До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко

Using documents of Chernihiv oblast State Archives Department in Nizhyn and Myzychenko’s poorly investigated activity in the field of the Crimean studies the author of the article opens unknown pages of outstanding Ukrainian pedagogue’s biography which relate to studying ethnography of the Crimean B...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Непомнящий, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Дослідження з історії науки та культури
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20187
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко / А. Непомнящий // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 19-22. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-20187
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-201872011-05-23T12:03:04Z До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко Непомнящий, А. Дослідження з історії науки та культури Using documents of Chernihiv oblast State Archives Department in Nizhyn and Myzychenko’s poorly investigated activity in the field of the Crimean studies the author of the article opens unknown pages of outstanding Ukrainian pedagogue’s biography which relate to studying ethnography of the Crimean Bulgarians. The author reconstituted all repertoire of Oleksandr Muzychenko’s ethnographic bibliography that relates to studying folklore of the Crimean Bulgarians. 2007 Article До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко / А. Непомнящий // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 19-22. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20187 uk Народна творчість та етнографія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Дослідження з історії науки та культури Дослідження з історії науки та культури
spellingShingle	Дослідження з історії науки та культури Дослідження з історії науки та культури Непомнящий, А. До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко Народна творчість та етнографія
description	Using documents of Chernihiv oblast State Archives Department in Nizhyn and Myzychenko’s poorly investigated activity in the field of the Crimean studies the author of the article opens unknown pages of outstanding Ukrainian pedagogue’s biography which relate to studying ethnography of the Crimean Bulgarians. The author reconstituted all repertoire of Oleksandr Muzychenko’s ethnographic bibliography that relates to studying folklore of the Crimean Bulgarians.
format	Article
author	Непомнящий, А.
author_facet	Непомнящий, А.
author_sort	Непомнящий, А.
title	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко
title_short	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко
title_full	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко
title_fullStr	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко
title_full_unstemmed	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко
title_sort	до історії етнографічних досліджень криму: олександр федорович музиченко
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Дослідження з історії науки та культури
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/20187
citation_txt	До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко / А. Непомнящий // Народна творчість та етнографія. — 2007. — №. 5. — С. 19-22. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT nepomnâŝija doístorííetnografíčnihdoslídženʹkrimuoleksandrfedorovičmuzičenko
first_indexed	2025-07-02T20:52:32Z
last_indexed	2025-07-02T20:52:32Z
_version_	1836569910533160960
fulltext	1111 9999 ДДДД оооо сссс лллл іііі дддд жжжж ееее нннн нннн яяяя зззз іііі сссс тттт оооо рррр іііі їїїї нннн аааа уууу кккк ииии тттт аааа кккк уууу лллл ьььь тттт уууу рррр ииии У розвитку етнографічних доліджень Криму простежується кілька етапів. Спочатку це були спостереження та загальні народознавчі описи, коли фіксувалися найбільш яскраві елементи побутової культури: житло, одяг, робилися за� мальовки типів місцевого населення – крим� ських татар, караїмів, кримських греків (звіти експедицій Петербурзької Академії наук й чис� ленні нотатки мандрівників). Другий період пов’язаний з діяльністю етнографів�збирачів, що зосереджували увагу на побутовій культурі, а також записували різноманітний фольклор� ний матеріал. В їхніх працях можна зустріти докладні описи свят, повір’їв, звичаїв різних народів, що проживали на