Мовні війни 2014 року
У статті зосереджено увагу на мовних іграх, які мали широке розповсюдження протягом 2014 року. Ці ігри розглянуто як жанровий різновид сучасного міського фольклору. Описано їх основні типи та способи творення, розкрито їх відмінності від мовних ігор, що функціонують в елітарній культурі. Особливий н...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201692 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мовні війни 2014 року / Н. Лисюк // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 23-31. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201692 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016922025-01-29T10:39:17Z Мовні війни 2014 року Лисюк, Н. З історії та теорії науки У статті зосереджено увагу на мовних іграх, які мали широке розповсюдження протягом 2014 року. Ці ігри розглянуто як жанровий різновид сучасного міського фольклору. Описано їх основні типи та способи творення, розкрито їх відмінності від мовних ігор, що функціонують в елітарній культурі. Особливий наголос зроблено на їхніх функціях у поточній масовій культурі. В статье проанализированы языковые игры, широко распространившиеся в Украине в течение 2014 года. Эти игры рассматриваются как жанровая разновидность современного городского фольклора. Описано их основные типы и способы создания, раскрыты их отличия от языковых игр, функционирующих в элитарной культуре. Особый акцент сделан на их функциях в текущей массовой протестной культуре. The paper focuses on the language games widespread in Ukraine during 2014. These games are considered a genre variety of modern urban folklore. Their main types and methods of creation are described, and their differences from the language games functioning in the elite culture are revealed there. A particular emphasis is placed on their functions in the modern mass culture. 2015 Article Мовні війни 2014 року / Н. Лисюк // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 23-31. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201692 81’276’2014” uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Лисюк, Н. Мовні війни 2014 року Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті зосереджено увагу на мовних іграх, які мали широке розповсюдження протягом 2014 року. Ці ігри розглянуто як жанровий різновид сучасного міського фольклору. Описано їх основні типи та способи творення, розкрито їх відмінності від мовних ігор, що функціонують в елітарній культурі. Особливий наголос зроблено на їхніх функціях у поточній масовій культурі. |
| format |
Article |
| author |
Лисюк, Н. |
| author_facet |
Лисюк, Н. |
| author_sort |
Лисюк, Н. |
| title |
Мовні війни 2014 року |
| title_short |
Мовні війни 2014 року |
| title_full |
Мовні війни 2014 року |
| title_fullStr |
Мовні війни 2014 року |
| title_full_unstemmed |
Мовні війни 2014 року |
| title_sort |
мовні війни 2014 року |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201692 |
| citation_txt |
Мовні війни 2014 року / Н. Лисюк // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 23-31. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT lisûkn movnívíjni2014roku |
| first_indexed |
2025-07-17T09:01:33Z |
| last_indexed |
2025-07-17T09:01:33Z |
| _version_ |
1837884133449138176 |
| fulltext |
23
мОвні війни 2014 рОку
Наталія Лисюк
УДК 81’276’2014”
У статті зосереджено увагу на мовних іграх, які мали широке розповсюдження протягом 2014 року. Ці ігри
розглянуто як жанровий різновид сучасного міського фольклору. Описано їх основні типи та способи творення, роз-
крито їх відмінності від мовних ігор, що функціонують в елітарній культурі. Особливий наголос зроблено на їхніх
функціях у поточній масовій культурі.
Ключові слова: мовні ігри, постфольклор, мова ворожнечі, дисфемізм, функція, антропологія протесту.
В статье проанализированы языковые игры, широко распространившиеся в Украине в течение 2014 года. Эти
игры рассматриваются как жанровая разновидность современного городского фольклора. Описано их основные
типы и способы создания, раскрыты их отличия от языковых игр, функционирующих в элитарной культуре. Особый
акцент сделан на их функциях в текущей массовой протестной культуре.
Ключевые слова: языковые игры, постфольклор, язык вражды, дисфемизм, функция, антропология протеста.
The paper focuses on the language games widespread in Ukraine during 2014. These games are considered as a genre
variety of modern urban folklore. Their main types and methods of creation are described, their differences from the language
games functioning in the elite culture are revealed there. A particular emphasis is placed on their functions in the modern mass
culture.
Keywords: language games, post-folklore, hate speech, dysphemism, function, anthropology of protest.
Мовні ігри [5, с. 95] передбачають викорис-
тання потенційного плюралізму значень зна-
ків на основі порушення усталених конвенцій-
них правил. Таке нестандартне маніпулювання
вербальними знаками, доступне насамперед
носієві певної мови, який у цей спосіб демон-
струє свою владу над нею, приносить людині
щире задоволення, але нерідко виконує й важ-
ливі соціальні та інші функції. Зокрема, у дав-
нину магічна гра слів була широко представ-
лена в архаїчних жанрах народної культури
(міфах, замовляннях, прокляттях, прикметах
народного календаря, примовках, обрядових
текстах, топонімічних наративах, молитвах
тощо), про що свідчать сучасні досліджен-
ня мови фольклору. Активне використання
мовних ігор притаманне й постмодерністській
культурі загалом, однак показовим є те, що
вони опинилися на піку популярності в україн-
ському суспільстві саме в 2014 році – у період
різкого історичного зламу, що приніс важкі ви-
пробування для всього народу.
