Людина та її доля в народних казках Українських Карпат

Concept of fate is researched in the article providing the examples of the Ukrainian Carpathians folk tales. This concept is one of the most important in the universal vision of the world for people. Binary oppositions (such as fate/cruel fate, luck/bad luck, fortune/misfortune etc.) are typical for...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Мушкетик, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Дослідження з історії науки та культури
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20185
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 4-10. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20185
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201852011-05-23T12:02:51Z Людина та її доля в народних казках Українських Карпат Мушкетик, Л. Дослідження з історії науки та культури Concept of fate is researched in the article providing the examples of the Ukrainian Carpathians folk tales. This concept is one of the most important in the universal vision of the world for people. Binary oppositions (such as fate/cruel fate, luck/bad luck, fortune/misfortune etc.) are typical for structure of folk tales, which is based on dichotomy of the good and the evil. They are visualized in the instructive plots and proverbs. The following conclusion is made. Folk tale creates philosophical viewpoint system of person and his fate with expressive deductive and pragmatic guidelines. These points of view have much in common with other anthropocentric, philosophical, religious and mystical versions. 2007 Article Людина та її доля в народних казках Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 4-10. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20185 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження з історії науки та культури Дослідження з історії науки та культури
spellingShingle	Дослідження з історії науки та культури Дослідження з історії науки та культури Мушкетик, Л. Людина та її доля в народних казках Українських Карпат Народна творчість та етнографія
description	Concept of fate is researched in the article providing the examples of the Ukrainian Carpathians folk tales. This concept is one of the most important in the universal vision of the world for people. Binary oppositions (such as fate/cruel fate, luck/bad luck, fortune/misfortune etc.) are typical for structure of folk tales, which is based on dichotomy of the good and the evil. They are visualized in the instructive plots and proverbs. The following conclusion is made. Folk tale creates philosophical viewpoint system of person and his fate with expressive deductive and pragmatic guidelines. These points of view have much in common with other anthropocentric, philosophical, religious and mystical versions.
format	Article
author	Мушкетик, Л.
author_facet	Мушкетик, Л.
author_sort	Мушкетик, Л.
title	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат
title_short	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат
title_full	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат
title_fullStr	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат
title_full_unstemmed	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат
title_sort	людина та її доля в народних казках українських карпат
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Дослідження з історії науки та культури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20185
citation_txt	Людина та її доля в народних казках Українських Карпат / Л. Мушкетик // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 4-10. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT mušketikl lûdinataíídolâvnarodnihkazkahukraínsʹkihkarpat
first_indexed	2025-07-02T20:52:27Z
last_indexed	2025-07-02T20:52:27Z
_version_	1836569904362291200
