Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь)
У статті запропоновано авторську інтерпретацію семантики четверга в контексті слов’янської міфології. Семантичні властивості цього дня тижня розгортаються в межах семантичного смислового ланцюжка: чіт / парний / чоловічий / позитивний / початок / відтворення / очищення. Ключовими, з погляду семант...
Gespeichert in:
| Datum: | 2015 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Schriftenreihe: | Народна творчість та етнологія |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201772 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 28-34. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201772 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2017722025-01-31T10:48:05Z Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) Темченко, А. З історії та теорії науки У статті запропоновано авторську інтерпретацію семантики четверга в контексті слов’янської міфології. Семантичні властивості цього дня тижня розгортаються в межах семантичного смислового ланцюжка: чіт / парний / чоловічий / позитивний / початок / відтворення / очищення. Ключовими, з погляду семантики, є четверги весняно-літнього періоду, пов’язані з ідеєю очищення та відтворення людини й сил природи. В статье предлагается авторская интерпретация семантики четверга в контексте славянской мифологии. Семантические качества этого дня недели развиваются в пределах семантической смысловой цепочки: чет / парный / мужской / положительный / начало / возрождение / очищение. Ключевыми, с точки зрения семантики, являются четверги весенне-летнего периода, соотносимые с идеей очищения и возрождения человека и сил природы. The article offers the author’s interpretation of the semantics of Thursday (the fourth day of the week) in the context of Slavic mythology. The semantic characteristics of this day of the week unfold within the semantic chain: even / pair / male / positive / beginning / reproduction / depuration. The spring-and-summer period’s Thursdays relating to the idea of Man’s and Nature’s purification and reproduction are the key ones in terms of semantics. 2015 Article Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 28-34. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201772 “329.4”:398.3(=16) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Темченко, А. Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) Народна творчість та етнологія |
| description |
У статті запропоновано авторську інтерпретацію семантики четверга в контексті слов’янської міфології. Семантичні властивості цього дня тижня розгортаються в межах семантичного смислового ланцюжка: чіт / парний / чоловічий / позитивний / початок / відтворення / очищення. Ключовими, з погляду семантики, є четверги весняно-літнього періоду, пов’язані з ідеєю очищення та відтворення людини й сил природи. |
| format |
Article |
| author |
Темченко, А. |
| author_facet |
Темченко, А. |
| author_sort |
Темченко, А. |
| title |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| title_short |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| title_full |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| title_fullStr |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| title_full_unstemmed |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| title_sort |
семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201772 |
| citation_txt |
Семантика днів тижня: четвер у міфологічних уявленнях слов’ян (за матеріалами замовлянь) / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 28-34. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT temčenkoa semantikadnívtižnâčetverumífologíčnihuâvlennâhslovânzamateríalamizamovlânʹ |
| first_indexed |
2025-07-17T09:12:29Z |
| last_indexed |
2025-07-17T09:12:29Z |
| _version_ |
1837884821637955584 |
| fulltext |
28
сеМантика днів тижня:
четвер у Міфологічних уявленнях слов’ян
(за матеріалами замовлянь)
Андрій Темченко
УДК “329.4”:398.3(=16)
У статті запропоновано авторську інтерпретацію семантики четверга в контексті слов’янської міфології. Семан-
тичні властивості цього дня тижня розгортаються в межах семантичного смислового ланцюжка: чіт / парний /
чоловічий / позитивний / початок / відтворення / очищення. Ключовими, з погляду семантики, є четверги весняно-
літнього періоду, пов’язані з ідеєю очищення та відтворення людини й сил природи.
Ключові слова: семантика, четвер, слов’яни, міфологія.
В статье предлагается авторская интерпретация семантики четверга в контексте славянской мифологии. Се-
мантические качества этого дня недели развиваются в пределах семантической смысловой цепочки: чет / парный /
мужской / положительный / начало / возрождение / очищение. Ключевыми, с точки зрения семантики, являются
четверги весенне-летнего периода, соотносимые с идеей очищения и возрождения человека и сил природы.
Ключевые слова: семантика, четверг, славяне, мифология.
The article offers the author’s interpretation of the semantics of Thursday (the fourth day of week) in the context of the
Slavic mythology. The semantic characteristics of this day of week unfold within the semantic chain: even / pair / male /
positive / beginning / reproduction / depuration. The spring-and-summer period’s Thursdays relating to the idea of Man’s
and Nature’s purification and reproduction are the key ones in terms of semantics.