півострові (Ф. Дом� бровський, В. Кондараки). На наступному етапі інтерес до окремих аспектів народної культури починають виявляти російські вчені товариства, зокрема Товариство аматорів при� родознавства, антропології й етнографії, утво� рене при Московському університеті (експеди� ція Ф. Гінкулова в передмістя Форштадт Кер� ч�Єникальського градоначальства, Катерлез і болгарське село Марфовку в 1890 р.). Зреш� тою, період кінця XIX – початку ХХ ст. озна� менований як перехід до систематичних науко� вих досліджень етнографії Криму, якими зай� маються вже вчені�професіонали. В експеди� ційну роботу з метою вивчення культури наро� дів Криму включилися столичні музеї та вищі навчальні заклади. Як справедливо зазначив етнограф початку ХХ ст. А. Максимов, “нова етнографічна лі� тература, надзвичайно багата кількісно, і якіс� но докорінно відрізняється від звітів колишніх більш�менш випадкових спостерігачів” [1, с. 23] та що на цьому етапі “теоретична оброб� ка нових матеріалів відстала від їхнього зби� рання, але і вона прийде сама собою, бути мо� же, не в тривалому майбутньому” [1, с. 24]. Цей час незабаром настав. Однією з перших була етнографічна експе� диція в Крим науковців Московського універ� ситету під керівництвом професора В. Мілле� ра у 1886 році. Один з її учасників – студент� юрист М. Харузін займався збором етногра� фічного матеріалу в Алушті, записував у та� тарських селах відомості із звичаєвого права, приказки, казки. Його брат О. Харузін, впро� довж кількох експедицій збирав антропологіч� ні матеріали про татар південного берега Кри� му, простежив процеси асиміляції, пов’язані з міграціями населення [2, с. 227–229]. У 1903 році за завданням Російського ко� мітету вивчення Середньої і Східної Азії у Таврійській губернії перебував студент фа� культету східних мов С.�Петербурзького уні� верситету М. Бравін, який цікавився культу� рою ногайців [3]. Співробітниця Музею східних культур В. Контрольська у 1906–1912 роках кілька разів відвідувала Крим та замалювала предме� ти побуту й прикладного мистецтва кримських татар. Її роботу продовжила А. Петрова (по� мерла у 1921 р.), що зафіксувала близько 700 вишивок, але в зв’язку з кончиною так і не встигла опрацювати свою колекцію [4]. Влітку 1909 року пісні кримських татар на південному березі Криму записував студент Лазаревського інституту східних мов у Москві О. Олесницький. Експедиції Лазаревського інституту, згідно з попередніми планами, по� винні були охопити весь півострів. Однак дос� лідники зіткнулися з підозріливим ставленням до них з боку місцевої адміністрації, яка через відсутність необхідних документів заборонила науковцям відвідувати татарський кав’ярні та записувати розмови з мешканцями півостро� ва [5, с. 119–120]. Розвідками в галузі етнографії вірменських колоній у Криму займався професор цього ж навчального закладу Х. Кучук�Іоаннесов (Ку� чук Оганесян) [6]. У 1910–1911 роках наукові експедиції в Крим здійснили П. Чепурина [7], Н. Маркс [8, с. 151–154], що досліджували кримськотатар� ські орнаменти південно�східного Криму. У 1911 році за програмою, складеною В. Гордлевським, матеріали з народної словесності кримських татар збирав у Криму А. Морисов. У 1912–1913 роках за завданням Росій� ського комітету вивчення Середньої і Східної Андрій НЕПОМНЯЩИЙ ÄÎ ²ÑÒÎÐ²¯ ÅÒÍÎÃÐÀÔ²×ÍÈÕ ÄÎÑË²ÄÆÅÍÜ ÊÐÈÌÓ: ÎËÅÊÑÀÍÄÐ ÔÅÄÎÐÎÂÈ× ÌÓÇÈ×ÅÍÊÎ 2222 0000 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 Азії Крим відвідав приват�доцент столичного університету О. Самойлович (1880–1938). Він записував зразки кримськотатарського, караїмського й кримчакського фольклору та вивчав особливості цих мов, збирав відомості про цехові організації кримських татар. За завданням і на кошти етнографічного відділу Російського музею імператора Олександра III О. Самойлович влітку 1916 року здійснив по� їздку по степовому Криму. Були зібрані мате� ріали про імена кримських татар, їхні звичаї, одяг, ігри, а також записані пам’ятки усної на� родної творчості: прислів’я, загадки, скоро� мовки, легенди і різновиди пісень [9, с. 9–14]. Польові дослідження в Таврійський губер� нії з 1903 року (найбільш великі експедиції 1911–1912 рр.) проводив відомий російський етнограф М. Державін, що вивчав болгарське населення цих земель [10]. Випускник факультету східних мов С.