fulltext	4444 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 Леся МУШКЕТИК ËÞÄÈÍÀ ÒÀ ¯¯ ÄÎËß Â ÍÀÐ ÎÄÍÈÕ ÊÀÇÊÀÕ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÕ ÊÀÐÏÀÒ Людина здавна задумувалася над такими ключовими поняттями свого існування, як до� ля, щастя, смерть, власне життя тощо. Значне місце вони посідають й у фольклорі, зокрема в народних казках, які акумулюють багатий життєвий досвід народу, узагальнений у по� вчальних сюжетах та сентенціях�пареміях. Концепт долі є одним із основних в універ� сальній картині світу людини. Поняття карти� ни світу належить до фундаментальних по� нять, що виражають специфіку людини та її буття, її взаємостосунки зі світом, найважли� віші умови її існування у світі. Картина світу формує тип ставлення людини до світу, приро� ди, інших людей, до самої себе як до члена цього світу, регулює норми поведінки людини, визначає її ставлення до життєвого простору. Її порівнюють з “концептуальним каркасом, що включає як невербальні, так і вербалізова� ні концептуальні моделі. Світ у свідомості “проціджується” через сітку цих моделей і від� повідним чином трансформується, категоризу� ється, інтерпретується” 1. До неї вписано й когнітивні установки того чи іншого народу, філософські уявлення, етичні й естетичні нор� ми, релігійні вірування. Модель світу в кожній культурі складаєть� ся з набору універсальних понять – часу, простору, зміни, причини, долі, числа, відно� шення частин до цілого та ін. Щодо художнього тексту, то репрезентова� на в ньому картина світу відображає сукуп� ність знань автора про зображуваний фрагмент дійсності. У створенні авторської картини світу виявляється такий принцип – автор, перебува� ючи в центрі якихось подій, показує все зі сво� го погляду, висловлюючи розуміння цих подій. І це передусім концептуальна картина світу, до якої додається мовна (використання певних мовних форм і конструкцій для зображення певних явищ): “Концептуальний простір текс� ту інтегрує значимі в тексті поняття, що слу� жать реалізації авторських цілей і задуму: культурні концепти (добро, зло, істина, любов і краса), ідеологічні концепти (справедливість, патріотизм, перемога), антропоцентричні кон� цепти, концепти�натурфакти, концепти�арте� факти (штучно створені об’єкти), концепти� архетипи (его, світло, темрява)” 2. Основи картини світу концептуалізують мо� делюючі опозиції. Під бінарним світоглядом за� галом розуміють певну систему поглядів на світ і людину, “філософію життя”, згідно з якою ін� дивід�істота формувалася під впливом тих бі� нарних зв’язків, які склалися в суспільстві. Принцип бінарного протиставлення, обов’язко� вий як системоутворювальний початок світу, стає автономним і самозначущим у колективно� му несвідомому, фоном, що інтуїтивно відчува� ється і пронизує всі рівні буття людини. У дзенських містиків існує коан – вони просять учнів медитувати на звуці оплеска од� нієї руки. Це абсурд, такого звука не існує. Адже для цього потрібні дві руки – вони є ок� ремими, однак, по суті, створюють один оплеск, і тому, об’єднані у своїх зусиллях, не суперечать, а доповнюють одна одну. Ця ме� дитація дається для усвідомлення того, що в житті людина не може знайти жодного при� кладу, який би не ілюструвався оплеском од� нієї долоні. Весь світ є “оплеском двох до� лонь”: чоловік і жінка, день і ніч, життя і смерть, любов і ненависть. Отже, буття людини нерозривно пов’язане з оцінюванням, з поділом на хороше й погане: “Поняття цінності, таким чином, виконує координуючу (між людиною і світом об’єктів), стимулюючу (спрямовуючу діяльність), ди� дактичну і регулятивну (прескриптивну) функцію в механізмах життя” 3. Для народної казки характерний оцінний, бінарний підхід до характеристики людини та її світогляду, адже вона побудована та чіткому протиставленні добра та зла. Казка репрезен� тує ідеалізовану модель світу, ділить усе на по� гане й хороше. Подальша дистрибуція опози� цій відбувається за тією ж схемою. Хороше – значить відповідає ідеалізованій моделі макро� чи мікросвіту, усвідомлюваного як мета буття людини й, відповідно, її діяльності. Погане означає невідповідність цій моделі чи одному з її параметрів. 