У рамках елітарної культури мовні ігри
нерідко називають французьким словом ка-
ламбур, підкреслюючи насамперед комізм
як основну їх рису. Проте у широкому вжит-
ку народних мас мовні ігри функціонують за
законами фольклору, демонструючи такі його
головні ознаки, як анонімність та колектив-
ність творення, багаторазовість відтворення
та масовість побутування, варіативність та
імпровізаційність, функціональність та інклю-
зивність. Нині існує чимало різновидів мовних
ігор, причому їх репертуар і моделі повсякчас
змінюються й примножуються, адже частина з
них занепадає, йде в небуття, втрачаючи свою
актуальність. Основою мовних ігор є народ-
на етимологія [9, c. 24], тобто ототожнення,
зближення, зв’язок дій, предметів та дійових
осіб через їхні назви або імена шляхом уста-
новлення їх позірної синонімічної тотожності
(квазісинонімії) на підставі звукової подібнос-
ті найменувань. Народна етимологія дозволяє
проводити «етимологічні» (звісно, уявні або
спеціально вигадані) паралелі між якимись не
тотожними речами та явищами, розгледіти їх
прихований таємний смисл, побачити «вну-
трішню» форму та семантичний потенціал:
цеглина – це глина (насправді слово запози-
чене з нім. – Ziegel). У давнину така етимо-
http://www.etnolog.org.ua
24
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
логічна магія була важливим механізмом са-
кралізації довкілля: вважалося, що звуковий
образ містить / приховує істинну сутність речі
чи явища, отже, подібність звукової форми
передбачає подібність сутнісну, їх містичну
партиципацію (К. Леві-Брюль). На укра-
їнських теренах уперше відмітив це явище
О. Потебня, продемонструвавши приклади
народної етимології у вторинних календарних
міфах та обрядах [8, c. 285].
Матеріалом для нашого аналізу переваж-
но слугували: а) євромайданні графіті кінця
2013 – початку 2014 року; б) коментарі ко-
ристувачів Інтернету (від березня до листопа-
да 2014 року). Оскільки Україна залишається
двомовним і бікультурним простором, то було
взято до уваги весь доступний нам масив тек-
стів обома мовами, що мав обіг у країні (не-
зважаючи на політичні розбіжності), а також
долучено ті тексти вітчизняних носіїв, де ви-
користовувалися ще й іншомовні, переважно
англійські, запозичення.
Сьогочасні мовні ігри мають здебільшого
пейоративне спрямування з огляду на свою
функціональність, адже різноманітні мета-
фори для означення ворогів – обов’язковий
складник конфлікту, а надто збройного. Мож-
ливо виокремити кілька основних різновидів
мовних ігор, зокрема: 1) усно-письмові (паро-
номазія, анаграми, усічення, неологізми, ан-
тонімія), 2) суто візуальні, власне, графіко-
орфографічні. Окремо слід виділити 3) ігри з
абревіатурами.
І. Поточного року фіксувалося справжнє
розмаїття усно-письмових форм мовних ігор.
1. Нині творці мовних ігор якнайширше
вдаються до парономазії, тобто заміни сло-
ва (словосполучення) паронімами, тобто фо-
нетично співзвучними словами. Тут діє той
само механізм, що його використовує народна
етимологія. У такий спосіб творилися раніше і
тепер численні дисфемізми, спрямовані на роз-
криття «таємної» сутності владних інституцій
та посад, суспільних груп, окремих професій
тощо: Верховна Рада – Верховна Зрада, Го-
сударственная дума – Государственная дура,
Митний союз – Мутний союз, «Блок Петра
Порошенка» – «Бак Петра Порошенка»,
«Народний фронт» – «народний фінт»,
«Само поміч» – «Садопоміч», «Самонеміч»,
президент – пересидент, електорат – лохто
рат, політологи – політолухи, соціологи –
соціолухи, правоохоронці – правопохоронці,
правоохоронна система (органи) – правопо
хоронна система (органи), ополченці – опла
ченці / оплаченцы, палаченцы.
Ситуація з анексією Криму породила низ-
ку паронімів: екскримент / экскрымент,
кримінал / крыминал, криматорій /
крыматорий, кримація / крымация, Вели
кий Кримчий / Крымчий. Показового пере-
осмислення зазнали слова Інтернет – тирнет
(від просторіч. тирити ‘красти’), і-мейл –
мило / мыло.
Чимало дисфемізмів було побудовано на
переосмисленні звукової оболонки слова в не-
пристойному, обсценному ключі: регіонал –
ригоанал, регейанал, генерал – дегенерал
(на основі співзвуччя з дегенерат), тушки,
тітушки – простітушки, ополчение – жо
полчение, ополченці – пополченці, жопол
ченці, опозиційна банда – жопозиційна пан
да. Приміром, популярний майданний слоган
Янукович підарешт, побудований на основі
подібності до нецензурних слів пі ...ар, пі...ор,
пі...орас, на Євромайдані можна було побачи-
ти будь-де – від рукописних написів до дру-
кованих наклейок і навіть саморобних дівочих
сережок; у середині грудня 2014 року учасни-
ки флеш-мобу на Хрещатику вибудували це
слово своїми тілами.
