у яких схвалювалася освіта, друкували знову і знову [2]. Докторська дисертація, присвячена родин- ним спогадам про дотримання ритуалів, засвідчила, що численні інформанти найвище цінують освіче- ність, відкидаючи будь-яку поведінку, яку вони розці- нювали як марновірну [8, 2005]. Магія, однак, не була виявом марновірності: це був інший тип знання, ніж отриманий через освіту, і його було досягнуто зовсім іншим шляхом. Знання про коріння чи спеціальні слова, які треба сказати хворій дитині, прийшло не з книжок, а зі звичаїв та практики старших членів осе- редку, які знали, що треба робити і говорити. Коли ж акцент перейшов на освіту та книжкове вчення, цей тип знання відкинули. Перевага систематичного зна- ння, отриманого з книжок, мабуть, типова для свідо- мості всіх мігрантів. Звичай та практика могли тільки увіч нити старі шляхи. Якщо іммігранти хотіли вивчи- ти специфіку побуту нового суспільства, у яке вони ввійшли, та бути при цьому успішними, вони мали отримати систематичні знання. Протиріччя між науковим та магічним знанням найсильніше виявляється в одній з балад, записаних Р.-Б. Климашем. Вона дуже відрізняється від балад, зібраних в Україні. У цьому тексті [9, рр. 95–199] жінка сердиться на чоловіка через те, що він витрачає час на її суперницю. Ця ситуація аналогічна до зма- льованої в баладах про Гриця. Жінка ходить від ворож- ки до ворожки і зрештою знаходить ту, яка дає їй необхідні трави. Вона їх застосовує – і невірний коха- нець помирає. Те, що трапляється, однак, цілком не схоже на те, що бачимо в традиційних текстах, записа- них в Україні. Прибуває комісія та медичні експерти і роблять розтин. Завдяки сучасним медичним проце- дурам жінку було викрито й ув’язнено: З’їхалася комісія, Та й ще ї доцендзі, Розпороли Василика, До самого серця. Розпороли, розпороли, Та й почертували. Йа молоду чарівницю В кайдани вкували. Та й кувала зозуленька Йа в лісі на прутю, Ведуть, ведуть чарівницю Йа в залізнім путю [9, р. 197]. Наратив зіставляє практику ворожки та сучасну медичну процедуру – знання, отримані з книжок у школі. У канадському оточенні сучасна процедура отримує перевагу. На новій землі ворожки є неприй- нятним джерелом вирішення проблем. Більше того, медичну процедуру зображено як жахливу й екстре- мальну, ніби для того, щоб налякати будь-кого, хто може вдатися до магії. Факт виразного протистояння магії та науки бачимо в єдиному баладному тексті. У ньому йдеться про «перемикання» від магічного до наукового мислення як частину емоційної адаптації канадців українського походження. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 119 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Наталя Кононенко. Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні У своєму дослідженні балад, виконаних іммігрантами до Сполучених Штатів Америки, В. Грін виявив, що неза- лежно від того, якою є етнічна група – ірландці чи скан- динави, східно європейські євреї або поляки, мексиканці чи китайці, – у піснях цих груп звучала амбівалентність. Люди, які іммігрували до США, відмовлялися від своєї батьківщини, проте вони жалкували за покинутими родинами і почувалися обтяженими зобов’язаннями щодо тих, хто не приїхав з ними. Люди, які прибували до Сполучених Штатів, були націлені на процвітання, хоча й відчували дискомфорт через американський матеріа- лізм. Крім того, вони були шоковані тим, наскільки важ- кою була робота, яку вони мали виконувати, аби досяг- ти добробуту, та дискримінацією, яку вони відчували стосовно себе. Амбівалентність, яку змальовує В. Грін, властива ліричним пісням, зафіксованим від україн- ських канадців, проте не баладам. У них навіть не йдеть- ся про повернення до України та відмову від Канади. Балади, зафіксовані Р.-Б. Климашем, є радше особис- тою, важкою, як це й мало бути, хронікою пристосуван- ня до життя в Канаді. Амбівалентність є, звичайно, при- сутня в баладах українців Канади, та вона – іншого типу. Взаємини між статями як до, так і після одруження були важкими і складними в новому світі, і саме з того, як це відбито в літературних текстах і у фольклорних баладах, зіб раних Р.