5555 ДДДД оооо сссс лллл іііі дддд жжжж ееее нннн нннн яяяя зззз іііі сссс тттт оооо рррр іііі їїїї нннн аааа уууу кккк ииии тттт аааа кккк уууу лллл ьььь тттт уууу рррр ииии У зв’язку з цим у народній казці ми виріз� няємо опозицію доля/недоля та її похідні – щастя/біда, везіння/невдача та ін. На думку дослідників, дана дихотомія є однією з осново� положних, абстрактних, найбільш узагальню� ючих у наївній картині світу людини. Простежимо концепт долі, що реалізується в згаданій аксіологічній опозиції та містить шерег інших дихотомій і онтологічних сутнос� тей, на матеріалі народних казок Українських Карпат. Казки регіону репрезентують багату оповідальну традицію України, водночас вони складають окремий масив, оскільки мають свою специфіку, пов’язану з етнічними, гео� графічними та іншими особливостями краю, його історичним розвитком, інтеграцією іноет� нічних традицій тощо. Подаючи, крім україн� ських, окремі приклади з угорської оповідаль� ної традиції, яка широко побутувала на Закар� патті й мала вплив на казки всього регіону, під� креслимо загальнолюдський характер уявлень народу про людину та її долю. Власне слово доля – судьба дослідники ви� водять від слова суд: “У давньоруській мові першим значенням слова “судьба” було суд, а вже потім воно позначало темну сліпу силу, яка керувала плином людського життя” 4. У півден� них слов’ян існують вірування про Суджениць, Парок тощо, які з’являються на третій день після народження дитини і пророкують її долю. Так, наречений чи наречена у фольклорі є су� дженими, тобто присуджуються, признача� ються наперед одне одному; у казках героя за� клинають одружитися з конкретною дівчиною, вказують на неї, як на суджену, вона йому мо� же наснитися чи привидітися. Слово доля, участь/частина означає, що людина отримує свою долю, свою частину від вищих сил, які нею наділяють, тобто ділять її: “Дія поділу цілого на частини, передусім по� діл хліба (і загалом їжі), набирає в народній традиції гранично ритуалізованого характеру і багаторазово відтворюється в найрізноманіт� ніших ситуаціях і контекстах обрядової й по� всякденної поведінки. Настійливе повторення цього архетипного акту поділу загального бла� га й наділення його частиною кожного, безу� мовно, має магічну мету підтвердження, під� тримання та підкріплення того початкового розподілу благ, який відбувається в момент появи на світ кожної людини” 5. Доля буває загальнолюдською та індивіду� альною: “Це план, за яким проживає життя кожна, всяка, будь�яка людина; у цьому сен� сі план універсальний. Та кожна, всяка, будь� яка людина водночас і єдина у своєму роді, неповторна, індивідуальна. Це відобража� ється і на її долі: загальний для всіх, обов’яз� ковий шлях кожна людина проходить по�своє� му. Отже, її життєвий шлях від самого почат� ку будується за двома полярними параметра� ми: однозначність і варіативність, які відпові� дають основній опозиції Моделі Світу – ви� значеність/невизначеність. Людина вико� нує загальнолюдську долю і водночас ту, яка виділена спеціально для неї, свою частину із цілого. Однак вона не просто топче свою сте� жину на цій спільній дорозі: обидва шляхи то сплітаються, зливаються один з одним, то да� ють найбільш несподівані девіації” 6. Загальнолюдська доля отримує філософ� ське трактування в народній прозі. У казці на мотив створення світу “Як Бог ділив літа” по� дано основні етапи людського життя. У дещо гумористичному плані зображено, як Бог наді� ляє людину і тварин певними роками життя. Так, людині як своєму найкращому створінню Бог дає рівно тридцять – як виявляється зго� дом – щасливих літ. Проте чоловікові цього замало, він хоче торгуватися з Богом, однак той різко відмовляє йому. Тож, чоловік купує роки спершу у вола, потім у собаки та мавпи, які не хочуть жити довше, оскільки невдоволе� ні своїм життям, і таким чином виторговує со� бі дев’яносто років. З того часу чоловік добре живе лише перші тридцять: “А чоловік? Трид� цять літ – здоровий, молодий, красний, ду� жий! Не має великої жури й не ходить по лі� карях. Після них приходять волячі, куплені. Тут чоловік мусить тягти, як віл. Бо немало ля� гає на його голову жури – родина, діти, заро� біток! Так тягнеться до п’ятдесяти. Після п’ят� десяти до нього приходять собачі літа: чоловік уже немолодий, і сили нема. Діти мають його за сторожу коло хати. І так він тягне до сімде� сяти. Після сімдесяти приходять до чоловіка літа мавпячі: бавиться з онуками, розум у нього слабкий�слабкий. І так до дев’яноста. А тут уже нема і літ. Отак то Бог посміяв� ся з чоловіка” 7. У казці відтворено швидкоплинність життя людини, її життєвий цикл від дитинства, 6666 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 молодості, зрілих років до старості й кінця життя. Кращі роки людини – це молодість, людина живе безтурботно, безжурно, в на� ступний період її обсідають турботи про сім’ю та інші проблеми, а