Keywords: semantics, Thursday, Slavs, mythology.
Дослідження останніх років свідчать про
зацікавленість українських учених питання-
ми історії й семантики днів тижня [1; 3; 4; 9;
16; 17; 19]. Водночас відомості щодо міфології
окремих днів, зокрема четверга, є фрагментар-
ними. О. Кирилюк, С. Швидкий, О. Чебанюк
обмежуються лише констатацією вірувань та
уявлень, що пов’язані з четвертим днем тижня,
як-от: визначення обрядових дозволів і забо-
рон, «статева» належність, значення в кален-
дарних обрядах. В інших працях семантику
кожного з днів тижня розглянуто в загально-
му часовому контексті. Метою пропонованої
статті є спроба інтерпретації фактичних науко-
вих даних, які стосуються семантики четверга,
у контексті міфологічних уявлень слов’ян.
Назва «четвер» споріднена з поняттями
«чіт» / «чверть». Чіт – результат часової реа-
лізації та структуризації динамічного / не-
стійкого нечіта / «лишки», пов’язується із чет-
вертою частиною чотиритижневого місячного
циклу. У цьому разі наявними є рудименти
четверичної організації часу на кшталт чотири-
мірного горизонтального простору 1. У міфо-
логії українців часова чверть зіставляється з
місячними фазами, які чергуються через те,
що святий Юрій піднімає / опускає небесну
«заслінку» [18, с. 18–19]. Четверичність тут
розуміється як принцип виміру часу, оскіль-
ки назва дня зі значенням трійки трапляється
як виняток (пор. з давньоруською назвою се-
реди – «третийник»).
Четвер, на противагу «жіночій» середі,
утілює чоловічий принцип, тому вважаєть-
ся сприятливим для господарських і сімейних
справ, має найменшу кількість заборон. Це
зумовлено тим, що четвер сприймається як на-
слідок розв’язання часової невизначеності на
користь позитивного, тому споріднюється з
поняттям першого. У цьому аспекті частково
дублюється семантика неділі, що відбилося в
календарних обрядах. Наприклад, межови-
ми точками сорокаденного перебування Ісуса
Христа після воскресіння з мертвих є неділя
(день Воскресіння) і четвер (день Вознесіння).
Незважаючи на те що четвер є останнім, він
http://www.etnolog.org.ua
29
З історії та теорії науки
не сприймається як завершальний, оскільки в
цей день відбулося воскресіння в Царстві Не-
бесному. Аналогічним чином розуміються по-
минки на сороковий день.
У дохристиянські часи цей день присвячу-
вався богу-Громовику (у тому числі Георгію-
Юрію). У деяких романських мовах його на-
зва походить від імені Тора або Донара:
нім. Donnerstag, швед. Thorslag, англ. Thursday.
Цікавою в цьому аспекті є етимологія фразео-
логізму «після дощику в четвер», семанти-
ка якого зіставляється з культом Громовика
й обрядами викликання дощу / достатку [2,
с. 338], тому в західній традиції останній чет-
вер на Масляному тижні називали Жирним.
Згодом первісне значення втратилося й набуло
іншого вигляду: укр. «Щоб <...> Перун за-
бив» → «Щоб <...> чорт взяв» / нім. «Donner
und Doria» → «Щоб <...> кольки вкололи»
[18, с. 98]. У цьому разі «кольки» можуть
позначати не лише хвороби, але й «громові
стрілки», якими святий Ілля «виколює» не-
чисту силу [14, с. 561]. Із традицією вшанову-
вати день Громовика пов’язаний також обряд
відсилання грозової хмари, що відбуваєть-
ся на Дев’ятник (четвер на дев’ятому тижні
після Великодня) або на Десятуху (десятий
тиждень після Великодня), оскільки позначає
також остаточне дозрівання злаків і початок
жнив, коли дощ є шкідливим [7, № 721].
