Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні
У статті досліджено особливості ідентичності молодих сільських мігрантів у містах; виділено чотири найпоширеніші типи ідентичності мігрантів – міська, сільська, подвійна та ситуативна; проаналізовано уявлення мігрантів і корінних мешканців міст щодо того, хто може вважати себе городянином....
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201699 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні / Т. Полек (Момот) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201699 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016992025-01-29T10:42:26Z Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні Полек (Момот), Т. Трибуна молодого дослідника У статті досліджено особливості ідентичності молодих сільських мігрантів у містах; виділено чотири найпоширеніші типи ідентичності мігрантів – міська, сільська, подвійна та ситуативна; проаналізовано уявлення мігрантів і корінних мешканців міст щодо того, хто може вважати себе городянином. В статье исследуются особенности идентичности молодых сельских мигрантов в городах; выделяются четыре наиболее распространенных типа идентичности мигрантов – городская, сельская, двойная и ситуативная; анализируются представления мигрантов и коренных горожан о том, кто может считать себя горожанином. The article deals with the characteristics of young rural migrants’ identity. The author distinguishes the four most widespread types of migrant identity – urban, rural, dual, and situational. The notion of migrants and native citizens who have the right to be considered a town dweller is analyzed in the paper as well. 2015 Article Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні / Т. Полек (Момот) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201699 316.334.55/.56(477)“199/201” uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника |
| spellingShingle |
Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Полек (Момот), Т. Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті досліджено особливості ідентичності молодих сільських мігрантів у містах; виділено чотири найпоширеніші типи ідентичності мігрантів – міська, сільська, подвійна та ситуативна; проаналізовано уявлення мігрантів і корінних мешканців міст щодо того, хто може вважати себе городянином. |
| format |
Article |
| author |
Полек (Момот), Т. |
| author_facet |
Полек (Момот), Т. |
| author_sort |
Полек (Момот), Т. |
| title |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні |
| title_short |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні |
| title_full |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні |
| title_fullStr |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні |
| title_full_unstemmed |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні |
| title_sort |
особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській україні |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Трибуна молодого дослідника |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201699 |
| citation_txt |
Особливості ідентичності сільських мігрантів у пострадянській Україні / Т. Полек (Момот) // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 70-75. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT polekmomott osoblivostíídentičnostísílʹsʹkihmígrantívupostradânsʹkíjukraíní |
| first_indexed |
2025-07-17T09:02:08Z |
| last_indexed |
2025-07-17T09:02:08Z |
| _version_ |
1837884170616963072 |
| fulltext |
70
ОСОбливОСті ідентичнОСті
СільСькиХ мігрантів
у пОСтрадянСькій україні
Тіна Полек (Момот)
УДК 316.334.55/.56(477)“199/201”
У статті досліджено особливості ідентичності молодих сільських мігрантів у містах; виділено чотири найпоши-
реніші типи ідентичності мігрантів – міська, сільська, подвійна та ситуативна; проаналізовано уявлення мігрантів і
корінних мешканців міст щодо того, хто може вважати себе городянином.
Ключові слова: ідентичність, подвійна ідентичність, ситуативна ідентичність, городянин.
В статье исследуются особенности идентичности молодых сельских мигрантов в городах; выделяются четыре
наиболее распространенных типа идентичности мигрантов – городская, сельская, двойная и ситуативная; анализи-
руются представления мигрантов и коренных горожан о том, кто может считать себя горожанином.
Ключевые слова: идентичность, двойная идентичность, ситуативная идентичность, горожанин.
The article deals with the characteristics of young rural migrants’ identity. The author distinguishes four most widespread
types of migrant identity – urban, rural, dual, and situational. The notion of migrants and native citizens about who has the
right to be considered a town dweller is analyzed in the paper as well.
Keywords: identity, dual identity, situational identity, citizen.
Зростаючі темпи міграції до міст спричи-
няють масштабні зміни в міському середовищі.
У таких умовах дослідження ідентичності сіль-
ської молоді в містах є необхідним для розумін-
ня подальшого розвитку міської культури.
Вивчення локальної (територіальної) та со-
ціальної ідентичності займає значний пласт
сучасних українських соціогуманітарних до-
сліджень. Серед праць, присвячених цьому
питанню, варто виділити колективну моногра-
фію «Українське студентство у пошуках іден-
тичності», у якій проаналізовано динаміку со-
ціальної ідентичності та її особливості в різних
поколінь студентства часів незалежності [5].