вже потім приходить ста� рість, що супроводжується слабістю та хворо� бами. Це виявляється в опозиціях молодість/ старість, здоров’я/хвороба, сила/слабість. Цей життєвий шлях повторює кожна лю� дина, він призначений Богом і природою, цей цикл – народження, життя, смерть – прита� манний усім істотам на Землі. Людина, фак� тично, вже з часу свого народження поступо� во просувається до кінця життя, стає, так би мовити, на шлях смерті, й нікому не уникнути цієї участі. Однак людина, на відміну від тва� рин, є істотою соціальною, вона має сім’ю, її життя проходить у турботах і праці, аж поки вона стає слабкою та безсилою і має готувати� ся до смерті. Ці ж уявлення розкриваються в українській загадці “Вранці на чотирьох, вдень на двох, увечері на трьох” про періоди людського життя, у російській загадці “Не помню, не вижу, не знаю” (рождение, жизнь, смерть) та ін. Людина народжується, живе і вмирає несвідомо, її життя проходить як мить, у вічному кругообігу. Вона не замислюється, навіщо живе, як живе, який сенс її життя, а коли на старості вже може оцінити свою до� лю, то змінити її вже пізно та й неможливо че� рез брак сил тощо. Людина є іграшкою в ру� ках долі, Вищих сил. Та людина має також особисту долю, свій життєвий шлях. Загалом у казках зазначаєть� ся, що долю людина отримує при народженні, вона визначена наперед, її призначає, її дає Бог, тобто людина їй повністю підвладна і за� лежить від неї: “Було два брати. Один – ба� гач, другий – бідняк. Чому молодший був бід� ний – сам того не знає і ніхто йому не міг сказати” 8. “Що має мені Бог дати на морі, то дасть і на сухім морі, а що має дати те� пер, то дасть і відтак” 9. “Ой дурний чоло� віче, чи не знаєш того, що кожному чоловіку доля є судженою, та і ти на свою тут у мене потрапив” 10. “Та й панували, панували, поки їм пан Бог життя призначив” 11. Якщо людині щось судилося, то воно обов’язково збудеться, годі намагатися уник� нути своєї долі. Так, у казці “Про багача, що сховав гроші у вербу” йдеться про багатого ґазду, який ховав свої гроші у вербі. Страшна буря зруйнувала все його ґаздівство, позбави� ла родини, а верба попливла за водою. Багач пішов жебракувати й потрапив до чоловіка, який знайшов вербу з його грошима. Той здо� гадався, що це гроші колишнього багача і вирі� шив допомогти йому. Він залишив на мосту торбу з грошима, але жебрак не побачив її. Наступного разу він поклав гроші у велику хлібину, однак жебрак віддав хлібину каліці без ніг. Чоловік з жінкою зрозуміли, що “ото багатство не йому суджено” 12. Тобто зміни� ти долю неможливо. Звичайна людина не знає своєї долі (“але людина ніколи не знає, що її завтра чекає”). Як виправити долю, знають у чарівних казках лише чарівники та дуже мудрі люди, які дають поради герою та іншим персонажам. Так, спи� тати, як можна змінити свою тяжку долю, героєві доручають люди та інші істоти, яких він зустрічає на шляху до мудрого діда�всевіда. Той пояснює причини їхнього становища і спо� сіб його виправлення. До прикладу, ворогуючі гори з угорських казок, щоб припинити ворож� нечу, мають розплющити людину; дівчата, які не виходять заміж, – раніше вставати й вино� сити сміття тощо. Способи зміни свого стано� вища можуть бути різними в різних ситуаціях. Таким чином, у перебіг подій, прикладаючи зусиль, можна внести певну корекцію, що вже залежить від самої людини. Це пасивний і ак� тивний спосіб зміни своєї долі. Пасивний по� лягає в зміні думки про долю, й таким чином здобутті щастя. Яскравим прикладом є угор� ська казка “Сорочка щасливої людини” з цик� лу казок про мудрого і справедливого короля Матяша, прототипом якого був угорський ко� роль, який правив країною в ХV ст. Король Матяш, справедливий і людяний, захворів на дивну хворобу – його охопив ве� ликий сум, він не може радіти життю. Аби ви� лікуватися від цього, він за порадою знахарки йде шукати сорочку вдоволеної (щасливої) людини, яка поверне йому втрачене душевне здоров’я. Під час блукань та пошуків короля розкри� вається сутність людської натури, логіка люд� ського розуму – люди, навіть маючи всього вдосталь, залишаються невдоволеними; вони думають не про те гарне, що в них є, а про те, чого в них немає. Вони ніби шукають привід 7777 ДДДД оооо сссс лллл іііі дддд жжжж ееее нннн нннн яяяя зззз іііі сссс тттт оооо рррр іііі