У цьому аспекті західні Донер / Тор зістав-
ляються зі слов’янським Перуном, день якого,
на думку Б. Рибакова, припадає на 20 липня
й дублюється святом Іллі Пророка. Учений
уважає, що в цей день молилися про припи-
нення дощів та приносили людські жертви:
«І вернувся [Володимир] до Києва, і приносив
жертву кумирам із людьми своїми. І сказали
старці і боя ри: “Метнемо жереб на хлопця і
дівчину, і на кого він упаде, – того заріжемо
богам”. А був варяг один [Тури], – двір його
був [там], де є нині церква святої Богороди-
ці [Десятинна], що її звів Володимир, –
і варяг той прийшов був із Греків і потай дер
жався віри християнської. І був у нього син
[Іван], гарний з лиця і душею, і на сього упав
жереб по зависті диявола, бо не терпів [його]
диявол, який має владу над усіма; сей був йому
наче терен у серці, і прагнув погубити [його]
окаянний, і підбурив людей. І сказали, прий-
шовши, послані до нього, [варяга]: “Упав же-
реб на сина твойого, бо зволили боги його собі.
Тож учинимо жертву богам”. І сказав варяг:
“Не боги вони суть, а дерево. Сьогодні є, а
зав тра вже згнило. Не їдять бо вони, ні п’ють,
ні говорять, а зроблені вони руками з дерева,
сокирою і ножем. А бог один єсть, [той], що
йому служать греки і поклоняються, бо сотво-
рив він небо, і землю, і людину, і зорі, і сонце,
і місяць, і дав життя на землі. А сі боги що
зробили? Вони самі зроблені є. Не дам сина
свойого бісам” (пор. з “Donner und Doria”,
ім’я Donner означає “біс / чорт”). Вони тоді,
пішовши, повідали [се] людям. А ті, взявши
оружжя, пішли на нього і рознесли двір довко-
ла нього. Він же стояв на сінях із сином своїм,
вони сказали йому: “Дай сина свойого, ми од-
дамо його богам”. А він відповів: “Якщо вони
боги є, то нехай пошлють одного [з-між] себе
бога і візьмуть сина мойого. А ви чому прино-
сите їм жертви?” І зняли вони крик, і підруба-
ли сіни під ними, а тоді повбивали їх. І не знає
ж ніхто, де їх положили, бо люди були тоді не-
вігласами і поганами» [5, с. 49–50]. Цікавими
є декілька фрагментів літопису. Жереб випав
також на дівчину, про яку в літопису згадуєть-
ся лише принагідно. Увага літописця прикута
до виняткової події, коли варяг Тур відмо-
вився принести в жертву свого сина. Ім’я ва-
ряга, який потай прийняв християнство, було
тотемним, тому він міг належати до жрецької
верстви культу Громовика, що був поширений
у скандинавських народів. На півночі Росії
(території, що межує з варягами) на день Свя-
того Іллі забивали бика / тура, вигодованого
«усім миром» [12, с. 418].
Відмова жерця від здійснення обрядової
відправи, можливо, стала причиною обурен-
ня киян, тому ця подія потрапила до літопису.
Ритуальне вбивство колишнього жерця і його
сина, яких церква канонізувала як Феодір та
Іван, було здійснено поблизу язичницького ка-
http://www.etnolog.org.ua
30
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015
пища, де згодом збудували Десятинну церк-
ву, назва якої пов’язана з неділею-десятухою,
коли відбувались обряди заклинання грому.
У зв’язку із цим трагічну загибель Бориса та-
кож міг спровокувати обряд: «А по молитві
уснув Борис і дав душу в руці Господу богу
іюля 24-го дня», оскільки день убивства зі-
ставляється з початком жнив на Київщині
(див. орнаментований посуд із с. Ромашки Ро-
китнянського р-ну Київської обл.) [11, с. 182].
Найпотужнішим з погляду обряду вва-
жався день відтворення – четвер на Страс-
ному тижні (Великий, Святий): 1) «Сьогод-
ни Святий четверг, прошу я тєбє, дай помочи
от сєбє»; 2) «Чисти четвер, чисти четвер,
Ўеликонная п’ятница, ўсі сўятиє празднички
рокоўиє придіте, приступіте, од Ганзі ляк од-
німіте, тіло на місце остановіте, да воскреснєт
Бог» [7, № 146, 190]. У католиків – Зелений
четвер (Dies viridium). Відповідні аналогії
трапляються в східних слов’ян: «У Чистий
чецьвєр ішла Божа Маці, на Сіянскую гору
траву жаці, жала, і ужинала, і качівала с (ім’я)
раба Божа(г)о дзєцінство зганяла» [7, № 65].