Дослідження містить важливу емпіричну ін-
формацію, зокрема, щодо ідентичності колиш-
ніх селян, адже мігранти із села складають
значну частину студентської молоді. Аналі-
зу окремих аспектів міської ідентичності й
взаємо дії міської та сільської культур присвя-
чені праці І. Турова [4], Д. Алісова [1], А. Му-
сієздова [2], Т. Соломонової [3].
Джерельну базу дослідження становлять
власні польові матеріали автора (15 інтерв’ю
з молодими мігрантами із села) та результати
анкетування, проведеного серед приїжджих
до Києва та Вінниці (загалом 651 анкета).
Метою цієї статті є визначення ідентич-
ності молодих сільських мігрантів у містах та
аналіз уявлень про городянина серед мігрантів
і корінних мешканців.
Наукова новизна дослідження полягає в
аналізі ідентичності саме сільських молодих
мігрантів у містах, що раніше спеціально не
вивчалося. Крім того, до наукового обігу вве-
дено оригінальний джерельний матеріал –
дані анкетування та інтерв’ю щодо ідентичнос-
ті мігрантів.
Важливим елементом розуміння акуль-
тураційних процесів у місті є визначення
ідентичності сільської молоді в містах. Під
ідентичністю ми розумітимемо результат ото-
тожнення індивіда з очікуваннями й нормами
соціального середовища, у якому він пере-
буває. Отримані нами емпіричні матеріали
дозволяють виділити чотири характерні для
молодих мігрантів типи ідентичності: сільська,
міська, подвійна та ситуативна.
Так, за даними нашого анкетування, «се-
лянами» вважає себе 10,1 % опитаних у Він-
http://www.etnolog.org.ua
71
Трибуна молодого дослідника
ниці і 14,7 % – у Києві, «більше селянами,
ніж городянами» – 16,6 % у Вінниці і 22,0 %
у Києві, «городянами» – 33,2 % у Вінниці
і 20,5 % у Києві, «більше городянами, ніж
селянами» – 29,6 % у Вінниці і 30,9 % у
Києві (див. іл. 1). Результати опитування
демонструють значні труднощі при визна-
ченні мігрантами власної ідентичності, адже
більшість опитаних обрали проміжні варі-
анти («більше селянин, ніж городянин» та
«більше городянин, ніж селянин»), а не чіткі
відповіді («селянин», «городянин»). Варто
також зауважити суттєво більшу кількість
тих, хто назвав себе городянином, у Вінни-
ці, адже ідентифікувати себе з меншим міс-
том психо логічно значно легше, ніж із мега-
полісом, особ ливо якщо він одночасно має
статус столиці.
Наявність значної кількості респондентів,
які обрали проміжні варіанти ідентичності,
дозволяє стверджувати, що мігранти мають
ознаки подвійної ідентичності, тобто одно-
часного самоусвідомлення себе і городяни-
ном, і селянином. Це засвідчують результати
інтерв’ю: «Я на сьогоднішній день особисто
відчуваю, шо я от зараз, скільки вже про
йшло, 20 років, шо я, я можу бути і тим,
і тим. Тобто, якшо я спілкуюся з міськими
людьми, я можу спілкуватися на їхні теми,
я можу бути такою, як вони. А якшо я при
їжджаю в село... Але мене вистачає тільки
на пару годин» (ЖНВ); «Скоріше всього і ні
тим на 100 %, і ні тим на 100 %. Це десь
якийсь проміжний такий, проміжне від
чуття, це якийсь завислий стан» (ГГМ).
Отримавши навики міського життя та пла-
нуючи залишитися в місті, молоді люди пев-
ною мірою втрачають відчуття причетності
до сільських проблем, однак через наявність
сільського досвіду вихідці із села все-таки не
наважуються називати себе городянами.