їїїї нннн аааа уууу кккк ииии тттт аааа кккк уууу лллл ьььь тттт уууу рррр ииии для нещастя й насолоджуються ним. Це влас� тиво всім людям, про що у казці свідчить те, що король зустрічається з людьми різного стану й ніде не знаходить вдоволених своїм станови� щем. Придворні скаржаться на малий заробі� ток, тяжке життя, великі податки тощо. Став� лення короля до цих скарг виявляється в іроніч� ному зауваженні – “не можуть достатньо красти”. Священику не вистачає грошей на но� вий дзвін, селянину – пшениці з врожаю, суд� дя просить побудувати нову дорогу тощо. Усі чогось хочуть, вимагають від короля. Вдоволеною в казці виявляється лише одна людина – бідний дроворуб, який тяжко працює, погано харчується, однак радіє життю. Король просить його показати сорочку, дроворуб розсті� бує свитку, а під нею нічого немає... Король вра� жений в саме серце – як може бути щасливою людина, яка не має навіть сорочки на тілі! У казці проводиться думка, що щастя не треба шукати, за ним не треба сумувати, про нього не треба розмірковувати, як це робить король, його треба лише розпізнати – воно знаходиться в самій людині, яка вміє насоло� джуватися життям і сприймати його таким, яким воно є. Бідний дроворуб вдячний Богові за все, що має, – за роботу, за хліб, за саме іс� нування. Те, що інший вважав би принижен� ням, – він вважає вдачею, везінням. І чогось більшого, кращого не бажає. Щастя в нас са� мих, треба вдовольнятися малим – ось вис� новок казки. Сорочка щасливої людини тут є символом щастя, яке полягає в накопиченні не матеріальних, а духовних благ, у мудрому ставленні до життя. Головне тут – прийнят� тя своєї долі, того, що судилося, оптимістич� ний погляд на світ. До активного способу належить уміння ге� роя не упустити сприятливий випадок, який йому часто підказують помічники. Пра� вильні рішення героя вберігають його від по� милок. Крім того, герой, який активно тво� рить добро, тим самим кує собі щасливу до� лю, – казка винагороджує його за це. Він діє сміливо, активно й не відступає перед труднощами, змінюючи свою долю. Спокутування гріхів, покаяння як пере� креслення власного порушення, певною мірою також є впливом на долю людини. Людина, яка повністю усвідомлює свій гріх, спокутує його гідною поведінкою й допомогою ближнім, проходить важкі випробування, у казці вияв� ляється достойною кращого життя. Доля як визначене наперед може виступа� ти у вигляді написаного тексту: “На ній – таб� лиця, а на таблиці написано: “Правою дорогою йдеш – головою заплатиш, середньою доро� гою підеш – голод знайдеш, лівою дорогою пі� деш – в розбійницький край попадеш” 13. До� рога тут слугує синонімом долі, так само, як і в наступному прикладі: ворони, які, як правило, є віщунами долі, покаравши заздрісного брата, пишуть на таблиці: “Хто лихою дорогою хо� дить, на такій і пропадає” 14. До чарівних ре� чей, які здобуває герой, належить “книжка – талмуд, де записано, що царівна може бути жоною того, хто вгадав її загадки” 15. Тут уже доля залежить від вибору персонажа. Написа� не пророцтво є відкритим текстом, очевидним знаком. Та таким же дороговказом виявляє себе доля під назвою зірки – народився під щасливою зіркою. Тут образ зірки асоціюєть� ся з небесною, вищою силою. Так само щасли� вою є людина, яка народилася в сорочці, про що вже йшлося вище. Доля конкретної людини має аксіологічний аспект – вона буває щаслива або нещаслива і концептуалізується в казках як доля й недоля, щастя й біда. Уже неодноразово згадувалося, що на по� чатку казки герой вирушає у світ шукати свою долю, щастя. Тут мовиться про долю як про життєвий шлях, дорогу, яку має пройти лю� дина, аби передусім набратися життєвої муд� рості, знань, чогось навчитися, подивитися, як живуть інші люди – “світ погледати, світом походити, долі�щастя пошукати”. Щастя, як і біда, у казках та переказах мо� же персоніфікуватися, бути живою істотою. Так, щастя з’являється у вигляді маленького хлопчика. У багатого ця дитина вправна й мет� ка, у бідного – лінива, лежить під кущем і че� кає, “як до рота впаде йому горіх”. В іншій казці у багатого брата щастя – дідо, а у бідно� го – щось маленьке, чорне, як ніч. Абстрактні образи щастя та біди тут можуть наділятися соціальними атрибутами свого господаря, яко� му не таланить у житті – “Як і сам брат, його