Остання назва пояснюється звичаєм кушту-
вати в цей день свіжу зелень, що асоціюється
з тотемними віруваннями (той, хто покаявся,
знову відроджується, тобто стає «свіжим /
зеленим») [8, с. 475]. Описи очищення засо-
бом обрядового вмивання зафіксовано в за-
мовляннях: «Ходили до річкі в Чистий четвер
і, як шухля [лихоманка. – А. Т.] нападає на
кого, та три рази ўчкоче ў воду, обмахнеца,
та і вилєтає – бо холодна вода» [7, № 562].
Семантикою очищення наділені деякі обрядо-
ві дії, зокрема прядіння «четвергової нитки»,
яку виготовляли до сходу сонця, сидячи на по-
розі й обертаючи веретено проти годинникової
стрілки. Її застосовували як засіб від «гризі»,
«підвію», фізичних ушкоджень: «Ў полі
жнєш – рука трашчиць – нітку завяжеш:
“Христаў лянок, пускай тє балєзні на нітацці
атаўляюцца, штаби (ім’я) ніхто ня урочиў”» [7,
№ 226]. Наявною є семантика «абсолютного
початку»: четвер / схід сонця / поріг. Обер-
тання проти годинникової стрілки – табуйова-
на дія, оскільки виткану нитку застосовували
для знищення хвороби (роз’єднання), що несу-
місне з її справжньою природою – з’єднувати.
Сприйняття «чоловічого» четверга 2 як уті-
лення ідеї запліднення пояснює обрядове за-
стосування парних предметів у «присушках»:
«У Чистий четвер піти до чужої криниці, ки-
нуть у неї парну копійку і казать: “Кринице-
чарівнице, <...> я тобі даю гроші, хліб, солі,
а ти мені дай щастя, здоров’я, любові”. Скільки
набереться за раз витягти, помитися нею і ви-
лить туди, де ніхто не ходить» 3. Тому в цей
день заборонялися дії із семантикою завер-
шення, зокрема збирати овочі / заготовляти
м’ясо, «бо в них заведуться черви». Відповідне
трактування семантики четверга (мається на
увазі як «дня запліднення / зростання») ство-
рює конфліктну ситуацію, коли за вимогою
церкви необхідно було утримуватися від спо-
живання скоромної їжі / статевих стосунків.
У зв’язку із цим болгари остерігалися четверга
на першому тижні Великого посту. Серби на-
зивали його Тодоровим і вірили, що в цей день
з’являється головний демон-тодорець 4. Від-
повідне значення зафіксовано в назві четверга
на Масляному тижні, який південні слов’яни
називали Кривим. Асоціація з кривизною по-
яснює заборону «нічого не садити, бо виросте
криве», яка може бути вторинною, оскільки
порівнюється з кривим танцем, що його ви-
конували навесні, він символізував повернен-
ня сонця / ріст молодих пагонів. Сприйняття
четверга на Масляному тижні як сприятливого
для зростання підтверджується тим, що «усі
вибиті зуби» під час «широкого розгулу» вва-
жалися «на добру подію».
Відповідні асоціації слугують поясненням,
чому четвер на Великодньому тижні зіставля-
ють з ідеєю воскресіння й називають Навським
великоднем, тобто Поминальним. У цьому
аспекті стають зрозумілими табу на господар-
ські / польові роботи, коли забороняло ся втру-
чатися «на територію пращурів», тобто копати
землю, рубати / палити дерево тощо. Нато-
мість дозволялося прибирати / «очищати» мо-
гили. Крім цього, на кладовище несли свячені
http://www.etnolog.org.ua
31
З історії та теорії науки
крашанки й хліб (символ воскресіння / відро-
дження). Українці вірили, що «очищені» й «на-
годовані» мерці приходять уночі до церкви на
всеношну, яку править покійний священик.
У Росії та прикордонних територіях Біло-
русі й України в четвер на сьомому тижні після
Великодня (Семик) побутував звичай поми-
нати «заложних» покійників (самовбивць, не-
хрещених дітей, мертвонароджених, померлих
передчасно). На думку Д. Зеленіна, цей зви-
чай став продовженням колективних поховань
«заложних» в убогих домах (обрядове піклу-
вання про «нічиїх» мерців).
Семантику Навського великодня дублює
четвер на Троїцькому тижні, що його на По-
ліссі називали Навська трійця чи Русалчи
на паска. Його називали також Сухим днем,
тому в цей день намагалися не полоти, інакше
все посаджене могло висохнути. Натомість ви-
носили сушити одяг.