Нерідко переосмисленню на вітчизняний
лад піддаються запозичення: демократия –
дерьмократия, депутат – дупутат, Раша
(Россия) – ПАРАША, паРаша, парашник,
Федерация (+Росія) – Педерация, Педора
сія, ПидоРассия, Педроссия, пидоРашник.
2. Улюбленою грою стала анаграматична
перестановка літер: Россия – Роисся, Ра
исся, Раися, Раииси; Таможенный союз –
Таежный / Тайожний союз (тут з навмисним
пропуском «зайвих» звуків / літер). З огляду
http://www.etnolog.org.ua
25
З історії та теорії науки
на загальноприйняті норми благопристойності
подеколи анаграми використовувалися задля
евфемістичного приховування обсценних ви-
словів: Хутлер Пуйло, Хутін – пуй, Бан
дюкович – путінський холуй! Вживалися й
інші пом’якшені евфемістичні форми, зокрема,
анафори: НАХіба мені влада яка мене ігно
рує, паліндроми: Яник іди на йух! Словам-
паліндромам інколи теж приписувалося за-
вуальоване символічне значення: слово киборг
у значенні «захисник Донецького аеропорту»
було прочитане в зворотному напрямку як
гробик, що віщує смерть окупантам.
3. Важливими для перенасиченого ін-
формацією суспільства стали скорочення,
усічення (іноді з додаванням суфіксів): укр,
сепар, сепарат, сепаратор, педрос, а також
розділення слів на частини – слово радикал
прочитували як два: «Больше ада ради
кала»; «Скажите, а вы могли бы “уда
вить” радикала Ляшко? – Простите,
не понял. Ради чего?» Та найбільше при-
кладів усічень дають маніпуляції з відомими
прізвищами: Янукович – Янук, Яник, Янік,
Янык, Янек, Янєк, Яндзек, Ющенко – Ющ,
Тимошенко – Тимоха, Путін – Пу, Путя,
Пуця, Добкін – Допа. Зокрема, високочас-
тотним стало прізвисько Януковича Овоч /
Овощ (від суфікса ович): Януковоч, Яну
ковощ, порівняймо евфемістичні слогани:
«Вживайте більше овочів та фруктів»,
«Овощ созрел – пора убирать». Однак од-
ним лиш усіченням справа не закінчувалася,
далі починалися парономазійні ігри на основі
скорочених форм: педрос – пиндос, пендос,
гомосек – правосек, Ющ – Прищ, Дрищ.
Зневажливе найменування українців украми
народна етимологія перетворила на укропів,
даючи простір для подальшого творення в
позитивній площині. Щонайбільше розпо-
всюдження отримали фігуративні зображення
укропу, але зустрічалися й спроби ввести цей
мем у постфольклорне поле: УКРОП – но
вий український бренд, який відлякує ко
лорадського жука. Зараз УКРОП росте, у
серпні збиратимемо врожай.
4. Творення неологізмів або перекру-
чення слів, які видавалися співзвучними з
вітчизняними та іноземними (запозиченими)
словами, було спрямовано переважно на уви-
разнення негативних конотацій. Тут викорис-
товувалися:
а) окремі морфологічні матриці (пере-
важно суфікси, нерідко з частиною кореня,
а також корені та префікси): нашист, ра
шист, кримнашист (взірець – фашист),
свідомит (содомит), путиноїд (гуманоїд),
путікантроп (пітекантроп), майданутий,
криманутий (довбанутий), Забордюрье (За-
бугорье), «Лайноньюз» (канал «Лайфньюз»).
Справжній вибух морфологічної фантазії
спричинили кримські реалії: окрымление,
открымление, открымиться, крымануть,
крымануться, крыманутый, скрымздить.
Особливо ефектними видавалися неологічні
злитності на кшталт: Кулявлоб, Крымнаш,
нАМКРЫШ, Затовамкрыш, вамКримш
ка, Крымнах;
б) пейоративні найменування народів, кра-
їн, столиць: хохли – Хохландия, москалі –
Москаляндія, кацапи – Кацапія, Кацаплян
дія, Кацляндія, також: Московія, Х...ляндія.
Крім того, популярністю користувались азіат-
ські, а також вітчизняні корені зі значенням
«країна» та «місто»: Бандерстан, Бидлос
тан, Кацапстан, Х...лостан; Масквабад,
Х...лобад, Х...лоград;
в) запозичені корені та іноземні прізвища:
бандерлоги (тобто бандерівці), даун – майдаун,
Даунецьк, Даунбас, динозавр – менто завр,
Гітлер – Путлер, Путляра, гітлерівці –
путлерівці, Петен – Путен, Ким Чен Ын –
Пут Ын, Пут Ин. Одною з найулюбленіших
моделей виявилося прізвище румунського дик-
татора Чаушеску, якого спіткала незавидна
доля. Воно породило цілу низку наслідувань:
Янушеску, Януческу, Азареску, Путінеску.