Крім подвійної ідентичності, у мігрантів із
села нерідко можна спостерігати наявність си-
туативної ідентичності, яка залежить від ви-
годи того чи іншого статусу в певний момент,
що добре ілюструють відповіді респондентів:
«Тут я з села, а там я з міста» (БВЮ);
«[Ким ти себе називала, коли приїхала? Жи-
телькою Черкас, яка переїхала в Київ?] ну
да, я ґаваріла, што я із ґорада Чєркасси,
я нє ґаваріла, што я із сєла. [А чому?] ну
нє знаю, какта вот, ну, нє маґу сказать,
што ґарадскіє пакручє, проста какта па
друґому нємножка атнасілісь, патаму я ґа
варіла, што я чєркасская. [А не було такого,
шоб друзі, які лишилися вдома, тебе сприйма-
Іл. 1. «Ким Ви себе вважаєте?»
Вінниця
Київ
сел
ян
ин
ом
гор
од
ян
ин
ом
біл
ьш
е
гор
од
ян
ин
ом
біл
ьш
е
сел
ян
ин
ом інш
е
40,0
30,0
20,0
10,0
0,0
http://www.etnolog.org.ua
72
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
ли як “гарадскую”?] ну да, вот бивала, уже
ґдета нє сразу, нє на пєрвих курсах, а уже
послє трєтєва курса, чєтвьортава, ані
уже васпрінімают, тіпа: “Ана там в Кіє
вє, шота крутоє”. І питалісь сразу, как я
прієжаю, прійті в ґості і: “ну рассказивай”.
І я далжна била, как звєзда, ім штота рас
сказивать. Пріхаділі проста паслушать,
как будта я с космаса вєрнулась» (СВВ).
Таким чином, можна помітити, що мігрант
обирає ту ідентичність, яка здатна забезпечи-
ти йому високий соціальний статус у конкрет-
ній ситуації. Поширеним є ухиляння мігрантів
із села від прямої відповіді на питання, звід-
ки вони родом. Часто молоді люди називають
лише область, звідки вони приїхали, або най-
ближчий районний центр, що засвідчує низь-
кий статус селянина й високий – городянина в
їхньому сприйнятті.
Головним мотивом зарахування себе до
селян для мігрантів стає «вірність корінню»,
«своїй землі», локальний патріотизм: «ну,
тіпа, я свого коріння абсолютно не цураюсь
і ідентичності вінницької сільської. <...>
ну так, я себе вважаю вихідцем з села,
який, можливо, тимчасово живе в місті,
а можливо, не тимчасово» (КВГ); «Я та
кож вважаю себе селянином. Я всігда буду
гордитися тим, шо я з села, завжди» (ГОВ).
Слід зазначити, що у випадках, коли мігран-
ти зараховують себе до городян, вони неодмін-
но пояснюють, чому саме мають на це право.
«[Ким Ви себе вважаєте?] Городянкою. Ясно,
шо я відчуваю корені, родина із села, але сіль
ською людиною я себе не відчувала...» (БІМ).
У ході опитування ми зіткнулися з тим, що і
мігранти, і корінні жителі міста не мають єди-
ного погляду щодо того, кого можна вважати
городянином. За даними анкетування, 45,7 %
приїжджих до Вінниці й 45,6 % приїжджих до
Києва назвали городянами тих, хто народив-
ся в місті. Водночас майже така сама кількість
опитаних – 44,1 % та 39,3 % відповідно – за-
значили, що городяни – ті, хто прожив у місті
понад 10 років. Менше 10 % назвали городя-
нами тих, чиї батьки народилися в місті (див.
іл. 2). На нашу думку, чимало опитаних сту-
дентів, відповідаючи на це запитання, підсві-
домо приміряли на себе роль городянина, тому
близько половини респондентів назвали саме
певний термін проживання в місті як головний
критерій набуття міської ідентичності.
Іл. 2. «Хто, на Вашу думку, може вважати себе городянином?»
Вінниця
Київ
той, хто
народився
в місті
той, чиї
батьки
народилися
в місті
той, хто
прожив у
місті понад
10 років
інше
50,0
40,0
30,0
20,0
10,0
0,0
http://www.etnolog.org.ua
73
Трибуна молодого дослідника
Дані інтерв’ю демонструють ще більші
розбіжності в баченні мігрантами ознак горо-
дянина:
1. Той, хто народився в місті: «Той, хто
дійсно народився в місті і період дитин
ства, підлітковий період провів так само в
місті» (ГГМ).
2. Той, хто є представником третього поко-
ління, яке проживає в місті: «Городянин – це
той, в якого хоча б три покоління – це місь
кі люди, однозначно, три і не менше, тоді
людина міська. А якшо вона народилась в
місті, а її батьки з села, – відбиток буде
відчуватися» (ЖНВ).