Значення ключових четвергів у календар-
ному циклі репрезентовано в таблиці 1.
Період Четвер Семантика
Масляна Кривий
(південні слов’яни)
Жирний / jeudi gras
(західні слов’яни)
Набуває семантичної дуальності, яка про-
являється в забороні садити, що може бути
пізнішим нашаруванням. Таке припущення
підтверджуєть ся західноєвропейською на-
звою жирний, яка може бути первинною. На
це опосередковано вказує етимологія слова:
праслов. žirъ, а також похідні укр. жир, болг.
жир – «жир, сало, шлунок», словен. žȋr –
«шлунок, їжа», аналогічні значення властиві
іншим слов’янським мовам.
Великий піст Перший четвер на
першому тижні
Тодоровий: начебто переймає семантику
чорної середи. «Вимоги» християнського по-
сту й «дозволи» язичницького четверга є не-
сумісними.
Останній четвер на
останньому тижні
Страсний / Чистий / Великий / Зелений –
ідея остаточного очищення. Констатує по-
чаток чотириденного часового циклу: Чистий
четвер / Страсна п’ятниця / Страсна субота /
Воскресіння Господнє.
Великдень –
Трійця
Поминальні
дні
1 тиждень / 5 день Навський великдень –
поминання покійників.
6 тиждень / 40 день
7 тиждень / 47 день Семик – поминки
по «заложних» покійниках.
8 тиждень / 54 день Русалчина паска / Навська трійця. Звідси –
Сухий день / Кривий четвер.
Жнива 9 тиждень / 61 день Дев’ятник, заклинання грозової хмари.
10 тиждень / 68 день Десятуха, заклинання грозової хмари.
Таблиця 1
Ідея воскресіння.Вознесіння.
http://www.etnolog.org.ua
32
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015
Зважаючи на вищезазначене, ключова
ознака семантики четверга полягає в його ак-
тивності як часового проміжку, коли відкрива-
ється межа, що розділяє «цей» світ із «тим».
У зв’язку із цим заборонялися роботи в пере-
хідний період від зими до літа (холоду / тепла,
темряви / світла), пов’язані з різанням, рубан-
ням, колінням, копанням, тобто втручанням у
сферу природного. З погляду міфу відповідна
експансія може порушити цей зв’язок, зашко-
дивши в подальшому природному розвитку.
Звідси походження обрядових заборон і табу-
йованих назв на зразок Кривий, Сухий, Тодо
ровий. У цьому аспекті пояснюється семанти-
ка заклинання грозової хмари на Дев’ятник /
Десятуху, коли це втручання «дозується»
обрядом. Поряд із цим обмеження продук-
тивної діяльності – неоднорідне. Приклада-
ми опозиційних відношень є Тодоровий чет
вер, коли тодорці спричиняли захворювання
за недотримання харчового табу (семантика
зменшення), і чистий, або Зелений, четвер,
коли відбувалося очищення від захворювань
шляхом умивання (новою / весняною) во-
дою чи споживання свіжої зелені (семантика
збільшення). Ще один приклад бінарності –
зіставлення Навського великодня (помина-
ли «своїх» покійників / пращурів) і Семика
(поминали «заложних» мерців). Аналогічним
чином порівнюються Вознесіння в значенні
«відродження» (пор. з прикметами: «Коли на
Вознесіння гарна погода – до урожаю»; «Воз-
несіння з дощем – Ілля з громом» [6, с. 108])
і Русалчина паска, яку ще називали Сухим
днем, де сухість / твердість сприймалась як
ознака потойбічного («Їхав чоловік по каменю
орати каменними сохами, каменними волами,
і наорав каменю, і насіяв роженьки. Як ро-
женькі не зойти, так із того сустава крові не
пойти» [10, с. 35]).
Таким чином, бінарні відношення, що фор-
муються всередині єдиного часово-комуніка-
тивного простору, – властиві семантиці чет-
верга. Дні тижня до та після четверга (середа
і п’ятниця) не членуються на смислові проти-
ставлення, тому є схожими в плані семантики
(мається на увазі заборона на вживання ско-
ромної їжі / статевих відносин). Порівняймо
з приказками: «Середа та п’ятниця – четвер-
гу не укажчиці»; «Не сунься середа поперед
четверга, бо ще і п’ятниця буде»; «Скривився
як середа на п’ятницю» (четвер делікатно не
згадується) [15, с. 89, 247]. Виникає вра-
ження, що часова троїна – середа / четвер /
п’ятниця – становить окремий обрядовий
цикл, який прикладається до потрійної ча-
сової парадигми міфу: початок / середина /
завершення; учора / сьогодні / завтра [7,
№ 356–357].