Окремий випадок – коли використовувались
уламки іноземних коренів, що давали додат-
ковий смисл вітчизняним назвам: Зимбабве –
Домбабве, Лівійська джамахірія («народо-
правство») – Домбабвійська джамахeрія /
http://www.etnolog.org.ua
26
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
джамахєрія, Домбахерия, Уганда – Луганда,
Лугандон;
г) формування новотворів із двох коре-
нів: ЖидонАТО, кремб...дь, кремлядь
(Кремль + б...дь), русобендеровці, жидо
бандерівці, афробандерівці, євробенде
рівець, казахобандерівці, таджикобен
деровец та подібні: «Я тупо молдаванин.
Жидобандерствую в Киеве» (Леша Ух).
Неологізми ватник, вата дали простір для
справжнього розгулу народного креативу:
ватодебіл, ватоцефал, ватоколорад, ру
соватник, кіловатник, мегаватник, вато
насєлєніє, ватоополченці, ватооплаченці,
воєнноватний комунізм, ваторенесанс,
ватоцид. Є й поодинокі приклади складання
запозичених коренів: Гейропа (гей + Євро-
па), гейропейці;
д) використання англійської, а власне, за-
своєння й освоєння нових запозичень у чужо-
земній фонетичній обгортці: Раша, Рашка
(Росія), Dumbаss (у перекладі з англ. «тупа
дупа») (Донбас), Х...лоуїн (день народження
Володимира Путіна). Маємо й ось такий крео-
лізований перл: Yahoo!єю з нашого президен
та! (майданне графіті).
У ці й подібні способи було створено без-
ліч дисфемізмів, адресованих відомим особам
політичного Олімпу нашої країни та очільни-
кові сусідньої держави. Можна вважати, що
немає, мабуть, жодного відомого вітчизняно-
го політика, який би не «удостоївся» пильної
народної уваги. Перекрученням, подібним до
шкільних ономастичних ігор, тобто обзива-
лок та дражнилок, піддавалися іноді їхні іме-
на та по батькові: Тюлька (Юлька, Юлія),
Bloodymir (Владимир, від англ. Blood – кров),
Макаронович (Макарович), Простіданілич
(Данилович), Легітимич (четвертий «легі-
тимний» президент). Однак народ гадав, що
гнила сутність цих політиків зашифрована
передусім у їхніх прізвищах, які в ігровому
екстазі й зазнавали щонайбільших трансфор-
мацій. Пальма першості тут, звісно, за колиш-
нім президентом – нинішнім утікачем. Його
прізвище піддавалося видозмінам за допомо-
гою різних засобів: додавання пейоративного
суфіксу: Януковище; перекручень – від без-
невинних анаграматичних та паронімічних:
Якунович, Якубович – до більш «ідейних»:
Януковощ / Януковоч, Янучар, Янучара
(паронімічне до яничар), Януческу / Яну
шеску, пізніше – Ялинкович, Янукрович, а
потім і взагалі далеких від «оригінала», зате
ще більш образливих прізвиськ: Бандюкович,
Ганьбович, Свинукович, Г...нюкович.
Не були обійдені увагою й інші фігуран-
ти політичної сцени: Турчинов – Трупчинов,
Яценюк – Яйценюк, Цуценюк, Тягнибок –
Тягнибик, Тягнивбік, Тягнивзад, Тягни
бакс, Тягникокс, порівняймо також крымское
вино «Тягнибычья кровь», Ляшко – Ляжко,
Шлюшко, Путін – Путькін, Пукін, Пуп
кин, Пуцькин, Ліліпутін, Мавпутін, Капу
тін. Дісталось і політикам меншого масштабу:
Медведчук – Ведмедчук, Мудачук, Мерт
вечук, Кернес – Герпес, Ганна Герман – Гань
ка Хервам, Кивалов – КідаловПідрахуй,
мер Запоріжжя Олександр Сін – Сукін Син,
також відомий тележурналіст Шустер – Шу
стрик, Шухер.
5. Зрідка використовувалася антонімія:
правоохоронна система (органи) – кривоохо
ронна система (органи), правосуддя – кри
восуддя, Богословська – Богохульська.
ІІ. Серед візуальних форм виділимо такі,
як пошуки слова в слові, тобто захованого в
звуковій оболонці вихідної лексеми іншого
слова, що відтворює саму його суть, еративи,
тобто помилкові написання з навмисним від-
ступом від загальноприйнятої норми, та ігри з
будь-якими графічними знаками.
1. Слово в слові зазвичай розшифровуєть-
ся графічно – за допомогою виділення другого
слова (або його початку) великими літерами.
Ігри з пошуком таємного змісту добре відо-
мі за рубежем, зокрема в англійській мові, де
в слові patRiot було прочитано Riot, а в слові
pResident – Resident. На наших теренах та-
ємне слово-символ побачили в прізвищі дру-
гого президента: КуЧмо. А на Євромайдані
спробували віднайти таїну відомих прізвищ
http://www.etnolog.org.ua
27
З історії та теорії науки
за допомогою іноземних мов. «Кодові ключі»
криптограми YanukоВИЧ АЗАРoff PUTin
були сховані в російській та англійській мо-
вах. Оскільки поряд із цим написом була на-
мальована урна, текст розшифровувався так:
Yanukо – це ВИЧ (рос. «вирус иммунодефи-
цита человека»), АЗАРова геть, ПУТіна –
викинути в урну.