щастя дуже бідне, а біда багата”. Щастя може бути й у вигляді птаха. Щастям у казках буває також везіння, та� лан, удача в житті, адже саме сприяння долі 8888 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 робить людину щасливою. Цікаво, що в угор� ській мові слово слов’янського походження “szerencse” (серенче) означає удачу, везіння, а слово “boldogsäg” (болдогшаг) – щастя. Пер� ше слово у значенні як везіння, так і щастя трапляється в українських казках Закарпаття в дещо зміненому вигляді –“шукати серенчу”, “йому випала серенча” тощо. Про це йдеться у казках “Розум і щастя”, “Про щастя та готові гроші”. У першій сперечаються Розум і Щас� тя, хто з них важливіший. Вони йдуть світом і випробовують це на людях. Першим починає діяти Розум, який допомагає бідному леґіню навчити говорити царську доньку. Герой чекає винагороди, яку обіцяв цісар. Але той не до� тримує слова й хоче стратити хлопця. У цей час у хлопцеву голову влазить Щастя. Хід по� дій змінюється. Цариця починає дорікати ці� сареві за його вчинок. Приводять хлопця, і він одружується з дочкою цісаря. Розум визнає перевагу Щастя, й зазначає, що їм треба жи� ти в злагоді. У другій казці сперечаються двоє подорожніх, що краще – щастя чи багатство: “Ліпше мати щастя, ніж готові гроші, – гово� рить один. – Коли є щастя, то не треба й ро� зуму. Дурнем будь, а щастя май – і люди но� ситимуть тебе на руках” 16. Інший не згоджу� ється з ним, і вони вирішують випробувати це на бідному рибалці, у якого “щастя – як на жабі волосся, і грошей – як риби у дірявому відрі”. Тричі дають гроші чоловікові, та вони в нього не тримаються – губляться. Однак чо� ловік не сумує – дармові гроші довго не збері� гаються. Потім чоловікові дарують щастя: “То був файний віночок з дуже дивних квітів. Бід� няк повісив його на стіні та й пішов на рибу. У хаті гейби засяяло сонечко. Стало весело� весело. Бідняк наловив повне відро риби. Прийшов, співаючи, додому. Не міг натішити� ся дітьми – вони здорові, аж рум’яні. Ніби хтось їх підмінив” 17. Згодом до чоловіка по� вернулися й подаровані гроші – так сприяло йому щастя. У казці звучить думка, що для щастя зама� ло лише здібностей людини, які їй, безпереч� но, допомагають у житті, однак життя є ціл� ком непередбачуваним і таємничим, воно не залежить від волі людини – ніхто не знає “звідки вилізе кролик”. Випадок грає величез� ну роль у житті людини. Премудрий Соломон колись так сказав про це : “Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багат� ство, ні ласка – не у знавців, – а від часу й на� годи залежні вони. Бо часу свого людина не знає, мов риби, виловлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, – так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спа� дає на них! ” 18. Власне про щасливий випадок, неймовір� ний талан йдеться в казках про удаваного ге� роя чи дурника. Не маючи великого розуму, він має добре серце й удачу, це допомагає йо� му в скрутних ситуаціях. За свою простоту, щиросердість та відкритість його завжди ви� нагороджує доля. Але якщо щастя шукають, його здобувають, то біда сама полює за люди� ною й приходить несподівано і негадано, хоча її й не кличуть – “впав у біду, як курка до сьорбанки”. Як бачимо з казок, біди та нещастя більше в житті людини, ніж талану. Біда з’являється у вигляді жінки, баби, що асоціюється з ніччю, темінню, смертю: “Чорна, як ніч, баба сто� їть. Біда”. Вона може переслідувати людей: “Баба ганялася, як Баба�Яга за людьми і хоті� ла їх з’їсти”. Горе, злидні, біда, недоля, неща� стя трапляються і в інших жанрах фольклору. Вони дуже активні – підстерігають людину, кидаються на неї, ганяються, переслідують, змінюють свій вигляд. Біда ходить по людях, хоча ніхто її не за� прошує, і приводить із собою злиднів. Ці уяв� лення узагальнено в прислів’ях та приказках (“Біда не спить”, “Біда ходить не по лісі, а по людях”, “Не йди за бідою, біда сама йде за то� бою”, “Біда дешева, бо всюди без дощу рос� те”), на які часто можемо натрапити в казках: “Біда, кажуть, не спить, бо хати не має. Вона ходить по людях. Ото зайшла і до Ки� рила, бідного чоловіка, що мав жінку і дітей. Кирило не просив її у гості – вона сама при� йшла й злидні з собою привела. Розсілася бі� да серед хати і сказала, аби той Кирило тяг� нув її за хвіст до гробової дошки. І він