Отже, четвер зіставляється з поняттям
чверті / чіта, що й формує міфологію цього
дня. Четвер певним чином споріднюється з по-
няттям першого, оскільки з нього починаєть ся
завершальна частина тижня. Водночас він від-
різняється від неділі, оскільки поняття першо-
го тут дублюється по чоловічій лінії, тоді як у
неділю – по жіночій. У зв’язку із цим четвер
уважали сприятливим днем для господарських
робіт, що їх виконували чоловіки. Відповідна
символіка четвертого дня зафіксована в його
назві як дня Громовика.
На відміну від вівторка, середи й суботи,
неділя, понеділок, четвер і п’ятниця мають
головний день, що припадає раз на рік. Го-
ловною неділею є Великдень, головним по-
неділком – поминальний день, головною
п’ятницею – Страсна п’ятниця. Міфологія
головного четверга генетично пов’язується з
дохристиянським святом Перуна в останній
декаді липня, коли приносили людські жерт-
ви, а також із Чистим четвергом як днем очи-
щення й відтворення. Водночас християнська
(сучасна) символіка четверга та причетність
до нього Громовика перебувають у спільному
семантичному полі, що охоплює коло значень,
пов’язаних із дощем, ростом і очищенням, тому
в цей день лікували хвороби або здійснювали
профілактичні дії.
Незважаючи на позитивне забарвлення
четверга й наявність сакрального покровите-
ля, у нього, як у середи та п’ятниці, є свій міфо-
логічний охоронець – демон-тодорець, який
http://www.etnolog.org.ua
33
З історії та теорії науки
карає тих, хто не дотримується встановлених
правил. Подібні демони-наглядачі охороняють
лише середу / четвер / п’ятницю, що склада-
ють часову троїну.
Наближеність четверга до семантики пер
шого слугує поясненням, чому четвер міг бути
поминальним днем, дублюючи, таким чином,
семантику першої / воскресної неділі.
1 І чверть – молодик / новак: не починали сіяти
льон, мазати хату, загодовувати худобу, квасити
борщ, сприятливий час для любовних замовлянь.
Люди, народжені на молодик, зберігають усе жит-
тя свіжість і молодість. Перелік заборон зістав-
ляється з обрядовими рекомендаціями щодо по-
неділка. ІІ чверть – підповня. ІІІ чверть – повня:
цілющі властивості. ІV чверть – старик / остання
кватира. Перерва – період відсутності місяця: на-
роджені в цей час будуть недовго жити в парі.
2 У південних слов’ян важливими були наступ-
ні шість (іноді вісім) четвергів, коли заборонялися
жіночі роботи, пов’язані з прасуванням, миттям,
шиттям, в’язанням, що запобігало грому і граду.
3 Записав А. Темченко в с. Капустине Шполян-
ського р-ну Черкаської обл.
4 Тодорці – персонажі сербської міфології,
яких уявляють кіньми, вершниками чи істотами
з кінськими тілами й людськими головами. То-
дорці з’являються з потойбічного світу в першу
суботу Великого посту (за церковним календарем
день Святого Феодора – Тодора Тірона) й карають
винних за недотримання заборон у харчуванні.
Ватажком тодорців є Великий Тодор – вершник у
білому плащі, білий кінь якого припадає на одну
ногу. У Південній Моравії цей день називали
Кінська паска; у Південно-Східній Сербії свято-
го Феодора вважали покровителем вершників.
Тодорці мають силу вночі до перших півнів,
вони б’ють людей копитами своїх коней, відбит-
ки яких залишаються на тілі, від чого виникають
захворювання. Щоб одужати, хворий має вийти в
Тодорову суботу наступного року на те місце, де
його ударив тодорець, після чого відразу або по-
мирає, або одужує. Тодорці можуть занапастити
дитину, мати якої порушила заборону готувати
їжу в Тодорову суботу. Особливо небезпечними
тодорці є поблизу водяних млинів [13].
1. Кирилюк О. Семантика днів тижня: тра-
диційні смисли та авторська інтерпретація (на
пісенному матеріалі) // Література. Фольклор.