2. З появою Інтернету еративи у сучас-
ному письмовому спілкуванні стали широко
вживаними, отож укажемо лише на деякі «ви-
находи» останнього часу: аналітик – онолі
тєг, Донбас – Домбас / Дамбас. Також нині
увійшли в моду деякі «непристойні» звуко-
сполучення, такі як [зьм]: сіпаратізьм та [зд]:
журналізди, сипаратизд, сепаратизд, мі
ніздр оборони.
Окремий тип ігор становлять переклади
«азірівкою», якою в часи Євромайдану було
написано чимало текстів, хоча народився цей
жорсткий різновид суржику трохи раніше.
Його поява у постфольклорному полі завдя-
чує «намаганням» сумнозвісного екс-прем’єра
Миколи Азарова освоїти ненависну йому
мову, плюндруючи її. Суть «азірівки» полягає
в заміщенні звука [о] та відповідної літери, а
інколи й будь-яких голосних підряд, на [і], «і»:
Мікіла Азірів. Власне кажучи, тут діє добре
відомий механізм міжмовної інтерференції,
який називають генералізацією, коли загальне
правило поширюється на всі явища, без жод-
них винятків. Особливою популярністю в часи
Євромайдану користувалися вислови, котрі
завдяки «азірівці» набували обсценного зна-
чення: «Бімба у вагіні», «Крыза минет па
пізже», «Мої друзі підаріли обісцяння».
3. Ігри зі знаками включали подвоєння,
потроєння або, частіше, примноження літер
на означення щонайвищого степеня емоцій-
ного навантаження висловів: Клааасно!,
евфемістичні пропуски літер, позначені три-
крапками або трьома зірочками, в матірних
словах: вибрали х..., Знають старші і малі,
що господар у пи***ді (графіті), зображання
таких слів за допомогою ненормативних гра-
фічних елементів: ло з титлом над літерою
«х». Було навіть вигадано нову «літеру» ў на
позначення «дифтонга» [уй]: хўло. Можли-
вим було й використання математичних та
спеціальних типографських знаків: 3,14здец,
3,14дорас, ху@ло, ху*ло, ху#ло.
ІІІ. Широкий простір для фантазії дають
абревіатури. Щоправда, й саме життя іноді
дарує сюрпризи, дозволяючи за допомогою
абревіації утворити від нової назви щось нео-
чікуване. Так, 2001 року на політичну арену
вийшов блок «За єдину Україну!», або, скоро-
чено, «ЗаЄду!», а в листопаді 2004-го сепа-
ратисти запропонували створити Південно-
Східну Українську Автономну Республіку, що
у вигляді абревіатури постало як показовий
символ: ПіСУАР.
Новітні мовні ігри з абревіатурами охоплю-
вали:
1) актуалізацію недавніх та творення нових
зразків: Владимир Владимирович Путин –
ВВП, Владимир Владимирович Ху... ло –
ВВХ, ПнХ, ПТн ПнХ, пізніше: Герман
Геринг, Ганна Герман, Ганна Гопко – ГГ, Ги
Ги, г2, тобто г в квадраті (тут варто нагадати,
що г як слово може вживатися як евфемізм);
2) альтернативну розшифровку реаль-
них абревіатур: КПУ (Комуністична партія
України) – Комуноупирятник або Кому
нопидорятник України, ПР (Партія регіо-
нів) – Партія рецидивістів, рекетирів,
рейдерів, Партія Росії, Путінська рада
тощо, РФ – Русский фашизм, ООН – Ор
ганизация обеспокоенных народов (тип I за
О. Архиповою [1]);
3) деабревіацію, тобто розшифровку реаль-
них слів, прочитаних як абревіатури, у пошуках
їх таємного змісту (тип II за О. Архиповою).
Тут можна згадати прізвище ГОРБАЧЁВ,
розшифровуване у 1985–1986 роках як Га
рантирую Осуществление / Отмену Ре
шений Брежнева, Андропова, Черненко,
Если Выживу, або Граждане Обрадовались
Рано, Брежнева, Андропова, Черненко Ещё
Вспомните [1, с. 293]. На Євромайдані мною
було зафіксовано дві спроби пояснення за до-
помогою «сакральної» лінгвістики прізвища
http://www.etnolog.org.ua
28
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
ЯНУКОВИЧ на постерах: бекронім Ялин
ку Нашу Українську Кров’ю Облив ВИ-
гнати Чорта та анаграматичну загадку: Я /
4 рази Нюхав нари, / гвалтУвав дівчат /
та Крав мільярди, / зараз хОчу / Весь на
рід / ПоставИти на коліна / І за Чуба всіх
тягати;
4) пошук прихованих у слові абревіатур.