тяг� нув. Коли набридло, взяв торбу на плечі й по� дався у світ шукати гараздів” 19. Біду із злид� нями неможливо вигнати з хати, вона чіпля� ється за людину й не відпускає її. Людину охоплює відчай: “Біда так моцно засіла в хаті, що й макогоном не виженеш. Хоч сиди та й плач, а хоч стій і реви 20. Злидні обсідають 9999 ДДДД оооо сссс лллл іііі дддд жжжж ееее нннн нннн яяяя зззз іііі сссс тттт оооо рррр іііі їїїї нннн аааа уууу кккк ииии тттт аааа кккк уууу лллл ьььь тттт уууу рррр ииии людину, з нею трапляються різні нещастя: “Та й пішли злидні за багачем. І прийшли аж до хазяйства. І скоро все в хазяйстві пропало: то кінь здохне, то корова, то злодії щось украдуть. Так і зробився багач бідняком. За те, що хотів братові зло зробити” 21. Біда і щастя йдуть поруч. У житті людини вони чергуються, адже “нині ти пан, а завтра пропав”. Людське життя йде ніби смугами – то гарний період, то поганий, людина то смі� ється, то плаче: “Однак щастя ніколи довго не триває. Зажди трапляється щось, що за� смучує”. “Тяжкою є дорога до втіхи. Хочеш знати втіху, то мусиш перед тим поплака� ти. Коли щось робиш, май терпіння і думай про кінець” 22. Життя прожити – не поле перейти; на лю� дину чекають і радощі, й горе. У казці “Доля” чоловіку дають вибрати, коли він хоче жити краще – у молодості чи на старості. Розумію� чи, що має пережити і те, й інше, він вибирає краще життя на старості, адже в молодості “людина ще має здоров’я і здатна прогодувати себе”. Його вибір виявляється вірним. Дихотомія щастя/нещастя є характерною для людської свідомості: “Якщо є щастя, то відразу за ним десь буде присутнє й нещастя. Якщо є нещастя, то десь поблизу буде й щас� тя. Вони йдуть разом. За злим розумом йде щастя, але за щастям – нещастя, оскільки їх не можна розділити. Вони не два різні явища. Як ви можете бути щасливими, якщо не може� те бути нещасними? Якщо ви забули, що таке нещастя, ви забу� ли і що таке щастя. Якщо ви не знаєте, що та� ке хвороба, ви не здатні будете відчути своє здоров’я, хороше самопочуття. Це неможли� во. Для того, щоб бути пильним до свого здо� ров’я, треба іноді хворіти. Ви не зможете пи� сати білою крейдою на білому фоні. Вірніше, писати ви зможете, та ніхто не буде здатний це прочитати, навіть ви. Щоб писати білою крей� дою, потрібна чорна дошка. Чорна дошка слу� жить фоном. Біла крейда стає видимою. Та� ким є життя. Ваше щастя нагадує білу крейду, для цього потрібен чорний фон” 23. Доля пов’язана також з поганим або хоро� шим часом. Батько наставляє синів: “Ідіть со� бі в світ свого хліба шукати. Ви здорові, до� рослі, нічого вам не бракує – вирушайте в щасливий час у добру годину” 24. І якщо людина не знає своєї долі, того, що може з нею трапитися впродовж її життєвого шляху, то кінець цього шляху – смерть – ви� значений для кожної людини на Землі. Усі без винятку мають рано чи пізно вмерти. У казках показано вічний кругообіг життя – одні наро� джуються, інші вмирають. І хоча казки закінчу� ються переважно щасливим одруженням героя, про неминучість смерті йдеться у фінальних примовках: “Й жили щасливо до самої смерті”, “І досі живуть, якщо не повмирали”. Від смерті неможливо відкупитися чи відмо� литися. Шерег казок присвячено пригодам чо� ловіка, кумою якого була Смерть. І хоч як він намагався уникнути її – спершу просив, потім дурив, – але у призначений час Смерть забра� ла чоловіка з собою: “Куме, крути – не кру� ти, мусиш умерти” 25. У казці життя людей зображено у вигляді свічок, які загораються, го� рять і гаснуть так само, як і людське життя. Як мовиться в казках, час смерті кожної людини визначений, але ніхто не знає його на� перед. Ці вирази звучать у казках як час смер� ті, день смерті, година смерті. У казці “Чо� му людина не знає, коли прийде до неї смерть” розповідається, що раніше люди знали, коли кожен буде вмирати, і тому “стали недбали� ми”. Бог пішов подивитися, що діється на зем� лі й побачив, що дід робить пліт з лободи, а не з пруття. Через це Бог відмінив цей закон 26. Про те, що людині краще не знати своєї долі і не жалкувати за втраченим, йдеться у казці “Мамине серце”. Ця думка трапляється лише в казках досліджуваного регіону. Тут персоні� фікована Смерть, яка рано забрала дитину в матері, показує тій, як дитинча щасливо про� живає в раю. Аби зменшити материнське