�Пе� тербурзького університету П. Фалєв у 1914 році досліджував побутування нової осман� ської мови у середовищі турків�османців, що проживали в Криму, а також вивчав фольклор кримських татар [11]. Таким чином, історія етнографічних дослі� джень Криму у дорадянський період нарахо� вує чимало імен авторитетних і маловідомих краєзнавців, що зробили значний внесок у на� родознавчі студії. Однак подальше вивчення історії досліджень Криму відкриває нові сто� рінки. Серед невідомих донедавна етнографів початку ХХ століття вирізняється постать Олександра Федоровича Музиченка (1875– 1940), який ще за життя здобув визнання як видатний український радянський педагог. Його захоплення етнографічними досліджен� нями на початковому етапі творчої діяльності, як і деякі сторінки біографії дорадянського пе� ріоду, дотепер були невідомі [12]. Відновити біографію краєзнавця Криму стало можливим завдяки залученню методу архівної евристики. Далеке від Криму провінційне містечко Ні� жин у XIX – на початку ХХ ст. було одним з провідних у країні наукових центрів. Тут функці� онував вищий навчальний заклад – Історико� філологічний інститут князя Безбородька. У від� ділі Державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині зберігся “Формулярний список про службу викладача Історико�філологічного інсти� туту князя Безбородька в Ніжині предметів пе� дагогіки й філософії, колезького радника Олек� сандра Федоровича Музиченка за 1910 рік”. О. Музиченко народився 8 (21) серпня 1875 року у селищі Станіславове Херсонської губернії в родині директора Больше�Токмак� ського народного училища Федора Івановича Музиченка [13]. Середню освіту юнак здобув у Бердянській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю [14]. У 1895 році Олександр успішно склав іспит і був зарахований до С.�Петербур� зького історико�філологічного інституту. Од� нак за станом здоров’я не зміг навчатися у сто� лиці і перевівся в інститут такого ж профілю у Ніжині, у кращі кліматичні умови [15, с. 171]. З 1896 року О. Музиченко навчається в Історико�філологічному інституті князя Безбо� родька. Значний вплив на студента справили видатні педагоги, що працювали в цьому про� відному навчальному закладі в ті роки: М. Бе� режков (відомий кримознавець), І. Гуцевич, С. Жданов, В. Качановський, М. Сперан� ський. Екзаменаційні відомості, що збереглися в архівному фонді інституту, свідчать, що О. Музиченко був старанним студентом. Під керівництвом філолога�славіста М. Сперан� ського Олександр почав займатися досліджен� нями історії й етнографії болгарських колоній у Криму. Після закінчення третього курсу вліт� ку 1898 року під час канікул студент О. Му� зиченко збирав і систематизував фольклорні матеріали болгарського населення села Киш� лау Феодосійського повіту, щоб “почерпнути дещо з багатої скарбниці болгарських звичаїв, обрядів, пісень, прислів’їв, приказок та інших форм, у які вилилося народне життя і народний розум” [16, с. 37]. Зібрані фольклорні пам’ят� ки були згодом використані ним при підготов� ці до семінарських занять із курсу слов’янської філології [15, с. 172]. Підсумком цього першо� го наукового відрядження стала публікація у провідному російському етнографічному ви� данні “Этнографическое обозрение”, що вида� валося Етнографічним відділенням Товариства аматорів природознавства, антропології й ет� нографії при Московському університеті [16]. Опубліковані молодим етнографом матеріа� ли дістали високу оцінку професора словесності Харківського університету М. Дринова, який відзначав їх актуальність для вивчення півдня країни [17]. Наукова співпраця і дружба двох етнографів тривала до смерті М. Дринова. 2222 1111 РРРР оооо зззз вввв іііі дддд кккк ииии іііі мммм аааа тттт ееее рррр іііі аааа лллл ииии Під час другої експедиції до кримських болгар влітку 1899 року О. Музиченко збирав відомості про весільні обряди й історію посе� лення Кишлау [18, с. 144]. Після отримання диплома з відзнакою про закінчення інституту О. Музиченко з реко� мендаційним листом від адміністрації вузу й особистою рекомендацією професора М. Спе� ранського на ім’я попечителя Одеського нав� чального округу їде до Одеси, де працює на посаді вчителя російської мови і словесності 4�ої одеської гімназії. За зразкове виконання своїх обов’язків 1905 року педагог був наго� роджений орденом Св. Станіслава III ступе� ня [19, арк. 77 зв.