3. Той, хто прожив у місті певний час: «Ше
такий момент, от людина, скільки вона
проживає в місті» (БІМ).
4. Той, хто володіє нерухомістю в місті:
«Я себе буду щитати городянином тоді,
коли в мене там буде квартира, коли я там
буду жити своє подальше життя, да, тоді
я себе можу щитати городянином, а не так
шо я там повчився, от я приїхав, я город
ский. Це неправильно» (ГАЮ).
5. Той, у кого в місті є сім’я, діти, друзі:
«Людина буде вважати себе городянином
тоді, коли вона вийшла з села, але її діти
народилися в місті, тоді вона буде вважа
ти себе саме городянином» (ГОВ); «Коли
ти будеш проживати постійно в місті,
коли в тебе будуть друзі, більшість буде
друзів з міста, і коли в тебе там буде ро
бота в місті, коли дружину найдеш в місті,
ти вже будеш повністю прив’язаний до міс
та, тоді вже можеш вважати себе городя
нином» (ГМЮ).
6. Той, хто надає перевагу міському дозвіл-
лю й саморозвитку: «нужна пасматрєть, на
што у нєво уходіт врємя внє работи. Єслі
он также, как в сєлє, ідьот на лавачку і
сємачкі лускаєт, то я би нє сказала, што
он стал ґарадскім житєлєм. А єслі он за
ботітса а внєшнєм відє, начінаєт там
какієта журналикнігі пакупать, чітать,
кудата в тєатр хадіть, может бить,
проста прайтісь па уліце, пайті в парк. То
єсть ета уже другой від дєятєльнасті, ка
торий в сєлє би уже назвалі балдапінанієм,
патаму шта в сєлє нужна работать, ти нє
можеш проста тратіть врємя на ґуляніє.
нужна, єслі ти атдихаєш, то ти максімум
пад тєлік ілі на лавачку, а так ти должен
работать, пака у тєбя єсть сіли» (СВВ).
Для порівняння ми залучили в досліджен-
ня матеріали інтерв’ю, проведених із корінними
мешканцями міст. Їхні відповіді певною мірою
повторювали бачення мігрантів, адже так само
пов’язували належність до міста з народженням.
Утім, значна частина опитаних убачала статус
городянина в залученні до міської культури,
доз вілля, відповідальності за місто. Також ко-
рінні мешканці міст вводили досить абстрактні
поняття «відчуття міста», «відчуття духу міста»
тощо, чого не траплялося у відповідях мігран-
тів. Отже, корінні міські жителі визначили такі
умови, щоб уважатися «городянином»:
1. Право народження: «[А Ви себе вважає-
те киянкою?] Так, бо я народилася в Києві,
у мене немає іншої малої батьківщини,
крім Києва» (ККА).
2. Право третього покоління: «Городя
нин – це людина, яка в третьому поколінні
проживає в місті» (БЮС).
3. Протиставлення сільського й міського
способу життя: «Я вважаю себе городянкою,
поперше, я дуже далека від землі, в мене ні
коли не було ні дачі, ні села, в яке я могла
би їздити. Я не уявляю, як це працювати,
поратися і так далі» (ЛЮВ).
4. Зацікавлення культурою (навіть, якщо
просторово людина проживає в селі): «Справа
в тому, що мені здається, що деякі жителі
села, це як виняток, вони уже мають ознаки
цього городянства. <...> Людина абсолют
но націлена на саморозвиток, цікавиться
музикою, літературою і так далі. не має
значення, де він живе» (ЛЮВ).
5. Відчуття духу міста: «Щоб бути сто
відсотковим городянином, треба народи
тись, але це не означає, що не можна стати
там містянином чи городянином. Просто
буває таке, шо люди от кудись приїжджа
http://www.etnolog.org.ua
74
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
ють: “Це моє місто, я відчуваю його дух,
я сюди добре вписуюсь”» (ККА).
6. Відчуття міста: «Той, хто усвідомлює
себе частиною міста» (МІА).