Цей спосіб має широке побутування за ру-
бежем, наприклад у США, де всюди вишу-
кують криваву абревіатуру KKK (Ku Klux
Klan), наприклад: Amerikkka, Republikkkan,
Demokkkrat, KKKapitalism, KKKommunism.
На наших теренах подібною популярністю
користується абревіатура СС / SS (від нім.
Schutzstaffel), що позначала одне з найстраш-
ніших формувань військових злочинців у часи
Другої світової війни. Цю абревіатуру нині
побачили в назві сусідньої держави-агресора:
РоССия, РаССия, РаССея, РоССія, РоSSія,
RuSSіa, МоССковия, МоSSковія тощо. По-
казову абревіатуру знайшли в слові тАТО,
що прочитується як «тато на АТО».
На завершення мушу визнати, що мене
трохи гризуть докори сумління через те, що
взялася за таку доволі «слизьку» тему, особ-
ливо якщо врахувати її очевидний ухил у лай-
ливість та обсценність. Однак маю виправ-
дання – в науці не існує заборонених тем, і
цнотливо не помічати або й заперечувати існу-
вання неоднозначних явищ, тим паче тих, що
опиняються у фокусі уваги соціуму, принайм-
ні недоцільно. Звісно, можна сконструювати
таку собі недосяжну вежу, куди не долинає га-
мір зовнішнього світу, але це означає вивчати
фантоми, а не життя.
Моя мета – зрозуміти, чому саме мовні
ігри здобули таку популярність у нашому про-
тестному суспільстві. Пояснення цього фено-
мену, на мою думку, криється в розмаїтті їхніх
соціокультурних функцій як явища народної
творчості, а не елітарної культури, де їм від-
ведено виконувати якісь примхливі «поетичні»
чи «комічні» ролі [12].
Отже, цьогорічні ігри мають мало спільного
з претензійними поетичними новаціями чи ко-
медійним базіканням, вони пов’язані з ними хіба
що формально, але не за змістом. Адже вони
вочевидь належать до дисфемізмів, тобто ви-
разів з конотаціями, образливими стосовно де-
нотата та / або аудиторії. А дисфемізми, своєю
чергою, є складовою особливого типу мовлення,
спрямованого на вираження огиди, ображання,
зганьблення, осоромлення, звинувачення, засу-
дження, проклинання певної особи, групи осіб
чи явища, – так званого лихослів’я, або ж hate
speech (мови ненависті, мови ворожнечі). Якщо
мовленнєва агресія спрямовується проти когось
на підставі таких ознак, як стать, етнічне похо-
дження, релігія, раса, інвалідність або сексу-
альна орієнтація, її вживання підлягає заслуже-
ному осуду, у тому числі на міжнародному рівні
(див., наприклад, резолюцію ПАРЄ № 1728
від 2010 року «Дискримінація на основі сек-
суальної орієнтації та гендерної ідентичності»).
Однак, як бачимо, народна ненависть може бути
направлена також проти правителів-тиранів,
ворогів-окупантів, ворожих міжнародних
альянсів, країн-агресорів тощо.
Насправді кожне суспільство зазвичай на-
кладає найсуворіші обмеження на використан-
ня лихослів’я. В українському суспільстві теж
діють суворі норми публічної мовної поведінки
(як писані, так і неписані). Зокрема, публічне
вживання лайок та непристойностей завжди
було заборонене звичаєм. Понад те, українці
схильні протиставляти себе росіянам за цією
ознакою, стверджуючи, буцімто в українській
мові не існує жодних вульгарних виразів, тож
вони були запозичені в сусідів-росіян. Існу-
ють і відповідні письмові заборони. Приміром,
стаття 173 Кодексу України про адміністра-
тивні правопорушення вказує, що лайка в гро-
мадських місцях розглядається як порушення
громадського порядку, тож таке хуліганство
карається штрафом або громадськими робота-
ми. А стаття 277 Цивільного кодексу України
зазначає, що публічне вираження оцінних су-
джень щодо іншої особи в брутальній, приниз-
ливій чи огидній формі тягне за собою компен-
сацію моральної шкоди. Показово також, що
в нашому законодавстві немає окремої статті
http://www.etnolog.org.ua
29
З історії та теорії науки
про нешанобливе ставлення або навмисне при-
ниження честі та гідності державних діячів.
Попри всі ці заборони в житті ми стикаємо-
ся з лайкою повсюдно: і на вулицях, і в телепе-
редачах, де її цнотливо глушать, і в Інтернеті, де
хтось маскує ці вирази спеціальними засобами,
а хтось пише «табуйовані» слова без жодних ва-
гань. Але найбільш вражаючим є їх колективне
хорове виконання, як от відомої футбольної спі-
ванки про Путіна. Отож і нашому суспільству
стало очевидно, що звичаєві табу та законодавчі
заборони на використання ненормативної лекси-
ки знімаються у періоди соціальної дестабіліза-
ції – у періоди воєн, повстань та революцій, під
час стихійних лих тощо, коли усталені соціальні
структури руйнуються, суспільний порядок ла-
мається, суспільство розпадається і перетво-
рюється на неструктурований сommunitas [10,
с. 177]. Зазвичай такі періоди соціальної деста-
білізації стають часами панування примітивних
інстинктів, агресії, даючи простір для розквіту
простонародних елементів і брудних слів. Отож
у кризовій Україні 2014 року агресія нерідко ви-
ливалася в брутальні слова, які навіть ставали
політичними (патріотичними чи сепаратист-
ськими) гаслами. Понад те, ці гасла поширюва-
лися, як лісова пожежа, по всій Україні.