Проб леми поетики : зб. наук. пр. – Київ : Київ-
ський університет, 2012. – Вип. 36. – С. 412–418.
2. Кисіль І. Трансформація давньослов’янської
міфології у сучасних слов’янських мовах // Мате-
ріали до української етнології : [зб. наук. пр.]. –
Київ : Інститут мистецтвознавства, фолькло-
ристики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН
України, 1995. – Вип. 1 (4). – С. 338–340.
3. Ковальков О. Л. Сприйняття часу в україн-
ській традиційній культурі (ХІХ – початок
ХХ століття) [Текст] : автореф. дис. ... канд. іст.
наук : 07.00.05 / Ковальков Олександр Леоні-
дович ; НАН України, Ін-т мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильсько-
го. – Київ, 2008. – 20 с.
4. Костенко Л. Часова регламентація оран-
ки та cівби рослин на Лівобережному Поліссі //
Україно знавство. – Київ, 2008. – № 4. – С. 257–260.
5. Літопис Руський. За Іпатіївським списком /
[пер. з давньоруської Л. Махновець ; відп. ред.
О. В. Мишанич]. – Київ : Дніпро, 1990. – 591 с.
6. Матвєєва Н., Голобородько А. Святі і свя-
та України. Календар церковних свят і народних
традицій : словник-довідник. – Київ : Український
центр духовної культури, 1995. – 240 с.
7. Полесские заговоры (в записях 1970–
1990-х гг.) / [сост., подгот. текстов и коммент.
Т. А. Агапкиной, Е. Е. Левкиевской, А. Л. Топор-
кова]. – Москва : Индрик, 2003. – 752 с.
8. Потебня А. А. Слово и миф. – Москва : Прав-
да, 1989. – 624 с.
9. Редьква М. І. Семантика назв днів тижня в
українських народних чарівних казках (у записах
ХІХ ст.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rusnauka.com/ONG/Philologia/10_red_
kva%20marija.doc.htm.
10. Рецепти народної медицини, замовляння
від хвороби (записані Я. П. Новицьким, П. С. Єфи-
менком, В. П. Милорадовичем) // Українські чари /
[упоряд. О. М. Таланчук]. – Київ : Либідь, 1992. –
С. 32–95.
11. Рыбаков Б. А. Язычество древней Руси. –
Москва : Наука, 1988. – 784 с.
12. Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. –
Москва : Наука, 1994. – 608 с.
13. Славянская мифология. Энциклопе-
дический словарь / под ред. В. Я. Петрухина,
Т. А. Агапкиной, Л. Н. Виноградовой, С. М. Тол-
стой. – Москва : Эллис Лак, 1995. – 416 с.
http://www.etnolog.org.ua
34
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015
14. Толстой Н. И. Громовая стрела // Славянские
древности : этнолингвистический словарь : в 5 т. /
[под ред. Н. И. Толстого]. – Москва : Международные
отношения, 1995. – Т. 1. – С. 561–563.
15. Українські приказки, прислів’я і таке інше.
Збірники О. В. Марковича та інших. Уклав М. Но-
мис / [упоряд., прим. та вступ. ст. М. М. Пазяка]. –
Київ : Либідь, 1993. – 766 с.
16. Хомік О. Є. Семантика міфологічного часу в
українських оберегових замовляннях [Електрон-
ний ресурс]. – Режим доступу : http://vuzlib.com.
ua/articles/book/13532-Semantika_m%D1%96folog
%D1%96chnogo_cha/1.html.
17. Чебанюк О. Український народний ка-
лендар: міфопоетична символіка, семантика й
прагматика днів тижня // Література. Фольк-
лор. Проблеми поетики : зб. наук. пр. – Київ :
Київський університет, 2011. – Вип. 35. –
С. 593–597.
18. Чубинський П. П. Мудрість віків. Україн-
ське народознавство у творчій спадщині Павла
Чубинського : у 2 т. – Київ : Мистецтво, 1995. –
Т. 1. – 224 с. : іл.; Т. 2. – 224 с. : іл.
19. Швыдкый С. Н. Семантика дней недели
в системе верований и представлений населе-
ния Слободской Украины ХІХ – начала ХХ ст. //
Научные ведомости Белгородского государствен-
ного университета. – 2014. – Вып. 8 (179). – Т. 30. –
С. 89–94. – (Серия «История. Полито логия.
Экономика. Информатика»).
http://www.etnolog.org.ua
|