�78]. В Одесі продовжувалися й дослідження О. Музиченка в галузі етнографії болгар Кри� му. 1901 року на засіданні Візантійсько� слов’янського відділення Історико�філологічно� го товариства при Новоросійському університе� ті він зробив доповідь “Про болгарських пере� селенців Криму”. На XII Археологічному з’їз� ді, що проходив 1902 року у Харкові, О. Му� зиченко виступив з доповіддю “Спостереження над народною творчістю кримських болгар”. Етнограф поставив за мету перевірити наукові тези про походження й розвиток поезії, про осо� бову й колективну творчість та запозичення шляхом спостереження над сучасною народно� поетичною творчістю південних слов’ян�посе� ленців Криму. На необхідності таких дослід� жень наголошувалося ще на VI Археологічному з’їзді в Одесі (1884 р.). У доповіді, яка була надрукована у “Працях” з’їзду, автор просте� жив татарський, російський, грецький мовні впливи на прикладі колонії Кишлау [20]. У ці роки Олександр Федорович дедалі більше захоплюється питаннями педагогіки. У літні канікули на власний кошт він виїздить у західноєвропейські університетські центри для вдосконалення знань. Паралельно продовжує й краєзнавчі до� слідження Криму. Так, працю з історії болгар� ських колоністів у Криму та фонетичні особли� вості говірки кримських болгар О. Музиченко надрукував в “Известиях Отделения русского языка и словесности императорской Академии наук” [21]. У наступні роки його наукова діяльність бу� ла пов’язана виключно з педагогікою. Відомо, що О. Музиченко перебував у від� рядженні в Німеччині від Історико�філологіч� ного інституту князя Безбородька, де продов� жив навчання в Ієнському університеті на ка� федрі педагогіки під керівництвом професора Вільяма Рейна [22]. До Росії О. Музиченко надсилав свої праці з педагогіки для публікації в “Известиях Историко�филологического инс� титута князя Безбородко в Нежине”, “Журна� ле Министерства народного просвещения”, “Русской мысли” та ін. виданнях, у яких ана� лізував досвід європейських педагогів у пошу� ках універсальної системи освіти та виховання. Олександр Федорович Музиченко зали� шив яскравий слід у дорадянському кримо� знавстві як етнограф болгарського населення півострова. Його праці, на жаль, невідомі фа� хівцям, бо не ввійшли до рукописної картотеки універсального бібліографічного покажчика із кримознавства “TAURICA” А. Маркевича (останній із надрукованих випусків – третій, 1902 р. Надалі бібліографія накопичувалася у формі картотеки, яка збереглася). Розпороше� ні по різних провінційних виданнях, що давно вже стали бібліографічною рідкістю, праці О. Музиченка сьогодні недоступні потенцій� ному досліднику. У зв’язку з цим здійснена кандидатом історичних наук І. Носковою ро� бота щодо їх систематизації та перевидання особливо необхідна у зв’язку з етноісторіогра� фічними дослідженнями, які активізувалися в останнє десятиріччя. 1 Максимов А. Современное положение этнографии и ее успехи // Этнографическое обозрение. – 1909. – № 4. – С. 9–24. 2 Непомнящий А. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок ХХ століття): Біобібліографічне до� слідження. – Сімферополь, 2003. 3 Биобиблиографический словарь отечественных тюр� кологов: Дооктябрьский период / Подг. А. Кононов. – М., 1989. – С. 53–54. 4 Саковец Т. Крымские орнаменты в рисунках В. Контрольской: Из фондов Бахчисарайского истори� ко�культурного заповедника // Бахчисарайский истори� ко�археологический сборник. – Симферополь, 1997. – Вып. 1. – С. 468–474. 5 Див. докладніше: Непомнящий А. Научное изуче� ние этнографии народов Крыма в начале ХХ века // Археологія та етнологія Східної Європи: Матеріали і дослідження Збірка наукових робіт, присвячена 135�річчю Одеського державного університету ім. І. Мечникова. – О., 2000. – С. 119–134. Цікаві матеріали на цю тему виявлено в Центральному історич� ному архіві міста Москви. Див.: ф. 213, оп. 2, спр. 1064. 2222 2222 ННААРРООДДННАА ТТВВООРРЧЧІІССТТЬЬ ТТАА ЕЕТТННООГГРРААФФІІЯЯ 5/2007ISSN 0130�6936 6 Див. докладніше: Непомнящий А. “Україніка” за кордоном: Документи фонду Х. Оганесяна у Централь� ному державному історичному архіві Республіки Вірме� нія // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 1997. – Т. 2. – С. 90–92. 7 Державний архів в Автономній Республіці Крим. – Ф. Р�138, оп. 1, спр. 10, арк. 38–38 зв. Значна за об� сягом наукова спадщина П. Чепуриної зберігається у Держаному музеї Сходу Російської Федерації. Зокре� ма – це чисельні замальовки ткацтва кримських татар. 8 Див. докладніше: Непомнящий А. Очерки развития исторического краеведения Крыма в XIX – начале ХХ века. – Симферополь, 1998. 