горе, вона розповідає, що якби дитина лишилася живою, то з неї виріс би розбійник. Тож неві� домо, що може виявитися кращим, а що гір� шим у житті, тому в усьому треба покладатися на волю Бога. Кожній людині знайомий страх смерті: “Страх смерті, протест проти його незрозумі� лої неминучості. Якщо, повернувшись до Мо� делі Світу, ми розглянемо, що, так би мовити, є основною ставкою в конфлікті людини з до� лею, то виявиться, що серед не особливо різ� номанітних варіантів (шлюб і народження ді� тей, багатство), основою є смерть, а все буду� ється відповідно з тим, чи вдається людині 1111 0000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 уникнути її або хоча б відтягнути, чи не вда� ється” 27. Страх смерті перемагає віра героя казки у правильність вибраного шляху, його благородну мету – служіння людям (“Одне життя, одна смерть, як Бог дасть, я спробую це зробити”, “Життя�смерть я віддаю у твої руки”). На матеріалі повчальних прикладів, життє� вих ситуацій, накопичуваного віками досвіду народна казка виробила глибоку філософську систему поглядів на людину та її долю, яка має виразне дидактичне, прагматичне спрямуван� ня. Ці погляди носять загальнолюдський ха� рактер і мають багато спільного з іншими ант� ропоцентричними філософськими, релігійними та містичними версіями. 1 Логический анализ языка. Культурные концеп� ты. – М., 1991. – С. 109. 2 Селиванова Е. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. – К., 2002. – С. 247. 3 Арутюнова Н. Язык и мир человека. – М., 1998. – С. 183. 4 Никитина С. О концептуальном анализе в народ� ной культуре // Логический анализ языка. Культурные концепты. – М., 1991. – С. 130. 5 Толстая С. Акциональный код символического языка культуры: движение в ритуале // Концепт движе� ния в языке и культуре. – М., 1996. – С. 145. 6 Цивьян Т. Человек и его судьба – приговор в мо� дели мира // Понятие судьбы в культурах разных наро� дов. – М., 1994. – С. 122. 7 Зачаровані казкою / Українські народні казки в за� писах П. Лінтура; упоряд. І. Сенька, В. Лінтура. – Ужгород, 1984. – С. 374–375. 8 Чарівне горнятко. Казки / Запис текстів С. Дала� вурака, М. Івасюка, В. Бандурака та С. Пушика. – Ужгород, 1971. – С. 234. 9 Кольберг О. Казки Покуття / Упоряд., підгот. тек� стів, вступ. ст., прим. та словник І. Хланти. – Ужгород, 2001. – С. 148. 10 Дерев’яне чудо // Народні казки / Вступ. cт., упо� ряд., прим. О. Дея. – Ужгород, 1981. – С. 137. 11 Кольберг О. Казки Покуття. – С. 74. 12 Зачаровані казкою. – С. 248. 13 Казки одного села / Запис текстів, післямова та прим. П. Лінтура; упоряд. Ю. Туряниці. – Ужгород, 1979. – С. 107. 14 Правда і кривда. Казки / Передм., упоряд. і прим. І. Хланти. – Ужгород, 1982. – С. 175. 15 Дідо�всевідо. Закарпатські народні казки / Вступ. ст., упоряд., підг. текстів та прим. О. Дея. – Ужгород, 1969. – С. 45. 16 Чарівне горнятко. – С. 16. 17 Там само. – С. 18. 18 Книга Еклезіястова. Біблія. – К., 1992. – С. 672. 19 Чарівне горнятко. – С. 18. 20 Там само. – С. 126. 21 Чарівна квітка: Українські народні казки з�над Дністра / Запис, упоряд., прим. та словник М. Зінчу� ка. – Ужгород, 1986. – С. 69. 22 Чарівне горнятко. – С. 47. 23 Ошо. Алмазная сутра. Белый лотос. – М., 1993. – С. 82. 24 Золота вежа. Українські народні казки, легенди, притчі, перекази, загадки та приповідки / Передм., упо� ряд., запис та підгот. текстів С. Пушика. – Ужгород, 1983. – С. 39. 25 Чарівна квітка. – С. 231. 26 Золота вежа. – С. 56. 27 Цивьян Т. Зазнач. праця. – С. 126. Concept of fate is researched in the article providing the examples of the Ukrainian Carpathians folk ta/ les. This concept is one of the most important in the universal vision of the world for people. Binary oppo/ sitions (such as fate/cruel fate, luck/bad luck, fortune/misfortune etc.) are typical for structure of folk tales, which is based on dichotomy of the good and the evil. They are visualized in the instructive plots and pro/ verbs. The following conclusion is made. Folk tale creates philosophical viewpoint system of person and his fate with expressive deductive and pragmatic guidelines. These points of view have much in common with other anthropocentric, philosophical, religious and mystical versions.

Людина та її доля в народних казках Українських Карпат

Institution

Ähnliche Einträge