7. Уявлення про городянина тотожні з уяв-
леннями про інтелігенцію або аристократію:
«Я себе ловлю на думці, шо у мене в голові
сидить такий західноєвропейський образ,
я асоціюю образ містянина або з вихідцем
з Західної України (я маю на увазі, скажімо,
зі Львова). Я можу собі уявити, скажімо,
такий образ пані чи пана: це газета, похід
в театр, філіжанка кави, якісь розмови, які
стосуються, я не знаю, політики, якихось
соціальних сфер життя і так далі» (ЛЮВ).
8. Небайдужість до свого міста: «Повно
цінним городянином, мені здається, ще та
кий критерій треба назвати, що ти дійсно
вболіваєш за це місто, ти небайдужий до
того, що відбувається, ти соціально ак
тивний. <...> Тобі небайдуже, що з тво
їм будинком відбувається, з будинком,
мікро районом, тобто на все місто це по
ширюється. Ти це органічно сприймаєш, як
своє» (ККА).
9. Головний критерій для городянина –
само усвідомлення: «Как он рєшит, так і бу
дєт» (БАВ).
Водночас як у відповідях корінних горо-
дян, так і у відповідях мігрантів трапляється
акцент на індивідуальних характеристиках
людини, на її здатності до акультурації в
міському середовищі: «Є такі, які прожива
ють в місті, і з них це село ніколи не вихо
дить. ну, просто відчутно, людина, вона
живе тими проблемами» (БІМ); «Це зале
жить не від часу, залежить від самої лю
дини. <...> Я багато бачив випадків, коли,
там, десять років живе в місті, ну, селюк,
видно по ньому, шо він селюк» (ЛАМ);
«Хочеш, да, виглядати “гарадскім”, але не
дуже виходить, ти імітуєш це» (ККА).
Таким чином, можливість стати городяни-
ном залежить від індивідуальної здатності до
асиміляції, а не просто від виконання пере-
ліку обов’язкових умов.
Утім, чимало опитаних у Вінниці зауважи-
ли, що це місто не має яскраво вираженої влас-
ної міської культури, а тому недоцільно аналі-
зувати атрибути городянина на його прикладі:
«Вінниця – поганий приклад городянства,
один із найбільш невдалих, я не знаю, коли
з’явиться якась надбудова у вигляді адек
ватної міської культури. В нас тільки десь
останній рік нормальна кількість музичних
заходів у місті» (ЛЮВ); «Якшо подивити
ся на нашу Вінницю, то до класичного міс
та не можна віднести це місто, тобто це
містечко, містечковий тип, це не те місто,
не мегаполіс, не Київ, не Дніпропетровськ,
не Харків. Тут важко однозначно сказати.
Практично це всі вихідці з села в якомусь
поколінні – в першому, другому, третьо
му» (БІМ).
На нашу думку, репрезентація подібного
типу міста в дослідженні необхідна як ілю-
страція типової для України території фрон-
тиру між сільською й міською культурою, що
характерна для більшості провінційних міст.
Саме на цих особливостях вінницької міської
культури наголошує Т. Соломонова. За умов,
коли одне покоління сільських мігрантів у міс-
тах швидко змінювало інше, міська культура
не встигала їх асимілювати, що спричинило
видозміну самої міської культури [3, с. 382].
Ми так само вважаємо, що, незалежно від
того, якими є особливості культури конкрет-
ного міста, і наскільки вона зазнала рураліза-
ції, усе одно це міська культура.
Що стосується визначення городянина, то,
на нашу думку, воно неможливе без застосу-
вання бінарної опозиції село / місто. Відтак
головним критерієм того, щоб уважати себе
городянином, є відсутність альтернативних
варіантів ідентичності (сільської, ситуативної,
подвійної). Це у свою чергу можливо лише
за умови відсутності регулярних контактів із
сільською культурою, а отже, коли батьки,
дідусі, бабусі та інші родичі городянина так
само не мають подібних контактів. Мігрант,
який уважає себе носієм міської ідентичнос-
ті, завжди буде пояснювати, чому він має на
http://www.etnolog.org.ua
75
Трибуна молодого дослідника
це право, натомість городянин сприймає свою
міську ідентичність як даність, що не вимагає
тлумачень, адже ніким іншим він уявити себе
не може.