9 Див. докладніше: Непомнящий А. Крым в научном наследии академика А. Самойловича // Самойлович А. Избранные труды о Крыме. – Симферополь, 2000. – С. 8–18. 10 Див. докладніше: Непомнящий А. Исследования Н. Державина в контексте историко�этнографического изучения Крыма в последней трети XIX – первой тре� ти ХХ века // Буковинський історико�етнографічний вісник. – Чернівці, 2001. – Вип. 3. – С. 78–80. 11 Див. докладніше: Непомнящий А. П. Фалев – исследователь этнографии народов Крыма // Етнічна іс� торія народів Європи: Збірник наукових праць / Київ� ський національний університет ім. Тараса Шевчен� ка. – К., 1999. – С. 50–53. 12 Ґрунтовна бібліографічна довідка про О. Музиченка надрукована у другому довідковому виданні, присвячено� му історії Ніжинської вищої школи: (Гранатович Л. Викладачі Ніжинської вищої школи: Біографічний покаж� чик: У 2 ч. – Ніжин, 2001. – Ч. 1. – С. 129–130, 215). У статті про вченого в “Украинской советской энциклопе� дии” допущено неточності в біографії: (Ярмаченко Н. Музиченко Александр Федорович // Украинская совет� ская энциклопедия. – К., 1982. – Т. 7. – С. 92.). В обох публікаціях О. Музиченка згадано лише як видатного ук� раїнського педагога. Його етнографічні дослідження зали� шалися повністю забутими. 13 За іншими даними, О. Музиченко народився в Бердянську у родині вчителя Станіславського училища: (Коваленко Є., Сахненко Л. З історії розвитку народ� ної освіти кінця ХІХ, початку ХХ століття: О. Музи� ченко (1875–1940) // Актуальні проблеми педагогіки і психології / Ніжинський держ. пед. ін�т ім. Миколи Го� голя. – Ніжин, 1995. – С. 86.). 14 За даними І. Носкової, у 1877–1889 роках батько О. Музиченка працював старшим вчителем у с. Кишлау Феодосійського повіту в місцевому двокласному народ� ному училищі, тому дитинство Олександра Федоровича минуло саме тут: (Носкова І. Історія, етнографія та лінг� вістичні особливості мови кримських болгар в публікаці� ях Олександра Музиченка // Записки історичного фа� культету / Одеський національний ун�т ім. І. І. Мечни� кова. – О., 2002. – Вип. 12. – С. 143). 15 Мартиненко Л. Ніжинський період у житті профе� сора О. Музиченка // Наукові записки / Ніжинський держ. пед. ун�т ім. Миколи Гоголя: Психолого�педаго� гічні науки. – Ніжин, 2000. – С. 171–174. 16 Музыченко А. Быт болгар�поселенцев Феодосий� ского уезда // Этнографическое обозрение. – М., 1899. – № 4. – С. 36–72. 17 Дринов М. Этнографические наблюдения А. Му� зыченко над болгарскими колонистами Феодосийского уезда. – Х., 1902. – С. 1–7. 18 Носкова І. Історія, етнографія та лінгвістичні особ� ливості… – С. 142–148. 19 Відділ державного архіву Черніговської області в місті Ніжині (ВДАЧОН). – Ф. 1105, оп. 1, спр. 1482. 20 Музыченко А. Наблюдения над народным твор� чеством крымских болгар // Труды двенадцатого Архе� ологического съезда в Харькове, 1902. – М., 1905. – Т. 2. – С. 446–460; Т. 3. – С. 350–351. Див. про це також: Непомнящий А. “Праці” Археологічних з’їздів (1869–1911) як джерело для складання біобібліографії істориків�кримознавців // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. – К., 2003. – Вип. 10. – С. 230–247; Непомнящий А. “Труды” Археологических съездов как источник изуче� ния развития исторического краеведения Крыма // Проблеми історії та археології України: Збірник допові� дей міжнародної наукової конференції до 100�річчя XII Археологічного з’їзду в м. Харкові 25–26 жовтня 2002 року / Харківський національний ун�т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2003. – С. 8–11. 21 Музыченко А. История поселения и фонетические особенности говора крымских болгар // Известия Отде� ления русского языка и словесности императорской Академии наук. – С.Пб., 1907. – Т. 2. – Кн. 2. – С. 72–139. 22 ВДАЧОН. – Ф. 1105, оп. 1, спр. 1482, арк. 5–9, 24–25. Using documents of Chernihiv oblast State Archives Department in Nizhyn and Myzychenko’s poorly investigated activity in the field of the Crimean studies the author of the article opens unknown pages of outstanding Ukrainian pedagogue’s biography which relate to studying ethnography of the Crimean Bul/ garians. The author reconstituted all repertoire of Oleksandr Muzychenko’s ethnographic bibliography that relates to studying folklore of the Crimean Bulgarians.

До історії етнографічних досліджень Криму: Олександр Федорович Музиченко

Institution

Ähnliche Einträge