-Б. Климашем, розпочалося це дослідження. Тут ми бачимо амбівалентність, оскільки немає простих відповідей щодо багатьох проблем виживання в ізоляції блокових поселень з усією роботою та родинними тяга- рями, що покладалися і на чоловіка, і на жінку. Та не все в баладах розглядається неоднозначно. Не було жодних сумнівів, коли йшлося про магію: застосування її з метою відкинення будь-якої непевності у взаєминах чоловіка та жінки не було більше питанням вибору. Звичайно, додатковими факторами була зміна ролей та більша свобода, що її мала жінка в Канаді. Важливішим, на нашу думку, був акцент на освіті та привілейованому становищі наукового знання. Частково через те що старі знання втрачали актуальність за нових фізичних обста- вин з новою флорою та фауною, та, що істотніше, через те що освіченість розглядалася як запорука успіху обох статей, магію було відкинуто. В огляді літератури про тривкість магічних вірувань в іммігрантських групах С. Кухаренко констатувала, що магічний світогляд швидко нівелювався в новому оточенні. Українські балади Канади засвідчують перехід від магічної до раціо- нальної орієнтації на рівні «коренів трави», якщо гово- рити словами самих українських піонерів-переселенців. 1. Балади. Кохання та дошлюбні взає- мини / упоряд. О. І. Дей, А. Ю. Ясен чук (тексти), А. І. Іваницький (мелодії). – К., 1987. 2. Borowetz G. Proverbs and Aphorisms in «Kalendar Kanadiis’koho Fermera». – University of Alberta, 2007. 3. Пісні імігрантів про старі і нові краї. (Пісні про Канаду і Австрію) / упоряд. Т. Федик. – Вінніпег, 1927. 4. Fodchuk R. P. Zhorna: Material Culture of the Ukrainian Pioneers. – Calgary, 2006. 5. Greene V. A Singing Ambivalence: American Immigrants between Old World and New, 1830–1930. – Kent ; London : Kent State University Press, 2004. 6. Greenhil P. Places She Knew Very Well: The Symbolic Economy of Women’s Travels in Traditional Newfoundland Ballads // The Flowering Thorn: International Ballad Studies / ed. Thomas A. McKean. – Logan, Utah : Utah State University Press, 2003. – Рр. 55–66. 7. Humeniuk P. Hardships and Progress of the Ukrainian Pioneers: Memoirs from Stuartburn Colony and Other Points. – Steinbach : Printers, 1976. 8. Kindraka‑Jensen M. F. Personal Narratives and Ritual Observance: How Personal Narratives Based on Ritual Observances Shaped the Family Identities of Two Groups of Second Generation Ukrainian Canadian Sisters. – University of Alberta, 2005. 9. Klymas R.‑B. The Ukrainian Folk Ballad in Canada (musical transcriptions by Kenneth Peacock). – New York : AMS Press, Inc., 1989. 10. Kononenko N. Ukrainian Ballads about the Loss of Virginity and Out-of-Wedlock Pregnancy // International Ballad Studies / ed. by I. Golovakha, L. Vakhnina and D. Atkinson. – Kyiv, 2009. 11. Kukharenko S. Magic in Contemporary Weddings: A Comparison of Ukrainian and Ukrainian Canadian Beliefs and Practices. – University of Alberta, 2006. 12. McDowell J. H. Poetry and Violence: The Ballad Tradition in Mexico’s Costa Chica. – Urbana ; Chicago : University of Illinois Press, 2000. 13. Рудницький Я. Матеріали до українсько-канадської фольклористики і діалектології. – Вініппег : Українська вільна академія наук, 1962–1963. 14. Swyripa F. Wedded to the Cause: Ukrainian-Canadian Women and Ethnic Література 1 Передрук з видання: Canadian Slavonic Papers. – 2008. – Vol. L. – Nos. 1–2. – Р. 18–36. 2 Український фольклорний архів Богдана Медвідського (англ. BMUFA, тут і далі скорочено – УФАБМ), спр. № 2004.022. Диск 001–002. Михайло Миколаєнко народився 1912 року в с. Сади на Теребовлянщині і помер 2007 року в Дофіні (Міннесота). Він прибув до Канади 1930 року. Уперше текст було зафіксовано від нього 1979 року. 3 Телефонне інтерв’ю від 3 травня 2007 року. 4 Висловлюємо за це вдячність Андрієві Нагачевському. 5 УФАБМ. – 1998.037. Диск 001–020. 6 Посторінкові покликання на Климаша, якщо не вказано інше, стосу- ються цієї баладної збірки. 7 Декілька невигаданих описів життя піонерів Фодчука, Зварича та Гуменюка. Примітки http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 120 Пісенний фольклор і сучасність ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Identity, 1891–1991. – Toronto ; Buffalo ; New York : University of Toronto Press, 1993. 15. Ukrainian Folksongs from the Prairies, compiled under the direction of the collec- tor with the participation of Andrij Hornjatkevych, Bohdan Medwidsky and Paula Prociuk. – Edmonton : Canadian Institute of Ukrainian Studies Press, 1992. 16. Vakhnina L. The Motif of Poisoning in Ukrainian Ballads // The Flowering Thorn: International Ballad Studies / ed. Thomas A. McKean. – Logan, Utah : Utah State University Press, 2003. – Рр. 155– 160. 17. Zvarych P. Memoirs. – Edmonton : Ukrainian Pioneers Assoc., 1999–2006. Переклад з англійської олександри Бріциної http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ

Українські балади в Канаді: пристосування до нового життя в новій країні

Institution

Ähnliche Einträge