У цьому ракурсі мовні ігри виявилися меха-
нізмом творення як дисфемізмів, так і похідних
від них евфемізмів, що слугували замінниками
занадто «сильних» виразів, продовжуючи ви-
конувати основні їх функції.
Найпершою серед них є моделювальна
функція, спрямована не так на віддзеркален-
ня, як на перетворення, тобто деформацію
дійсності. Відтак за допомогою мовних ігор
створювався політичний міф чи антиміф, і
вони ставали засобом змалювання негативних
образів ворогів та певних явищ, їх дискреди-
тації, приниження й збезчещення, вираження
презирства та огиди до них, демонстрації їх не-
сприйняття, а разом із ними – й відторгнення
символізованих ними порядків.
Показовою є політична функція мовних
ігор, які виявляються засобом увиразнення
(вербалізації) політичного конфлікту, нерідко
для всіх його сторін. У цьому разі ігри вилива-
ються у словесні поєдинки, що їх можна вва-
жати своєрідними передвісниками фізичного
зіткнення. Варто нагадати, що такі прелюдії
перед боєм були притаманні агональній арха-
їчній та середньовічній культурам, де існували
ритуальні змагання в лихослів’ї. Приміром,
обзивання противника включалося в ритуал
виклику на двобій, про що свідчать діалоги в
казках: «–Прийшов битися чи миритися? –
Де вже мириться? Битися з тобою, з іродом
проклятим» («Кирило Кожум’яка»), «– А-а,
так ты здесь, вдовий сын? – Здесь, нечистая
сила! – Ну что ж: биться будем или мирить-
ся?» (блрс. «Вдовин син», також «Фёдор На-
билкин и настоящие богатыри»), та в билинах:
«Кричит Добрыня татарину: – Выходи, злой
татарин, со мной на честный бой!» («Отчего
перевелись витязи на Руси»).
Як своєрідний засіб дифамації мовні ігри мо-
жуть слугувати демонстрацією політичної пози-
ції людей, їхніх ідеологічних принципів. Варто
згадати традиції «народної сміхової культури».
Зокрема, Михайло Бахтін у своїй геніальній
роботі продемонстрував, що вже в Середньо-
віччі народна «карнавальна свідомість» та
мова простолюду повставали проти елітарної
культури та офіційної мови [4]. Граючи з контр-
культурою та розмовною мовою, просто люд міг
перевертати зміст із ніг на голову, а звертання
до «матеріального низу», тобто вульгарності й
обсценності, дозволяло йому створювати про-
тиваги офіційній ідеології. У цьому разі висмі-
ювання всіх і вся виявлялось однією з форм
спротиву державній системі. Ось і нині, в наш
час, вираження презирства та приниження
правлячої кліки на Євромайдані стало вербаль-
ним повстанням проти старої, але ще не зжитої
радянської тоталітарної традиції – квазіазіат-
ського обожнення й обожнювання правителів.
Таким чином, політичний конфлікт призвів до
словесного повстання, і мовнa гра стала одним
із засобів реалізації політичної функції мови.
Виконуючи ідентифікаційно-делімітаційні
функції, мовні ігри, як і індивідуальний лекси-
кон загалом, дозволяли ототожнювати себе зі
http://www.etnolog.org.ua
30
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
1. Архипова А. ВХОД и КОТ как анек-
дот : языковые игры в фольклоре 20-х го-
дов XX века / А. Архипова // Дело авангарда /
The case of the Avant-garde / ed. W. Westeijn. –
Amsterdam : Amsterdam University Press. –
P. 413–447.
2. Байбурин А. К. У истоков этикета / А. К. Бай-
бурин, А. Л. Топорков. – Ленинград : Наука,
1990. – 168 с.
3. Бандурка : Українські сороміцькі пісні /
упоряд. М. Сулима. – К. : Дніпро, 2001. – 280 с.
4. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и
народная культура средневековья и Ренессанса /
М. М. Бахтин. – 2-е изд. – М. : Худ. лит., 1990. –
543 с.
5. Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-
Philosophicus ; Філософські дослідження / Людвіг
Вітгенштайн. – К. : Основи, 1995. – 311 с.
своїми політичними однодумцями й водночас
відмежовуватися від своїх супротивників.