Таким чином, серед мігрантів із села, які
проживають у місті, спостерігається чотири
типи ідентичності: міська, сільська, ситуатив-
на та подвійна. Результати проведеного опи-
тування дають змогу стверджувати, що най-
більше для приїжджих характерні подвійна й
ситуативна ідентичності. Утім, і серед мігран-
тів, і серед городян відсутнє чітке розуміння
атрибутів міського жителя. Найбільша кіль-
кість опитаних уважають городянином того,
хто народився в місті, однак, на нашу думку,
головною ознакою є відсутність інших варі-
антів ідентичності й регулярних контактів із
сільською місцевістю.
1. Алисов Д. А. Урбанизация и культура /
Д. А. Алисов // Городская культура Сибири: исто-
рия и современность. – Омск, 1997. – С. 3–15.
2. Мусиездов А. А. Социологическая концеп-
ция городской идентичности : монография /
А. А. Мусиездов. – Х. : ХНУ имени В. Н. Карази-
на, 2013. – 372 с.
3. Соломонова Т. Р. Деякі спостереження
за міською культурою Вінниці ХХ – початку
ХХІ ст. / Т. Р. Соломонова // Минуле і сьогоден-
ня. – Вінниця, 2007. – С. 379–385.
4. Туров И. С. Городской образ жизни: теоре-
тический аспект / И. С. Туров // Социологические
исследования. – 1995. – № 1. – С. 131–134.
5. Українське студентство у пошуках іден-
тичності : монографія / за ред. В. Л. Арбєніної,
Л. Г. Сокурянської. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразі-
на, 2012. – 520 с.
БАВ – Баліцький Андрій Володимирович,
1987 р. н. Записала Т. Полек у січні 2015 р.
у м. Вінниці.
БВЮ – Боярський Віталій Юрійович, 1989 р. н.,
родом із с. Капустяне Глушетського р-ну
Хмельницької обл. Записала Т. Момот 2013 р.
у м. Вінниці.
БІМ – 1978 р. н., родом із м. Калинівки Калинів-
ського р-ну Вінницької обл. Записала Т. Мо-
мот 2011 р. у м. Вінниці.
БЮС – 1985 р. н. Записала Т. Момот 2013 р.
у м. Києві.
ГАЮ – Гірний Андрій Юрійович, 1991 р. н., ро-
дом із с. Михайлівці Красилівського р-ну
Хмельницької обл. Записала Т. Момот у серп-
ні 2011 р. у с. Михайлівці Красилівського р-ну
Хмельницької обл.
ГГМ – 1980 р. н., родом із с. Мітлинці Гайсинсько-
го р-ну Вінницької обл. Записала Т. Момот
2011 р. у м. Вінниці.
ГМЮ – Гірний Микола Юрійович, 1989 р. н.,
родом із с. Михайлівці Красилівського р-ну
Хмельницької обл. Записала Т. Момот у серп-
ні 2011 р. у с. Михайлівці Красилівського р-ну
Хмельницької обл.
ГОВ – Гаврилюк Олександр Володимирович,
1992 р. н., родом із с. Михайлівці Красилівсько-
го р-ну Хмельницької обл. Записала Т. Момот
у серпні 2011 р. у с. Михайлівці Красилівсько-
го р-ну Хмельницької обл.
ЖНВ – 1975 р. н., родом із с. Одая Тульчинсько-
го р-ну Вінницької обл. Записала Т. Момот
2011 р. у м. Вінниці.
КВГ – 1988 р. н., родом із с. Северинівка Тростя-
нецького р-ну Вінницької обл. Записала Т. Мо-
мот у вересні 2011 р. у м. Києві.
ККА – Кобченко Катерина Аркадіївна, 1975 р. н.
Записала Т. Полек у грудні 2014 р. у м. Києві.
ЛАМ – Лещук Андрій Миколайович, 1986 р. н.,
родом із с. Плисків Погребищенського р-ну
Вінницької обл. Записала Т. Момот у липні
2011 р. у м. Вінниці.
ЛЮВ – Лазаренко Юлія Валеріївна, 1988 р. н. За-
писала Т. Полек у січні 2015 р. у м. Вінниці.
МІА – Мастюк Ірина Анатоліївна, 1989 р. н. За-
писала Т. Момот у липні 2011 р. у м. Вінниці.
СВВ – Сагун Віолетта Василівна, 1988 р. н., родом
із с. Червона Слобода Черкаського р-ну Чер-
каської обл. Записала Т. Полек у січні 2015 р.
у м. Києві.
Список інформантів
http://www.etnolog.org.ua
|