Та однією з провідних функцій мовних
ігор стала психотерапевтична функція, згід-
но з К. Леві-Строссом [6, с. 168–182], або
антикризова, за Б. Малиновським [7, с. 49–
60], тобто допомога в переживанні стресів,
пов’язаних з питаннями життя і смерті, ката-
строфами, соціальними кризами, такими як
війни, революції, заколоти і т. п. За З. Фрей-
дом, це явище можна розглядати як свого роду
прихований механізм заміщення агресивних
імпульсів та суспільно неприйнятних інстинк-
тів натовпу, інструмент зняття занадто сильної
соціальної і соціально-культурної напруги. Як
з’ясовується нині, брутальні висловлювання
мають навіть фізіологічний вимір, знижуючи
больовий поріг та дозволяючи людям витерпі-
ти сильний біль [14]. Це правильно і щодо емо-
ційного стану людини. Деякі психологи навіть
просять своїх пацієнтів не стримувати емоції, а
виливати їх назовні. Таким чином, девіантна в
нормальні часи поведінка виявляється психіч-
но здоровою в періоди крайнього стресу. Бу-
дучи мотивованими винятково сильними по-
чуттями, символічні форми дозволяють людям
висловлювати свою лють та свої пристрасті й
дають їм емоційну розрядку [13, с. 207–209].
Оскільки українці понад рік були постійно пе-
ревантажені шквалом емоцій, інстинкт само-
збереження спонукав їх звільнятися від нега-
тиву за допомогою певних символічних форм.
Видається дуже важливою й магічна функ-
ція. В язичницькій культурі, залишки якої
були актуалізовані в сучасній Україні, лай-
ка розглядалася як вельми ефективна зброя.
У міфології лихослів’я вважалося таємною
«мовою сили», придатною для спілкування
з надприродними істотами. Як показав сво-
го часу Борис Успенський, ця священна мова
дозволяла чинити реальний тиск на них [11,
с. 49–53]. Язичницькі ритуали есхрології ви-
користовувались у ряді сімейних та аграрних
обрядів для стимулювання родючості та пло-
дючості [2, с. 105–107)]. Зокрема, яскравим
прикладом цього можуть слугувати українські
сороміцькі пісні [3]. Водночас ритуальна лайка
традиційно використовувалась у негативному
сенсі – для приниження ворогів або суперни-
ків, проклинання їх на смерть (як у відомому
фейковому листі українських козаків турець-
кому султанові).
У наші часи дисфемізми знову набули ста-
тусу ритуальної есхрології. У цьому випадку
погані слова стали свого роду аналогом примі-
тивних ритуалів вигнання демонів або нечистої
сили, як в екзорцизмі. Ці слова, як вірилося,
могли бути здатними змусити надприродних
істот допомогти позбавитися від таких бід, як
президент-тиран та його поплічники, як сепа-
ратисти та окупанти.
Отже, антропологія протесту включає й та-
кий аспект, як використання мови ворожнечі,
котра має два виміри: 1) реальний соціальний
та 2) сакральний, зумовлений актуалізацією
віри в надприродне, зокрема, у вищій суд та
вищу справедливість. Найголовніше те, що
мовні битви 2014 року отримали яскраве полі-
тичне забарвлення, ставши для громадськості
ненасильницьким актом спротиву злу, формою
протесту проти режиму та ворогів Батьківщи-
ни, одним із засобів самоідентифікації, тобто
означення належності до політичної нації, що
виникла на наших очах.
http://www.etnolog.org.ua
31
З історії та теорії науки
6. Леви‑Строс К. Структурная антропология /
Клод Леви-Строс. – М. : Главная редакция восточ-
ной литературы, 1983. – 512 с.
7. Малиновский Б. Магия, наука и религия /
Бронислав Малиновский. – М. : Рефл-бук ; К. :
Ваклер, 1998. – 288 с.
8. Потебня А. А. Из записок по теории словес-
ности // Потебня А. А. Теоретическая поэтика /
А. А. Потебня ; сост., вступ. ст., коммент. А. Б. Му-
ратова. – М. : Высш. шк., 1990. – С. 132–313.
9. Толстой Н. И. Язык и культура // Тол‑
стой Н. И. Язык и народная культура. Очерки
по славянской мифологии и этнолингвистике /
Н. И. Толстой. – М. : Индрик, 1995. – С. 15–26.
10. Тэрнер В. Символ и ритуал / Виктор
Тэрнер. – М. : Наука, 1983. – 277 с.
11. Успенский Б. А. Религиозно-мифологичес-
кий аспект русской экспрессивной фразеологии /
Б. А. Успенский // Структура текста–81. Тезисы
симпозиума. – М. : Ин-т славяноведения и балка-
нистики АН СССР, 1981. – С. 49–53.
12. Цикушева И. В. Феномен языковой игры
как объект лингвистического исследования /
И. В. Цикушева // Известия Российского гос. пед.
университета им. А. И. Герцена. – 2009. – № 90. –
С. 169–171.
13. Dewaele J.‑M. The emotional force of
swearwords and taboo words in the speech of
multilinguals / J.-M. Dewaele // Journal of multilingual
and multicultural development. – 2004. – Vol. 25. –
Iss. 2–3. – P. 204–222.
14. Stephens R. Swearing as a response to pain:
Effect of daily swearing frequency / R. Stephens,
C. Umland // Journal of pain. – 2011. – N 12. –
P. 1274–1281.
http://www.etnolog.org.ua
|